Управління витратами за нормативним методом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Карпатський інститут підприємництва ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

Курсова з дисципліни: «Організація й методика бухгалтерського обліку»

на тему: «Управління витратами за нормативним методом»

Зміст

Вступ

1. Сутність і принципи обліку за нормативними витратами

1.1 Суть, загальна характеристика та значення системи обліку та калькулювання собівартості продукції за нормативними витратами

1.2 Основні принципи системи "стандарт- кост"

1.3 Порівняльна характеристика нормативного методу

2. Суть системи обліку і калькулювання за нормативними витратами

2.1 Порядок нормування витрат і визначення нормативної собівартості продукції

2.2 Варіанти обліку за нормативними витратами та облік відхилення від норм

2.3 Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток

3. Калькулювання собівартості продукції

3.1 Калькулювання фактичної собівартості продукції

3.2 Переваги системи обліку і калькулювання собівартості продукції

за нормативними (стандартними) витратами

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

На сьогодні управлінський облік - це не лише облік витрат підприємства, а передусім, добре організований аналітичний облік і не лише витрат, а й таких об'єктів як основні засоби, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти, кошти в розрахунках, капітал, зобов'язання тощо. Набуваючи нового, більш вагомого значення у сучасній економічній практиці суб'єктів господарювання, управлінський облік не просто реєструє, узагальнює, контролює факти господарського життя, він забезпечує управлінський персонал інформацією про різні аспекти діяльності підприємств, які відображаються у бухгалтерському обліку і безпосередньо впливають на якість управлінських рішень, ефективність системи управління. Такий облік покликаний забезпечити систему управління якісною економічною інформацією. Дані управлінського обліку широко використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень, для аналізу господарської діяльності та пошуку резервів скорочення витрат.

Своєчасний вплив на рівень витрат на виробництво і формування собівартості продукції можливо при такій організації і методології обліку, при якій причини зміни собівартості, допущення перевитрат і одержання економії засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але щодня в самому процесі виконання плану на основі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, що застосовується в різних галузях промисловості. За допомогою цього методу відбувається своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати невраховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок тощо).

Таким чином обрана тема курсової роботи «Система обліку і калькулювання за нормативними витратами» є дуже важливою та актуальною, адже розвиток внутрішньогосподарського контролю в умовах ринкових відносин потребує особливої уваги.

Метою курсової роботи є вирішення таких питань:

- суть системи обліку і калькулювання за нормативними витратами;

- основні принципи та відмінності цієї системи;

- варіанти обліку;

- переваги застосування даної системи ;

1. Сутність і принципи обліку за нормативними витратами

нормативний витрата собівартість калькулювання

1.1 Суть, загальна характеристика та значення системи обліку та калькулювання собівартості продукції за нормативними витратами

Система «стандарт-кост» виникла на початку XX ст. у США. Це був один з принципів наукового менеджменту, запропонований Ф. Тейлором, Г.Емерсоном та ін. Перші згадки про систему стандарт-кост зустрічаються у книзі Г. Емерсона «Продуктивність праці як основа оперативної роботи і заробітної плати». Вперше повну систему нормативного визначення витрат описав у 1911 р. Ч. Гаррісон. У статтях на тему «Облік собівартості на допомогу виробництву» (1918 р.) він дав детальну характеристику цієї системи. У Радянському Союзі про систему «стандарт-кост» заговорили у 1933 р. у зв'язку з публікацією в перекладі книги Ч. Гаррісона «Стандарт-кост». У 1934 р. було опубліковано російською мовою переклад книги другого американського економіста Т. Дауні «Стандарт-кост в системному обліку».У 1931 р. Інститут техніки управління зайнявся детальним вивченням можливостей практичного застосування системи «стандарт- кост» в СРСР. Великий внесок у розв'язання цієї проблеми зробили радянські вчені Є.Г. Ліберман та М.Х. Жебрак, які розробили на базі «стандарт-кост» систему нормативного обліку витрат.

«Стандарт-кост» -- це система вимірювання оціночних розмірів витрат на будь-якій ділянці виробництва, тобто тих, які повинні бути понесені при певних умовах. Вона дає можливість адміністрації визначити, скільки продукт повинен коштувати підприємству (нормативні витрати на його виробництво), скільки він фактично коштує (фактичні витрати) та причини відхилень між цими витратами. Завдяки цьому менеджери мають можливість контролювати витрати і відповідно реагувати на їх відхилення від нормативу.

Ця система базується на використанні методу обліку затрат і калькулювання за нормативними затратами. Вона включає облік затрат, калькулювання нормативної собівартості продукції та надання інформації про відхилення фактичних затрат від нормативних.

Норму можна розглядати як встановлений кількісний вираз ресурсу на виготовлення одиниці продукції за умови використання прогресивної технології та організації виробництва.

Нормальна виробнича потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умови звичайної діяльності протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Можна теж застосовувати фактичний рівень виробництва, якщо він наближається до нормальної потужності.

Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних нормативну базу, що містить норми затрат і нормативні ціни, їх слід регулярно переглядати. Оцінка матеріалів за нормативною собівартістю здійснюється за умови стабільності цін на матеріали.

Нормативний метод обліку затрат широко застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), які здійснюють масово та серійне виробництво різноманітної й складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів. Нормативний облік використовується також у дрібносерійному та одиничному виробництвах, проте не отримав ту і широкого застосування.

Метод нормативних затрат сприяє також використанню досягнень науково-технічного прогресу, впровадженню прогресивних норм затрат, здійсненню діючого контролю за рівнем затрату процесі виробництва, виявленню резервів скорочення собівартості продукції, оперативному керівництву виробництвом.

Нормативний облік затрат і калькулювання собівартості продукції передбачає управління господарськими процесами через відхилення, наявність яких є свідченням того, що в системі управління відбуваються небажані явища або розроблені норми не є обґрунтованими.

Відомий термін «управління за відхиленнями» можна охарактеризувати як систему оперативного реагування на ситуацію, що складається. Тому особливий інтерес для керівництва має інформація саме про відхилення, оскільки вона сигналізує про недоліки в системі управління й про необхідність термінового втручання в процес діяльності з метою коригування та встановлення причин і винуватців відхилень.

Вважається, що система калькуляції собівартості за нормативними затратами доцільна для технологічних процесів, які складаються з великої кількості операцій, що постійно повторюються. За таких умов вона є найбільш ефективною.

Причиною широкого використання системи калькуляції собівартості за нормативними затратами є формування на її основі інформації, корисної для досягнення багатьох цілей. Наприклад, для складання кошторисів, спрощення оцінки матеріально-виробничих запасів, прогнозування затрат майбутніх періодів, прийняття рішень, а також для контролю за ефективним використанням усіх видів ресурсів і оцінки ефективності діяльності підприємств у цілому.

1.2 Основні принципи системи «стандарт-кост»

Суть системи «стандарт- кост» розкривається на основі основних принципів і особливостей цієї системи.

До основних принципів системи «стандарт-кост» можна віднести:

1) науково обґрунтоване попереднє нормування витрат;

2) роздільний облік витрат за нормативами та відхилень від нормативів;

3) періодичний перегляд нормативів при зміні умов виробництва;

4) калькулювання собівартості продукції за нормативними і фактичними витратами;

5)систематичний контроль і аналіз відхилень від нормативів за їх видами, місцями виникнення, причинами; оперативне реагування на відхилення.

Основними особливостями є :

- наявність норм споживання ресурсів і облікових цін на ці ресурси в процесі діяльності підприємства;

- відображення фактичних затрат з розподілом їх на затрати за нормами та відхилення від норм;

- оперативний облік відхилень від норм споживання ресурсів з визначенням величини відхилень за місцями виникнення, при чинами і винуватцями цих відхилень для управління затратами;

- системний облік змін норм для перевірки обґрунтованості поточного рівня норм і контролю економічної ефективності здійснення організаційно-технічних заходів;

- формування звітів про затрати та деталізація даних про виявлені відхилення з урахуванням конкретних чинників і винуватців у цих відхиленнях.

Завдяки вказаним принципам і особливостям цей метод обліку є ефективним інструментом:

1) планування. Наявність норм спрощує планування потреб у виробничих ресурсах (обладнанні, матеріалах, персоналі) та фінансах для придбання цих ресурсів. Формування на базі норм затрат планових калькуляцій дає змогу планувати затрати, програму випуску, ціни та обсяги реалізації, а також виручку та майбутній прибуток;

2) оперативного контролю й прийняття управлінських рішень. У процесі виробництва внаслідок різноманітних причин виникають відхилення від нормального режиму технологічного процесу, а разом із ними і відхилення в споживанні виробничих ресурсів, що викликає, як правило, додаткові затрати на виробництво. Оперативним виявленням причин, що призвели до відхилень, можна відновити нормаль ний хід виробничого процесу та уникнути негативних відхилень у майбутньому;

3) аналізу. Внаслідок використання аналітичної класифікації виявлених відхилень за причинами та винуватцями, об'єктами обліку, реально ще до закінчення звітного періоду спрогнозувати результати діяльності підприємства в цілому, окремих місць виникнення затрат і центрів відповідальності та розробити програму скорочення затрат

1.3 Порівняльна характеристика нормативного методу

Система «стандарт-кост» і нормативний облік витрат мають багато спільних рис:

-- в основі обох систем є стандарти (нормативи);

-- обидві підвищують якість управління витратами шляхом виявлення відхилень з використанням сигнального документування;

-- обидві використовуються для бюджетування;

-- відхилення відображаються на спеціальних рахунках;

-- передбачають можливість списання відхилень на витрати періоду та віднесення за рахунок фінансових результатів. Проте ці системи мають і суттєві відмінності

Система «стандарт-кост» не передбачає аналітичного обліку витрат за об'єктами калькуляції (видами продукції, замовленнями і т. ін.). Витрати в межах стандартів обліковують на єдиному рахунку і лише для обліку відхилень від стандартів передбачають окремі рахунки, які у кінці звітного періоду закривають рахунком «Собівартість реалізації». Така методика значно полегшує аналітичний облік витрат. Система нормативного обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає детальний аналітичний облік у розрізі об'єктів віднесення витрат за трьома складовими: за нормами, зміни норм, відхилення від норм. Фактична собівартість виготовленої продукції визначається як алгебраїчна сума цих складових. Така методика обліку є більш трудомісткою та менш оперативною порівняно з системою «стандарт-кост».

2. Суть системи обліку і калькулювання за нормативними витратами

2.1 Порядок нормування витрат і визначення нормативної собівартості продукції

Важливою умовою ефективного функціонування нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості є наявність заздалегідь розроблених і затверджених нормативних затрат на виробництво одиниці продукції.

Нормативні затрати або нормативи - це заздалегідь встановлені реальні прямі затрати на кожен із видів матеріальних ресурсів, оплату праці та загальновиробничі накладні затрати в розрахунку на одиницю продукції в розрізі статей облікової калькуляції.

Під час визначення нормативних затрат виникає проблема встановлення вимог до норм. Існують два підходи залежно від вимог, які висувають до норм споживання ресурсів і облікових цін.

Перший підхід базується на нормах споживання виробничих ресурсів, що фактично склалися, тобто на основі даних минулих періодів.

Другий підхід базується на розрахункових і експериментальних методах розроблення норм, в яких беруть участь конструкторські, технологічні та інші підрозділи (відділи головного механіка, енергетика, інженера, маркшейдера, економіста, бухгалтера).

Кожен із цих підходів має недоліки і переваги. Так, перший - менш трудомісткий, однак він не позбавлений недоліків, що випливають з минулої діяльності підприємства. Другий метод не має недоліків минулих періодів, базується на прогнозуванні майбутньої діяльності, проте він надзвичайно трудомісткий. Підприємство, вибираючи той чи інший метод, має керуватися принципом «затрати - вигоди», тобто затрати на формування інформаційної бази не мають перевищувати вигоду, отриману внаслідок використання інформації.

Метод розробки норм залежить від мети, яку підприємство прагне досягти, наприклад, розширення ринків збуту, впровадження нових технологій, випуск нових видів продукції. Отже, розробка норм може бути зорієнтована на досягнення нормативів конкретних організацій або на досягнення підприємством конкретних цілей.

Залежно від вимог, які висувають до норм, їх поділяють на базисні, теоретичні (ідеальні) і поточні (досяжні). Для оперативного управління витратами важливе значення мають саме поточні норми, які розробляються з урахуванням нормативних умов діяльності підприємства за прийнятої технології і організації виробництва.

До базових належать нормативи, які не змінюються протягом тривалого періоду. Хоча базові нормативи не враховують змін зовнішнього середовища, однак на їх основі можна простежити тенденції, що відбудуться в перспективі.

Ідеальні нормативи розробляють відповідно до ідеальних умов. Вони не включають непродуктивні втрати (природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок обладнання, технологічні відходи). Ідеальних норм практично неможливо досягти, проте їх можна використати для аналізу динаміки непродуктивних втрат.

Досяжні норми розробляються з урахуванням нормальних умов функціонування підприємства та включають поправку на природний убуток матеріалів, втрати від вимушених зупинок та інші затрати залежно від специфіки технології та організації виробництва. Такі норми реально досяжні, а виявлені на їх основі відхилення свідчать про низький рівень ефективності діяльності.

Норми та нормативи розробляють на матеріали, заробітну плату, загальновиробничі затрати та інші виробничі затрати.

Норми використання матеріалів встановлюють експериментально. До їх складу включають можливі втрати та відходи в процесі виробництва. Так, затрати на сировину, матеріали, придбані напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, енергію, що споживаються на технологічні цілі, визначають на основі технічно обґрунтованих норм затрат на виробництво одиниці продукції і встановлюють підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, виробничих потужностей та чинних цін. Нормативну кількість матеріалів розраховують за кожною виробничою операцією для виготовлення конкретного продукту.

На практиці застосовують переважно два підходи, згідно з якими встановлюються фактичні або облікові нормативні ціни на ресурси. Нормативні ціни визначають на кожен вид матеріалів з урахуванням необхідної кількості, конкурентоспроможної ціни, найкращого способу транспортування, найвигіднішого способу оплати та включають знижки, які надають постачальники залежно від кількості придбаного матеріалу. Слід також враховувати надійність постачальників і найбільш зручні схеми поставки. Тільки з урахуванням даних чинників ціни можна вважати реальними й ефективними.

Затрати на основну заробітну плату встановлюють з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці. В основу планування затрат покладено нормативні ставки основної заробітної плати, розраховані відповідно до переліку робочих місць і норм обслуговування.

Затрати на додаткову заробітну плату встановлюють в розмірах, передбачених законодавчими актами, колективними угодами із дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством і галузевими угодами.

Величину відрахувань на соціальне страхування встановлюють згідно з законодавством.

Непрямі затрати включають до собівартості окремих видів продукції на основі баз розподілу.

Всі норми повинні бути реально досяжними, що має важливе стимулююче значення..

2.2 Варіанти обліку за нормативними витратами та облік відхилення від норм

Можливі три варіанти обліку за нормативними затратами:

1.Облік проводять виключно за нормативними затратами (Зн), при цьому їх періодично коригують на величину відхилень (В), а фактичні затратати (Зф ) визначають за формулою:

Зн ± В = Зф;

2) облік за фактичними та нормативними затратами здійснюється паралельно:

Зф - Зн = В

3) облік проводиться змішаним способом.

Найпоширеніший - другий варіант, тобто коли облік ведеться за нормативними затратами (Зн) відповідно до рівняння:

Зн ± В = Зф

Також на вільному рахунку 29 «Випуск продукції (робіт, послуг)», за дебетом відображається фактична собівартість готової продукції, а за кредитом - списується готова продукція за нормативною собівартістю. Відповідно до наведеного варіанта обліку відхилення від норм списують на собівартість реалізованої продукції, що відповідає національним П(С)БО, з подальшим їх списанням на фінансові результати.

Облік відхилень може відбуватись за декількома варіантами.

Один із можливих варіантів полягає в тому, що відхилення від норм відображаються на спеціальних рахунках під час їх виникнення (або одночасно з витратами). При цьому придбані матеріали оцінюють за нормативною ціною, а відхилення від нормативної вартості відносять на окремий рахунок «Відхилення основних матеріалів за ціною». На рахунок «Незавершене виробництво» списують нормативну кількість матеріалів в оцінці за нормативною ціною, а відхилення відносять на спеціальний рахунок «Відхилення основних матеріалів за кількістю». У такому ж порядку відображають відхилення витрат на оплату праці та накладних витрат. При цьому на рахунках відхилень перевитрати записують за дебетом, а економію -- за кредитом рахунка.

Таким чином, на дебеті рахунка «Незавершене виробництво» відображають лише нормативні витрати, а на кредиті -- нормативну собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт). Відхилення від нормативів у системі «стандарт-кост» повинні бути розподілені у кінці звітного періоду та списані на рахунки «Незавершене виробництво», «Готова продукція» та «Собівартість реалізації» пропорційно до залишків на цих рахунках на кінець періоду. Така методика більше відповідає принципу узгодження витрат і доходів, який передбачає, щоб витрати на продукцію відображалися у звіті про фінансові результати в тому періоді, у якому цю продукцію було реалізовано, а не тоді, коли вона була виготовлена. Особливо це легко зробити при позамовному методі обліку витрат і обчислення собівартості, коли залишків готової продукції на складі практично не буває, а всі відхилення можуть бути ідентифіковані з конкретними замовленнями.

У той же час адміністрація підприємства часто зацікавлена в одержанні даних про відхилення оперативно з метою прийняття управлінських рішень. Тому в управлінському обліку (для внутрішнього використання) усі відхилення розцінюють як витрати звітного періоду і щомісяця списують на рахунок «Собівартість реалізації» або безпосередньо на рахунок «Фінансові результати».

Методику відображення відхилень на рахунках за цим методом розглянемо на такому прикладі.

Приклад.

Господарські операції з відображення відхилення витрат від нормативів у момент їх виникнення:

1. Одержані матеріали від постачальника: кількість - 10000 кг, нормативна вартість -- 50000 грн, фактична вартість придбання -- 52000 грн.

Основні матеріали 50000

Відхилення основних матеріалів за ціною 2000

Розрахунки з постачальниками 52000

2. Списані матеріали, витрачені на виробництво: за нормою -- 4800 кг, фактично - 4820 кг. Мат гріали оцінені за нормативною вартістю (5 грн за 1 кг)

Незавершене виробництво 24000

Відхилення основних матеріалів за кількістю 100

Основні матеріали 24100

3. Нарахована оплата праці основним робітникам: за нормою - 2000 год. по 4 грн за годину, фактично нараховано за 1900 год. по 4,20 грн. за годину

Незавершене виробництво 8000

Відхилення оплати праці за тарифами 380

Розрахунки з оплати праці 7980

Відхилення оплати праці за нормами 400

4. Відображаються фактично понесені виробничі накладні витрати

Виробничі накладні витрати 3000

Різні рахунки активів та зобов'язань 3000

5. Розподіляються і списуються виробничі накладні витрати (нормативна ставка 1,60 грн. на одну людино-годину прямих витрат праці)

Незавершене виробництво 3200

Виробничі накладні витрати 3000

Відхилення накладних витрат за базою розподілу 160 Відхилення накладних витрат за ставкою розподілу 40

6. Оприбуткована вироблена продукція за нормативною собівартістю 33000 грн.

Готова продукція 33000

Незавершене виробництво 33000

7. Списується нормативна собівартість реалізованої продукції -- 30000 грн.

Собівартість реалізації 30000

Готова продукція 30000

8. Списуються на рахунок «Собівартість реалізації» відхилення від нормативів

а) матеріалів за ціною -- 2000 грн. Собівартість реалізації 2000

Відхилення основних матеріалів за ціною 2000

б) матеріалів за кількістю -- 100 грн.

Собівартість реалізації 100

Відхилення основних матеріалів за кількістю 3 80

в) оплати праці за тарифами -- 380 грн.

Собівартість реалізації 380

Відхилення оплати праці за тарифами 380

г) оплати праці за нормами 400 грн. Відхилення оплати праці за нормами 400

Собівартість реалізації 400

д) накладних витрат за базою розподілу -- 160 грн. Відхилення накладних витрат за базою розподілу 160

Собівартість реалізації 160

є) накладних витрат за ставкою розподілу -- 40 грн.

Відхилення накладних витрат за ставкою розподілу 40 Собівартість реалізації 40

9. Фактична собівартість реалізованої продукції списується на рахунок фінансових результатів 31880 грн.

Фінансові результати 31880

Собівартість реалізації 31880

Після відображення наведених операцій на рахунку «Собівартість реалізації» визначається фактична собівартість реалізованої продукції , яка списується на рахунок «Фінансові результати». Ці ж показники будуть перенесені в «Звіт про фінансові результати» (для внутрішнього використання).

Другий метод відображення відхилень від нормативів на бухгалтерських рахунках полягає у тому, що на дебет рахунка «Незавершене виробництво» відносять фактичну вартість використаних матеріалів, оплати праці та виробничих накладних витрат , а за кредитом цього рахунка відображають нормативну собівартість виготовленої продукції. У цьому випадку для визначення відхилень від нормативів не використовують їх документування, а здійснюють аналітичні розрахунки. Для цього спочатку визначають нормативну собівартість залишку незавершеного виробництва на кінець звітного періоду. З цією метою проводиться інвентаризація незавершеного виробництва та його нормативна оцінка. Різниця між фактичною сумою залишку на рахунку «Незавершене виробництво» та його нормативною оцінкою показує загальну суму відхилень від нормативів, причини яких і виявляють в оперативному порядку або аналітичними методами. Сума відхилень розподіляється між незавершеним виробництвом, готовою та реалізованою продукцією і списується на відповідні рахунки.

Практика нормативного обліку витрат, що склалася в Радянському Союзі, передбачала можливість трьох варіантів обліку :

1) облік витрат за нормами та окремо облік відхилень від норм;

2) паралельний облік фактичних і нормативних витрат;

3) змішаний облік.

Фактична собівартість виготовленої продукції визначається за такою методикою, як алгебраїчна сума нормативної собівартості, відхилення за рахунок зміни норм та відхилення фактичних витрат від нормативних.

Така методика обліку зумовлювала збільшення обсягу облікових робіт та зниження оперативності і аналітичності облікової інформації, що призводило до формалізму у застосуванні цього методу обліку. Проте система «стандарт-кост» орієнтована на зменшення обсягу облікових робіт порівняно із системою обліку фактичних витрат, тому що при її застосуванні відпадає необхідність індивідуального аналітичного обліку витрат матеріалів і праці на кожен вид продукції. Самі ж нормативи встановлюються періодично і часто використовуються без зміни протягом тривалого часу, якщо не відбувається змін у технології виробництва. Рівень же накладних витрат у всіх випадках переглядається щорічно (незалежно від того, застосовується система «стандарт-кост» чи ні) і не впливає суттєво на відхилення обсягу облікових робіт. Це і зумовило значне поширення та тривале використання системи «стандарт-кост» у практиці, зарубіжних підприємств.

Який би метод обліку не обрало підприємство ,для всіх варіантів велике значення має управління відхиленнями, їх класифікація та документальне оформлення відхилень від норм .

Так, залежно від того, впливає чи, навпаки, не впливає на відхилення менеджер, вони, тобто витрати (аналогічно затратам), поділяються на такі, що підлягають контролю - підконтрольні, й такі, що не можуть бути проконтрольовані непідконтрольні. До тих, що підлягають контролю, належать відхилення трудозатрат за продуктивністю, за кількістю та нормами використання матеріалів та сировини.

Деякі відхилення перебувають поза контролем керівників одного рівня, проте в полі контролю іншого. Наприклад, ціни на сировину та матеріали, а також на продукцію перебувають поза контролем керівника виробничого структурного підрозділу, однак будуть у полі контролю керівника відділу маркетингу.

Для прийняття управлінських рішень важливою є класифікація відхилень на суттєві та несуттєві. Це пояснюється тим, що суттєву економію можна отримати лише за відхиленнями, які займають значну питому вагу.

Для досягнення максимального ефекту ці відхилення мають перебувати під контролем керівників структурних підрозділів, тобто бути підконтрольними, оскільки суттєві, але непідконтрольні відхилення не забезпечать досягнення реального ефекту (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Класифікація відхилень за видами та ефективністю контролю

Види відхилень	Види ефектів
	суттєві	Несуттєві
Відхилен підконтрольні	Максимальний ефект	Ефект несуттєвий
Відхилення непідконтрольні	Ефект мало реальний	Ефект відсутній

Завдяки одержаній закономірності менеджери зможуть значно підвищити ефективність контролю, а отже, поліпшити фінансовий результат діяльності

Система «стандарт-кост» базується на обчисленні відхилень за принципом відповідності доходів і затрат, згідно з яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з затратами, які були здійсненні для отримання цих доходів.

Для визначення відхилень користуються формулою:

ДП=ДД-ДЗ,

ДП- відхилення прибутку;

ДД- відхилення доходу (виручки);

ДЗ - відхилення затрат.

Порівнюючи величину затрат і доходів, можна виявити відхилення фактичних даних від кошторисних. Дослідження причин цих відхилень яку бік перевищення, так і в бік економії - важлива ділянка роботи керівника. Ці відхилення - інформація для прийняття управлінських рішень. Вони акцентують увагу на найбільш вірогідних у майбутньому або наявних проблемах у діяльності підприємства. В управлінні затратами та доходом відхилення використовують як засіб зворотного зв'язку. Прийняття рішень на основі отриманих відхилень пов'язане з коригуванням планів або виробничого процесу. Для визначення відхилень необхідна надійна, гнучка й ефективна система обліку фактичних затрат.

Відхилення від норм оформлюють, в основному, сигнальними документами, які відрізняються від звичайних іншим кольором або червоною лінією, з метою акцентувати увагу керівництва на їх наявності. На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві незалежно від їх причин, виписують повідомлення, в яких відображають попередню та нову норми, а також вказують точну дату впровадження нової норми.

Повідомлення про зміни норм затрат матеріалів, придбаних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива й енергії, норм часу, виробітку, обслуговування й розцінок заповнюють відповідальні виконавці

Зміни норм, як правило, впроваджують на початку місяця, але таких правил не завжди слід дотримуватися. На підприємства машинобудування, з масовим характером виробництва, зміни норм , впроваджують у разі необхідності.

2.3 Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток

Відхилення фактичних витрат від нормативних повинні оперативно виявлятися і аналізуватися менеджерами, відповідальними за управління витратами. При аналізі та оцінці всі відхилення поділяють на сприятливі (які сприяють економії витрат та збільшенню прибутку) і несприятливі (які призводять до зменшення прибутку). Аналіз відхилень виконують окремо за кожним видом витрат, використовуючи методи факторного аналізу:

а) за прямими витратами матеріалів (на фактичний обсяг діяльності)

-- відхилення за рахунок зміни норм витрачання матеріалів = (фактичні витрати матеріалів -- нормативні витрати на фактичний обсяг виробництва) * нормативна ціна одиниці матеріалів;

-- відхилення за рахунок зміни цін на матеріали = (фактична ціна одиниці матеріалів -- нормативна ціна) * фактичний обсяг використаних матеріалів;

-- загальне відхилення витрат на матеріали = (фактична кількість витрачених матеріалів * фактична ціна одиниці матеріалів) -- (нормативна кількість матеріалів на фактичний обсяг виробництва * нормативна ціна одиниці матеріалів) = відхилення за рахунок норм + відхилення за рахунок цін;

б) за прямими витратами на оплату праці (на фактичний обсяг діяльності)

-- відхилення за рахунок зміни витрат робочого часу (продуктивності праці, трудомісткості виробництва) = (фактичні витрати праці -- нормативні витрати праці на фактичний обсяг виробництва) * нормативний рівень оплати 1 люд.-год.;

-- відхилення за рахунок рівня оплати праці = (фактичний рівень оплати 1 люд.-год. -- нормативний рівень оплати 1 люд.-год.) * фактичні витрати праці в людино-годинах;

-- загальне відхилення з оплати праці = фактичні витрати на оплату праці -- нормативна сума оплати праці на фактичний обсяг виробництва = відхилення за рахунок витрат робочого часу + відхилення за рахунок рівня оплати праці.

в) за виробничими накладними витратами

-- чисте відхилення загальновиробничих (накладних) витрат = фактичні накладні витрати -- розподілені (списані) загальновиробничі витрати за нормативною ставкою на фактичний обсяг діяльності;

-- відхилення за рахунок зміни ставки витрат під впливом відхилення обсягу виробництва = загальновиробничі витрати за гнучким бюджетом, розрахованим на фактичний обсяг діяльності -- роз поділені та списані загальновиробничі витрати за нормативною (статичною) ставкою на фактичний обсяг діяльності;

--відхилення за рахунок зміни обсягу діяльності, скориговані при складанні гнучкого бюджету і не включені в суму чистого відхилення = розподілені і списані загальновиробничі витрати за бюджетною ставкою на фактичний обсяг діяльності -- загальновиробничі витрати за статичним (початковим) бюджетом (нормативні витрати на нормативний обсяг діяльності).

Методику аналізу відхилення накладних витрат розглянемо на прикладі.

Приклад. Плановий обсяг виробництва -- 1000 од. продукції, нормативні загальновиробничі витрати на цей обсяг виробництва складали:

постійні -- 500 грн,

змінні -- 1 грн * 1000 од. = 1000 грн,

всього -- 1500 грн, або 1,50 грн на одиницю продукції.

Фактичний обсяг виробництва становив 900 од. продукції, сума фактичних загальновиробничих витрат -- 1380 грн, а сума списаних витрат (900 * 1,50 грн) = 1350 грн.

Визначимо відхилення накладних виробничих витрат усього та за рахунок зміни окремих факторів.

1. Загальна сума відхилення накладних витрат:

1380 -- 1500 == -- 120 грн (зменшення -- сприятливе відхилення)

2. Нормативна сума накладних витрат при фактичному об сязі діяльності (гнучкий бюджет):

500 + 1 * 900 = 1400 грн.

3. Відхилення загальновиробничих витрат за рахунок обсягу діяльності: 1350 -- 1500= --150 грн (сприятливе).

4. Чисте відхилення загальновиробничих витрат:1380 -- 1350 = +30 грн (несприятливе).

5. Відхилення за рахунок зміни ставки витрат залежно від зміни обсягу діяльності:1400 -- 1350 = +50 грн (несприятливе).

6. Відхилення за рахунок зміни рівня фактичних витрат:

1380 - 1400 = -20 грн (сприятливе).

Отже, при відхиленні фактичного обсягу діяльності від взятого за базу при розрахунку нормативної ставки накладних витрат необхідно визначити відхилення цих витрат за рахунок як зміни обсягу діяльності, так і зміни ставки витрат під впливом цього фактора.

Для аналізу відхилення накладних витрат від нормативу складають гнучкий бюджет накладних витрат, якому передбачають суму змінних витрат на одиницю бази розподілу і загальну суму постійних витрат за період, яка не змінюється в межах релевантного діапазону.

Загальна сума виробничих накладних витрат = Постійні витрати +Змінні витрати на одиницю продукції * Обсяг виробництва продукції.

Загальну суму накладних витрат ділять на кількість одиниць вимірювання бази розподілу і визначають нормативну ставку накладних витрат на фактичний обсяг діяльності (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Гнучкий бюджет виробничих накладних витрат та розрахунок ставки їх розподілу і списання

Стаття витрат	Обсяг діяльності у відсотках до нормативного
	80	90	100	ПО 2750
Прямі витрати праці, люд.-год.	2000	2250	2500
Змінні виробничі накладні витрати -всього, гри	10000	11250	12500	13750
Змінні виробничі накладні витрати на 1 год. витрат праці, гри	5,00	5,00	5,00	5,00
Постійні виробничі накладні втрати -всього, грн	15000	15000	15000	15000
Постійні виробничі накладні витрати на 1 год. витрат праці, грн	7,50	6,67	6,00	5,45
Загальна сума накладних витрат, грн	25000	26250	27500	28750
Норматив накладних витрат- на 1 год. витрат праці, грн	12,50	11,67	11,00	10,45

Відхилення за рахунок обсягу діяльності має розрахунковий (умовний) характер. Воно не відображається в обліку. Це неконтрольоване відхилення, що зумовлене недовиконанням або перевиконанням плану виробництва продукції, а не рівнем накладних витрат. Решта відхилень накладних витрат вважаються контрольованими, вони характеризують ефективність роботи менеджера з управління витратами.

Інформація про відхилення від нормативів звичайно не доводиться до зовнішніх користувачів (акціонерів, інвесторів, постачальників і т. ін.), а повідомляється лише адміністрації. Якщо відхилення від нормативів відображають на рахунках бухгалтерського обліку, то їх включають до звіту про фінансові результати центрів відповідальності (центрів прибутку) лише для внутрішнього використання (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Звіт про фінансові результати (для внутрішнього використання)

Показник	Сума, грн
Продаж (чистий доход від реалізації)	50000
Нормативна собівартість реалізованої продукції	30000
Нормативна сума валового прибутку	20000
Відхилення від нормативів: - матеріалів за кількістю - матеріалів за ціною - витрат праці - рівня оплати праці - накладних витрат за базою розподілу (обсягом) - накладних витрат за ставкою розподілу (рівнем)	(100) (2000) 400 (380) 160 40
Разом відхилень від нормативів	(1880)

3. Калькулювання собівартості продукції

3.1 Калькулювання фактичної собівартості продукції

Калькулювання фактичної собівартості продукції - важливий етап нормативного обліку затрат. Попередньо за кожним виробом або групою виробів складається відомість зведеного обліку затрат на виробництво за місяць.

При системі обліку і калькулювання за нормативними витратами підставою для визначення собівартості готової продукції є попередньо визначена нормативна собівартість продукції (нормативна калькуляція).

Нормативну калькуляцію застосовують для оцінки вартості виготовленої продукції, незавершеного виробництва, браку у виробництві, а також для планування та контролю. Зокрема, дані нормативних калькуляцій використовують під час розробки планів постачання, виробництва, прибутків (збитків) й безпосередньо для прийняття рішень відносно планів виробництва та реалізації.

Основою складання нормативної калькуляції є технічно обґрунтовані норми споживання матеріалів і трудових затрат, стандарти та технічні умови, встановлені для конкретного виду продукції. Норми визначають на основі чинних (або очікуваних на початок планового періоду) нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.

Для розробки нормативних калькуляцій використовують такі основні джерела інформації та вихідні дані:

- нормативні картки, які містять норми споживання всіх видів

ресурсів для виготовлення одиниці продукції;

- тарифні довідники, що включають ціни на виробничі ресурси,які споживаються;

- методики розрахунку собівартості.

Нормативну калькуляцію складають на всі види продукції, яку заплановано до випуску. (таблиця 2.4)

Таблиця 2.4 Калькуляція нормативної собівартості 1 т. концентрату, грн.

№	Стаття затрат	Поточні норми	План	Факт	Відхилення норм
		На 01.01	На 01.02			усього	враховано	Не враховано
1	Сировина і матеріали	8,70	8,44	8,44	8,87	+0,43	+0,13	+0,30
2	Придбані напівфабрикати	10,52	10,12	10,07	9,04	-1,03	-1,03	-
3	Паливо й енергія	15,66	12,94	12,94	13,03	+0,06	+0,06	-
4	Основна заробітна плата	4,80	5,11	5,11	5,11	-	-	-
5	Додаткова заробітна плата	1,20	1,20	1,20	1,21	+0,01	+0,01	-
6	Відрахування на соц.срахування	2,33	2,46	2,46	2,46	-	-	-
7	Затрати на утримання	5,61	5,61	5,61	5,66	+0,05	+0,05	-
8	Загальвиробничі витрати	6,68	6,18	6,18	6,13	-0,05	-0,05	-
9	Інші виробничі витрати	1,21	1,10	1,10	1,55	+0,45	+0,45	-
10	Виробнича собівартість	56,71	53,16	53,11	53,06	-0,08	-0,38	+0,30

В умовах існування незавершеного виробництва залишок незавершеного виробництва за нормами на початок періоду визначається як різниця залишку незавершеного виробництва на кінець місяця та зміни норм за місяць. Затрати за звітний період заповнюють на основі відповідних відомостей затрат. Затрати на брак і незавершене виробництво відображають за нормами на підставі результатів інвентаризації або оперативного обліку. Нормативну собівартість готової продукції визначають на основі відповідних калькуляцій.

Складаючи відомість, використовують балансовий метод, згідно з яким справедливе рівняння:

Залишок незавершеного виробництва на початок періоду + Затрати за місяць за нормою = Затрати на брак + Результати інвентаризації незавершеного виробництва + Собівартість готової продукції за нормою + Залишок незавершеного виробництва на кінець місяця за нормою .

фактична собівартість готової продукції=Нормативна собівартість ± Відхилення від норм ± Зміна норм

Після визначення фактичної собівартості її співставляють з нормативною собівартістю,проводять аналіз собівартості за стандартними витратами ,дані аналізу передаються у вигляді доповідної записки керівникам на предмет виявлення напруженості нормативів і резервів зниження витрат і збільшення прибутку.

Можна використовувати два варіанти нормативного методу обліку затрат - калькулювання на основі повної та неповної собівартості залежно від поставленої мети. При обліку витрат за повною собівартістю

Для нормативного методу обліку затрат за неповною собівартістю характерні такі особливості:

- нормуванню підлягають лише змінні затрати;

- залишки незавершеного виробництва оцінюються за змінними затратами;

-нормативна собівартість включає лише змінні затрати за нормами;

-нормативна калькуляція включає лише змінні затрати за

нормами.

Враховуючи, що система обліку за нормативними затратами може базуватися на визначенні змінних затрат, у нормативній калькуляції необхідно передбачити групування затрат не лише на прямі та непрямі, а й на змінні та постійні.

3.2 Переваги системи обліку і калькулювання собівартості продукції за нормативними (стандартними) витратами

За рубежем широко використовують систему «стандарт-кост», яку розглядають як один із важливих інструментів не лише контролю, а й управління затратами. Головне в цій системі - ще до початку виробництва визначити стандартні затрати. При цьому фактична величина прямих затрат обчислюється на основі стандартів, норм, тобто на основі розрахункових кошторисів, нормативів, визначених згідно з нормами обслуговування та чисельністю робітників. У процесі здійснення обліку затрат за методом «стандарт-кост» встановлюють відхилення від заданих параметрів.

Суть системи «стандарт-кост» полягає у відображенні в обліку того, що має бути, а не того, що відбулося. Характерною особливістю методу «стандарт-кост» є не документування виявлених відхилень від норм у процесі витрачання засобів, а відображення відхилень на спеціальних рахунках. Це сприяє здійсненню безпосереднього контролю за стандартами з боку відповідальних осіб. Перед ними стоїть завдання не документувати, а не допускати й оперативно усувати відхилення, що виникають в процесі діяльності.

Важливою перевагою системи «стандарт-кост» є цінність її даних для прийняття рішень. Особливо ефективні стандарти, розроблені окремо за змінними статтями затрат за умови, що ціни на ресурси і норми трудових затрат встановлено правильно. Важливе значення для прийняття управлінських рішень має використання її в поєднанні з методом «директ-костинг».

Отже система «стандарт-кост» має такі характерні переваги:

- використання спеціальних рахунків для відображення наявних відхилень;

- відсутність документування відхилень, оскільки основне її зав дання - не допускати їх;

-у разі виявлення відхилень завжди встановлюється, наскільки суттєві виявлені відхилення й для вирішення яких^проблем вони використовуються.

- попередній розрахунок очікуваних затрат на виробництво та реалізацію;

- визначення ціни на основі заздалегідь встановленої собівартості одиниці продукції;

- складання звітів про доходи та затрати з виділенням відхилень від нормативів та обов'язковим встановленням причин їх виникнення.

- на підставі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення ціни, а також скласти Звіт про прибутки.

- менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки кожна господарська операція не документується, первинними документами оформлюють та обліковують лише ті витрати, які перевищують нормативні.

- система «стандарт-кост» корисна і при прийнятті управлінських рішень, особливо якщо стандарти розроблені окремо по змінних і постійних витратах, та розроблені стандарти є реальними. у

- облік витрат при цій системі ведеться за принципом виключення, тобто враховуються лише відхилення від стандартів, що дозволяє зменшити бухгалтерський штат.

Проте незважаючи на суттєві переваги, системі „стандарт-кост" притаманні певні недоліки:

- важко складати стандарти згідно з діючим технологічним процесом;

- постійна зміна цін , викликана інфляцією та конкурентною боротьбою значно ускладнює розрахунок стандартно собівартості;

- не на всі види виробничих витрат можна встановити стандарти;

- при виробництві великої кількості різних за характером і типом виробів обчислювати стандартну собівартість кожного виробу за короткий час досить складно, тому замість стандартів використовують середню вартість виробу.

- значні труднощі під час визначення в практичній діяльності ступеня напруженості стандартів (норм).

Незважаючи на ці недоліки, менеджери активно використовують цю систему.

Висновок

Розглянувши систему обліку і калькулювання собівартість продукції за нормативними витратами, можна зробити такі висновки:

Сутність нормативного методу полягає в тім, що окремі види витрат на виробництво враховують по виробничих нормах, передбаченим нормативними калькуляціями. При цьому ведеться оперативний облік відхилень фактичних витрат від виробничих норм із вказівкою об'єкта виникненні відхилень, причин і винуватців їхнього утворення, а також враховуються зміни, внесені в діючі норми витрат у результаті впровадження організаційно-технічних заходів і визначається вплив цих змін на собівартість продукції. Крім цього, у процесі діяльності впровадження у виробництво організаційно-технічних засобів, більш удосконаленого устаткування, раціоналізаторських пропозицій приводять до зниження витрат матеріалів і заробітної плати на одиницю продукції, а відповідно, і до зміни встановлених по них нормативів.

Переваги системи стандарт-кост полягають в наступному:

1. використовується для прийняття рішень.

2. на підставі встановлених стандартів можна зазделегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про прибутки та збитки. При цій системі керівництво підприємства отримує інформацію про величину відхилень від нормативів і про причини їх виникнення.

3. менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються зазделегідь із зазначенням нормативної величини виробничих витрат. Картка нормативної собівартості виробу показує всі повні витрати на його виготовлення, що виключає повторне обчислення виробничих витрат по операціях або замовленнях.

4. система стандарт-кост може використовуватись для оцінки виконання встановленого замовлення.

5. при правильній організації стандарт-косту потрібен менший бухгалтерський штат, ніж при обліку минулих витрат, тому що в межах цієї системи облік ведеться за принципом виключення, тобто враховується лише відхилення від стандартів.

Причиною широкого використання системи калькуляції собівартості за нормативними затратами є формування на її основі інформації, корисної для досягнення багатьох цілей. Наприклад, для складання кошторисів, спрощення оцінки матеріально-виробничих запасів, прогнозування затрат майбутніх періодів, прийняття рішень, а також для контролю за ефективним використанням усіх видів ресурсів і оцінки ефективності діяльності підприємств у цілому.

Сьогодні розвиток нормативного методу повинен відбуватись в напрямку його комплексного використання як для бухгалтерської реєстрації витрат і обчислення собівартості продукції, так і для робіт, пов'язаних з підготовкою виробництва, його оперативним плануванням, розрахунком споживчих ресурсів і аналізом собівартості. При такому розширеному використанні нормативного обліку виступає як метод, що дозволяє органічно пов'язувати підготовку виробництва, планування, облік витрат, калькулювання і аналіз собівартості у взаємопов'язаний комплекс, який ґрунтується на чинних нормах витрат при системному обліку їх змін. Використовуючи інформацію про зміни чинних норм і відхилень від них, підприємства можуть своєчасно коригувати потребу в товарно-матеріальних цінностях.

Список використаної літератури

1 ЗУ « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.2012 р. № 996 XIV.

2.Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 2010 р. № 887-ХІІ.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 « Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2010 р. №318.

4. Типове положення по плануванню, обліку та калькулюванню собівартості науково-досліджуваних і опитно-конструкторських робіт, затверджуваних постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 р. № 830.

5.Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (робот, послуг) в промисловості, затверджені наказом Державного комітету промислової політики від 02.02.2011 р. № 47.

6.Управленческий учёт и аудит-Киев:журнал,№12,декабрь 2008,с.54-59.

8. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. «Бухгалтерський управлінський облік» - Житомир: ПП «Рута», 2012

9.Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Х.:ВД «ІНЖЕК», 2005 р. - 240 с 10.Кузьминський А. М., Кузьминський Ю. А. Теорія бухгалтерського обліку:Підручник. - К.: «Все про бухгалтерский учет», 2009.

11.Нападовська Л. Управлінський облік.-Діпропетровськ.2006.

12. Палий В.Ф. Организация управленческого учета. - М.: Бератор - Пресс, 2013. - 222 с.

13. Радецька Л. П. , Овод Л. В. Управлінський облік :Підручник.-К:Академія,2013

14.Самохин Л.В. Проблемные аспекты учета затрат на производство и калькулирования себестоимости продукции по национальным учетным стандартам. /Дебет-Кредит. - 2010. - №34.

15.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. -- К.: Знання, 2006.

Размещено на Allbest.ru

...