Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Відповідно до статті 3 пункту 2 «Закону про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. За даними бухгалтерського обліку формується вся звітність (фінансова, статистична, податкова й інші). Метою ведення бухгалтерського обліку представлення користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності і рух коштів підприємства.

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У цьому зв'язку зростає роль обліку коштів. Кошти присутні на початковому і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їхній продаж і одержання виторгу.

Організація грошового обігу на підприємствах контролюється і регламентується. Від своєчасного і якісного внутрішнього контролю залежить не тільки схоронність коштів засновників, але і кредитоспроможність підприємства. Внутрішній контроль включає не тільки бухгалтерський облік, а усю фінансово-господарську діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому. Контроль спрямований на постійне удосконалювання господарських процесів, що є життєвою необхідністю сучасного підприємства.

1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗА ВКАЗАНОЮ ТЕМОЮ: ІСТОРІЯ, ВИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЇ

Історія виникнення поштових марок

Історики філателії відзначають кілька ранніх проектів створення поштової марки. Цю ідею висували і шведський лейтенант К. Треффенберг (1832 р.), і словенський чиновник Л. Кошір (1836 р.), і англійський видавець Д. Чалмерс (1837 р.) та інші.

Але запровадження наклеюваної поштової марки пов'язують з ім'ям англійського поштмейстера Роуленда Хілла, автора ескізу першої у світі поштової марки (з нім. mark -- поштовий знак різної вартості, свідчення оплати державного збору), яка увійшла в обіг 6 травня 1840 р. в Англії.

Пізніше Всесвітній поштовий союз запровадив правило, що на кожній поштовій марці має бути позначена латинським шрифтом країна-емітент. Великобританії, як державі, що перша впровадила поштові марки, було дозволено цього правила не дотримуватися -- тому всі надруковані там марки не мають назви держави.

В історії філателії перша марка відома під назвою «чорний пенні». Цим ім'ям марка завдячує тому, що надрукована була чорною фарбою з номіналом в 1 пенні. Марка мала водяний знак у вигляді малої корони. На ній було зображено портрет тодішньої королеви Великобританії Вікторії. Зубці, як і назва країни, були відсутні.

Перейнявши почин Англії, почали випускати поштові марки й інші країни. 10 грудня 1857 р. було випущено першу загальнодержавну поштову марку Росії, яка увійшла в обіг наступного 1858 р. На ній було зображено державний герб у блакитному овалі, взятому в рамку, на фоні мантії, увінчаної короною. Марка була теж без зубців.

У Кіровоградському обласному держархіві зберігається Справа Єлисаветградської поштово-телеграфної контори, а в ній цікавий документ -- циркуляр з Головного управління пошт і телеграфу на ім'я начальника цієї контори, в якому повідомляється, що «с 1913 года в Елисаветграде, равно как и во всей Российской империи, вводятся новые знаки почтовой оплаты с портретным изображением Государей царствующего дома и двух исторических зданий».

Історія виникнення дорожніх чеків

Люди постійно пересуваються - в різних напрямках і з різною метою - і при цьому обов'язково беруть із собою гроші, але до пункту призначення довезти їх у повній цілісності вдається далеко не кожному. В дорозі власників грошей підстерігає багато небезпек, тому проблема безпечного переміщення капіталів завжди хвилювала мандрівників.

У 1891 році Марселлус Беррі, співробітник компанії American Express, винайшов дорожній чек - платіжний документ, який дозволив без ризику перевезти будь-яку суму на будь-яку відстань. Суть ідеї полягала в тому, що, вирушаючи в дорогу, мандрівник чи кур'єр обмінювали свої гроші на цінний папір, а після прибуття до пункту призначення переводили його у готівку.

Для грабіжника цей документ не становив ніякої цінності, оскільки був іменним. Творець чека використав доволі оригінальне рішення: справжність банкноти визначалася шляхом порівняння двох підписів.

Перший ставився власником на чеку в момент його придбання, другий - при пред'явленні документа до оплати. Якщо підписи були досить схожі, переведення чека в готівку відбувалося негайно.

Визначення та класифікація грошових документів

Грошові документи поділяються на два види:

1) цінні папери;

2) інші грошові документи (путівки у будинки і табори відпочинку, чеки, поштові марки, лотереї, проїзні квитки і т. ін.).

Цінні папери -- документи, що засвідчують майнові права, що можуть бути здійснені тільки при наданні оригіналу цих документів.

Цінні папери бувають пайові і боргові.

Пайові цінні папери, по яких емітент не несе зобов'язання повернути засобу, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь його в статутному капіталі, надають їх власникам право на участь у керуванні діяльністю емітента, одержання частини прибутку у вигляді дивідендів і частини майна при ліквідації емітента (акції акціонерних товариств, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати).

Боргові цінні папери, по яких емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін засобу, інвестовані в його діяльність, і виплатити доход у вигляді фіксованого відсотка, але котрі не надають їх власникам права на участь у керуванні справами емітента (облігації, ощадні сертифікати, казначейські зобов'язання, векселі, акції підприємств).

Юридичні особи при проведенні безготівкових розрахунків використовують розрахункові чеки, зібрані і зброшуровані в чекові книжки по 10, 20, і 25 листів кожна. Чекова книжка, як і розрахункові чеки у ній, є бланком суворої звітності і виготовляється на спеціальному папері на банкнотній фабриці НБУ.

Розрахунковий чек містить письмове доручення власника рахунку обслуговуючому його банку на перерахування зазначеної в чеку суми грошей із його рахунку на рахунок одержувача коштів.

Щоб одержати чекову книжку, підприємство повинно подати в обслуговуючий його банк заяву в одномі екземплярі за підписами уповноважених осіб підприємства, що мають право підпису документів для здійснення розрахунково-грошових операцій, із відтиском печатки даного підприємства.

Також до інших грошових коштів відносять:

Туристичний ваучер (путівка) - документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг. На основі туристичного ваучера індивідуали та туристичні групи приймаються і обслуговуються в Україні, а також вітчизняні туристи за кордоном. Перетин державного кордону України туристами без наявності ваучера не дозволяється.

Вемксель-- цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

В залежності від форми та способу використання розрізняють:

Простий вексель-- просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселя у вказаний строк у вказаному місці вказану суму.

Переказний вексель (тратта) -- це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному місці у визначений час. Причому отримувачем коштів може виступати як перший векселедержатель (ремітент), так i кожний з наступних векселедержателів (індосат).

Казначейський вексель - це вид державного цінного паперу, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання Державного казначейства України сплатити після настання строку визначену суму грошових коштів власнику векселя.

В залежності від характеру угод, що спричинили появу векселя виділяють:

Комерційний (товарний, торговий) вексель з'являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг.

Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики.

Векселі можуть з'являтись в обігу внаслідок реальних угод, або ж бути фіктивними (безгрошовими), до яких відносять підроблені, дружні, бронзові векселі.

Підроблений вексель -- це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедавця, або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. Підроблення здійснюється з метою отримання коштів у банку під даний вексель.

Дружній (приятельський) вексель акцептується з метою надання допомоги в отриманні кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як правило, обидва суб'єкти угоди акцептують векселі один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку. Такі векселі, коли кілька суб'єктів виступають то векселедавцем (платником), то векселедержателем (покупцем), називають зустрічними(однак зустрічні векселі не завжди є фіктивними, оскільки вони можуть з'являтись і в результаті реальних торговельних відносин між контрагентами).

Бронзовий (дутий, вигаданий) вексель виписується на ім'я неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою подібної операції є отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів. Незважаючи на економічну дефектність дружніх та бронзових векселів, у них немає юридичних дефектів, оскільки підписи не фіктивні, наявні усі реквізити.

Трудовам книмжка -- основний документ, що підтверджує трудову діяльність громадян і служить для встановлення загального стажу, безперервного стажу, а також спеціального стажу.

Під час оформлення на роботу трудова книжка заповнюється працівниками відділу кадрів у п'ятиденний термін. До неї заносяться відомості про трудову діяльність, переміщення, звільнення, заохочення працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад 5 днів, а також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Зразок трудової книжки встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301.

Бламнки докумемнтів сувомрого омбліку:

-документи, що засвідчують особу, подію, освіту, трудовий стаж тощо (паспорт, свідоцтва про народження, одруження і розірвання шлюбу, переміну прізвища, імені, по батькові; трудова книжка і вкладиш до неї; посвідчення водія, службові, військові, ветеранів, інвалідів; дипломи про освіту, присвоєння звання; пенсійна книжка; пенсійні листки, листки тимчасової непрацездатності);

-проїзні документи (квитки на проїзд у залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті; документи на перевезення вантажів; військові проїзні документи);

-знаки поштової сплати (поштові марки, конверти з марками, листівки з марками);

-документи, що обслуговують грошовий обіг (книжки ощадні, чекові, депозитні); чеки грошові, майнові, розрахункові; бланки фінансування, страхування; акредитиви; марки податкові, митні; доручення на видачу коштів, пенсій, майна; сертифікати якості, на право вивезення та ввезення; поліси страхування; ліцензії);

бланки білетів тиражних та миттєвих лотерей.

Дорожній чек-- платіжний документ, що зазвичай використовують як засіб розрахунків у подорожах, здебільшого міжнародних.

Дорожній чек, це наказ одного банку іншому виплатити зазначену в чеку суму грошей власникові чека за зразком його підпису, поставленого на чеку в момент продажу. При пред'явленні чека до оплати власник повинен вдруге розписатися на чеку. Оплата здійснюється при ідентичності підписів.

Дорожні чеки використовують як засіб забезпечення туристів міжнародною валютою або валютою країни перебування. Сфера застосування дорожніх чеків визначається угодами між банками або іншими фінансовими установами, туристичними фірмами. Випускаються в національній або іноземній валюті. Дорожній чек виступає як засіб оплати товарів і послуг, рівноцінний готівці та кредитним карткам.

Сучасні дорожні чеки володіють високим ступенем захисту від підробки, на них вказується валюта і номінал, а також власний номер чека. Найбільше поширення одержали чеки в доларах США і євро, але є чеки і в інших видах валют. Чеки мають різні номінали (10, 50, 100, 1000 і т.п.), які можуть значно перевищувати найвищі номінали відповідної валюти.

Емітентами дорожніх чеків є комерційні банки, інші кредитні й фінансові інститути, а також туристичні організації. Зокрема одним з найбільших емітентом є американська фінансова компанія American Express чеки якої перебувають в обігу в усьому світі.

Поштомва мамрка -- цінний папір, що є свідоцтвом оплати поштового відправлення. Використовується шляхом наклеювання на предмет поштової пересилки і наступного погашення поштовим штемпелем.

Спеціалісти поділяють марки на стандартні і коммеморативні. До стандартних відносять випуски марок (поодиноких та серійних) здебільшого невеликих розмірів, які випускаються багатомільйонними тиражами для масового користування. До коммеморативнх (пам'ятних) марок належать такі, що присвячені пам'яті державних діячів, видатних діячів науки і культури, ювілеям знаменних дат, подіям недавнім і тим, що наближаються. Інші відтворюють архітектурні пам'ятники, туристські об'єкти, експонати музеїв і картинних галерей, фауну і флору країни та ін. Такі марки, на відміну від пам'ятних, іноді називають художніми.

Різняться марки і за формою:

Перші марки, як відомо, випускалися у формі вертикального прямокутника, але згодом почали випускатися у формі горизонтального прямокутника, круглі, у формі квадрата, трикутника, шестикутника, восьмикутника, ромба.

1.1 НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. зі змінами і доповненнями. Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

2. Положення “Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” затверджене постановою правління НБУ від 19.12.2001р. № 72 зі змінами і доповненнями.

Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і поштового зв`язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі підприємства), а також не зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб`єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов`язковими для виконання ними.

3. Інструкція “Про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України” затверджена постановою правління НБУ від 19.02.2001р. № 69 зі змінами і доповненнями.

Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і поштового зв`язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі підприємства), а також не зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб`єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі підприємці), які використовують в роботі готівку в національній валюті і має поточні рахунки в установах банків.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань, господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ №291 від 30.11.1999р. (зі змінами і доповненнями).

Новий план рахунків представляє собою систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, для всіх підприємств, установ, організацій в Україні, незалежно від форми власності, виду діяльності, і обов`язковий для використання.

5. Інструкція про виконання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань, господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ №291 від 30.11.1999р. (зі змінами і доповненнями).

Інструкція регулює використання нового плану рахунків.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс” зі змінами і доповненнями від 31.03.1999р. № 87. Зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 21.06.1999р. під № 396/3689.

Цим Положенням (стандартом) визначається зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми даного Положення (стандарту) застосовується до балансів підприємств, організацій і інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 “Про рух грошових коштів” зі змінами і доповненнями від 31.03.1999р. № 87. Зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 21.06.1999р. під №398/3691.

Цим положенням (стандартом) визначається зміст і форма звіту про рух грошових коштів і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми даного Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій і інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

1.2 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНИХ П(С)БО та МІЖНАРОДНИХ П(С)ФЗ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

Аналіз спільних рис у методиці складання Звіту про рух грошових коштів за П(С)БО 4 та МСФЗ 7.

Спільними рисами у П(С)БО 4 та МСФЗ 7 щодо побудови, розкриття інформації та подання Звіту про рух грошових коштів є:

1)Згідно з П(С)БО 4 метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період (п. 5 П(С)БО 4). В МСФЗ 7, крім цього, особлива увага акцентується на наданні користувачам фінансових звітів основи для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їхні еквіваленти, а також потреби підприємства щодо використання цих грошових коштів. Тобто наявним є ухил у бік аналізу платоспроможності підприємства та часу генерування грошових коштів компанією, зокрема для сплати своїх боргів (йдеться про ліквідність). Ця інформація особливо важлива для потенційних кредиторів підприємства.

Є ще два фактори, виділених МСФЗ 7, що не суперечать П(С)БО 4, які змушують говорити про доцільність складання Звіту про рух грошових коштів:

* зіставність звітності про результати діяльності різних підприємств, що дає змогу порівняти ці результати з аналогічними інших компаній галузі і визначити своє положення на ринку подібних продуктів та побудувати стратегію подальшого розвитку фірми;

* інформація про рух грошових коштів протягом попередніх періодів часто використовується як показник суми, періоду та визначеності майбутнього руху грошових коштів, тобто дозволяє прогнозувати потоки грошових коштів (cash flows) від тих чи інших видів діяльності на коротко- чи довгострокову перспективу, що фактично означає складання касового плану, як основного планового документа для прогнозування і контролю грошових надходжень і витрат протягом певного часового проміжку.

2)Звіт про рух грошових коштів розмежовує грошові потоки протягом певного періоду від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, що пов'язано з необхідністю отримання інформації, яка б:

а) давала користувачам фінансової звітності змогу оцінювати та контролювати вплив цих видів діяльності на фінансовий стан підприємства і суму його грошових коштів та їхніх еквівалентів (далі -- грошові кошти);

б) використовувалася для оцінки взаємозв'язку наведених вище видів діяльності та формування висновків про ступінь даного взаємозв'язку;

3) Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів, оскільки не належать до руху грошових коштів протягом звітного періоду, незважаючи на їх вплив на розмір капіталу та активів підприємства. Прикладом негрошових операцій є:

* бартерні операції, як прямий безгрошовий обмін товарами чи послугами, що змінює структуру активів підприємства (основних засобів, продукції, запасів тощо);

* реєстрація статутного капіталу і випуск акцій, як цінних паперів, що засвідчують участь у статутному капіталі акціонерного товариства (дана операція змінює структуру капіталу підприємства);

* отримання необоротних активів за договорами фінансової оренди, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння таким активом (відповідно зміна відбувається в активах підприємства).

4) Одна операція може охоплювати рух грошових коштів від різних видів діяльності.

У такому випадку інформацію про рух грошових коштів слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності (п. 7 П(С)БО 4). При цьому і П(С)БО 4 і МСФЗ 7 сплату податків на прибуток звичайно класифікують як частину операційної діяльності (для цього у Звіті про рух грошових коштів згідно П(С)БО 4 виділений рядок 140 -- “Сплачені податки на прибуток”), однак в деяких специфічних ситуаціях такий рух грошових коштів можна класифікувати як інвестиційну або фінансову діяльність;

5) Для формування Звіту про рух грошових коштів необхідна така інформація:

* баланс за звітний і попередній рік (згідно з П(С)БО 2 “Баланс” -- в Україні; згідно з МСФЗ 1 “Подання фінансових звітів” -- у міжнародній практиці);

* звіт про фінансові результати за поточний рік (згідно з П(С)БО 3 “Звіт про

фінансові результати” -- в Україні), Звіт про прибутки та збитки (згідно з МСФЗ 1 “Подання фінансових звітів” -- у міжнародній практиці);

* додаткова інформація про деякі операції з надходження і видатку грошових коштів та їхніх еквівалентів (Головна книга);

6) Кінцевим етапом формування Звіту про рух грошових коштів є отримання

інформації про: чистий рух коштів за звітний період, що дорівнює різниці між сумою грошових надходжень та видатків по статтях чистого руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, поданих окремо; різницю залишку грошових коштів на початок та кінець звітного періоду (п. 54, 57 П(С)БО 4). Дані твердження справедливі як для Звіту про рух грошових коштів, сформованого згідно з П(С)БО 4 так і для звіту, побудованого за нормами МСФЗ;

7) При складанні розділів руху грошових коштів від інвестиційної та фінансової діяльності вимагається окреме висвітлення надходжень і вибуття грошових коштів.

Відмінністю є те, що згідно з МСФЗ 7 існує два випадки, коли можливе взаємозарахування грошових потоків, що виникли внаслідок вказаних вище видів діяльності:

а) надходження і виплати грошових коштів за дорученням клієнтів, коли рух

грошових коштів відображає діяльність клієнта, а не діяльність підприємства;

б) надходження і виплати грошових коштів за статтями, згідно з якими обіг є

швидким, суми великими, а строки погашення короткими.

Задачі формування та відмінності у складанні Звіту про рух грошових коштів за П(С)БО 4 та МСФЗ 7. Іншими відмінностями (крім вказаної вище) між МСФЗ 7 і П(С)БО 4 є:

1) МСФЗ 7 має ширшу сферу застосування (поширюється на всі підприємства,включаючи фінансові установи) порівняно з вітчизняним П(С)БО: воно стосується підприємств будь-яких форм власності за винятком банків і бюджетних установ П(С)БО 4), а також суб'єктів малого підприємництва (П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”). Крім того, положення, закладені в МСФЗ 7 “Звіти про рух

грошових коштів” разом з МСФЗ 31 “Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах”, регулюють формування, структуру та подання Звіту про рух грошових коштів інвестора, який має частку в асоційованих чи спільних підприємствах або є холдинговим для свого дочірнього підприємства.

Особливості складання консолідованого звіту про рух грошових коштів на Україні визначаються окремим Положенням (стандартом) (П(С)БО 20 “Консолідована фінансова звітність”);

2) МСФЗ 7 пропонує два методи формування Звіту про рух грошових коштів щодо операційної діяльності:

* прямий метод подання руху грошових коштів від операційної діяльності в

звітності -- полягає в коригуванні продажу, собівартості реалізованої продукції, а також інших статей у звіті про прибутки та збитки на: зміни протягом періоду в запасах і дебіторській та кредиторській заборгованості; інших негрошових статтях; інших статтях, для яких вплив грошових коштів є рухом грошових коштів від інвестиційної та фінансової діяльності);

* непрямий метод звітування про рух грошових коштів від операційної діяльності -- полягає в коригуванні чистого прибутку або збитку відповідно до впливу: змін протягом звітного періоду в запасах і дебіторській та кредиторській заборгованості від операційної діяльності; негрошових статей, таких як амортизація, забезпечення, відстрочені податки, нереалізовані прибутки та

збитки від обміну валют, нерозподілений прибуток від асоційованих компаній і частка меншості; усіх інших статей, для яких вплив грошових коштів є рухом грошових коштів від інвестиційної або фінансової діяльності).

При використанні першого з вищезазначених методів розраховуються всі основні надходження і виплати грошових коштів, а різниця між ними становить чистий рух коштів від операційної діяльності. Другий метод на відміну від першого полягає в коригуванні чистого прибутку (збитку) від операційної діяльності. Звичайно, незалежно від того, який підхід до формування Звіту про рух грошових коштів використовує підприємство, в обох випадках чистий рух коштів від операційної діяльності повинен бути однаковим.

Незважаючи на те, що міжнародними стандартами дозволяється використання обох методів, пріоритетним і рекомендованим є прямий, оскільки за допомогою нього одержується інформація, яка може бути корисною для оцінки майбутнього руху грошових коштів, в той час як при використанні непрямого методу звітування про рух грошових коштів від операційної діяльності отримується інформація про чистий рух коштів від операційної діяльності, а низка індивідуальних грошових надходжень та виплат залишається за межами звіту (надходження грошових коштів від клієнтів та покупців, грошові кошти виплачені постачальникам, грошові кошти, сплачені працівникам тощо).

П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” передбачає, що рух грошових коштів внаслідок операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми: змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду; наведені в негрошових статтях; наведені в статтях, які пов'язані з рухом грошових коштів внаслідок інвестиційної та фінансової діяльності (п. 12 П(С)БО 4). Тобто звітування про рух грошових коштів від операційної діяльності обмежується використанням лише непрямого методу. На нашу думку, це ставить підприємства, організації та інші юридичні особи в Україні в жорсткі межі застосування лише даного методу і, як наслідок, призводить до браку вибору та неможливості використання всіх переваг прямого методу;

3) Звіт про рух грошових коштів згідно з п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів” складається за формою, наведеною в додатку до Положення (стандарту). У Додатку 1 до МСФЗ 7 показано приклад формування звіту про рух грошових коштів за прямим та непрямим методами, проте цей Додаток є лише прикладом і не входить до стандартів. Тобто його метою є допомога в з'ясуванні змісту статей стандарту, а не жорстке регламентування форми та статей Звіту про рух грошових коштів. Підприємство подає рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у вигляді, який найбільше відповідає його господарській діяльності.

Це частковий випадок загальної концепції Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку IAS, що мають на меті максимально можливу гармонізацію різних стандартів бухгалтерського обліку та облікових політик різних країн і не маючи юридичної сили, носять лише рекомендаційний характер. Відповідно до МСФЗ не домінують над місцевими положеннями, які регулюють випуск фінансових звітів у певній країні, а також і в Україні.

4) Згідно з П(С)БО 4 у примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) інформація про:

а) склад грошових коштів;

б) склад статей “Інші надходження”, “Інші платежі” та інших статей, які об'єднують кілька видів грошових потоків;

в) негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

г) наявність значного сальдо грошових коштів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство (п. 58 П(С)БО 4);

д) придбання або продаж протягом звітного періоду майнових комплексів в розрізі деяких показників.

Крім вказаних вище розділів, що повинні наводитися у примітках до фінансової звітності, МСФЗ 7 пропонує розкривати окремо ще низку статей:

* екстраординарні статті (extraordinary items) -- дохід або витрати, які виникають внаслідок подій чи операцій, що чітко відрізняються від звичайної діяльності підприємства, а значить, не очікується, що вони повторюватимуться часто або регулярно;

* відсоток (interest) і дивіденди (dividends) отримані і сплачені;

* рух грошових коштів, який виникає від податків на прибуток (income taxes);

* сукупний рух грошових коштів, який виникає від придбання чи реалізації дочірніх підприємств або інших господарських одиниць (П(С)БО 20 “Консолідована фінансова звітність” передбачає наведення у примітках до консолідованої фінансової звітності, серед іншої, зокрема інформації про вплив придбання або продажу дочірніх підприємств на фінансовий стан (на дату балансу), фінансові результати звітного періоду та такі самі показники попереднього періоду);

* суму руху грошових коштів, який виникає від операційної, інвестиційної та

фінансової діяльності в кожній галузі промисловості і в кожному географічному звітному сегменті ;

* інші статті.

Наведене широке розкриття статей разом з коментарем керівництва у примітках до Звіту про рух грошових коштів пов'язане насамперед з прагненням надати користувачам звітності максимум інформації для формування ними висновків про фінансовий стан, ліквідність та платоспроможність підприємства і як наслідок прийняття рішення про інвестування підприємства.

2. ПЕРВИННІ ДОКУМЕНТИ ЗА ТЕМОЮ,ЩО РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ

Первинними документами досліджуваної теми є:

-Туристичні ваучери

-Векселі

-Дорожні чеки

-Поштові марки

-Квитки

-Лотерейні білети

-Бланки суворого обліку

-Трудові книжки

Деякі приклади заповнення первинних документів наведені нижче.

Приклад заповненого розрахунковий чеку

Рисунок 2.1 -- Розрахунковий чек

Приклад заповнення туристичного ваучера

Рисунок 2.2 -- Туристичний ваучер

Приклад простого векселя

Рисунок 2.3 -- Простий вексель

Прклад дорожнього чеку

Рисунок 2.4 -- Дорожній чек

Приклад поштової марки

Рисунок 2.5 -- Поштові марки

Облікові регістри за обраною темою:

1.Баланс

2.Звіт про рух грошових коштів

3.Звіт про фінансовий результат

4.Податкова звітність

3.1 ХАРАКТЕРИСТИКА СИНТЕТИЧНИХ ТА АНАЛІТИЧНИХ РАХУНКІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ВІДОБРАЖЕННЯ ВКАЗАНОЇ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для відображення коштів використовуються такі рахунки і субрахунки:

«Каса»: 301 «Каса в національній валюті», 302 «Каса в іноземній валюті»;

31 «Рахунки в банках»: 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», 314«Інші рахунки в банку в іноземній валюті»;

33 «Інші кошти»: 331 «Грошові документи в національній валюті», 332 «Грошові документи в іноземній валюті», 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті»;

34 «Короткострокові векселі одержані»: 341 «Короткострокові векселі одержані в національній валюті», 342 «Короткострокові векселі одержані в іноземній валюті»;

35 «Поточні фінансові інвестиції»: 351 «Еквіваленти грошових коштів», 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

Рахунки класу 3 "Кошти, рахунки та інші активи” призначені для узагальнення інформації про наявність грошових коштів (у національній та іноземній валюті на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів, витрат майбутніх періодів.

Грошові кошти в іноземній валюті, операції з ними та розрахунки іноземною валютою на рахунках цього класу та класів 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань”, 5 "Довгострокові зобов'язання", 6 "Поточні зобов'язання" та на рахунках 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи” обліковуються в гривнях у сумі, що визначається шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату здійснення грошової операції, оформлення митних документів, підписання документів про виконання робіт (послуг), підписання установчих документів, затвердження авансового звіту про використання підзвітних грошових коштів. Одночасно грошові кошти, фінансові інвестиції та розрахунки відображаються в тій валюті, в якій здійснюються розрахунки й платежі. Курсові різниці за такими операціями відносяться на рахунки: 71 "Інший операційний дохід", 74 "Інші доходи", 85 "Інші затрати", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 97 "Інші витрати”.

3.2 ОСНОВНІ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ РАХУНКІВ З ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕМИ

1) Отримано путівки у вдома відпочинку, пре знайдені за наявні

Дт 33Кт 30

2) 2. Отримано путівку у вдома відпочинку по перерахуваннях

Дт 331Кт 331

3) Видано путівки з повною оплатою через касу

Дт 30Кт 33

4) Часткова оплата путівок:

а) за рахунок фонду соціального страхуванняДт 65Кт 33

б) за рахунок спец фондів Дт 41Кт 33

5) Вартість путівок у будинки відпочинку і санаторії, що придбані підприємством за рахунок коштів фонду соціального страхування

Дт 331 Кт 311

6) Вартість путівок у санаторії та будинки відпочинку, що продані працівникам підприємства

Дт 301 Кт 311

7) Придбані за готівку і за рахунок коштів поточного рахунка грошові документи (поштові марки, марки державного мита, вексельні марки, оплачені авіаквитки)

Дт 331 Кт 301,311

8) Зарахована виручка від реалізації продукції за готівку через підзвітних осіб, яка здана в ощадний банк або касу поштових відділень

9) Дт 333Кт 372

Господарські операції, пов'язані з придбанням і наданням санаторно-курортної путівки своєму працівнику за повну вартість без податку на додану вартість, у бухгалтерському обліку відображаються таким чином:

10) Перерахування грошових коштів дитячому санаторію за путівку відносять

Дт 371 "Розрахунки за виданими авансами"

Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

11)При оприбуткуванні путівки до каси підприємства

Дт 331 "Грошові документи в національній валюті"

Кт 371 "Розрахунки за виданими авансами".

12) Надходження до каси підприємства грошових коштів від працівника відображають за дебетом субрахунка

Дт 301 "Каса в національній валюті"

Кт 377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

13) При передачі путівки працівнику підприємства дебетують субрахунок

Дт377 і кредитують субрахунок

Кт719 "Інші доходи від операційної діяльності".

14) При списанні собівартості реалізованої путівки

Дт 949 "Інші витрати операційної діяльності"

Кт 331 "Грошові документи в національній валюті".

15) Для включення до складу фінансового результату доходу від продажу путівки

Дт 719

Кт 791 "Результат основної діяльності"

16) При віднесенні на фінансовий результат витрат з придбання путівки

Дт 791

Кт 949.

ВИСНОВОК

У зв'язку з ускладненням умов діяльності суб'єктів господарювання урізноманітнився процес управління фінансами як на макро -, так і на мікро-рівні. Завдяки фінансам, як системі економічних відносин, пов'язаних із формуванням, розвитком і використанням грошових коштів, контролюється обіг капіталу.

Фінансові відносини суб'єктів господарювання здійснюється у середовищі, яке характеризується системою діючих у державі правових і економічних умов. Фінансове середовище визначає обсяги й ефективність фінансових відносин суб'єктів господарювання з партнерами, визначає форми розрахункових операцій. У середовищі фінансових відносин функціонує фінансовий менеджмент, який, перш за все, здійснює управління грошовими потоками суб'єктів господарювання.

Основним джерелом інформаційного забезпечення управління фінансами на підприємствах є система обліку, результати аналізу операцій, пов'язаних з готівковими та безготівковими розрахунками.

Реформування системи бухгалтерського обліку з урахуванням вимог міжнародних стандартів стало важливою умовою досягнення ефективності трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці України.

Одночасно, у зв'язку з постійними змінами зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на результати господарської діяльності, посилення зацікавленості в раціональності та доцільності розпорядження підприємствами наявними ресурсами, зростає необхідність проведення своєчасного й якісного аналізу та контролю господарської діяльності.

Зазначене особливо стосується операцій, пов'язаних з готівковими та безготівковими розрахунками суб'єктів господарської діяльності, оскільки саме ці розрахунки є ланкою, що сполучує кожний суб'єкт господарської діяльності з оточуючим ринковим середовищем, державними фінансами та дозволяє брати участь у процесі виробництва, розподілу та споживання.

Проаналізувавши вище сказаний матеріал та теоретичні відомості щодо обліку і аналізу грошових коштів та їх еквівалентів підприємств ми можемо зробити слідуючи висновки:

-для своєї виробничої діяльності кожне підприємство повинне мати оборотні засоби, які повністю споживаються і відновлюються після кожного виробничого циклу. Гроші на підприємстві мають бути завжди: є гроші - фірма працює, немає грошей - немає фірми, від неї залишається тільки назва;

-бухгалтерія починається з обліку наявності та руху грошей. Для обліку грошових потоків у новому Плані рахунків виділено окремий розділ з такими рахунками: 30 "Каса", 33 "Інші кошти",31 "Рахунки в банках", 351 "Еквіваленти грошових коштів". Це активні, балансові рахунки, які призначені для обліку грошових коштів в касі , на рахунках в банку, а також обліку еквівалентів грошових коштів. Ці рахунки відображають інформацію про наявність та рух грошових коштів. Паралельно з питаннями обліку по вище названих рахунках було розкрито порядок ведення касових операцій, відкриття рахунків в банках;

-для проведення ефективного і поточного обліку на підприємстві, потрібно щоб була належним чином організована система контролю за здійснюваним обліком. Це необхідно тому, що із розвитком ринкових відносин у всіх сферах економічного життя зростає роль та значення грошей. Зокрема, загострюються проблеми зміцнення стабільного грошового обігу, збереження і раціонального використання коштів. Аналіз покликаний всебічно сприяти вирішенню цих завдань. Усі підприємства незалежно від розміру та виду діяльності, що складають фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів обліку, мають подавати Звіт про рух грошових коштів згідно з вимогами П(С)БО 4 та МСБО 7. Ці вимоги стосуються Звіту про рух грошових коштів як окремого підрозділу так і групи їх (консолідованого звіту). Звіт має містити інформацію про грошові потоки підприємства за певний період у розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Відповідно до вимог МСБО 7 Звіт про рух грошових коштів - це фінансовий звіт, у якому відображають надходження і видаток грошових коштів та їхніх еквівалентів, а також чисті зміни їхньої величини в результаті господарської діяльності за звітний період.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Інвестиції, які визнані еквівалентами грошових коштів, відображають на балансі не стільки для отримання інвестиційного доходу або контролю за діяльністю компанії - об'єкту інвестицій, скільки для забезпечення виконання короткострокових зобов'язань.

ЛІТЕРАТУРА

грошовий кошти бухгалтерський облік

1. Бутинець Ф.Ф. Інформаційні системи в бухгалтерському обліку - Житомир, 2002. - 542 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 512 с.

Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. - К.: Лібера, 2001. - 840 с.

3. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках - Київ, 2000.

4. Грушевская В.П. Методическое пособие по ведению бухгалтерского учета в программе 1С: Предприятие 7.7 (Бухгалтерский учет для Украины) - К.: ПП „ВКЦ” Фінком”, 2003. - 60 с.

5. Давидова Т. Уроки з 1С: Бухгалтерії //http://www.dtkt. com.ua /automation/rus/avto_buh7.htm.

6. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Сможенко Т.С. Фінансовий словник.- 2- ге вид., випр. та доп. - Львів: Видавництво «центр Європи», 2000.

7. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р.

8. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку і аудиту: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2003. -349 с.

21.Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті вiд 21 січня 2006 року за № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2006 р. за №377/8976).

9. Реформування системи бухгалтерського обліку в Україні за національними стандартами -- К.: “Молодь”, 2000.

10. Річна звітність сільськогосподарських підприємств: Підручник / за ред. Ю.Л. Лузана - К., 2003.

11. 1С: Бухгалтерия 7.7 Начальный курс для пользователей конфигурации „Бухгалтерський учет для Украины”. Константа. Авторизованный учебный центр. - К., 2002. - 367 с.

12. Савченко О. Кассовые операции. - Харьков: Фактор, 2001. - 312 с.

13. Сопко В.В. “Бухгалтерський облік”: Навчальний посібник. - К,: КНЕУ, 2000 - 578 с.

14. Сук Л.К., Сук П.Л. Бухгалтерський облік: Навч. посібник - К.: Знання, 2007 - 471с.

15. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. - К.: А.С.К., 2002. - 784 с.

16. Управління грошовими потоками торговельного підприємства: Автореф. дис . канд. екон. наук: 08.07.05 / Г.В. Ковальчук; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - К., 2001. - 21 с.

17. Фінансовий словник - довідник / за ред. Академіка М.Л. Дем'яненка: К., 2003.

18. Цал - Цалко Ю.С. Статистичний аналіз фінансової звітності:теорія практика та інтерпретація. - Житомир: ЖДТУ,2006.-295 с.

19. Чабанова Н.В. Бухгалтерський фінансовий облік. - К.: Видавничий центр «Академія», 2006.-244с.

20. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. К., „Знання-Пресс”, 2003.-444 с.

21. Шквір В.Д. Інформаційні системи і технології в обліку. - Л.: Видавництво національного університету «Львівська політехніка», 2003. - 268с.

22. Шутов М.І. Державний фінансовий контроль в Україні: теорія методологія, практика. - К.: ЕНТЕУ, 2006. - 326 с.

Размещено на Allbest.ru

...