Організація та стандартизація бухгалтерського обліку

Якщо в бухгалтерському обліку за прийнятою системою відображають господарські операції операційного циклу, то в Системі національних рахунків відображають операції економічного циклу кругообороту капіталу, коли сума значень всіх вихідних потоків, дорівнюватиме сумі значень усіх вхідних потоків, за такою схемою (рис. 4.1).

Рис. 4.1 Відображення операцій економічного циклу кругообороту капіталу в СНР

Ця обставина й обумовлює використання системи рахунків. У СНР використовуються 9 синтетичних рахунків, кожен з яких має свій шифр і назву:

0 - Зведений рахунок товарів і послуг;

1 - Рахунок виробництва;

2 - Рахунок утворення доходу;

3 - Рахунок розподілу первинного доходу;

4 - Рахунок вторинного розподілу доходу;

5 - Рахунок використання доходу;

6 - Рахунок операцій з капіталом;

7 - Рахунок фінансування;

8 - Рахунок інших країн (решти світу).

Рахунки 1-7 ведуть для кожного сектору економіки, рахунки 1-5 є „поточними рахунками”, де записи здійснюються регулярно, рахунки 6-7 відображають рух капіталу та капітальні витрати . рахунки 0 і 8 є консолідованими для економіки в цілому і їх також використовують для основних груп операцій. Задіяні в СНР рахунки, а їх більше 500, поділяють за обсягом інформації та рівнем її агрегування на три класи: рахунки першого класу характеризують економіку держави в цілому, пропорції між макровеличинами; рахунки другого класу деталізують рахунки першого класу щодо показників виробництва, споживання і нагромадження продукту і складання для окремих галузей, товарів; рахунки третього класу деталізують рахунки першого класу щодо показників доходів і видатків, капітальних вкладень, їх складають для окремих секторів економіки.

В Україні національні рахунки розробляє Державний комітет статистики за міжнародним стандартом - СНР ООН 1993 р. Зведені рахунки як для економіки в цілому, так і за її секторами, а також аналітичні таблиці ключового показника СНР - валового внутрішнього продукту (ВВП) публікуються у статичному щорічнику України.

У застосуванні СНР в Україні є ще проблема методологічного і організаційного характеру зокрема адаптації офіційної статистики до умов ринкової економіки; розробки і застосування нових класифікацій і групувань за секторами, галузями, видами діяльності; завершення реформи бухгалтерського обліку в напрямі міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності; удосконалення системи збирання й обробки економічної інформації, зокрема вибіркових обстежень, реєстрів, переписів тощо; підготовка сучасних кадрів.

Варто зазначити, що близько 80% інформації про економічний та соціальний розвиток держави статистика отримує через систему бухгалтерського обліку. Тому якість облікової інформації, а отже, достовірність і точність розрахованих за СНР макроекономічних показників залежить від системи бухгалтерського обліку. Тому завданням удосконалення бухгалтерського обліку і фінансової звітності на сьогодні є надзвичайно актуальним.

Як бачимо, між бухгалтерським обліком і Системою національних рахунків існує взаємозв'язок. Між цими двома системами обліку багато спільного щодо цілей. Методів обліку, оцінки окремих статей прибутків і витрат тощо. Ця спільність випливає насамперед з того, що метою обох систем обліку є забезпечення інформації для прийняття рішень, пов'язаних з управлінням економікою і підвищення її ефективності. Проте в одному випадку йдеться про управління прийняття рішень на макрорівні, тобто на підприємстві або, у крайньому випадку, на середньому рівні, тобто в галузі, а в іншому - інформація призначена для прийняття рішень на макрорівні, тобто економіки в цілому. У процесі свого розвитку МСБО і СНР справляли один на одного взаємний вплив. Достатньо зазначити, що СРН, яка з'явилася набагато пізніше бухгалтерського обліку, сприйняла багато його загальний принципів, наприклад, принцип подвійного запису кожної операції, чітке розмежування між активами і пасивами. Як уже згадувалося, один із основоположників СНР - голландський економіст Е. ван Кліфф, якого вважають винахідником терміна „національне рахівництво”, у своїй роботі з проблем СНР, написаній наприкінці 30-х років, обґрунтував можливість застосування принципів бухгалтерського обліку для опису економіки в цілому. Проте між СНР і бухгалтерським обліком існує певне розходження. Питання про взаємозв'язок між двома системами обліку має два аспекти : теоретичний і практичний. Теоретичний аспект пов'язаний зі з'ясуванням взаємозв'язку між цими двома видами обліку в принципі, з визначенням можливих напрямків удосконалення і гармонізації СНР і бухгалтерського обліку. Практичний аспект передбачає використання даних бухгалтерського обліку для розробки національних рахунків у даний час і найближчій перспективі, з'ясовує, які корективи необхідно внести в дані й методологію бухгалтерського обліку для того, щоб вони відповідали вимогам СНР.

5. Регулювання бухгалтерського обліку і звітності

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється відповідно до статей 6 та 7 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р . №996-XIV зі змінами і доповненнями від 11 травня 2000 р. №1707 - ІІІ, 8 червня 2000 р. № 1807 - ІІІ, 22 червня 2000 р. №1829-ІІІ.

Метою державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні є:

Створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

Удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулює питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності Міністерства фінансів України. Яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових опре цій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства.

Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Важливу роль у формуванні облікової політики відіграє Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України. Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України з метою:

Організація розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

Удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

Методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збирання та обробки обліково-економічної інформації;

Розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів центральної виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України.

Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на підставі Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку та її персональний склад затверджується міністерством фінансів України.

Питання державного регулювання бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах висвітлені у прийнятих законах та інших нормативних документах. Так, Закон про бухгалтерську справу, ухвалено у Великобританії, Бельгії, Швеції, Іспанії. У Франції діє загальний план ведення бухгалтерії, у Німеччині - Закон про бухгалтерські директиви. Не залежно від назви нормо творчого документа, всі вони регулюють на державному рівні питання ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності.

Після Міністерства фінансів України наступною важливою установою, яка здійснює керівництво обліку є Державний комітет статистики України. Відповідно до Закону України „Про державну статистику” від 13 липня 2000 р. Держкомстат України організовує і проводить статистичне спостереження, аналіз та надання користувачам інформації про соціально-економічні явища і процеси. Держкомстат розробляє систему показників, за якими ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє і затверджує типові форми первинного обліку. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання фінансової звітності підприємств, Міністерства фінансів погоджує з Державним комітетом статистики. Квартальна та річна фінансова звітність підприємства за встановленими формами обов'язково подаються органам державної статистики для узагальнення та розрахунку макроекономічних показників.

Висновок

Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів і які відповідають міжнародним стандартам.

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності. Розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовлюють вдосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.

Гармонізація обліку передбачає певну відповідальність та злагодженість, дотримання принципів введення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об'єднанням. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідальність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізація полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах - членах співтовариствах, тобто знаходились у гармонії один з одним.

Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку та звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Гармонізація і стандартизація є головними чинниками при веденні бухгалтерського обліку.

Література

1. Грабова Н.М „Теорія бухгалтерського обліку”. Київ, : А.С.К, 2002. -266 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”./ Вид. 2-е, доп. і перероб. -- Житомир, ЖТІ, 2000. --640 с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.- Житомир : ЖІТІ, 2000. -- 608 с.

4. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР (із наступними доповненнями і змінами)// Баланс, №37, 2000.

5. Кузмінський А.М., Кузмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку : Підручник. -- К.: Все про бухгалтерський облік, 1999. -- 288 с.

6. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. Посібник. -- К.: Т-во “Знання”. КОО,2000, 245с.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”//Все про бухгалтерський облік. -- 2002, - № 84. - 3-5с.

Размещено на Allbest.ru