Аналіз і управління оборотним капіталом підприємства (на матеріалах сервісних підприємств агропромислового комплексу Івано-Франківської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз і управління оборотним капіталом підприємства (на матеріалах сервісних підприємств агропромислового комплексу Івано-Франківської області)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми дослідження. В останні роки загальний фінансовий стан та інвестиційна діяльність як приватизованих, так і державних агротехсервісних підприємств значно погіршилися. Вагомим резервом в напрямку покращання діяльності підприємств даної галузі є підвищення ефективності використання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структурі активів підприємств. Важлива роль у реалізації поставлених завдань належить економічному аналізу як одній із функцій управління.

Реформування відносин власності в Україні, яке обумовлене переходом економіки на ринкові принципи господарювання, вимагає розгляду всіх питань, пов'язаних з економічним аналізом і управлінням оборотним капіталом, під кутом зору вимог ринкових відносин. Необхідність перебудови системи обліку в Україні у відповідності до міжнародних стандартів обліку згідно з Указом Президента "Про перехід до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку та статистики" передбачає формування нової бази обліку і аналізу оборотного капіталу на підприємствах різних форм власності. Потребує нового підходу поглиблене дослідження питань аналізу оборотного капіталу та вивчення тих функцій, які він виконує у господарській діяльності підприємств.

Для вітчизняної економіки термін “оборотний капітал” є відносно новим. Більш звичним і застосованим є термін “оборотні кошти”, який фігурує у законодавчих і нормативних актах та у господарській практиці. Проте, в умовах інтеграції українських підприємств у міжнародний економічний простір виникає необхідність єдиного тлумачення і методології дослідження такої різнопланової економічної категорії як оборотний капітал з метою порозуміння різних суб'єктів господарської діяльності в межах країни та за її кордоном.

Питанням аналізу і управління оборотним капіталом підприємства, які завжди відрізнялися великою кількістю проблем, в спеціальній науковій літературі приділено багато уваги. Певний внесок у вирішення окремих проблем, пов'язаних з розробкою методологічних, організаційних, інформаційних аспектів розвитку економічного аналізу у цілому, і аналізу оборотного капіталу зокрема, зробили такі вчені як М.І.Баканов, С.Б.Барнгольц, О.М.Бірман, П.І.Верба, П.М.Жевтяк, І.І.Каракоз, А.М.Кузьмінський, Н.С.Лісіциан, Б.І.Майданчик, В.Л.Перламутров, М.А.Пессель, В.І.Самборський, В.В.Сопко, В.І.Стражев, В.М.Суторміна, В.М.Федосов, М.Г.Чумаченко, А.Д.Шеремет, В.В.Шокун. Однак теоретичні положення, викладені у цих роботах, і практичні висновки, зроблені в них на основі узагальнення фактичного матеріалу, показують, що ряд теоретичних питань у галузі аналізу оборотного капіталу підприємств окремих галузей економіки і практики управління ними в сучасних ринкових умовах ще недостатньо досліджені і потребують додаткового вивчення.

Актуальність і важливість питань удосконалення аналізу оборотного капіталу, недостатня теоретична і практична розробленість даної проблеми і її велике значення для фінансово-господарської діяльності підприємств в сучасних ринкових умовах господарювання, відсутність конкретних вітчизняних методичних розробок у сфері управління оборотним капіталом підприємств окремих галузей економіки обумовили вибір теми, мету і послідовність наукового дослідження.

Зв'язок роботи з планами науково-дослідних робіт. Дисертаційна робота виконана у відповідності до плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету і належить до державно-бюджетної теми "Організація та методологія обліку, аналізу і контролю в галузях народного господарства", номер державної реєстрації 0198V000785.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-обґрунтованих рекомендацій і пропозицій щодо удосконалення методик аналізу і управління оборотним капіталом підприємства у відповідності з сучасними вимогами до побудови та організації бухгалтерського обліку, економічного аналізу і управління в ринкових умовах господарювання.

Відповідно до цієї мети, у дисертації вирішувалися такі завдання:

з позицій системного підходу визначити економічну сутність оборотного капіталу і теоретично обґрунтувати необхідність підвищення ефективності його використання в сучасному ринковому механізмі;

вивчити і оцінити практику організації економічного аналізу і управління оборотним капіталом на сервісних підприємствах агропромислового комплексу;

вивчити питання формування оборотного капіталу підприємства, що виступає самостійною господарською одиницею, а не об'єктом централізованого управління;

розробити методику фінансового аналізу оборотного капіталу сервісних підприємств з урахуванням впливу його обсягів і структури на фінансовий стан підприємства;

запропонувати на основі даних управлінського обліку підхід до нормування елементів оборотних активів як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб;

дослідити зарубіжні методики аналізу оборотного капіталу підприємства та розробити пропозиції щодо можливості їх застосування на українських підприємствах в аспекті реформування вітчизняної системи обліку та аналізу;

розробити і обґрунтувати на основі проведеного аналізу основні напрямки фінансової політики у сфері управління оборотним капіталом сервісних підприємств.

Предметом дослідження є процес формування та ефективності використання оборотного капіталу підприємств в умовах становлення ринкових відносин.

Об'єктом дослідження обрано сервісні підприємства агропромислового комплексу Івано-Франківської області.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержано такі теоретичні і практичні результати, які формують наукову новизну роботи:

розкрито теоретичні основи поняття "оборотний капітал", визначено сутність та зміст оборотного капіталу підприємства у фінансовому та управлінському аспектах;

внесено пропозиції щодо визначення впливу структури оборотних активів на показники фінансового стану сервісних підприємств;

розроблено методику аналізу ефективності використання оборотного капіталу на основі встановлення взаємозв'язку між структурою і обсягом оборотних активів та результатами діяльності підприємства;

запропоновано на основі даних управлінського обліку підхід до нормування елементів оборотних активів як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб підприємства;

розроблено алгоритми оцінки і прогнозування обсягів оборотних інвестицій у запаси і затрати та дебіторську заборгованість на основі розрахунку відсотку від товарообороту;

виявлено недоліки діючого механізму управління оборотним капіталом підприємства та обгрунтовано напрямки його подальшого вдосконалення з урахуванням зарубіжного досвіду.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення даного дослідження полягає у можливості застосування запропонованої методики аналізу і управління оборотним капіталом у процесі формування фінансової політики підприємства в сучасних ринкових умовах. Реалізація розроблених у дисертації пропозицій щодо подальшого вдосконалення механізму управління виробничими і фінансовими ресурсами підприємства дасть можливість більш ефективно використовувати оборотний капітал, оперативно впливати на результати роботи та сприятиме подальшому реформуванню вітчизняної обліково-аналітичної системи у відповідності до передових досягнень світової бухгалтерської науки і практики. Матеріали даного дослідження використані у навчальному процесі КНЕУ з курсу "Економічний аналіз".

Апробація результатів дисертації. Запропоновані у дисертації рекомендації, висновки та пропозиції щодо удосконалення методики аналізу і управління оборотним капіталом практично впроваджуються на сервісних підприємствах Івано-Франківської області.

Основні положення і результати наукового дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях і семінарах, знайшли відображення у виступах автора на сторінках наукових фахових видань.

Наукові публікації. За результатами дослідження опубліковано 4 наукових праці загальним обсягом 3,29 друкованих аркушів.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи - 158 сторінок друкованого тексту, який включає 17 таблиць, 7 рисунків. Список використаної літератури налічує 84 найменування.

Основний зміст дисертації

економічний оборотний капітал ринковий

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1. “Оборотний капітал як об'єкт економічного аналізу і управління в умовах переходу економіки до ринкових принципів функціонування”

Перехід економіки України до якісно нової моделі побудови економіки, яка передбачає реформування відносин власності та системи управління господарським механізмом, зумовлює необхідність нового підходу до поглибленого дослідження питань сутності оборотного капіталу і вивчення тих функцій, які він виконує у ринковому механізмі.

Для вітчизняної економіки термін "оборотний капітал" є відносно новим. Більш звичним і використованим є термін "оборотні кошти", який фігурує у законодавчих і нормативних актах та у господарській практиці. Проте, слід відмітити, що застосування поняття "оборотні кошти" у вітчизняній термінології було зумовлене розвитком економічної науки, яка була орієнтована на соціалістичний спосіб виробництва. Ще у 30-х роках у багатьох вітчизняних економічних джерелах було зазначено, що засоби виробництва у капіталістичному суспільстві функціонують у формі продуктивного капіталу, а у соціалістичному - приймають форму виробничих фондів. "На відміну від капіталістичного суспільства, де засоби виробництва є капіталом,... у соціалістичному суспільстві завдяки всенародній власності на засоби виробництва усунено умови для перетворення їх у капітал." Тому логічним є припущення, що реформування відносин власності в Україні, яке обумовлене переходом економіки на ринкові принципи господарювання, і суть якого полягає у роздержавленні і приватизації майна державних підприємств, а також у паюванні майна колективних господарств, створює необхідні умови для перетворення засобів виробництва у капітал.

Існує думка, що оборотний капітал використовується ефективніше тоді, коли більша його частина зайнята у сфері виробництва, а перебування оборотного капіталу у сфері обігу - лише необхідна умова безперервності процесу відтворення. Проте, основним показником ефективності процесів кругообігу оборотного капіталу та відтворення суспільного продукту є реалізація товарів, а не обсяги незавершеного виробництва, тому частка оборотного капіталу у сфері обігу повинна мати тенденцію до збільшення, що у кінцевому рахунку призведе до прискорення відтворення суспільного продукту.

Слід зазначити, що правильне тлумачення такої складної різнопланової економічної категорії як "оборотний капітал" набуває особливого значення в сучасній обліковій практиці. Тому у ході дослідження виявився такий аспект: що вважати оборотним капіталом - оборотні активи чи джерела утворення оборотних активів? Що вибирати об'єктами аналізу?

У переважній частині робіт оборотний капітал (оборотні кошти) розглядається або як виключно економічна категорія, і тоді на перший план висувається матеріально-речовинна сторона оборотного капіталу; або як суто фінансова категорія, і тоді переважна увага приділяється джерелам формування оборотного капіталу. Між тим, двоїстість природи капіталу полягає у його як матеріально-речовинній, так і у вартісній (грошовій) характеристиках, у тому, що капітал є і джерелом, і результатом діяльності підприємства незалежно від специфіки виробничої діяльності, тобто у тому, що оборотні активи завжди відображають характер розміщення інвестованого у процес господарської діяльності капіталу.

В результаті вивчення поставлених питань встановлено наступне: в процесі дослідження сутності оборотного капіталу необхідно враховувати три аспекти: політекономічний, управлінський і фінансовий. Політекономічний аспект вивчення потребує використання єдиної методології визначення сутності та вартісного змісту оборотного капіталу, а також дослідження функцій, які він виконує на стадіях кругообороту та у фазах відтворення. Управлінський аспект питань реалізується шляхом створення інформаційної системи для внутрішнього управління підприємством і фокусує увагу на майбутніх результатах, тобто передбачає проведення перспективного аналізу оборотного капіталу з метою створення моделі управління фінансовим станом підприємства. Фінансовий аспект реалізується завдяки впровадженню в аналітичний процес створених моделей управління основними елементами оборотних активів, концентрує увагу на реєстрації і класифікації фінансових операцій та підготовці фінансових звітів, і передбачає проведення ретроспективного аналізу оборотного капіталу з метою врахування результатів, одержаних у ході аналізу, у майбутній роботі.

В дисертації визначення сутності оборотного капіталу опирається на охоплення всього процесу матеріального відтворення з позицій системного підходу та на основі законів діалектики. Отже, під оборотним капіталом слід розуміти єдину вартісну субстанцію, тобто єдину сукупну масу вартості, яка обертається у процесі господарської діяльності підприємства у вигляді:

оборотних активів, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на грошові засоби;

оборотних інвестицій як грошових ресурсів, за рахунок яких фінансуються оборотні активи для підтримання безперервності їх кругообороту і забезпечення господарської діяльності.

Тому пошук шляхів удосконалення управління оборотним капіталом повинен включати два напрямки аналізу: аналіз оборотних активів (фінансовий аспект) та аналіз оборотних інвестицій (управлінський аспект).

В сучасній економічній науці економічний аналіз потребує поділу його на макроекономічний аналіз, що є складовою управління на макроекономічному рівні, і мікроекономічний аналіз як складової управління на рівні окремої господарської одиниці. Розроблення вітчизняної методології аналізу оборотного капіталу в основному носило макроекономічний характер, що було зумовлено централізованим управлінням держави усіма суб'єктами і об'єктами господарської діяльності. Таким чином, набув розвитку лише ретроспективний аналіз, який методологічно був відірваний від прогнозування, а оборотні кошти аналізувалися як окремі об'єкти, що не враховувало їх вплив на фінансовий стан окремого підприємства.

На основі узагальнення теоретичного і фактичного матеріалу виявлено, що ряд питань у галузі аналізу оборотного капіталу і практики управління ним в сучасних ринкових умовах на мікрорівні ще недостатньо висвітлений і потребує додаткового вивчення з урахуванням розвитку бухгалтерської науки і практики в економічно розвинених країнах.

Розділ 2. “Основні напрямки фінансового аналізу оборотного капіталу”

Визначення обсягу і структури оборотних активів є одним із головних завдань аналізу оборотного капіталу, тому що для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємству необхідно мати достатній рівень оборотного капіталу для того, щоб бути спроможним покрити кредиторські зобов`язання і зберегти свою ліквідність та платоспроможність. Для оцінки динаміки обсягу і структури оборотного капіталу необхідно згрупувати статті активу балансу у окремі специфічні групи за ознакою ліквідності.

Слід підкреслити, що у діючій методиці аналізу оборотного капіталу надмірно використовуються методи статистики, і обмежується роль факторного аналізу як інструменту виявлення величини впливу змін у обсягах і структурі оборотного капіталу, швидкості його обороту на фінансові результати підприємства та на такі показники фінансового стану, як платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, ділова активність. Побудова рядів динаміки дає можливість вивчити зміни у структурі оборотного капіталу на протязі часу, але не дає можливості прослідкувати зміну фінансового стану за рахунок впливу змін у структурі оборотного капіталу.

Вважається за доцільне співвідносити фінансові показники, будуючи балансові рівняння, які показують значимість окремих співвідношень і є більш корисними для роботи, ніж самі “сухі” цифри. Балансові рівняння не повинні закінчуватися їх складанням; при вірному підборі показників вони можуть допомогти відповісти на важливі питання. Аналіз за допомогою балансових рівнянь дає орієнтири і ключові рішення при визначенні можливих шляхів до покращання господарської діяльності. Балансові рівняння, за допомогою яких будується фінансова модель аналізу оборотного капіталу, слід поділити на три найбільш важливі категорії:

1. Балансові рівняння, за допомогою яких вимірюються ліквідність і борги. В сучасних ринкових умовах на підприємствах є відсутнім чітке розмежування "вид активу - відповідне джерело покриття". Проте, при виборі політики управління оборотним капіталом важливої ролі набуває аналіз взаємозв'язків і співвідношень між обсягом і структурою оборотних активів з однієї сторони та величиною і структурою поточних пасивів з другої. Аналіз таких взаємозв'язків дає можливість визначити відповідні джерела фінансування оборотних активів і забезпечити, таким чином, умови фінансової стійкості та ліквідності підприємства. Тому проведення аналізу і формування фінансової політики щодо управління оборотним капіталом полягає не тільки у визначенні обсягів для кожного виду оборотних активів, а також і у тому, як ці оборотні активи будуть фінансуватися.

Аналіз обсягів і структури оборотного капіталу повинен забезпечувати пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи. У рамках аналізу ліквідності необхідно встановлювати взаємозв'язок між рівнем чистого оборотного капіталу та прибутком з метою оцінки стабільності господарської діяльності.

2. Балансові рівняння, за допомогою яких вимірюється рентабельність. При аналізі показників рентабельності виробничих і фінансових ресурсів більшу увагу слід приділяти питанням факторного аналізу впливу оборотності окремих елементів оборотних активів на прибутковість та встановленню взаємозв'язку між рентабельністю продажу товарів та оборотністю оборотного капіталу. Тому що ефект, досягнутий у результаті прискорення оборотності, у першу чергу відображається у збільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів.

3. Балансові рівняння, за допомогою яких оцінюється якість використання оборотних активів і визначається їх продуктивність. Аналіз оборотності і оцінка ефективності використання оборотного капіталу є завершальним етапом аналізу, який сприяє підготовці і обгрунтуванню приймаємих управлінських рішень щодо фінансування оборотних активів і передбачає пошук резервів підвищення ефективності використання оборотного капіталу.

Окремим питанням виділена проблема інформаційного забезпечення фінансового аналізу оборотного капіталу. Впроваджені форми фінансової звітності практично враховують тільки інтереси податкових органів і органів статистики, проте звітність повинна складатися для того, щоби її можна було аналізувати. Запропоновано сформувати і прийняти національні стандарти по складанню фінансової звітності, які базуються на міжнародних принципах бухгалтерського обліку. В національні стандарти слід включити зміст звіту про рух грошових коштів підприємства, який по суті відображає зміни у фінансовому стані підприємства.

Необхідність поєднання існуючої методики аналізу оборотних коштів з методикою фінансового аналізу викликана необхідністю створення такої інформативної бази, на основі якої буде забезпечуватися найбільш ефективне управління виробничими і фінансовими ресурсами. Проте, слід підкреслити, що за допомогою складання балансових рівнянь аналізується минула, а не майбутня діяльність, тому вважається за доцільне будування управлінської моделі аналізу оборотного капіталу, яка головну увагу приділяє майбутнім результатам і тому, що можливо зробити, а не тому, що вже зроблено.

Розділ 3. “Аналіз компонентів оборотних активів і формування фінансової політики підприємства у сфері управління оборотним капіталом”

Управлінський аналіз оборотного капіталу є відправним пунктом для фінансового планування та прогнозування фінансових потреб підприємства, а також ефективною інформативною базою для визначення майбутніх дій по формуванню і використанню фінансових ресурсів. Такий аналіз слугує пошуку найбільш вигідних комбінацій між прогнозованими змінними витратами на одиницю продукції, у які включаються елементи оборотного капіталу, постійними витратами, ціною та обсягами продаж. На основі управлінського аналізу можна спрогнозувати політику управління окремим елементом оборотного капіталу та виявити резерви і визначити обсяги додаткового фінансування.

Слід зазначити, що до цього часу перед вітчизняною наукою питання управлінського аналізу оборотного капіталу, який є невід'ємною складовою частиною єдиного процесу управління підприємством, не ставилося тому, що в нашій країні всі складові процесу управління, такі як облік, аналіз, контроль та прогнозування, були і є предметами різних наук. Разом з тим наукові дослідження у галузі економічного аналізу оборотного капіталу повинні ставити перед собою цілі мікроекономічного характеру.

На основі управлінського аналізу можна спрогнозувати політику управління окремим елементом оборотного капіталу та виявити резерви і визначити обсяги додаткового фінансування. Прогнозування обсягів та структури оборотного капіталу є важливим напрямком аналізу, тому що завжди важливо передбачати, яка і у якому співвідношенні маса вартості та її речовинні носії повинні обертатися у матеріальному виробництві.

Передумовою оперативного аналізу стану запасів і затрат є використання комп`ютерних технологій збору, обробки і зберігання оперативної економічної інформації. Слід визнати, що відсутність повсюдного комп`ютерного складського обліку, а також суттєве відставання українських підприємств від загально прийнятих стандартів комп`ютеризації веде до невирішеності завдань оперативного обліку і стримує впровадження в практику методів оперативного аналізу і управління. В методиках аналізу, які використовуються в нашій країні, внутрішній аналіз виробничих запасів не відповідає в повній мірі вимогам оперативності. Недоліком методик є підведення підсумків по стану запасів та затрат на кінець періоду (як правило, на кінець року), і, як наслідок, неможливість виявлення завалів (надлишку) запасів окремих видів.

Кожне підприємство в рамках внутрішнього аналізу повинно мати засоби контролю за рівнем запасів, які мають бути призначеними для двох цілей: знизити витрати на зберігання і управління запасами, а також зменшити обсяг законсервованих грошових коштів. Тому мета контролю запасів полягає у підтриманні рівня і асортименту запасів, які відповідають вимогам замовлень при достатньому резервному запасі, поки не буде нових надходжень.

У дисертаційній роботі на основі даних управлінського обліку обгрунтована модель управління дебіторською заборгованістю неплатоспроможних дебіторів, суть якої зводиться до фінансового планування збільшення обсягів продажу за рахунок продажу послуг неплатоспроможним дебіторам. Методика розрахунку базується на основі визначення альтернативної собівартості одиниці продукції, яка зменшується на величину постійних витрат, розрахунку величини можливих безнадійних боргів і порівняння їх з прогнозованими обсягами прибутку, який буде одержаний внаслідок додаткової реалізації неплатоспроможним дебіторам.

До фінансового планування слід підходити як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб, визначення того, як проводилося попереднє фінансування і на які потреби витрачалися кошти. За допомогою фінансового планування і контролю можна оцінити, чи відповідають цілям підприємства існуючі прийоми фінансування і те, як витрачаються кошти. Прийоми фінансового планування дають змогу визначити, коли і які саме кошти потрібні. Існуюча методика фінансового планування (нормування) оборотних коштів має суттєвий недолік: для детального аналізу і планування пропонувалися уніфіковані нормативні коефіцієнти і показники, визначені експериментальним шляхом, які не враховували всієї сукупності факторів, що впливають на господарську діяльність конкретного сервісного підприємства. Проте, нормативи є корисними тільки у тому випадку, якщо вони сприяють удосконаленню управління виробничою діяльністю підприємства, і тому методика встановлення нормативних витрат повинна визначатися самим підприємством, а не вищестоящими організаціями.

У період спаду ділової активності підприємств важливе значення має прогнозування запасів грошових ресурсів. Тому підприємству необхідно визначати оптимальний термін для отримання позики і сплати боргового зобов'язання по цій позиці, а також визначати суми, які переміщуються з рахунку на рахунок щоденно. Крім того, нестача коштів для сплати фінансових зобов'язань завжди загрожує підприємству втратою ліквідності. Ця проблема загострюється, якщо кредити обмежені, а тому малим та середнім підприємствам можливий брак коштів загрожує більше, ніж великим корпораціям, які завжди мають ширше коло фінансових альтернатив. Але це не означає, що великі підприємства ніколи не мають проблем з ліквідністю.

В дисертації обґрунтований висновок про те, що грошові кошти на підприємстві потрібно підтримувати у розмірі, який би перевищував компенсаційні залишки (депозити, які утримуються банком для компенсації наданих ним послуг) або був вищим за грошові залишки, які накопичуються, щоб запобігати непередбаченим випадкам, плюс грошові кошти для готівкових операцій (гроші для сплати циркулюючих чеків).

У “Висновках” міститься виклад науково-практичних пропозицій і рекомендацій, які є результатом виконаного автором дослідження.

Висновки

Проведення ринкових реформ в Україні у значній мірі впливає на процеси виробництва, постачання та реалізації продукції, і як наслідок - на процес кругообороту оборотного капіталу. Новий характер економічних відносин диктує необхідність внесення суттєвих змін у систему управління оборотним капіталом підприємства. Це передбачає приведення програми і методів економічного аналізу оборотного капіталу у відповідність до цих змін.

В сучасній системі управління фінансовими і виробничими ресурсами підприємства повинні відображатися політекономічний, фінансовий і управлінський аспекти аналізу оборотного капіталу.

В основі обліково-аналітичної практики лежать інтереси конкретних користувачів інформації бухгалтерського обліку і звітності. В залежності від запитів зовнішніх і внутрішніх користувачів, які приводять до різної цільової направленості завдань, що стоять перед аналізом, автором розроблена методика аналізу оборотного капіталу, яка включає два напрямки: аналіз оборотних активів (фінансовий аспект) та аналіз оборотних інвестицій (управлінський аспект).

Діюча методика визначення обсягу власних оборотних коштів підприємства потребує доповнення. Рекомендовано два способи визначення даного показника. Поряд з існуючим, пропонується для аналізу перспектив розвитку підприємства визначати обсяг чистого оборотного капіталу як різницю між поточними активами та поточними зобов'язаннями.

Аналіз оборотного капіталу на основі складання балансових рівнянь дає орієнтири і ключові рішення при визначенні можливих шляхів до покращання господарської діяльності. Автором виділено три найбільш важливі напрямки, по яких проводиться аналіз оборотного капіталу: аналіз балансових рівнянь, за допомогою яких вимірюються ліквідність і борги; аналіз балансових рівнянь, за допомогою яких вимірюється рентабельність; аналіз балансових рівнянь, за допомогою яких оцінюється якість використання оборотних активів і визначається їх продуктивність.

Формування інформації у діючих формах фінансової звітності проводиться за методом нарахувань, тому дані не завжди відповідають реальним потокам грошових коштів на підприємстві. Для потреб аналізу взаємозв'язків між прибутком, рухом оборотного капіталу і потоками грошових коштів запропоновано впровадити як форму звітності звіт про рух грошових коштів, складений на основі методу розрахунку потоку грошових коштів, що не буде суперечити міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

Обсяг запланованого товарообороту і величина активів логічно пов'язані між собою. Для оперативної оцінки змін в обсягах реалізації послуг та визначення фінансової потреби в оборотному капіталі запропоновано застосовувати метод відсотку від товарообороту.

З економічної або фінансової точок зору оборотні активи розглядаються як оборотні інвестиції у тому розумінні, що від них очікується одержання прибутку у майбутньому. Для визначення інвестицій у дебіторську заборгованість розроблено і запроваджується метод розрахунку економічної доцільності послаблення кредитних стандартів і умов реалізації сервісними підприємствами послуг малоефективним покупцям. Для цього пропонується проводити порівняльний аналіз додаткового прибутку, додаткових втрат від безнадійних боргів та альтернативної вартості інвестицій у дебіторську заборгованість.

Впровадження запропонованої методики аналізу і моделей управління оборотним капіталом дасть можливість створити ефективну інформаційну систему про рух оборотного капіталу сервісних підприємств агропромислового комплексу, а також підприємств інших галузей, у відповідності з досягненнями світової бухгалтерської науки і практики.

Список опублікованих праць

Роль аналізу оборотного капіталу в нових умовах господарювання.// Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. К.: КНЕУ. Вип. 1. - 1997.- 0,33 др.арк..

Аналіз і управління дебіторською заборгованістю // Придніпровський науковий вісник. - 1997. - № 40.- 0,39 др.арк.

Аналіз і управління виробничими запасами в умовах ринкової економіки // Придніпровський науковий вісник. - 1997. - № 10. - 0,33 др.арк..

Основні напрямки управлінського аналізу оборотного капіталу. - Донецьк: ІЕП НАН України, 1998. - 2,24 др.арк.

Размещено на Allbest.ru