Бухгалтерський баланс

факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник дроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, який складається з двох тісно взаємопов'язаних розділів: фінансового аналізу і виробничого управлінського аналізу.

Поділ аналізу на фінансовий і управлінський обумовлено сформованим на практиці поділом системи бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий облік і управлінський облік. Такий поділ аналізу трохи умовно, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки. В інтересах справи обидва види аналізу підживлюють один одного інформацією.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства;

різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

наявність типових методик аналізу, стандартів обліку та звітності;

орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;

обмеженість завдань аналізу як наслідок попереднього фактора;

максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.

Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, набуває характеру зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками або державними органами. Цей аналіз на основі тільки звітних даних, які містять лише дуже обмежену частину інформації про діяльність підприємства, не дозволяє розкрити всіх секретів успіху фірми.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу, здійснюваного партнерами підприємства за даними публічної фінансової звітності, складають:

аналіз абсолютних показників прибутку;

аналіз відносних показників рентабельності;

аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

аналіз ефективності використання позикового капіталу;

економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.

Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємств і безліч способів аналізу цієї діяльності. Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним способом аналізу.

2.2 Загальна оцінка фінансового стану підприємства

Бухгалтерський баланс служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Разом балансу носить назву валюти балансу і дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.

Ущільнений баланс можна виконувати різними способами. Припустимо об'єднання статей різних розділів.

Таблиця 1. Ущільнений баланс

Актив	На 01.01.98	На 01.01.99	На 01.01.2000
1.Внеоборотние активи
1.1.Основні засоби	16,6	2 0,8	19
Разом по I розділу	16,6	20,8	19
2. Оборотні активи
2.1 Запаси	85,6	109,2	187
2.2 Дебіторська заборгованість	2,8	5,0	20,8
2.3 Короткострокові фінансові вкладення	-	-	432,0
2.4 Грошові кошти	-	-	2,0
2.5 Інші оборотні активи	0,4	1,8	441,0
Разом по II розділу	88,8	116,0	1082,8
Розділ III "Збитки"	44,8	45	-
Баланс	150,2	181,8	1101,8
Пасив	На 01.01.98	На 01.01.99	На 01.01.2000
4. Капітал і резерви
4.1. Статутний капітал	20,0	20,0	20,0
4.2. Нерозподілений прибуток	-	66,6	239,4
Разом по IV розділу	20,0	86,6	259,4
Розділ V "Довгострокові пасиви"	-	-	-
6. Короткострокові пасиви
6.1. Позикові кошти	21,4	30,0	465,2
6.2. Кредиторська заборгованість	98,0	48,6	360,6
6.3. Фонди споживання	10, 8	16,6	16,6
Разом по VI розділу	130,2	95,2	842,4
Баланс	150,2	181,8	1101,8

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення "хворих" статей балансу, які можна умовно поділити на дві групи:

свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і сформованому в результаті цього поганому фінансовому становищі: "Непокриті збитки минулих років", "Збитки звітного періоду";

свідчать про певні недоліки в роботі підприємства, які можуть бути виявлені за даними аналітичного обліку: "Дебіторська заборгованість", "Інші оборотні активи", "Кредиторська заборгованість" (прострочена).

З таблиці № 1 видно, що дане підприємство зазнавало фінансові труднощі в 1998 році, так як на 01.01.98 р. збитки підприємства склали 44,8 тис.руб. і на 01.01.99 р. - 45 тис. руб. До кінця 1999 року підприємство покращило фінансове становище, сума фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, збільшилася за 2 роки на 951,6 тис.руб. або на 633,6% і склала 1101,8 тис. руб.

Потім проводиться оцінка зміни валюти балансу за аналізований період.

150,2 - 44,8 (збитки) = 105,4 тис. руб. - Підсумок валюти балансу на

01.01.98 р.

181,8 - 45,0 (збитки) = 136,8 тис. руб. - Підсумок валюти балансу на

01.01.99 р.

1101,8 тис. руб. - Підсумок валюти балансу на

01.01.2000 р.

Порівняння підсумків валюти балансу за аналізований період:

136,8 - 105,4 = 31,4 тис. руб. - Зміна валюти балансу за 1998 р.

1101,8 - 136,8 = 965,0 тис. руб. - Зміна валюти балансу за 1999р.

1101,8 - 105,4 = 996,4 тис. руб. - Зміна валюти балансу за 2 роки.

Збільшення валюти балансу за 1998 рік на 31,4 тис. руб. і за 1999 р. на 965,0 тис. руб. свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства і заслуговує позитивної оцінки.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Зазвичай беруть базисні темпи росту за декілька періодів (краще квартально). Один з варіантів горизонтального аналізу наведено в таблиці 2.

Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції, але ці дані можна використовувати при міжгосподарських порівняннях.

Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за певний період, дати оцінку цим змінам.

Таблиця 2. Горизонтальний аналіз балансу.

Показники	01.01.1998	01.01.1999	01.01.2000
	т. руб.	%	т. руб.	%	т. руб.	%
1	2	3	4	5	6	7
Актив
1.Внеоборотние активи
1.1.Основні засоби	16,6	100	20,8	125,3	19,0	114,5
Разом по I розділу	16,6	100	20,8	125, 3	19,0	114,5
2. Оборотні активи
2.1.Запаси	85,6	100	109,2	127,6	187	218,5
2.2. Дебіторська заборгованість	2,8	100	5,0	178,6	20,8	742,9
2.3. Короткострокові фінансові вкладення	-	-	-	-	432,0	100,0
2.4.Денежние кошти	-	-	-	-	2	100,0
2.5. Інші оборотні активи	0,4	100	1,8	450	441	110250
Разом по II розділу	88,8	100	116	130,6	1082,8	1219,4
Розділ III "Збитки"	44,8	100	45,0	100,4	-	-
Баланс	150,2	100	181,8	121	1101,8	733,6
Пасив
4. Капітал і резерви
4.1.Уставний капітал	20,0	100	20,0	100	20,0	100
4.2.Нераспределенная прибуток	-	-	66,6	100	239,4	359,5
Разом по IV розділу	20,0	100	86,6	433,0	259,4	1297,0
Розділ V "Довгострокові пасиви"	-	-	-	-	-	-
6.Краткосрочние пасиви
6.1.Заемние кошти	21,4	10 0	30,0	140,2	465,2	217,4
6.2.Кредіторская заборгованість	98,0	100	48,6	49,6	360,6	368,0
6.3.Фонди споживання	10,8	100	16,6	153,7	16,6	153,7
Разом по VI розділу	130,2	100	95,2	73	842,4	647,0
Баланс	150,2	100	181,8	121,0	1101,8	733,6

На розглянутому підприємстві валюта балансу за 2 роки збільшилася на 633,6% і склала на 01.01.2000 р. 1101,8 тис.руб, необоротні активи збільшилися на 14,5% або на 2,4 тис. руб., Що відбулося за рахунок збільшення основних засобів, оборотні активи збільшилися на 1119,4% або на 994 тис. руб. Позитивної оцінки заслуговує збільшення IV розділу "Капітал і резерви" до 259,4 тис.руб. на 01.01.2000 р. Негативним моментом стало наявність збитків на 01.01.1998 р. в сумі 44,8 тис.руб. і на 01.01.1999 р. в сумі 45,0 тис.руб., зростання дебіторської заборгованості на 642,9% або на 18 тис.руб., кредиторської заборгованості на 268% або на 262,8 тис.руб..

Велике значення для оцінки фінансового стану має і вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, який дає уявлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів. У таблиці 3 структурно представлений баланс підприємства за укрупненої номенклатурі статей.

Таблиця 3. Вертикальний аналіз балансу.

Показники	На 01.01.9 8 Питома вага	На 01.01.99 Питома вага	На 01.01.2000 Питома вага
Актив
1.Внеоборотние активи
1.1.Основні засоби	11,0	11,4	1,7
Разом по I розділу	11,0	11,4	1,7
2.Оборотние активи
2.1.Запаси	57,0	60,1	17,0
2.2.Дебіторская заборгованість	1,9	2,7	1,9
2.3.Краткосрочние фінансові вкладення	-	-	39,2
2.4.Денежние кошти	-	-	0,2
2.5.Прочіе оборотні активи	0,3	1,0	40,0
Разом по II розділу	59,2	63,8	98,3
Розділ III "Збитки"	29,8	24,8	-
Баланс	100	100	100
Пасив
4.Капітал і резерви
4.1.Уставний капітал	13,3	11,0	1,8
4.2. Нерозподілений прибуток	-	36,6	21,8
Разом по IV розділу	13,3	47,6	23,6
Розділ V "Довгострокові пасиви"	-	-	-
6.Краткосрочние пасиви
6.1.Заемние кошти	14,3	16,5	42,2
6.2.Кредіторская заборгованість	65,2	26,8	32,7
6.3.Фонди споживання	7,2	9,1	1,5
Разом по VI розділу	86,7	52,4	76,4
Баланс	100	100	100

В активі балансу збільшилася частка оборотних коштів, на підставі чого можна зробити висновок:

- може бути сформована більш мобільна структура активів, що покращує фінансовий стан підприємства, тому сприяє прискоренню оборотності оборотних коштів;

- може бути відвернута частина поточних активів на кредитування споживачів товарів та інших дебіторів. Це свідчить про фактичну іммобілізацію частини оборотних коштів з виробничої програми. На аналізованому підприємстві саме така ситуація: знизилася частка необоротних активів і відповідно збільшилася частка оборотних активів.

Аналізуючи структуру пасиву балансу слід відзначити збільшення частки капіталів і резервів з 13,3% до 23,6%, але проте висока залишається частка позикового капіталу - 76,4%. Позитивної оцінки заслуговує зниження частки кредиторської заборгованості.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується порівняльний аналітичний баланс.

У порівняльному аналітичному балансі має сенс представити лише основні розділи активу і пасиву балансу.

Порівняльний аналітичний баланс характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників. Він систематизує її попередні розрахунки.

У таблиці 4 представлений порівняльний аналітичний баланс за аналізований період даного підприємства.

Таблиця 4. Порівняльний аналітичний баланс

Показники	Абсолютні величини	Питома вага	Зміни
	01.01.98	01.01.2000	01.01.98	01.01.2000	У абсолют. веліч.	У спадок. вагах	У% до вел. поч. пер.	У% До Змін. підсумку балансу
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Актив
1. Позаоборотні. активи	16,6	19,0	11,0	1,7	2,4	-9,3	14,5	0,2
2.Оборотні активи в т.ч.	88,8	1082,8	59,2	98,3	994,0	39,1	21,9	104,5
Запаси	85,6	187,0	57,0	17,0	101,4	-40,0	118,5	10,7
Дебіторська заборгованість	2,8	20,8	1,9	1,9	18,0	-	642,9	1,9
Грошові кошти	-	2, 0	-	0,2	2,0	0,2	100,0	0,2
3.Убиткі	44,8	-	29,8	-	-44,8	-29,8	-	-4,7
Баланс	150,2	1101,8	100,0	100,0	951,6	-	633,6	100,0
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Пасив
1.Власне капітал	20,0	259,4	13,3	23,6	239,4	10,3	1197	25,1
2.Заемний капітал в т.ч.	130,2	8 42,4	86,7	76,4	712,2	10,3	547	74,9
Кредити і позики	21,4	465,2	14,3	42,2	443,8	27,9	117,4	46,6
Кредиторська заборгованість	98,0	360,6	65,2	32,7	262,6	-32,5	268,0	27,6
Баланс	150,2	1101,8	100,0	100,0	951,6	-	633,6	100,0

На основі порівняльного балансу здійснюється аналіз структури майна.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позикових і власних коштів, що покривають їх у пасивах.

З таблиці 4 видно на скільки збільшилася майно підприємства +951,6 тис.руб., Або на 633,6%. У підприємства відбулася зміна структури вартості майна убік збільшення питомої ваги в ньому обігових коштів.

Приріст джерел пов'язаний із збільшенням власного капіталу на 239,4 тис.руб. або на 1197% і позикового капіталу на 712,2 тис.руб. або 547%.

Структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність коштів для погашення боргів.

2.3 Аналіз фінансової стійкості

Запорукою виживаності і основою стабільності положення підприємства служить його стійкість. На стійкість підприємства впливають різні фактори:

становище підприємства на товарному ринку;

виробництво і випуск дешевої, що користується попитом;

його потенціал у діловому співробітництві;

ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;

наявність неплатоспроможних дебіторів;

ефективність господарських і фінансових операцій і т.п.

Така різноманітність факторів поділяє і саму стійкість за видами. Так, стосовно до підприємства вона може бути: залежно від факторів, що впливають на неї, - внутрішній і зовнішній, загальної (цінової), фінансової.

1. Внутрішня стійкість - це такий загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується стабільно високий результат його функціонування. В основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів.

Зовнішня стійкість підприємства обумовлена стабільністю економічного середовища, в рамках якої здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах всієї країни.

2. Стійкість підприємства - це такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами).

3. Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на питання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

Платоспроможність це здатність своєчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення.

Ці активи повинні мати оптимальну величину. З одного боку, чим значніше розмір грошових коштів на рахунках, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що підприємство має в своєму розпорядженні достатньо коштів для поточних розрахунків і платежів.

З іншого боку, наявність незначних залишків коштів на грошових рахунках не завжди означає, що підприємство неплатоспроможним: кошти можуть надійти на розрахункові, валютні рахунки, в касу протягом найближчих днів, короткострокові фінансові вкладення легко перетворити на готівку. Постійне кризовий відсутність готівки призводить до того, що підприємство перетворюється на "технічно неплатоспроможне", а це вже може розглядатися як перший ступінь на шляху до банкрутства.

Вищою формою стійкості підприємства є його здатність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним.

Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування.

Для оцінки стану запасів і витрат використовують дані групи статей "Запаси" II розділу активу балансу.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основні показники.

1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК), як різниця між капіталом і резервами (IV розділ пасиву балансу) і необоротні активи (I розділ активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства.

СОС = IV РП - I рА (1)

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (СД), визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму довгострокових пасивів (V розділ пасиву балансу).

ВД = ВОК + V РП (2)

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ОІ), визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позикових коштів (КЗС) - стор 610 VI розділу пасиву балансу:

ОІ = СД + КЗС (3)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:

1 Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (ВОК):

СОС = СОС - З (4)

де З - запаси (стор.210 II розділу активу балансу).

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних довгострокових джерел формування запасів (СД):

СД = СД - З (5)

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ОІ):

ОІ = ОІ - З (6)

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:

Перший - абсолютна стійкість фінансового стану, задається умовою:

З <ВОК + К (7)

де К - кредити банку під товарно-матеріальні цінності з урахуванням кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, зарахованої банком при кредитуванні;

Другий - нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

З = ВОК + К (8)

Третій - нестійкий фінансовий стан, характеризується порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення СОС:

З = ВОК + К + ІОФН (9)

де ІОФН - джерела, що послабляють фінансову напруженість, за даними балансу неплатоспроможності.

Фінансова нестійкість вважається нормальною (припустимою), якщо величина залучених для формування запасів короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує сумарної вартості сировини, матеріалів і готової продукції.

Четвертий - кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тобто грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

З> ВОК + К (10)

Для оцінки фінансової стійкості аналізованого підприємства складемо таблицю 5.

Таблиця 5. Аналіз фінансової стійкості.(тис. руб.)

Показники	Ум позн.	На 01.01.98	На 01.01.2000	Зміни за період
1.Істочнікі формування власних оборотних коштів	IV РП	20,0	259,4	239,4
2.Внеоборотние активи	I рА	16,6	19,0	2,4
3.Налічіе власних оборотних коштів (стр.1-стор.2)	СОС	3,4	240,4	237,0
4.Долгосрочние пасиви	V РП	-	-	-
5.Наличие власних і довгострокових позикових джерел формування коштів (стор.3 + стор.4)	СД	3,4	240,4	237,0
6.Краткосрочние позикові кошти (стр.610 VI розділу Пасиву)	КЗС	21,4	465,2	443,8
7.Общая величина основних джерел формування запасів і витрат (стор.5 + стор.6)	ОІ	24,8	705,6	680,8
8.Запаси (стор.210 II розділу Активу)	З	85,6	187,0	101,4
9.Ізлішек (+), нестача (-) СОС (стр.3-стор.8)	СОС	-82,2	53,4	135,6
10.Ізлішек (+), нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів (стор.5-стор.8)	СД	-82,2	53,4	135,6
11.Ізлішек (+), нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів	ОІ	-60,8	518,6	579,4

На підставі проведених розрахунків можна зробити наступний висновок: підприємство на 01.01.98 р. перебувало в кризовому фінансовому стані, не було забезпечено ні одним з передбачених джерел формування запасів (скрізь недолік).

На кінець аналізованого періоду на 01.01.2000р. ситуація кардинально змінилася, відбулося значне зростання джерел формування запасів: власні джерела формування зросли на 237 тис. руб. і склали 240,4 тис. руб., короткострокові позикові кошти зросли на 443,8 тис. руб. і склали 465,2 тис. руб., а загальна величина основних джерел зросла на 680,8 тис. руб. і склала 705,6 тис. руб.. Надлишок власних коштів на кінець аналізованого періоду склав 53,4 тис. руб., Надлишок загальної величини основних джерел формування запасів і витрат -518,6 тис. руб.. Фінансове становище підприємства на 01.01.2000 р. можна вважати абсолютно стійким.

Фінансові коефіцієнти являють собою відносні показники фінансового стану підприємства. Вони розраховуються у вигляді відносин абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій.

Розраховані фактичні коефіцієнти звітного періоду порівнюються з нормою, зі значенням попереднього періоду, аналогічним підприємством, і тим самим виявляється реальний фінансовий стан, слабкі і сильні сторони фірми.

Для точної і повної характеристики фінансового стану достатньо порівняно невеликої кількості фінансових коефіцієнтів. Важливо лише щоб кожен з цих показників відбивав найбільш суттєві сторони фінансового стану.

1. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами

Косс = (IV РП - I рА): II рА> 0,1 (11)

Характеризує ступінь забезпеченості власними оборотними коштами підприємства, необхідну для фінансової стійкості.

На 01.01.1998 = (20,0-16,6): 88,8 = 0,038

На 01.01.2000 = (259,4-19,0): 1082,8 = 0,22

2. Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами.

Комз = (IV РП - I рА): стор.210 II рА = 0,6-0,8 (12)

Показує, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними коштами і не потребують залучення позикових.

На 01.01.1998 = (20,0-16,6): 85,6 = 0,04

На 01.01.2000 = (259,4-19, 0): 187 = 1,3

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Км = (Iv РП - I рА): IV РП (12)

Оптимальне значення 0,5.

На 01.01.1998 = (20,0 -16,6): 20,0 = 0,17

На 01.01.2000 = (259,4-19,0): 259,4 = 0,93

Показує, наскільки мобільні власні джерела коштів з фінансової точки зору: чим більше, тим краще фінансовий стан.

4. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності або концентрації власного капіталу)

Ка = IV РП: СБ " 0,5 (13)

Означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними коштами. Зростання Ка означає зростання фінансової незалежності

На 01.01.1998 = 20,0:150,2 = 0,13

На 01.01.2000 = 259,4:1101,8 = 0,24

5. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів.

Ксзс = (V РП + VI РП): IV РП <1 (14)

Зростання в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від залученого капіталу.

Для оцінки відносних показників складемо таблицю 6.

Таблиця 6. Оцінка відносних показників фінансової стійкості

Показники	Умовні позн.	Станом на	Зміни	Пропонуємо норми
		01.01.1998	01.01.2000
1.Коеффіціент забезпеченості власними коштами	Косс	0,038	0,22	0,182	> 0, 1
2.Коеффіціент забезпеченості матеріальних запасів власними коштами	Комз	0,04	1,3	1,26	0,6 - 0,8
3.Коеффіціент маневреності власного капіталу	Км	0,17	0,93	0,76	" 0,5
4.Коеффіціент автономії	Ка	0,13	0,24	0,11	" 0,5
5.Коеффіціент співвідношення позикових і власних коштів	КСАС	6,51	3,25	-3, 26	<1

На підставі розрахованих показників, внесених в таблицю 6, можна зробити наступний висновок:

- за аналізований період коефіцієнт забезпеченості власними коштами підвищився на 0,182 і склав 0,22, що значно вище пропонованої норми 0,1 тобто підприємство забезпечене власними оборотними засобами, необхідними для фінансової стійкості;

- коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами підвищився на 1,26 і склав на кінець періоду 1,3 (норма 0,6 -0,8);

- коефіцієнт маневреності власного капіталу за аналізований період підвищився на 0,76 і склав 0,93, що вище оптимального значення і означає високу мобільність власних джерел коштів з фінансової точки зору;

- коефіцієнт автономії склав на 01.01.2000 року 0,24, що вище показника на 01.01.1998 на 0,11, але нижче оптимального значення 0,5 тобто підприємство недостатньо фінансово незалежно тобто не всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними коштами;

- коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів зменшився на 3,26 на кінець аналізованого періоду, що свідчить про зменшення залежності підприємства від залученого капіталу і склав 3,25, але це значення, при оптимальній нормі <1, означає також залежність від залучених коштів і на 01.01 .2000 року.

2.4 Аналіз ліквідності

Ліквідність підприємства - це здатність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їх строку. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, зазвичай вважається більш ліквідним, ніж підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з запасів.

Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи.

1. Найбільш ліквідні активи (А 1) - суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення.

На 01.01.2000 - 434,0 тис.руб.

2. Швидко реалізованих активи (А 2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

На 01.01.1998 - 3,2 тис.руб.

На 01.01.2000 - 461,8 тис.руб.

3. Повільно реалізованих активів (А 3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаних цінностей. баланс ліквідність фінансовий бухгалтерський

Слід звернути увагу, що стаття "Витрати майбутніх періодів" не включається в цю групу.

На 01.01.1998 - 85,6 тис.руб.

На 01.01.2000 - 187,0 тис.руб.

4. Важко реалізовані активи (А 4) - активи, які призначені для використання у господарській діяльності протягом відносно тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".

На 01.01.1998 - 16,6 тис.руб.

На 01.01.2000 - 19,0 тис.руб.

Перші три групи активів протягом поточного господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином.

1. Найбільш термінові зобов'язання (П 1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в строк (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

На 01.01.1998 - 9,8 тисруб.

На 01.01.2000 - 360,6 тис.руб.

2. Короткострокові пасиви (П 2) - короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

На 01.01.1998 - 21,4 тис.руб.

На 01.01.2000 - 465,2 тис.руб.

3. Довгострокові пасиви (П 3) - довгострокові позикові кредити та інші довгострокові пасиви - статті V розділу балансу "Довгострокові пасиви".

4. Постійні пасиви (П 4) - статті IV розділу балансу "Капітал і резерви" і окремі статті VI розділу балансу, що не увійшли в попередні групи: "Доходи майбутніх періодів", "Фонди споживання" і "Резерви майбутніх витрат і платежів". Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи слід зменшити на суму за статтями "Витрати майбутніх періодів" і "Збитки".

На 01.01.1998 - 30,8 тис.руб.

На 01.01.2000 - 276,0 тис.руб.

Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки по кожній групі активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А 1 " П 1

А 2 " П 2

А 3 " П 3

А 4 " П 4

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний сенс: наявність у підприємства власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Невиконання будь-якого з перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. При цьому нестачу коштів по одній групі активів компенсується їх збитком по іншій групі, хоч компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Таблиця 7. Аналіз ліквідності балансу. (тис. крб.)

Актив	На поч. періоду	На кінець періоду	Пасив	На поч. періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок або недолік
						На поч. пер.	На кін. пер.
1.Найбільш ліквідні активи (А 1)	-	434	1.Більш термінові зобов'язання (П 1)	9,8	360,6	-9,8	73,4
2.Бистрореалізовуються активи (А 2)	3,2	461,8	2.Краткосрочні пасиви (П 2)	21,4	465,2	-18,2	-3,4
3. Повільно реалізовані активи (А 3)	85,6	187,0	3.Долгосрочні пасиви (П 3)	-	-	85,6	187,0
4.Труднореалізуемие активи (А 4)	16,6	19,0	4.Постоянние пасиви (П 4)	30,8	276,0	14,2	257,0
Баланс	105,4	1101,8	Баланс	105,4	1101,8

З таблиці 7 видно, що баланс аналізованого підприємства не є ліквідним на 01.01.1998 року так як:

А 1 <П 1

А 2 <П 2

А 3> П 3

А 4 <П 4

На аналізованому підприємстві немає коштів для погашення найбільш термінових зобов'язань і навіть бистрореалізуемих активів недостатньо для погашення зобов'язань. Положення аналізованого підприємства на 01.01.1998 року було вкрай скрутним, для погашення короткострокових боргів необхідно було залучати повільно реалізованих активів.

На 01.01.2000 року баланс підприємства можна назвати ліквідним так як:

А 1> П 1

А 2 <П 2

А 3> П 3

А 4 <П 4

тобто є найбільш ліквідні кошти для погашення найбільш термінових зобов'язань (надлишок 73,4 тис.руб.), повільно реалізованих активів покривають довгострокові пасиви (надлишок 187,0 тис.руб.), важкореалізовані активи значно менше постійних пасивів тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості. Негативним моментом є нестача бистрореалізуемих активів для покриття короткострокових зобов'язань у сумі 3,4 тис, руб..

Показники ліквідності застосовуються для оцінки здатності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання. Вони дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.

1. Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

Кп = (А 1 + А 2 + А 3): (П 1 + П 2) (15)

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

Встановлено норматив цього показника, рівний 2, для оцінки платоспроможності і задовільної структури балансу.

Однак цей показник дуже укрупнений, так як в ньому не враховується ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу.

На 01.01.1998 = (3,2 + 8 5,6): (9,8 + 21,4) = 2,85

На 01.01.2000 = (434,0 + 461,8 + 187,0): (360,6 + 465,2) = 1,31

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (суворої ліквідності) є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яка частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою:

Кб = (А 1 + А 2): (П 1 + П 2) (16)

Він допомагає оцінити можливість погашення фірмою короткострокових зобов'язань у разі її критичного становища, коли не буде можливості продати запаси.

Це показник рекомендується в межах від 0,8 до 1,0, але може бути надзвичайно високим через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

На 01.01.1998 = 3,2: (9,8 + 21,4) = 0,1

На 01.01.2000 = (434,0 + 461,8): (360,6 + 465,2) = 1,08

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою:

Каб.лік. = А 1: (П 1 + П 2) (17)

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Величина його повинна бути не нижче 0,2

На 01.01.1998 - ні найбільш ліквідних активів

На 01.01.2000 = 434,0: (360,6 + 465,2) = 0,53.

Різні показники ліквідності важливі не тільки для керівництва і фінансових працівників підприємства, але і становлять інтерес для різних споживачів аналітичної інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків, коефіцієнт покриття - для покупців і власників акцій і облігацій підприємства.

Розраховані показники оформимо в таблицю.

Таблиця 8. Коефіцієнти ліквідності

Показники	На 01.01.1998	На 01.01.2000	Рекомендовані показники
1.Коеффіціент покриття	2,85	1,31	2
2.Коеффіціент швидкої ліквідності	0,1	1, 08	0,8-1,0
3.Коеффіціент абсолютної ліквідності	-	0,53	0,2-0,7

На аналізованому підприємстві на початок періоду коефіцієнт покриття вище рекомендованого - 2,85, але це скоріш за все пов'язано з уповільненням оборотності коштів, вкладених в запаси; коефіцієнт швидкої ліквідності - 0,1, значно нижче нормативу, а коефіцієнт абсолютної ліквідності не може бути розрахований із-за відсутності найбільш ліквідних активів.

На кінець аналізованого періоду коефіцієнт покриття зменшився до 1,31, що нижче рекомендованого значення, це відбулося через збільшення короткострокових пасивів, хоча і сума бистрореалізуемих активів збільшилася; коефіцієнт швидкої ліквідності виріс і став 1,08 - близьким до нормативного значення, зростання цього показника відбулося за рахунок збільшення дебіторської заборгованості та суми інших оборотних активів; коефіцієнт абсолютної ліквідності - 0,53, що відповідає нормативному значенню і досягнуто за рахунок короткострокових фінансових вкладень.

Глава 3. Значення фінансового аналізу за даними бухгалтерського балансу в діяльності підприємства

Після складання чергового бухгалтерського балансу необхідно обов'язково розраховувати і аналізувати кількісні параметри фінансового стану підприємства.

У першу чергу це необхідно для виявлення ознак банкрутства підприємства та прийняття правильних управлінських рішень про майбутнє підприємства.

Оцінку ймовірності банкрутства можна проводити за допомогою фінансового аналізу, так як саме він дозволяє з'ясувати, у чому полягає конкретна "хвороба" економіки підприємства - боржника і що потрібно робити, щоб від неї вилікуватися. Саме він має широким арсеналом засобів з прогнозування можливого банкрутства підприємства і дає можливість завчасно продумати і реалізовувати заходи щодо виходу підприємства з кризової ситуації.

Універсальний рецепт від будь-якого банкрутства - це проведення систематичного фінансового аналізу підприємства для оцінки можливого банкрутства.

Банкрутство підприємства - нове явище для сучасної російської економіки, що освоює ринкові відносини. У дореволюційній Росії існувало понад століття законодавство про неспроможність, але традиції застосування процедури банкрутства практично втрачені. Вітчизняна економіка містить чимало передумов для банкрутства або неспроможності господарюючих суб'єктів. В даний час розробляється і вдосконалюється нормативна база в цій галузі.

У Російській Федерації з 1 березня 1993 введено в дію Закон РФ "Про неспроможність (банкрутство) підприємств" від 19 листопада 1992 р. № 3929-1. Відповідно до закону, під неспроможністю (банкрутством) підприємства розуміється нездатність задовольняти вимоги кредиторів з оплати товарів (робіт, послуг), включаючи нездатність забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди в зв'язку з перевищенням зобов'язань боржника над його майном або у зв'язку з незадовільною структурою балансу боржника.

Незадовільна структура балансу - такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за рахунок майна не може бути забезпечено своєчасне виконання зобов'язань перед кредиторами у зв'язку з недостатнім ступенем ліквідності майна боржника. При цьому загальна вартість майна може дорівнювати загальній сумі зобов'язань боржника або перевищувати його.

Як основні причини виникнення стану банкрутства можна навести такі:

1. Об'єктивні причини, що створюють умови господарювання:

- недосконалість фінансової, грошової, кредитної, податкової систем, нормативної та законодавчої бази реформування економіки;

- досить високий рівень інфляції.

2. Суб'єктивні причини, відносяться безпосередньо до господарювання:

- невміння передбачити банкрутство і уникнути його в майбутньому;

- зниження обсягів продажів через поганий вивчення попиту, відсутність збутової мережі, реклами;

- зниження обсягу виробництва;

- зниження якості і ціни продукції;

- наближення цін на деякі види продукції до цін на аналогічні, але більш високоякісні імпортні;

- невиправдано високі витрати;

- низька рентабельність продукції;

- занадто великий цикл виробництва;

- великі борги, взаємні неплатежі.

Як перші сигналів насувається банкрутства можна розглядати затримки з наданням фінансової звітності, так як вони можливо свідчать про роботу фінансових служб, а також різкі зміни в структурі балансу і звіту про фінансові результати.

Рішення про неспроможність (банкрутство) підприємств приймаються:

- в добровільному порядку самим підприємством:

- за висновком арбітражного суду;

- Федеральною службою Росії по справах про неспроможність і фінансового оздоровлення.

Аналіз та оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними коштами.

Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним, якщо виконується одна з таких умов:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;

2. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами - менше 0,1.

Визнання підприємства неплатоспроможним не означає визнання його неспроможним, не тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності власника. Це лише зафіксоване органом ФУДК стан фінансової нестійкості, спрямоване на забезпечення оперативного контролю за фінансовим становищем підприємства і завчасного здійснення заходів з попередження неспро...