Заробітна плата як система відносин між працедавцем та робітниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічна сутність заробітної плати на підприємстві

заробітний економічний плата облік

Оплата праці - це система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення працедавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, інших нормативних актів і трудових договорів.

Розрізняють грошову і не грошову (натуральну) форми оплати праці. Основною є грошова форма, що дозволяє працівнику в умовах існування грошей як загального товарного еквівалента і самого універсального засобу платежу використовувати їх найбільш ефективно для задоволення своїх потреб. До не грошових форм оплати праці в сучасних умовах вдаються вельми рідко. Проте в умовах порушеного грошового обігу і нестабільного, кризового полягання економіки, відсутність надійного механізму індексації доходів на зростання цін не грошові форми оплати праці може одержувати більш широке розповсюдження [61].

Заробітна платня - це винагорода, виражена, як правило, в грошовому вигляді, яка за трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану роботу [42].

Робітники реалізують право на труд шляхом укладання трудового договору про працю на підприємстві. Колективний договір укладається на основі діючого законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань в цілях регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин та узгодження зацікавленостей працюючих, власників та уповноважених ними органів. При цьому слід користуватися законом України «Про колективні договори і угоди». В колективному договорі узгоджуються умови прийняття на роботу, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення і розміри надбавок, доплат, премій, нагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства або фізичною особою, згідно якому працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену угодою, із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку. Власник підприємства або фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторон. Кодексом Законів про працю України регулюються трудові відносини всіх працівників.

Також на підприємствах використовують оплату праці по трудовим угодам.

Трудова угода укладається між підприємством та робітником, залученим зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможна виконати силами підприємства, або на договірних основах із відповідними підприємствами та організаціями.

На даний час широко використовується оплата праці по контракту, який укладається за згодою сторін та ув'язується із виконанням умов контракту.

У випадку найму робітника по контракту власник або уповноважений ним орган можуть встановлювати ті умови оплати праці зі згоди робітника, які визначені у колективному або індивідуальному договорі.

Індивідуальний трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, керівником установи, організації, або уповноваженим їм органом. Згідно з цим договором працівник зобов'язав виконувати роботу, визначену цим документом і підкорятися внутрішньому трудовому розкладу, а власник - виплачувати працівнику заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи [57].

Трудовий договір може бути:

- безстроковий, тобто такий, який складається на невизначений термін;

- складений на певний термін, узгоджений сторонами;

- складений на час виконання певної роботи [57];

При складанні громадянсько-правових договорів, договорів підряду, видавницького договору процес праці не регламентується, а взаємовідносини сторін виникають тільки по питанням результатів праці (обговорюється вартість робіт, час їх виконання, якість тощо).

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладання договору оформлюється наказом про зарахування працівника на роботу.

На основі наказу вноситься відповідний запис у трудову книжку.

Заробітна плата є одним з елементів витрат і має свою структуру. Згідно з Інструкцією по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України №323 від 11.12.95 р. витрати по оплаті праці розділяються на:

- фонд основної заробітної плати - це винагорода за виконану роботу відповідно до прийнятих норм праці;

- фонд додаткової заробітної плати - це винагорода за роботу понад встановлених норм, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, премії);

- інші заохочувальні і компенсаційні виплати, до яких відносяться виплати у формі винагород по підсумкам роботи за рік, премії по спеціальних системах і положеннях, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які виконуються понад встановлених вказаними актами норм [20].

Заробітна плата - цей найважливіший засіб підвищення зацікавленості працівників в результатах своєї праці, його продуктивності, збільшенні об'ємів випуску продукції, поліпшенні її якості і асортименту [56].

Продуктивність праці є ступенем результативності доцільної діяльності людей у сфері виробництва матеріальних благ [64].

Мінімальна заробітна платня (мінімальний розмір оплати праці) - це законодавчо встановлений розмір заробітної платні за просту некваліфіковану працю в звичних умовах, нижче за яке не може здійснюватися оплата за виконану роботу [43].

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою для підприємств всіх форм власності і господарювання. В мінімальну заробітну платню не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата не може бути нижча за межу малозабезпеченості.

Розмір мінімальної заробітної плати переглядається в залежності від росту індексу цін на споживчі товари.

Розмір мінімальної заробітної платні встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України один раз на рік при затвердженні державного бюджету шляхом переговорів із профспілками та власниками, які об'єднуються для заключення Генеральної угоди.

Предметом Генеральної угоди є:

- диференціація мінімальних тарифних ставок по видам (але не нижче встановленого державою мінімуму);

- єдині для всієї України мінімальні ставки компенсаційних доплат за роботу у не благоприємних, шкідливих та тяжких умовах;

- єдині тарифні умови оплати праці працівників та службовців по загальним (сквозним) професіям та посадам;

- взаємні зобов'язання сторін по виконанню угоди;

- інші питання оплати праці та соціальних гарантій.

Розмір мінімальної заробітної платні встановлюється з урахуванням вартісної величини мінімального споживацького бюджету і загального рівня середньої заробітної платні [1]. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається в залежності від росту індексу цін на споживчі товари.

На підставі заробітної платні працівника формується його споживацька корзина.

Споживацька корзина - це перелік товарів і послуг, які може дозволити собі придбати людина виходячи з суми свого доходу. Чим вище рівень заробітної платні, тим більше споживацька корзина, тим більше своїх потреб людина задовольняє.

На підставі мінімальної споживацької корзини формується сума прожиткового рівня, для різних категорій населення він різний.

Прожитковий минимум - це вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особи [9].

У зв'язку з перехідним періодом в економіці України рівень прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати дуже низькі. Розглянемо рівень співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму у період переходу до ринкової економіки.

Природно, в економіці будь-якої країни спостерігається таке явище як інфляція. Ціни на товари зростають з кожним роком. У зв'язку з цим всі підприємства щорічно проводять індексацію грошових доходів населення.

Індексація грошових доходів населения - це встановлений законами і іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю компенсувати подорожчання споживацьких товарів і послуг [8].

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Також до соціальних гарантій держави щодо оплати праці слід віднести таке явище, як податкова соціальна пільга. Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [2] податкові соціальні пільги застосовуються до заробітної плати громадян, у яких загальний розмір заробітної плати не перевищує 630 гривень на місяць. Ця сума розраховується за такою формулою: 453 грн. (прожитковий мінімум на одну працездатну особу) х 1,4 (коефіцієнт збільшення) = 634,20 грн. (результат має округлюватися до найближчих 10 гривень).

2. Функції заробітної плати у виробничому процесі

Традиційно, виділяють наступні основні функції заробітної плати:

1) Відтворювальна функція- є однією з самих основних і пов'язана з досягненням головної мети трудової діяльності людини - забезпеченням засобів для існування. Це означає, що заробітна плата повинна забезпечувати задоволення хоча б мінімальних потреб людини. Місячна заробітна плата працівника, який відпрацював за цей період норму робочого часу і праці (трудові обов'язки), що виконав норми, не може бути нижче за встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

2) Компенсуюча функція заробітної плати виражається в компенсації збитку здоров'ю, викликаного шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. Забезпечення даної функції виражається у встановленні підвищень в оплаті праці.

3) Оціночна функція дозволяє оцінити розмір трудового внеску кожного окремого працівника, за допомогою певних критеріїв.

4) Розподільча функція дозволяє через визначення розмірів оплати праці кожного працівника розподілити між ними фонди засобів, виділених на ці цілі: фонди матеріального заохочення, фонди заробітної плати і т.д.

5) Стимулююча функція в даний час має найістотніше значення, оскільки вона покликана забезпечити відповідність рівня оплати об'єму і якості вкладеної праці, націлюючи працівників на досягнення кінцевих результатів своєї праці.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації. Оплата праці на державних підприємствах базується на тарифній системі.

Порядок і умови вживання тарифної системи оплати праці в установах регулюються статтею 6 Закону «Про оплату праці» [1], статтею 96 КЗоТ [16], Генеральним, галузевим (регіональним) угодами і колективним договором підприємства, організації, установи.

Тарифна система оплати праці є сукупністю нормативів, за допомогою яких здійснюються диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працюючих залежно від кваліфікаційного рівня, умов, важкості, інтенсивності та відповідальності виконуваних ними робіт, а також особливості і значення галузей і підприємств [64].

Вона покликана:

- давати державну соціальну гарантію забезпечення відтворювання робочої сили;

- встановлювати основні відмінності в оплаті праці працівників залежно від рівня їх кваліфікації, складності і відповідальності виконуваних робіт;

- створювати переваги в оплаті праці працівників, які найбільшою мірою визначають науково-технічний прогрес, розвиток підприємництва, впровадження прогресивних форм організації праці і виробництва;

Основними елементами тарифної системи є:

- тарифно-кваліфікаційні довідники;

- тарифні ставки оплати праці робітників 1 розряду і оклади керівників, фахівців і інших службовців;

- тарифні сітки;

- доплати і надбавки до тарифних ставок і окладів;

Тарифно-кваліфікаційні довідники - це збірники професійних характеристик, призначених для диференціації робіт і працівників залежно від складності праці і кваліфікації працівника, а також для складання програм по підготовці і підвищенню кваліфікації працівників.

Тарифні ставки є вираженим в грошовій формі абсолютним розміром оплати праці за одиницю робочого часу. Залежно від вибраних одиниць робочого часу тарифні ставки можуть бути годинними, денними, місячними (оклади).

Тарифна ставка є початковою нормативною величиною, що визначає рівень оплати праці робітників. Годинні тарифні ставки грають особливу роль в організації заробітної платні. Відповідно до чинного законодавства доплати за наднормову роботу або роботу в нічний час і святкові дні проводиться у всіх галузях промисловості на основі годинних ставок.

Тарифна сітка є елементом тарифної системи і є сукупністю кваліфікаційних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність оплати праці робітників від їх кваліфікації. Тарифний розряд є показником кваліфікаційного рівня робіт і працівників.

Тарифні коефіцієнти показують в скільки разів тарифні ставки другого і подальших розрядів сітки вище за ставку 1 розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди рівний одиниці. Шляхом розподілу тарифної ставки кожного розряду на тарифну ставку першого розряду можна визначити тарифні коефіцієнти, відповідні кожному розряду.

У умовах переходу до ринкового господарювання істотно міняється і політика в області оплати праці, матеріального заохочення і соціальної підтримки працівників. Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми і системи оплати праці, що встановлюють суворо певний порядок розрахунків по кожній групі працюючих залежно від результатів праці.

На підприємствах застосовують дві форми заробітної плати - відрядну і почасову. При відрядній оплаті праці заробітна плата працівнику нараховується в наперед встановленому розмірі за кожну одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції. Почасовою називається така форма оплати праці, при якій заробітна плата працівнику нараховується по встановленій тарифній ставці або окладу за фактично відпрацьований їм робочий час.

По формах виразу та оцінки результатів праці системи оплати праці ділять на колективні (що базуються на оцінці колективної праці) і індивідуальні (що базуються на оцінці праці кожного окремого працівника).

Вибір форми і системи заробітної платні для кожної конкретної ділянки виробництва або групи працівників здійснюється на підставі Закону України «Про підприємства» керівництвом підприємства і закріплюється в колективному договорі [11].

При простій почасовій системі заробіток працівнику нараховується по тарифній ставці, відповідній привласненому тарифному розряду або окладу за фактично відпрацьований робочий час. Облік відпрацьованого часу можна вести в годинах, днях, змінах, тижнях. За способом нарахування заробітної плати ця система підрозділяється на три види: почасову, поденну, щомісячну.

При почасовій оплаті розрахунок заробітної плати проводиться виходячи з годинної тарифної ставки робочої та фактичної кількості відпрацьованих годин за розрахунковий період по формулі:

Зпов=Т* Сг

де Зпов - загальний заробіток працівника за розрахунковий період, грн;

Т - час, фактично відпрацьований працівником за розрахунковий період, г;

Сг - годинна тарифна ставка, відповідна розряду працівника, грн.

При поденній оплаті заробітну плату розраховують на основі денної тарифної ставки робочої і фактичної кількості відпрацьованих днів (змін):

Зпов=Сд*Тф,

де Сд - денна тарифна ставка, відповідна розряду працівника, грн;

Тф - фактично відпрацьований працівником час за розрахунковий період, г.

При щомісячній оплаті розрахунок заробітної плати здійснюється виходячи їх твердих місячних окладів (ставок), числа робочих днів, передбачених графіком роботи на даний місяць, та числа робочих днів.

Суть почасово-преміальної системи заробітної плати полягає в тому, що проста почасова система доповнюється преміями за виконання певних кількісних і якісних показників роботи. Заробітна плата працівника при почасово-преміальній системі з використанням нормованого завдання складається з трьох частин:

- почасової заробітної плати, що нараховується пропорційно відпрацьованому часу включаючої наступні елементи: оплату за тарифом, доплати і надбавки, якщо працівник має на них право;

- додаткові оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової частини заробітної плати залежно від умов виконання нормованих завдань;

- премії відповідно до прийнятим на підприємстві положенням, що нараховується у відсотках до початкової тарифної ставки і нарахованих доплат і надбавок.

Основою нарахування заробітної плати при всіх відрядних системах є відрядна розцінка, яка є розміром оплати за виготовлення одиниці продукції (виробу, частини виробу) або за виконання певного об'єму робіт. Норми часу встановлюються в годинах, хвилинах, секундах; норми вироблення - в штуках, метрах, тонах та інших натуральних одиницях в годину, зміну, місяць. Якщо норма встановлена в часі, то відрядна розцінка визначається як добуток тарифної ставки відповідного розряду та норми часу:

Рсд=Счі*Твр,

де Рсд - відрядна розцінка, грн;

Счі - тарифна ставка і-го розряду, грн;

Твр - норма часу, г.

У масовому і великосерійному виробництві робітнику встановлюються завдання у вигляді норм вироблення:

Рсд=Счі/Nвыр

де Нвир - норма вироблення в день (годину), грн.

При індивідуальній прямій відрядній системі заробітної платні заробіток робітника визначають шляхом множення індивідуальної відрядної розцінки за одиницю продукції (робіт) на загальну кількість виготовленої їм продукції (загальний об'єм робіт) за певний час. Пряма відрядна система оплати праці широкого розповсюдження не має.

Відрядно-преміальна система оплати праці полягає в тому, що робітнику-відряднику, окрім заробітку по прямих відрядних розцінках, виплачується премія за виконання і перевиконання встановлених кількісних і якісних показників. Розмір премії знаходиться в прямій залежності до величини трудового внеску робочого: заохочення напруженої, високопродуктивної праці, дотримання виробничої і трудової дисципліни.

Заробітна платня робітника по відрядно-преміальній системі визначається по формулі:

Зсд.п.=Зсд* Пв,

де Зсд.п. - заробітна платня робітника по відрядно-преміальній системі, грн;

З сд - заробіток робітника по відрядних розцінках, грн;

Пв - відсоток премії за виконання та перевиконання показників нормування, %;

При відрядно-прогресивній системі оплата праці робітників в межах встановленої початкової норми (бази) проводяться по прямих відрядних розцінках, а понад дану - по підвищених. Розмір збільшення відрядних розцінок визначається у кожному конкретному випадку за спеціальною шкалою. Розмір доплати визначається різними методами. Один з методів:

Зобщ = Р * Вб + Кр (Вф-Вб),

де Зобщ - загальний заробіток робітника по відрядно-прогресивній системі, грн;

Р - відрядний заробіток робітника по основних відрядних розцінках, грн;

Вб - початкова база для нарахування заробітної плати, грн;

Вф - фактична виробітка, грн;

Кр - коефіцієнт збільшення основної відрядної розцінки.

Відрядно-прогресивна система застосовується тільки в тих випадках, якщо на окремих ділянках виробництва у зв'язку з освоєнням нових видів продукції, складних технологічних процесів спостерігається тимчасове падіння продуктивності праці і робітників потрібно матеріально зацікавити в скороченні термінів освоєння виробничих потужностей. Вона вводиться тимчасово і на визначених термін. Тривале вживання цієї системи веде до перевитрати фонду оплати праці.

Колективна (бригадна) форма оплати праці базується на розрахуванні загального заробітку по відрядной формі оплати, тут важливо визначити бригадні розцінки.

Колективна відрядна розцінка визначається за формулою:

Рк = У Т / Нбр,

де У Т - сума тарифних ставок членів бригади, грн.;

Нбр - бригадна норма виробітку, грн.

Сутність методу полягає в тому, що насамперед установлюється сума тарифної заробітної плати всієї бригади за фактично відпрацьований час, потім визначається коефіцієнт відрядного заробітку за формулою:

Кз = Вбр / Тбр,

де Вбр, Тбр - відповідно відрядний і тарифний заробітки бригади, грн.

Фактичний заробіток члена бригади розраховується множенням його тарифного заробітку за фактично відпрацьований час на коефіцієнт заробітку.

Непряма відрядна система служить для оплати праці налагоджувальників технологічного устаткування, слюсарів-ремонтників і інших допоміжних робітників, від результатів роботи яких залежить продуктивність праці основних робітників. Суть системи полягає в тому, що розмір заробітної платні допоміжних робітників ставиться в пряму залежність від результатів праці обслуговуючих або основних робітників:

Зн= Счі * Тф * Квн,

де Зн. - непряма відрядна розцінка по даному об'єкту обслуговування, грн;

Квн - коєфіціент виконання норми основних робочих;

Загальний заробіток допоміжного робітника при непрямій системі є твором відрядної непрямої розцінки на фактичне виконання виробничого завдання.

Акордова система оплати праці застосовується, коли потрібне скорочення терміну виконання робіт. Звичайно для визначення загальної суми оплати по акордовому наряду складають калькуляцію, в якій указують повний перелік всіх робіт (операцій), що входять в акордове завдання, їх об'єм, розцінку на одну операцію, загальну вартість виконання всіх операцій, а також загальний розмір оплати за виконання акордового завдання, який визначають шляхом підсумовування вартості кожного виду робіт (операції), що входять в дане акордове завдання. Заробітну платню нараховують колективу робітників (рідше окремому робітнику) за виконання всього наперед встановленого об'єму робіт. Загальну суму заробітку за виконання робіт оголошують робітникам наперед, до початку робіт.

При акордовій оплаті праці можна вводити преміювання робітників за скорочення терміну виконання акордового завдання при якісному виконанні робіт.

Працівники мають право на отримання доплат в наступних випадках:

- поєднання професій;

- робота в святкові і вихідні дні;

- робота в нічний час;

- робота в наднормовий час;

- оплата за час виконання державних і суспільних обов'язків;

- компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість;

- компенсації при службових відрядженнях;

- компенсації для працівників, яких відряджають для підвищення кваліфікації;

- компенсації для донорів [57].

Також застосовується безтарифна система оплати праці. По даній системі заробітна платня всіх працівників предприятия - від директора до рабочего- є часткою працівника у фонді оплати праці або всього підприємства, або окремого підрозділу. В цих умовах фактична величина заробітної платні кожного працівника залежить від деяких чинників:

- кваліфікаційного рівня працівника;

- коефіцієнта трудової участі (КТУ);

- фактично відпрацьованого часу.

Розрахунок заробітної платні при безтарифній системі оплати праці проводиться послідовним визначенням:

- кількості балів, запрацьованих кожним працівником:

Мi=К*N*КТУ,

де До - кваліфікаційний рівень;

N - кількість відпрацьованих людино - годин, людино-години.

- загальної суми балів, запрацьованої всіма працівниками підрозділу:

М=М1+М2+М3+.+М

- частки фондів оплати праці, що доводиться на оплату одного бала (грн.):

d=ФОТ/M,

- заробітної платні окремих працівників підрозділу [29].

У даній роботі розглянуто підприємство, на якому заробітна платня вважається згідно щомісячній почасово-преміальній системі. Облік явок і нез'явлень, днів хвороби, тарифних відпусток і днів службових відряджень ведеться за допомогою табелів обліку робочого часу. В табелі враховуються всі виходи і невиходи на робочі місця працівників (зі всіх вищеперелічених причин), а також чергування в святкові, вихідні дні і нічний час персоналу, який працює позмінно (служба охорони об'єктів, диспетчерська служба, обчислювальний центр і т. п.).Також виплачуються всі вищеперелічені доплати і компенсації. Щомісячно виплачується премія всім працівником підприємства по встановленому колективним договором процентному відношенню.

Збільшення або зменшення розміру щомісячної премії проводиться згідно наказам і розпорядженням по підприємству «Про преміювання працівників». Подібні накази і розпорядження готуються щомісячно за наслідками роботи підприємства за минулий місяць.

3. Склад фонду оплати праці

У попередньому розділі дипломної роботи були розглянуті основні функції, форми та системи оплати праці, далі розглянемо, як визначається оплата праці при використанні тієї або іншої форми і складу фонду оплати праці.

Усі ці питання регулюються Законом України «Про оплату праці», а також Інструкцією зі статистики заробітної плати.

Так, дає визначення Фонду оплати праці і прямо вказує на те, що ФОП включає Фонд основної заробітної плати і Фонд додаткової заробітної плати.

До складу фонду основної заробітної плати входять:

1) Винагороди за виконану роботи відповідно до встановлених норм праці по тарифних ставках, відрядним розцінкам робітників і посадових окладів фахівців, керівників, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

2) Суми процентних або комісійних нарахувань в залежності від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадку, якщо вони є основною заробітною платою.

3) Гонорар штатним працівникам редакцій, видавництв, установ мистецтва і (або) оплата їх праці, що нараховується по ставках авторської винагороди, нарахованого на даному підприємстві.

4) Оплата при переміщенні працівника на роботу з нижчою оплатою у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку і виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника.

5) Оплата висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників.

6) Оплата праці за час перебування у відрядженні (за винятком відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на оренду житлового приміщення).

7) Вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці.

8) Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, що не перебувають в штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками) за виконання робіт відповідно до договорів цивільно-правового характеру (за винятком СПДФО).

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, компенсації, гарантійні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих задач і функцій. Наприклад, надбавки за сумісництво професій або посад; розширення обсягів обслуговування; інтенсивність праці; знання і використання в роботі іноземної мови; допуск до державної таємниці; вчений ступінь і ін. Оплата за невідпрацьований час (за невикористану відпустку, додаткові відпустки, надані у відповідність з колективним договором, у зв'язку з навчанням і творчими відпустками, оплата спеціальної перерви в роботі, наприклад, при годуванні немовляти, оплата простоїв не з вини працівника й ін.), виплати, пов'язані з індексацією заробітної плати працівників; вартість безкоштовно наданого працівниками форменого одягу, що може використовуватися поза робочим місцем і залишається в особистому постійному користуванні й інші види заохочень.

До ФОП відносяться також деякі інші заохочувальні і компенсаційні виплати, що мають одноразовий характер, не передбачені актами діючого законодавства або які виробляються понад установлені норми.

Варто мати на увазі, що усі виплати і надбавки, що підприємство робить із засобів державних фондів (допомоги з тимчасової непрацездатності, по догляду за дитиною, надбавки до пенсій для працюючих пенсіонерів, доходи по акціях, стипендії (крім зазначених вище), витрати на перепідготовку кадрів, вартість житла, переданого у власність працівникам, витрати на проведення культурно-масових заходів, позики, матеріальна допомога разового характеру, грошове забезпечення військовослужбовців, витрати на колективне харчування й ін.) до ФОП не відносяться.

Список джерел інформації

1 Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95 з доповненнями і змінами.

2 Закон України «Про податок з доходу фізичних осіб» від 01.01.2006 р. з доповненнями і змінами.

3 Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 05.11.91 р. №1788-XII з доповненнями і змінами.

4 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням або похованням» від 18.01.01 р. №2240-III з доповненнями і змінами.

5 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.00 р. №1533-III з доповненнями і змінами.

6 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яке стало причиною втрати працездатності» від 23.09.99 р. №1105-XIV з доповненнями і змінами.

7 Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. №504/96-ВР з доповненнями і змінами.

8 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. №1282-XII з доповненнями і змінами.

9 Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 р. №966-XIV з доповненнями і змінами.

10 Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996 - XIV з доповненнями і змінами.

11 Закон України «Про підприємства, установи і організації союзного підкорення, розташовані на території України» від 10.09.91 р. №1540-XII з доповненнями і змінами.

12 Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.09.93 р. №3356-XII з доповненнями і змінами.

13 Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. №3125 з доповненнями і змінами.

14 Закон України «Про держбюджет на 2007 рік» від 23.12.04 р. №2285-IV

15 Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про держбюджет на 2007 рік» та деякі інші законодавчі акти України» від 25.03.05 р. №2505-IV

16 Кодекс Законів про Працю в Україні.

17 Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку №26 «Виплати працівникам», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.10.03 р. №601.

18 Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку №20 «Консолідована звітність», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.02 р. №989.

19 План рахунків бухгалтерського обліку рахунків, капіталу, зобов'язань і господарських операцій НЕК «Укренерго».

20 Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. №5

21 Лист Державної податкової адміністрації України від 15.04.2006 р. №2893/6/17-3116 «Про вживання податкової соціальної пільги і розміру прожиткового мінімуму».

22 Наказ Міністерства праці і соціальної політики України «Про затвердження порядку надання матеріальної допомоги по безробіттю, одночасної матеріальної допомоги безробітному і непрацездатності персонам, які перебувають на його змісті, допомоги на поховання у разі смерті безробітного або персони, яка знаходиться на його утриманні» від 20.11.00 р. №309.

23 Указ Президента України «Про концепцію подальшого реформування оплати праці в Україні» від 25.12.00 р. №1375/2000.

24 Грибник Ю. Про відображення в податковому обліку витрат на страхування // Податки та бухгалтерський облік. - 2006. - №27 (689) - с. 17

25 Замазій С. Держбюджет-2007 // Податки та бухгалтерський облік. - 2007. - №15 (782). - с. 40

26 Каменський С. Що розповіли в Мінпраці про індексацію доходів. // Бухгалтерський тиждень. - 2003. - №49 (101) - с. 37

27 Лобанов О. Як провести індексацію доходів працівників // Бухгалтерський тиждень. -2003. - №32 (84). - с. 10

28 Макарченко А. Заробітна плата: оподаткування. // Податки та збори. - 2003. - №6 (42). - с. 14

29 Матвєєва В. Якщо на підприємстві працюють чорнобильці. // Податки та бухгалтерський облік. - 2007. - №13 (780). - с. 25

Размещено на Allbest.ru

...