Система бухгалтерського обліку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Тема дослідження полягає в тому, що вивчення основних засад бухгалтерського обліку є вкрай важливим завданням для розуміння предмету, методів, завдань бухгалтерського обліку. Невід'ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні та за кордоном є адекватне відображення (облік) господарської діяльності суб'єктів господарювання. Його зміст і завдання обумовлені способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил та станом виробничих відносин.

Для адаптації до загальноприйнятих у світовій практиці принципів та методів ведення обліку в Україні здійснюється його реформування, започатковане “Програмою реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706.

Об'єктом теми дослідження виступає бухгалтерський облік як система.

Предметом дослідження є складові бухгалтерського обліку в Україні та за кордоном.

Завданням дослідження є розкрити поняття бухгалтерського обліку та його завдань, основні складові та головні напрямки розвитку, поняття системи бухгалтерського обліку, національній та світових моделях обліку.

Методи дослідження, під час проведення дослідження були використані такі загальнонаукові методи дослідження як літературний метод (опрацювання літературних джерел), метод аналізу та синтезу (розгляд досліджуваного явища по частинах і в сукупності), порівняльний метод, метод узагальнення тощо.



1. Система бухгалтерського обліку: сутність, мета, функції, завдання

бухгалтерський облік фінансовий документальний

Система (від грецького ціле) це сукупність елементів, які знаходяться у взаємозв'язку один з одним і утворюють визначену цілісність, єдність.

Виходячи з цього, система бухгалтерського обліку це визначений логічний комплекс, сформований на основі плану рахунків, який узагальнює процеси постачання, виробництва і реалізації, вирішує чітко визначену мету на мікро і макрорівні та забезпечує керівництво підприємства і його центри відповідальності необхідною інформацією на основі реалізації тактичних і стратегічних рішень.

Іншими словами, це інформаційна система про стан та зміни ресурсів підприємства, про характер і результати господарської діяльності.

Бухгалтерський облік має всі ознаки, які є характерними для системи:

· сукупність упорядкованих елементів (елементи методу бухгалтерського обліку) та наявність зв'язків (включаючи зворотні) між ними;

· дії (різні підрахунки, калькуляційні розрахунки, порівняння при застосуванні нормативів, аналіз показників тощо) збереження певної стійкості у заданих параметрах під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів;

· визначені цілі її функціонування.

Маючи на вході неупорядковані дані, облікова система в процесі обробки цих даних перетворює їх на упорядковану на замовлення користувачів вихідну інформацію.

Відображаючи рух інформаційних потоків, система бухгалтерського обліку є досить динамічною і нерозривною із середовищем, в якому вона функціонує. Надаючи інформацію для ефективного управління, бухгалтерський облік розглядається як елемент системи вищого рівня господарської інформаційної системи, яка генерує всю інформаційну базу. Одночасно облікова система розглядається як автономна система, яка покликана надавати необхідну інформацію про фактичний стан керованого об'єкта, а також про всі суттєві відхилення від заданих параметрів.

Принципи та правила організації системи бухгалтерського обліку змінюються відповідно до потреб суб'єкта господарювання та інших зацікавлених користувачів інформації. Бухгалтерський облік є з'єднуючою ланкою між господарськофінансовою діяльністю суб'єкта господарювання і особами, які використовують отриману у формі різних звітів інформацію для прийняття своєчасних і ефективних управлінських рішень.

Бухгалтерський облік як одна з функцій управління виконує в свою чергу такі функції:

· інформаційну. Облік постачає менеджменту інформацію про господарську діяльність підприємства.

· контрольну, за якої дані бухгалтерського обліку інформують менеджмент про відхилення досягнутих фактичних результатів від запланованих або порушення правил ведення господарської діяльності, установлених законодавством;

· функція зворотнього зв'язку, яка передбачає забезпечення бухгалтерським обліком обмін інформацією про перебіг господарської діяльності між виконавцями та керівництвом;

· аналітична функція. Завдяки їй дані бухгалтерського обліку дозволяють визначити причини відхилень фактичних результатів від запланованих, обчислити резерви підвищення ефективності діяльності, спрогнозувати наслідки управлінських рішень.

Завдання бухгалтерського обліку випливають з його мети та функцій. Можна визначити такі основні завдання бухгалтерського обліку:

· безперервне, суцільне, взаємопов'язане та задокументоване спостереження за господарською діяльністю;

· формування інформації про ресурси підприємства та їхні джерела і про використання ресурсів у процесі господарської діяльності;

· забезпечення контролю за ефективністю та законністю господарської діяльності;

Бухгалтерський облік - це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею. Для виконання свого призначення господарський облік повинен відповідати певним вимогам, а саме:

· правильність і своєчасність оформлення документів. Терміни встановлюються відповідними органами або положеннями. Лише своєчасні дані можуть бути використані для прийняття рішень щодо покращення роботи підприємства та для оперативного керівництва господарською діяльністю;

· порівнянність показників обліку з плановими показниками як за методами їх обчислення, так і за обсягом. Показники господарської діяльності підприємства, визначені різними методами, не можна порівнювати один з одним. Так, при невідповідності за обсягом показників обліку і плану не можна встановити процент виконання плану як по виробництву, так і по реалізації;

· точність та об'єктивність показників, відображати дійсність господарських процесів;

· повнота відображення господарських операцій та доступність обліку. Це передбачає можливість використання даних обліку як юридичними, так і фізичними особами з метою управління господарством;

· раціональність та економічність.

Для відображення господарських процесів та об'єктв у обліку використовуються числові показники за відповідними натуральним, трудовим та грошовим вимірювачами.

Натуральні вимірювачі служать для одержання відомостей у фізичних одиницях маси, обсягу, довжини, площі. За їх допомогою визначається як кількісний, так і якісний бік товарноматеріальних цінностей. Натуральні вимірювачі мають велике значення для забезпечення контролю за збереженням товарноматеріальних цінностей і грошових коштів.

Трудові вимірювачі використовуються для підрахунку кількості витраченої праці і визначаються в одиницях часу - робочих днях, робочих годинах. Вони служать для обчислення продуктивності праці, для контролю за виконанням встановлених норм виробітку та нарахуванням заробітної плати.

Грошовий вимірювач відображає об'єкти господарського обліку у вартісному виразі, що дозволяє узагальнити, об'єднати й однорідно оцінити різні господарські процеси й операції. У цьому полягає особлива роль грошового вимірювача в обліку. Він необхідний для визначення важливих кількісних та якісних показників господарської діяльності - обсягу виробництва, прибутку, рентабельності підприємства та ін.

Поширеність використання вимірювачів залежить від виду обліку.

Згідно з вимогами ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Від суб'єктів господарювання забороняється вимагати надання ними статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Ці види обліку й утворюють єдину систему господарського обліку. Усі вони взаємопов'язані, але кожний з них має свої конкретні об'єкти та особливості.



2. Складові бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік являє собою процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вимоги цього закону поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційноправових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні грунтується на таких основних принципах:

1.Обачності - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

2.Повне висвітлення - всі господарські операції підлягають реєстрації в рахунках бухгалтерського обліку без будьяких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій підприємства, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

3.Автономності - активи та зобов'язання підприємства повинні бути відокремленні від активів і зобов'язань інших підприємств та власників цього підприємства;

4.Послідовність - постійне застосування підприємством обраних правил і процедур обліку;

5.Безперервності - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися в неосяжному майбутньому;

6.Нарахування та відповідності доходів і витрат - для визначення результату звітного періоду необхідно співставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності їх виникнення, а не у момент надходження або сплати грошей;

7.Превалювання сутності над формою - операцій та інші події обліковуються та розкриваються до їх сутності і економічної реальності, а не лише з їх форми;

8.Історичної собівартості - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи із затрат на їх виробництво та придбання;

9.Єдиного грошового вимірника - вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснюється у валюті України;

10.Періодичності - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Особливості застосування наведених вище принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності для бюджетних установ визначаються Міністерством фінансів України.

Господарські процеси, пов'язані зі станом та рухом активів, зобов'язань та власним капіталом фіксуються у бухгалтерському обліку систематично і послідовно, що забезпечує безперервне спостереження і контроль за діяльністю підприємства, його фінансовим становищем, та рухом грошових коштів. Таким чином, бухгалтерський облік є одним із способів відображення об'єктивної дійсності, призначений для забезпечення майнових інтересів держави, підприємств, інших суб'єктів господарювання, а також з приводу створення та використання облікової інформації про фінансовоекономічне життя суб'єктів господарювання.

Своєчасний, повний та об'єктивний облік дає можливість колективам підприємства вести господарство економно, не допускаючи непродуктивних витрат, втрат та псування сировини та продукції, забезпечувати збереження матеріальних та грошових коштів, виявляти та використовувати внутрішні резерви, збільшувати прибутки.

Для здійснення господарської діяльності підприємство має необхідні ресурси, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. До них належать необоротні активи(основні засоби, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції тощо), оборотні активи (виробничі запаси, векселі, дебіторська заборгованість за товари, послуги тощо). Важливе значення для забезпечення господарської діяльності мають джерела, з яких формуються та за рахунок яких утворюються ці ресурси, а саме: власний капітал (статутний, пайовий, додатковий вкладений капітал тощо), довгострокові (довгострокові кредити банків тощо) та поточні (короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість тощо) зобов'язання.

Таким чином, предметом бухгалтерського обліку є використання господарських ресурсів (активів, власного капіталу та зобов'язань) суб'єктами господарювання незалежно від форм власності з метою здійснення господарської діяльності.

Для опису та відтворення процесів господарської діяльності підприємства бухгалтерським обліком вироблені відповідні способи та прийоми пізнання господарської дійсності, що складають метод бухгалтерського обліку.

До елементів методу бухгалтерського обліку належать: документація, інвентаризація, оцінка, калькуляція, система рахунків, метод подвійного запису, баланс та звітність. Використання кожного з цих елементів регулюється відповідними положеннями, інструкціями, затвердженими Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національним банком України та іншими галузевими відомствами України.

Технологія облікового процесу господарської діяльності суворо послідовна. Кожна господарська операція відображається на підставі документів, оформлених належним чином. Тому документація є першим етапом облікового процесу, початком руху облікової інформації і являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними.

Використання документації, складеної з додержанням юридичних вимог, надає бухгалтерським даним силу доказів.

Разом з тим, у господарській діяльності можуть відбуватися такі процеси, які не можна зафіксувати відповідними первинними документами. Наприклад, утворення нестач та лишків матеріальних цінностей та грошових коштів, розкрадання майна призводить до невідповідності наявної кількості засобів підприємства тій кількості, що відображена в обліку. Оформити такі явища можливо лише тоді, коли вони викриті, а не тоді, коли вони відбуваються. Для цього використовуються другий елемент методу бухгалтерського обліку - інвентаризація. Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі матеріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів в натурі виявити їх наявність і фактичний стан. Дані інвентаризації використовують для приведення показників обліку у відповідність з дійсністю, для виявлення об'єктів та явищ, що з тих чи інших причин не було своєчасно охоплені обліком.

Оцінка - це спосіб грошового вимірювання товарноматеріальних цінностей та основних засобів. Майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України способом підсумовування проведених витрат. Записи у бухгалтерському обліку за валютними рахунками підприємства, а також за операціями в іноземній валюті здійснюються у національній грошовій одиниці України в сумах, визначених шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку, що діє на дату здійснення операцій. Одночасно вказані записи здійснеюються у валюті розрахунків і платежів (за кожною іноземною валютою окремо). Основні засоби підприємства відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними затратами на їх первісну вартість. Записи, до яких відноситься сировина та матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовуються для пакування і транспортування прдукції (товарів), інші матеріальні цінності відображаються в обліку і звітності за їх первісною вартістю. Давальницька сировина відображається за балансом за цінами, вказанами у договорі. Оцінка дозволяє в цілому по державі визначити стан основних засобів, склад оборотних засобів і величину багатства держави.

Калькуляція - це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги. Плановий відділ підприємства обчислює планову собівартість продукції, а бухгалтерія - фактичну. На підставі цих показників визначається планова та фактична сума прибутку, рентабельність виробництва.

У фінансовогосподарській діяльності підприємств відзначається велика кількість операцій (придбання матеріалів, сировини, палива, одержання грошових коштів готівкою з розрахункового рахунку в банку, видача готівки із каси та ін.), які повинні щоденно відображатися в обліку. Поточний облік здійснюється за допомогою бухгалтерських рахунків. Бухгалтерський рахунок - це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На кожний вид однорідних господарських операцій відкривається окремий рахунок. Облік господарських операцій на бухгалтерських рахунках здійснюється методом подвійного запису, який полягає в тому, що ці операції відображаються на рахунках двічі: по дебету одного рахунка і по кредиту другого, причому в однаковій сумі.

З метою визначення підсумків господарської діяльності підприємства, організації, установи складають бухгалтерський баланс та необхідну бухгалтерську і фінансову звітність.

Баланс, у бухгалтерському обліку, є способом узагальнення та економічного групування активів,з одного боку,та власного капіталу і зобов'язань з другого на певну дату. Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал. Дані балансу неохідні для контролю за наявністю і структурою господарський засобів підприємства та їх джерел, для аналізу активів, а також фінансового стану підприємства, його платоспроможності, стану забезпечення збереження майна. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Звітність висвітлює майнове та фінансове становище підприємства, результати господарської діяльності за звітний період. Вона характеризує не тільки стан, але й рух активів, власного капіталу та зобов'язань, структуру собівартості, стан виконання плану договірних зобов'язань виробництва та реалізації продукції тощо. Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів на основі даних поточного обліку. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди та фінансові звіти різних підприємств.

Бухгалтерський баланс та звітність є способами підсумкового узагальнення даних бухгалтерського обліку і складаються на кінець останього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного періоду в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Таким чином, бухгалтерський облік, як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень, дає вичерну характеристику господарської діяльності підприємства, фіксуючи усі господарські операції і процеси, у тому числі й негативні. Як відомо,злочини, скоєні в економічній сфері, здебільшого мають завуальований характер, отже, їх викриття неможливе без копіткого вивчення облікової документації.

При аналізі господарської діяльності підприємства важливо враховувати таку особливість бухгалтерського обліку, як взаємозв'язок усіх його складників. Використання з метою приховування злочину окремих елементів обліку обов'язково спричиняють зміни інших елементів. Ця обставина, з одного боку, сприяє викриттю розкрадань та інших корисливих злочинів, а з іншого боку, вимагає від працівників органів внутрішніх справ, які ведуть боротьбу із злочинами проявами в економічній сфері, високого професіоналізму, неможливого без знань з економіки, зокрема без володіння технологією облікового процесу.

Організація бухгалтерського обліку - це система методів, способів і засобів, які забезпечують функціонування та розвиток бухгалтерського обліку. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві є творчим процесом і залежить від: специфіки та обсягу господарської діяльності й структури підприємства; кваліфікації облікових кадрів; рівня комп'ютеризації облікової роботи; організації системи управління; чинної методології бухгалтерського обліку.

В Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та звітності. Правові засади регулювання, організації й ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Державну політику у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності реалізують:

· Міністерство фінансів;

· НБУ;

· Державне казначейство;

· Державний комітет статистики;

· Інші міністерства та відомства в межах своїх повноважень.

До компетенції Мінфіну віднесено регулювання бухгалтерського обліку й фінансової звітності на підприємствах способом розроблення та впровадження Плану рахунків, Інструкції щодо його застосування, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативних документів. П(с)БО - це нормативний документ, який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності. При Міністерстві фінансів як дорадчий орган діє Методологічна рада з бухгалтерського обліку, метою діяльності якої є:

· 1.Розроблення та розгляд проектів П(с)БО та інших нормативних документів щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

· 2.Удосконалення форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

· 3.Розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.



3. Міжнародні стандарти обліку

Бухгалтерський облік у сучасному розумінні виник у ХІІІХІV ст. з зародженням подвійної бухгалтерії, яка в ХІХ початок ХХ ст. перетворилась в науку і як наука бухгалтерський облік розвивався з розвитком усього суспільства. Так як кожна країна починала фазу свого розвитку посвоєму, то і систему бухгалтерського обліку пристосовували до умов і особливостей конкретної держави, галузей виробництва та сфер господарської діяльності.

У більшості країн із високо розвинутою економікою бухгалтерський облік будується відповідно до встановлених міжнародних стандартів.

Запровадженню таких стандартів передувала значна підготовча робота. Протягом тривалого часу в більшості країн, включаючи США, правове регулювання ведення обліку було явно недостатнім. Через це, а також унаслідок занадто широкого тлумачення поняття комерційної таємниці, форми й методи ведення обліку були найрізноманітнішими. Усе це зумовлювало непорівнянність облікової інформації, її найважливіших показників, ускладнювало використання звітності.

Для подолання негативних явищ, піднесення рівня обліку, уніфікації його понятійного апарату і змісту було розроблено й схвалено загальні, фундаментальні принципи бухгалтерського обліку: двосторонності, грошового виміру, собівартості, автономності, безперервності, консерватизму, матеріальності, реалізації, відповідності. У цих принципах узагальнено чинну практику ведення обліку в більшості країн. Принципи бухгалтерського обліку визначено за такими критеріями: практичність, об'єктивність, здійсненність або реальність. Широке застосування наведених принципів обліку значно сприяло поліпшенню його побудови, опрацюванню національних стандартів в передових країнах.

За умов розвитку ринкової економіки облік потребує міжнародної регламентації, забезпечення єдиних методологічних принципів його побудови в різних країнах. Відтак особливої актуальності набуває розробка та впровадження міжнародних стандартів обліку, тобто нормативних документів, що встановлюють правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності.

На практиці нині розрізняють національні і міжнародні стандарти. Однак між внутрішніми і міжнародними стандартами існує взаємозв'язок.

Розробку міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності покладено на Комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), створеного в 29.06.1973 р. яке в подальшому з травня 2000 року перейменовано в Раду (РМСБО). Нині діє понад 30 міжнародних стандартів обліку. Кожний такий стандарт має обов'язкові типові розділи: вступ, визначення термінів стандарту, описання суті принципів, покладених в основу стандарту, та варіантів їх застосування, правила ведення обліку конкретних об'єктів тощо.

Залежно від призначення та сфери застосування стандарти можна умовно розподілити на такі групи:

· базові, які регламентують застосовувані методи обліку, головні принципи його побудови та зміст і порядок формування, оприлюднення та подання фінансової звітності;

· стандарти, які регулюють взаємовідносини підприємства і держави;

· стандарти, що визначають порядок обліку на підприємстві, відображають зв'язки компанії з її партнерами та фінансові результати діяльності;

· стандарти, що визначають правила обліку діяльності підприємства та його структурних підрозділів і обліку господарських і фінансових операцій, що відбуваються в процесі злиття компаній;

· стандарти, що регулюють відносини роботодавців і працівників стосовно оплати праці та пенсійного забезпечення;

· стандарти, що регулюють порядок обліку в окремих сферах діяльності, зокрема в будівництві, в банках, страхових компаніях, та під час виконання науководослідних і конструкторських робіт;

· стандарти, які регулюють облік діяльності на міжнародній арені.

Перехід до ринкової економіки, функціонування різних форм власності спричиняють зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові і веденню. Нового значення набув і сам термін «система обліку».

Система бухгалтерського обліку - це певний логічний комплекс чинних методів і форм обліку, порядку визначення фінансових результатів, сформований на основі плану рахунків, певна організаційна система, що ґрунтується на базі національних стандартів.

4. Характеристика світових моделей бухгалтерського обліку

Одним із засобів міжнародного спілкування в умовах економічної інтеграції країн світу є бухгалтерський облік, який часто називають ще мовою бізнесу. Корпоративна інтернаціоналізація світової економіки спричинила потребу формування міжнародної системи бухгалтерського обліку, оскільки правила підготовки й публікації фінансової звітності суттєво відрізнялися в різних країнах. Наприклад, в США ці правила є досить деталізованими і їх дотримання вимагає значних трудових і фінансових затрат, а у Швейцарії ці стандарти носять загальний характер. Достатня поінформованість про фінансовий стан є важливою частиною конкурентної боротьби підприємств на світовому ринку. Тому основним завданням системи бухгалтерського обліку є надання необхідного інформаційного забезпечення для різних категорій користувачів.

Формування міжнародної системи бухгалтерського обліку відбувається у тісному взаємозв'язку і з врахуванням сучасного світового економічного розвитку та його основних закономірностей, характерних особливостей і тенденцій розвитку національних і міжнаціональних облікових систем.

Тепер динамічно розвивається співробітництво на основі міжнародних міжурядових організацій, які створюються у всіх сферах діяльності, в тому числі і в сфері бухгалтерського обліку та звітності, які останнім часом займаються в основному проблемами гармонізації економічних, соціальних і облікових відносин між країнами шляхом розробки міжнародних норм, правил і стандартів.

Система (від грецького ціле) це сукупність елементів, які знаходяться у взаємозв'язку один з одним і утворюють визначену цілісність, єдність.

Виходячи з цього, система бухгалтерського обліку це визначений логічний комплекс, сформований на основі плану рахунків, який узагальнює процеси постачання, виробництва і реалізації, вирішує чітко визначену мету на мікро і макрорівні та забезпечує керівництво підприємства і його центри відповідальності необхідною інформацією на основі реалізації тактичних і стратегічних рішень.

Іншими словами, це інформаційна система про стан та зміни ресурсів підприємства, про характер і результати господарської діяльності.

Бухгалтерський облік має всі ознаки, які є характерними для системи:

· сукупність упорядкованих елементів (елементи методу бухгалтерського обліку) та наявність зв'язків (включаючи зворотні) між ними;

· дії (різні підрахунки, калькуляційні розрахунки, порівняння при застосуванні нормативів, аналіз показників тощо) збереження певної стійкості у заданих параметрах під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів;

· визначені цілі її функціонування.

Маючи на вході неупорядковані дані, облікова система в процесі обробки цих даних перетворює їх на упорядковану на замовлення користувачів вихідну інформацію.

Відображаючи рух інформаційних потоків, система бухгалтерського обліку є досить динамічною і нерозривною із середовищем, в якому вона функціонує. Надаючи інформацію для ефективного управління, бухгалтерський облік розглядається як елемент системи вищого рівня господарської інформаційної системи, яка генерує всю інформаційну базу. Одночасно облікова система розглядається як автономна система, яка покликана надавати необхідну інформацію про фактичний стан керованого об'єкта, а також про всі суттєві відхилення від заданих параметрів.

Принципи та правила організації системи бухгалтерського обліку змінюються відповідно до потреб суб'єкта господарювання та інших зацікавлених користувачів інформації. Бухгалтерський облік є з'єднуючою ланкою між господарськофінансовою діяльністю суб'єкта господарювання і особами, які використовують отриману у формі різних звітів інформацію для прийняття своєчасних і ефективних управлінських рішень.

Для більш повної характеристики облікової системи на національному і міжнаціональному рівнях використовується комплекс показників, основними з яких є:

Наявність і застосування системи бухгалтерських стандартів, які забезпечують одержання і використання достатньо повної інформації для прийняття рішень внутрішніми й зовнішніми користувачами. Національні бухгалтерські стандарти включають національний план рахунків, державні директиви, податкове законодавство й порядок здійснення капітальних інвестицій.

План рахунків бухгалтерського обліку, побудований за визначеним принципом (прибутковим, виробничим, доходним, затратним). План рахунків є визначальним в обліковій системі, відповідає її завданням і тісно пов'язаний з формами власності, методами формування цін, податковою політикою держави, способами визначення кінцевого фінансового результату тощо.

Система організації бухгалтерського обліку в межах підприємства, яка полягає у виборі форм і методів збору та подання зацікавленим сторонам інформації про діяльність господарюючого суб'єкта. При цьому для більшості облікових систем характерна наявність двох бухгалтерій: фінансової, яка є обов'язковою та вирішує проблеми взаємовідносин фірми з державою, банками, акціонерами, постачальниками і покупцями, тобто зовнішніми користувачами і управлінської (аналітичної) або допоміжної бухгалтерії, спрямованої на вирішення внутрішніх проблем, пов'язаних із підвищенням ефективності роботи в розрізі центрів відповідальності, центрів затрат, сегментів діяльності. Фінансовий облік повинен дати реальну картину фінансового стану підприємства та результатів його діяльності незалежно від правил та вимог податкового законодавства. Подання інформації зовнішнім користувачам здійснюється шляхом складання й опублікування фінансової звітності (баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух грошових коштів, звіт про зміни у власному капіталі, примітки).

Методологія визначення кінцевого фінансового результату діяльності підприємства. Для визначення прибутку підприємства можуть використовуватись від 1 до 4 методів, що пов'язано з розмірами фірми, наявністю однієї або двох бухгалтерій, фіскальними або управлінськими потребами, терміновістю одержання показників прибутку. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) може бути розрахований: по підприємству в цілому шляхом співставлення доходів (за видами) і витрат (за елементами); в розрізі центрів відповідальності на підставі статей доходів і витрат; шляхом визнання змін, що відбулися в статтях активу і пасиву балансу; за зміною чистих активів упродовж звітного періоду з коригуванням отриманих результатів на витрати звітного періоду по власному господарству (цей метод використовують невеликі одноосібні та дрібносерійні підприємства, фермерські господарства).

Мета облікової системи, яка полягає у розрахунку та оцінці результатів діяльності підприємства в цілому і його структурних підрозділів з використанням визначеного показника або системи показників. В якості таких показників може бути використано: збільшення прибутку або доходу; максимізація прибутку, доходу; зниження собівартості; визначення створених резервів тощо. Досягається ця мета шляхом використання відповідних методичних прийомів, притаманних тій чи іншій обліковій системі.

Загальне поняття системи бухгалтерського обліку, яка сформувалась в процесі історичного розвитку суспільства, конкретизується такими ознаками:

· історичне місце облікової системи;

· методи нарахування амортизації та відображення в обліку;

· методи обліку й оцінки виробничих запасів;

· практика подання у звітах різної інформації;

· методи відображення іноземної валюти в обліку і звітності фірми;

· звітні форми і показники та їх регламентація;

· зовнішні способи контролю за діяльністю фірм.

Відмінності у національних облікових системах мають місце практично за всіма перерахованими ознаками, особливо це стосується порівняння систем бухгалтерського обліку зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою і тих, що розвиваються.

Шляхом розповсюдження основних принципів однієї або декількох національних систем на групу країн з різним рівнем регламентації обліку формувалися міжнаціональні системи бухгалтерського обліку (наприклад, англосаксонська і французька), які надалі переростали у міжрегіональні облікові системи (наприклад, Європейського Союзу, Організації африканської єдності). Одночасно відбувався процес створення міжнародної системи бухгалтерського обліку та інтегрування міжнаціональних та регіональних облікових систем у єдину міжнародну систему обліку і звітності.



5. Характеристика світових моделей бухгалтерського обліку

У зарубіжних країнах під впливом законодавчих систем склалось в основному два підходи в юридичному регулюванні облікових правил. В одних країнах (Аргентина, Франція, Німеччина) всі основні принципи обліку до подробиць визначені законодавчими актами. В інших країнах (США, Великобританія) система обліку будується за принципом "можна робити все, що не заборонено законом". Тут правила регулювання обліку і звітності визначаються перш за все професійними бухгалтерами, а не юристами, як у першому випадку. При суворій регламентації облікових принципів, яка характерна для першого типу країн, система бухгалтерського обліку втрачає свою гнучкість, в той час, як при другому підході облік оперативно відображає зміни умов підприємницької діяльності.

Такий поділ країн пов'язаний з орієнтацією бухгалтерського обліку на макро і мікроекономіку. Зокрема, у тих країнах, що орієнтуються на макрорівень має місце дотримання таких принципів при формуванні показників фінансової звітності: професійне судження, орієнтація на ринкових користувачів, менша стандартизація. Для країн, зорієнтованих на мікрорівень, у цьому плані притаманна одноманітність, задоволення інформаційних потреб держави та системи оподаткування.

Крім цього, значний вплив на організацію бухгалтерського обліку мають культурні традиції окремих країн. Та вплив культури Німеччини проявляється у наданні пріоритетності нормам права, Франції у бюрократії і схильності до влади, Великобританії у пріоритетності традицій.

Класифікація моделей обліку сприяє більш точному визначенню подібних і відмінних характеристик щодо ведення обліку і подання інформації у фінансовій звітності в різних країнах світу. В економічній та обліковій літературі, зокрема, в більшості випадків зустрічається класифікація моделей обліку за суб'єктивногеографічною ознакою. Тому можна виділити такі облікові моделі, які сформувались в процесі історичного розвитку системи бухгалтерського обліку:

· британоамериканська;

· континентальна;

· південноамериканська;

· країн Східної Європи (радянської орієнтації);

· ісламська;

· інтернаціональна.

Деякі економісти виділяють британську і американську моделі в дві окремі групи, а також окрему німецькодатську групу (Нідерланди, Швейцарія, Норвегія, Швеція, Данія і Фінляндія). Також, в економічній літературі має місце окреме виділення таких національних бухгалтерських систем: країн Європейського економічного співтовариства (на сьогодні ЄС), французької, Організації об'єднаних націй тощо.

Для британоамериканської моделі (Великобританія, Австралія, США, Канада, Індія, Нідерланди, Пакистан. Мексика та ін.) є характерними: орієнтація обліку на інформаційні потреби інвесторів і кредиторів; наявність розвинутого ринку цінних паперів; високий рівень професійної бухгалтерської підготовки; наявність у цих країнах великої кількості транснаціональних корпорацій.Базові принципи цієї моделі були розроблені в США, Великобританії та Нідерландах і розповсюджені на решту країн, які ведуть облік за цією моделлю.

Характерними рисами континентальної моделі (Австрія, Греція, Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Японія та ін.) є такі: тісні зв'язки з банками, які є основним джерелом капіталу компаній; детальна юридична регламентація обліку і звітності; орієнтація обліку і звітності на інтереси державного регулювання оподаткування і макроекономічного планування. Бухгалтерський облік відзначається значною консервативністю. Облікова практика спрямована не стільки на інформаційні потреби кредиторів, скільки на задоволення вимог державного керівництва.

Для південноамериканської моделі (Аргентина, Бразилія, Перу, Уругвай, Еквадор та ін.) характерний високий рівень інфляції; орієнтація обліку і звітності на вимоги державного планування; уніфікація принципів обліку (відсутня свобода вибору системи і порядку обліку), В обліку і звітності досить добре відображається інформація, необхідна для контролю за доходами населення та підприємств і дотриманням податкової політики.

Моделі обліку країн Східної Європи (радянської орієнтації) притаманні такі риси: єдина бухгалтерія; витратна база плану рахунків; детальна юридична регламентація обліку і звітності; мета облікової системи зниження собівартості.

Ісламська модель (країни Близького Сходу) знаходиться під великим впливом богословських ідей і має ряд особливостей, зокрема забороняється отримання фінансових дивідендів; при оцінці активів і зобов'язань компаній перевага надається ринковим цінам. Кінцева мета концепції ісламської економіки полягає в переході до господарювання виключно на принципах ісламу. Основний акцент робиться на тому, що тільки ісламська модель економіки може забезпечити реальний баланс між матеріальним і духовним у суспільстві. Тому принципи, на яких ґрунтується облік і звітність в британоамериканській, континентальній та інших облікових моделях, не підходять ісламському суспільству, оскільки ці принципи суперечать його цінностям.

Інтернаціональна модель виникла з потреби міжнародної узгодженості обліку, перш за все в інтересах транснаціональних корпорацій та іноземних учасників міжнародних валютних ринків. Проте лише незначна кількість великих корпорацій може зараз стверджувати, що їхні річні фінансові звіти відповідають міжнародним стандартам.

Слід зазначити, що класифікація облікових моделей є ефективним засобом, який використовується для опису і порівняння різних облікових систем, надання допомоги окремим країнам у виборі найпридатнішої для них облікової моделі, виявлення можливих проблем, які можуть виникнути в процесі використання певної моделі обліку шляхом порівняння з країнами, які застосовують таку ж облікову модель. У той же час наведені класифікації є досить умовними, оскільки навіть у межах однієї облікової моделі можуть бути відмінності щодо ведення обліку в окремих країнах, які працюють за принципами цієї моделі. Крім цього облікові моделі втрачають свої характеристики у зв'язку з еволюційним розвитком міжнародної системи бухгалтерського обліку та визнанням багатьма країнами світу міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином, бухгалтерський облік визначається тим середовищем, в якому він функціонує і методологічні принципи його організації, теорії і практики залежать від соціальних, політичних і економічних умов окремої країни. На досягнення гармонізації принципів обліку і звітності у світовому масштабі спрямована діяльність міжурядових та міжнародних професійних організацій з бухгалтерського обліку та міжнародних профспілкових організацій. За різних підходів до бухгалтерського обліку і звітності вироблено загальні принципи обліку, які полегшують ділове спілкування на міжнародному рівні.



Висновок

Таким чином, бухгалтерський облік визначається тим середовищем, в якому він функціонує і методологічні принципи його організації, теорії і практики залежать від соціальних, політичних і економічних умов окремої країни. На досягнення гармонізації принципів обліку і звітності у світовому масштабі спрямована діяльність міжурядових та міжнародних професійних організацій з бухгалтерського обліку та міжнародних профспілкових організацій. За різних підходів до бухгалтерського обліку і звітності вироблено загальні принципи обліку, які полегшують ділове спілкування на міжнародному рівні.

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління і контролю. Щоб керувати підприємствами різних форм власності і всім народним господарством України, необхідно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри й склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані лише завдяки обліку.

Визначення бухгалтерського обліку вказує на те, що:

· бухгалтерський облік сприймається як інформаційний процес;

змістом бухгалтерського обліку (як і будьякого обліку в загальному його розумінні) є:

· виявлення (спостереження) - цілеспрямоване сприйняття об'єкту дослідження у відповідності із поставленою метою;

· вимір, який полягає у співставленні об'єкту спостереження із вибраними вимірниками;

· реєстрація збереження інформації про об'єкт дослідження для передачі в просторі та часі;

· обробка, що передбачає систематизацію (накопичення, узагальнення, зберігання) інформації про об'єкт дослідження для надання її користувачам.

· предметом дослідження та відображення бухгалтерського обліку є діяльність підприємств;

· інформація бухгалтерського обліку використовується для прийняття рішень щодо підприємства зовнішніми та внутрішніми її користувачами.

Бухгалтерський облік це спосіб документального спостереження, відображення й контролю за господарською і фінансовою діяльністю виробників і господарників (підприємств, організацій, орендних, спільних підприємств, акціонерних товариств тощо), а також система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.



Література

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні. Закон України від 16 липня 1999 р. № 996ХІV.

2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні.135Х.:Фактор, 2013.368с.

3. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затв.наказом Міністерства фінансів від 29.12.2000р. №356.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про його застосування: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. №291.

5. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.: К.: КНЕУ,2001. 334с.,іл.

6. Кужельний М.В.,Коцупатрий М.М.,Кірданов М.Г.,Лежненко Л.І., Примаченко О.Л. Бухгалтерський облік: Навч.метод.посіб. для самост. вивч. дисц. К.:КНЕУ, 2005. 217с.

7. Лишиленко А.В. Бухгалтерський облік. Підручник. 3е вид. Перер. і доп.К.:Центр учбової літератури, 2011.736с.

8. Воронко Р.М. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. Львів: «Магнолія 2006», 2009.744с.

9. Облік у зарубіжних країнах: Підручник. /В.І.Єфіменко, Л.ІЛукяненко, О.В. Небильцова, А.В.Максименко;за ред..проф. В.І. Єфіменка. К: КНЕУ, 2013311,[1]c.

10. Литвин Л.Б. Облік у зарубіжних країнах.: Навч. посібник. К: Атіка, 2007. 208с.

11. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”./ Вид. 2е, доп. і перероб. - Житомир, ЖТІ, 2000. - 640 с.

12. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні. Навчальнопрактичний посібник / За ред. С.Ф.Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ “БалансКлуб”, 2000. 768 с.

13. Партин Г.О. Бухгалтерський облік : основи теорії та практики : Навч. посібник. - К.: Тво “Знання”. КОО, 2000, 245 с.

14. Системи обліку в Україні: трансформація до міжнародної практики / За ред. проф. М.П.Войнаренка. - Київ: Наукова думка, 2002. - 718 с.

15. Р.М.Воронко,К.І.Редченко,І.Г.Благун.Міжнародні системи обліку і звітності та аудиту:навч.пос.Львів:»Магнолія 2006»,2011.552с.

Размещено на Allbest.ru

...