Організація контрольно-ревізійної роботи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Організація контрольно-ревізійної роботи в Україні

2. Структура і зміст акту ревізії та вимог до його написання

3. Організація та методика перевірки виконання доходної та видаткової частин кошторису бюджетної установи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкової економіки роль контрольно-ревізійної роботи значно зростає, оскільки боротьба з економічною злочинністю неможлива без участі професійно і компетентно підготовлених працівників державної контрольно-ревізійної служби. При цьому ринок потребує достовірної облікової і звітної інформації про діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами власності (державних, приватних, комунальних та інших підприємств, асоціацій, концернів, акціонерних і спільних товариств тощо). Тільки об'єктивна обліково-аналітична інформація про діяльність суб'єктів господарювання дає можливість перевірити відповідність діяльності підприємств чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам, які її регулюють.

Багатоукладність економіки й наявність різних форм власності (державної, приватної, кооперативної, колективної, змішаної) вимагають використання різних організаційних форм контрольно-ревізійної роботи.

В умовах адміністративно-командної системи господарювання функція фінансово-господарського контролю обмежувалась перевіркою використання підприємствами наданих державою фондових ресурсів.

Нерідко збитки підприємств від безгосподарності покривалися за рахунок коштів державного бюджету. Керівники підприємств не були зацікавлені в пошуку джерел створення товарних запасів, у ринках збуту неконкурентоспроможної продукції.

Ринкова економіка ґрунтується на матеріальних інтересах и учасників, вона також сприяє розвитку й активізації контрольно-ревізійної роботи.

З виходом Указу Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” принципово змінюються функції державного контрольно-ревізійного апарату, посилюється контроль за дотриманням фінансової дисципліни, цільовим та ефективним використанням коштів усіма суб'єктами господарювання.

Перебудова господарського механізму зумовлює необхідність відповідної перебудови контрольно-ревізійної роботи, висуває до неї нові вимоги. Ревізії і перевірки мають спрямовуватися на викриття недоліків і порушень, виявлення внутрішньогосподарських резервів, на боротьбу за економію і ощадливість.

Систему контролю, яка існувала донині, було побудовано на основі адміністративних методів управління, зорієнтовано на виконання плану ревізій, перевірок, обслідувань, що призвело до формалізму і зниження ефективності контрольно-ревізійної роботи. Ревізії і перевірки різних органів контролю (державного, спеціалізованого, позавідомчого) дублювали одна одну. Внаслідок цього практика організації контролю вступила в суперечність з принципами перебудови господарювання на основі розвитку демократії і самоврядування на виробництві, передбачених Законом “Про підприємства в Україні”.

Для досягнення позитивних результатів ревізій і перевірок слід посилити взаємодію державного контрольно-ревізійного апарату з податковими, банківськими, фінансовими, статистичними, правоохоронними, спеціалізованими та іншими органами контролю.

Водночас слід підвищити рівень координації всієї системи контролю (погодження планів ревізій), створити координаційні ради в окремих регіонах країни.

Тільки чітко організована система контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, іншими сферами суспільного життя дає змогу своєчасно виявити й усунути фактори, які створюють перепони для ефективного ведення виробництва й досягнення поставленої мети. Добре організований контроль формує у працівників усіх ланок управління діловитість, компетентність і оперативність, що є важливим фактором вирішення завдань економічного і соціального розвитку суспільства.

1. Організація контрольно-ревізійної роботи в Україні

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 884 затверджено Положення про Головне контрольно-ревізійне управління

України, яке бере участь у формуванні єдиної державної політики у сфері державного фінансового контролю, забезпечує її реалізацію та здійснює міжгалузеву координацію.

Головне контрольно-ревізійне управління України у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Контрольно-ревізійна робота відіграє важливу роль в господарському механізмі управління народним господарством, оскільки координує і погоджує ряд однорідних процесів, виконання яких здійснюється колективом працівників.

Під контрольно-ревізійною роботою розуміють сукупність трудових процесів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення.

До контрольно-ревізійних процедур відносять організацію перевірки наявності та стану матеріальних цінностей, фінансових ресурсів, розрахункових операцій і т. д.

Контрольно-ревізійна робота проводиться у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Фактично ревізія - це комплекс взаємопов'язаних перевірок питань фінансово-господарської діяльності підприємств, що здійснюється з допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямований на виявлення обґрунтованості, доцільності і економічної ефективності здійснення господарських операцій, стану збереження майна.

Перевірка - це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Форми контрольно-ревізійної роботи можуть бути:

· централізовані (зосереджені у вищих ланках управління)

· децентралізовані (характеризується наявністю контрольно-ревізійного апарату на підвідомчих підприємствах).

За характером виконання контрольно-ревізійних процедур виділяють бригадну, індивідуальну та змішану форми організації контрольно-ревізійної роботи.

Ревізія або перевірка здійснюється на підставі розпорядчого документа, підписаного начальником контрольно-ревізійної служби, начальником управління, їх заступниками.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" ревізія підприємств, установ та організацій за ініціативою контрольно-ревізійних органів може проводитись не частіше ніж один раз на рік. За дорученням правоохоронних органів ревізія проводиться в будь-який час.

До завдань контрольно-ревізійної служби належать здійснення контролю за:

· використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів;

· виконанням державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів;

· використанням матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів;

· веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, в тому числі валютних.

Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності

Ревізії фінансово-господарської діяльності класифікують за такими ознаками:

· за відношенням до плану роботи;

· за повнотою перевірки господарських операцій;

· за широтою охоплених питань;

· за повторюваністю.

За відношенням до плану роботи ревізії поділяють:

· на планові - здійснюються за раніше розробленим і затвердженим планом;

· непланові - які проводяться в терміни, не передбачені затвердженим планом (при незадовільній роботі установи, у випадках крадіжок цінностей і т. д.); на вимогу слідчих органів - при порушенні кримінальних справ; за дорученням Президента України або Кабінету Міністрів.

За повнотою перевірки господарських операцій ревізії поділяють на суцільні-документальні, вибіркові, повні, часткові і комбіновані.

Залежно від широти охоплення питань ревізії можна поділяти на тематичні, фінансові (не комплексні) і комплексні.

Залежно від повторюваності контрольних дій розрізняють первинні, повторні і додаткові.

Практичне значення класифікації ревізій полягає в тому, що вона дозволяє розрахувати необхідний робочий час для перевірок і складати конкретні і реальні плани ревізій.

Рис.1. Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності

контрольний ревізійний аудит

Планові ревізії проводять за раніше наміченими планами, які узгоджуються з вищими органами.

Позапланові ревізії - проводять позачергово, якщо одержано сигнали про серйозні недоліки в роботі, порушення фінансової дисципліни, крадіжки і зловживання, а також при погіршенні результатів роботи по основних фінансових показниках. На вимогу слідчих органів проводяться при порушенні, наприклад, кримінальних справ, у зв'язку зі зловживанням відповідних посадових осіб. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України проводяться в основному тоді, коли готуються зміни у чинному законодавстві.

Під час проведення суцільних документальних ревізій дослідженню піддаються всі господарські операції об'єкта ревізії і за весь ревізійний період. Вказані ревізії проводяться, як правило, на вимогу правоохоронних органів.

При суцільній перевірці перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображена фінансово-господарська діяльність. Суцільна перевірка може використовуватись не тільки по всіх операціях фінансово-господарської діяльності установи, але і по окремих однорідних операціях.

При ревізіях фінансово-господарської діяльності суцільній перевірці підлягають касові і банківські операції, інші питання ревізії можуть перевірятись вибірково. У випадку встановлення недостач, крадіжок, зловживань суцільній перевірці також підлягають операції, по яких виявлені зазначені порушення. Згідно із завданням, які ставляться перед ревізією, можуть перевірятися всі документи і матеріальні цінності або лише частина Їх вибірково за певний період.

Суцільні перевірки фінансово-господарської діяльності через затрати на них великої кількості робочого часу проводяться порівняно рідко. На практиці більш поширені вибіркові перевірки, в ході яких дослідженню підлягає частина господарських операцій, документів та регістрів бухгалтерського обліку за попередньо затвердженим планом, (наприклад, перевірка оприбуткування та правильності списання продуктів харчування в школі-інтернаті).

При цьому деякі господарські операції перевіряються не за весь ревізійний період, а лише за окремі відрізки часу (наприклад, продуктів харчування - за лютий, травень, вересень, листопад). При підготовці та здійсненні таких ревізій дуже важливо правильно вибрати відрізок часу, за який потрібно проводити перевірки відповідних первинних документів і операцій, а також визначити Їх кількість. Це повністю залежить від кваліфікації І досвіду ревізорів.

Вибіркові ревізії - один з основних способів перевірки фінансово-господарської діяльності установ, коли досліджуються документи, які стосуються окремих операцій. Але методика їх проведення розроблена ще не повністю.

В багатьох випадках навіть досвідченим ревізорам не завжди вдається виділити з загальної маси дослідження потрібну частину документів або господарських операцій. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявлені серйозні порушення і зловживання, то ревізор повинен провести суцільну перевірку видатків. І слід мати на увазі, що лише суцільна перевірка повністю гарантує виявлення наявних в установах і організаціях недоліків і порушень.

Під час ревізій може перевірятися вся фінансово-господарська діяльність установи. Така ревізія називається повною.

Частковими ревізіями називаються такі, при яких перевірці підлягає будь-який вид операцій, наприклад, касові операції, витрата певних матеріалів. У практиці ревізійної роботи застосовуються також комбіновані ревізії, які являють собою поєднання різних видів ревізій.

Тематичні ревізії передбачають перевірку однотипних установ і організацій або окремих ділянок їх роботи за спеціальною тематикою. Ціль тематичних ревізій полягає в одержанні загальної характеристики стану справ по окремих питаннях.

Під час цих ревізій перевіряється, наприклад, раціональне використання нафтопродуктів, правильність використання і повнота повернення бюджетної позички, правильність нарахування і виплати премій, нормування і використання оборотних активів.

Це дає можливість за наслідками тематичних ревізій, проведених на значній кількості однотипних об'єктів, глибше визначити фактичний стан справ з метою його поліпшення не лише на об'єктах, що перевіряються, але й в інших установах і організаціях.

Фінансові (не комплексні) ревізії проводяться одним ревізором (спеціалістом з бухгалтерського обліку та звітності) шляхом перевірки фінансово-господарської діяльності установи за даними бухгалтерської документації, облікових регістрів і звітності. Ця форма ревізії найбільш поширена і часто застосовується контрольно-ревізійною службою, при цьому прикметник "фінансова" здебільшого опускається.

Комплексні документальні ревізії здійснюються бригадою ревізорів (4-5 працівників) і спеціалістів з метою перевірки цілеспрямованості і законності господарських операцій, дотримання фінансової дисципліни, забезпечення збереження державної власності, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Проведення комплексної ревізії сьогодні є найбільш ефективним, бо вона полягає насамперед в системному вивченні економіки підприємства (установи, організації): взаємозв'язків між фінансово-економічними показниками, технікою, технологією і організацією виробництва; збереження і раціонального використання ресурсів; дотримання планової, звітної і фінансової дисципліни.

Основною ознакою комплексної ревізії є участь в її проведенні спеціалістів різних галузей (економістів, бухгалтерів, технологів, інженерів тощо), які поряд із фінансовою стороною перевіряють на підприємстві якісний, технологічний рівень виробництва.

У комплексній ревізії органічно поєднані документальна ревізія, при якій послідовно перевіряється доцільність і законність господарських операцій, дотримання фінансової і кошторисної дисципліни, забезпечення збереження державної власності, і перевірка загального стану господарства на всіх його ділянках.

Нерідко при комплексних ревізіях установ, що входять в одну систему, ревізуються і їх вищі організації. Це дає можливість глибше перевірити рівень господарського керівництва і внести за результатами ревізій більш обґрунтовані І кваліфіковані пропозиції. Зрозуміло, що комплексна ревізія є одночасно і повною ревізією.

Первинна ревізія проводиться ревізором відповідно до його робочого плану. Необхідність повторних ревізій виникає у випадку поверхневого проведення первинної ревізії, необ'єктивного висвітлення фактів порушення чинних інструкцій і положень щодо проведення ревізій, порушення дисципліни ревізійним апаратом в період ревізії і внаслідок деяких інших причин.

Для проведення повторних ревізій, як правило, призначаються інші ревізори. Додаткові ревізії проводяться у разі виявлення нових обставин, не викритих первинними або повторними ревізіями після закінчення первинної або повторної ревізії з ініціативи контролюючого органу або за вимогою установ, які контролюються.

2. Структура і зміст акту ревізії та вимог до його написання

Вимоги щодо оформлення результатів ревізії визначено Постановою № 550 від 20.04.2006 р. „Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою".

Даною постановою визначено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу служби, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника.

Акт ревізії містить вступну та констатуючу частини.

У вступній частині зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії.

У констатуючій частині наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

За результатами проведення ревізії з окремих питань програми посадовими особами служби та залученими спеціалістами, що проводили ревізію в складі групи, можуть за рішенням керівника групи складатися довідки, які підписуються відповідною посадовою особою служби чи спеціалістом та працівниками об'єкта контролю, відповідальними з цих питань. Довідки складаються в одному примірнику, видаються керівнику групи для прийняття рішення щодо включення до акта ревізії викладених в них фактів та долучаються до матеріалів ревізії. На вимогу об'єкта контролю йому можуть бути видані копії довідок.

Акт ревізії підписується посадовою особою служби та керівником І головним бухгалтером об'єкта контролю або особою, уповноваженою на ведення бухгалтерського обліку (далі - головний бухгалтер), а також за необхідності іншими працівниками об'єкта.

У разі проведення посадовими особами служби і залученими спеціалістами ревізії в складі групи акт ревізії підписується керівником групи.

Потреба в ознайомленні з актом ревізії та його підписанні іншими працівниками об'єкта контролю, зокрема колишніми керівником і головним бухгалтером, які відповідальні за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягає ревізії, визначається посадовою особою служби самостійно.

Акт ревізії складається у трьох примірниках: перший - для органу служби, другий - для об'єкта контролю, третій - для передачі правоохоронним органам у випадках, передбачених чинним законодавством.

Для унеможливлення підробки примірники акта візуються посадовою особою служби на кожній сторінці із зазначенням на останній сторінці загальної кількості сторінок.

Третій примірник акта ревізії до передачі правоохоронному органу зберігається у матеріалах ревізії. На звернення правоохоронного органу про видачу акта ревізії у разі, коли третій примірник вже надіслано Іншому правоохоронному органу, орган служби повідомляє про його назву, реквізити супровідного листа та видає завірену копію акта ревізії.

Після складення акта ревізії посадова особа служби підписує всі його примірники та забезпечує реєстрацію в журналі реєстрації актів ревізій, форма якого визначається Головним КРУ.

Перший і третій примірники акта ревізії надаються для ознайомлення і підписання об'єкту контролю у строк не пізніше ніж п'ять робочих днів після закінчення ревізії одним із таких способів:

а) особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об'єкта контролю;

б) через канцелярію (діловодну службу) з відміткою на примірнику акта органу служби про дату реєстрації в журналі вхідної об'єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію;

в) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що залишається в органі служби, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів ревізії.

Керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об'єкта контролю зобов'язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням.

Підписані примірники акта ревізії об'єкт контролю зобов'язаний повернути органу служби у строк не пізніше ніж три робочих дні після отримання. У разі ненадходження до органу служби підписаних примірників акта ревізії протягом зазначеного строку посадові особи служби засвідчують це актом про відмову від підпису, що складається у трьох примірниках, один з яких видається об'єкту контролю.

Після складення акта про відмову від підпису орган служби має право здійснити належні заходи щодо реалізації результатів ревізії з обов'язковим інформуванням про факт відмови від підписання акта ревізії органу управління об'єкта контролю і за необхідності відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У разі неповернення об'єктом контролю першого і третього примірників акта ревізії орган служби у передбачених законодавством випадках подає правоохоронним органам акт про відмову від підпису, належним чином завірену копію другого примірника акта ревізії та долучає оригінал цього примірника до матеріалів ревізії.

Після надходження підписаних керівником І головним бухгалтером об'єкта контролю першого і третього примірників акта ревізії орган служби не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання видає об'єкту контролю другий примірник акта ревізії.

У разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж п'ять робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган служби має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу служби.

Орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.

З метою уточнення викладених у запереченнях (зауваженнях) фактів посадові особи служби мають право вимагати від об'єкта контролю необхідні для перевірки документи та додаткові пояснення.

3. Організація та методика перевірки виконання доходної та видаткової частин кошторису бюджетної установи

При здійсненні контролю ревізійна група керується законами України (про державну контрольно-ревізійну службу в Україні, про бюджетну систему України, про податкову систему) та нормативно-правовими актами, які регулюють бюджетно-фінансові відносини (податки, розрахунки з бюджетом, бюджетне фінансування, формування та використання позабюджетних і бюджетних коштів тощо).

Бюджетна установа чи організація - це установа, яка створюється відповідними органами влади, утримується за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів і є неприбутковою. Бюджетні установи здійснюють свою фінансово-господарську діяльність згідно з кошторисом - основним плановим документом, який дає бюджетній установі повноваження на отримання доходів і здійснення видатків для виконання своїх функцій із надання послуг населенню, переважно соціального характеру.

Кошторис бюджетної установи є основним плановим документом, який визначає обсяг та спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно бюджетних призначень.

Кошторис бюджетних організацій складається з двох частин: спеціального фонду, який містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством; та загального фонду, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету і розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій.

Кошторис є передумовою забезпечення дисципліни витрачання бюджетних коштів, підвищення ефективності використання державних ресурсів. Тому, особливо важливе значення має контроль за правильністю складання кошторису доходів і видатків. Перевірка дотримання законодавства при виконанні кошторису є одним з найважливіших контрольних заходів.

Контроль формування і виконання кошторису бюджетної установи - це система заходів, що здійснюються органами державного фінансового контролю, направлених на безперервне відстеження інформації щодо надходження та витрачання бюджетних коштів і майна, представленої в кошторисі, з метою виявлення, усунення та в подальшому попередження бюджетних правопорушень.

Особливості ревізії виконання кошторису бюджетної установи охарактеризовані наступним чином на рисунку 2.

Слід наголосити, що основні завданнями ревізії виконання кошторисів бюджетних установ полягають у наступному:

1) дати об'єктивну оцінку стану виконання кошторису на

утримання бюджетних установ;

2) виявити порушення фінансової та бюджетної дисципліни, допущені в господарсько-фінансовій діяльності бюджетних установ щодо виконання чинних законодавчих і нормативних актів уряду України;

3) розробити заходи для ліквідації виявлених порушень і недоліків, відшкодування збитків, завданих бюджетній установі діями чи бездіяльністю відповідальних службових осіб;

4) запобігання зловживанням і недолікам у подальшій роботі ревізованої бюджетної установи.

Методика проведення ревізії виконання кошторису бюджетної установи складається з чотирьох етапів:

І етап: визначається:

1) чи мав право відповідний орган влади затверджувати кошторис даної установи;

2) чи відповідає сума надходжень із загального фонду, зазначена в кошторисі, даним лімітної довідки про бюджетні асигнування;

3) чи підтверджена дохідна частина спеціального фонду кошторису розрахунками доходів за усіма її джерелами;

4) чи врахована у видатковій частині кошторису об'єктивна потреба в коштах, виходячи з основних виробничих показників і контингенту, які встановлено для бюджетної установи;

5) чи забезпечено першочергово бюджетними коштами видатки на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи;

6) чи обґрунтовано показники видатків у кошторисі відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 2 Особливості ревізії виконання кошторису бюджетної установи

ІІ етап: перевіряється дотримання законодавчих вимог щодо виконання кошторису: чи проводить бюджетна установа свою діяльність винятково в межах асигнувань, затверджених кошторисом і планом асигнувань, за наявності витягу, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

ІІІ етап: проводиться перевірка правильності внесення змін до кошторису і плану асигнувань бюджетної установи:

1) встановлюється наявність об'єктивної потреби у перерозподілі чи скороченні асигнувань бюджетної установи;

2) аналізується, чи внесено відповідні зміни до річного розпису асигнувань бюджету з урахуванням особливостей спеціального фонду;

3) перевіряється, чи відповідає уточнений обсяг видатків зі спеціального фонду сумі уточненого обсягу доходів і залишків коштів на початок року.

ІV етап: перевіряється достовірність даних, внесених у звіт про виконання кошторису:

1) чи дотримано розпорядниками бюджетних коштів термін подання фінансової звітності;

2) чи відповідають дані, наведені у звітності, даним бухгалтерського обліку.

Ревізії виконання бюджетів району та стану роботи районних фінансових органів проводяться комплексно контрольно-ревізійними управліннями в областях разом з обласними фінансовими управліннями, обласними управліннями Державного казначейства за узгодженим між ними планом. Ревізії сільських, селищних, міських (районного підпорядкування) рад проводяться контрольно-ревізійними відділами разом із працівниками райфінвідділів та відділів Державного казначейства в районах і містах, районними податковими інспекціями. Ревізії виконання кошторисів бюджетних установ залежно від рівня місцевого бюджету є складовими частинами ревізій виконання бюджету відповідного рівня (обласного, районного, сільського).

Таким чином, ревізії проводяться комплексно у фінансових органах, які виконують бюджет відповідного рівня, у бюджетних організаціях, які фінансуються з цього бюджету, та в підприємницьких структурах, які одержують бюджетне фінансування, бюджетні кредити чи кредити під гарантії держави, органів місцевого самоврядування.

Слід відзначити, що операції з поточного рахунку бюджету за весь ревізований період перевіряються не вибірково, а суцільним способом, тобто за кожною операцією по меморіальному ордеру, виписках банку, розпорядженнях бюджетного відділу фіноргану та платіжних дорученнях на фінансування. Обов'язково контролюється повнота виписок банку з поточного рахунку бюджету та додатків до нього. У разі виникнення сумнівів можуть застосуватися зустрічні перевірки операцій в установах банків, в організаціях, якими перераховано кошти. Ретельно контролюються операції з фінансування апарату управління місцевого самоврядування (дотримання лімітів видатків, капітальні витрати тощо).

За результатами ревізії виконання бюджету складається акт комплексної ревізії з додатками проміжних актів перевірок бюджетних установ, підприємств, організацій, необхідних групувальних відомостей, розрахунків. Вимоги до оформлення результатів ревізії та заходів щодо усунення виявлених недоліків і порушень, передбачені в розділі 4 Інструкції про порядок проведення ревізії і перевірок ДКРС України, затвердженої наказом Головного КРУ № 121 від 3 жовтня 1997 р., зі змінами, що внесені наказом № 88 від 4 жовтня 1999 р.

У разі потреби матеріали ревізії виносяться на обговорення в колективах перевірених органів, організацій, підприємств, установ, оприлюднюються через засоби масової інформації.

Результати ревізій виконання бюджетів і стану роботи фінансових і казначейських органів цих регіонів доповідаються місцевим державним адміністраціям та розглядаються на засіданнях, для участі в роботі яких у райони (міста) виїжджають керівні працівники КРУ.

При виявленні істотних порушень фінансової дисципліни, недостач коштів і матеріальних цінностей, інших зловживань матеріали ревізії передаються слідчим органам і одночасно ставиться питання про звільнення від займаних посад винних осіб.

Якщо діями чи бездіяльністю посадових осіб державі або юридичній особі заподіяні збитки, але їхні дії в кримінальному порядку не розглядаються, належить поставити питання перед керівником перевіреної або вищої за підпорядкованістю організації про подання цивільних позовів на винних осіб.

За наслідками проведених ревізій у межах наданих прав органи КРУ оформлюють рішення про застосування фінансових санкцій та накладання адміністративних стягнень. У разі заперечень щодо фінансових стягнень питання вирішується з оскарженням у КРУ вищого рівня, а далі -- у господарському чи народному суді, рішення якого є остаточним.

Висновок

Протягом тривалого часу майже вся бюджетна система України перебувала в дуже скрутних умовах, що було спричинено рядом негативних факторів, а саме: дефіцитом обсягу затверджених бюджетних асигнувань та відсутністю гарантій отримання коштів у затверджених обсягах. У зв`язку з цим виникає необхідність удосконалення контролю в бюджетних установах, у тому числі прийомів і способів перевірки правильності складання та виконання кошторисів бюджетних установ.

Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів та видатків бюджетних установ та організацій.

Згідно з цим порядком, кошторис є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов`язаної зі складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Міністерства фінансів України, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік: встановлюють для розпорядників граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання; розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватись, виходячи із законодавства, і які необхідно для правильного визначення видатків у проектах кошторисів; забезпечують складання проектів кошторисів на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками; проводять наради з керівниками підвідомчих установ.

КРУ України відповідно до покладених на нього функцій здійснює ретроспективний контроль за виконанням кошторисів бюджетних установ, які фінансується через систему державного казначейства. Виконується цей контроль проведенням щорічних ревізій. При цьому перевіряється відповідність кошторисних призначень показникам розрахунків за кодами економічної класифікації кошторису, затвердженої на виконання статті 8 Бюджетного Кодексу України, наказом Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" від 27.12.2001р. № 604. Далі піддається ревізії фактичне витрачання коштів за кодами економічної класифікації, одержаних через систему Державного казначейства. При цьому застосовуються методичні прийоми і контрольно-ревізійні процедури, для галузей національної економіки.

У документальному контролі застосовуються такі методи: перевірка документів за формальними ознаками; перевірка документів за змістом; арифметична перевірка документів; нормативна перевірка документів; економічна оцінка господарських операцій.

Перевірка документів за формальними ознаками є першим етапом документального контролю, під час якого досліджують: точність заповнення бланків; наявність усіх необхідних реквізитів; своєчасність складання; відповідність підписів осіб, які склали документ. Результатом такої перевірки є висновок про визнання достовірності документів.

Перевірка документів за змістом - другий етап документального контролю. Його здійснюють шляхом співставлення даних операцій, зазначених у документі, з аналогічними або взаємопов'язаними даними виробництва для з'ясування законності зафіксованих операцій.

Арифметична перевірка документів здійснюється шляхом перерахунку загальних підсумків для визначення правильності підрахунків.

Нормативна перевірка документів проводиться шляхом співставлення фактичних витрат з нормативними або плановими з метою встановлення обґрунтованості списання на утримання установи сировини та матеріалів, палива, використання фонду оплати праці тощо.

Економічна оцінка господарських операцій об'єднує низку загальноекономічних методів аналізу й оцінки з метою визначення доцільності, раціональності окремих операцій за певний проміжок часу.

Застосування зазначених методів контролю на практиці дозволяє виявити певні порушення в цих питаннях.

У процесі виконання бюджету важливо, щоб фінансові ресурси, надані головному розпоряднику бюджетних коштів, спрямовувались і контролювалися з метою досягнення цілей та завдань затвердженого бюджету. Періодичні звіти повинні містити інформацію щодо рівня ефективності використання розпорядниками коштів з метою досягнення запланованих цілей, пов`язаних з виконанням програм та наданням послуг.

Належне складання та виконання кошторису доходів і видатків бюджету вимагає дотримання таких принципів:

використання аналітичної інформації при розробці планів видатків і оцінці результатів виконання кошторису доходів і видатків бюджету;

- відповідності зобов`язань розміру бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами;

- моніторингу видатків у процесі виконання бюджету на основі чітко визначених цілей фінансування;

- вчасності та достовірності звітності.

В основу виконання бюджету необхідно закласти стратегію досягнення цілей та завдань, що вимірюються показниками результативності.

Таким чином, застосування вищезазначених принципів і методів контролю складання та виконання кошторису доходів і видатків бюджету, дозволить заощадити сотні тисяч гривень державних коштів та попередити утворення боргів.

Список використаної літератури

1. Вітвицька Н.С., Чумакова І.Ю. Державний фінансовий контроль: навч-метод. посібн. для самост. вивчення дисципліни / - К.: КНЕУ, 2003.

2. Германчук П.К., Стефанюк І.Б., Рубан Н.І. та ін. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит: інтегрований навч-атест. комплекс для кер. і фінансово-економіч фахівців бюджетних установ - К. 2010.

3. Солдатенко О. До питання кошторисно-бюджетного фінансування / Віче. - 2010.

4. Тютюнник П.С. Облік у бюджетних установах: конспект лекцій / П.С.Тютюнник, М.М. Жовтопуп. - Х.: Вид. ХНЕУ, 2010.

5. Нікуліна Н.Д. Особливості ревізії виконання кошторису бюджетної установи - 2010.

6. Дікань Л.В. Контроль у бюджетних установах: метод. посібн. для самост. вивчення дисципліни / Л.В.Дікань, О.І.Щербаков, Ю.А.Ольховський. - Х.: ІНЖЕК, 2009.

Размещено на Allbest.ru

...