Організація обліку праці та ії оплати

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Виникнення та розвиток ринкових відносин в Україні поклали край раніше існуючим умовам роботи, як окремих підприємств, галузей та в цілому економіки держави. Саме це зумовило зміну форми власності, а отже і вимоги до роботи підприємств, підвищення ефективності їх виробництва, конкурентоспроможності продукції, послуг та інше на підставі введення нових досягнень науково - технічного прогресу.

В умовах переходу до системи ринкового господарювання відповідності до змін, що виникли в економічному та соціальному розвитку України, суттєвих змін набула також політика в області обліку праці та заробітної плати, соціальної підтримки і захисту прав працюючих. Значна кількість функцій держави по реалізації цієї політики була переданою безпосередньо самим підприємствам, котрі самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального заохочення та стимулювання її результатів.

В умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництв значної кількості робітників та службовців, інженерно - технічних працівників в організації праці і її оплати відбуваються значні зміни.

Підвищення ефективності виробництва, дійсну і достовірну інформацію про витрати праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерських облік.

Поняття «заробітна плата» набуло нового змісту, воно охоплює всі види заробітку (а також різні форми премій доплат, надбавок, соціальних пільг та інше), що може бути нарахованим, як в грошовій так і натуральній формах (незалежно від джерел фінансування), включаючи грошові суми нараховані працівником в відповідності з чинним законодавством за невідпрацьований час (щорічні відпустки, святкові дні та інше).

Таким чином, трудові доходи кожного працюючого стали визначатися за власними вкладами та з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства, регулюватися податками і максимальними податками не обмежуватися. Мінімальний розмір оплати праці працівників всіх організаційно - правових форм власності встановлюється та регламентується відповідно до норм чинного законодавства.

Виходячи з попередньо зазначеного суттєвих змін набули облік праці та її оплати. Це питання займає одне з центральних місць в системі ведення бухгалтерського обліку кожного підприємства, установи або іншого об'єкту.



1. Завдання та принципи організації обліку праці та ії оплати

1.1 Сутність заробітної плати

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як соціально-економічна категорія заробітна плата є основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що має стимулювати розвиток суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, основним чинником перерозподілу кадрів за галузями народного господарства.

Основними завданнями обліку заробітної плати є:

ь правильне визначення витрат робочого часу і облік праці;

ь нарахування заробітної плати кожному працівникові відповідно до кількості та якості затраченої ними праці;

ь виявлення фактичного обсягу фонду заробітної плати всьому колективу підприємства і здійснення контролю його як за складовими частинами (відділами, цехами тощо), так і в цілому по підприємству;

ь облік кожної суми нарахованої заробітної плати працівником підприємства як складової частини витрат підприємства за господарськими процесами відповідно до місця і об'єкту застосування праці;

ь контроль правильності використання заробітної плати в кожному підрозділі підприємства і встановлення відповідності за зниження продуктивності праці; відображення всіх витрат по заробітній платі на рахунках бухгалтерського обліку.

Основними показниками заробітної плати, що підлягають обліку, є: чисельність працівників, їх професії і кваліфікація, витрати робочого часу в годинах і годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям працівників і за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум нарахованих і використаних на оплату відпусток і на соціальне страхування працівників, розмір відрахувань за їх видами. Ці дані необхідні для обчислювання таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці.

Розрізняють заробітну плату номінальну і реальну. Номінальна заробітна плата - це нарахована і одержана працівником сума грошей, що відповідає витраченій ним праці за певний період. Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, які працівник зможе придбати за зароблену суму грошей.

Заробітна плата є одним з елементів витрат, і має свою структуру, яку можна побачити на рис. 1.1.

Рис. 1.1 - Структура заробітної плати

Згідно із Законом України «Про оплату праці» встановлено наступні визначення:

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці.

Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми.

До основних функцій заробітної плати (див.рис.1.2.) належать такі:

- відтворювальна - встановлює норми оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;

- стимулююча - спонукає працівників до ефективної роботи на робочих місцях;

- регулююча - реалізує принципи диференціації рівня заробітку за фахом і відповідною кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;

- соціальна - забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.



Рис. 1.2 - Функції заробітної плати

Державна політика оплати праці реалізується через механізм її регулювання. Складовими цього механізму є оплата праці та соціальний захист. Встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях тощо - це прояви державної політики оплати праці.

В Україні практично створено законодавчо-нормативну базу регулювання оплати праці відповідно до міжнародних трудових норм.

Питання обліку оплати праці регулюється наступними нормативними актами:

Ш Кодекс законів про працю України від 10.12. 1971 p. № 322-VIII (зі змінами та доповненнями). Регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Ш Закон України «Про охорону праці» від 14.10. 1992 р. № 2694-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Ш Законом України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР „Про оплату праці”. Норми даного Закону визначають економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функції заробітної плати.

Ш Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Ш Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Ш Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI визначає порядок справляння та використання збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ш Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” 08.02.1995 р.№ 100 застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, переведення вагітних жінок, службових відряджень, тимчасової втрати працездатності та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Ш Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності підприємствами , організаціям, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ), визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 26 „Виплати працівникам”, яке підтверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2008 року за №60.

1.2 Форми та системи оплати праці

Облік заробітної плати - це вимірювання і реєстрація робочого часу і витрат праці на виробництво кожного виду виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Об'єктами обліку заробітної плати є: чисельність і кваліфікація працюючих; робочий час;

· заробітна плата;

· виплати за стаж роботи;

· преміальні; оплата відпусток;

· виплати по соціальному страхуванню;

· нарахування на заробітну плату та відрахування з неї за видами нарахувань та відрахувань.

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліні, підвищенню якості виробництва, виконання робіт і послуг.

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка містить тарифну сітку, тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційні довідники і схеми посадових окладів.

Тарифна сітка встановлює певні співвідношення оплати праці працівників різної кваліфікації і містить перелік тарифних розрядів та відповідних тарифних коефіцієнтів. Розмір тарифної ставки першого розряду встановлюється виходячи зі встановленого державою мінімального розміру заробітної плати. Тарифні ставки інших розрядів визначають множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду. Тарифно-кваліфікаційні довідники містять нормативні акти кваліфікаційних характеристик робіт і професій, згрупованих за виробництвами та видами робіт. Схема посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці за певною професією і кваліфікацією. У ній зазначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня та профілю підготовки керівників, спеціалістів, службовців.

На підприємствах поширені дві форми оплати праці (див.рис.1.3): погодинна і відрядна.

Погодинна форма оплати праці передбачає визначення розміру заробітку залежно від відпрацьованого часу з урахуванням рівня кваліфікації. Існує кілька різновидів погодинної форми оплати праці, а саме: проста погодинна оплата праці, погодинно - преміальна оплата праці (різновидом погодинна - преміальної системи вважається система оплати праці за посадовими окладами). Згідно з цією системою оплати праці працівників моє стабільний характер.

Відрядна форма оплати праці передбачає визначення розміру заробітку за кількість виробленої продукції в одиницю часу за встановленими тарифними ставками і нормами виробітку. Застосовують цю форму на роботах, де можливий облік колективної або індивідуальної праці й кінцевий результат можна обчислити в натуральних одиницях. Залежно від особливостей, техніко - організаційних умов і завдань певної виробничої ділянки застосовують ті чи інші різновиди цієї системи оплати праці: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна система оплати праці.

Непряму відрядну систему оплати праці використовують для окремих категорій допоміжних робітників, які безпосередньо не виробляють продукцію, але обслуговують основних працівників - відрядників. Це наладчики, ремонтники, кранівники та робітники деяких інших категорій, чия праці не піддається нормуванню й обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників.

Акордну систему оплати праці застосовують тоді, коли необхідно підсилити матеріальний інтерес робітників у скороченні термінів виконання робіт, у дотерміновій здачі об'єктів в експлуатацію. З цією метою встановлюється фонд оплати на весь обсяг робіт. Щомісяця працюючим виплачується аванс, а остаточний розрахунок здійснюється після здачі об'єкта.

Колективна система оплати праці (бригадна). У разі використання цієї системи спочатку розраховується заробіток бригади як при прямій відрядній системі за бригадною розцінкою. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади.

Рис. 1.3 - Форми та системи оплати праці



Контрактна система оплати праці базується на укладанні договору між наймачем і виконавцем роботи, де обумовлюються режим роботи і умови праці працівників, права та обов'язки сторін, рівень оплати праці тощо. Згідно з цим договором може бути оплачений або час перебування виконавці на підприємстві, або конкретне виконане ним завдання.

Важливе місце при обліку нарахування заробітної плати займає облік особового складу працівників. Він має забезпечити систематичне одержаних, їх про чисельність працівників на підприємстві, а також по його підрозділах, про склад працівників по статі, віку, категоріях, посадах спеціальностях, освіті, стажу роботи та інших ознаках.

Первинними документами по обліку чисельності робітників є :

o наказ про прийняття на роботу;

o особова картка;

o алфавітна картка;

o особова картка фахівця з вищою освітою;

o наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу;

o наказ (розпорядження) про надання відпустки.

Наказом Міністерства статистики України від 05.12.2008 р. № 489

затверджено наступні типові форми облікової документації зі статистики праці працівників підприємства:

o П-1 "Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу".

o П-3 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки".

o П-4 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)".

o П-5 "Табель обліку використання робочого часу".

o П-6 "Розрахунково-платіжна відомість працівника".

o П-7 "Розрахунково-платіжна відомість (зведена).

Функції з обліку чисельності і складу працюючих на великих підприємствах виконує відділ кадрів або інспектор по кадрах, а в разі відсутності їх на малих підприємствах - будь-який працівник, призначений наказом керівника. Функціями по обліку кадрів є: документальне оформлення зарахування на роботу, переміщення, надання відпустки та звільнення, а також облік наявності і руху працюючих та надання відповідних даних для звітності.

Підставою для зарахування на роботу служить наказ керівника або записка про прийом на роботу, що оформляються на підставі заяви, поданої бажаючим працювати на вакантній посаді чи вільному робочому місці, а також ще й за допомогою трудових договорів і угод (рис 1.4.).

Рис. 1.4 - Види договорів

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Основним договором цивільно-правового характеру, що передбачає оплату за певну роботу, с договір підряду. Договір підряду - це угода, за якою підрядник зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Роботодавці, які укладають з громадянами угоди цивільно-правового характеру, виплачують винагороду за результат виконаної роботи.

Залежно від системи оплати праці (погодинна, відрядна, індивідуальна, бригадна) та врегульованих взаємовідносин підприємства з працюючими застосовуються різні первинні документи, якими оформляються затрати праці і згідно з якими нараховується заробітна плата працюючим.

Підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті служить табель обліку робочого часу, який є іменним спис-ком працюючих, до якого щоденно записуються дані про відпрацьований час у годинах, а при неявках - причини. Табельного обліку достатньо для нарахування зарплати в разі погодинної оплати.

Підставою для нарахування заробітної плати робітникам у разі відрядної оплати служать різні документи: наряди, маршрутні листи, рапорти (відомості) виробітку та деякі інші.

Наряди використовуються в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, будівництві, на ремонтному та інших виробництвах із нестабільним характером праці. Бувають вони індивідуальні і бригадні, разові і нагромаджуючі.

Маршрутні листи використовуються для оформлення затрат праці на поточних виробництвах.

Рапорти або відомості виробітку використовуються в масових виробництвах з одноманітним характером праці.

У разі відхилень від нормальних умов праці (заміні матеріалів, що обробляються, робота на іншому, ніж передбачене технологією, устаткуванні тощо) складаються доплатні листки або відомості на доплату.

Наприкінці місяця дані про виробіток і заробітну плату групуються і нагромаджуються: за особовими рахунками працюючих, видами продукції, що вироблялася чи робіт, що виконувалися, видами оплат. На підставі цих даних складаються розрахун-ково-платіжні або розрахункові і платіжні відомості, які виступають первинними документами для обліку розрахунків по оплаті праці, а часто і як регістри аналітичного обліку розрахунків по оплаті праці.

Необхідність виплати заробітної плати два рази на місяць обумовлена вимогами ст. 115 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» в робочі дні в строки, встановлені в коллективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

заробітний плата облік утримання

1.3 Синтетичний и аналітичний облік оплати праці

Облік заробітної плати в системі рахунків - це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

Рахунок № 66 “Розрахунки з оплати праці” призначений для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної плати, премії, виконання громадських обов'язків та ін.

Для обліку розрахунків по оплаті праці використовують два субрахунки:

ь № 661 “Розрахунки за заробітною платою”;

ь № 662 “Розрахунки з депонентами”.

На кредиті субрахунку № 661 “Розрахунки за заробітною платою” відображаються нарахована заробітна плата, премія та інші нарахування працівникам підприємства.

На кредиті субрахунку № 662 “Розрахунки з депонентами” відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги тощо працівникам підприємства.

На дебеті субрахунку № 661 “Розрахунки за заробітною платою” відображаються виплачена заробітна плата, депонована заробітна плата, відрахований прибутковий податок із заробітної плати працівників та службовців на користь державного бюджету, відраховані аліменти та інші відрахування згідно з виконавчими листами, відрахування єдиного соціального внеску з заробітної плати кожного працюючого до Пенсійного фонду та ін.

На дебеті субрахунку № 662 “Розрахунки з депонентами” відображаються видачі депонованих сум.

Кредитове сальдо рахунка № 66 показує заборгованість підприємства робітникам і службовцям на 1-ше число кожного за звітним місяця. По рахунку № 66 може бути розгорнутий залишок: кредитовий, який відображає заборгованість підприємства працівникам підприємства по заробітній платі, і дебетовий, що показує заборгованість працівників підприємству по заробітній платі.

Нарахування заробітної плати проводиться на основі даних первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків та інших документів. Одночасно проводиться розрахунок всіх утримань із заробітної плати і визначається сума, що належить до видачі.

Синтетичний облік оплати праці здійснюється при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку у журналі-ордері № 5, в якому зазначається нарахована заробітна плата як у цілому, так і в розрізі окремих об'єктів витрат на підприємстві. Виплата заробітної плати знаходить своє відображення у журналі-ордері № 1 та № 2.

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичного рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунка № 66 за звітний місяць. Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка № 66.

Для складання статистичної звітності з праці всіма господарюючими суб'єктами незалежно від форм власності Наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. №323 затверджена "Інструкція зі статистики заробітної плати".

З оплати праці членів трудового колективу й осіб, які працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові та випадкові роботи, відбуваються різні утримання.

За своїм характером вони поділяються на 2 групи: обов'язкові й утримання за ініціативою підприємства. Обов'язкові утримання включають: податок з доходів фізичних осіб - це обов'язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи.

Податок з доходів фізичних осіб - це прямий, загальнодержавний податок, який стягується з доходів (заробітку) громадян за встановленими ставками. Об'єктом оподаткування податком є сукупний дохід працюючих громадян, які отримують його з різних джерел за місцем основної роботи в Україні й за її межами як у грошовому, так і в натуральному вираженні (в оцінці за ринковими цінами). Визначається об'єкт оподаткування як нарахована сума заробітної плати, зменшена на суму єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, який відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

До сукупного оподатковуваного доходу включаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, доходи за виконання трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, отримані працівником у грошовій і натуральній формі. Розрахований за місяць сукупний оподатковуваний дохід, отриманий із різних джерел на території України від одного роботодавця, до його оподаткування зменшується на соціальні пільги, надані відповідним видам платників податку у таких розмірах.

Відповідно до вимог Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Залежно від особливостей окремих категорій платників, розмір суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 150% та 200% розміру мінімальної заробітної плати. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Соціальні пільги застосовуються до місячного доходу - заробітної плати платника податку, якщо його розмір не перевищує 1,4 місячного прожиткового мінімуму для працездатної людини, встановленого на 1 січня звітного року. Дія соціальних пільг починається з дня виникнення права на них у платника податку і закінчується втратою цього права на відповідну пільгу. Утримання податку з оподатковуваного сукупного місячного доходу працівників (з урахуванням наданих пільг), здійснюється підприємствами всіх форм власності за ставкою 15%, 17%.

¦ утримання до Пенсійного фонду;

¦ утримання на соціальне страхування;

¦ утримання на соціальне страхування на випадок безробіття.

Єдиний соціальний внесок - це єдиний платіж до Пенсійною фонду, який міститиме в собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування. Із зарплати працівника відраховується приблизно 3,6 % - тобто 2 відсотки із зарплати надходить до Пенсійного, 1,6 відсотка - до інших соціальних фондів.

¦ утримання за виконавчими листами та приписами нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних осіб тощо;

¦ із сум оплати за цивільно-правовими договорами утримують тільки внески до Пенсійного фонду та ПДФО (без зменшення оплати на пенсійні внески), відрахування проводяться лише до Пенсійного фонду.

До утримань за ініціативою підприємства відносяться: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, допущений брак, своєчасно неповернуті суми, одержані у підзвіт, безвідсоткові позики, видані членам трудового колективу та ін.

Загальна сума утримань не повинна перевищувати 50% суми заробітної плати за мінусом податків.

Діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням", на якому ведеться облік розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням.

Рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" має такі субрахунки:

651 "За пенсійним забезпеченням"

652 "За соціальним страхуванням"

653 "За страхуванням на випадок безробіття"

654 "За індивідуальним страхуванням"

655 "За страхуванням майна"

За кредитом рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. Порядок справляння та використання зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та на інші види страхування регулюється чинним законодавством.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування.

Приклади типових бухгалтерських проводок з обліку заробітної плати, нарахувань та відрахувань із заробітної плати наведено у таблиці 1.



Таблиця 1 - Кореспонденція рахунків з обліку заробітної плати, нарахувань та відрахувань із заробітної плати

№ п / п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дт	Кт
1	Нарахована заробітна плата за ремонт основних засобів робітникам основного й допоміжного виробництв та ін. .	23	661
2	Нарахована заробітна плата інженерно-технічним працівникам і адміністративному персоналу.	91,92	661
3	Нарахована заробітна плата за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів.	39	661
4	Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.	93	661
5	Нарахована оплата, пов`язана з виправленням браку продукції.	24	661
6	Нарахована заробітна плата торговим працівникам, працівникам посередницьких підприємств.	92, 93, 94	661
7	Нараховані суми оплати праці, пов`язані з операціями по вибуттю (реалізації) основних засобів.	972	661
8	Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.).	652	661
9	Нестачі, раніше віднесені за рахунок винних осіб, списані за рахунок підприємства.	92	661
10	Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва.	23	661
11	Нарахована заробітна плата за роботи, виконані за рахунок коштів цільового фінансування.	48	661
12	Нарахована заробітна плата за рахунок резерву наступних платежів.	47	661
13	Нарахована заробітна плата працівникам за роботу, пов`язану з ліквідацією стихійного лиха, пожеж тощо.	991	661
14	Нараховано утримання з заробітної плати на обов'язкове державне пенсійне страхування	661	651
15	Нараховано утримання з заробітної плати на загальнообов'язкове соціальне страхування	661	652
16	Нараховано утримання з заробітної плати на випадок безробіття	661	653
17	Погашено заборгованість перед фондами соціального страхування	651, 652, 653, 654	311
18	Депонована заробітна плата	661	662
19	Утримано прибутковий податок	661	641
20	Виплачена заробітна плата	661	311,301



2. Задача

Необхідно:

Ш розставити по порядку виконання проведення дії по одержанню запасів в порядку їх последоватольного виконання

Ш вказати які дії пропущені

Ш заповнити наведену таблицю

Вихідні дані:

1. Підприємство - покупець на підставі розрахунків постачальника перераховує суму попередньої оплати.

2. Уповноважений працівник підприємства - покупця отримує запаси на підприємстві - постачальника.

3. Керівник підприємства - покупця підписує договором купівлі запасів на умовах попередньої оплати.

4. Бухгалтер оприбутковує запаси і передає документи матеріально-відповідальній особі.

5. Підприємство - постачальник виписує розрахунок і виставляє підприємству - покупцеві.

6. Працівник отримав запаси звітує за довіреністю та передає накладні до бухгалтерії.

7. Підприємство - постачальник виписує накладну і податкову накладну.

8. Уповноваженому працівнику підприємства - покупця виписується довіреність для отримання запасів.

Порядок придбання запасів	1	2	3	4	5	6	7	8
	3	5	1	8	7	2	6	4



Висновок

Поняття терміну «заробітна плата» в умовах сьогодення набуло певної особливої категорії, що суміщає і охоплює всі види оплати праці. За умов ринкового ведення господарської діяльності на кожному підприємстві незалежно від форми власності, роду виробничої діяльності, місцезнаходження обліку праці та заробітної плати по праву займає одне з центральних місць у всій системі ведення бухгалтерського обліку. Облік заробітної плати, аналіз її динаміки, а також факторів, що мають вплив на її реальну зміну є важливим елементом в системі економічних показників кожного підприємства та вимагають підвищення продуктивності праці, як основної умови підвищення її стимулювання. Правильний її облік, розподіл за сферами виробництва, а також своєчасний аналіз дають можливість виявити нові резерви в підвищенні оплати кожного працюючого, відповідно до вимог нормативних документів, що регламентують оплату праці і виконати вимоги основного документу, що забезпечує всіх громадян України, тобто Конституції України. На підприємствах з умов сьогодення використовуються різні форми заробітної плати. Але виникає необхідність повсякчасно приділять значну увагу питанню оплати праці, знаходити нові джерела на збільшення фонду оплати праці. Вишукувати та створювати резерви для збільшення додаткової оплати у вигляді премій, різного роду заохочень, що в свою чергу підвищує заінтересованість працівників до кінцевого результату своєї роботи, а отже і підвищення та поліпшення фінансового стану ведення господарської діяльності на підприємстві в цілому. Важливою умовою контролю за дотриманням принципу матеріальної зацікавленості через оплату праці відповідно до кінцевих результатів є своєчасний і точний облік праці і розрахунків по її оплаті, який покликаний забезпечити достовірне визначення затрат праці на виробництво, сприяти підвищенню її продуктивності.



Список використаної літератури

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (зі змінами та допов.).

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435 - IV(зі змінами).

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436 - IV (зі змінами).

4. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та допов.).

5. Закон України «Про охорону праці» від 14.10. 1992 р. № 2694-ХІІ (із змінами та допов.).

6. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (із змінами та допов.).

7. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (із змінами та допов.).

8. Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (із змінами та допов.).

9. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (із змінами та допов.).

10. Постанова КМУ “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” 08.02. 1995 р.№ 100 (із змінами та допов.).

11. Наказ Міністерства статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

"Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати ".

12. Наказ Міністерства статистики України від 05.12.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

13. Бутінець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник - 6-те вид., перероб. і доп. - Житомир: ПП «Рута», 2005 - 756 с.

Размещено на Allbest.ru

...