Напрями вдосконалення бухгалтерських систем у банках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання 1. Напрями вдосконалення бухгалтерських систем у банках

Активізація ринкових економічних відносин в Україні вимагає серйозної роботи щодо вдосконалення методологічних засад функціонування системи бухгалтерського обліку як важливого засобу реалізації ефективних управлінських рішень. Результативність облікового процесу залежить від чіткості постановки оперативних, тактичних і стратегічних управлінських завдань, а отримана інформація позитивно впливає на обґрунтування напрямів і варіантів їх розв'язання. Використання сукупності ефективних способів ведення обліку, нових облікових інструментів забезпечує активність контролю за рівнем ризикованості діяльності, її прибутковістю та рентабельністю.

Протягом останніх років банківська система України перетворилася на одну з провідних сфер підприємницької діяльності. Утім практика висуває все складніші завдання, розв'язання яких потребує великого обсягу інформації системного характеру, переважна частина якої формується завдяки процедурі бухгалтерського обліку. Сукупність ефективних способів і методів ведення й організації обліку дає можливість уникнути надмірного ризику за здійснення банківського бізнесу та об'єктивно оцінити ефективність та результативність діяльності банку. Сформована бухгалтерська інформація виконує важливу функцію в системі захисту комерційного банку від банкрутства, підвищуючи якість керування банком та активно впливаючи на зміну характеру управлінських рішень відповідно до умов конкуренції, нестабільності фінансових ринків, які негативно позначаються на рівні ризикованості банківської діяльності. За таких обставин важливо спрямувати процеси вдосконалення бухгалтерського обліку на формування економічної інформації, що характеризує результати фінансово-господарської діяльності комерційних банків на підставі реальних показників стану активів, зобов'язань, власного капіталу з огляду на вимоги міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Реформування облікової системи вітчизняних банківських установ, яке відбулося з урахуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, позитивно вплинуло на розширення інформаційних можливостей бухгалтерського обліку. При формуванні нормативно-інструктивної бази важливо брати до уваги економічні реалії України, позитивні традиції у підходах до бухгалтерського обліку, що склалися протягом періоду опрацювання його процедур вітчизняними банками.

Варто також обґрунтувати прийнятні та економічно виправдані напрями вдосконалення реформованої облікової системи банківських установ і окреслити межі компетенції в цьому процесі кожного комерційного банку. Потребує остаточного розв'язання і проблема функціонування системи бухгалтерського обліку банку в єдності її підсистем: фінансового, управлінського обліку та податкових розрахунків.

Окреслені головні напрями вдосконалення механізму функціонування інтегрованої облікової системи банків мають практичне значення у формуванні облікової політики і можуть бути використані для опрацювання інструментарію управлінського обліку, методик обліку нових банківських операцій та розширення сфери застосування методу оцінки під час формування показників фінансової звітності.

Таким чином, теоретичне узагальнення даної проблеми, яка полягає в удосконаленні методологічних засад системи бухгалтерського обліку в банківських установах України, дає змогу сформулювати наступні висновки:

1. За умов ринкових перетворень роль і значення бухгалтерського обліку як важливої функції управління комерційним банком суттєво зростає. З позицій вимог до інформаційного забезпечення управлінського процесу у сфері банківської діяльності процедури бухгалтерського обліку мають забезпечувати адекватне відображення фінансового стану та його змін, що зумовлює об'єктивну потребу в реформуванні облікової системи банківських установ України. Програма реформування спрямована на розробку таких методологічних інструментів, які дозволяють визначати реальні результати фінансової діяльності, ураховувати економічні ризики, реально оцінювати дійсну вартість власного капіталу банку, зростання якого - головна мета діяльності господарських суб'єктів.

2. Загальнотеоретичною базою бухгалтерського обліку в комерційних банках є загальна теорія бухгалтерського обліку, яка розглядає методологічні та організаційні принципи його побудови, а також такі фундаментальні для кожної науки поняття, як предмет, метод, інструменти, об'єкти. Загалом визначення цих понять не містять принципових відмінностей у процесі застосування у системі обліку різних господарських суб'єктів, проте їх потрібно розглядати з орієнтацією на конкретний об'єкт дослідження - систему бухгалтерського обліку в комерційних банках. Головні відмінності методологічного характеру стосуються побудови облікового процесу комерційного банку, що здійснюється в системі автоматизації банку. Оскільки банківський бізнес має специфічні ознаки, то особливості діяльності банківських установ необхідно враховувати в дослідженні системи бухгалтерського обліку як важливої складової загального процесу керування комерційним банком.

3. Інтегрована облікова система в сучасному банку органічно поєднує
три види обліку: оперативний, статистичний та бухгалтерський. У системі автоматизації комерційного банку вони формують інформаційні потоки трьох рівнів та зумовлюють доцільність активізації механізмів дії інтегрованої облікової системи банку. Ця інформація систематизується, зберігається та передається у вигляді електронних файлів до репозитарію економічної інформації НБУ, де вона поповнює базу даних, що дозволяє проводити об'єктивний, достовірний, оперативний контроль та аналіз діяльності кожного комерційного банку та банківської системи загалом на будь-яку дату.

4. Бухгалтерський облік як складова інтегрованої облікової системи банку з позицій системного підходу набуває чітких ознак складної динамічної системи. Бухгалтерський облік - це система, єдність якої визначають окремі підсистеми: фінансовий і управлінський облік та підсистема податкових розрахунків, взаємозв'язані тісними інформаційними потоками. Взаємодія цих підсистем забезпечується засобами облікової політики, котра створює необхідні економічні засади для реалізації предметної сутності системи бухгалтерського обліку. У цьому зв'язку зазначені підсистеми доцільно розглядати як фінансовий бухгалтерський облік, управлінський бухгалтерський облік та бухгалтерський облік податкових розрахунків. Це означає, що система бухгалтерського обліку - неподільне утворення в межах інтегрованої облікової системи банку, а виокремлення фінансового й управлінського обліку та податкових розрахунків відбувається лише на методологічній основі.

5. Головна особливість бухгалтерського обліку в управлінні банком полягає в його системному характері, що на практиці виявляється у чіткій логічній єдності інформаційної, контрольної й аналітичної функцій. Розглядаючи значення бухгалтерського обліку для контролю за процесом здійснення банківської діяльності, контрольну функцію слід визнати функцією економічною, оскільки всі контрольні процедури спрямовуються на досягнення запланованих показників системи цілепокладання (прибутку, ліквідності, надійності), яка і визначає ефективність економічної діяльності банківської установи. Крім того, контрольна функція за умов внутрішньобанківського розрахунку забезпечує встановлення міри відповідальності керівників усіх структурних підрозділів у виконанні певних економічно обґрунтованих завдань.

Нових ознак набуває також форма вияву регулювальної функції бухгалтерського обліку. Завдяки регулювальній функції запроваджується ефективний методологічний інструмент - метод резервів - та забезпечується формування фінансової звітності за реальною оцінкою стану активів та капіталу банку, що, по-суті, визнано основним завданням виконання програми реформування обліку в банківських установах України.

6. Під час реформування бухгалтерського обліку в банках України відбулися суттєві зміни в методології бухгалтерського обліку як сукупності принципів і облікових інструментів побудови методик обліку конкретних банківських операцій. Найважливішою метою реформування бухгалтерського обліку в банках є створення науково обґрунтованої й ефективної системи обліку і звітності як у межах окремого банку, так і на рівні всієї банківської системи. Об'єктивну необхідність реформування зумовили зміни акцентів у загальному процесі управління, мета якого за умов ринкових відносин полягає в мінімізації негативного впливу ризиків на загальну рентабельність банку. Засоби облікового методологічного інструментарію, що діяли до початку реформування, не забезпечували зазначених потреб управління, а оновлення фінансово-господарських процесів банку значною мірою випереджало розвиток загальної методології бухгалтерського обліку. Цим пояснюються дуже стислі строки переходу до реформованої системи обліку і звітності в банках. У ході реформування збігались у часі процеси оновлення методології бухгалтерського обліку та вдосконалення загальної інтегрованої облікової системи банку з орієнтацією на потреби управління.

7. Запроваджені в процесі реформування нові облікові інструменти
та механізми є настільки значущими, що їх об'єднано дефініцією "нова ідеологія обліку". Зміст "нової ідеології обліку" визначають облікові механізми нарахування, резервів та переоцінювання активів, запровадження яких суттєво вплинуло на коригування методик обліку основних банківських операцій і заклало підвалини функціонування підсистеми фінансового обліку в банках.

8. Загальну процедуру фінансового обліку в межах системи бухгалтерського обліку визначає логічно витримана чітка послідовність виконання бухгалтерських дій з реєстрації, групування, нагромадження, опрацювання облікових даних та формування інформаційної бази фінансової звітності й управлінських узагальнень. Концептуальне переопрацювання нормативно-методичної бази обліку і передовсім плану рахунків здійснено з орієнтацією на процедурні потреби фінансового обліку в банках. З огляду на виконання зазначених завдань слід розширити склад об'єктів фінансового обліку за рахунок визнання об'єктами обліку резервів під банківські ризики. Інформація щодо ризиків отримується розрахунково на підставі спостережень за змінами у макроекономічному середовищі та узагальнюється на рахунках резервів за можливими втратами від здійснюваних банками кредитних операцій, операцій з цінними паперами та за дебіторською заборгованістю. Важливими об'єктами треба також уважати нараховані доходи та нараховані витрати. Узагальнена на рахунках інформація за цими об'єктами фінансового обліку може бути використана для аналізу та прогнозування дохідності, а також прибутковості банківської діяльності за окремими напрямами.

9. Міжнародними стандартами не передбачено обов'язковість ведення плану рахунків, проте, з огляду на традиційні підходи до організації облікового процесу цей елемент методу бухгалтерського обліку у вітчизняній практиці збережено. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України побудовано з урахуванням облікових можливостей нового методологічного інструментарію і він повною мірою відповідає відображенню змісту фінансово-господарських операцій банку за методиками, сформованими відповідно до процедур нових методологічних інструментів - нарахування, резервів, переоцінювання. План рахунків є ефективним засобом поточного контролю й оперативного аналізу, він сприяє групуванню інформації стосовно діяльності банку, дозволяючи своєчасно зрозуміти сутність процесу ведення банківського бізнесу і переорієнтувати його в разі виникнення реальної загрози зростання фінансових ризиків. Структура Плану рахунків уможливлює внесення необхідних змін до номенклатури балансових рахунків, рахунків доходів і витрат без порушення загальних принципів виокремлення розділів і груп за відповідними класами. За необхідності банки можуть самостійно опрацьовувати робочі плани рахунків, виокремлюючи в них балансові синтетичні рахунки, аналітичні рахунки та рахунки підсистеми управлінського обліку.

10. Оновлення системи бухгалтерського обліку в банківських установах у процесі її реформування полягає в докорінній трансформації та змінах головних підходів до побудови облікового процесу через фундаментальні методологічні зміни. Це не означає, що розвиток науки про бухгалтерський облік проходить шляхом "накладання" нових принципів обліку на старі, а навпаки - методологія вдосконалюється під впливом змін господарських процесів як безпосередньо в банку, так і в зовнішньому макроекономічному середовищі. Отже, процес удосконалення методології є засобом розв'язання конкретних управлінських проблем.

11. Методологічний інструментарій фінансового обліку тісно взаємодіє з підсистемою управлінського обліку в банку. Це забезпечує дотримання принципу одноразового введення інформації та багаторазового її використання в процесі управління. У системі бухгалтерського обліку підсистема управлінського обліку виконує функції планування, обліку, контролю та аналізу, що дозволяє характеризувати її як своєрідний фільтр для великого обсягу інформації. Підсистема управлінського обліку спрямована на формування тих інформаційних потоків, які забезпечують потреби управління за всіма напрямами банківської діяльності. Сприйняття управління як інформаційного процесу означає визнання закономірності та об'єктивності поглядів на облік як на інформаційну систему, а на управлінський облік - як підсистему загальної інтегрованої облікової системи банку.

12. Управлінський облік - це спосіб надання керівництву фінансової інформації в ключових управлінських сферах: плануванні, контролі, прийнятті рішень. З огляду на це механізми підсистеми управлінського обліку необхідно опрацьовувати в розрізі трьох площин: 1) цінового (економічного) поля; 2) інформаційного поля; 3) поля очікувань. За такого підходу підсистема управлінського обліку за будь-яких організаційних форм її побудови визначається як ефективний елемент загального процесу управління банківською діяльністю.

необоротний бухгалтерський банківський облік

Питання 2. Облік необоротних активів

Необоротні активи - це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року. До них відносяться основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.

Ведення бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів регламентує Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банку України, затверджена Постановою правління НБУ №480 від 18.01.2006 року, міжнародними та національними стандартами бухгалтерського обліку. Операції, пов'язані з придбанням та рухом основних та нематеріальних активів, належать до категорії внутрішньобанківських операцій.

Класифікація груп необоротних активів банку для бухгалтерського обліку ґрунтується на вимогах Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби" та №8 "Нематеріальні активи".

Бухгалтерський облік основних засобів і нематеріальних активів включає:

облік з придбання, поліпшення, переоцінки та вибуття основних засобів і нематеріальних активів на підставі первинних документів;

облік нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів;

бухгалтерський контроль за збереженням основних засобів і нематеріальних активів.

Далі розглянемо окремо облікові процедури основних засобів і нематеріальних активів.

Під основними засобами розуміють матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

У бухгалтерському обліку основні засоби класифікують за такими групами:

Основні засоби: земельні ділянки; будинки, споруди і передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); інші основні засоби.

Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (не титульні) споруди; інші необоротні матеріальні активи.

Незавершені капітальні інвестиції.

На підставі зазначених груп банки самостійно здійснюють класифікацію основних засобів і встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу необоротних матеріальних активів.

До об'єктів основних засобів у банках також відносять зброю, систему безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації.

Для обліку основних засобів використовують балансові рахунки:

4400 "Основні засоби",

4409 "Знос основних засобів",

4430 "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами",

4431 "Обладнання, що потребує монтажу".

Організацію облікового процесу основних засобів розпочинають із документального забезпечення. Керівником банку призначається відповідальна особа за збереження основних засобів, з якою укладається договір про матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Кожному об'єкту основних засобів присвоюють відповідний інвентарний номер, який проставляють на предметі, в інвентарній картці та в інвентарній книзі обліку. Ці номери зберігають за об'єктом на весь період його розміщення в банку. Інвентарні номери об'єктів, що вибули, не можуть бути присвоєні іншим об'єктам, що надійшли в банк.

Аналітичний облік основних засобів ведуть в інвентарній книзі. А також в інвентарних картках (Додатки 1, 2).

На підставі даних акта приймання-передачі, технічної документації та іншої інформації про об'єкт відкривають інвентарну картку. В інвентарній книзі, яка є описом інвентарних карток, записи здійснюють за кожним об'єктом окремо. Облік зброї ведуть в окремих інвентарних картках. Інвентарні книги обліку в кінці року не закривають і записи в них продовжують у новому році.

У банках ведення інвентарної книги та інвентарних карток здійснюють автоматично за допомогою програмного забезпечення. Така форма ведення даних регістрів забезпечує наявність усіх регістрів на паперових носіях при першій потребі, заповнення необхідних реквізитів та звірку аналітичного обліку з синтетичним на будь-яку дату. Інвентарні картки та інвентарні книги роздруковують в банках протягом року при потребі.

Для отримання аналітичних даних за відповідний день чи період про наявність і рух основних засобів за їх кваліфікаційними ознаками та підсумковими даними записів в інвентарних картках та книгах у банках складають відомості руху та залишків основних засобів, нематеріальних активів та інших матеріальних необоротних активів.

Основними щоденними формами синтетичного обліку операцій за рахунками 4-го класу в підвідомчих установах банку є: оборотно-сальдовий баланс та оборотно-сальдова відомість.

У банку придбані, побудовані та безкоштовно одержані об'єкти основних засобів оприбутковують на підставі актів приймання-передачі основних засобів (Додаток 3). Акти складають у трьох примірниках на кожній об'єкт окремо. В акті приймання-передачі зазначають інформацію щодо основних засобів, зокрема: детальна характеристика об'єкта, дата введення в експлуатацію, коротка технічна характеристика, необхідні відомості про нарахування амортизації, первісну (переоцінену) вартість, термін корисного використання тощо. Вказують також склад комісії та матеріально-відповідальну особу. Акт затверджує керівник банку чи уповноважена особа і разом з технічною документацією передає в бухгалтерію для відображення і обліку проведених операцій. Другий примірник передають разом з об'єктом основних засобів стороні, що приймає (чи стороні, що передає), а третій передають на зберігання матеріально-відповідальної особи.

Основні засоби можуть вибути з балансу внаслідок безкоштовної передачі юридичній чи фізичній особі, списання з балансу через фізичне чи моральне зношення об'єкта, внаслідок руйнування чи аварії, стихійного лиха або іншої надзвичайної події, реалізації через недоцільність подальшого їх використання.

Для списання з балансу основних засобів на підставі наказу керівника установи банку створюють постійно діючу комісію, до якої входять заступник керівника (голова комісії), головний бухгалтер або його заступник, юрист, працівники господарчої служби та спеціалісти комп'ютеризації банківських операцій.

Записи в бухгалтерському обліку за вибуттям основних засобів здійснюються на підставі акта на списання (Додаток 4), який складають у двох примірниках. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, а другий залишають у особи, відповідальної за зберігання майна. Акти на списання затверджує керівник банку або його заступник. В актах на списання вказують основні дані, що характеризують об'єкт: рік виготовлення чи побудови, дата його надходження в банк, дата введення в експлуатацію, первісна вартість об'єкта (вартість придбання), сума нарахованого зносу за даними бухгалтерського обліку, кількість поведених ремонтів тощо. Докладно висвітлюють причини списання об'єкта основних засобів, стан його основних частин, деталей, вузлів.

При знищенні списаних основних засобів складають акт про їх знищення довільної форми. Акт передають на зберігання матеріально-відповідальної особі.

Реалізацію основних засобів проводять на підставі розпорядження керівника та виписного акта (накладної) в трьох примірниках. В актах (накладних) обов'язково вказують ціну реалізації основних засобів. Акти підписують особи, які мають право першого та другого підпису (згідно з наказом), матеріально-відповідальною особою, яка відпустила основні засоби, та одержувачами основних засобів. Перший примірник передають одержувачу основних засобів, другий залишається у матеріально відповідальної особи і є підставою для подальшого списання в обліку, третій передають пропускному пункту для контролю за вивозом товарно-матеріальних цінностей.

На підставі отриманих документів, які засвідчують рух основних засобів в установах банку (придбання, передача, реалізація та списання), відповідний виконавець бухгалтерії в меморіальному ордері виконує бухгалтерські проведення. Меморіальний ордер підписує виконавець, головний бухгалтер чи його заступник, який має право контролю за виконанням внутрішньобанківських операцій. Меморіальний ордер вміщується в папку внутрішньобанківських документів дня разом з документами, які засвідчують виконання операцій.

Основні засоби в бухгалтерському обліку обліковують за первісною оцінкою - собівартістю їх придбання або створення. Первісна вартість включає всі витрати, пов'язані з придбанням (ціна придбання, у тому числі ввізне мито, непрямі податки, якщо вони не відшкодовуються), доставкою, встановленням, монтажем, налагодженням та введенням в їх експлуатацію. Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання об'єкта чи доведення його до робочого стану, не включають до первісної вартості цього об'єкта.

У процесі експлуатації основні засоби потребують: модернізації, добудови, дообладнання, реконструкції тощо. Проведення зазначених капітальних інвестицій збільшують майбутні економічні вигоди від подальшого використання об'єктів основних засобів. Тому витрати за завершеним поліпшенням власних основних засобів відносять на збільшення їхньої вартості.

Придбання об'єктів основних засобів здійснюють відповідно до угоди, укладеної з постачальником. Згідно з угодою (контрактом) на придбання основних засобів, можлива попередня оплата постачальнику. У такому випадку заповнюється платіжне доручення, яке підписує керівник та головний бухгалтер або їх заступники. Та виконується бухгалтерське проведення:

Д-т 3510 "Дебіторська заборгованість з придбання активів",

К-т 1200 "Кореспондентські рахунки в Національному банку України".

Облік капітальних інвестицій за придбаними основними засобами, які ще не введено в експлуатацію, а також проведення додаткових капітальних інвестицій (модернізація, дообладнання тощо) здійснюють за рахунками 4430 "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами" та 4431 "Обладнання, що потребує монтажу":

на суму придбаних основних засобів (згідно з рахунком-фактурою або накладною) виписується меморіальний ордер -

Д-т 4430 "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами",

К-т 3510 "Дебіторська заборгованість з придбання активів".

обладнання, що потребує монтажу -

Д-т 4431 "Обладнання, що потребує монтажу",

К-т 3510 "Дебіторська заборгованість з придбання активів".

При введенні основних засобів в експлуатацію на підставі акта приймання-передачі у меморіальному ордеру здійснюють бухгалтерське проведення -

Д-т 4400 "Основні засоби",

К-т 4430 "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами",

К-т 4431 "Обладнання, що потребує монтажу".

Створення основних засобів, їхнє поліпшення та удосконалення відображають в тій самій послідовності й та тих самих бухгалтерських рахунках.

Для підтримки основних засобів у робочому стані здійснюють поточний і капітальний ремонти та техобслуговування. Вказані витрати не підвищують продуктивності активу та терміну його використання, тому їхня сума відображається за рахунками класу 7 в тому періоді, коли вони здійснені, та не підлягає амортизації.

При проведенні робіт для підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані здійснюють проведення:

передоплата -

Д-т 3519 " Дебіторська заборгованість за послуги",

К-т 1200 " Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України",

К-т 2600 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання",

К-т 2620 " Кошти на вимогу фізичних осіб".

виконані роботи відносять на витрати банку -

Д-т 7420 "Витрати на утримання власних основних засобів і нематеріальних активів",

К-т 3519 "Дебіторська заборгованість за послуги".

Після первісного визнання об'єкта основного засобу як активу його подальший облік здійснюється із застосуванням одного з таких методів:

1) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та нагромаджених збитків від зменшення корисності;

2) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та нагромаджених збитків від зменшення корисності.

Вартість об'єктів переоцінюють в разі, якщо залишкова вартість об'єктів основних засобів суттєво відрізняється від справедливої їх вартості на дату складання балансу. Переоцінену вартість і суму зносу об'єкта основних засобів визначають множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта на індекс переоцінювання, котрий визначають діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Суму дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включають до складу додаткового капіталу, а суму уцінки - до складу витрат банку.

У бухгалтерському обліку переоцінку відображають за допомогою бухгалтерських проведень (рис. 1 на наступній стор.).

Вартість усіх необоротних активів підлягає амортизації, крім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій. Земля є активом, за який не нараховується амортизація, оскільки термін її використання практично необмежений.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Нарахування амортизації здійснюють протягом строку корисного використання об'єкта, який банк визначає самостійно. Нарахування амортизації починається при визначенні об'єкта основного засобу активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основного засобу став придатним для використання.

Банк може проводити нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів із застосуванням таких методів:

Метод нарахування амортизації	Сутність методу нарахування амортизації
Прямолінійний	Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.
Метод зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта у результаті ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості	Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.
Кумулятивний	Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму років його корисного використання.
Виробничий	Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.
Податковий	Цей метод передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з цим методом основні засобі розподіляють на 4 групи: до першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої - квартальна норма амортизації 2%; до другої групи належать автомобільний транспорт та вузли, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, офісне обладнання, устаткування та приладдя даних - квартальна норма амортизації 10%; до третьої групи належать будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої, четвертої груп, - норма амортизації для них 6%; до четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів, - квартальна норма амортизації для них 15%. Податковий метод усі банки використовують у податковому обліку з метою визначення бази оподаткування податком на прибуток.

Метод амортизації основних засобів і нематеріальних активів банк обирає самостійно, залежно від умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо для нематеріальних активів ці умови визначити неможливо, то амортизацію нараховують із застосуванням прямолінійного методу. При зміні методу нарахування амортизації новий метод застосовують, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому відбулися зміни.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується прямолінійним або виробничим методами.

Обраний банком метод нарахування амортизації зазначається в його обліковій політиці. Нарахування амортизації здійснюється щомісячно.

Призупиняють нарахування амортизації основних засобів на період їх реконструкції, модернізації та консервації.

Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається рахунками:

4309 "Накопичена амортизація нематеріальних активів",

4409 "Знос основних засобів",

4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Нараховану амортизацію відносять до витрат звітного періоду і відображають в обліку таким бухгалтерським проведенням:

Д-т 7423 "Амортизація",
К-т 4309, 4409, 4509.

Знос - це результат накопичення амортизаційних відрахувань за об'єктом матеріальних активів. Різницю між первісною вартістю та сумою зносу визначають як балансову (залишкову) вартість основних засобів. Нарахування зносу припиняють при досягненні рівня первісної вартості об'єкта основних засобів.

Безоплатну передачу та отримання основних засобів відображають у бухгалтерському обліку такими проведеннями:

безоплатну передачу основних засобів зараховують на баланс банку

Д-т 4400 "Основні засоби",
К-т 6499 "Інші доходи".

безоплатно передані основні засоби -

Д-т 7490 "Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів",
К-т 4400 "Основні засоби".

Завершальним етапом бухгалтерського обліку основних засобів є облік вибуття основних засобів внаслідок продажу чи ліквідації.

Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначають як різницю між доходом від вибуття основних засобів та їх балансовою (залишковою) вартістю. Суму перевищення балансової вартості об'єкта над сумою продажу відображають за дебетом рахунка 7490 "Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів". Якщо сума продажу перевищує балансову (залишкову) вартість, то суму перевищення відображають за кредитом рахунка 6490 "Позитивний результат від продажу нематеріальних активів та основних засобів".

Об'єкти, які не придатні для роботи в результаті зносу, значного пошкодження унаслідок надзвичайних подій (пожежа, аварія, стихійне лихо тощо), підлягають списанню або ліквідації згідно з актом на списання. У бухгалтерському обліку при вибутті повністю амортизованого (зношеного) об'єкта, рівень зношення якого сягнув балансової вартості об'єкта, здійснюють проведення:

Д-т 4409 "Знос основних засобів",
К-т 4400 "Основні засоби".

Під нематеріальними активами розуміють активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані і утримуються банком, щоб використати в своїй діяльності понад один рік (або впродовж одного операційного циклу) в адміністративних цілях чи надання в лізинг іншим особам.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведуть щодо кожного об'єкта за такими їх групами:

право на користування майном (земельна ділянка, будівля, право на оренду приміщень тощо),

право на комерційне позначення (право на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо).

авторське право на суміжні з ним права (право на комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) тощо),

незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи,

інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Банки самостійно визначають групи залежно від виду та способу використання нематеріальних активів у своїй діяльності.

Придбані нематеріальні активи зараховують на баланс банку за первісною вартістю. Облік первісної вартості нематеріальних активів здійснюють за рахунком 4300 "Нематеріальні активи". Капітальні вкладення за не введеними в експлуатацію нематеріальними активами обліковують на відповідному рахунку 4310.

Аналітичний облік ведуть в інвентарних картках, а також в інвентарній книзі пооб'єктного обліку. Записи в інвентарній книзі здійснюють на кожен предмет окремо. Ведення інвентарної книги та інвентарних карток здійснюють автоматизовано із застосуванням програмного забезпечення .

Обліковий механізм операцій з об'єктами нематеріальних активів зображено на рис. 3 (на наступній стор.).

При відображенні бухгалтерських процедур в інформаційній обліковій системі операцій з об'єктами основних засобів та нематеріальних активів існує певна схожість. За умови належного документального оформлення даних операцій, правильного їх відображення в системі обліку за допомогою бухгалтерських проведень стає можливим якісне та законне здійснення фінансово-посередницьких функцій установою.

Ситуаційне завдання 3

Станом на 01.12 ц.р. у комерційному банку "Надра" було проведено інвентаризацію основних засобів, за результатами якої виявлено три калькулятори, яких немає на балансі банку, а також один вогнегасник. Вартість одного калькулятора - 650 грн, одного вогнегасника - 885 грн. Встановлено також нестачу двох друкарських машинок (балансова вартість відповідно 1200 і 989 грн, знос - відповідно 325 і 100 грн.) За результатами інвентаризації встановлено винну особу.

Зробити бухгалтерські записи за результатами інвентаризації.

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн
		Дебет	Кредит
1.	Основні засоби, що виявлені у надлишку, підлягають оприбуткуванню:	4400 Основні засоби	6499 Інші доходи	2 835,00:
	- калькулятор (3 шт. * 650 грн)			1950,00
	- вогнегасник (1шт. * 885 грн)			885,00
2.	Списання з балансу основних засобів внаслідок нестачі:			1 764,00:
	1-я друкарська машинка (1200,00 - 325,00 = 875,00 грн)			875,00
	2-я друкарська машинка (989,00 - 100,00 = 889,00 грн)			889,00
	в часті амортизованих сумм:	4409 Знос операційних основних засобів	4400 Операційні основні засоби	425,00
	в часті суми, віднесеної на матеріально відповідальну особу:	3552 Нестачі та інші нарахування на працівників банку	4400 Операційні основні засоби	1 764,00
3.	Відшкодування вартості основних засобів з матеріально відповідальної особи	Кореспондентський рахунок, поточний рахунок клієнта, рахунок готівкових коштів	3552 Нестачі та інші нарахування на працівників банку	1 764,00

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки та банківську діяльність" №2121-III від 07.12.2000 р.

2. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 р.

3. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банку України, затверджена Постановою правління НБУ №480 від 18.01.2006 р.

4. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994 р. (із змінами).

5. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби" та №8 "Нематеріальні активи".

6. План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджені Постановою правління НБУ №280 від 17.06.2004 р.

7. Волкова І.А., Калініна О.Ю. Бухгалтерський облік в банках: Навчальний посібник рекомендовано МОН України. - Центр навчальної літератури, 2009.

8. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000.

9. Облік і аудит у банках: Підручник / А. М. Герасимович, Л. М. Кіндрацька, Т. В. Кривов'яз та ін.; За заг. ред. проф. А. М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2004.

10. Кузьмінська О. Е., Кириленко В. Б. Організація обліку в банках: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2002.

Размещено на Allbest.ru

...