Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Міжгалузевий інститут післядипломної освіти

Національного технічного університету

Харківський політехнічний інститут

Факультет бізнесу та інформатики

Кафедра Економічного аналізу і обліку

КУРСОВА РОБОТА

Фінансовий аналіз та бухгалтерська звітність малого підприємства

Виконала Гончарова І.М.

слухач групи ОА1РА31

Перевірила

Пчелінцева Л.К/

Харків - 2012 р

1. Облік та аналіз фінансово-господарської діяльності малого підприємства

1.1 Особливості функціонування та обліку на малих підприємствах

Мале підприємництво - це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян підприємців, яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку [3]. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Право займатися підприємницькою діяльністю закріплено ст. 42 Конституції України [1], поняття суб'єктів малого підприємництва розкрито у Законі "Про Державну підтримку малого підприємництва" [2], де в ст. 1 зазначено, що суб'єктами малого підприємництва є:

- фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

- юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, де середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.

Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством. Отже, малі підприємства - це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.

Малі підприємства - досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (в тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід промислове розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво у сфері послуг і торгівлі.

Обов'язковою умовою організації підприємства є розробка його статуту. В ньому визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови його реорганізації та припинення діяльності. До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливою діяльністю підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак та ін.

Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Остання проводиться в органах державної виконавчої влади за місцем діяльності або проживання. Для цього подаються такі документи: рішення власника майна або уповноваженого ним органу, статут, письмове підтвердження про юридичну адресу підприємства, документ, що засвідчує оплату коштів за державну реєстрацію. Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без права юридичної особи, подають тільки заяву. У разі відсутності у малого підприємства на момент реєстрації приміщення вона здійснюється за адресою одного з його засновників.

Названі вище документи є засновницькими. Виконавчий комітет має провести економічну експертизу майбутнього малого підприємства, одержати експертні оцінки його санітарного і протипожежного стану, можливі також інші запити, пов'язані зі станом і розвитком даного регіону. Водночас не може бути відмовлено в реєстрації малого підприємства з причин його недоцільності; ніхто не вправі диктувати, чим йому слід займатися. Також не правомочні інші причини, не пов'язані безпосередньо з регіональними проблемами.

Державна реєстрація підприємства здійснюється не більше, ніж за 15 днів. Протягом цього терміну видається посвідчення про реєстрацію і надсилаються відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики. Свідоцтво про державну реєстрацію підприємства є підставою для відкриття рахунків в установах банків.

За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому місцева Рада народних депутатів або державна адміністрація може встановлювати пільгову плату за державну реєстрацію. Одержані кошти зараховуються до позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування за місцем реєстрації підприємства.

Після реєстрації малого підприємства необхідно підготувати й направити в банк заяву про відкриття розрахункового рахунку. Банк зобов'язаний відкрити рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію. Також надсилається заява в органи внутрішніх справ про виготовлення печатки. При цьому ескізи печатки мають бути підготовлені заздалегідь.

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" установив правила організації й ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності, але і надав можливість підприємствам самостійно приймати рішення про встановлення облікової політики виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, керуючись основними засадами бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

Таким чином, підприємству надане право самостійне визначати облікову політику й організовувати ведення бухгалтерського обліку.

Для цілеспрямованої підтримки суб'єктів малого підприємництва Президентом України було видано Указ від 12.05.1998 р. № 456/98 “Про державну підтримку малого підприємництва”, який визначав право вибору системи оподаткування, обліку та звітності, а також перехід до спрощеної системи оподаткування.

Застосування спрощеної системи оподаткування передбачає заміну сплати сукупності встановлених законодавством України місцевих податків та зборів сплатою єдиного податку.

Перелік податків та зборів, обов'язкових до сплати при застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності:

- загальнодержавні податки та збори;

- місцеві податки та збори;

- податок на додану вартість (для юридичних осіб, які обрали ставку податку 6 %);

- збір за парковку автотранспорту;

- єдиний податок, який збирається в пунктах пропуску через державний кордон України;

- збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, який переміщується за кордон;

- збір за використання радіочастотного ресурсу України;

- збір за забруднення навколишнього середовища;

- збір на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмільництва;

- акцизний збір;

- готельний збір

- митне мито Податок з реклами;

- державне мито;

- ринковий збір;

- рентні платежі;

- збір за право користування місцевою символікою;

- податок з власників автотранспортних засобів

- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету;

- збір за проведення кіно- та телезйомок.

Спрощена форма обліку може вестись: по простій формі бухгалтерського обліку, (без використання регістрів обліку майна малого підприємства) і по формі бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

Малі підприємства можуть застосовувати для обліку фінансово-господарських операцій відомості обліку по відповідним рахункам. Кожна відомість застосовується для обліку операцій по одному із використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума любої операції записується в двох відомостях одночасно: в одній - по дебету рахунка з вказуванням номера кредитованого рахунку , а в другій - по кредиту кореспондованого рахунка з аналогічним записом номера дебетованого рахунка.

Підсумкові дані фінансово-господарської діяльності, відображають в шахматній відомості. На основі шахматної відомості складається оборотна відомість по рахунком. Дані, розраховані в оборотній відомості, являються підставою для складання бухгалтерського балансу і звітності.

синтетичний аналітичний операція фінансовий

1.2 Організація і методика синтетичного і аналітичного обліку господарських операцій

Підприємства малого бізнесу є одним з найважливіших чинників, які сприяють підвищенню зайнятості населення, розширенню ринку товарів і послуг та збільшенню національного продукту країни. Для їх стійкої та ефективної роботи необхідно одержання найбільш повних даних про фінансовий і майновий стан підприємства та результативність його діяльності.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві залежить від великої кількості факторів, таких, як форма власності, організаційно-правовий статус підприємства, обсяги діяльності, чисельність персоналу.

У своїй діяльності малі підприємства керуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" і застосовують План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва і регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств [4].

Організація обліку передбачає створення системи обліково-економічної інформації й безупинного її упорядкування й удосконалення з метою забезпечення процесу виробництва й управління необхідними обліково-економічними даними. Раціонально організована система обліку на малих підприємствах забезпечить їх ефективну діяльність на основі удосконалення основних облікових підсистем таких, як фінансовий та управлінський облік. Для забезпечення облікового процесу підприємство самостійно вибирає структуру, форми та технічні засоби, які формуються під впливом інноваційних технологій та процесів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення й подання до обліку первинних документів.

Відповідно до цих вимог бухгалтерський облік на малому підприємстві повинен бути організований так, щоб забезпечити:

- точні і повні дані про наявність основних і оборотних засобів;

- своєчасність проведення розрахунків з постачальницькими підприємствами чи будь-якими іншими організаціями, біржами, окремими особами за придбані товарно-матеріальні цінності чи надані послуги і виконані роботи;

- обґрунтоване і чітке відображення витрат виробництва;

- чіткий контроль за виконанням договірних зобов'язань щодо обсягів і строків реалізації виробленої продукції і товарів чи продуктів переробки, їх якості, правильності застосування реалізаційних цін, знижок і надбавок до них, повнотою оплати за реалізовану продукцію;

- правильне визначення фінансових результатів і розподіл прибутку;

- складання точної, повної та своєчасної податкової і фінансової звітності в передбачених обсягах;

- неперервний, суцільний і повний контроль за схоронністю активів підприємства.

Підприємства, що відносяться до суб'єктів малого підприємництва, самостійно визначають облікову політику, відповідно до якої здійснюють заходи щодо організації бухгалтерського обліку, вибирають його форму і систему рахунків. Незалежно від організаційно-правової форми і форми власності всі підприємства зобов'язані вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який визначає правові принципи регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємствами України. Чинність даного Закону, у тому числі, поширюється і на підприємства, що відносяться до суб'єктів малого підприємництва в обсязі, достатньому для складання фінансової звітності.

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" установив правила організації й ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності, але і надав можливість підприємствам самостійно приймати рішення про встановлення облікової політики виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, керуючись основними засадами бухгалтерського обліку й фінансової звітності. Таким чином, підприємству надане право самостійне визначати облікову політику й організовувати ведення бухгалтерського обліку.

Організація обліку на малому підприємстві - це система методів, способів, що забезпечують їх оптимальне функціонування та подальший розвиток.

Основне завдання організації обліку на малому підприємстві - упорядкувати бухгалтерську роботу. Організація обліку має основне завдання надавати інформацію для прийняття управлінських рішень. Виходячи із функцій бухгалтерського обліку, основний напрямок організації:

а) інформаційність;

б) знання об'єкту контролю завдяки системі бухгалтерського обліку;

в) аналізування, оцінка господарських об'єктів організації бухгалтерського обліку.

Об'єкти:

1. технологія облікового, контрольного процесів, тобто процес як сукупність операцій;

2. праця виконавців, тобто праця людей, зайнятих обліком і контролем;

3. забезпечення функціонального обліку і контролю - інформаційне, організаційне, правове, технічне;

4. розвиток та вдосконалення системи обліку і контролю.

Організація бухгалтерського обліку на малому підприємстві має три аспекти:

Ш технологічний - складається з окремих операцій, сукупність та послідовність яких формують технологічні фази (етапи), а етапи - технологію облікового процесу;

Ш організаційний бухгалтерський облік - це праця людей, а колективна праця є сукупністю роботи різних виконавців;

Ш структурний аспект передбачає формування системи бухгалтерського обліку під впливом розподілу праці.

Бухгалтерський облік являє собою систему безперервного відображення засобів (по їх видам та джерелам) та процесів господарської діяльності. Особливості бухгалтерського обліку полягають у наступному:

- використовуються всі три вимірювачі - натуральні, трудові та грошові;

- облік суворо документовано;

- здійснюється в певному порядку на основі документів;

- запис здійснених господарських операцій відображаються по облікових рахунках бухгалтерського обліку;

- по всіх засобах періодично здійснюється інвентаризація;

- облік являється суцільним за обсягом операцій підприємства та безперервним у часі.

Головні задачі бухгалтерського обліку:

-забезпечення оперативного та послідуючого контролю за виконанням зобов'язань наявності ти руху майна, використанням матеріальних та фінансових ресурсів згідно затвердженим нормам та кошторисам;

-своєчасно запобігати негативним явищам в господарських процесах та результатах діяльності підприємства, що необхідно для оперативного керівництва та управління, а також для використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, банківськими, податковими та статистичними закладами та іншими зацікавленими органами та організаціями;

-забезпечення збереження власності.

Жодна господарська операція, яка відбувається на підприємстві та установі, не повинна уникнути документування. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1995 р. № 307 визнано за необхідне зобов'язати керівника підприємства, організації і установи забезпечити документування всіх господарських операцій, пов'язаних з одержанням доходів, різними витратами, змінами в складі і стані майна, зобов'язань і капіталу, розподілом доходів тощо.

Відповідальність за своєчасне та якісне складання документів, передачу їх у встановлені строки для відображення в бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених в документах, несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Для отримання необхідної інформації про господарську діяльність необхідно всі дані про операції, що містяться в документах, згрупувати у відповідності до їх економічного вмісту та зареєструвати. Реєстрація здійснюється за допомогою облікових регістрів, що забезпечують контроль за збереженістю документів та необхідну наочність відображених у них даних.

В облікових регістрах виконується групування даних первинних документів із однорідними признаками, які використовуються для ведення бухгалтерського обліку та управління господарською діяльністю підприємства.

Облікові регістри групуються за певними признаками:

*за видами бухгалтерських записів поділяються на хронологічні та систематичні;

*за зовнішнім виглядом поділяються на бухгалтерські книги, картки;

* за об'ємом вмісту поділяються на регістри синтетичного та аналітичного обліку.

В регістрах хронологічного обліку відображаються господарські операції в певній послідовності, в момент їх здійснення групування даних, що реєструються, не відбувається. Прикладом є журнал операцій.

Систематичні регістри призначені для реєстрації господарських операцій в певній послідовності та в певному групуванні однорідних за економічним змістом господарських операцій.

У журналах-ордерах записи проводять на основі даних первинних документів.

Журнали-ордери та відомостей це багатогранні реєстри, призначені для відображення кредитових оборотів головного рахунку, для якого відкрито журнал-ордер.

Для ведення бухгалтерського обліку на підприємствах невиробничої сфери з простим господарським процесом виробництва та невеликою кількістю господарських операцій застосовують спрощену форму організації бухгалтерського облікового процесу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Журнально-ордерна форма організації облікового процесу

Підприємства малого бізнесу, які застосовують просту форму обліку, реєструють первинні облікові документи, відображають операції на рахунках, визначають собівартість продукції і фінансовий результат у бухгалтерському реєстрі - книзі обліку господарських операцій. Для розрахунків з оплати праці працівників малі підприємства ведуть відомість обліку заробітної плати [5].

Основними перевагами журнально-ордерної форми обліку е:

- поєднання аналітичного та синтетичного обліку в одному регістрі;

- забезпечення своєчасного та рівномірного відображення бухгалтерських записів на протязі звітного періоду;

- забезпечення розподілення облікових робіт;

- можливість проведення аналізу господарської діяльності підприємства;

- скорочення загальної кількості облікових регістрів.

Організацію машинної обробки інформації за журнально-ордерної форми організації облікового процесу передбачає ведення журналів-ордерів, де вказують кореспондуючи рахунки, що забезпечує точність і швидкість відображення бухгалтерських записів. У разі механізованого способу організації облікового процесу побудова журналів-ордерів ґрунтується на тих самих принципах, що і ручного. Усі журнали-ордери формуються за кредитовим принципом і за кожним синтетичним рахунком у розрізі кореспондуючих рахунків. Дебетові обороги за синтетичним рахунком фіксують у кількох журналах-ордерах. Об'єднання їх відбувається в Головній книзі під час формування інформації, відбитої в різних журналах-ордерах. В облікових реєстрах (журналах-ордерах і допоміжних відомостях) аналітичний облік суміщається із синтетичним. Більшість журналів-ордерів, як правило, містить кілька синтетичних рахунків. У цих формах аналітичний облік формується за показниками, необхідними для контролю і складання періодичної та річної звітності. Як правило, застосовуються місячні журнали-ордери, допоміжні відомості, розраховані на більш тривалий час.

Вихідним в організації обліку активів є їхнє визначення та класифікація (групування) за економіко-правовими та фінансовими ознаками.Активи підприємства - це майнові об'єкти власності, матеріальні або нематеріальні ресурси (засоби, запаси, можливості, джерела чогось тощо), носії ознак вартості, отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити в майбутньому вигоду - дохід підприємству.

У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (у балансі) актив відображається тільки за умови, якщо:

- оцінка його може бути достовірно визначена;

- очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

За фізичними ознаками активи можуть бути матеріальними та нематеріальними. Матеріальні активи як економічний потенціал, категорія (ресурс) може існувати у формі:

1) грошових коштів;

2) еквівалентів грошових коштів;

3) фінансових інвестицій;

4) виробничих засобів, що використовуються в господарський діяльності підприємства (основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо);

5) незавершеного виробництва;

6) запасів готової продукції;

7) дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб;

За фінансовими характеристиками активи поділяються на оборотні та необоротні, що також має вплив на організацію обліку.

Активи мають відображатись у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (і балансі) у грошовому виразі з використанням таких методів оцінювання:

- історична собівартість;

- поточна собівартість;

- вартість продажу (реалізації};

- теперішня вартість;

- справедлива вартість.

Для задоволення інформаційних потреб користувачів бухгалтерський баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію як елемент фінансової звітності про діяльність і ліквідність підприємства. Для сприйняття та розуміння даних активу балансу в складі фінансової звітності інформація структурується таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення зобов'язань у разі його ліквідації.

Тому активи поділяються на оборотні (поточні) та необоротні (непоточні). У міжнародній практиці кожне підприємство, враховуючи характер діяльності та особливості технології й організації господарських операцій самостійно вирішує питання поділу на активів оборотні та необоротні. В Україні відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» поділ активів на оборотні та необоротні є обов'язковим.

П(С)БО 2 «Баланс» визначає, що оборотні активи - це грошові кошти та їхні еквіваленти, необмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу. Усі активи, що не є оборотними, належать до необоротних. Таке визначення активів вимагає, перш за все, тлумачення поняття «операційний цикл діяльності» для підприємства. На малих підприємствах облік активів ведеться наступним чином.

Основні засоби. Синтетичний облік основних засобів ведеться по рахункам 10 „Основні засоби" і 11 „Інші матеріальні активи". Для аналітичного обліку основних засобів ведеться автоматизована інвентарна картотека, у якій відображаються всі дані, необхідні для керування й обліку. З її допомогою бухгалтер (аудитор) має можливість проаналізувати стан основних засобів, термін їхньої служби, види і терміни зроблених ремонтів, суми нарахованого зносу, терміни і суми переоцінки, правильність застосування відсотків амортизаційних відрахувань. Відомість-опис інвентарних об'єктів відображає інформацію за необхідний період часу і використовується для контролю по інвентарних об'єктах наявності і стану основних засобів, а також для проведення інвентаризації. Для аналізу наявності основних засобів по видах і групам використовують опису по групах і вилам основних засобів. Контроль за станом основних засобів здійснюється шляхом перегляду залишкової вартості і нарахованого зносу на необхідну дату.

Введення в дію придбаних або збудованих основних засобів оформляється первинним документом «Акт-накладна приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма ОЗ-1). Регістри аналітичного обліку основних засобів: форма ОЗ-6 «Інвентарні картки»; форма ОЗ-7 «Опис інвентарних карток». Регістр синтетичного обліку: відомість 4-м, розділ І. Довгострокові фінансові інвестиції відображені на 14 рахунку «Довгострокові фінансові інвестиції», субрахунок 143 «Інвестиції непов'язаним сторонам». По дебету рахунку 14 відображається вартість зроблених вкладень (інвестицій), по кредиту - їх списання (вибуття) або зменшення вартості, а також отримання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік ведеться по методу участі у капіталі.

Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 "Сировина й матеріали"

202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби"

203 "Паливо"

204 "Тара й тарні матеріали"

205 "Будівельні матеріали"

206 "Матеріали, передані в переробку"

207 "Запасні частини"

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення"

209 "Інші матеріали"

Рахунок 20 "Виробничі запаси" кореспондує:

Синтетичний облік грошових коштів ведеться по рахункам 30 „Каса" та 31 „Рахунки в банках". Гроші як економічна категорія є специфічним товаром, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента, тобто виражають вартість будь-якого товару й обмінюються на будь-який з них. Об'єктом обліку грошей є номінал (назва) та місце зберігання. Одиницею обліку грошей виступають:

металеві та/або паперові знаки, що є мірою вартості (дійсні гроші);

кредитні гроші;

паперові гроші;

електронні гроші;

Гроші можуть зберігатися:

Ш в касі;

Ш на рахунку в банку;

Ш у фізичної особи;

Ш в юридичної особи.

Організацію обліку грошових коштів і грошових потоків як елемента системи господарського механізму потрібно здійснювати за такими напрямами:

- видами (національна та іноземна);

- місцями зберігання.

Методика організації облікового процесу для національної та іноземної валюти однакова. Розбіжності стосуються окремих питань номенклатури.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема грошових потоків підприємства відповідна до П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових потоків"

До активів підприємства також відноситься дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Для відображення розрахунків з контрагентами , ведеться синтетичний облік по 36 рахунку „Розрахунки з покупцями та замовниками", аналітичний облік ведеться по кожному контрагенту на рахунку 361 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ,та по 37 рахунку „Розрахунки з різними дебіторами". Аналітичний облік по контрагентам ведеться на субрахунку 3772 „Розрахунки з іншими дебіторами". Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - це сальдо по дебету рахунків 64 "Розрахунки за податками", 65 „Розрахунки за страхуванням". Аналітичний облік за різними, видами податків ведеться на субрахунках:

6411 „Прибутковий податок";

6417 „Розрахунки по єдиному податку»;

6418 „Розрахунки по інших податках" - облік податків з власників автотранспорту, а також збору за забруднення навколишнього середовища;

651 „За пенсійним забезпеченнями»;

652 „За соціальним страхуванням».

Інша дебіторська заборгованість відображена по дебету рахунків 68 „Розрахунки за іншими операціями", субрахунок 6852 „Розрахунки з іншими кредиторами", на якому ведеться аналітичний облік по контрагентам, та 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками", субрахунок 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Витрати майбутніх періодів можуть бути включені як в состав оборотних, так і необоротних активів, що відображають на рахунку 39 „Витрати майбутніх періодів".

Витрати майбутніх періодів можуть бути включені як в состав оборотних, так і необоротних активів.

Джерела формування господарських коштів (активів) підприємства розподіляється на дві групи:

-джерела власних коштів;

-джерела займаних коштів.

Зобов'язання за розрахунками розподіляються на довгострокові та поточні.

До довгострокових зобов'язань відносяться:

- довгострокові кредити банків - заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, строк погашення яких не відноситься к звітному періоду;

- інші довгострокові фінансові зобов'язання - сума довгострокової заборгованості підприємства в відношенні зобов'язання за залученими запозиченнями, на які нараховуються відсотки;

- інші довгострокові зобов'язання - заборгованість за довгостроковими векселями, за фінансову оренду, відстроченим податковим зобов'язанням та інше.

До поточних зобов'язань відкосяться зобов'язання, які повинні бути погашені за вимогою кредиторів, а також та частина зобов'язань, яка повинна бути погашена на протязі операційного циклу або на протязі 12 місяців, починаючи з дати балансу.

Такими зобов'язаннями є:

- короткострокові кредити банків - сума поточних зобов'язань перед банками за отриманими від них короткостроковим кредитам;

- кредиторська заборгованість за товари, робот та послуги - сума заборгованості постачальникам та підрядникам за отримані матеріальні цінності та надані послуги;

- поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом та позабюджетним платежам, по оплаті праці, за страхуванням (соціальному страхуванню, пенсійному забезпеченню, страхуванню майна та інше), розрахунками з учасниками за нарахованими дивідендами та іншим операціям;

- інші поточні зобов'язання - за векселями виданими, отриманим авансам та іншим розрахункам.

2. Фінансовий аналіз та бухгалтерська звітність малих підприємств

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнювати в певній системі показників, що забезпечує наявність достовірної, своєчасної, узагальненої, економічної інформації та досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996- XIV із змінами та доповненнями, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована, насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" фінансова звітність малого підприємства складається з Балансу (форма №1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) [6].

Вимоги щодо якісних характеристик наведені в П(С)БО №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” і полягають в наступному: інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації; фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому; фінансова звітність повинна бути достовірною, тобто, вона є достовірною, якщо не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності; фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.



Схема формування прибутку від всієї фінансово-господарської діяльності

Фінансова звітність суб'єктами малого бізнесу складається у порядку, установленому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382, із змінами та доповненнями [6].

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до Балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Висновок

Малі підприємства - досить поширена й ефективна форма господарювання. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості.

Малі підприємства - це підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує п'ятидесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми 70 млн. грн.

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" установив правила організації й ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності, але і надав можливість підприємствам самостійно приймати рішення про встановлення облікової політики виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, керуючись основними засадами бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

Під формою бухгалтерського обліку розуміють технологію та організацію облікового процесу відповідними способами, технікою документування та облікової реєстрації. В бухгалтерському обліку в Україні застосовуються наступні форми обліку: меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена форма обліку, таблично-перфокарткова, таблично-автоматизована, діалогова.

Згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" фінансова звітність малого підприємства складається з Балансу (форма №1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м).

Список используемой литературы

1. Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

2. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» № 2063-III.

3. Мочерний С. В., Устенко О. А., Чеботар С. І. “Основи підприємницької діяльності”. Закон Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010г. №2464-VI.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року № 1591).

5. Порядок оформлення розрахунків із працівниками та виплата заробітної плати .

6. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".

7. Солодовник Л.М., Пономаренко П.И. Экономика малого предприятия: Учебное пособие - Днепропетровск: Национальный горный университет, 2004 - 284 с.

8. Лишиленко А.В. Финансовый учет: Учебник, 2-е изд., перераб. и доп. - Киев: Издательство «Центр учебной литературы», 2007. - 600с.

9. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998.

10. Чебанова Н.В. Самовчитель з бухгалтерського обліку. - Х.: Фактор, 2007, 384с.

Размещено на Allbest.ur

...