Аудит основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Житомирський національний агроекологічний університет

Економічний факультет

Кафедра фінансів і аудиту

Курсова робота

з курсу «Аудит»

Організація та методика аудиту основних засобів у СТ «Кооператор»

Виконала:

студентка 4 курсу 4 групи

спец. О-09-4 «Облік і аудит»

денної форми навчання

Словінська О.В.

Науковий керівник:

професор, к. е. н. Дема Д.І.

Житомир - 2013



Зміст

аудит обліковий фінансовий

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти аудиту основних засобів

1.1 Економічний зміст, мета, завдання та необхідність аудиту основних засобів

1.2 Огляд літератури з проблеми аудиту основних засобів

1.3 Нормативно-правове забезпечення аудиту основних засобів

Розділ 2. Аудиторська оцінка фінансового стану СТ «Кооператор» та його облікової політики

2.1 Стан бухгалтерського обліку на СТ «Кооператор»

2.2 Аналіз показників фінансового стану підприємства

Розділ 3. Методика і організація аудиту основних засобів

3.1 Джерела інформації для проведення аудиту

3.2 Методи та прийоми аудиту

3.3 Організація проведення аудиту

3.4 Узагальнення та відображення аудиту

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництв і відповідних матеріальних умов. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці, їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства. Тому роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії «основні засоби».

Так як роль основних засобів дуже важлива на кожному підприємстві, то і їх аудит є важливим етапом перевірки звітності підприємства і тому актуальність теми курсової роботи має велике значення. Тема дослідження є актуальною і у світі законодавчих та нормативних актів тому, що вона дає можливість охарактеризувати майновий стан підприємства, його виробничі потужності, а також ефективність виробничої діяльності в цілому.

Мета даної курсової роботи - розглянути методологічні основи проведення аудиту основних засобів, правові основи його проведення, типові помилки, які можуть бути виявлені при аудиті основних засобів.

Предмет дослідження - основні засоби споживчого товариства «Кооператор», а об'єкт дослідження - аудит основних засобів.

Завдання курсової роботи:

розглянути теоретичні основи організації аудиту основних засобів;

дослідити основні особливості, питання та послідовність аудиту основних засобів;

навести коротку техніко-економічну характеристику СТ «Кооператор»;

провести аналіз ефективності використання основних засобів на підприємстві;

скласти програму аудиторської перевірки основних засобів на досліджуваному підприємстві;

скласти аудиторський висновок по результатам перевірки;

зробити висновки.

Під час аудиторської перевірки аудиторами, при перевірці основних засобів, можуть використовуватися наступні методи аудиту:

1) методичні прийоми проведення аудиту: фактична та документальна перевірка, підтвердження, обстеження, перевірка механічної точності, спеціальна перевірка;

2) методичні прийоми організації: суцільний, вибірковий, аналітичний, комбінований.

Методами дослідження є теоретичний метод, аналіз літературних та нормативних джерел, описовий, аналітичний, логічний.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.



Розділ 1. Теоретичні аспекти аудиту основних засобів

1.1 Економічний зміст, мета, завдання та необхідність аудиту основних засобів

До основних засобів відносяться матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, послуг, надання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних функцій, строк корисного використання більше одного року. У процесі експлуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції частинами (нарахуванням амортизації).

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їх первісну вартість.

До складу основних засобів відносяться: земельні угіддя, будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робочий та продуктивний скот, багатолітні насадження та інші основні засоби. До основних засобів відносять також капітальні вкладення для поліпшення земель.

Аудит основних засобів підприємства є одним за найважливіших напрямків аудиторської перевірки ефективності господарсько-фінансової діяльності підприємства. Мета аудиту основних засобів - встановити дотримання підприємством вимог щодо обліку та відображення в первинних документах та фінансовій звітності інформації стосовно основних засобів згідно вимог Міжнародних стандартів аудиту, а також П(С)БО 7 «Основні засоби» та чинного законодавства. Аудит основних засобів повинен сприяти ефективній роботі, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку. Об'єкти аудиту основних засобів досить багатогранні, до них належать здійснювані господарські процеси, які в сукупності складають господарську діяльність суб'єкта, що перевіряється; це документально зафіксована інформація про наявність і рух засобів підприємства та джерел їх формування, [28, c.204].

Завданням аудиту основних засобів є встановлення:

правильності визнання, класифікації та оцінки необоротних активів;

дотримання вимог щодо документального оформлення наявності та руху необоротних активів;

правильності ведення інвентарного обліку необоротних активів;

збереженості необоротних активів та їх технічного стану;

правильності відображення в обліку надходження необоротних активів та витрат на їх утримання;

дотримання вимог щодо нарахування амортизації необоротних активів і правильності відображення в обліку;

достовірності відображення в обліку орендованих необоротних активів;

правильності переоцінки та зменшення корисності необоротних активів;

достовірності відображення в обліку вибуття необоротних активів, контроль за збереженням основних засобів;

правильності документального оформлення та визначення витрат на ремонт необоротних активів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку;

достовірності розкриття інформації про основні засоби та нематеріальні активи у Примітках до фінансової звітності.

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

Баланс (форма № 1);

Звіт про фінансові результати (форма № 2);

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнали-ордери);

Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

У зв'язку з тим, що саме необоротні активи забезпечують та обслуговують виробничий процес на підприємствах України, від їх правильного обліку та використання залежить стан виробничих потужностей підприємства, які задіяні у виробництві продукції, залежить попит на неї на ринку, її якість та завоювання цією продукцією певної частини ринку, враховуючи економічну сутність основних засобів, а також їх вплив на фінансові показники підприємства (фондовіддача, фондоозброєність, фондомісткість тощо), виникає необхідність у проведенні аудиту основних засобів, що є важливим етапом перевірки фінансової звітності підприємства.

Таким чином, основними засоби є матеріальні активи, якими володіє підприємство з метою використання їх в процесі виробництва, вони є важливими засобами праці і мають вагомий вплив на фінансові показники підприємства. Цим самим пояснюється значимість основних засобів в діяльності підприємства і необхідність у проведенні аудиту основних засобів.

1.2 Огляд літератури з проблеми аудиту основних засобів

Загальні питання аудиту операцій з основними засобами (необоротними активами) досить ґрунтовно висвітлені в працях вітчизняних та зарубіжних вчених - економістів. Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем оцінки, обліку, аналізу і аудиту основних засобів внесли вчені-економісти -- М.Я. Дем'яненко, Г.Г. Кірейцев, М.Т. Білуха, О.М. Голованов, Л.І. Гомберг, М.В. Кужельний, Л.К. Сук, В.П. Завгородній, В.Ф. Палій, В.В. Сопко, В.Г. Лінник та інші вчені. Проте серед науковців існують різні підходи щодо організації та методики проведення аудиту основних засобів (необоротних активів):

1. В.Б. Івашкевич досліджує питання, пов'язані з аудитом операцій з обліку основних засобів, їх наявності та правильності оцінки, але не приділяє значної уваги особливостям використання аудиторських процедур та робочих документів, які доцільно застосовувати у ході проведення перевірки [24, с. 122-130];

2. Б.Н. Соколов розкриває типову методику перевірки операцій з основними засобами. Але, дана методика не враховує те, що внутрішній аудит спрямовано на розробку рекомендацій стосовно підвищення ефективності використання та управління основними засобами (необоротними активами);

3. В.А. Єрофєєва детально досліджує питання з проведення аудиту основних засобів, але не досить повно висвітлює етапи та послідовність проведення перевірок [21, с. 448-460];

4. Н.І. Гордієнко детально розглядає організацію та методику проведення аудиту основних засобів та нематеріальних активів на підприємствах України, але не приділяє уваги питанням аудиту ефективності їх використання [17, с. 95-114];

5. А.В. Євдокімова, І.Н. Пашкіна досліджують загальні питання з проведення аудиту операцій з основними засобами. Данні автори приділяють особливу увагу питанням правильності відображення операцій в обліку та не розкривають особливості формування внутрішніх аудиторських рекомендацій стосовно підвищення ефективності системи обліку та управління основними засобами [20, с.148-156];

6. С.І. Жмінько, О.І. Швирева, М.Ф. Сафонова [22, с. 172-173] та Р.Л. Цебень [32] розкривають технологію та особливості проведення аудиту операцій з основними засобами, але не приділяють значної уваги питанням, пов'язаним з вибором найбільш ефективних напрямів за допомогою яких можливо підвищити як ефективність системи обліку операцій з основними засобами, так і ефективність їх використання;

7. С.М. Бичкова та Т.Ю. Фоміна ґрунтовно розкривають етапи проведення аудиту операцій з основними засобами, але не приділяють значної уваги комплексній технології проведення аудиту за напрямом перевірки [15, с. 16-22];

8. В.В. Пугачов досліджує питання, пов'язані з оцінкою (тестуванням) системи бухгалтерського обліку та операцій з основними засобами під час проведення аудиторських перевірок [27, с. 218-221];

9. В.В. Немченко та В.П. Хомутенко розкривають загальні питання методики проведення внутрішнього аудиту ефективності системи внутрішнього контролю та управління підприємством. Дані автори не виділяють в окремий напрям проведення внутрішнього аудиту основних засобів [26, с. 159-196];

10. А.А. Волкова розкриває особливості та базові напрями стандартизації внутрішнього аудиту основних засобів лише з точки зору проведення перевірок бухгалтерських операцій та їх документального оформлення [16].

Таким чином, проведений аналіз літературних джерел показав, що всі дослідження зазначених авторів є надзвичайно актуальними і доповнюють один одного, але відсутність комплексного підходу з організації та методики проведення аудиту операцій з основними засобами та ефективності їх використання потребує подальшого вивчення і обґрунтування виділених питань.

1.3 Нормативно-правове забезпечення аудиту основних засобів

Під інформаційним забезпеченням аудиту розуміється склад інформації, використовуваної при виконанні аудиторських робіт і способів її організації. Інформацію можна поділити на дві групи: нормативно-правова інформація; інформація перевіряється економічного суб'єкта і третіх осіб.

У складі нормативно-правової інформації можна виділити кодекси, закони, положення, методичні вказівки, інструкції, листи, та ін. В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними та національними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці.

Стандарти аудиту -- це загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх обов'язків з аудиту. В них наведено професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів. Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту і виконання аудиторських послуг розробляє національні стандарти аудиту. Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності.

Проводячи аудит основних засобів необхідно користуватися наступними основними нормативними документами, діючими в Україні, і які повинні застосовувати на всіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україна» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV затверджений Верховною Радою України (зі змінами і доповненнями) -- визначаються загальні принципи ведення бухгалтерського обліку.

2. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку » № 352 від 29. 12. 95 р.

3. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документі та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (зі змінами і доповненнями від 22 листопада 2004 р. № 731).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22. 01. 96р. № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».

5. Положення про порядок збирання і здавання відходів і лому дорогоцінних металі і дорогоцінного каміння, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 23.06.94 р. № 54.

6. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція з його використання, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

7. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені відповідними наказами Міністерства фінансів України : 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»; 2 «Баланс»; 3 «Звіт про фінансові результати»; 5 «Звіт про власний капітал»; 7 «Основні засоби»; 14 «Оренда».

Крім вказаних документів, нормативно-правовою базою обліку та аудиту необоротних активів є Податковий кодекс України в якому визначено 16 кваліфікаційних груп основних засобів, методи їх амортизації та інші особливості.

Таким чином, правові і організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємства та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.



Розділ 2. Аудиторська оцінка фінансового стану підприємства та його облікової політики

2.1 Стан бухгалтерського обліку на СТ «Кооператор»

Споживче товариство «Кооператор» засноване відповідно до чинного законодавства України, а саме Закону України «Про споживчу кооперацію», інших законодавчих актах України і нормативних документів споживспілок та Центральної спілки споживчих товариств (Укоопспілки). Споживче товариство - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

СТ «Кооператор» - споживче товариство по наданні в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна на території Черняхівського району Житомирської області. Дане споживче товариство входить до складу Черняхівської районної споживчої спілки і є однією з чотирьох товариств.

Споживче товариство «Кооператор» є офіційно зареєстрованим товариством із статусом юридичної особи, а також із власним затвердженим статутом. Товариство має статут затверджений розпорядженням голови районної державної адміністрації № 83 від 17.04.2001 р., який є основним документом, що регулює його діяльність, визначає перелік майна (основних засобів), тобто магазинів, які знаходяться у різних селах Черняхівського району. Черняхівське споживчого товариства «Кооператор» - організація громадян, які проживають або працюють в селах: Андріївка, Пекарщина, Мокренщина, Селянщина, Славів, Вишневе, Новосілки, Троковичі, Некраші, Городище, Велика Горбаша, Мала Горбаша, смт Черняхів. Статут передбачає всі аспекти діяльності товариства.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві СТ «Кооператор» регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV. Бухгалтерський облік на даному підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства, відповідно до законодавства України та існуючих нормативних документів, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та з урахуванням особливостей діяльності й технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві ґрунтується на застосуванні загальноприйнятих у міжнародній практиці передумов та принципів. Основним документом, який визначає засади формування бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства є Наказ про облікову політику.

Згідно Наказу про облікову політику, для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, використовують меморіально-ордерну форму обліку, сутність якої полягає в тому, що на основі первинних документів складаються меморіальні ордери, де проставляється кореспонденція рахунка. Меморіальні ордери складаються на кожний первинний документ -- доказ. Меморіальні ордери фіксуються в реєстраційному журналі та використовуються для запису на синтетичних рахунках в Головній книзі. Аналітичний облік ведеться паралельно синтетичному, використовуються первинні документи, картки, відомості, книги.

Крім цього, в Наказі про облікову політику зазначається, що організацію та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покладено на бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером. Для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в СТ «Кооператор» призначений головний бухгалтер. Так як облік даного товариства пов'язаний лише з наданням основних засобів в оренду і обсяг бухгалтерської роботи незначний, то весь облік веде одна особа - головний бухгалтер.

Головний бухгалтер товариства дотримує встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складає і подає у встановлені строки фінансову звітність; здійснює контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; оформляє матеріалів, пов'язані з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.

Так, як товариство отримує дохід лише від надання майна в оренду, то головний бухгалтер для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу на підприємстві використовує рахунки: 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 70 «Доходу від реалізації робіт і послуг» та інші.

Для обліку основних засобів СТ «Кооператор» використовує Книгу К-26 по рахунку 10 «Основні засоби» , де ведеться облік засобів по квартально. В цій книзі наводиться інформація про основні засоби, їх залишок на початок року, визначається і нараховується знос. Основні засоби товариства поділені на дві частини: стратегічне і нестратегічне майно. Як зазначалося раніше, основними засобами товариства є нерухоме майно - магазини в селах Черняхівського району, то до стратегічного майна відносяться магазини без права продажу, їх 11, а до нестратегічного відносяться магазини з правом продажу.

СТ «Кооператор» основні засоби, передає в оперативну оренду, при цьому вони продовжують обліковуватися в орендодавця з нарахуванням амортизації. Метод амортизації згідно п. З 28 П(С)БО 7 обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його користування.

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно за кожним об'єктом окремо протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, встановленого самостійно підприємством у разі визнання цього об'єкта активом (під час зарахування на баланс) і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При нарахуванні амортизації на СТ «Кооператор» використовується метод прямолінійного списання. При використанні метода прямолінійного списання вартість об'єкта основних засобів списується рівними частинами на проміжку всього періоду його експлуатації, при цьому сума річних амортизаційних відрахувань розраховується множенням встановленої або розрахованої річної норми амортизації на першочергову вартість об'єкту (за відрахунком його ліквідаційної вартості).

Таким чином, СТ «Кооператор» є офіційно зареєстрованим товариством, яке має статус юридичної особи і здійснює ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за основним видом своєї діяльності - надання основних засобів в оренду. Стан бухгалтерського обліку на підприємстві відмінний, що пояснюється правильним складанням та веденням внутрішньої документації і своєчасним поданням фінансової звітності вищестоящим органам. Відбувається дотримання всіх законодавчих документів і внутрішнього документу - Наказ про облікову політику.

2.2 Аналіз показників фінансового стану підприємства

Фінансовий стан СТ «Кооператор» формується в процесі всієї його діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. Тому розглянемо основні економічні показники результатів діяльності СТ «Кооператор» (табл. 1)

Таблиця 1. Основні економічні показники СТ «Кооператор»

№	Показник	2 010р.	2 011р.	2 012р.	Зміна показника за 3 роки
		тис. грн.	тис. грн.	тис. грн.	тис. грн. (+\-)
1	Чистий дохід	116	155	168	52
2	Прибуток (збиток) від операційної діяльності	11	24	51	40
3	Продуктивність праці	75,9	77,8	78,9	3
4	Середньомісячна заробітня плата	2100	2250	2300	200
5	Фондоввідача, грн	1,65	1,63	1,7	0,05
6	Рентабельність основних засобів,%	0,11	0,19	0,21	0,1

Як видно з таблиці, економічні показники товариства, як для його виду діяльності, мають позитивні значення, що супроводжується навіть збільшенням в кращу сторону. Так, чистий дохід зріс у 2012 році порівняно з 2010 роком на 52 тис. грн., прибуток - на 40 тис. грн.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані зацікавлене передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, кредиторами та іншими юридичними і фізичними особами. Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Для початку розглянемо показники платоспроможності, призначених для детальної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства (табл. 2).

Таблиця 2. Показник фінансового стану та платоспроможності підприємства

№	Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Зміна показника за 3 роки
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,25	0,29	0,78	0,53
2	Коефіцієнт загальної ліквідності	1,13	0,29	0,78	-0,35
3	Коефіцієнт стуктури капіталу (фінансування)	0,06	0,16	0,09	0,04

З даних таблиці видно, що підприємство неспроможне самостійно погасити свої поточні зобов'язання, всі показники не мають позитивного значення, при цьому коефіцієнт загальної ліквідності взагалі зменшився порівняно з попереднім порівняльним роком.

Наступним показником, що характеризує фінансовий стан СТ «Кооператор» є ліквідність підприємства. Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявності ліквідних коштів.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й зміни ліквідності (табл. 3).

Таблиця 3. Аналіз ліквідності підприємства

№	Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Зміна показника за 3 роки
1	Коефіцієнт покриття	0,65	0,29	0,78	0,13
2	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,25	0,29	0,78	0,53
3	Чистий оборотний капітал (тис. грн.)	-14,00	-22,00	-2,00	12,00
4	Коефіцієнт автономії	0,64	0,71	0,91	0,27
5	Коефіцієнт фінансування	0,56	0,41	0,10	-0,46
6	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	-0,35	-0,71	-0,22	0,13
7	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,20	-0,29	-0,02	0,17

Із таблиці видно, що більшість показників фінансової стійкості підприємства мають фактичні значення нижчі за нормативні, але спостерігається їх поступове збільшення. Так, коефіцієнт покриття за останній рік зріс на 0,13, коефіцієнт автономії зріс на 0,27, коефіцієнт абсолютної ліквідності - на 0,53. Отже, у підприємства наявні реальні можливості підвищення фінансової стійкості та стабільності.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку основних показників.

Показники даної групи дають уявлення про те, наскільки ефективно підприємство здійснює свою діяльність, контролює витрати на виробництво і реалізацію продукції, і який чистий прибуток при цьому отримує. Нормативного значення для коефіцієнтів не рентабельності існує, але є загальне правило, чим вище значення коефіцієнту, тим краще. Збільшення коефіцієнту протягом звітного періоду свідчить про покращання результатів діяльності підприємства, зменшення - про погіршення. Порівняння з середньогалузевими показниками дозволяє визначити місце підприємства серед інших підприємств галузі (табл. 4).

Таблиця 4. Аналіз рентабельності підприємства

№	Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Зміна показника за 3 роки
1	Коефіцієнт рентабельності активів	0,01	0,50	0,64	0,63
2	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,01	-0,63	-0,64	-0,65
3	Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,03	0,03	0,08	0,06

З даних видно, що рентабельність активів зросла, що свідчить про високу ефективність використання майна, рентабельність власного капітал знизилася, що свідчить про низьку ефективність залучення інвестицій у підприємство.

Метою діяльності кожного підприємства є отримання прибутку, але щоб його досягти необхідно спочатку хоча б досягти беззбитковості. Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також розрахунку точки беззбитковості, яка визначає критичний обсяг реалізації. Точка беззбитковості - це обсяг реалізації (діяльності), при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

На основі беззбиткового обсягу реалізації визначається рівень безпеки операційної діяльності підприємства. Критерієм такої безпеки є рівень перевищення беззбиткового обсягу реалізації над фактичним обсягом реалізованої продукції. Для розрахунку точки беззбитковості припустимо, що СТ «Кооператор» займається виробництвом певного виду продукції і будемо мати такі результати (табл. 5).



Таблиця 5. Аналіз рівня економічної безпеки господарської діяльності підприємства

Чистий дохід	Витрати
показники	рядок за звітністю	сума, тис. грн	показники	рядок за звітністю	сума, тис. грн.
1	2	3	4	5	6
Показники діяльності підприємства за звітом про фінансові результати
ЧДод	35	20500	СРод	40	16000
ЧДіо	60		ЗВв	45	-
ЧДук	110	-	АВ	70	1905
ЧДфд	120	119	ВЗ	80	-
ЧДід	130	105	ОВіо	90	1835
ЧДпі	165	-	ВВфд	140	200
ЧДдп	185	-	ВКу	150	-
ЧДнп	200	-	ІВ	160	5
			ЗІ	165	-
			ППз	180	134
			ВВнп	205	-
			ППн	210	-
Разом (ЧДп)	х	20724	Разом (ВВп)	х	20079
Чистий прибуток підприємства 645 тис. грн. (20724-20079)
Розрахункові показники
Найменування	Алгоритм розрахунку	Розрахунок	Величина показника
Постійні витрати (ПВп)	АВ+ВЗ+ЗВв	1905	1905 тис. грн.
Змінні витрати (ЗВп)	ВВп - ПВп	20079-1905	18174 тис. грн.
Валовий прибуток (ВПп)	ПВп + ЧДп	1905+20724	22629 тис. грн.
Валовий прибуток чистого доходу(ПВчд)	ВПп / ЧДп	22629/20724	1,092 грн. (109,2 )
Витратомістківсть чистого доходу за змінними витратами (ВМчд)	ЗВп / ЧДп	18174/20724	0,877 грн. (87,7 коп.)
Чистий дохід, який забезпечує беззбиткову діяльність (ЧДб)	ПВп / ПВчд	1905/1,092	1744,5 тис. грн.
Змінні витрати, які забезпечують беззбиткову діяльність (ЗВб)	ЧДб * ВМчд	1744,5*0,877	1529,9
Рівень (коефіцієнт) економічної безпеки діяльності підприємства (Кб)	(ЧДп - ЧДб) / ЧДп	(20724-1744,5) / 20724	0,916 (91,6%)



Як можемо побачити з розрахунків, що наведені в табл. 5 рівень економічної безпеки діяльності підприємства становить 91,6 %.

Аналіз беззбитковості може проводитися як за допомогою відповідних математичних розрахунків, так і шляхом побудови графіків. У разі використання графічного методу аналізу точкою беззбитковості вважається точка перетину лінії сукупних (повних) затрат та лінії, яка характеризує виручку від реалізації продукції. До досягнення точки беззбитковості підприємство зазнає збитків від виробництва відповідного виду продукції, а після - отримує прибутки (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Графік беззбитковості СТ «Кооператор»

Обсяг продажів, що перевищує точку беззбитковості, забезпечує прибуток. Якщо обсяг продажів нижче від точки беззбитковості, підприємство зазнає збитків. На основі розрахунку точки беззбитковості можна дійти висновків щодо доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, мінімальних цін або обсягів реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність.

Кожне підприємство, в тому числі, СТ «Кооператор», сплачує податки. Податки -- це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб, які забезпечують фінансування державних витрат. СТ «Кооператор» знаходиться на спрощеній системі оподаткування і тому сплачує такі податки: єдиний податок, податок з доходів фізичних осіб та інші податки. Визначимо структуру податків, що сплачує товариство (табл. 6).

Таблиця 6. Структура податків СТ «Кооператор»

№	Назва податку	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Зміна показника за 3 роки
		грн	%	грн	%	грн	%	грн	%
1	Єдиний податок	149856	94,23	158962	94,46	169941	94,22	20085	4,52
2	ПДФО	7214	4,54	6982	4,15	7912	4,39	698	1,03
3	Інші податки та збори	1958	1,23	2341	1,39	2517	1,40	559	0,09
	Всього	159028	100	168285	100	180370	100	21342	1,5

Як видно з таблиці, основним податком, що сплачує товариство є єдиний податок, всі інші податки займають незначну частку в структурі сплати податкових зобов'язань, при цьому спостерігається тенденція росту величини податків.

Таким чином, оцінка фінансового стану дала можливість визначити рівень підприємства щодо платоспроможності (ліквідності, рентабельності, прибутковості) і спрогнозувати, спланувати роботу таким чином, щоб досягти найкращих результатів. Кращих результатів необхідно досягати, при цьому досягнувши точки беззбитковості. Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємства.



Розділ 3. Методика і організація аудиту основних засобів

3.1 Джерела інформації для проведення аудиту

Економічна необхідність об'єктивного контролю діяльності підприємства будь-якої організаційно-правової форми і підтвердження достовірності фінансової звітності в якій відображається вартість основних засобів, що займають значну питому вагу у структурі активів підприємства обумовили проведення незалежного контролю - аудиту. Для проведення незалежного контролю аудитору необхідно перевірити ряд документів, які дозволять йому здійснити аудит основних засобів та висловити незалежну аудиторську думку про достовірність і правильність ведення обліку необоротних активів.

Джерелами інформації для проведення аудиту основних засобів є:

Баланс (форма № 1);

Звіт про фінансові результати (форма № 2);

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма № 4);

Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5);

Синтетичні регістри (головна книга, журнал-ордер № 13), які дозволяють отримати узагальнену інформацію з обліку основних засобів;

Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів, які надають аудитору інформацію стосовно наявності та руху необоротних активів підприємства;

Зовнішні підтверджувальні документи, такі як, запити, зовнішнє листування;

Наказ про облікову політику, який регламентує: методи нарахування амортизації, визнання первісної вартості основних засобів, строки корисного використання основних засобів; порядок переоцінки та визначення ліквідаційної вартості основних засобів; порядок оцінки основних засобів під час їх реалізації; особливості документального та бухгалтерського оформлення операцій з обліку основних засобів та ін;

Акти, звіти та аудиторські висновки попередніх аудиторських перевірок.

При перевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первинних даних, даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні питання:

своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів;

правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку;

своєчасність і правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства;

правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції;

правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства;

правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів;

своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках;

достовірність індексації вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку;

правомірність реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством , так і приватною особою, [19, c. 241].

Щоб реалізувати всі ці задачі необхідно переконатися в правильності організації аналітичного обліку; вияснити чи всі основні засоби закріплені за матеріально відповідальними особами; правильність проведення останньої інвентаризації, які її результати і чи відображені вони в обліку; проконтролювати достовірність облікових даних про наявність і рух основних засобів.

Таким чином, для того, щоб ефективно провести перевірку та сформувати рекомендації аудитору необхідно мати весь можливий перелік інформації стосовно основних засобів на підприємстві. При цьому, чим більше буде обсяг цієї інформації, тим більш обґрунтованими, виваженими та доцільними будуть аудиторські висновки та рекомендації.

3.2 Методи та прийоми аудиту

Під час аудиторської перевірки основних засобів аудиторами, можуть використовуватися різні методи та прийоми аудиту необоротних активів. Основними методами, що використовуються при аудиті основних засобів є опитування, фактична перевірка, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження, а основними методичними прийомами організації перевірки є суцільний, вибірковий, аналітичний, комбінований прийоми.

Опитування керівництва підприємства-клієнта може спонукати аудитора до здійснення додаткових аудиторських процедур і застосування інших методів, оскільки може виникнути необхідність отримати дані щодо прогнозних угод, планів продажу основних засобів, наявності застав або претензій, судових позовів. Для забезпечення повноти отримання інформації аудитору треба окремим аркушем повідомити керівництву підприємства-клієнта про перелік питань і документів, які йому необхідно отримати для об'єктивної перевірки обліку основних засобів за звітний період.

У процесі опитування або документальної перевірки аудитор уважливо з'ясувати облікову політику відносно основних засобів, методи нарахування амортизації й постійність їх застосування у звітному періоді; з'ясувати, чи були зміни облікової політики й методів нарахування амортизації; дослідити наявність необхідних пояснень у примітках до звітності. Слід також отримати дані про основні засоби, передані й отримані в оренду, вивчити умови орендних угод; з'ясувати питання, чи відповідає облік орендованих об'єктів цим угодам (операційна або фінансова оренда); проконтролювати правильність визначення орендної плати за основні засоби й відповідне її віднесення на доходи чи витрати в орендодавця або орендаря.

Оскільки перевірка аудитором обліку основних засобів є досить трудомістким процесом, потребує обробки великої кількості інформації, аудитор може застосувати вибіркове дослідження при прийнятному рівні аудиторського ризику. На підготовчому етапі аудиторської перевірки, при загальному ознайомленні з суб'єктом господарювання, аудитор з'ясовує склад основних засобів, їх види, рівень забезпеченості підприємства основними засобами, ступінь їх зносу, місцезнаходження, матеріальну відповідальність за них, їхні технічні характеристики. [23, c. 219]

Перевірка основних засобів може бути організована по-різному. Тому виділяють чотири основні методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації без винятку щодо господарських процесів, які відбулись у клієнта за період, що перевіряється. На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок про достовірність, доцільність та законність відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь період, який перевіряється. Такі перевірки є найточнішими, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального, але при цьому вони потребують дуже великих трудових і матеріальних затрат. [24, c. 185]

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів інформації, які дають змогу аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишатися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (генеральної сукупності) і обсягу вибірки. Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості генеральної сукупності. Вибірковий метод перевірки дає змогу аудитору з найменшими витратами отримати результат про довіру до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Крім вищеназваних видів перевірок, використовують ще аналітичні перевірки -- це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними та комбіновані перевірки -- це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірок.

Таким чином, для правильного проведення аудиту основних засобів необхідно обрати правильну методику організації перевірки необоротних активів, одну з чотирьох, а також методи перевірки, які б точно дали можливість перевірити достовірність ведення обліку основних засобів.

3.3 Організація проведення аудиту

Для якісного проведення аудиту основних засобів виникає потреба ретельного його планування, розподілу перевірки на кілька етапів та досягнення на кожному з них поставлених цілей. Саме на цій стадії дуже важливо опрацювати площину аудиту та окреслити загальну послідовність його проведення. Аудит наявності і руху основних засобів складається з підготовчого, головного і узагальнюючого етапів.

На етапі підготовки до аудиту основних засобів укладається договір на проведення аудиту, досконало вивчається нормативна база з питань відображення основних засобів в обліку та звітності. Далі проводиться планування перевірки, яке допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу. На цьому ж етапі складається план загального аудиту, який розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У програмі аудитор оцінює розмір властивого ризику, ризик внутрішнього контролю та ризик не виявлення помилок, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, проводить оцінку надійності внутрішнього контролю. Надалі аудитор визначає склад та види основних засобів на підприємстві, рівень забезпеченості ними, ступінь їх зносу.

На головному етапі методика проведення аудиту основних засобів включає декілька складових: перевірка руху основних засобів; перевірка відображення у відповідних підтверджуючих документах результатів переоцінки основних засобів; перевірка відповідності, повноти та достовірності обліку необоротних активів.

Надходження основних засобів -- перевіряється правильність відображення в обліку надходження основних засобів; правильність бухгалтерського обліку оприбуткування їх незалежно від форми власності підприємства. Аудитору необхідно перевірити чи створена комісія приймання основних засобів та оформлення її результатів, як оформлені договори купівлі-продажу основних засобів, протоколи договірних цін, правильність наведення первинної вартості в актах приймання-передачі основних засобів. Важливою умовою збереження основних засобів є проведення їх інвентаризації, тому в процесі контролю необхідно перевірити повноту та своєчасність її проведення, і правильність відображення результатів. Це потрібно, щоб переконатися наскільки можна довіряти результатам інвентаризації та зменшити аудиторський ризик. Аудитор має перевірити чи правильно виділено ПДВ при придбанні основних засобів. Аудитору також необхідно зосередити увагу на порядку формування первісної вартості окремих об'єктів основних засобів у випадках, коли в документах, що супроводжують купівлю, зазначено вартість не кожного об'єкта окремо, а кількох об'єктів разом. Первісну вартість придбаних об'єктів встановлюють пропорційно до справедливої вартості, виходячи з фактичних витрат на придбання, [25, c. 198].

Вибуття основних засобів -- перевірка дозволу та порядку ліквідації основних засобів, а також бухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію, безоплатне передання основних засобів тощо, незалежно від форми власності підприємства.

При перевірці ліквідації основних засобів у зв'язку із зносом або пошкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити чи затверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній картці.

Перевірка нарахування зносу(амортизації) на основні засоби -- перевіряється застосування підприємством норм зносу основних засобів відповідно до чинного законодавства; порядку нарахування підприємством зносу(амортизації) основних засобів, застосування прискорених норм амортизації; правильність відображення в обліку зносу основних засобів залежно від форм власності.

Перевірка проведення індексації основних засобів -- перевіряється наявність проведення індексації балансової вартості основних засобів; правильність застосування коефіцієнтів індексації; використання понижуючих коефіцієнтів амортизації основних засобів; порядку відображення в обліку результатів індексації основних засобів.

Наступним кроком аудиту є перевірка відображення у відповідних підтверджуючих документах результатів переоцінки (актах переоцінки, довідках або розрахунках бухгалтерії, експертних висновках), а також в інвентарних картках обліку основних засобів.

Перевірка порядку відображення ремонту основних засобів -- перевірка правильності відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів. Аудитору необхідно з'ясувати, чи включено витрати з поліпшення об'єкту, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, до первісної вартості об'єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо). Інші витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, повинні бути віднесені підприємством до складу витрат. При цьому слід пам'ятати про документальне оформлення: повинен бути складений кошторис на проведення ремонтних робіт, і здійснений запис про проведений ремонт в інвентарній картці.

Останньою складовою головного етапу аудиту основних засобів є перевірка відповідності первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними, актів приймання-передачі основних засобів, акти ліквідації, дозволи на реалізацію, журналу-ордеру № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства, балансу-форми № 1.

При перевірці аудитор орієнтується на можливі відхилення в облікових даних, які можуть вплинути на достовірність звітних показників. До типових помилок і відхилень належать:

аналітичний облік основних засобів не ведеться в інвентарних картках;

матеріальна відповідальність організується тільки стосовно власних основних засобів;

оприбуткування основних засобів не по ціні їх придбання;

невідповідність інформації про наявність основних засобів по даним Головної книги інформації про їх залишки по даним інвентарних карток, що нерідко веде до неправильного нарахування амортизації;

до складу первісної вартості включені витрати по оплаті процентів за кредит;

при купівлі основних засобів у фізичних осіб не завжди стягується податок;

нарахування зносу основних засобів відбувається один раз в квартал;

підприємство продовжує нараховувати знос на об'єкти з закінченим строком експлуатації;

неправомірне прискорене нарахування зносу основних засобів;

при передачі основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства сума перевищення їх договірної вартості над балансовою нерідко включається до складу витрат майбутніх періодів, а по мірі нарахування дивідендів приєднується до балансового прибутку, [28, c. 129].

Також, на даному етапі, аудитор визначає перелік робочої документації, яка прикладається до актів аудиторської перевірки. Головні вимога до цієї документації - переконливість і вагомість при доказі висновків і пропозицій, що випливають з матеріалів перевірки.

Аудит основних засобів завершається аналізом ефективності їх використання: фондовіддача, фондомісткість, коефіцієнт зносу, оновлення, придатності основних засобів. На заключному етапі аудитор узагальнює результати проведеної перевірки в аудиторському висновку, надає пропозиції щодо усунення недоліків і використання виявлених резервів.

Аудиторська перевірка на СТ «Кооператор» буде організована відповідно до вищевказаних етапів, при цьому вона буде пов'язана з операційною орендою. Особливістю операційної оренди є те, що об'єкти даної оренди залишаються значитися на балансі СТ «Кооператор», який здійснює нарахування амортизації, доходом є орендні платежі, що регулярно надходять і при цьому аудитору необхідно буде перевірити ряд додаткових операцій пов'язаних із здачею засобів в оренду.

Аудиторська перевірка операційної оренди починається з виявлення об'єктів на позабалансовому рахунку, при цьому облікова вартість визначається угодою про оренду. Також, аудитору необхідно перевірити:

правильність від...