Облік розрахунків з покупцями і замовниками у товаристві з обмеженою відповідальності імені Богдана Хмельницького Доманівського району Миколаївської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Облік розрахунків з покупцями і замовниками у товаристві з обмеженою відповідальності імені Богдана Хмельницького Доманівського району Миколаївської області

ВСТУП

облік розрахунок первинний

Основним завданням бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах є забезпечення численних користувачів релевантною інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень. Проте облік не виступає як пасивний нагромаджувач даних, за його допомогою здійснюється контроль за збереженням засобів у системі розширеного відтворення. У зв'язку з цим, бухгалтерський облік використовується для контролю та аналізу діяльності підприємства. Головним чинником методології організації бухгалтерського обліку і складання звітності повинно бути відображення економічного стану підприємства, що особливо важливо в умовах ринку.

Нові економічні відносини проникають у всі сфери фінансово-господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, щоб удосконалювати свою роботу. Ринкові відносини, які склалися, об'єктивно вимагають зміни бухгалтерського обліку та максимального наближення до міжнародних стандартів. Управління підприємством - це складний і відповідальний процес, який має свою стратегію і тактику. Дбаючи про поточну господарську діяльність, керівник підприємства, його власники, головні спеціалісти повинні постійно дбати про перспективу підприємства. Тільки така система управління може бути основою успішного розвитку підприємства.

Чіткий облік розрахунків з покупцями і замовниками - це необхідний елемент управління підприємства. Управління - це перш за все передбачати: хід виконання виробничої програми, відхилення від плану і завданих параметрів, напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповідних управлінських рішень.

Тема обліку розрахунків з покупцями і замовниками розглядались провідними вітчизняними науковцями з бухгалтерського обліку, зокрема Ф.Ф. Бутинцем, Й.Я. Даньківом, М.С. Пушкарем, В.В. Сопком, Р.Л. Хомяком, Н.В. Чебановою та іншими. Проте ряд питань досі залишаються недостатньо вивченими, що зумовило актуальність даного дослідження.

Необхідність дослідження питань, пов'язаних з обліком розрахунків з покупцями та замовниками, напрямків їх удосконалення обумовили вибір теми дослідження та її актуальність. Зазначені питання були досліджені на фактичних даних ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району.

Метою курсової роботи є обґрунтування теоретичних і методологічних положень та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Цільова спрямованість дослідження обумовила постановку та розв'язання наступних завдань:

- розкрити законодавчо-нормативні та теоретичні аспекти обліку розрахунків з покупцями та замовниками;

- проаналізувати фінансово-економічне становище досліджуваного господарства, як об'єкта дослідження;

- розкрити первинний облік розрахунків з покупцями та замовниками ;

- розкрити питання синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками;

- розробити шляхи вдосконалення обліку розрахунків з покупцями та замовниками.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних питань, пов'язаних зі становленням, розвитком, організацією та створенням найбільш досконалої системи обліку розрахунків з покупцями і замовниками, яка забезпечує підвищення ефективності управління сільськогосподарським підприємством. Курсова робота виконана на 50 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел, містить таблиці, рисунки та додатки.

РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ

1.1 Законодавчо-нормативні аспекти обліку розрахунків з покупцями і замовниками

Основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятому 16.07.1999 р., та конкретизовано у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку є новий План рахунків [18], розроблений на виконання Програми реформування бухгалтерського обліку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. № 1706.

Основними нормативними джерелами з обліку розрахунків з покупцями і замовниками виступають:

1. Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. з урахуванням змін та доповнень, внесених Законом України №2505-IV від 25.03.2005 р. та іншими законами, станом на 28.04.2005 р [11].

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97 р [10].

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. №237. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №396/3689.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 р. за №725/4018.

5. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджено Постановою Правління Національного банку України 21.01.04 №22. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976.

6. Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затверджене Постановою Міністерства фінансів від 24 травня 1995 року №88.

7. Положення «Про форму та зміст розрахункових операцій» від 12 лютого 2001 року.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Норми П(С)БО 10 застосовуються всіма підприємствами, крім бюджетних установ. Керуватися зазначеним Положенням слід з урахуванням правил, встановлених іншими П(С)БО.

Відповідно до П(С)БО 10 дебітори -- юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [20].

Дебіторська заборгованість -- це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Майбутня економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає в тому, що в результаті її погашення в майбутньому відбудеться пряме надходження грошових коштів або отримання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року (зі змінами та доповненнями) [9]. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

Важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ одного з основних принципів фінансової звітності -- обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена [9].

Виникнення на підприємстві дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до принципу нарахування. За цим принципом відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) покупцю за умовами договору купівлі-продажу вважається подією, згідно з якою у продавця виникають валовий дохід (за податковим законодавством) та поточна дебіторська заборгованість у разі відсутності негайної сплати.

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» у статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів. Сума резерву сумнівних боргів наводиться у дужках [19].

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

У статті «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

У статті «Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів» показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню.

У статті «Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» показується заборгованість пов'язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів [19].

У сучасній економічній практиці методологічні основи відображення у вітчизняному бухгалтерському обліку і звітності дебіторської заборгованості наведені в П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». У міжнародному обліку дані питання регулюються декількома міжнародними стандартами, серед них: МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття і подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним, але, не зважаючи на це, існують певні відмінності. У вітчизняній практиці дебіторську заборгованість ототожнюють із правом на повернення боргу, а в зарубіжній - з претензією на активи підприємства-покупця [1].

Стандартом 10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної [20].

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Розглядаючи оцінку дебіторської заборгованості, зазначимо, що наприкінці

не всі борги дебіторів повертаються підприємству. Тому у підприємства завжди є сумніви у повному погашенні наявної у нього на балансі дебіторської заборгованості. Відмовитися від продажу продукції в кредит продавець, як правило, не може, оскільки він зацікавлений негайно продати вироблену їм продукцію і за рахунок цього збільшити свій дохід.

З урахуванням наведеної обставини Стандартом 10 за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржниками.

Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку. Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135 [13].

Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків, передбачені Інструкцією НБУ № 135, і зазначають їх при укладанні договорів.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Нацбанку України.

Крім зазначених форм розрахунків, розділом 8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні» передбачений порядок розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості.

Розділом 5 цієї Інструкції встановлено порядок розрахунків платіжними вимогами без акцепту платників і безспірного стягнення коштів, яке здійснюється у випадках, передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, рішення податкових органів та визнаних претензій документи на безспірне стягнення і безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств.

Безспірне стягнення і безакцептне списання кошті у іноземній валюті регулюються Порядком безспірного стягнення та безакцептного списання коштів з рахунків в іноземній валюті суб'єктів підприємницької діяльності на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.10.1996 р. № 261. При безготівкових розрахунках між підприємствами, підприємствами і громадянами встановлений термін позовної давності. Позовна давність -- встановлений законом термін для захисту порушеного права.

Отже, при організації бухгалтерського обліку необхідно користуватися даними основними нормативними документами, діючими в Україні. Економічні відносини в Україні перебувають в постійному розвитку, тому деякі нормативно-правові документи є застарілими і потребують оновлення. Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України та інші законодавчі органи постійно працюють над вдосконаленням нормативної інформації, вносять нові зміни та доповнення.

1.2 Теоретичні аспекти обліку розрахунків з покупцями і замовниками

Сучасне трактування поняття «дебіторська заборгованість» з'явилося ще у VIII ст. н. є. Особливо важливим і суттєвим є внесок Е.Дегранжа і Дж.Дзаппи, корті почали розглядати дебіторську заборгованість як один із показників, що характеризує фінансовий стан підприємства. Дещо по-іншому підходить до визначення цього терміну С.І. Корецький (1926р.): «взаємовідносини двох осіб, що укладають угоду, можна подати латинськими термінами; «дебет» (винен) і «кредит» (вірить комусь). Так, у разі, коли особа, яка позичає комусь кошти, вірить - це кредит, і тоді вона іменується кредитором, особа ж , яка одержує позику, стає винною - це дебет, і тоді вона іменується дебітором» [3].

Розрахунки з покупцями та замовниками є невід'ємною складовою дебіторської заборгованості, яка виникає у процесі здійснення виробничої та комерційної діяльності підприємства.

Господарська практика промислових підприємств свідчить, що на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію припадає більше ніж 80% загального обсягу дебіторської заборгованості, що робить її одним з основних об'єктів фінансового управління підприємства [2].

Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу тобто відбувається кредитування покупця. Тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості [12].

Розкриття економічної сутності розрахунків з покупцями та замовниками доречно почати з визначення самого поняття «дебіторська заборгованість».

Л.А. Некрасенко дебіторську заборгованість називає «боргом на користь підприємства» і визначає як «ту чи іншу частину господарських засобів підприємства, що вибула зі складу даного підприємства і перебуває у фактичному розпорядженні інших підприємств, виконуючи там роль капіталу» [16].

На думку Василюк М.М. дебіторська заборгованість - це вимога щодо оплати, тобто боргові вимоги є еквівалентом боргу тієї особи, на яку покладається виконання обов'язку [4].

Костюченко В, Шаповалова Г визнають дебіторську заборгованість як борги (слово «дебітор» походить від слова «дебет»(борг) [14]. Проте О.С. Іванілов визнає її як кошти у розрахунках [12]. В.Ф.Палій, В.В.Палій визначають дебіторську заборгованість як вкладення в обігові кошти [2].

Отже, аналіз визначень різними авторами дебіторської заборгованості свідчить про найобгрунтованішу точку зору групи авторів, котрі характеризують дебіторську заборгованість як борги. Борги - це зобов'язання особи перед іншою щодо передачі майна чи сплати певної суми коштів.

Таким чином, дебіторська заборгованість - сума боргів юридичних і фізичних осіб підприємству. Дебіторська заборгованість є наслідком господарських операцій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому, оскільки по суті незавершеною залишається така угода. Однак, зрозумілішим було б таке визначення: «дебіторська заборгованість - це матеріальні ресурси, не оплачені контрагентами, або готівка, вилучена у підприємства» [8].

У більшості випадків можна визначити два головних види дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (не операційну).

Операції називаються товарними, якщо мова йде про оплату продукції (яка має натурально-речову форму), робіт, послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт чи (та) надання послуг.

Розрахунки з покупцями та замовниками - це товарна дебіторська заборгованість. Покупці - це фізичні або юридичні особи, які придбавають товари (роботи, послуги).

Замовниками - це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору [12].

У свою чергу товарна дебіторська заборгованість відноситься до короткострокової (поточної) дебіторської заборгованості у відповідності до визначення.

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість, у тому числі заборгованість за розрахунками з покупцями та замовниками, визнається активом у разі, якщо виконуються такі умови:

- існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

- сума дебіторської заборгованості може бути достовірно визначена.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю у разі наявності таких умов [20]:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума заборгованості може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Оцінка моменту, на який підприємство передає покупцеві ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію, товар, потребує вивчення угоди між підприємством та покупцем і обставин операцій.

Заборгованість за розрахунками з покупцями та замовниками обліковують за групами залежно від строків непогашення заборгованості, які визначаються умовами договору та встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Так, з метою достовірного відображення активів кожне підприємство має визначити резерв сумнівних і безнадійних боргів.

Дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги включають до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Тобто для визначення такої вартості необхідно від дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками на дату балансу вирахувати величину резерву сумнівних боргів. Форма Балансу містить рядок для відображення величини резерву сумнівної боргів лише в ув'язуванні з дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги [7].

Дебіторська заборгованість покупців та замовників як складова елементу фінансової звітності активу має визнаватися і відображатися у звітності в сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку.

Сума доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, яка виникає в результаті операції, визнається угодою між підприємством і покупцем. Ця сума вимірюється за справедливою вартістю компенсації, яку було отримано або яка підлягає отриманню [4].

У більшості випадків дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг обчислюється за номінальною сумою отриманої компенсації (сумою грошових коштів або їх еквівалентів, що була витрачена в момент придбання), яка отримана або підлягає отриманню і суттєво не відрізняється від її справедливої вартості [23].

Разом з тим в окремих випадках сума доходу може не збігатися із справедливою вартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг. Так, якщо продукція (товари) реалізовані з торговельною знижкою або зі знижкою з обсягу, дохід визначається за меншою сумою, ніж справедлива вартість [23].

Виходячи з цього, первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари) буде залежати від:

- надання покупцю торгівельної знижки або знижок з обсягу до дати реалізації;

- надання покупцю знижок після реалізації;

- повернення товарів від покупців [7].

Торгівельні знижки або знижки з обсягу реалізації визначаються у відсотках до базової (основної) ціни. Супровідні й платіжні документи виписуються за чистою вартістю продажу (за вирахуванням торгівельної знижки та знижки з обсягу) [4]. У бухгалтерському обліку такі знижки не відображаються, а тільки зменшують первісну вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги.

Повернення товарів від покупців також зменшує суму дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) за період її нарахування [14].

Отже, під час проведення оцінки дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками, відповідно до принципу обачності, в момент визначення доходу від реалізації підприємство має враховувати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ ім. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ДОМАНІВСЬКОГО РАЙОНУ

ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району знаходиться на півдні Миколаївської області і відноситься до зони Південного Степу України.

Територія ТОВ ім. Богдана Хмельницького належить до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони. Посухи (повітряні та грунтові) спостерігаються весною, влітку і восени. Для комплексної оцінки тепло - і водозабезпеченості використовують гідротермічний коефіцієнт. В господарстві він становить 0,9-1, а для одержання високих урожаїв цей коефіцієнт повинен бути 1,2-1,4.

Господарський центр ТОВ ім. Богдана Хмельницького розташоване у селі Мостове, що знаходиться на відстані 25 км від районного центру - СМТ Доманівка і на відстані 110 км від обласного центру - міста Миколаєва, а до найближчої залізничної станції, яка знаходиться в СМТ. Колосівка - 22 км. Це культурний та виробничий центр господарства, тут знаходиться сільська рада.

Організаційно - виробнича структура підприємства характеризується доброю організованістю співробітників. Вся робота, пов'язана з веденням бухгалтерського обліку в господарстві здійснюється бухгалтерським апаратом. На нього покладено функції здійснення поточного бухгалтерського обліку, складання звітності, забезпечення контролю за дотриманням фінансової і кошторисної дисципліни. Тому бухгалтерський апарат виділено в самостійний структурний підрозділ. Очолює бухгалтерський апарат головний бухгалтер, який несе безпосередню відповідальність за правильну організацію обліку, достовірність звітних показників.

Для того, щоб чітко уявити економічний стан підприємства, необхідно розрахувати ряд показників, які характеризують його розмір.

Розглянемо показники розміру господарства, що свідчать про рівень концентрації виробництва у таблиці 2.1 (Додаток А,Б,В).

Таблиця 2.1 Динаміка показників розміру виробництва ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району

Показники	Роки	В середньому за три роки	2012 р. у % до:
	2010	2011	2012		2010 року	2011 року
Вартість валової продукції (в порівня них цінах 2005 р.), тис. грн
Грошова виручка від реалізації сільсько -господарської продукції, тис. грн	6056,8	6085,0	7449,7	6530,5	123,0	122,43
Середньорічна чисе -льність працівників, чол.	79	56	61	65,33	77,22	108,92
Середньорічна вар тість основних засо -бів, тис. грн	4342	4343	4239	4308	97,63	97,61
Площа сільськогосподарських угідь, га	2163	2163	2036	2120,67	94,13	94,13
Поголів'я худоби та птиці, ум. гол.

Проаналізувавши динаміку показників розміру виробництва ТОВ ім. Богдана Хмельницького, можна зробити висновок, що у 2012 році вартість валової продукції (в порівняних цінах 2005 р.) становила -------- тис. грн, що у на 5,8% більше ніж у 2010 році , проте на 3% менше ніж у 2011 році. В 2013 році спостерігається збільшення грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції на 23,0 % порівняно з 2010 роком та на 22,43 % порівняно з 2011 роком. Проте значно зменшилась (на 22,78 %) у 2013 році у порівнянні з 2010 роком середньорічна чисельність працівників, зайнятих у сільському господарстві і склала 61 чол. Площа сільськогосподарських угідь протягом досліджуваного періоду зменшилась на 5,8 % порівняно з 2010 та 2011 рр. відповідно і в 2012 році вона становила лише 2036 га.

Для подальшої характеристики якісного боку сільськогосподарського виробництва ТОВ ім. Богдана Хмельницького доцільно проаналізувати його виробничу спеціалізацію, наскільки він відповідає природно - кліматичним умовам, його місцезнаходженню, що дасть можливість виявити розвиток окремих галузей у виробництві товарної продукції .

Спеціалізація - одна з форм суспільного розподілу праці. Правильна спеціалізація господарства-важлива умова зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, покращення її якості та зниження собівартості продукції. Також можемо побачити як форма спеціалізації в нашому підприємству (вузькоспеціалізоване, спеціалізоване, багатогалузеве).

Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства є структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції , яку наведено в таблиці 2.2 (Додатки А, Б, В).

Дані таблиці 2.2 свідчать, що у ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського в 2010 році найбільшу суму виручки було одержано від реалізації соняшнику, яка займала 27,87 % від загальної виручки по господарству. Така ж тенденція спостерігається і в 2012 році, адже питома вага виручки від реалізації соняшнику становила 42,49 %. У 2011 році 29,01 % загальної виручки займала виручка від реалізація озимої пшениці. В середньому за три роки у структурі грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції найбільшу суму виручки було отримано від реалізації , пшениці (24,19 %) та соняшнику (34,93 %). Варто відмітити те, що найменшу суму виручки господарство отримало у 2012 році від реалізації овес лише 0,003 % та інша продукція тваринництва - 0,15%.

Таблиця 2.2 Розмір та структура грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції у ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району

Галузі та види продукції	2010 р.	2011 р.	2012 р.	В середньому за три роки
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Пшениця озима	1298,8	21,44	1765,0	29,01	1674,1	22,47	1579,3	24,19
Ячмінь озимий	476,3	7,86	378,0	6,21	101,1	1,36	318,47	4,88
гречка	0,3	0,01	39,1	0,642	-	-	13,13	0,20
Кукурудза на зерно	611,9	10,10	447,9	7,36	534,1	7,16	531,3	8,13
Соняшник	1687,7	27,87	1990,2	32,71	3165,2	42,49	2281,03	34,93
Ячмінь ярий	-	-	200,5	3,295	658,3	8,84	286,27	4,38
овес	190,5	3,14	0,2	0,003	0,2	0,003	63,63	0,97
сорго	-	-	-	-	252,8	3,393	84,27	1,29
соя	-	-	-	-	164,3	2,204	54,77	0,84
Інші зернові	2,3	0,04	-	-	-	-	0,77	0,01
ріпак	1053,1	17,39	282,2	4,64	-	-	445,1	6,82
горох	-	-	146,3	2,40	-	-	48,77	0,75
Інша продукція рослинництва	199,7	3,30	142,3	2,34	25,4	0,34	122,46	1,87
Разом по рослинництву	5520,6	91,15	5391,7	88,61	6575,5	88,26	5829,27	89,26
ВРХ	72,1	1,19	40,4	0,66	114,0	1,53	75,17	1,15
свиней	27,6	0,46	55,2	0,91	67,9	0,91	50,23	0,77
молоко	365,8	6,04	426,9	7,02	434,9	5,84	409,2	6,27
Інша продукція твариництва	13,7	0,22	6,8	0,11	11,1	0,15	10,53	0,16
Разом по твариництву	479,2	7,91	529,3	8,70	627,9	8,43	545,47	8,35
Послуги	57,0	0,94	164,0	2,69	246,3	3,31	155,77	2,39
Всього по господарству	6056,8	100	6085,0	100	7449,7	100	6530,51	100

Отже, на основі проведеного аналізу обсягів грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції, можна зробити висновок, що форма спеціалізації в ТОВ ім. Богдана Хмельницького - спеціалізоване на вирощуванні соняшнику та зернових.

Для продовження виробничо-економічної характеристики необхідним є аналіз забезпеченості та рівня використання земельних ресурсів. Адже, земля - основний і незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, одне з найважливіших складових ресурсного потенціалу підприємства. Раціональне використання землі є однією із складових загальної системи заходів щодо високоефективного ведення господарства, а аналіз її використання - однією з головних ланок всієї аналітичної роботи. Тому у процесі подальшого аналізу необхідно виявити, як змінюються площа та структура землекористування.

Одним із важливих показників для характеристики рівня використання ресурсів господарства є структура земельних угідь. Для аналізу землекористування необхідно розрахувати наступні коефіцієнти:

- коефіцієнт освоєння землі - відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі;

- коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь - відношення площі ріллі до площі сільськогосподарських угідь;

- коефіцієнт використання землі - відношення площі посівів сільськогосподарських угідь до площі ріллі.

Також потрібно проаналізувати структуру землекористування розрахунки якої показано в таблиці 2.3. (Додатки А, Б, В).

Розрахувавши розмір та структуру сільськогосподарських угідь у ТОВ ім. Богдана Хмельницького за 2010 - 2012 роки можна дійти такого висновку, що загальна земельна площа в 2012 р скоротилася на 5,87% порівняно з 2010 та 2011 рр. в яких вона складала 2163 га. Також за допомогою даних розрахунків було показано що в господарстві майже вся земельна площа, ось уже протягом.

Таблиця 2.3 Динаміка і структура землекористування в у ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району

Показники	2010р.	2011 р.	2012р.	2012 р. у % до
	га	%	га	%	га	%	2010р.	2011 р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Загальна земельна площа,	2163	100,0	2163	100,0	2036	100,0	94,13	94,13
в т. ч. сільськогосподарські угіддя	2163	100	2163	100	2036	100	94,13	94,13
З них:
- рілля	2163	100	2163	100	2036	100	94,13	94,13
Посівні площі	2163	100	2104	97,27	2030	99,70	93,85	96,48
пар	-	-	59	2,73	6	0,30	-	10
Коефіцієнт освоєння землі	Х	1	Х	1	Х	1	Х	Х
Коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь	Х	1	Х	1	Х	1	Х	Х
Коефіцієнт використання ріллі	Х	1	Х	0,97	Х	0,997	Х	Х

Також можна спостерігати, що розраховані коефіцієнти становлять:- Коефіцієнт освоєння землі протягом трьох років залишаються на рівні 1,0 %. Коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь становить 1,0%, 1,0% та 1,0 % відповідно (2010, 2011 та 2012 роки). Коефіцієнт використання землі у 2012 році порівняно з 2010 роком зменшився на 0,003%, та порівняно з 2011 роком збільшився на 0,27 %.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця -- вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва. На відміну від промисловості предметами праці тут є живі організми -- рослини і тварини, які розвиваються за специфічними біологічними законами. Для сільськогосподарської праці характерна сезонність виробництва, особливо в галузях землеробства, що вимагає використання відповідних форм кооперації і розподілу праці в сільськогосподарських підприємствах.

Трудові ресурси сільського господарства -- це працездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві. Вони включають працездатних робітників і службовців.

Забезпеченість трудовими ресурсами та ефективність їх використання є дуже актуальною проблемою. Враховуючи складну ситуацію на селі, кризу виробничої та соціальної інфраструктури чисельність зайнятих робітників в сільському господарстві поступово знижується. Напрямки вирішення даної проблеми повинні реалізовуватись через державу.

Щоб побачити ніскільки підприємство розвинуте потрібно дізнатися наскільки воно забезпечує потреби в трудових ресурсах, виявити резерв і визначити шляхи поліпшення їх якості. За допомогою таблиці 2.4 можна побачити наскільки підприємство забезпечує себе трудовими ресурсами (додатки А,Б,В).

Таблиця 2.4 Забезпеченість трудовими ресурсами ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району

Трудові ресурси	2011 р.	2012р.	Відхилення, в. п.
	Потреба	Факт.	%	Потреба	Факт.	%
Всього,	51	56	109,8	59	61	103,4	+5
в т. ч.:
- у рослинництві	31	32	103,2	39	39	100	+7
- у тваринництві	20	24	120	20	22	110	-2

Зробивши розрахунки в даній таблиці можна зробити наступний висновок, що кількість робітників не відповідає потребам господарства. Тому, що підприємство потребує менше працівників ніж наймає, це можна побачити з співвідношення між фактичною наявністю працівників і їх потребою. Наприклад в 2011р господарство потребувало 51 робітників а наймало 56 чоловік. Також за допомогою даних розрахунків мизна помітити, що значна частина трудових ресурсів задіяна у рослинецтві так, як у2011р-57,14%, так і в 2012р - 63,94%. Що дає можливість ще раз побачити що господарство вузькоспеціалізоване і розвинуте лише в рослинництві. З допомогою цих розрахунків можна побачити, що кількість фактично працюючих у 2012р. збільшилась на 5 чоловік. Дане збільшення спостерігаються лише в галузі рослинництва, а в галузі тваринецтва спостерігалось зменшення на 2 людини.

Процес технічного переозброєння сільського господарства призводить до швидкого росту фондозабезпеченості сільського господарства. У зв'язку з цим зростає роль і значення основних виробничих засобів.

Проаналізуємо рівень забезпеченості основними виробничими засобами ТОВ ім. Богдана Хмельницького (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Забезпеченість ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району основними виробничими фондами

Показники	Роки	Відхилення (+,-) показників 2011 р. від показників:
	2009	2010	2011	2009 р.	2010 р.
1. Фондовіддача, тис. грн	0,79	0,69	0,57	-0,22	-0,12
2. Фондомісткість, тис. грн	1,26	1,45	1,75	0,49	0,30
3. Фондозабезпеченість, тис. грн	2,32	2,77	3,64	1,32	0,87
4. Фондоозброєність, тис. грн	135,02	193,1	222,81	87,79	29,71

Таким чином, проаналізувавши показники забезпеченості та ефективності використання основних виробничих засобів можна зробити висновок, що фондозабезпеченість ТОВ ім. Богдана Хмельницького з кожним роком зростає і у 2011 році становить 3,64 тис. грн, що на 1,32тис. грн більше в порівнянні з 2009 роком. Також зросла і фондоозброєність господарства у 2011 році на 87,79 тис. грн порівняно з 2009 роком та на 29,71 тис. грн у порівнянні з 2010 роком. Це спричинено зменшенням чисельності працівників та збільшенням вартості основних засобів.

В 2011 році ефективність використання основних виробничих засобів у ТОВ ім. Богдана Хмельницького зменшується, свідченням цього є зниження рівня фондовіддачі порівняно з 2010 роком на 012 тис. грн та збільшення фондомісткості на 0,3 тис. грн. а це є бажаним, адже у господарстві витрачається менше ресурсів на виготовлення одиниці продукції. В звітному 2011 році в порівнянні з 2009 роком спостерігається така ж сама тенденція як і у 2010 році, тобто зменшення показника фондовіддачі на 0,22 тис.грн, та збільшення показника фондомісткості на 0,49 тис.грн.

Фінансовий стан - це одна із найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємства. Він може бути добрим чи поганим.

Кожне підприємство повинно прагнути до позитивного фінансового стану, тобто до створення достатнього обсягу фінансових ресурсів, що виступає гарантом своєчасності розрахунків із постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан підприємства є досить суттєвим.

Отже, розрахуємо та проаналізуємо показники фінансових результатів ТОВ ім. Богдана Хмельницького за 2010 - 2012 роки у таблиці 2.6 з використанням додатків Д, Ж, З.

Таблиця 2.6 Динаміка показників фінансових результатів в ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району

Показники і порядок розрахунку	Роки	Відхилення (+,-) показників 2012 р. від показників:
	2010	2011	2012	2010 р.	2011 р.
1. Валовий прибуток (збиток), тис. грн (ф.2, код 050)	2433,0	2169,0	1974,0	- 459,0	- 195,0
2. Собівартість реалізації продукції, тис. грн (ф.2, код 040)	3624,0	3916,0	5476,0	1852,0	1560,0
3. Чистий прибуток (збиток), тис. грн (ф.2, код 220)	1696,0	1000,0	1097,0	-599,0	97,0
4. Середньорічна сума активів, тис. грн	7580,0	8812,0	9853,0	2273,0	1041,0
5. Середньорічна сума власного капіталу, тис. грн	7459,0	8705,5	9652,5	2193,5	947,0
6. Коефіцієнт рентабельності продукції (р.1/р.2)	0,67	0,55	0,36	- 0,31	-0,19
7. Коефіцієнт рентабельності активів (р.3/р.4)	0,22	0,11	0,11	-0,11	0,00
8. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (р.3/р.5)	0,23	0,12	0,11	-0,12	-0,01

Показники, розраховані в таблиці 2.6 свідчать про те, що валовий прибуток у 2012 році зменшився в порівнянні з 2010 роком на 459,0 тис. грн та на 195,0 тис. грн порівняно з 2011 роком. Збільшилась і собівартість реалізації продукції у 2012 році в порівнянні з 2010 роком на 1852,0 тис. грн та в порівнянні з 2011 роком - на 1560 тис. грн, що призвело до зменшення коефіцієнта рентабельності продукції на 0,31 порівняно з 2010 роком та на 0,19 в порівняні з 2011р.. Так як собівартість реалізованої продукції і прибуток перебувають в оберненій залежності, то збільшення собівартості сприяє скороченню прибутку і у 2012 році він зменшився на 599,0 тис. грн порівняно з 2010 роком.

Коефіцієнт рентабельності активів в 2012 році, порівняно з 2010 роком зменшився на 0,11, в 2012 році до 2011 року змін не відбулося. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу в 2012 році порівняно з 2010 та 2011 роками зменшився на 0,12 та на 0,01 відповідно. Таким чином, можемо відмітити негативну тенденцію у зменшенні показників фінансових результатів.

Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності є однією з найголовніших задач підприємства, метою якого є успішна (тобто з отриманням прибутку) діяльність в сучасних економічних умовах. Відношення вартості оборотних матеріальних засобів, а також власних та позичених джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів та витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, в той час як платоспроможність є її зовнішнім проявом. Забезпеченість запасів та витрат є причиною, яка визначає міру платоспроможності або неплатоспроможності, та наступає внаслідок забезпеченості.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти (ними одразу можна покрити борги), а також поточна дебіторська заборгованість. При цьому поточна дебіторська заборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів щодо її погашення, тобто коли є впевненість у скорому її перетворенні на грошові кошти. До високоліквідних активів належать також цінні папери, котрі враховуються у складі короткострокових фінансових вкладень, тобто ті, що знаходяться у третьому розділі активів.

Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Ліквідність балансу разом з платоспроможністю є критерієм оцінки фінансового стану підприємства. Вона характеризує ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами. Насамперед, найважливішим показником ліквідності є коефіцієнт покриття. Він показує рівень покриття активами підприємства своїх зобов'язань. Визначається коефіцієнт покриття відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов'язань. Крім коефіцієнта покриття, для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої і абсолютної ліквідності. У таблиці 2.7 розрахуємо дані показники ліквідності.

Таблиця 2.7 Показники ліквідності за 2012 рік в ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району

Коефіцієнти	Норматив	Порядок розрахунку	На початок 2012 року	На кінець 2012 року	Відхилення (+,-)
Абсолютної ліквідності	>0,25-0,35	Ф. № 1 р.(220+230++240) /р.620	6,14	0,86	- 5,28
Швидкої ліквідності	0,6-0,8	Ф. № 1р.(260-(100+110+120+130+140)) /р.620	11,56	1,98	- 9,58
Покриття	>1,0	Ф. № 1 р.260 /р.620	81,19	21,73	- 59,46

Аналізуючи дані таблиці можна зробити наступний висновок, що:

- коефіцієнт загальної ліквідності показує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів. З таблиці видно, що загальна ліквідність у

2012 роках була задовільною. На кінець 2012 році цей показник зменшився на 5,28 і становив 0,86.

- коефіцієнт швидкої ліквідності свідчить про те, що короткострокові зобов'язання можуть бути погашені негайно швидко-ліквідними грошовими коштами та цінними паперами. В 2012 р. даний показник значно більший за норму, хоча на кінець року він зменшився і становить 1,98.

- коефіцієнт покриття також був більшим за норму, але на кінець року спостерігається значне його скорочення, яке становить - 59,46.

Фінансова стійкість -- це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство є платоспроможним. Або фінансова стійкість підприємства -- це такий його стан, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних обігових активів (запасів та витрат) до величини власних та позичених джерел коштів для їх формування. Розрахуємо показники фінансової незалежності господарства (табл. 2.8), використовуючи додатки К, Л, М.

Таблиця 2.8 Показники фінансової незалежності за 2012 рік в ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району

Коефіцієнти	Норматив	Порядок розрахунку	На початок 2012 року	На кінець 2012 Року	Відхилення (+,-)
Фінансування	<1,0	Ф. №1 р.(480+620 +630) /р.380	0,01	0,03	0,02
Автономії (незалежності)	>0,5	Ф. №1 р.380 /р.640	0,99	0,97	-0,02
Фінансової стабільності	> 1	Ф. №1 р.380р./(480 +620+630)	115,87	34,48	- 81,39

Проаналізувавши основні показники фінансової незалежності, можна сказати, що коефіцієнт фінансування на кінець року збілбшилося на 0,02, і навпаки зменшився коефіцієнт фінансової стабільності на 81,39, що є негативним напрямом, адже на одну гривню власних коштів на кінець 2012 року припадало 0,03 грн, а на одну гривню залучених - 34,48 грн. Значення коефіцієнта автономії на кінець року становило 0,97 і його зменшення свідчить про незначний спад фінансової незалежності.

Отже, підводячи підсумок даного розділу можна зробити наступний висновок, що ТОВ ім. Богдана Хмельницького є невеликим господарством Доманівського району. Господарство має зерно-соняшникову спеціалізацію, так як в структурі грошової виручки від реалізації зернові займали 45,77 % від загальної виручки по господарству, а соняшник - майже 42,5%. Господарство забезпечене земельними та трудовими ресурсами. Поряд з цим можемо відмітити, що за останні роки зростала ефективність використання земельних і трудових ресурсів.

Взагалі досліджуване господарство є майже фінансово незалежне від зовнішніх джерел фінансування.

РОЗДІЛ 3. СТАН І НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ У ТОВ ім. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ДОМАНІВСЬКОГО РАЙОНУ

3.1 Первинний і зведений облік розрахунків з покупцями і замовниками в ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району

Бухгалтерський облік у цілому є складною багаторівневою системою (підсистемою), яка сприймається з різних позицій. Безперечно, така складність структури та наявність різних підходів до розгляду цієї системи -- бухгалтерського обліку -- свідчать на користь необхідності її організації.

На сучасному етапі розвитку для налагодження ефективної системи організації бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами треба досягти раціональної організації первинного, аналітичного і синтетичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками, бухгалтерської звітності на підприємстві.

Організація бухгалтерського обліку у ТОВ ім. Богдана Хмельницького Доманівського району включає в себе сукупність облікових процесів, спрямованих на надання достовірної та своєчасної інформації користувачам для прийняття ними управлінських рішень. Обліковий процес у досліджуваному господарстві складається з багатьох блоків, які повинні бути конкретизовані і представлені у технологічних та структурних аспектах.

Першим етапом облікового процесу є первинний облік. Його зміст становить: первинне спостереження, тобто сприйняття господарського факту (явища або процесу), вимірювання у натуральному та вартісному вираженні, фіксація у носіях облікової інформації - документах.

Поточний облік (реєстрація даних первинного обліку у системі рахунків - в облікових реєстрах) - це другий етап облікового процесу. Поточний облік як частина облікового процесу зумовлює ті організаційні елементи, сукупність яких формує його як об'єкт організації.

Кожний об'єкт господарства складається з різних видів робіт. Бухгалтерський облік не тільки інформує про стан і зміни ТОВ ім. Б. Хмельницького, його елементи, здійснює контроль за наявністю, рухом, використанням об'єктів господарювання, а й виконує функцію оцінки результативності роботи. Досягають цього на основі узагальнення даних на підсумковому етапі.

Підсумковий етап облікового процесу дає змогу мати дані про результати

роботи за місяць, квартал, півріччя, рік.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій в досліджуваному гос...