Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр

УДК 657.6:63

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ АПК

аудиторський ринок аграрний економіка

У вступі висвітлено актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, основні завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади аудиторської діяльності в аграрному секторі АПК” досліджено методологічні основи аудиту, практичну реалізацію його фундаментальних етичних принципів, узагальнено світовий досвід регулювання аудиторської діяльності в умовах ринку, визначено аспекти спеціалізації аудиту в аграрному секторі національної економіки.

Становлення та розвиток аудиту обумовлюється зростанням інформаційних потреб провідної для ринкового середовища суспільної формації - власників.

Проведений якісний аналіз категоріального апарату свідчить, що через термінологічне розмаїття такі складові дефініції „аудит” як суть, мета та об'єкт аудиту обґрунтовані не достатньо. Залежно від видів діяльності (сфери впливу) аудит слід розуміти як незалежний фінансово-господарський контроль, що має на меті висловлення думки про достовірність, повноту й законність фінансової звітності та системи обліку як основи її формування.

Сучасний підхід до формулювання визначення аудиту повинен ґрунтуватися на розумінні його економіко-правової сутності. Чинне законодавство трактує аудит виключно як послугу в усіх суттєвих аспектах, що суперечить ряду положень класичної економічної теорії. Водночас ототожнення договору на проведення аудиту з договором підряду є неможливим з причини невідповідності аудиторської перевірки сутнісним характеристикам категорії „робота”. Розуміння економіко-правової сутності аудиту може бути використано при формуванні законодавчої ініціативи та створює передумови для адекватного позиціонування договору на проведення аудиту серед видів господарських договорів, тлумачення його предмету і врегулювання спорів між аудитором та замовником з приводу якості аудиту.

Сучасні наукові класифікації складових аудиторської діяльності стосуються переважно лише видів аудиту. Дослідження ринку аудиторської діяльності свідчать, що його пріоритетним сегментом є виконання супутніх робіт та надання послуг (співвідношення кількості замовлень на аудит до кількості наданих послуг в 2005 році склало 37,4: 65,3%). Супутні роботи та послуги слід класифікувати за сумісністю з аудиторською перевіркою (сумісні й несумісні), за змістом (послуги дії, послуги контролю, інформаційні послуги), за характером робіт і послуг (супроводження фінансово-господарської діяльності, виконання обліково-контроль-них функцій замовника, консультування), за наявністю завдання з надання впевненості (огляд та завдання з надання впевненості, супутні, інші послуги) (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація супутніх робіт і послуг в аудиторській діяльності

Для підвищення дієвості контролю якості аудиту на нормативному рівні слід уточнити перелік робіт, не сумісних із проведенням аудиторської перевірки у суб'єкта господарювання. Класифікаційна ознака „наявність завдання з надання впевненості” визначає ступінь відповідальності аудитора при виконанні послуг, що потребує адекватного закріплення у кореспонденції переддоговірного етапу.

Гармонізація та інтернаціоналізація аудиту зумовили ряд істотних змін (його предмету, методу, часової орієнтації, кола користувачів результатів), що вимагають трактування термінології аудиторської діяльності на якісно новому рівні. При формуванні комплексного поняття „аудиторська діяльність”, слід акцентувати наступні моменти: незалежність аудитора як при виконанні аудиту так і при наданні сумісних з ним послуг; стратегічна ціль аудиту - не лише захист майнових прав та інтересів господарюючих суб'єктів, а й примноження їх майна, пошук резервів підвищення ефективності діяльності (переорієнтація сутності контролю з формального на розбудовчий); розмежування складових аудиторської діяльності на основі їх обґрунтованої класифікації.

Аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність аудиторських фірм (одноосібних аудиторів) щодо здійснення експертизи фінансової звітності та бухгалтерського обліку, дослідження ретроспективної та перспективної фінансової інформації з метою виконання завдань з надання впевненості, супутніх та інших послуг. Отже, у трактуванні аудиторської діяльності пріоритетним є юридичний аспект, зважаючи на належність такої діяльності до підприємницької.

Виявлено, що одним з основних чинників неефективності аудиту є недосконалість нормативної бази здійснення контрольних дій для реалізації його мети. Тому для визначення підходів до формування ефективної системи регулювання аудиторської діяльності в Україні раціональним є порівняльний аналіз таких систем, що функціонують у деяких зарубіжних країнах (для забезпечення співставності результатів обрано 10 країн з різним рівнем розвитку аудиту). В результаті визначено шляхи удосконалення системи регулювання аудиторської діяльності, що ґрунтуються на використанні оптимальних співвідношень видів та методів регулювання за умови розширення переліку функцій професійних галузевих органів.

Стандартизація аудиторської діяльності в Україні повинна набувати рамкового характеру, тобто регламентується не зміст такої діяльності, а умови її здійснення, оформлення результатів. На цій основі повинні формуватися принципові підходи до розробки національних положень з практики аудиту.

Необхідність підсилення дії фундаментальних етичних принципів аудиту в ході їх практичної реалізації зумовила удосконалення методичних та процедурних аспектів. До них відносяться: розмежування реальної та професійної незалежності аудитора у рамках вирішення проблеми відсутності абсолютної незалежності суб'єктів аудиту; розмежування принципів „незалежність” та „об'єктивність” (незалежність визначається переважно організаційним аспектом, а об'єктивність відображає якісну характеристику суб'єкта аудиту). Принцип конфіденційності слід розглядати не лише в етичній площині, обґрунтованою є необхідність введення поняття „аудиторська таємниця” до групи вже існуючих професійних таємниць, що визначена чинним законодавством. Запропоновано комплекс заходів збереження конфіденційності аудитора на двох рівнях: внутрішньому (аудитор, аудиторська фірма) та зовнішньому (обліково-економічний персонал замовника, треті особи).

Практичний досвід підтвердив доцільність виокремлення аудиту в сфері банківської і страхової діяльності, на фондовому ринку, на ринку фінансових послуг та обґрунтовує необхідність використання принципу спеціалізації і при організації аудиту в АПК. Особливості господарської діяльності агроформувань зумовлюють специфіку організаційно-технічних засобів зовнішнього аудиту (стандартів проведення експертиз і перевірок; рекомендацій по встановленню факторів ризику та відповідності господарської діяльності нормам права, галузевим регламентам, засновницьким документам, нормам організації документопотоків), що потребують нормативного закріплення.

У другому розділі “Стан організації аудиторської діяльності та методика аудиту в АПК” здійснено аналіз галузевого ринку аудиторських послуг, визначено оптимальні організаційно-правові форми суб'єктів аудиту, досліджено концептуальні основи якості аудиту, узагальнено методичні підходи до оцінки аудиторського ризику.

Сучасний ринок аудиту в АПК знаходиться на початковій стадії формування, тому з точки зору прогнозування потенційного об'єму ринку важливо з'ясувати не лише рівень фактичної платоспроможності замовників, але й потребу агроформувань в аудиторських послугах, що здійснено способом анкетування.

Аналіз показників питомої ваги об'єктів аудиту в Україні у загальній кількості замовлень та в доході свідчить, що найбільш стабільними та економічно вигідними замовниками є підприємства колективної форми власності, у тому числі господарські товариства. На них у середньому за період 2003-2005 рр. припадає 73 % замовлень та 73 % доходу від аудиторських послуг. Цим підтверджується роль аудиту як інструменту реалізації контролю власника.

Пріоритетним сегментом ринку аудиторських послуг для Полтавського регіону є супутні роботи і послуги (понад 67% замовлень). Негативними тенденціями розвитку ринку є різке зменшення сегменту ініціативного аудиту (кількість замовлень знизилась на 3684, що у відсотковому виразі склало 64,57%) та зниження чисельності замовлень на аудит агроформувань з 7,08 % ринку у 2003 р. до 5,84 % ринку у 2005 р. Причиною цього явища є переважно ціновий фактор.

Перспективним напрямом розвитку галузевого ринку аудиторської діяльності є його розширення за рахунок запровадження обов'язкового аудиту підприємств, що орендують майнові та земельні паї (табл. 1).

Така потреба об'єктивно існує для підприємств, функціонування яких передбачає відокремленість безпосередніх власників від керівництва та підприємств приватної форми власності, що функціонують на основі оренди (за умови визначення критеріїв належності).

Таблиця 1 Обумовленість потреби в аудиті земельних відносин в агроформуваннях Полтавської області*

* За даними Державного комітету України по земельних ресурсах зведена форма „Інформація щодо укладення договорів та плати за оренду земельних часток (паїв)”

Негативні тенденції розвитку відносин власності в аграрному секторі АПК Полтавської області зумовлені ігноруванням юридичного змісту операцій оренди майна через низький рівень їх обліку та контролю (особливо у частині реалізації права спільної часткової власності) (табл. 2).

Таблиця 2 Обумовленість потреби в аудиті майнових відносин в агроформуваннях Полтавської області *

* За даними Міністерства аграрної політики України: форма „Матриця моніторингу організаційних заходів з реформування колективних сільськогосподарських підприємств”

Очевидне зниження рівня довіри власників до орендарів пояснюється політикою використання та збереження майнового потенціалу села.

Пріоритетним завданням наукової організації аудиту є визначення оптимальної організаційно-правової форми цього виду підприємництва. При її виборі, максимально враховуючи інтереси клієнтів та галузеву специфіку, слід орієнтуватися на створення центрального відділення (великої фірми з організаційно-правовою формою товариства з обмеженою відповідальністю) з мережею регіональних представництв (філій). Одноосібні аудитори (СПД) та суб'єкти малого бізнесу в аудиті мають кооперуватися. Оптимальною формою такого об'єднання є союз.

Актуальним для моделювання й реалізації дієвого механізму контролю якості аудиту є перегляд її концептуальних положень. Процедура контролю якості аудиту на підставі конкретних скарг замовників призводить до максимального наближення дій аудитора до очікувань замовника. Це негативно впливає на професійну незалежність аудитора. Тому, потребує удосконалення процедурний аспект з виданням відповідних методичних матеріалів по розгляду скарг як для суб'єктів аудиторської діяльності так і для регуляторних органів. Виходячи із споживчої характеристики якості аудиту та обґрунтування критеріїв, її слід розуміти як відповідний рівень застосування принципів, здійснення процедур, формулювання незалежної думки аудитора, що дозволяє мінімізувати інформаційний ризик користувачів результатів аудиту. Істотною особливістю виконання супутніх робіт та надання інших послуг є відсутність потреби в формулюванні професійної думки, тому їх якість слід розуміти як: „відповідний рівень застосування принципів, виконання професійних обов'язків фахівця з дотриманням професійної відповідальності за результати діяльності”.

Для розробки економічно обґрунтованих механізмів ціноутворення в аудиті виділено факторні показники діяльності клієнта (валюта балансу і загальна сума витрат). Рівень ціни визначатимуть також фактори, що формуються під дією ринку як полісистемного економічного утворення: коефіцієнт попиту на ринку, коефіцієнт конкурентоспроможності аудиторської фірми, знижки клієнтам. Важливим показником, що безпосередньо впливає на формування вартості аудиту є рівень ризику.

Неможливість застосування суцільного методу організації перевірки численних і складних для адекватного відображення в обліку сільськогосподарських підприємств операцій вимагає удосконалення методик ризикоорієнтованого аудиту.

Для визначення особливостей формування сучасної базової моделі оцінки ризику проаналізовано еволюцію теорії аудиторського ризику та розроблено періодизацію розвитку наукових уявлень. Ризики аудиторської діяльності потребують впорядкування. Зокрема, за сферою діяльності слід розрізняти інформаційний ризик користувачів фінансової звітності, професійний ризик, ризик бізнесу аудитора; за суб'єктами - ризик клієнта та ризик аудитора (ризик невиявлення) з виділенням кількох класифікаційних підгруп нижчого рівня.

Дослідження взаємозв'язку категорій „аудиторський ризик” і „суттєвість” та їх впливу на обсяг перевірки умотивувало визначення критеріїв суттєвості відхилень при перевірці підприємств АПК.

Використання суб'єктами господарювання облікових інформаційних систем вимагає поширення аудиторських дій на сферу перевірки не лише бухгалтерських даних, а й на експертизу власне комп'ютерної системи. Автоматизація обліку у замовника вносить додаткові аудиторські ризики, що виходять за межі базової мультиплікативної моделі. Окремими компонентами моделі слід визнавати ризик технічних аспектів експлуатації комп'ютерної системи обліку замовником та ризик тестування комп'ютерної системи обробки даних замовника аудитором. Розширена модель потребує обґрунтування за допомогою формалізованих підходів. Для виявлення напряму й інтенсивності впливу на загальний ризик окремих факторів та складових запропонованої моделі рекомендується використовувати експертно-аналітичні оцінки у поєднанні з статистико-математичними методами, зважаючи на суб'єктивізм відомих методик оцінки компонентів ризику.

У третьому розділі „Удосконалення організації і методики аудиту в аграрному секторі АПК” удосконалено концептуальні засади створення ефективної системи аудиторського обслуговування агроформувань, обґрунтовано основні напрями удосконалення методики аудиту специфічних об'єктів галузі (зокрема земельних відносин) та методики аудиту в середовищі електронної обробки даних обліку.

Обумовленість потреб в удосконаленні організаційних та методичних засад аудиту в галузі вимагає створення цілісної концепції функціонування та розвитку аудиторської діяльності в аграрному секторі економіки шляхом виокремлення її складових та дослідження їх взаємодії. Розвиток концептуальних засад проілюстровано структурно-логічною схемою.

Однією з особливостей функціонування аграрного сектору в умовах ринкової економіки є втрата державою монопольності контролюючого суб'єкта, що умотивовує співпрацю з суб'єктами незалежного аудиту у напрямі надання гарантій достовірності звітності ринкових інституцій. Для забезпечення виконання головної функції аудиту захисту економічних інтересів власників на селі, доцільно визначити перелік соціально спрямованих аудиторських послуг (за прикладом державної підтримки дорадництва). Соціально спрямованими визнаються послуги аудиторських структур, що необхідні для ефективної реалізації державної аграрної політики та виконання яких передбачає досягнення у перспективі значного соціального й економічного ефекту (відповідно до МСА 800 такими послугами насамперед визнається аудит земельних та майнових відносин). Надання соціально спрямованих аудиторських послуг здійснюватиметься на підставі програмно-цільового фінансування за рахунок бюджетних коштів, порядок використання яких визначається Кабінетом Міністрів України на конкурсній основі за результатами тендеру.

Аналіз світової аудиторської практики виявив, що уніфікованими критеріями для визначення об'єктів обов'язкового аудиту є показники чисельності працюючих, вартості активів, обсягу виручки від реалізації у звітному році. Однак, галузева специфіка аграрного сектору не дозволяє застосувати означені критерії: чисельність працівників визначається залежно від рівня механізації технологічних процесів та підлягає сезонним коливанням; баланс більшості аграрних підприємств практично „порожній”, а їх майновий та земельний потенціал сформовано на основі орендованих засобів; безгрошові розрахунки та режим послабленого податкового контролю за доходами агроформувань анулюють такий критерій як виручка.

При визначенні економічної ефективності розширення кола суб'єктів обов'язкового аудиту в АПК слід застосувати підхід, що базується на співвідношенні вартісного виразу фінансових ризиків, обчислених аудитором, разом з сумою донарахованих виплат власникам землі і майна до витрат на проведення аудиту.

У подальшому такі розрахунки підлягають обов'язковому коригуванню на величину вартісного виразу ефекту від пропозицій аудитора по вдосконаленню системи обліку і внутрішнього контролю замовника.

Якісна характеристика соціальної ефективності запровадження обов'язкового аудиту виражається у збільшенні поінформованості власників та можливості відслідковувати та вчасно приймати рішення щодо керованості використання майна та землі; підвищенні мотивації населення у реалізації своїх рішень; ініціюванні змін у методах господарювання; забезпеченні захисту майнових інтересів селян.

Зважаючи на низький аналітико-інформативний потенціал фінансової звітності аграрних формувань (майновий потенціал сформовано з орендованих засобів), пріоритетними об'єктами аудиту будуть земельні та майнові відносини.

Оскільки методика аудиту являє собою розробку прийомів і способів вивчення достовірності показників фінансової звітності, практичне застосування категорії „аудит земельних відносин” є обмеженим. Отже, доцільно оперувати більш узагальненою категорією „аудиторське дослідження” земельних відносин” і виділити відповідно завдання його у ході аудиту фінансової звітності, операційного аудиту та аудиту на відповідність.

Для створення умов захисту прав власників земельних часток (паїв) слід перш за все впорядкувати землекористування господарств-орендарів засобами інвентаризації. Законодавче визначення випадків інвентаризації орендованих земель обґрунтовує ініціативу її проведення з боку уповноваженого органу (на зразок Об'єднання громадян-співвласників) із залученням до цього процесу незалежних фахівців - аудиторів.

Об'єктом інвентаризації буде землекористування господарств в цілому, як сукупність ділянок, виділених в натурі єдиним масивом. Порядок документування результатів інвентаризації потребує уточнення. З цією метою запропоновано форму інвентаризаційного опису земельних угідь.

Трудомісткість аудиторської перевірки земельних відносин можна знизити за допомогою тестування системи їх обліку. У дисертації запропоновані блоки тестування, що відображають зміст процедур перевірки наявності, руху та використання земель. Алгоритм тестування слід застосовувати разом з відповідним пакетом робочих документів (серед них Тест з питань стану договірних відносин з оренди земель, Відомість перевірки повноти нарахування і сплати орендної плати). Це дозволить впорядкувати методичні основи аудиторських робіт, зосередити увагу фахівців на обґрунтуванні прийомів і послідовності виконання процедур.

Методика аудиту в середовищі електронної обробки даних змінюється за умови збереження мети, завдань, дії основних елементів методології. Для удосконалення методичного забезпечення аудиту в умовах електронної обробки даних множина методів аудиту підлягає впорядкуванню шляхом їх класифікації з виділенням традиційних, видозмінених та модифікованих методичних прийомів.

Базовим елементом методики оцінки аудиторського ризику в середовищі електронної обробки облікових даних є поєднання тестування з бальною оцінкою факторів при використанні пакету електронних розрахункових таблиць Excel для оцінки усіх компонентів розширеної моделі.

Для налагодження методичного керівництва проведенням аудиту в середовищі ЕОД доцільним є створення інформаційних моделей автоматизованого контролю, що забезпечують всебічний аналіз відображення однієї й тієї ж господарської операції у взаємозв'язку з суміжними, у тому числі і в різних економічних агентів. Практична реалізація запропонованої моделі дозволяє розкрити усі деталі механізму викривлення облікових даних (за його наявності) від ініціювання операцій до складання звітності.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне та методологічне обґрунтування окремих положень фінансово-господарського контролю і зокрема аудиту, наукових розробок вітчизняних та зарубіжних економістів, діючого законодавства України з питань регулювання аудиторської діяльності. В результаті дослідження одержано ряд висновків теоретичного, методичного та науково-практичного характеру:

1. Розвиток аудиту як невід'ємного елемента інфраструктури ринкової економіки зумовлюється рядом чинників. На макрорівні вони визначені зростанням ролі обліку та контролю у вирішенні глобальної проблеми обмеженості ресурсів, демократизацією суспільства, стрімким розвитком інформаційних технологій. На мікрорівні - впливом докорінних економічних реформам на діяльність підприємств аграрного сектору АПК та їх недосконалим обліково-інформаційним забезпеченням. Однозначна законодавча характеристика економіко-правової сутності аудиту в контексті аудиторської діяльності відсутня. З'ясування економіко-правової сутності аудиту через співвідношення з категоріями „робота” і „послуга” є підставою для формування законодавчої ініціативи, виділення договору на проведення аудиту в окрему групу господарських договорів.

2. Систематизація та якісний аналіз наукових підходів щодо сутності дефініцій „аудит” і „аудиторська діяльність” виявили різновекторне їх трактування. З метою теоретичного обґрунтування підходів до організації аудиторської діяльності та вдосконалення практики аудиту запропоновано уточнення категоріального апарату: аудит - незалежний фінансово-господарський контроль, що має на меті висловлення думки про достовірність, повноту й законність фінансової звітності та системи обліку як основи її формування. Аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність аудиторських фірм (одноосібних аудиторів) щодо здійснення експертизи фінансової звітності та бухгалтерського обліку, дослідження ретроспективної та перспективної фінансової інформації з метою виконання завдань з надання впевненості, супутніх та інших послуг.

3. Існуючі класифікації складових аудиторської діяльності стосуються переважно лише видів аудиту і не враховують пріоритетного сегменту сучасного ринку аудиторської діяльності - супутніх робіт і послуг. Отже, супутні роботи та послуги доцільно класифікувати за сумісністю з аудиторською перевіркою (сумісні і несумісні), за змістом (послуги дії, послуги контролю, інформаційні послуги), за характером робіт і послуг (супроводження фінансово-господарської діяльності, виконання обліково-контрольних функцій замовника, консультування), за наявністю завдання з надання впевненості (огляд та завдання з надання впевненості, супутні, інші послуги). Це забезпечить раціональну побудову сукупності складових аудиторської діяльності та дозволить уникнути невизначеностей, властивих її практиці.

4. Формування ефективної системи регулювання аудиторської діяльності повинно ґрунтуватися на використанні оптимальних співвідношень видів та методів регулювання за умови розширення переліку функцій професійних галузевих органів. Для поглиблення трактування дискусійних етичних принципів аудиту - незалежність, об'єктивність, конфіденційність необхідно: розмежувати реальну та професійну незалежність аудитора у рамках вирішення проблеми відсутності абсолютної незалежності суб'єктів аудиту; розмежувати принципи „незалежність” та „об'єктив-ність”; надати законодавчого закріплення серед професійних категорії „аудиторська таємниця”.

5. Оптимальною формою здійснення аудиторської діяльності в аграрних регіонах є головна фірма із розгалуженою мережею регіональних філій, із подальшою перспективою перетворення їх на дочірні підприємства. Територіальна розосередженість та різноманітність видів діяльності агроформувань обмежує реалізацію ринкової стратегії аудиторів-одноосібників та „малих” фірм. Тому виникає об'єктивна потреба у кооперуванні вказаних економічних суб'єктів. Оптимальною формою їх об'єднання є союз.

6. Процедурний аспект контролю якості аудиту підставі конкретних скарг замовників потребує удосконалення (зважаючи на обмеження професійної незалежності аудитора) з виданням відповідних методичних матеріалів з розгляду скарг як для суб'єктів аудиторської діяльності так і для регуляторних органів. Виходячи зі споживчої характеристики якості аудиту та обґрунтування її критеріїв якість аудиту слід розуміти як відповідний рівень застосування принципів, здійснення процедур, формулювання незалежної думки аудитора, що дозволяє знизити до мінімального рівня інформаційний ризик користувачів результатів аудиту. Зважаючи на відсутність потреби в формулюванні професійної думки при виконанні супутніх робіт та наданні інших послуг, їх якість слід розуміти як: „відповідний рівень застосування принципів, виконання професійних обов'язків фахівця з дотриманням професійної відповідальності за результати діяльності”. Обґрунтоване тлумачення категорії „якість аудиту” та її критеріальний опис дає підстави для моделювання більш дієвого механізму контролю якості аудиту.

7. Особливість процесу ціноутворення в аудиті полягає у визначенні суми договору ще до початку проведення процедур. Тому для оптимізації процесу визначення обґрунтованої ціни на аудит ціноутворюючими факторами слід визнавати показники діяльності клієнта (валюта балансу і загальна сума витрат) та ряд ринкових факторів - коефіцієнт попиту на ринку, коефіцієнт конкурентоспроможності аудиторської фірми, знижки клієнтам. Важливим є врахування прямого впливу на формування вартості аудиторських послуг рівня аудиторського ризику.

8. Вибір базових величин для оцінки суттєвості відхилень при перевірці підприємств АПК полягає у визначенні показників звітності замовника, що максимально враховують інформаційні потреби широкого спектру користувачів, специфіку галузі, форму власності, масштаб діяльності. Використання замовниками комп'ютерних систем обробки даних вносить додаткові аудиторські ризики, що зумовлює розширення базової мультиплікативної моделі оцінки аудиторського ризику. Додатковими компонентами моделі слід визнавати: ризик технічних аспектів експлуатації комп'ютерної системи обліку замовником та ризик тестування комп'ютерної системи обробки даних замовника аудитором. Розширена модель оцінки аудиторського ризику ефективно реалізується на практиці шляхом її формалізації засобами розробки пакету прикладних електронних таблиць.

9. Концепція функціонування та розвитку аудиту в аграрному секторі національної економіки передбачає визначення шляхів удосконалення: 1) системи нормативного регулювання аудиторської діяльності в галузі; 2) конкурентного середовища ринку аудиторських послуг; 3) механізму ціноутворення та оподаткування доходів від надання аудиторських послуг; 4) механізму посилення рівня відповідальності аудиторських структур та її страхування; 5) механізму посилення контролю власника через розширення кола суб'єктів економічної діяльності в АПК, що підлягають обов'язковому аудиту. Рівень платоспроможного попиту агроформувань можна підвищити шляхом запровадження соціально спрямованих аудиторських послуг, що необхідні для ефективної реалізації державної аграрної політики та виконання яких передбачає досягнення у перспективі значного соціального та економічного ефекту.

10. Методичною основою аудиторського дослідження земельних відносин, є алгоритм тестування системи обліку за даним об'єктом. Практична реалізація алгоритму тестування та уточнений порядок документування його результатів дозволить впорядкувати методичні основи аудиторських робіт, зосередити увагу фахівців на обґрунтованому виборі прийомів і раціональній послідовності виконання процедур.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Пономаренко О.Г. Стандарти як засіб контролю за якістю аудиторських послуг в аграрному секторі АПК // Вісник Харк. Нац. Техн. Ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. Випуск 31. - Х. : ХНТУСГ, 2004. - С.301 ?304.

2. Пономаренко О.Г. Окремі аспекти організації аудиту в аграрному секторі АПК // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2005. ? №2. - С. 135 ?136.

3. Пономаренко О.Г. Ризики в аудиторській діяльності в аграрній сфері: сутність і класифікація // Економіка АПК. - 2005. ? № 8. - С.106 ?112 .

4. Пономаренко О.Г. Організаційні форми здійснення аудиторської діяльності в аграрних регіонах // Вісник ХНАУ. - 2006. - № 3. - С.234-238.

5. Пономаренко О.Г. Аудит в АПК: обов'язковий чи ініціативний? // Облік і фінанси АПК. - 2006. - № 11. - С.82 - 86.

6. Пономаренко О.Г. Модифікація методу аудиту в електронному середовищі // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - Житомир: ЖДТУ. - 2005. - №4 (34). - С. 156-157.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях

7. Пономаренко О.Г. Методи досліджень проблем аудиту в аграрному секторі // Матеріали Міжнар. науково - теоретичної конференції „Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці”. - В 3-х ч., Житомир, 3-5 березня 2005 р. - Житомир: Вид-во „Державний агроекологічний університет”, 2005. - Ч. 2. - С.181 ? 184.

8. Пономаренко О.Г. Окремі аспекти оцінки ризику в аудиті // Методика об-ліку, аналізу і аудиту в контексті світової та вітчизняної практики її вдосконалення: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих учених. Київ, 27-28 квітня 2005 р. - К.: ? 2005. - С. 260 ?261.

9. Пономаренко О.Г. Принцип спеціалізації аудиту в аграрному секторі АПК України // Матер. Міжнародної науково ? практичної конференції „Наука і освіта 2005”. Том 82 „ Облік і аудит”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 61 ?62.

10. Пономаренко О.Г. До питання реалізації принципу конфіденційності аудиту в Україні // Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи. Збірник доповідей учасників ІІІ наукової конференції, присвяченої пам'яті д.е.н., професора, заслуженого діяча науки і техніки О.С. Бородкіна (15.03.1930 - 14.03.2002) ? С. 100 ?103.

11. Пономаренко О.Г. Приоритетні напрямки розвитку аудиту в аграрному секторі АПК// Матеріали міжнародного форуму молодих вчених „Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн”. У двох томах. Т. 2. - Х. : ХНТУСГ. - 2005. - С. 185 ?186.

12. Пономаренко О.Г. Методичні засади оцінки аудиторського ризику в електронному середовищі // Становлення та розвиток обліку, контролю і аналізу в Україні: Тези доп. Міжнар. наук. конф. 16-17 берез. 2006 р. - К.: КНЕУ, 2006. - С.334339.

13. Пономаренко О.Г. Аудиторские услуги в аграрном секторе АПК Украины // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Наука: теорія та практика”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2006. - С. 32-34.

14. Пономаренко О.Г. Методичні аспекти аудиту земель сільськогосподарського призначення // Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи. ІІ Міжнародна наук. - практ. конф.: Зб. тез та виступів. - К.: ННЦ ІАЕ, 2006. - С. 238-239.

Статті у інших виданнях:

15. Пономаренко О.Г. Удосконалення методики аудиту в середовищі електронної обробки даних // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2006. ? №3. - С. 175 ?180.

АНОТАЦІЇ

Пономаренко О.Г. Аудиторська діяльність в аграрному секторі АПК. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.09 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності). - Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук, Київ, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню організації і методики аудиторської діяльності в аграрному секторі економіки з метою побудови ефективної системи аудиторського обслуговування агроформувань.

У результаті дослідження виявлено класифікаційні ознаки супутніх робіт і послуг в аудиті, що є пріоритетним сегментом сучасного ринку аудиторських послуг; запропоновано авторське тлумачення понять „аудит”, “аудиторська діяльність”, „якість аудиту”; визначено оптимальні організаційні форми суб'єктів аудиторської діяльності в аграрному секторі економіки для ефективної реалізації їх ринкової стратегії; удосконалено механізм адаптації методики аудиту до використання замовниками інформаційних облікових систем; розроблено алгоритм проведення аудиту в середовищі електронної обробки даних відповідно до класифікації його методичних прийомів; запропоновано методику аудиту специфічних об'єктів галузі (земельних відносин) та порядок відображення результатів виконання процедур в робочих документах аудитора; виявлено нові підходи щодо класифікації ризиків аудиторської діяльності.