Поняття та елементи господарського обліку, їх взаємозв'язок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та елементи господарського обліку, їх взаємозв'язок

господарський обліковий нормативний

Ще з давніх-давен суспільство користувалося певними методами обліку та контролю. В період первіснообщинного ладу його підставою був страх людства перед стихіями природи, який змушував створювати відповідні запаси їжі, знаряддя для полювання та обробки добутих продуктів, а отже, якось обліковувати все це. Зрозуміло, що такого роду облік міг бути тільки дуже примітивним (зарубки на паличках, вузлики, схематичні позначки на дощечках тощо), а дані, отримані внаслідок такого обліку, мали суто оперативний, а подекуди й випадковий характер. Важливим є те, що лише з появою держави, розвитком писемності, відкриттям перших правил арифметики, облік стає системою. На сьогоднішньому етапі розвитку державності об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ. Для нормального функціонування будь-якої ланки економіки необхідно, щоб суб'єкти господарювання мали правдиву, об'єктивну інформацію про стан матеріальних та фінансових ресурсів. Таку інформацію і дає господарський облік, який не тільки відображає реальні господарські процеси, а й активно впливає на них.

У економічній, фінансовій та обліковій літературі до визначення поняття, змісту, завдань, елементів та/або видів господарського обліку звертались такі автори, як: Л.Г. Ловінська, О.І. Васюта-Беркут, А.М. Кузьмінський, А.Г. Загородній, Г.О. Партин та ін. З прийняттям та набранням чинності ГК України, обов'язок ведення господарського (оперативного, бухгалтерського обліку, складання статистичної інформації) обліку та складання звітності передбачено ч. 8 ст. 19. Однак, господарсько-правовому аспекту вказаної проблематики все ще приділяється надзвичайно мало уваги в правових наукових джерелах, чим і зумовлюється потреба проведення даного дослідження.

Метою цієї публікації, відповідно, є визначення поняття господарського обліку, його завдань, а також вимог до нього як єдиної облікової системи, елементів та їх взаємозв'язку, аналіз відповідного нормативного забезпечення ведення господарського обліку, внесення пропозицій щодо його вдосконалення.

Господарський облік - це облік, що відображає процеси, пов'язані з господарською діяльністю. Господарський облік - це спостереження, сприймання, вимірювання та реєстрація господарських фактів, тобто реальних засобів господарювання (об'єктів нерухомості, обладнання) та/або реальних процесів господарювання (виконання роботи, надання послуги, виготовлення виробу тощо). Іншими словами, господарський облік - це облік господарської діяльності суб'єкта господарювання, виробництва, реалізації та розподілу матеріальних благ, необхідних для задоволення господарських потреб. Господарський облік, як свідчить сама назва, це облік господарювання, облік господарської діяльності як окремого суб'єкта господарювання, так і їх сукупності, що включає в себе виробництво, реалізацію та розподіл матеріальних благ, необхідних для задоволення відповідних потреб. Різні автори, щоправда, наводять різні визначення поняття господарського обліку. Так, за визначенням Л.Г. Ловінської, Л.Г. Сук, П.Л. Сук та ін., господарський облік - це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею [1, 75; 6, 82-83]. Г. І. Мойсеєнко схожим чином визначає господарський облік, як кількісне відображення і якісну характеристику господарських явищ з метою контролю та управління ними [2]. На думку О.І. Васюта-Беркут, господарський облік - це облік господарської діяльності підприємства, суспільства, виробництва, реалізації та розподілу матеріальних благ, необхідних для задоволення матеріальних потреб [3]. Натомість такі автори, як А.М. Кузьмінський та Ю.А. Кузьмінський вважають, що господарський облік - це спосіб кількісного відображення і якісної характеристики господарської діяльності підприємства [4, 9-11]. А.Г. Загородній, Г.О. Партин трактують господарський облік як облік господарської діяльності підприємства та суспільства загалом, тобто як спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрацію господарських фактів і явищ (верстат, будівля, споруда тощо) та господарських процесів (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг, реалізація, розподіл фінансових результатів тощо) [7; 5]. Загалом же, аналіз літературних джерел дозволяє виділити наступні підходи до господарського обліку: а) як кількісного відображення і якісної характеристики господарської діяльності; б) як способу кількісного відображення і якісної характеристик господарської діяльності підприємства; в) як обліку господарської діяльності підприємства; г) як кількісного відображення і якісної характеристики господарських явищ.

З викладеного вбачається, що поняття господарського обліку є дослідженим в економічній науці, а тим більше в правовій, недостатньо. Аналіз праць різних вчених дозволяє констатувати неоднозначність визначення поняття господарського обліку, наявність різнорідних, подекуди суперечливих підходів до розуміння його сутності, змісту. Водночас, зміст тих чи інших понять має досить суттєве значення у будь-якому науковому дослідженні та практиці господарювання. Поняття вживаються саме у тому розумінні, як вони інтерпретуються їх користувачами. Якщо зміст певного поняття для різних користувачів є різним, то немає повного розуміння між тими, хто вживає ці поняття і хто їх сприймає. У цьому плані семантика мови має вагоме значення. Одним із таких понять є поняття «господарський облік». Однозначне визначення цього поняття на законодавчому рівні відсутнє, а різні автори вкладають у нього різний зміст.

Спільним практично для всіх визначень поняття «господарський облік» є присутність словосполучення «господарська діяльність». Господарською, в свою чергу, є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 ГК України). Звідси до ознак господарської діяльності належать наступні: а) вона здійснюється суб'єктами господарювання або негосподарюючими суб'єктами (відповідно до ч. 3 ст. 3 ГК України, діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів); б) сферою її провадження є сфера суспільного виробництва; в) спрямованість діяльності на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; г) її результати мають вартісний характер і цінову визначеність. Господарська діяльність складається з господарських процесів, котрі, в свою чергу, поділяються на господарські операції. Так, наприклад, на виробничому підприємстві характерні операції із закупівлі сировини складають у своїй сукупності процес заготівлі; операції з виготовлення із сировини та інших матеріалів певних виробів утворюють процес виробництва; операції з продажу вироблених виробів належать до складу процесу реалізації. Основними стадіями кругообігу господарських засобів є такі процеси: постачання (купівлі), виробництва (витрачання/зберігання), реалізації (продажу). Самі господарські процеси в узагальненому вигляді - це взаємодія трьох складових: засобів праці (будівлі, обладнання, інструменти), предметів праці (сировина, матеріали, паливо, енергія), живої праці (робоча сила) [10, 112-115]. Господарські процеси мають дуалістичну природу. З однієї сторони, вони представлені господарюючими суб'єктами, які їх здійснюють, а з іншого - ресурсами, які залучені в ці процеси і складають їх матеріальну основу. Дуалістична природа господарських процесів зумовлює й дуалістичну природу бухгалтерського обліку: правову природу бухгалтерського обліку, яка пов'язана також з контролем щодо діяльності господарюючих суб'єктів, та економічну природу, яка пов'язана з контролем щодо ефективності використання ресурсів. У результаті економічна сторона бухгалтерського обліку розкриває ефективність господарських процесів та явищ, а правова - законність та доцільність відповідних дій. Цим бухгалтерський облік встановлює зв'язок між економікою та правом у процесі здійснення господарської діяльності. Поняття «господарської операції» отримало нормативне закріплення в ст. 1 Закону України від 01.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де господарську операцію визначено як дію або подію, що викликала зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Наведене визначення розроблено виключно для цілей бухгалтерського обліку та фінансової звітності суб'єктів господарювання, адже зміни у структурі їх активів можуть бути викликані подіями, що жодним чином не пов'язані з суспільним відтворенням. Господарська операція, у вузькому розумінні - це комплекс дій господарюючого суб'єкта, що орієнтовані на вирішення конкретного завдання в межах загальної господарської мети діяльності такого суб'єкта. За вказаним підходом під господарською операцією розуміється вольовий акт (спільний вольовий акт), вчинений у межах однієї з трьох стадій суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну. Всі господарські операції суб'єкта господарювання є окремими фрагментами його загальної господарської діяльності незалежно від того, чи утворюють вони безпосередній предмет його діяльності. У широкому розумінні господарська операція трактується не лише як вольова дія, але й як подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань та власному капіталі суб'єкта господарювання. За цим підходом більшість господарських операцій є наслідком вольових дій юридичних та фізичних осіб - учасників господарських відносин, які укладають угоди, здійснюють технологічні операції тощо [11, 182211]. Разом із тим, господарські операції можуть мати місце в результаті певних подій, скажімо явищ реальної дійсності, що трапляються незалежно від волевиявлення суб'єкта господарювання (стихійне лихо, моральний знос, інфляційний вплив тощо). Ознакою господарської операції є те, що якісно відрізняє її від інших операцій і разом з тим дає можливість групувати однорідні господарські операції, наприклад, операції з реалізації продукції можуть відрізнятися залежно від умов поставок і покупців. Показники господарської операції забезпечують кількісну характеристику операції з допомогою відповідних вимірників (натуральних, трудових, грошових) [4, 15-18]. Отже, господарські операції в сукупності складають господарські процеси, які загалом формують кругооборот засобів господарювання (капіталу) відповідного господарюючого суб'єкта.

У ряді визначень господарського обліку присутнє словосполучення «якісна характеристика господарської діяльності (явищ)». Водночас, не можна вважати обліком виключно якісну характеристику господарської діяльності. Її можна отримати насамперед з аналізу даних бухгалтерського обліку, якщо це стосується економічної інформації чи шляхом співставлення поставлених цілей і досягнутих результатів, або ж шляхом аналізу структурних зрушень тощо. Співставлення поставлених цілей і досягнутих результатів та аналіз структурних зрушень стосується як економічної, так й іншої інформації, що накопичується в процесі господарської діяльності. Одні автори під господарських обліком розуміють лише облік на підприємстві [11; 4], інші - й у суспільстві [3; 7]. Однак, у зв'язку з тим, що господарська діяльність є діяльністю передусім суб'єктів господарювання, а не суспільства в цілому, у визначенні господарського обліку недоречним видається вживання сполучення «у суспільстві». Окремі автори [8] поняття господарського та бухгалтерського обліку ототожнюють. Л.Г. Ловінська та ін. [6] взагалі дають визначення господарського обліку, яке по суті співпадає із загальноприйнятим визначенням внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. Частина авторів [2; 6; 1] у визначенні господарського обліку наводить і його мету - контроль за господарською діяльністю та управління нею. О. І. Васюта-Беркут та ін. [3] метою господарського обліку вважають задоволення матеріальних потреб. Але ж господарська діяльність спрямована не завжди лише на задоволення матеріальних потреб, - вона може бути спрямована на досягнення різноманітних економічних та/або соціальних результатів. Тобто, включення до визначення господарського обліку його мети не дозволяє відмежувати його від бухгалтерського обліку. Загалом же, критичний аналіз існуючих визначень поняття «господарський облік» дозволяє зробити висновок про їх недостатню конкретність. У зв'язку з цим заслуговує на увагу визначення господарського обліку, запропоноване В.С. Лень [9, 65] - це фіксування фактів, пов'язаних з діяльністю суб'єкта господарювання, а також необхідних для її забезпечення, для надання інформації зовнішнім і внутрішнім користувачам, згідно із законом та внутрішніми правилами для прийняття управлінських рішень.

У найбільш загальному вигляді облік - це реєстрація фактів. Факт (від лат. factum) - зроблено, дійсна подія, явище, випадок. Якщо говорити про господарську діяльність, то вона завжди супроводжується певними подіями. Частина цих подій належать до господарських операцій, а тому знаходять своє відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку. Інформація про господарські операції використовується для складання фінансової та податкової звітності, а також для управління господарюючим суб'єктом. Накопичується суб'єктом господарювання й інша внутрішня та зовнішня інформація необлікового характеру, зокрема про кадровий склад та його рух, наукова, технічна, технологічна, про стан та вплив на економічне середовище, нормативно-правового характеру тощо. Ця інформація також використовується господарюючим суб'єктом для управління у тій мірі, в якій вона впливає на показники господарювання. Частина цієї інформації у плановому порядку включається до статистичної звітності суб'єкта господарювання окремо, або в сукупності з економічною інформацією.

Діяльність кожного суб'єкта господарювання вимагає планування, управління та контролю. Здійснення у різноманітних формах державного регулювання економікою, господарською діяльністю суб'єктів господарювання різних форм власності і всім народним господарством країни в цілому, вимагає наявності відомостей про господарську діяльність кожного господарюючого суб'єкта: розміри й склад його засобів господарювання, оборотних коштів, розвиток окремих галузей економіки тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані завдяки господарському обліку. Отже, метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Господарський облік, аби бути ефективним повинен відповідати певним вимогам, найважливішими з яких є:

1) порівнянність показників обліку з показниками плану, - вона необхідна для контролю за виконанням планових завдань і для отримання даних для планування (облікові та планові показники повинні бути порівнюваними за методами обчислення і за обсягом); 2) своєчасність обліку, що є особливо важливим для оперативного управління виробництвом (оперативна робота кожного суб'єкта господарювання вимагає мати станом на початок кожного робочого дня відомості про залишки матеріалів, обсяги випущеної та/або реалізованої продукції тощо); 3) точність і правдивість інформації, тобто інформація повинна бути достовірною (приписки, зміна з корисливою метою відомостей, кількісних та/або якісних характеристик щодо предметів збуту тощо, спотворюють реальну картину, що в кінцевому рахунку призводить до прийняття помилкових управлінських рішень); 4) повнота обліку, яка забезпечується реєстрацією всіх господарських операцій; 5) економічність обліку означає, що при чіткій організації витрати на його ведення повинні бути мінімальними (наприклад, комп'ютеризація обліку).

Єдина національна система господарського обліку забезпечується трьома нерозривно пов'язаними між собою складовими: оперативним, статистичним та бухгалтерським обліком, кожен з яких згадується й у ст. 19 ГК України, ч. 8 якої вказує на обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Що правда, в економічній літературі оперативний, бухгалтерський та статистичний облік розглядаються переважно як самостійні види господарського обліку. Однак, вважаємо, що більш правильним буде розглядати кожен з них не як окремий та самостійний вид обліку, а саме як елемент, структурну складову єдиної системи господарського обліку. Система загалом, як і національна облікова система зокрема, є комплексом взаємодіючих елементів. Критеріальна властивість елемента - це необхідна й безпосередня участь у створенні системи. Власне, поняття «підсистема» й було виробленим для аналізу складноорганізованих систем, що здатні до саморозвитку, коли між елементами та системою є «проміжні» комплекси, більш складні, ніж просто елемент, та менш складні, ніж сама система. Вони поєднують у собі різні складові (елементи) системи, й у своїй сукупності здатні до виконання єдиного завдання системи. Будучи елементом системи, підсистема, в свою чергу, виявляється системою по відношенню до елементів, що її складають. Аналогічним є і співвідношення між поняттями «система» та «елемент»: вони, так би мовити, переходять один в одного. Інакше кажучи, система та елемент відносні, оскільки кожна система має й свою структуру - сукупність сталих відносин та зв'язків між елементами системи. За своєю значимістю для системи зв'язки елементів, навіть сталі, не є однаковими: одні є несуттєвими, інші - суттєвими, закономірними. Структура, передусім - це закономірні зв'язки елементів. Природа та кількість елементів зумовлюють спосіб (структуру) їх взаємозв'язків. Одні елементи детермінують одну структуру, інші - іншу. Елементи - матеріальні носії зв'язків та відносин, що складають структуру системи. Отже, якісні характеристики системи визначаються, по-перше, елементами (їх природою, властивостями, кількістю) та, по-друге, структурою, тобто їх зв'язком, взаємодією. Немає й, мабуть, не може бути «чистих» структур у матеріальних системах (вони можливі лише у теорії), як не може бути й «чистих» елементів. Матеріальні системи за своєю суттю є єдністю елементів і структури.

Оперативний облік (його ще інакше називають первинним, оперативно-управлінським або ж оперативно-технічним) - це спосіб спостереження, відображення та контролю щодо окремих технічних та/або господарських операцій безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного управління ними. Він провадиться безпосередньо на місці (цех, склад, відокремлений підрозділ тощо) й забезпечує негайне спостереження та реєстрацію визначених виробничих, комерційних операцій, а також інших факторів господарської діяльності окремого суб'єкта господарювання. Тобто, оперативний (первинний) облік ведеться не загалом по суб'єкту господарювання, а за окремими операціями в розрізі дільниць - цех, бригада, ланка, зміна тощо. Оперативні дані переважно лише фіксуються й не узагальнюються в цілому по суб'єкту господарювання. Подекуди в літературних джерелах висловлюються: а) сумніви щодо виділення такого обліку в окремий вид господарського обліку, без заперечення в принципі наявності такого обліку, оскільки від ведеться на кожному підприємстві; б) питання з приводу того, що якщо вже виділяється у вид господарського обліку оперативний, то чому при класифікації господарського обліку не виділяється стратегічний облік, який теж ведеться в тій чи іншій мірі на всіх підприємства й інформація за наслідками ведення такого обліку теж використовується для прийняття рішень [9, 66-67]. На жаль, нормативних визначень як господарського обліку загалом, так і оперативного зокрема, немає. Частіше такий облік ведеться в натуральних вимірниках, рідше - в трудових. Грошові вимірники не є узагальнюючими, а виступають лише як засіб обліку (наприклад, надходження грошових коштів до каси). Головним завданням оперативного обліку є швидке (оперативне, за короткий проміжок часу, протягом дня) накопичення оперативних даних, швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізацію продукції (робіт, послуг). Оперативний облік призначений для оперативного планування й поточного спостереження за розвитком виробництва, виконанням робіт, наданням послуг. Він охоплює господарські операції, що не мають безпосереднього відображення на рахунках бухгалтерського обліку, не мають безпосереднього відображення й у статистичному обліку. За допомогою оперативного обліку одержують відомості про щоденний випуск продукції, щоденне відвантаження і реалізацію продукції, товарів, відомості про витрати сировини та інших матеріальних цінностей, трудові витрати, додержання умов договірних поставок тощо. Показники оперативного обліку використовують для забезпечення поточного контролю. В той же час, оперативний облік не лише характеризується швидкістю одержання облікових відомостей, а й передбачає використання статистичних методів, головним чином таких, як спостереження щодо господарських та технологічних операцій, їх реєстрація. Отже, дані для оперативного обліку одержують шляхом безпосереднього спостереження щодо фактів виробничо-фінансової та/або іншої діяльності суб'єктів господарювання. Саме ж відображення господарських операцій безпосередньо у процесі їх здійснення дозволяє оперативно їх контролювати та управляти ними.

Статистичний облік - це спосіб планомірного вивчення масових економічних, соціальних, демографічних та інших явищ, виявлення закономірностей їх розвитку в конкретних умовах місця та часу з метою управління ними (перепис наявності обладнання, визначення середньої заробітної плати працівників суб'єкта господарювання за категоріями працюючих, кількість та якість виготовлюваної продукції, використання робочого часу тощо). Нормативного визначення поняття статистичного обліку також немає. В ст. 1 Закону України від 17.09.1992 р. «Про державну статистику» наведено визначення державної статистики, як централізованої системи збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації. Під статистичною інформацією розуміється документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства. Статистична інформація є одним із видів інформації (ст. ст. 18, 19 Закону України від 2.10.1992 р. «Про інформацію»). Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, наукових закладів та інших заінтересованих організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, встановлених законом. Система статистичної інформації, її джерела і режим визначаються Законом України «Про державну статистику». Статистична інформація, отримана на підставі статистичних спостережень, проведених органами державної статистики, існує у вигляді первинних даних щодо респондентів, статистичних даних, що пройшли одну чи декілька стадій опрацювання та накопичені на паперових, магнітних та інших носіях або в електронному вигляді, а також у вигляді аналітичних матеріалів, підготовлених на підставі цих даних.

Ряд науковців (А.М. Кузьмінський, Ю.А. Кузьмінський [4], А.Г. Загородній, Г.О. Партин та ін. [7]) взагалі не дають визначення статистичного обліку, а розкривають лише його мету, а окремі [3] визначають його як планомірне збирання й вивчення інформації про масові кількісні та якісні явища й закономірності загального розвитку за конкретних умов, місця й часу. По-перше, статистичну інформацію збирають безумовно планомірно, а, по-друге - збирання й вивчення цієї інформації покладено на державну статистику. У п. 2 ст. 3 Закону України від 01.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що статистична звітність, в якій використовується грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Водночас, слід зазначити, що в аналітичному бухгалтерському обліку використовуються й натуральні вимірники, які теж знаходять відображення у статистичній звітності суб'єкта господарювання. У зв'язку з цим такий автор, як В.С. Лень заперечує наявність на підприємстві окремого виду статистичного обліку, спеціально призначеного для накопичення інформації для складання статистичної звітності. Він обґрунтовує свою позицію зокрема тим, що у 90% форм статистичних звітів наводиться інформація виключно економічна, яка накопичується в системі бухгалтерського обліку, і лише 10% статистичних звітів включають неекономічну інформацію (соціальну, науково-технічну, правову, про природне середовище тощо). Наприклад, подаються дані про якісний склад науковців, про рух кадрів. Ряд установ подають звітність, пов'язану з виконанням покладених на них функцій. Така звітність згідно із Законом України «Про державну статистику» має назву «адміністративні дані», тобто дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції (ст. 1). До низки статистичних спостережень господарюючі суб'єкти взагалі відношення не мають і інформація збирається безпосередньо статистичними органами [9, 66-67]. Отже, так званий «статистичний облік» вивчає і узагальнює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому, їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом (наприклад, динаміка виробництва і собівартості продукції, продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього розвитку. Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне господарство в цілому. Його предметом є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально-економічні явища. При дослідженні господарських явиш та процесів статистика застосовує різні вимірники (натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання інформації (масові та вибіркові спостереження, відносні та середні величини, динамічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації статистикою широко використовуються дані інших видів господарського обліку, тобто відомості про виробничі та інші господарські зміни статистичний облік одержує з оперативного та бухгалтерського. Наприклад, за даними статистичного обліку можна визначити зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції (робіт, послуг) тощо. На основі отриманих з допомогою статистичного обліку відомостей здійснюється перспективне планування і прогнозування галузевого і соціально-економічного розвитку країни в цілому. Ці відомості допомагають аналізувати результати різних господарських процесів і прогнозувати подальший їх розвиток. Таким чином, на основі статистичного обліку визначаються кількісні та якісні показники діяльності кожного суб'єкта господарювання.

Однак, для здійснення господарської діяльності та управління нею в сучасних умовах даних оперативного та статистичного обліку недостатньо. Необхідним є постійний, безперервний, абсолютно достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю господарську діяльність і який дозволяє на основі узагальнення результатів господарської діяльності приймати конкретні рішення щодо її здійснення як в цілому по суб'єкту господарювання, так і по окремих його підрозділах. Таким обліком є бухгалтерський.

Размещено на Allbest.ru