Облік та аудит капітальних інвестицій підприємства

Економічна природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства. [30, c. 3]

Відповідно до закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р., під інвестиціями розуміються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток, або досягається соціальний ефект.

Джерело інвестицій - фонд накопичення, або частина національного доходу, що спрямовується на збільшення і розвиток засобів виробництва, і фонд відшкодування, що використовується для відновлення зношених засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань.

Інвестиції в широкому розумінні можна визначити як витрати ресурсів, що здійснюються з метою одержання в майбутньому користі або прибутку. У такому розрізі рішення про вкладання інвестицій відрізняються від рішень, спрямованих на споживання, для яких характерним є те, що витрати ресурсів спрямовані на одержання тільки негайної корисності.

Цікавою є класифікація інвестицій, запропонована в книзі «Фінансовий менеджмент» за ред. проф. Г.Г. Кірейцева [68, c. 269] (див. Рис. 1.1).

Більш докладно економічну природу інвестицій проясняє класифікація [30, c. 9-10], в основу якої закладені різні ознаки. В якості таких надалі використовуються:

1) види інвестицій;

2) об'єкти вкладення засобів;

3) характер участі в інвестуванні;

4) регіональна ознака:

5) період інвестування;

6) форми власності;

7) форми участі інвестора;

8) ступінь ризику;

9) форми відтворення.

інвестиція аудит капітальний економічний

Класифікація інвестицій

1 Види інвестицій прийнято підрозділяти на:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме і нерухоме майно;

майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого («ноу - хау»):

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права;

інші цінності.

2 У відношенні об'єктів вкладення засобів інвестиції розуміються як:

реальні інвестиції, або вкладення засобів у матеріальні (будівлі, споруди, устаткування і т. п.) і нематеріальні (патенти, ліцензії, «ноу-хау», науково-технічні і проектно-конструкторські роботи у вигляді документації, програмного забезпечення і т. п.) активи;

фінансові інвестиції, або вкладення засобів у різноманітні фінансові інструменти - цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.

3 По характеру участі в інвестиційному процесі інвестиції розділяються на такі види:

прямі, що припускають особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладенні засобів.

непрямі, що здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), які акумулюють і розміщують за своїм розсудом найбільш ефективним способом фінансові засоби. Такі посередники беруть участь у керуванні об'єктами інвестування, а одержувані прибутки розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, прийнято також називати портфельними.

4 У регіональному аспекті розглядаються інвестиції:

внутрішні, або вкладення суб'єктів господарської діяльності даної держави;

іноземні - вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій;

закордонні - вкладення засобів в об'єкти інвестування за межами території даної країни (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна й ін.).

5 По періоду інвестування прийнято виділяти інвестиції:

короткострокові, як правило, тривалістю не більше року (короткострокові депозитні внески, ощадні сертифікати);

довгострокові, тривалістю понад один рік.

6 По формах власності інвестиції підрозділяються на:

приватні засоби громадян, підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій;

державні, що фінансуються за рахунок бюджетних засобів різних рівнів, державними підприємствами і установами.

7 Форми участі інвестора припускають:

часткова участь у створюваних підприємствах або придбання частини в діючих підприємствах (пайова участь у товаристві з обмеженою відповідальністю);

створення підприємств, що цілком належать інвестору, або придбання у власність чинних підприємств повністю;

придбання рухомого або нерухомого майна шляхом прямого одержання або у формі акцій, облігацій, інших цінних паперів;

придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав.

8 По ступеню ризику інвестиції діляться на такі види:

без ризикові;

ризикові.

Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути:

а) можливість втрати всієї суми розраховуємого прибутку. Допустимий ризик;

б) можливість втрати не тільки прибутку, але і розраховує мого валового прибутку після реалізації проекту. В цьому випадку ризик є критичним;

в) можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора, або катастрофічний ризик.

9 Відтворення може здійснюватися в одній з таких форм інвестицій:

нове будівництво, або будівництво підприємств, будинків, споруд, здійснюваний на нових площах і по попередньо затвердженому проекту;

розширення діючого підприємства - будівництво других і наступних черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплексів і виробництв, будівництво нових або розширення існуючих цехів із метою збільшення виробничої потужності;

реконструкція діючого підприємства - здійснення по єдиному проекті повного або часткового переустаткування і перебудови виробництв із заміною морально застарілого і фізично зношеного устаткування з метою зміни профілю випуску нової продукції;

технічне переозброєння-комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок.

Інвестиційна діяльність підприємства - це об'єктивний процес, що має свою логіку, і розвивається відповідно до властивих йому закономірностей і відіграє важливу роль в господарській діяльності підприємства, оскільки по своїй економічній природі інвестиції являють собою відмову від сьогочасного споживання заради одержання прибутків у майбутньому.

Тому інвестиційний процес починається з визначення інвестиційної стратегії підприємства, вибір якої залежить від:

стадії життєвого циклу підприємства;

стратегії розвитку в цілому;

стану зовнішнього і внутрішнього ринків інвестиційних ресурсів;

інвестиційної привабливості підприємства як об'єкта вкладення засобів.

І якщо на перший погляд може здаватися, що здійснення інвестицій є справою самого підприємства, керівництво якого може самостійно приймати рішення щодо інвестування, то в цьому випадку необхідно насамперед навчитися оцінювати наслідки таких рішень, оскільки нездійснення інвестицій - це теж свого роду стратегія.

Під інвестиційною стратегією слід розуміти весь комплекс довгострокових цілей і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення. [30, c. 12]

Інвестиційна стратегія підприємства повинна бути орієнтована на довгострокові цілі і реалізовуватися в процесі поточної господарської діяльності за допомогою вибору відповідних інвестиційних проектів і програм.

Формування інвестиційної стратегії підприємства являє собою складний творчий процес, що ґрунтується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності і кон'юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і в розрізі окремих його сегментів. Ця стратегія завжди формується в рамках загальної стратегії економічного розвитку, погоджується з нею по цілям, етапам, строкам реалізації.

У якості довгострокових конкретизованих цілей підприємства на різних етапах можуть бути: досягнення визначених норми і маси прибутку, зростання масштабів шляхом збільшення торгового обороту і частки контрольованого ринку, виробництво нової продукції, зміна зношеного і застарілого обладнання для зниження витрат виробництва, захист навколишнього середовища й ін.

Обраною або в ряді випадків змушеною стратегією може бути і нездійснення інвестицій. Але така ситуація буде скоріше нагадувати некерований човен, що пливе за течією. Прийняття підприємством рішень щодо інвестиційної діяльності спирається на проблему вибору альтернативних варіантів розвитку в конкурентному середовищі, властивому тій або іншій галузі під впливом різноманітного роду економічних, правових і інших чинників.

Основою інвестиційної політики організації і процедур вибору та реалізації пріоритетів повинна бути їх орієнтація на кінцеві соціально-економічні результати. У зв'язку з цим її несучою конструкцією повинна бути система цілей, критеріїв їх досягнення і правил прийняття рішень, яка пронизує всі рівні організаційної системи, етапи процедур і механізмів.

2. Значення капітальних інвестицій в діяльності підприємства

Відновлення основних фондів на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних інвестицій (вкладень).

Капітальні вкладення - витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. До капітальних вкладень на підприємствах відносяться: витрати на зведення будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентарю, які входять до кошторисів будівництв; витрати на придбання машин та обладнання, які не входять до кошторисів будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки та ін.; витрати на будівництво й обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та ін. [66, c. 254]

Крім цього, до складу капітальних витрат відносяться: проектно-пошукові витрати; витрати на відведення земельних ділянок та переселення у зв'язку з будівництвом; витрати на технічний нагляд за будівництвом; витрати на науково-дослідницькі роботи, передбачені в кошторисах на будівництво; витрати на утримання керівництва підприємств, які будуються; інші витрати, які не відносяться до монтажних та будівельних робіт, передбачені зведеним кошторисом на будівництво.

Основним видом витрат, які належать до капітальних вкладень у будівництві, відносяться будівельно-монтажні роботи. При цьому до складу будівельних робіт входять: роботи по зведенню, розширенню та реконструкції постійних і тимчасових будівель та споруд, а також пов'язані з ними роботи з монтажу залізобетонних, металевих та інших будівельних конструкцій; облаштування та розробка підкранових шляхів; зведення зовнішніх і внутрішніх мереж водопостачання, каналізації, теплофікації, газифікації та енергопостачання; пристрій основ, фундаментів і опорних конструкцій під обладнання; озеленення та впорядкування території забудівлі; інші будівельні роботи.

До складу монтажних робіт відносяться: збирання і встановлення технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного, насосно-компресорного й іншого обладнання на місці його постійної експлуатації; пристрої підводок (води, повітря, пари) до обладнання; ізоляція та фарбування обладнання та трубопроводів; інші роботи.

Поняття «капітальні вкладення» є тотожним поняттю «інвестиції». У зв'язку з цим поняття «капітальні вкладення» розглядається як інвестиції, які направлені на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. [66, c. 254]

Найрозвиненішою формою інвестицій у наш час є реальні (прямі) інвестиції, пов'язані з відновленням основних фондів у формі нового будівництва, реконструкції, розширення та технічного переозброєння діючих підприємств і об'єктів невиробничої сфери, придбання транспортних засобів, земельних ділянок і об'єктів природокористування та ін.

Капітальні вкладення, залучені в створення та відновлення основних фондів, підрозділяються за призначенням: на капітальні вкладення виробничого і невиробничого призначення.

До капітальних вкладень виробничого призначення відносяться витрати на об'єкти, що після завершення будівництва будуть функціонувати в сфері матеріального виробництва: у промисловості, сільському господарстві і заготівлях, водному і лісовому господарствах, на транспорті й у зв'язку, у будівництві, торгівлі і суспільному харчуванні, матеріально-технічному забезпеченні і збуті. Конкретно до капітальних вкладень виробничого призначення відносяться витрати (інвестиції), вкладені в будівництво виробничих будівель і споруд, реконструкцію, технічне переозброєння і модернізацію діючих підприємств, придбання машин і устаткування, транспортних засобів, обчислювальної техніки та ін.

До складу капітальних вкладень невиробничого призначення відносяться витрати на створення об'єктів житлового і комунального господарства, закладів охорони здоров'я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідницьких та інших організацій, пов'язаних із розвитком науки (житлових будинків, гуртожитків, лазень, поліклінік, лікарень, шкіл, бібліотек, клубів, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, оздоровчих таборів для дітей та ін.).

Виступаючи однією з форм інвестицій в економіку як окремих підприємств, так і країни в цілому, капітальні вкладення повинні бути безперервними і достатніми для забезпечення нормального функціонування економіки кожного господарюючого суб'єкта і суспільства в цілому.

Розширення основних фондів виробничого призначення може здійснюватися за рахунок нового будівництва виробничих об'єктів, розширення, реконструкції та переозброєння діючих підприємств.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі, що здійснюється на нових майданчиках з метою створення нової виробничої потужності.

Якщо будівництво підприємства або споруди намічено здійснювати чергами, то до нового будівництва відносяться перша і наступні черги до введення в дію всіх запроектованих потужностей для повного розвитку підприємства (споруди).

До нового будівництва належить також будівництво на новому майданчику підприємства такої ж або більшої потужності, замість підприємства, що ліквідується, подальшу експлуатацію якого з технічних і економічних причин визнано недоцільним, а також у зв'язку з необхідністю, викликаною виробничо-технологічними або санітарно-технічними вимогами.

До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а також будівництво нових і розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на майданчиках, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

До розширення діючих підприємств належить також будівництво філій і виробництв, що входять до їх складу, які після введення в експлуатацію не будуть знаходитись на самостійному балансі.

До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення, пов'язане з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу та здійснюване, у цілому, з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшенні умов їх праці й охорони навколишнього середовища.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також для удосконалення загальнозаводського господарства і допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.

Обсяги капітальних вкладень (інвестицій), у цілому і за їх окремими видами, підприємства визначають щорічно, виходячи з потреби в них і наявних джерел фінансування.

Капітальні вкладення підприємств-інвесторів забезпечуються фінансовими ресурсами з різних джерел. Фінансові ресурси, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень підприємств-інвесторів, можуть бути сформовані за рахунок таких джерел:

власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

позикових джерел фінансових ресурсів інвесторів;

залучених джерел фінансових ресурсів інвесторів;

бюджетних інвестиційних асигнувань;

коштів позабюджетних фондів;

інших власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

коштів іноземних інвесторів. [66, c. 258]

Склад джерел фінансування, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить від рівня централізації здійснюваних капітальних вкладень, а також від того, хто є інвестором і яку форму власності він представляє.

Відтворення основних фондів, здійснюване за рахунок капітальних вкладень, фінансується з різноманітних джерел.

Фінансування капітальних вкладень - це забезпечення фінансовими ресурсами витрат на відтворення основних фондів.

Формування джерел фінансування капітальних вкладень здійснюється двома методами: безповоротним (метод фінансування) і поворотним (метод кредитування).

Безповоротний метод фінансування передбачає надання інвесторам фінансових ресурсів на капітальні вкладення в порядку прямого їх виділення та без наступного повернення. У такому порядку використовуються бюджетні асигнування, кошти спеціальних позабюджетних фондів, власні і залучені кошти інвесторів.

Надання фінансових ресурсів у порядку прямого фінансування капітальних вкладень здійснюється на основі таких принципів: планово-цільового характеру використання; надання коштів у міру фактичного виконання обсягів капітальних вкладень; безповоротний характер наданих ресурсів і контроль за їх цільовим використанням.

Планово-цільовий характер використання фінансових ресурсів при фінансуванні капітальних вкладень означає, що кошти видаються на фінансування тільки тих будов і об'єктів, що включені в плани будівництва, забезпечені необхідною проектно-кошторисною документацією, затвердженою у встановленому порядку, і по них прийнято відповідне рішення про їх будівництво.

Принцип надання коштів у міру фактичного виконання обсягів будівництва означає, що кошти підрядним та іншим організаціям, що здійснюють будівництво, видаються не під план капітальних вкладень, а в міру його фактичного виконання, підтвердженого відповідними документами (актами, довідками) підрядника, узгодженими з замовником.

Безповоротний характер надання фінансових ресурсів полягає у тому, що виділені на фінансування капітальних вкладень кошти надаються інвесторам без їх повернення в майбутньому.

Контроль за цільовим використанням фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень, здійснюється з боку як суб'єктів, що виділяють відповідні кошти, так і банками. Так, за використанням бюджетних асигнувань і коштів спеціальних позабюджетних фондів контроль здійснюють органи, що виділяють ці кошти, і установи банків.

Контроль за використанням власних коштів інвесторів здійснюють вони самі. У той же час на прохання інвесторів контроль за використанням їх коштів на капітальні вкладення, виконувані підрядниками, можуть здійснювати на договірних умовах і за окрему плату установи банків. У цьому випадку банки можуть перевіряти якість проектно-кошторисної документації на будівельні об'єкти, а також якість виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт та їх відповідність у документах, наданих до оплати підрядником.

Поворотний метод забезпечення капітальних вкладень ресурсами передбачає надання інвестору кредитів у тимчасове користування на суворо визначений термін, за плату, на умовах повернення і цільового використання. Кредитування підприємств на капітальні вкладення більш повно відповідає умовам переходу до ринку. Воно повинно стимулювати підприємства до підвищення ефективності капітальних вкладень, здійснюваних за рахунок кредитів банку.

Потреба в довгостроковому кредиті визначається або повною вартістю витрат по об'єкту (заходу), якщо кредит є єдиним джерелом фінансування, або як різниця між вартістю цих витрат і власних коштів позичальника, що спрямовуються на цю мету.

Видається довгостроковий кредит банками тільки кредитоспроможним позичальникам, що можуть повернути його у встановлені строки і сплатити відсотки за користування кредитом. Оцінка кредитоспроможності позичальника здійснюється банком до підписання кредитного договору на підставі аналізу його фінансового стану та ефективності заходу, що кредитується.

Аналіз фінансового стану позичальника дозволяє визначити показники забезпеченості підприємства власними оборотними активами, його платоспроможність і кредитоспроможність, ліквідність балансу й ін.

Ефективність заходу, що кредитується, банки визначають шляхом розрахунку передбачуваної до одержання суми прибутку від заходу, що кредитується, строку його окупності й ін.

Кредит, який видається, використовується на оплату поставлених на будівництво машин та устаткування, будівельних конструкцій, деталей, блоків і матеріалів, а також виконаних будівельно-монтажних, проектних та інших робіт. Банки повинні відшкодовувати позичальнику витрати на сплату пені постачальникам за невчасні розрахунки з ними, якщо це викликано неповним і невчасним наданням кредиту.

Погашення кредиту починається, як правило, з наступного кварталу, після введення в експлуатацію об'єкта, що кредитується, за рахунок власних оборотних коштів позичальника.

3. Огляд спеціальної літератури та нормативно-правової бази обліку, аналізу та аудиту капітальних інвестицій