Особливості бухгалтерського обліку оплати праці працівників на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Праця робітників є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеного матеріального та духовного блага виражається у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата -- один з найважливіших засобів підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Це один з основних стимулів та мотивації праці.

Збільшення суспільної продуктивності обумовлено, насамперед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу економіки України до ринкового механізму функціонування, дуже важливими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зменшення використання “ живої ” праці, механізація трудомістких робіт, оптимізація використання трудових ресурсів, зменшення втрат робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати -- одна з найважливіших і складних ділянок роботи, що потребує точних і оперативних даних, у яких відбиваються зміни чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Дуже важливо відображати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників про працю, нагляд за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві. На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати повинен бути документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України, що конкретизує права та обов'язки робітників, а також оплату за виконану роботу, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв'язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

З метою виконання задач, що стоять перед обліком, на підприємстві обов'язково повинен бути контроль:

– за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;

– за правильністю документального оформлення виробки робочих та службовців;

– за своєчасним нарахуванням заробітної плати та допомогу , а також їх видаванням;

– за своєчасним утриманням сум податків та перерахування їх до бюджету;

– планування звітів про працю.

Складність ситуації, яка склалася на сьогоднішній день, з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

1. Теоретичні основи теми

1.1 Економічний зміст обліку праці та її оплати

Основним джерелом доходів найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата. Нині саме заробітній платі належить переважаюче значення в мотиваційному механізмі. Заробітну плату як економічну категорію відносять до числа найскладніших. Саме з цієї причини, а також внаслідок однобічного, не комплексного підходу до її визначення у політичній економії соціалізму в колишньому Радянському Союзі та, на жаль, нині і в Україні відсутнє єдине розуміння суті заробітної плати.

У науковій економічній літературі можна зустріти понад два десятки визначень заробітної плати. Найпоширенішими є визначення заробітної плати, як частки суспільного продукту (національного доходу), що розподіляється за працею між окремими працівниками.

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці. Останні виступають, з одного боку, з`єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з другого - засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

Організація оплати праці проводиться на основі:

законодавчих та інших нормативних документів;

генеральної угоди на державному рівні;

галузевих, генеральних угод;

трудових договорів.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає:

а) тарифну сітку - коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації;

б) тарифні ставки - суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду - шість гривень.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників - в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, перевищеним законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена відрядна оплата праці, повинен бути табель, а також відомість про виробіток та розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Статтею 105 КЗпП передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов`язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Існують такі види додаткової заробітної плати:

робота у понадурочний час;

сумісництво професій;

робота в нічний час.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи). З 01.01.2013 р. - 1147 грн.

До мінімальної заробітної плати не включаються:

доплати;

надбавки;

заохочувальні і компенсаційні виплати.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підприємстві застосовують дві форми оплати праці: погодинна та відрядна.

1) Погодинна - нарахування заробітної плати залежить від фактично відпрацьованого часу і встановленої норми оплати за одиницю часу. Погодинна оплата праці одна з форм оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Інженерно-технічні працівники отримують заробітну плату, нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно відпрацьованого часу. Дні, в які робітник виконує державні або суспільні обов`язки, оплачується в загальному порядку.

Погодинна заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати праці - проста та погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

Відрядна - нарахування заробітної плати проводиться за вироблену якісну продукцію по установлених розцінках за оплату одиниці продукції. Тому заробіток залежить від обсягів виконаної роботи і потребує якості роботи.

У відповідності до форм оплати праці підприємство може встановлювати систему оплати праці. Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

А) пряма відрядна. При прямій відрядній формі оплаті праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система праці - застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

Б) відрядно-преміальна - до прямої заробітної плати нараховується премія за окремі якісні показники роботи.

В) відрядно-прогресивна - об'єм робіт виконаний зверх норми сплачується по збільшених розцінках.

Г) акордна - заробітна плата нараховується за комплекс виконаних робіт у встановлений термін по відповідних розцінках

При погодинній оплаті праці при розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при відрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі.

Коефіцієнт приробітку є одним для всіх робітників бригад. Якщо помножити заробіток по тарифу кожного робітника на цей коефіцієнт, то можливо визначити його загальний заробіток.

Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) - це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У зв'язку з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.

На підприємстві застосовують оплату праці по трудових угодах. Трудова угода укладається між підприємством та робітником, який притягується зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами підприємства або на договірних началах з відповідними підприємствами та організаціями.

Тепер широке розповсюдження знайшла оплата праці по контракту, яка укладається у домовленості сторін та пов'язується з виконанням умов контракту. У випадках найма працівника по контракту власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день (частина четверта ст. 73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

відрядникам за подвійним відрядними розцінками;

працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками - в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

працівникам, які отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Оплата праці за незавершеним відрядним нарядом відповідно до ст. 109 КЗпП , у разі якщо працівник залишає відрядний наряд незавершеним з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок.

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата здійснюється відповідно до виконаної роботи (ст. 111 КЗпП).

Збереження заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і при переміщенні - за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше двох тижнів від дня переведення.

Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.

По мірі становлення ринкової економіки змінюються форми регулювання трудових відносин між працюючими і адміністрацією на підприємстві. Вони все більш спираються не тільки на державні законодавчі норми, що вони засновані на мінімальних гарантіях, скільки на колективні договори, що зобов'язують обидві сторони діяти у відповідності з прийнятими на себе зобов`язаннями. Щодо питань оплати праці це означає, що підставою для встановлення робітникові тарифної ставки чи окладу, що відповідають його кваліфікації, є не урядові постанови, а колективний договір, складений між власником або уповноваженим ним органом та трудовим колективом у обличчі уповноваженого ним профспілкового або іншого органа. У відповідності до колективного договору визначаються і конкретні розміри доплат за умови, напруженість і інтенсивність праці, а також інші можливі виплати.

Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством порядку. Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її якості і строкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір. Професійний союз або інший, уповноважений трудовим колективом на переговори, орган може не погодитися із запропонованими системами тільки у разі, якщо вони потребують надмірної інтенсивності праці і погрожують нанести шкоду здоров`ю робочого. За засобом виміру кількості праці системи оплати класифікуються на відрядні (де кількість праці вимірюється кількістю виготовленої робітником продукції або виконаної роботи), погодинні (де кількість праці вимірюється кількістю відпрацьованого робітником часу) і акордні (де кількість праці вимірюється відповідним результатом виконання робот). Крім того, може бути застосована система участі робітника в розподілі чистого доходу підприємства, але при умові, якщо це не суперечить установчим документам підприємства.

По формам вираження і оцінки результату праці системи оплати розподіляються на колективні (що базуються на оцінці колективної праці) і індивідуальні (що базуються на оцінці результатів праці окремого робітника).

По кількості показників, що беруться до уваги при оцінці вкладу праці робітників, системи оплати поділяються на одно факторні, тобто прості (проста відрядна і проста погодинна), і багатофакторні, тобто преміальні (відрядно-преміальна і почасово-преміальна, відрядно-прогресивна і таке інше). Важливою умовою ефективного застосування погодинної форми оплати праці для всіх категорій робітників є розробка на підприємствах нормативів можливих досягнень. Ці нормативи можуть встановлюватись практично на всі показники виробничої і економічної діяльності ланок, ділянок, цехів, агрегатів, виробництв. Пропорційно ступені виконання цих завдань і повинна виплачуватись тарифна заробітна платня.

Необхідно також мати на увазі, що широке застосування погодинної оплати потребує і високого організаційного забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, енергією, транспортом, ремонтом і таке інше з боку технологічних і виробничих служб підприємства. В умовах переходу на ринкові відносини необхідно дуже відповідально віднестись до організації колективних систем оплати праці, особливо підрядних і орендних колективів. Повинні враховуватись умови, визначаючи доцільність і необхідність колективних форм організації і оплати праці. Найбільше вони доцільні там, де об`єднання робітників у трудовий колектив визначаються технологічних, тобто для виконання одного технологічного циклу необхідні сумісні зусилля робітників а кінцеві результати виробництва є безпосереднім результатом колективної праці. Можливо відрізнити три основні групи робіт, що відповідять цім вимогам. По-перше, це роботи по сумісному обслуговуванню апаратів, агрегатів, великого обладнання, збору і монтажу великих об`єктів (виробів), а також багато видів тяжких робіт, що не можуть виконуватись окремими робітниками. Такі роботи характеризуються такою технологічною послідовністю окремих операцій загального технологічного комплексу, при якій нема можливості рівномірної завантаженості робітників протягом зміни тільки по їх спеціальності по причині різної трудомісткості окремих видів робіт.

1.2 Правове регулювання обліку розрахунків з оплати праці

Основним законодавчим актом є Конституція України, на якому базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.

У ст. 43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

Для регулювання питань оплати праці використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України:

Закон України про оплату праці, який введено в дію з 1 травня 1995 р.

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати. В цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата». Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням.

За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється: Міністерством праці України та його органами; фінансовими органами; органами Державної податкової інспекції; професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Постанова від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.95.

Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:

а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

б) надання працівникам творчої відпустки;

в) виконання працівниками державних і громадянських обов'язків у робочий час;

г) переведення працівників на іншу, легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров'я;

д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу, легшу роботу;

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

є) виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної прати вивільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;

ж) службових відряджень;

з) направлення працівників на обстеження до медичних закладів;

і) звільнення працівників - донорів від роботи;

ї) залучення працівників до виконання військових обов'язків;

й) тимчасового переведення працівників у разі виробничої потреби на іншу, нижче оплачувану роботу;

к) забезпечення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та допомогою по вагітності і пологах;

л) вимушеного прогулу;

м) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Закон України «Про відпустки». Вводиться в дію Постановою Верховної Ради № 505/96-ВР від 15.11.96 р. з 1 січня 1997 року, статті 7, 8 і частину першу статті 10 - з 1 січня 1998 року. Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства. Які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Нова ставка діє з 26 липня 1997 року.

Платниками збору є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднань, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п.1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси; фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, тощо.

Об'єктами оподаткування є: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону -- фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами - виплата доходів у вигляді дивідендів, тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

Постанова Кабінету Міністрів України № 571 від 27.04.98 р. м. Київ «Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності». В ній визначено розміри допомоги різним категоріям працівників в залежності від різних факторів.

Закон України “ Про колективні договори і угоди ”. Цим Законом передбачено складання угод трьох рівнів: на державному - Державні, на галузевому - галузеві, на регіональному - регіональні угоди. На виробничому рівні (підприємства, що мають права юридичної особи та використовують найману працю) - укладаються колективні договори. У відповідності з цим Законом сторонами переговорів з метою укладання угод з питань, пов'язаних із трудовими відносинами, на всіх рівнях виступають, з одного боку - власники (власники майна підприємств) або уповноважені ними органи, а з іншого - профспілки або інші представницькі організації працюючих, що мають відповідні повноваження.

1.3 Огляд літературних джерел

Вибрана тема курсової роботи є дуже актуальною. Трудові ресурси - це головний ресурс кожного підприємства, а оплата праці робітників - це ціна трудових ресурсів, діючих у виробничому процесі. Тому велика кількість літературних джерел розкриває облік використання трудових ресурсів та фонду оплати праці. Ми виділимо декілька із них.

На мою думку, Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р № 108 найкраще визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності. Він включає в себе загальні положення, заключні положення та 3 розділи і державне регулювання оплати праці, договірне регулювання праці та їх захист. Необхідна інформація викладена чітко і зрозуміло. Стосовно підручників, слід визначити Грабову Н.М. "Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах". Тема нашого дослідження в ньому розкрита добре, наведені приклади, зразки документів, основні бухгалтерські проводки, які використовуються при обліку розрахунків по оплаті праці. Але облік розрахунків по соціальному страхуванню в ньому викладено не точно, тому що відбуваються часті зміни у нормативних актах і в цьому сенсі підручник трохи застарів.

Підручник Ткаченко Н.М. "Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України" на наш погляд, не досить вдалий. Хоча матеріалу відносно даної теми випускної роботи достатньо, він викладений незрозуміло, в розкиданій формі, але в підручнику досить непогано розглянуто типову документацію відносно обліку трудових ресурсів.

Також виділимо підручник Завгороднього В.П. "Бухгалтерський облік в Україні". В ньому є перелік нормативних документів, які визначають засади оплати праці працівників. Обрана нами тема дослідження викладена в ньому коротко і зрозуміло, розглянута автоматизація обліку праці та його оплати із використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера.

Необхідно згадати підручник Лишиленко О.В. "Бухгалтерський облік". Найкраще в ньому розглянуто економічний зміст оплати праці та її форми. Розкрита сутність типових форм з обліку особового складу працівників, первинного обліку використання робочого часу, з обліку розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі. Наведено велику кількість наочних прикладів, розглянуто 2 варіанти розрахунків по заробітній платі з працюючими. Серед усіх підручників з бухгалтерського обліку, що використовувались для написання даної курсової роботи, найбільше розкриває обрану тему дослідження підручник Леня В.С. та Гливенко В.В. "Бухгалтерський облік в Україні, основи та практика". Це новий підручник, в ньому наводиться розмір мінімальної заробітної плати та динаміка прожиткового мінімуму, дуже добре викладені основні поняття, методики обліку трудових витрат і заробітної плати, розглянутий автоматизований облік заробітної плати. Тому, якщо порівняти цей підручник із іншими літературними джерелами, переліченими вище, він є більш вдалим, точним і зрозумілим, ніж вони.

Серед підручників з аналізу потрібно виділити підручник Савицької Г.В.

"Аналіз господарської діяльності підприємства". Тема нашого дослідження розкрита в ньому дуже добре. В ньому розглянутий аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, аналіз використання трудових ресурсів, аналіз продуктивності праці, аналіз трудомісткості продукції, аналіз фонду заробітної плати. Також виділимо підручник Ковальова В.В. "Фінансовий аналіз". В ньому вдало викладена сутність та основні аспекти практичного виконання аналізу використання трудових ресурсів підприємства. Більш точно і вдало в ньому розглянутий аналіз використання фонду оплати праці, як правильно розрахувати абсолютне та відносне відхилення фактичної його величини від запланованої.

Щоб більш повно розкрити теоретичні та практичні основи обліку та аналізу трудових ресурсів та фонду оплати праці, необхідно ознайомитись із першоджерелами, тобто журналами. В них наведені усі зміни, які відбуваються у нормативних актах. Наприклад, в журналі "Бухгалтерський облік і аудит №4" дуже добре розглянута структура і поняття заробітної плати, система організації та обліку оплати праці, облік операцій по оплаті праці підприємствами, які використовують рахунки 8 та 9 класів. Зробивши огляд деяких літературних джерел, ми зробили висновок, що для того, щоб вдало розкрити облік та аналіз використання трудових ресурсів та фонду оплати праці, необхідно розглядати не тільки нормативно-правові акти, а й інші літературні джерела, такі, як підручники, журнали, газети, порівнюючи різні точки зору відносно обраної теми дослідження.

Трудові ресурси - це частина населення країни, що за своїм фізичним станом, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

2. Організаційно-економічна характеристика в П(ПО)СП «Золота Нива»

2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства

Приватне сільськогосподарське підприємство «Золота Нива» засноване 22 лютого 2000 р.

Підприємство є юридичною особою відповідно до чинного законодавства України і створене з метою розвитку аграрного сектору економіки на засадах приватної власності для отримання прибутку шляхом здійснення виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції рослинництва та тваринництва.

Юридична адреса:

Україна, Житомирська область, Новоград Волинський район, с. Середня Деражня.

Територія П(ПО)СП «Золота Нива» знаходиться в західній частині Новоград Волинського району, центральна садиба знаходиться в с. Середня Деражня, який розташований на відстані 40 км. районного центру м. Новоград Волинський та 140 км. від обласного центру м. Житомир, найближча залізнична станція Новоград- Волинського яка знаходиться на відстані 40 км.

Основним напрямком діяльності П(ПО)СП «Золота Нива» на сьогодні є вирощування зернових і технічних культур, розведення великої рогатої худоби. Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції рослинництва такої як : пшениця, жито, ячмінь та продукції тваринництва - молока і м'яса.

Продукція рослинництва вирощується на площі 1243 га., і пасовищ 163 га.

Основним споживачем продукції рослинництва являються інші сільськогосподарські підприємства та приватні підприємства.

Споживачами продукції тваринництва є ТОВ «Славутський молокозавод». Загальна кількість поголів'я стада корів складає 95 голів.

Виконавчим органом підприємства, що здійснюються управління його поточною діяльністю є директор Павлюк Сергій Ростиславович та Підлипний Володимир Іванович і головний бухгалтер Олексюк Ольга Володимирівна.

В П(ПО)СП «Золота Нива» застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку яка, ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і ґрунтувальних облікових регістрів - журналів - ордерів і допоміжних відомостей до них.

Для більш ґрунтовної техніко - економічної характеристики господарства розглянемо декілька таблиць, де розраховані основні економічні показники господарської діяльності П(ПО)СП «Золота Нива» . Розглянемо таблицю 1 в якій розрахована структура земельних угідь підприємства.

Таблиця 1

Проводячи аналіз структури земельних угідь підприємства, слід відмітити, що загальна площа земельних угідь у 2012 році становила 1220 га що на 93 га більше ніж у 2010 році, як бачимо з даної таблиці площа ріллі в 2012 році зменшилась на 13,77 % ніж в 2010 році.

Структуру посівних площ сільськогосподарських культур П(ПО)СП “Золота нива” можна побачити в таблиці наведеній нижче:

Таблиця 2

У структурі посівної площі у 2012 році найбільшу питому вагу займає пшениця озима (60 %), а найменшу жито (5 %) і гречка (5 %), ячмінь ярий займає - 16,67 %. Порівнюючи з минулим роком посівна площа пшениці озимої у 2012 році збільшилась на 10 га, посівна площа кукурудзи на зерно збільшилась на 25 га порівняно з 2011 роком.

Ефективність використання земельних ресурсів в П(ПО)СП “Золота нива” можна розглянути в таблиці 3, в якій визначено натуральні і вартісні показники.

Таблиця 3

Аналізуючи ефективність використання земельних ресурсів можна зробити висновок що урожайність зернових в 2012 році збільшилась на 13,54 ц/га порівняно з 2010 роком за рахунок цього відбулося збільшення виробництва зерна зі 100 га на 867,92 ц. , за рахунок збільшення урожайності збільшилось також виробництво молока на 67,03 центнера зі 100 га с.-г. угідь порівняно з 2011 роком, м'яса на 0,04 ц зі 100 га. Валовий дохід підприємства в 2011 р. становив 236,25 тис. грн., в 2012 р -321,97 тис. грн. за рахунок збільшення валового доходу прибуток підприємства теж зріс на 8,59 тис. грн.

Ефективність використання і забезпеченість підприємства основними (засобами) виробничими фондами визначають такими показниками як фондозабезпеченість, фондоозброєність, фондовіддача і фондомісткість.

Фондозабезпеченість = Середньорічна вартість основних фондів с.-г. призначення/ загальна кількість с.-г. угідь.

Фондоозброєність визначається відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньорічної чисельності працівників дані цих показників наведені у таблиці 4.

Таблиця 4

Проводячи аналіз ефективності використання фондів підприємства можна сказати, що валова продукція в порівняльних цінах зросла на 32,69 %, середньорічна продукція основних виробничих фондів с.-г. призначення на 19,61 % за рахунок чого збільшилась фондозабезпеченість підприємства на 0,09 тис. грн., фондовіддача теж збільшилась на 11,15 %, фондоозброєність на 6,02 тис. грн.

Для визначення підприємства спеціалізації, а також визначення спеціалізації головних галузей розраховують структуру товарної продукції.

Визначення структури товарної продукції П(ПО)СП ”Золота нива” наведено в таблиці 5.

Таблиця 5

Аналізуючи структуру товарної продукції на П(ПО)СП ”Золота нива” можна зробити висновок що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займає молоко 33,16 % , а найменшу інша продукція рослинництва - 1,41 %

Для того щоб визначити розмір підприємства з початку потрібно визначити вартість валової продукції, товарну продукцію, площу с.-г. угідь, середньорічну чисельність працівників та середньорічну вартість основних виробничих фондів. Всі ці показники можемо розглянути в таблиці 6

Таблиця 6

Проводячи аналіз показників розміру в П(ПО)СП “ Золота нива ” слід зазначити, що вартість валової продукції в порівняльних цінах у 2012 році порівняно з 2011 збільшилась на 32,94 %, що призвело до зменшення чисельності працівників на 12 чоловік.

Завершальним етапом характеристики діяльності П(ПО)СП “Золота нива” є аналіз екологічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Економічну ефективність виробництва сільськогосподарської продукції характеризує ряд показників, основними з яких є урожайність, середньорічний надій молока на 1 голову, середньорічний приріст, виробництво валової продукції, рівень рентабельності підприємства які представлені в наступній таблиці.

Таблиця 7

Аналізуючи економічну ефективність сільського виробництва у П(ОП)СП ”Золота нива”, можна зробити висновок, що урожайність зернових і зернобобових культур у 2012 році порівняно з 2011 роком збільшилась на 5,30ц/га, середньорічний надій молока на 1 корову збільшився на 487,30 кг, середньодобовий приріст ВРХ зменшився на 4,99 грам, виробництво валового доходу збільшилось на 1178 тис. грн., а рентабельність підприємства зменшилась на 94,84 %.

2.2 Організація обліку на підприємстві

Одним із заходів, спрямованих на удосконалення управління підприємством є раціональна організація бухгалтерського обліку, яка є в сучасних умовах забезпечує високі факти виконання його завдань. Первинні документи, які фіксуються щодо забезпечення господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи в П(ОП)СП “Золота нива” під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Відповідальність за складені документи несуть особи які складали і підписували документи. Організація бухгалтерського обліку - це сукупність заходів підприємства, його керівника, які мають цілеспрямований характер щодо створення і вдосконалення функціонування системи обліку, здійснення його процесу на підприємстві. З веденням бухгалтерського обліку пов'язані не тільки керівники підрозділів (бригадири, керівники підрозділів, цехів), комірники, водії та інші працівники. Завдання організації бухгалтерського обліку на підприємстві є:

- вибір техніки і технології ведення бухгалтерського обліку;

- вибір методики ведення бухгалтерського обліку;

- підбір облікового персоналу;

Керівник та головний бухгалтер виступають суб'єктом організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Бухгалтерська служба тісно пов'язана з усіма структурними підрозділами на підприємстві . Всі обов'язки бухгалтерської служби розподіляються між окремими працівниками. Більш детальний розподіл обов'язків між працівниками бухгалтерської служби наведено в таблиці 8.

Таблиця 8

2.3 Структура активів і пасивів підприємства

Для детальної характеристики П(ОП)СП “Золота нива” необхідно визначити склад і структуру активів підприємства, джерел формування засобів підприємства (пасивів), необхідна інформація про економічні ресурси, платоспроможність підприємства. Вся ця інформація в бухгалтерському балансі.

Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства , який відображає на певну дату всі його активи, зобов'язання і власний капітал.

Метою складання балансу є надання користувачам інформації про фінансовий стан підприємства за звітний період. Підприємство як правило отримує активи шляхом їх придбання або виробництва.

Згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, “Баланс” активи діляться на оборотні і необоротні:

Оборотні - грошові активи та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші кошти, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. До необоротних активів відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції. Склад і структуру засобів в П(ОП)СП “Золота нива” можна розглянути в таблиці 9.

Таблиця 9

Аналізуючи склад і структуру засобів підприємства П(ОП)СП ”Золота нива”, можна сказати , що необоротні активи у 2012 році складали 1020 тис. грн. що на 296 тис. грн. більше ніж в 2011 році (724 тис. грн.). Оборотні активи зменшились на 34 тис. грн.

Джерела формування активів поділяються на джерела власних засобів і залучених засобів. До джерел власних засобів належать власний капітал, фінансові та цільові надходження, нерозподілений прибуток. До джерел залучених коштів належать зобов'язання на рахунках, які виникають на підприємстві під час господарської діяльності. Зобов'язання поділяються на дві групи: довгострокові та поточні.

Розглянемо склад і структуру джерел формування засобів (пасивів) у таблиці 10.

Таблиця 10

Проводячи аналіз структури формування засобів підприємства (пасиви) можна сказати, що статутний фонд П(ПО)ОП “Золота нива” за останні три роки зріс на 13,12 %, за рахунок цього зменшилась сума позичених коштів на 86 тис. грн., розрахунки з кредиторами теж зменшились на 86тис. грн. (36,87 %).

3. Сучасний стан обліку розрахунків з оплати праці на підприємстві

3.1 Форми й види оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їхньої кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Що таке тарифна сітка? Тарифна сітка - складова тарифної системи, яка визначає співвідношення у рівнях оплати праці різних груп працівників сфери матеріального виробництва залежно від їхньої кваліфікації. Вона складається з певної кількості розрядів (не більше шести) і відповідних між розрядних коефіцієнтів. Тарифний розряд, присвоєний працівнику, є показником кваліфікаційного рівня, необхідного для виконання певної роботи. Кожний розряд має свій коефіцієнт, який показує, наскільки рівень оплати робіт цього розряду вищий першого.

Що таке тарифний розряд і тарифікація праці? Тарифний розряд - це елемент тарифної системи, який характеризує рівень кваліфікації виконавців даної роботи.

При тарифікації праці розрізняють тарифікацію робіт і тарифікацію працівників.

Тарифікація робіт являє собою сукупність методів обліку і порівняння затрат праці різних видів робіт залежно від характеру, якості та умов виконання.

Тарифікація працівників - це присвоєння певного тарифного (кваліфікаційного) розряду працівнику відповідно до кваліфікації, яку він має. Кваліфікацію визначають з урахуванням спеціальних знань і практичних навичок працівника, а також вимог до виконання робіт відповідної складності. У сільськогосподарському виробництві тарифні розряди в основному присвоюють працівникам на ремонтних і будівельних роботах. Які існують форми оплати праці? Залежно від способу виміру оплати праці (кількості праці або часу) розрізняють дві форми оплати праці: відрядну і погодинну. Розмір погодинної оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, а відрядної - від кількості і якості виробленої працівниками продукції. Погодинну оплату праці застосовують переважно на роботах, які важко або неможливо облічити в інших, крім часу, вимірниках. Погодинну оплату праці поділяють на просту і погодинно-преміальну.

Проста погодинна оплата праці нараховується за погодинними тарифними ставками, місячними окладами за фактично відпрацьований час. При погодинно-преміальній оплаті праці працівники крім основного заробітку за відпрацьований час отримують ще й премії, що посилює їх матеріальну зацікавленість у результатах своєї роботи. Відрядна форма оплати має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна і акордно-преміальна. При прямій відрядній оплаті праці розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вища й оплата). Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також у будівництві. При відрядно-преміальній оплаті праці, поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних виробничих завдань. Ця система оплати праці використовується в ремонтних майстернях, автопарку, в рослинництві, тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.

Найбільш прогресивною системою оплати праці є акордно-преміальна. Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що оплата нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахуванням її кількості і якості. До розрахунків за продукцію протягом року працівникам видають аванс, який визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт у рослинництві або кількості тварин, яких доглядають. В умовах колективного підряду за безнарядної форми організації обліку праці аванс кожному працівникові видають залежно від кількості відпрацьованого ним часу і його кваліфікації. Після закінчення збирання врожаю працівникам видають різницю між оплатою праці, нарахованою за продукцію, і сумою виданого протягом року авансу. Доплату за продукцію розподіляють між працівниками виробничих підрозділів пропорційно оплаті праці, нарахованій протягом року за обсяг виконаних робіт. Залежно від організації праці на підприємстві відрядна форма оплати може бути індивідуальною або бригадною.

При прямій індивідуальній відрядній оплаті праці заробіток нараховується шляхом множення розцінки на кількість одержаної продукції. Бригадна відрядна форма оплати праці використовується тоді, коли за характером роботи неможливо організувати облік індивідуальної роботи. При бригадній відрядній оплаті праці загальна сума, яка нарахована за фактично виконану роботу, розподіляється між членами бригади пропорційно розрядам і кількості відпрацьованого часу відповідно до табеля робочого часу. Які є види оплати праці? За видами заробітна плата на сільськогосподарських підприємствах, як і на інших підприємствах, поділяється на:

- основну заробітну плату;

- додаткову заробітну плату;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовцю.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які непередбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлення зазначеними актами норм.

3.2 Первинний і зведений облік затрат праці та її оплати

Питання оплати праці регулюються Законом України від 21 жовтня 2004 р. № 2103-IV "Про оплату праці", чинними постановами та інструкціями. Законом визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Для правильного нарахування оплати праці, потрібно вести документальний облік, що й здійснюється на підприємствах. В первинному обліку оплати праці на сільськогосподарських підприємствах існують проблеми, які передбачають недостатність інформації, яка відображається в них, це в свою чергу призводить до складності і більшої трудомісткості по розрахунках з оплати праці. Для обліку оплати праці на сільськогосподарських підприємствах застосовують типові форми первинних документів і спеціалізовані форми обліку. Для обліку використання робочого часу призначено табель обліку відпрацьованого часу, де за кожним працівником щоденно проставляють кількість відпрацьованих годин. Від правильного ведення табелів залежить достовірність нарахування заробітної плати, стажу працівників, розмір пенсій. Даний документ відкривається щомісячно на працюючих підрозділу підприємства. Для швидкого запису кожному працівнику присвоюють табельний номер. У первинних документах зазначають обсяг виконаних робіт, а інколи і обсяг отриманої продукції. Типовими формами з обліку використання робочого часу є ТФ № П-12 - Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати та ТФ № П-13 - Табель обліку використання робочого часу, в яких зазначається, чи дотримуються працівники режиму робочого часу та дані про відпрацьований час. Цей тип документа є важливим для працівників з погодинною оплатою праці, адже їм зарплата нараховується відповідно до відпрацьованого ними часу. Розглянемо спеціалізовані форми оплати праці:

...