Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРВИННЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ДОКУМЕНТУВАННЯ І ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

1. Документи як джерело первинної інформації, їх класифікація та вимоги до їх змісту і оформлення

Для відображення в обліку об'єктів необхідно мати про них уяву, тобто спостерігати за ними. Результати спостереження оформлюють за допомогою первинних документів.

ДОКУМЕНТУВАННЯ - це процес оформлення господарських операцій відповідними первинними документами, перший етап облікового процесу на якому здійснюється спостереження, вимірювання об'єктів обліку і реєстрація одержаної інформації.

Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, вони фіксують факти здійснення господарських операцій, а також їх дані слугують підставою для записів у фінансовій, податковій, статистичній та іншій звітності. Первинні документи можуть бути створені в письмовій або електронній формі.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством фінансів України за погодженням Державної служби статистики України. Документування може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити показники типових форм та всі обов?язкові реквізити. Порядок створення первинних документів, записів в регістрах обліку та зберігання документів установлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88. Оформлення операцій також може відбуватись з використанням бланків суворої звітності.

Класифікація документів

І. За місцем складання:

- внутрішні - документи, які оформлюються (виписуються) на підприємстві й тут же застосовуються (звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, табель обліку використання робочого часу, інвентарні картки обліку основних засобів, прибуткові ордери);

- зовнішні - документи, які складають на стороні, їх отримують від інших підприємств і організацій (рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банків);

ІІ За призначенням:

- розпорядчі - документи, які містять розпорядження (наказ) на здійснення певної господарської операції (накази про прийняття та звільнення з роботи, чеки на отримання готівки в касі банків, платіжні доручення банку на перерахування коштів, довіреність на отримання матеріальних цінностей);

- виконавчі - документи, де підтверджується факт здійснення господарської операції, її виконання певною особою (звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт, виписка банку, касові ордери);

- документи бухгалтерського оформлення - документи, які складаються на основі виконавчих та розпорядчих документів працівниками бухгалтерії (бухгалтерські довідки, меморіальні ордери, калькуляції, розрахунки амортизації);

- комбіновані - документи, які поєднують функції перелічених вище документів (звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, наряди, вимоги, видатковий касовий ордер).

ІІІ. За ступенем узагальнення господарських операцій:

- первинні - документи, які складаються в момент здійснення господарської операції та підтверджують факт її здійснення (касові ордери, накладні, акти приймання-передачі основних засобів);

- зведені - документи, які складають на підставі первинних документів шляхом групування і узагальнення їх показників (звіт касира, відомість на виплату грошей з каси);

ІV. За способом використання:

- разові - документи, які охоплюють одну господарську операцію (касові ордери, вимоги, акти);

- накопичувальні - документи, які дають змогу протягом дня, тижня, декади, місяця фіксувати однорідні господарські операції в міру їх здійснення (лімітна картка, табель обліку робочого часу).

Показники бухгалтерських документів називають реквізитами. Первинні документи, для надання їх юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити:

- назва документа (форми);

- дата і місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції;

- одиниця виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис особи, відповідальної за здійснення операції та дозвіл на її проведення.

Якщо в первинному документі немає будь-якого обов'язкового реквізиту такий документ недоказовий і не може бути підставою для відображення операції в обліку.

До оформлення первинних документів пред'являються наступні вимоги:

o Первинні документи мають бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення;

o Документи складають на бланках типових форм, затверджених Держкомстатом України або на бланках спеціалізованих форм, затверджених відповідними міністерствами і відомствами, а також виготовлених самостійно, які мають містити обов'язкові реквізити;

o Записи в первинних документах роблять у темному кольорі чорнилом, кульковою ручкою, друкарськими засобами чи принтером;

o Вільні рядки в первинних документах прокреслюють;

o Документ повинен складатись чітко, розбірливо, однозначно, без помилок, офіційною державною мовою;

o Виправляти помилки в первинних документах можна коректурним способом, тобто неправильний текст або суму закреслюють тонкою рискою, а зверху пишуть правильну інформацію та роблять запис "виправлено" і підтверджують підписом осіб, які підписали цей документ із зазначенням дати виправлення. В касових та банківських документах, а також документах з обліку цінних паперів виправлення не дозволяються взагалі, такі документи анулюють, а замість них виписують нові.

Право підпису бухгалтерських документів належить лише особам, включеним керівником до переліку осіб, які мають право підпису і підтвердженим наказом, особисто (без використання факсиміле) та в деяких випадках закріплюватись відтиском печатки. Також дозволено накладання на первинні документи електронних цифрових підписів із дотриманням вимог законодавства.

2. Бухгалтерська обробка документів та порядок їх зберігання

Після того, як документи складено на місцях або прийнято від сторонніх підприємств та організацій, вони потрапляють до бухгалтерії, де вони підлягають обробці.

При надходженні документів до бухгалтерії розпочинають з проведення їх перевірки:

- за формою (формальна перевірка заповнення всіх реквізитів, відповідності стандарту і формі документа, своєчасності складання та подання до бухгалтерії);

- за змістом (змістовна перевірка правильності відображення господарської операції, її відповідність законодавчим та нормативним вимогам, логічний зв'язок показників);

- арифметична (перевірка правильності проставлених цін, розрахованих сум і підсумків).

Перевірені бухгалтерією документи проходять облікову обробку. Процес обробки в бухгалтерії прийнятих від виконавців документів включає три етапи:

- таксування - це проставлення у відповідних графах документа ціни і суми, тобто переведення натуральних та трудових вимірників у грошовий.

- групування - це об'єднання однорідних за змістом первинних документів у групи з метою підготовки зведених даних шляхом реєстрації операцій в накопичувальних та групувальних відомостях;

- бухгалтерська проводка (контирування) - це визначення у первинних документах або згрупованих документах кореспонденції рахунків.

Оформлені первинні облікові документи використовують для подальшого відображення господарських операцій у регістрах синтетичного й аналітичного обліку. Далі первинні документи, виконавши свою обліково-аналітичну функцію підлягають передачі в архів.

Для зберігання документів призначені архіви:

- поточний архів - організовується безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів звітного року, оскільки в поточному році часто є потреба звертатись до нього. Поточний архів міститься у спеціально закритих шафах. Первинні документи формують в окремі папки за хронологічною ознакою, переплітають та зберігають протягом року.

- постійний архів - розміщується у спеціально обладнаному приміщенні й призначений для зберігання первинних документів та звітів. Всі прийняті на зберігання справи реєструють в архівній книзі. Терміни зберігання документів у постійному архіві визначено Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної представницької та виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням строків зберігання документів, затверджених Головним архівним управлінням від 20.07.98р. № 41.

- державний архів - після закінчення встановлених термінів зберігання документи, що мають особливо важливе значення, передають на безстрокове зберігання до даної установи (Національного архівного фонду), а інші документи підлягають знищенню спеціальною комісією за актом з відповідною відміткою в архівній книзі.

3. Сутність інвентаризації та її види

Первинна документація не завжди може охопити всі господарські явища в момент їх здійснення (природні втрати, викликані усушкою, утрускою, використанням при зберіганні, транспортуванні, стихійні лиха, невідповідність фактичних даних обліку через помилки, розкрадання, псування тощо). У зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність у такому способі, який би забезпечив можливість взяти на облік перелічені явища. Цього досягають за допомогою інвентаризації.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ - це спосіб підтвердження правильності й достовірності бухгалтерського обліку й звітності, який застосовується шляхом перевірки в натурі наявності майна та зобов'язань шляхом описування, перерахунку, зважування, вимірювання й оцінювання одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку.

Порядок проведення інвентаризації регулюється Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. №69.

Класифікація інвентаризацій:

ь Планові інвентаризації проводяться в чітко встановлені строки у відповідності з розробленим планом, затвердженим керівництвом підприємства. Їх основним завданням є вивчення загального стану справ про відповідність оперативного обліку, встановленого обліковою політикою підприємства, і документальне оформлення господарських операцій .

ь Раптові інвентаризації проводять без попередньої підготовки і головною задачею таких інвентаризацій є встановлення будь-яких порушень і осіб, що допускають дані порушення, розробка і здійснення заходів для недопущення таких порушень у майбутньому.

ь Наскрізна інвентаризація охоплює перевіркою конкретні види майна у всіх матеріально-відповідальних осіб даного підприємства.

ь Індивідуальна інвентаризація це перевірка певного виду майна у однієї матеріально-відповідальної особи.

ь Повна інвентаризація охоплює все майно підприємства, що знаходиться на балансі підприємства і проводиться, як правило, перед складанням річної звітності .

ь Часткова інвентаризація охоплює визначену частину засобів. Вона проводиться для забезпечення точності облікових даних з метою посилення боротьби з втратами і зміцнення фінансової дисципліни.

ь Суцільна інвентаризація може здійснюватися як при повній, так і при частковій її формі і передбачає інвентаризацію всіх об'єктів.

ь Вибіркова інвентаризація охоплює фактичною перевіркою тільки окремі назви цінностей.

ь Добровільна інвентаризація проводиться в разі потреби і визначається розпорядженням керівника.

ь Обов'язкова інвентаризація проводиться у випадках, передбачених законодавством в обов'язковому порядку.

Випадки обов'язкового проведення інвентаризації

№ з/п	Випадки	Періодичність або дата проведення інвентаризації
1.	Перед складанням річної фінансової звітності	1 раз на рік у період з 1 жовтня по 31 грудня
2.	Передача майна державного підприємства в оренду	Перед передачею
3.	Приватизація майна державного підприємства	Перед приватизацією
4.	Перетворення державного підприємства в акціонерне товариство	Перед перетворенням
5.	Зміна матеріально-відповідальних осіб	На день приймання-передачі справ
6.	Встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей	На день виявлення таких фактів
7.	За приписом судово-слідчих органів	На день отримання припису
8.	Пожежа, стихійне лихо або техногенна аварія	Відразу після такої події
9.	Передача підприємств та їх структурних підрозділів	На дату передачі
10.	Ліквідація підприємства	На день ліквідації
11.	При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності
	-у разі зміни керівника колективу (бригадира)	На день приймання-передачі справ
	- вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів	На день вибуття
	- за вимогою хоча б одного члена колективу (бригади)	На день отримання вимоги
12.	Підприємство одержало відмову постачальника задовольнити претензію щодо недовантаження товарів або одержало від покупця подібну претензію. В цьому випадку проводять вибіркову інвентаризацію тих товарів, на які заявлено претензії	На день отримання відмови

Об'єктом інвентаризації є: основні засоби, нематеріальні активи, виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість.

Суб'єктами інвентаризації є: робоча та постійно діюча інвентаризаційні комісії, які створюються наказом керівника:

- Постійно діюча інвентаризаційна комісія в складі керівника структурного підрозділу або іншого працівника апарату управління (для малих підприємств), головного бухгалтера (старшого бухгалтера на правах головного) чи його заступника.

- Робоча інвентаризаційна комісія в складі інженера, технолога, механіка, виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера й інших досвідчених працівників, що добре знають об'єкт інвентаризації, ціни і первинний облік.

Забороняється включати до складу інвентаризаційних комісій матеріально-відповідальних осіб, оскільки інвентаризація повинна проводитись виключно в їх присутності, а не за участю.

4. Методика проведення інвентаризації та її документальне оформлення

Процес здійснення будь-якої інвентаризації починається з підготовки і видання наказу на її проведення. Наказ є основним внутрішнім документом, який регламентує порядок проведення, об'єкти інвентаризації, терміни проведення інвентаризації, склад інвентаризаційної комісії й оформлення необхідної документації. Перед проведенням інвентаризації керівник підприємства збирає всіх причетних до інвентаризації осіб і проводить інструктаж в цілях роз'яснення ним цілей, методів і порядку проведення інвентаризації, уточнення об'єктів, які підлягають інвентаризації, та ін. До початку проведення інвентаризації матеріально відповідальні особи в присутності комісії складають звіт про останні проведені операції, відображають їх в складському обліку та бухгалтерському обліку і разом з описом документів під розписку здають в бухгалтерію. Потім матеріально відповідальні особи дають комісії розписку, де підтверджують, що всі прибуткові та видаткові документи здані в бухгалтерію і всі матеріальні цінності, які довірені їм на зберігання, знаходяться в приміщенні складу чи інших місцях. На момент інвентаризації слід зробити всі необхідні записи по рахунках і вивести залишки на дату її проведення. При інвентаризації прибуткові і видаткові операції з цінностями, як правило, не здійснюються. До її початку також перевіряється стан вимірювального господарства -- точність ваг, гир, іншої зважу вальної та вимірювальної апаратури, завчасно розкладаються матеріальні цінності за найменуваннями, сортами, марками, розмірами тощо. Фактично інвентаризація представляю собою фактичний перерахунок наявних активів підприємства із занесенням отриманих фактичних даних до документів інвентаризації.

Всі дані, отримані комісією під час інвентаризації, вносяться до інвентаризаційних описів (акти інвентаризації), у яких назва цінностей і їхня кількість наводиться в номенклатурі, а також одиницях виміру, прийнятих в обліку. Дані документи є первинними документами, які складаються в процесі проведення інвентаризації, її підсумок. Дані документи складаються окремо по кожній матеріально-відповідальній особі і щоб запобігти внесенню змін без відома комісії, на кожній сторінці опису (акта) прописом проставляється кількість порядкових номерів цінностей, записаних на цій сторінці, і загальна кількість у натуральному вимірі незалежно від того, у яких одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і ін.) вони відображені. Під час інвентаризації необхідно виявляти і виділяти в описах непотрібні, зіпсовані цінності, брак тощо. В кінці інвентаризаційного опису (акту інвентаризації) підбивають підсумок за кількістю та вартістю і записують прописом. Після чого дані документи підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальною особою. Наявність підпису останньої свідчить про те, що інвентаризація проводилася в її присутності, а також що всі включені до опису цінності знаходяться на її відповідальному зберіганні.

Оформлені описи про фактичну наявність цінностей підприємства здаються до бухгалтерії для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. Остаточні результати проведеної інвентаризації можна визначити лише за порівняльними відомостями. Порівняльні відомості -- найважливіші заключні документи, що складаються на результативній стадії інвентаризаційного процесу. В них відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між обліковими і фактичними залишками, тобто між показниками за даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів.

Економічний суб'єкт має право складати порівняльні відомості лише по тих цінностях, по яких при інвентаризації були виявлені відхилення від облікових даних. При цьому кількісні та вартісні показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних опису і шляхом порівняння виявляються розходження між даними інвентаризації та обліку. Порівняльна відомість містить такі реквізити: найменування майна, одиниця виміру, попередні результати інвентаризації (визначаються як різниця між фактичними залишками майна та даними обліку), лишок (кількість, вартість), недостача (кількість, вартість), пересортування: а.) лишки, зараховані в покриття недостач; б.) недостачі, зараховані лишками; відхилення з урахуванням пересортування, природний убуток (кількість по нормі, належить до списання, вартість).

При визначенні попереднього результату може бути виявлено:

- відповідність фактичних і бухгалтерських даних;

- недостача (вартісна оцінка фактичної інформації менше облікової);

- лишки (вартісна оцінка фактичної інформації більше облікової).

Недостачі та лишки в бухгалтерському обліку отримали назву інвентаризаційних різниць.

Однією з причин виникнення недостачі може бути природний убуток. Під ним розуміють зменшення ваги та об'єму одиниць запасів, що виникає в процесах постачання, реалізації та при зберіганні внаслідок їх фізико-хімічних властивостей. Природний убуток виникає внаслідок усушки, випаровування, утруски, розпилення, вивітрювання, витікання тощо. Різновидом інвентаризаційних різниць може бути пересортування, яке є результатом взаємної заміни подібних товарно-матеріальних цінностей, допущене через порушення технологічного та організаційного порядку, що не відображене в обліку. Пересортуванням слід вважати лише виявлені факти недостачі і лишки по товарно-матеріальним цінностям однакового найменування в тотожній кількості і у однієї матеріально-відповідальної особи.

Причини виникнення інвентаризаційних різниць

Недостачі	Лишки
Нормовані втрати	Ненормовані втрати
- всихання; - розпилювання; - розкришування; -витікання (танення, просочування) - розлив при перекачуванні; - витрачання речовин на дихання	- втрати, що утворюються при підготовці товарів до продажу і самого продажу; - різного роду втрати, які утворюються внаслідок псування, биття, незадовільного і неправильного зберігання; - втрати від зниження якості продукції; - втрати, що виникли внаслідок крадіжок, техногенних аварій, завісу тари, форс-мажорних обставин	- неповне оприбуткування товарів; - не відображення майна в бухгалтерському обліку внаслідок втрати документів про його надходження або його невчасне оприбуткування

По всіх недостачах та лишках, втратах, пов'язаних з псуванням товарно-матеріальних цінностей, а також пропуском строків позовної давності по стягненню дебіторської заборгованості інвентаризаційною комісією повинні бути одержані письмові пояснення відповідних працівників.

За наслідками проведеної інвентаризації інвентаризаційною комісією складається протокол із зазначенням стану складського господарства, результатів інвентаризації, висновків та пропозицій щодо заліку недостач і лишків при пересортуванні, списання недостач в межах норм природного убутку, а також понаднормових недостач і втрат від псування цінностей та вжитих заходів щодо запобігання недостач і втрат в подальшому, наводяться детальні відомості про причини та осіб, винних у виникненні різниць, і заходи, вжиті щодо цих осіб. Після закінчення інвентаризації робоча комісія передає до центральної постійно діючої комісії всю документацію і протокол.

Якщо за результатами проведеної інвентаризації виявлені розбіжності між фактичною наявністю і обліковими даними, повинен бути виданий наказ керівника підприємства, відповідно до якого в обліку виправляються всі виявлені розбіжності, а результати включаються до звіту за той період, в якому була закінчена інвентаризація, а також до річного звіту.

ПОРЯДОК РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЙНИХ РІЗНИЦЬ

1) Матеріальні цінності, грошові кошти і документи, а також інші активи, що виявилися в надлишку, підлягають оприбуткуванню і зарахуванню на результати господарської діяльності з наступним встановленням причин виникнення лишку і винних в цьому осіб;

2) Природний убуток цінностей в межах встановлених норм списується за рішенням керівника підприємства, відповідно на витрати операційної діяльності. Норми природного убутку можуть застосовуватись дише в разі виявлення фактичних недостач, а при списанні необхідно звернутися до затверджених норм природного убутку та втрат. При відсутності норм втрати розглядаються як понаднормова недостача. Якщо недостача в межах таких норм, то такий факт не розцінюється як вина матеріально-відповідальної особи і в обліку вона списується на витрати підприємства.

3) Понаднормові недостачі та втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, знищення та псування матеріальних цінностей. При цьому протоколи інвентаризаційних комісій повинні містити вичерпні пояснення причин, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

4) Понаднормові втрати і недостачі матеріальних цінностей, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винні особи не встановлені або у стягненні матеріальної шкоди з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки.

5.) Перевищення вартості цінностей, які виявлені в надлишку, над вартістю цінностей, які виявлені в нестачі при пересортуванні, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей та результатів діяльності. У випадку, якщо при заліку недостач лишками при пересортуванні вартість цінностей, які виявлені в недостачі, більше вартості цінностей, які виявлені в лишках, різниця вартості повинна відноситися на винних осіб. Якщо конкретні винні особи пересортування не встановлені, то сумові різниці розглядаються як недостача понад встановлені норми природного убутку з віднесенням їх на результати діяльності.

Встановлена винна особа повинна відшкодувати підприємству збитки, які отримані в зв'язку з недостачею та псуванням матеріальних цінностей. Розмір збитків від недостачі матеріальних цінностей визначається за даними акту незалежної оцінки.

З суми, утриманої з матеріально-відповідальної особи згідно формули здійснюється компенсація збитків, залишок коштів перераховується до бюджету.

документ бухгалтерський інвентаризація облік

5. Вимірники та види оцінки в обліку

Особливістю бухгалтерського обліку, яка відрізняє його від інших видів обліку, є відображення господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому виразі, тобто у вартісному вимірюванні. З цією метою використовують такі елементи методу бухгалтерського обліку як оцінка та калькуляція.

Вартісне вимірювання охоплює всі об'єкти бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" єдиний грошовий вимірник є важливим принципом бухгалтерського обліку та звітності, а вимірювання може здійснюватись в єдиній грошовій одиниці України - гривні. Показники документів відображають кількісну характеристику господарських фактів у натуральних, трудових і грошових вимірниках.

Натуральні вимірники призначені для одержання інформації про господарські засоби і процес в натуральному виразі і надають інформацію про об'єкти обліку мірою, вагою тощо. Натуральні вимірники як правило використовуються в обліку товарно-матеріальних цінностей (кількісний облік).

Трудові вимірники використовуються для визначення кількості витраченої праці та виражаються в одиницях часу. За їх допомогою обліковують продуктивність праці, заробітну плату (облік праці та робочого часу).

Грошовий вимірник призначений для узагальнення відображення засобів, джерел їх утворення, процесів та їх результатів (грошовий облік).

ОЦІНКА - це спосіб вартісного вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення.

Правильна оцінка об'єктів обліку дає змогу зробити обґрунтовані висновки про розмір майна, власного капіталу, зобов'язань, фінансовий стан підприємства. Неправильна оцінка призводить до несвоєчасності розрахунків за зобов'язаннями, викривлення оцінки активів, неточності розподілення витрат між звітними періодами, неплатоспроможності та банкрутства підприємства.

Згідно положень (стандартів) бухгалтерського обліку існують наступні види оцінки об'єктів бухгалтерського обліку:

1. Основні засоби та нематеріальні активи

- первісна вартість - історична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених на дату придбання (створення) основних засобів. До її складу включають: суми, що сплачуються постачальникам та підрядникам (без непрямих податків); реєстраційні збори; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів. Первісна вартість збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція). Виникає при придбанні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів.

Приклад: ТОВ "Фрезер" придбало право на використання торгової марки, сплативши за нього 18 000 грн. (ПДВ - 3000 грн.). Крім того було понесені витрати на юридичне оформлення даного права в сумі 360 грн. (ПДВ-60 грн.) Первісна вартість нематеріального активу: 15000+300=15300 грн.

- справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений облік активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Виникає при безоплатному отриманні, внеску до статутного капіталу, обміні.

- переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки. Підприємство має право переоцінювати основні засоби, якщо залишкова вартість об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Переоцінці підлягає первісна вартість та сума зносу об'єктів основних засобів шляхом множення первісної вартості і суми зносу на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта основних засобів на його залишкову вартість.

- ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

- вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

- залишкова (балансова) вартість - вартість, за якою необоротні активи відображаються в балансі і визначається як різниця між первісною або переоціненою вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації). Залишкова вартість зменшується в зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта.

2. Виробничі запаси

- первісна вартість - вартість запасів при придбанні за плату. До її складу включають: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику, за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів за навантажувально-розвантажувальні роботи і транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). До первісної вартості запасів, що виготовлені власними силами підприємства - виробничої собівартості включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

- вартість вибуття - вартість при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті, яка оцінюється за одним з таких методів:

· ідентифікована собівартість відповідної одиниці запасів;

· середньозважена собівартість (застосовується щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів);

· собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО) (запаси, які першими вибувають, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів);

· нормативні затрати;

· ціна продажу (застосовується на підприємствах роздрібної торгівлі із використанням середнього відсотку торговельної націнки товарів)

Приклад: Дані щодо руху запасів.

Від кого отримані або кому видані	Надходження	Витрачання	Залишок
	Кількість	Сума	Кількість	Сума	Кількість	Сума
Залишок на 01.09					10	9 000
Від постачальника	20	19 000			30
Цеху №1			15		15
Від постачальника	30	30 000			45
Цеху №1			10		35
Цеху №2			23		12
Залишок на 01.10.

1. Розрахунок середньозваженої собівартості:

9000 + 19000+30000/10+20+30 = 966,67 грн.

Списано на виробництво: Цех №1 (15+10) = 25т.*966,67 = 24167 грн. Цех №2

23т.*966,67 = 22233 грн. Разом: 46400 грн.

Залишок на 01.10. 12т.*966,67 = 11600 грн.

2. Метод ФІФО: Цех №1 10 т. - 9000 грн. 5т.*(19000/20) = 4750 грн. 10т.*(19000/20) = 9500 грн.

Цех №2 5т * (19000/20) = 4750 грн. 18т.*(30000/30) = 18000 грн.

Разом: 48т. - 46400 грн.

Залишок на 01.10. 12т.*1000 = 12000 грн.

- чиста вартість реалізації - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Запаси відображаються в обліку за найменшою із двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

3. Дебіторська заборгованість

- первісна вартість - дорівнює справедливій (контрактній) вартості.

- чиста реалізаційна вартість - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів, вартість за якою поточна дебіторська заборгованість відображається в балансі підприємства. Резерв сумнівних боргів визначається на основі платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

4. Зобов'язання

- теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання. Дана вартість застосовується для оцінки довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки.

- сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання. Дана вартість застосовується для оцінки поточних зобов'язань.

6. Сутність калькулювання

Бухгалтерський облік можливо здійснювати лише у тому випадку, коли використовується прийом оцінки об'єктів, а у значній кількості випадків оцінка здійснюється за допомогою калькулювання. КАЛЬКУЛЮВАННЯ - це метод обчислення у грошовому виразі витрат підприємства на виробництво окремого виду продукції, робіт, послуг (собівартості).

Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції (робіт, послуг) є витрати.

Згідно П(С)БО 16 "Витрати", під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Групування витрат за статтями калькуляції виконується з метою розрахунку собівартості продукції окремих виробів, розкриває цільове призначення витрат та їх зв'язок з технологічним процесом. Перелік та склад статей калькуляції залежить від приналежності підприємства до певної галузі та регулюється самостійно підприємством та закріплюється в наказі про облікову політику.



Рис. Класифікація витрат за статтями калькуляції

Калькуляція - це документ, в якому визначається собівартість одиниці продукції в цілому та в розрізі окремих статей витрат.

В калькуляції також визначається калькуляційний об'єкт (продукція, послуга, робота) та калькуляційна одиниця (натуральна, умовно-натуральна, часу, експлуатаційна, приведена).

Види калькуляцій

1. Нормативні (стандартні) - застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково-обґрунтованих норм.

2. Кошторисні - застосовуються в будівельних організаціях і представляють собою визначення ціни будівельної продукції, дають можливість аналізувати структуру витрат на виробництво, визначати прибуток і рентабельність будівельного комплексу;

3. Планові - складаються на основі виробничих норм і дозволяють визначити допустимий обсяг витрат на виробництво продукції.

2.Звітні калькуляції - складаються на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво;

3.Повні калькуляції - відображають витрати на виробництво та збут продукції;

4.Виробничі калькуляції - складаються за всіма статтями витрат на виробництво.

Для здійснення процесу калькулювання необхідно застосовувати метод калькулювання, під яким розуміють сукупність прийомів аналітичного обліку витрат на виробництво й розрахункових процедур визначення собівартості продукту. Метод калькулювання обирається підприємством самостійно, виходячи з специфіки діяльності підприємства та закріплюється в наказі про облікову політику: позамовний, попроцесний, по передільний, нормативний.

Після визначення собівартості продукції, робіт, послуг визначається наступна економічна категорія - ціна. Ціна - це еквівалент обміну товарів, який формується на основі співвідношення попиту та пропозиції на товар.

Ц - ціна; ВСп - виробнича собівартість продукції; АВ - адміністративні витрати; Вз - витрати на збут; Пр - сума запланованого прибутку; П- податки, які включаються до ціни продукції (ПДВ, акцизний податок). Дані складові формують оптову ціну, тобто ціну, за якою підприємство реалізує продукцію іншим підприємствам, збутовим чи торговельним фірмам. Роздрібна ціна - це ціна, за якою товар реалізується споживачам і вона включає оптову ціну та торговельну націнку з метою покриття витрат обігу.

Размещено на Allbest.ru

...