Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний торговельно-економічний університет

ОБЛІК ІНВЕСТИЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ТОРГІВЛІ

08.00.09 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Науменко Еліна Анатоліївна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Чацкіс Юхим Давидович,

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського,

завідувач кафедри бухгалтерського обліку

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Білуха Микола Тимофійович,

Київський національний торговельно-економічний університет, професор кафедри фінансового аналізу і контролю

кандидат економічних наук, доцент,

Микитенко Тетяна Владиславівна,

Національний університет державної податкової служби України, доцент кафедри аудиту і економічного аналізу

Захист відбудеться " 11 ” жовтня 2007 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.055.01 у Київському національному торговельно-економічному університеті за адресою: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 19.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий " 7 ” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.І. Морозова

Загальна характеристика роботи

розроблені рекомендації щодо організації і методології обліку інвестицій, які підвищують аналітичність об'єктів інвестицій, що сприяє інформаційному забезпеченню управління інвестиційною діяльністю підприємств торгівлі;

запропоновано перелік критеріїв визнання інвестиційних активів в обліку: прямий зв'язок (можливість віднесення отриманої вигоди до певного активу або групи активів), специфічна форма економічної вигоди, отриманої від певного виду майна (відсотки, дивіденди, рентні платежі, роялті, частки в доходах інших підприємств, прибуток від короткострокових коливань цін), виключення з використання в рамках основної операційної діяльності. Зазначені критерії дозволили провести межу між інвестиційними й іншими неінвестиційними активами, що дозволяє контролювати використання їх за видами діяльності.

Удосконалено:

методичні рекомендації відображення в обліку відповідних доходів і витрат, що дозволяє одержати достовірну інформацію про фінансові результати за видами операційної, фінансової і інвестиційної діяльності у звітності;

методику переоцінки довгострокових і поточних інвестиційних активів, що дозволяє обґрунтовано відносити результати переоцінки на поточні доходи та витрати або до складу власного капіталу. Застосування цієї методики може бути забезпечене за допомогою створення резерву переоцінки;

рекласифікацію інвестиційних активів, пов'язану зі змінами інвестиційної та господарської політики підприємства;

організаційно-методичні підходи до формування інформації в поточному обліку стосовно: а) перегрупування Плану рахунків, відкриття нових субрахунків, що підвищить аналітичність даних про окремі об'єкти обліку інвестицій; б) документообігу у інвестора щодо інвестиційних операцій і процесів;

структуру основних форм фінансової звітності, а саме: а) доведено недостатню інформативність бухгалтерського Балансу відносно інвестиційних активів і запропоновано виділити активи, які є інвестиційними, із загальної маси основних засобів, нематеріальних і матеріальних активів, а також конкретизувати їх структуру з метою забезпечення принципу повноти даних фінансової звітності; б) запропоновано найбільш оптимальний спосіб групування інформації у Звіті про фінансові результати за видами діяльності - операційної, інвестиційної і фінансової; оптимізовано структуру Звіту про рух грошових коштів відповідно до можливих грошових потоків від інвестування, що дозволяє без значних трудозатрат і додаткових вибірок формувати цю форму звітності.

Дістало подальший розвиток:

поняття об'єктів інвестицій, якими є інвестиційні активи, і запропоновано їх класифікацію з метою обліку матеріальних, нематеріальних і фінансових інвестиційних активів;

тлумачення суті інвестицій, яка полягає в утриманні активу від поточного використання в операційній діяльності з метою одержання майбутніх фінансових результатів (вигід), що дозволило відокремити в обліку інвестиційну діяльність, її об'єкт і результати від іншої операційної та фінансової діяльності. Сформульовано визначення понять "інвестиційні активи”, "інвестиційні розрахунки”, "інвестиційні доходи”, "інвестиційні витрати”.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування запропонованих рекомендацій, викладених в дисертації, спрямовані на використання їх у практичній діяльності суб'єктів господарювання. Методичні розробки за результатами дослідження знайшли практичне використання в діяльності торговельних підприємств Донецької області, а саме:

удосконалено організацію обліку інвестиційної діяльності ТОВ "Дарниця" на основі застосування розроблених у дисертації положень облікової політики (акт впровадження від 21.05.2006 р.);

упроваджено в систему внутрішньогосподарського обліку СП "Гефест” (акт впровадження від 30.04.2003р.) і ТОВ "Укрросмаш" (акт впровадження від 01.12.2006 р.) пропозиції з організації документообігу, знайшли своє застосування критерії визнання інвестиційних активів в обліку, методика рекласифікації інвестиційних активів.

Пропозиції і основні результати дослідження використовуються при підготовці фахівців у навчальному процесі ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського під час вивчення курсу "Фінансовий облік”.

Основні результати дослідження можуть бути корисними для розробки нормативних актів і національних стандартів бухгалтерського обліку, які регулюють методичні основи обліку інвестицій, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним дослідженням. Опубліковані наукові праці є результатом особистої роботи здобувача, яка полягає в обґрунтуванні теоретико-методичного підходу до вирішення питань організації та методології обліку руху інвестиційних активів, розрахунків по них, доходів і витрат від здійснення інвестиційної діяльності, орієнтованого на підвищення якості надаваної інформації як основи функціонування системи управління.

Дисертантом обгрунтовано соціальне значення наданих пропозицій, яке полягає в забезпеченні об'єктивності адекватної інформації, що надається інвесторам за результатами ведення бухгалтерського обліку інвестиційної діяльності на підприємстві.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи розкриті в наукових публікаціях дисертанта та доповідалися на наукових і науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародній науковій конференції "Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення”, (м. Тернопіль, Інститут економіки і підприємництва, 2004); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень-2004”, (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 2004); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Бухгалтерський облік і фінансова звітність як інструменти контролю”, (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 2004 р.); I Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю”, (м. Кривий Ріг, Криворізький економічний інститут КНЕУ, 2005); V Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України”, (м. Алушта, Таврійський національний університет ім. Вернадського, 2006); науково-практичній конференції "Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства”, (м. Львів, "Національний університет "Львівська поліехника”, 2007), де позитивно схвалені.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження у спеціалізованих виданнях опубліковано 12 наукових праць, у числі яких 9 статей у збірниках наукових праць і 3 статті в матеріалах наукових конференцій. Із загальної кількості публікацій 7 статей опубліковано в наукових виданнях ВАК. Загальний обсяг публікацій становить 3,2 друк. арк., усі вони належать автору особисто.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 148 сторінках і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 248 найменувань. Робота містить 19 таблиць, 16 рисунків, 41 додаток.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів.

Розділі 1 "Розвиток інвестицій і завдання їх обліку”. Існуюча тенденція розуміти під інвестиціями будь-яке вкладення коштів у сферу виробництва часто не пов'язана з вирішенням інвестиційних цілей суб'єктів господарювання, носить загальноекономічний характер і потребує уточнення для цілей обліку.

Розглядаючи основні сутнісні характеристики категорії "інвестиції”, а також їх об'єктів через сучасні економічні підходи, слід зазначити, що наше дослідження було спрямовано на практичне використання сформульованих теоретичних і практичних положень у системі бухгалтерського обліку. Тому таке обмеження свідомо виключає з дослідження категорії "інвестиції” всі абстрактні поняття, що відображають їх характеристику як форми суспільно-економічних відносин.

Проведені дослідження дозволили визначити стан розвитку інвестицій і завдання обліку з цього приводу.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення того факту, що у спеціальній літературі і на практиці не проводяться чіткі межі між активами, які обслуговують інвестиційний процес і операційний процес підприємства, а також між операційною, інвестиційною й фінансовою діяльністю. Було виявлено основні теоретичні концепції, які дозволяють відокремити операційні активи від інвестиційних. Це - продуктивність, прибутковість і оборот.

Властивість продуктивності має та частина активів, яка задіяна в операційному процесі. Активи, задіяні в процесі фінансового інвестування, такою характеристикою не володіють зовсім. Активи щодо модернізації, капітального будівництва, розширення мають лише "відкладену” властивість продуктивності, яка буде реалізована після завершення цього процесу та на початку їх використання в операційному процесі.

Активи, які беруть участь в операційному процесі підприємства, генерують економічний ефект (прибутковість) у рамках операційного циклу підприємства, у той час як активи, задіяні в інвестиційному процесі - у рамках його інвестиційного циклу; тривалість цих циклів не збігається в часі. Основним видом економічного ефекту, який генерується операційними активами, виступає "дохід”, а інвестиційними активами - прибуток у вигляді відсотків, дивідендів, рентних платежів, роялті.

Активи, які використовуються в операційному процесі, характеризуються найбільшою кількістю стадій обороту (кругообігу), тобто кількістю трансформацій їх видів під час виготовлення готової продукції. Стадії циклу операційних активів: грошові кошти - активи - дебіторська заборгованість - гошові кошти. Цикл обороту активів, що обслуговують процес інвестування, складається з наступних стадій: грошові кошти - інвестиційні активи - грошові кошти.

У дисертації виділено три принципових критерії, що визначають віднесення складових частин майна підприємства до інвестиційних активів:

прямий зв'язок, тобто можливість віднесення отриманої вигоди до певного активу;

специфічна форма економічної вигоди, отриманої від даного виду майна (відсотки, дивіденди, рентні платежі, роялті, частки у прибутку інших підприємств);

виключення з використання в рамках основної операційної діяльності.

У випадку невідповідності певного активу хоча б одній із цих, він не повинен визнаватися як інвестиційний.

На цій основі уточнено поняття інвестиційних активів, під котрими варто розуміти "матеріальні, нематеріальні і фінансові активи, що утримуються (але не використовуються в основній операційній діяльності) підприємством з метою досягнення економічних вигід, одержуваних із приросту ринкової вартості таких активів, доходів у вигляді відсотків, дивідендів, роялті, рентних платежів і інших вигід, у тому числі від торговельних угод.

На основі специфічних ознак, властивих тільки інвестиційним активам, вдосконалено універсальний алгоритм у вигляді дерева рішень, який може бути застосований відносно визначення правомірності їхнього зарахування до складу інвестиційних (рис.1).

Рис.1. Алгоритм прийняття рішення для визнання активу в обліку як інвестиційного.

Вищевказані положення надали право відокремити інвестиційні активи від інших активів, які не є об'єктами інвестиційної діяльності, і виділити об'єкти обліку інвестицій, серед яких інвестиційні активи, розрахунки між суб'єктами інвестиційної діяльності, операції, що викликають рух інвестиційних активів (надходження, рекласифікація, погашення, реалізація, передача), а також доходи, витрати, фінансові результати інвестиційної діяльності.

Установлено, що національне законодавство прийняло лише частину положень міжнародних стандартів, як стосуються тільки інвестицій у фінансові активи. Інша частина МСФО, яка б регламентувала облік інвестицій у нефінансові активи, не знайшла свого відображення в законодавстві України. У цьому зв'язку запропоновано розробити додатковий нормативний документ, який сприяв би сбору і систематизації інформації про інвестиційні нефінансові активи (інвестиційну нерухомість, інвестиційні нематеріальні і матеріальні активи) і наблизив вітчизняну методику обліку до загальноприйнятої за рубежем.

Проведений аналіз інформаційної бази даних Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (www.smida.gov.ua) показав, що в 2005 році частка інвестиційних активів на досліджених торговельних підприємствах становила більше 12%. Більшість із таких суб'єктів господарювання є великими підприємствами, сумарна кількість активів яких обчислюється мільярдами гривень, тому нагальною потребою стає оптимізація обліку інвестицій.

Як показало анкетне опитування, лише 5% досліджених підприємств у наказі про облікову політику визначають способи і методи обліку та оцінки інвестиційних активів, планують документообіг з таких операцій. Спостерігається різнобій у накопичувальних відомостях, картках і інших облікових регістрах, в яких знаходять своє відображення об'єкти обліку інвестиційної діяльності, викликаний відсутністю єдиного методичного забезпечення з боку законодавства та спеціально розроблених і затверджених на рівні держави типових форм первинної документації щодо інвестиційних активів.

Аналіз облікових оцінок стосовно інвестиційних активів показав, що на більшості підприємств їх первісна оцінка здійснюється за собівартістю. Однак такий підхід не є вірним для ряду інвестиційних активів (часток в капіталі і боргових цінних паперів, утримуваних до погашення), що є неприпустимим з точки зору принципу обачності та може призвести користувачів отриманої інформації до прийняття невірних управлінських рішень.

Установлено, що тільки 8,6% підприємств використовують систему переоцінки інвестиційних активів на дату балансу згідно із чинним законодавством, в останніх - інвестиційні активи не переоцінюються.

Не застосовується практика обліку рекласифікації активів на підприємствах, хоча випадки переводу активів з однієї категорії в іншу трапляються досить часто.

Переважна кількість проаналізованих підприємств (97,5 %) в обліку руху інвестиційних активів не використовують рахунки розрахунків, а прямо дебетують або кредитують грошові рахунки. Дехто веде облік розрахунків по інвестиційних активах з використанням низки рахунків розрахунків у різних облікових регістрах, що спричиняє додаткові працевитрати.

Брак згрупованих доходів, витрат, а також розрахунків підприємства за видами діяльності - операційної, інвестиційної та фінансової - значно ускладнює визначення фінансового результату від здійснення кожної з них, складання звітів про рух грошових коштів і про фінансові результати, що перешкоджає проведенню якісного аналізу.

З огляду на все це, сформульовано особисту класифікацію інвестиційних активів із специфічними ознаками; визначено недоліки і запропоновано шляхи щодо удосконалення чинної системи обліку інвестицій.

У розділі 2 "Організаційні аспекти обліку інвестицій” надано обґрунтування напрямків удосконалення організації обліку інвестицій на підприємствах і шляхів застосування створених умов для раціонального управління ними.

Було встановлено, що структура та елементи облікової політики відносно розкриття інформації про інвестиційну діяльність вимагають удосконалення. За результатами анкетування 35 підприємств Донецької області 14,3% із них взагалі не торкаються елементів облікової політики відносно інвестицій. Недоліком є надмірна деталізація доходів і витрат основної операційної діяльності і недостатня конкретизація складу фінансових та інвестиційних доходів і витрат, у деяких випадках не описані критерії визнання і класифікації інвестиційних активів, не розкриті основи їх оцінки, методи обліку переоцінки, рекласифікації, вибуття інвестиційних активів.

На наш погляд для усунення таких недоліків слід здійснити ряд заходів. Перш за все необхідно в обліковій політиці суб'єктів господарювання закріпити категорії короткострокових або довгострокових інвестиційних активів у межах загальної стратегії інвестиційної діяльності підприємства. Так, рекласифікація інвестицій є наслідком зміни інвестиційної стратегії і пов'язана з фактом, за якого відповідний об'єкт перестає відповідати вимогам зарахування його до категорії довгострокових операційних або інвестиційних активів.

Проведені дослідження дають підстави запропонувати елементи облікової політики відносно інвестицій, які розкривають:

критерії визнання активів інвестиційними;

деталізований склад інвестиційних активів;

основу оцінки інвестиційних активів, використовувану для подготовки фінансової звітності;

визнання та структуру доходів і витрат від інвестиційної діяльності;

способи переоцінки інвестиційних активів;

способи рекласифікації інвестиційних активів;

методику обліку за умови вибуття інвестиційного майна.

Удосконалення обліку руху інвестиційних активів і розрахунків за них пов'язано з оптимізацією документального оформлення надходження, внутрішнього пересування, а також вибуття або погашення таких активів, з вирішенням питань поліпшення організації і методики синтетичного й аналітичного обліку. Для забезпечення цього пропонуємо ввести нову форму Акта прийому-передачі (рекласифікації) інвестиційних активів, що є основою не тільки обліку їх руху, але й систематизації, накопичення та узагальнення інформації про розрахунки з учасниками інвестиційного процесу. Це дозволить уніфікувати і скоротити потік первинної документації і витрати часу на її оформлення та обробку.

В роботі наведено форми аналітичних документів, які використовуються для групового обліку всіх видів інвестиційних активів, розрахунків і отриманих доходів у розрізі інвестицій. Обґрунтовано необхідність застосування аналітичних відомостей контрольної інформації про наявність і рух інвестиційних активів, інвестиційних розрахунків і запропоновано їх форми. Особливості побудови відомостей роблять їх досить зручними для аналізу руху інвестиційних активів, дебіторської і кредиторської заборгованостей інвестора та сприяють прийняттю на цій основі правильних управлінських рішень.

Вивчення міжнародних і національних стандартів фінансової звітності дозволило виявити недосконалість механізму переоцінки інвестиційних активів, у зв'язку із чим розроблено практичний інструментарій для вирішення цієї проблеми. За умови уцінки або дооцінки довгострокових інвестиційних активів фінансові наслідки таких оцінок запропоновано відносити до складу додаткового капіталу без обмежень їх розміру за допомогою заздалегідь створеного резерву переоцінки. Його створення - це, насамперед, "рівномірна страховка" підприємства в умовах жорстокої конкуренції та інфляції на ринку товарів і послуг. В більшості країн суму переоцінки відносять до складу спеціально створених резервів. Такий підхід є доцільним, тому що дозволяє, по-перше, зменшення вартості активів відносити на зменшення розміру резерву (що заборонено відносно додаткового капіталу), а по-друге, не дозволяє суми переоцінок безпосередньо відносити на зменшення або збільшення первинної вартості інвестиційних активов. З урахуванням цього пропонується резервувати їх на контрактивних рахунках, у результаті чого резерви на дату складання звітності переглядаються, а на балансі оцінка активів завжди відповідає їх справедливій вартості.

Зміну вартості поточних інвестиційних активів запропоновано списувати на поточні фінансові результати.

Установлено, що активи підприємства можуть бути рекласифіковані як до складу інвестиційних активів, так і з їхнього складу, якщо об'єкт перестає відповідати умовам забезпечення його зарахування до тієї або іншої групи активів. У цьому зв'язку дисертантом розроблено методику оцінки інвестиційних активів після рекласифікації з метою включення їх до складу поточних або довгострокових інвестиційних активів.

Водночас зі зміною місця відображення рекласифікованих активів у балансі необхідно обліковувати попередні коректування їх вартості. Під час переводу знецінених поточних активів, які обліковуються за собівартістю з урахуванням зменшення корисності, до складу довгострокових активів, до яких застосовується той же метод оцінки, варто зменшити рахунок поточних витрат у кореспонденції з рахунком резерву переоцінки. І, навпаки, під час рекласифікації знецінених довгострокових активів до складу поточних активів необхідно збільшити рахунок резерву переоцінки в кореспонденції з рахунком витрат поточного періоду. У такий же спосіб варто поводитись і з активами, облікова вартість яких дорівнює справедливій вартості.

Внесені пропозиції сприятимуть підвищенню рівня аналітичності бухгалтерського обліку рекласифікованих інвестиційних активів та дозволять інвесторам отримувати своєчасну і повну інформацію про об'єкти інвестування.

Розділ 3 "Методичні аспекти обліку інвестицій” присвячено дослідженню невирішених питань, пов'язаних з удосконаленням обліку інвестиційних активів, доходів, витрат, фінансових результатів від інвестиційної діяльності і розкриттю облікової інформації про інвестиції у фінансовій звітності. У роботі окреслено наступні шляхи вирішення проблемних питань.

На основі розширеної класифікації інвестиційних активів запропоновано нові назви, характеристику й структуру рахунків 14 "Довгострокові фінансові інвестиції” і 35 "Поточні фінансові інвестиції”. Рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції” запропоновано назвати як рахунок 14 "Довгострокові інвестиційні активи”, із включенням до його складу не тільки фінансових інвестиційних активів, але й інвестиційної нерухомості, інвестиційних матеріальних і нематеріальних активів. Назву рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції” запропоновано замінити на "Поточні інвестиційні активи” у зв'язку з тим, що до їх складу також варто включати матеріальні інвестиційні активи.

Запропоновано ввести контрарні рахунки 146 "Переоцінка вартості довгострокових інвестиційних активів" і 353 "Переоцінка вартості поточних інвестиційних активів" з метою використання їх для регулювання оцінки об'єктів обліку.

Проведене дослідження дозволило визначити види можливих доходів і витрат від інвестиційної діяльності, які, однак, обліковуються на сьогодні у розрізненому вигляді у складі доходів і витрат від операційної та фінансової діяльності (табл.1).

На підставі аналізу структури інвестиційних доходів і витрат рекомендовано до використання рахунки 73 "Інвестиційні доходи” і 97 "Інвестиційні витрати" і подано їх удосконалену характеристику, що дозволить конкретизувати перелік можливих інвестиційних доходів та витрат.

Доведено недостатню інформативність бухгалтерського балансу відносно інвестиційних активів і запропоновано удосконалити його зміст на основі порівнянності показників лінійних статей. Це дозволить виділити активи, які є інвестиційними, із загальної маси інших матеріальних і нематеріальних активів, а також конкретизувати їх структуру з метою забезпечення принципу повноти даних у фінансовій звітності.

Таблиця 1

Структура рахунків доходів і витрат від інвестиційної діяльності

За допомогою використання запропонованих синтетичних рахунків обліку інвестиційних доходів і витрат доведено необхідність групування інформації у звіті про фінансові результати за видами діяльності, спрямовану на задоволення потреб користувачів в інформації про ефективність інвестиційної діяльності. Особливості побудови зазначеної форми звітності роблять її зручнішою для аналізу фінансових результатів від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Пропонується удосконалити структуру звіту про рух грошових коштів відповідно до можливих притоків і відтоків їх від інвестиційної діяльності за рахунок застосування рекомендованих субрахунків 378 "Інвестиційні розрахунки з дебіторами” і 686 "Інвестиційні розрахунки з кредиторами”, що дозволяє без значних працевитрат і додаткових вибірок формувати цю форму звітності.

Висновки

The thesis for the degree of a Candidate of Economic Sciences by Specialty 08.00.09 - Accounting, analyses and audit. - Kiev national university of Economics and Trade, Kiev, 2007.

The thesis is devoted to research of the accounting of investments on trading companies. Absence of border between investment, operational and financial activity and its influence on financial results is discovered. Criteria of recognition of investment assets at the enterprises are offered, objects of the accounting for investments are specified. Improvement of documentary registration and the organization of document circulation of investment operations is offered in the purpose to increase the efficiency of accumulated information. Offers concerning improvement of existing techniques of an estimation of investments are proved according to the international standards. The technique of the accounting for investment assets, payments for them, investment incomes, charges and financial results is developed. Diagnostics of completeness and correctness of disclosing of the information of investment activity in the financial reporting is carried out and recommendations for its improvement are developed.

Key words: accounting, investment assets, the investing property, financial investments.

Размещено на Allbest.ru