Аудит податку на прибуток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська державна академія залізничного транспорту

Кафедра «Облік і аудит»

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з дисципліни «Аудит податків і зборів»

Студентки V курсу 16 групи

8.030509 «Облік і аудит»

Керівник: Орлова В.Н.

Харків 2013



Зміст

1. Методика проведення аудиту податків та обов'язкових платежів

2. Аудит податку на прибуток

3. Аудит податку на додану вартість

4. Аудит податку з доходів фізичних осіб

5. Аудит інших податків і зборів

Список використаних джерел



1. Методика проведення аудиту податків та обов'язкових платежів

Основними завданнями, що ставляться під час проведення аудиту розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, є підтвердження правильності, своєчасності та повноти нарахування і перерахування податків, правильності ведення обліку за цими розрахунками, правильності заповнення звітності та відповідності даних облікових регістрів даним податкової звітності. Кожне з цих завдань поділяється на більш конкретні. Основним серед конкретних завдань аудитора є підготовка аудиторських доказів за даним об'єктом. На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висновки про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність бухгалтерської звітності. Для того щоб отримати узагальнений матеріал, який би характеризував правильність ведення бухгалтерського обліку й достовірність бухгалтерської звітності, аудитор під час проведення аудиторської перевірки відповідно до програми збирає за об'єктом необхідні докази. аудит податок платіж

Готуючи аудиторські докази, аудитор зазвичай не вивчає всієї існуючої в його розпорядженні інформації, визначає основоположні елементи, що характеризують об'єкт, який досліджується. Аудиторські докази, як правило, відображають зміст частини інформації, що є на підприємстві про об'єкт. Оскільки інформація є базою для складання аудиторського висновку, то аудиторські докази повинні відповідати ряду вимог, які дають змогу зробити відповідні висновки. Це такі вимоги, як необхідність, обґрунтованість, повнота і правильність та достовірність.

Визначимо, які саме докази необхідно зібрати для проведення аудиторської перевірки розрахунків із бюджетом та позабюджетними фондами. Насамперед це дані про види діяльності підприємства, для того щоб визначити, які податки взагалі має сплачувати підприємство; План рахунків, які використовує підприємство, що слугує для визначення, на яких рахунках та субрахунках обліковуються розрахунки за тим чи іншим податком; відомості про нарахування та сплату податків за кожним податком конкретно.

Крім цих доказів, необхідні відомості про результати попередніх аудиторських перевірок, а також дані перевірок податковими та іншими органами, які мають на це право. Також потрібні попередні дані про працівників підприємства (керівництво, бухгалтерія) щодо їх кваліфікації. Все це необхідно для визначення ризику аудитора.

Основними джерелами, які аудитор може використати для одержання необхідних йому для роботи даних (доказів), можуть бути статут підприємства, довідка з державного статистичного реєстру, а також накладні на відпуск продукції, співбесіда з керівництвом підприємства тощо.

Методи, які використовує аудитор під час отримання доказів:

- формальна перевірка -- має за мету виявлення дефектів в оформленні документів, установлення правильності заповнення реквізитів і наявності необумовлених виправлень, уточнення достовірності підписів посадових осіб, відповідності документа існуючій типовій формі. Наприклад, дані платіжних доручень, за якими фактично перераховувались кошти до бюджету, мають відповідати даним за цими перерахунками, які відображено на рахунках у комп'ютерній програмі, або дані накладних -- тим даним, які занесені з цих накладних до комп'ютера для подальшої обробки;

- суцільна перевірка -- це перевірка конкретної операції або групи операцій на всіх стадіях облікового циклу. Вона дає можливість упевнитися в тому, що операція, відображена в первинних документах, знайшла своє відображення в показниках звітності. Така перевірка на даному підприємстві проводиться вибірково за деякими операціями, які могли найбільш суттєво вплинути на результати діяльності, а також за деякими незначними за сумарним виразом операціями.

Під час аудиторської перевірки слід уточнити правильність виведення оборотів і сальдо за кожним видом податків і платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку кожного виду податку чи платежу порівнюють із залишками в регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком 64 "Розрахунки за податками і платежами" чи іншими рахунками. Якщо виявлено неточності у розрахунках, слід вжити заходів щодо їх усунення і з'ясувати, чи підприємство заплатило штрафи, пеню податковим адміністраціям за неправильне визначення розміру платежу або його прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової особи, винної у простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет.

Під час аудиторської перевірки правильності вирахування і сплати окремих видів податків керуються законодавчими актами про оподаткування прибутку підприємств, про прибутковий податок з громадян, про податок на додану вартість, про акцизний збір тощо. Особлива увага приділяється правильності розрахунків з податків. Аудитор повинен у необхідних випадках надати бухгалтерові допомогу, щоб правильно зробити такий розрахунок, порекомендувати йому внести зміни у баланс підприємства.

Основним джерелом надходження коштів до бюджету є податок з прибутку підприємств відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Об'єктом оподаткування є балансовий прибуток платника податку. При цьому прибуток підприємства оподатковується за базовою ставкою.

Аудитор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї її частини, яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком у Головній книзі, регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 "Фінансові результати", за Звітом про фінансові результати. Необхідно впевнитися у реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати", 90 "Собівартість реалізації", а також у законності витрат, включених у собівартість.

Для приховування прибутку або інших об'єктів оподаткування суб'єкти підприємницької діяльності у декларації про доходи відображають значно меншу, порівняно з фактичною, суму прибутку від господарської діяльності. Заниження доходу (прибутку) або інших об'єктів оподаткування полягає в тому, що в декларації про доходи відображаються всі операції, але при цьому завищується собівартість продукції, у зв'язку з чим зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягає оподаткуванню.

Основними видами викривлень фінансової звітності можуть бути:

- заниження прибутку внаслідок необґрунтованого завищення суми матеріальних витрат, включених у собівартість продукції (робіт, послуг), неправильна оцінка залишків незавершеного виробництва, витрат обігу і торговельної націнки на залишок відвантажених товарів (виконаних робіт, послуг), нестач товарно-матеріальних цінностей, відшкодування матеріальних збитків тощо;

- включення у витрати виробництва (обігу) витрат, які покриваються відповідно до чинного законодавства за рахунок спеціальних джерел, а також завищення або заниження на кінець звітного періоду величини залишків резервів, створюваних за рахунок витрат за основною діяльністю;

- неправильне визначення фінансового результату господарсько-фінансової діяльності, який приймається для визначення платежів у бюджет;

- приховання доходів шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на інші балансові рахунки тощо.

Важливе місце серед операцій з оподаткування займає адміністрування місцевих податків. Місцеві податки -- це встановлювані місцевими Радами народних депутатів, відповідно до переліку, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про місцеві податки і збори» та Законом України «Про систему оподаткування», обов'язкові платежі юридичних осіб та громадян до бюджетів місцевого самоврядування.

Деякі місцеві податки стягуються обов'язково. Місцеві податки запроваджуються з метою залучення коштів до місцевих бюджетів і витрачаються на фінансування об'єктів соціально-культурного розвитку території (шкіл, лікарень, дитячих садків тощо), підпорядкованих місцевій Раді, заходів по соціальному захисту населення, фінансування правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування. Чинним законодавством передбачено вичерпний перелік місцевих податків, які можуть запроваджуватись органами місцевого самоврядування на їх території.

Доцільність встановлення того чи іншого місцевого податку на території села, селища чи міста вирішується місцевою Радою.

До компетенції органів місцевого самоврядування належить:

- введення на їх території місцевих податків;

- встановлення в межах граничної ставки податку;

- надання пільг платникам податку;

- визначення строків перерахування податкових сум до бюджету.

Організація аудиту розрахунків з бюджетом за місцевими податками , під час перевірки розрахунків з бюджетом контролеру слід пам'ятати, що джерела сплати податків і зборів встановлюються виключно відповідними законами про податки. Під повнотою аудиторського свідчення розуміють об'єм вміщеної в ньому інформації При суцільній аудиторській перевірці руху об'єкту контролю одержується повна характеристика об'єкту аудиту, а при вибірковому дослідженні об'єкту аудиту одержуємо дані, що допускають відповідну ступінь ризику. Під правильністю розуміють вимоги, в відповідності з якими в аудиторському свідченні повинні бути проведені всесторонньо перевірені аудитором дані. Дотримання вказаних вище вимог забезпечує одержання достовірної інформації про стан об'єкту аудиту, необхідної для складання аудиторською висновку.

Одним із важливих питань податкового реформування є подальше посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів, що вимагає розробки та реалізації регіональної податкової політики, яка повинна ґрунтуватися на чіткому законодавчому розподілі повноважень, відповідальності та фінансово - економічної бази між державними, територіальними і місцевими рівнями управління. Удосконалена податкова система на макро- та мікроекономічному рівнях має здійснюватися шляхом встановлення стабільних ставок податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів та розширення прав місцевих органів виконавчої влади щодо формування і використання місцевих податків та зборів.

Сільськогосподарські підприємства можуть сплачувати податки за 2 варіантами: сплачується фіксований сільськогосподарський податок і податки на загальних підставах. Згідно з Указом Президента України від 18.06.98 із змінами і доповненнями платниками фіксованого сільськогосподарського податку є товаровиробники різних організаційно-правових форм господарювання і власності, у яких валові доходи з операцій продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік перевищує 50 % загальної суми валових доходів підприємства. В такому разі аудитору необхідно перевірити правильність розрахунків сум фіксованого податку, а також своєчасність його оплати. При цьому звернути увагу, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується замість таких податків і зборів:

- податок на прибуток;

- податок на землю;

- податок з власників транспортних засобів;

- комунальний податок;

- збір на обов'язкове соціальне пенсійне страхування;

- збори на обов'язкове соціальне страхування;

- збір до державного інноваційного фонду.

У даному випадку аудитору необхідно звернути увагу на встановлення грошової оцінки 1 гектара сільськогосподарських угідь відповідно до кадастрової оцінки. Перевірити відповідність фактичної площі ріллі, сіножатей, пасовищ тощо з обліковими даними. Для здійснення аудиту розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку необхідно перевірити:

- правильність застосування фіксованого сільськогосподарського податку;

- правильність проведення арифметичного розрахунку сум фіксованого сільськогосподарського податку (встановити відповідність застосування відповідних норм);

- встановити повноту та своєчасність нарахування і сплати фіксованого сільськогосподарського податку;

- перевірити правильність оформлення первинних документів та відображення в обліку операцій з нарахування та сплати податку.

Інформаційним забезпеченням є журнал-ордер 8 с.-г., Головна книга, форма розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, копії платіжних доручень і виписки банку.

Під час перевірки підприємств, що сплачують податки на загальних підставах, аудитору необхідно перевірити правильність, повноту та достовірність валових доходів та валових витрат підприємства згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому необхідно звернути увагу на наявність залишків запасів підприємства станом на початок і на кінець звітного періоду, незавершеного виробництва, а також правильність проведення розрахунків амортизаційних відрахувань відповідно до податкового законодавства. Одним з основних податків є податок на додану вартість (ПДВ). Для цього платники ПДВ ведуть книгу обліку придбання товарів, робіт, послуг та книгу обліку продажів. Аудитору необхідно перевірити правильність ведення даних книг, наявність податкових накладних, що відображені в цих книгах, своєчасність виписування податкових накладних при продажу товарів, робіт, послуг. Узяти до уваги, що сільськогосподарські підприємства при реалізації продукції рослинництва та тваринництва не сплачують ПДВ. Ці суми акумулюються на окремому рахунку. Станом на 01.01.03 вказані суми мали використовуватись підприємствами для поповнення власних оборотних засобів для розширення виробництва.

Аграрні підприємства, що виробляють і продають підакцизні товари (вино, вино продукти), мають нараховувати і сплачувати акцизний збір. Він нараховується в ставках екю у відсотках до обороту з реалізації товару. Отже аудитор має встановити обсяг продажу підакцизних товарів, правильність застосування норм нарахування акцизного збору, повноту нарахування і своєчасність сплати акцизного збору. Сільськогосподарські підприємства можуть сплачувати також податок з власників транспортних засобів. Ставки податку визначені за рік відповідно до марки транспортного засобу (потужності двигуна). Аудитор повинен перевірити, чи сплачується податок з власників транспортних засобів на транспортні засоби, що передбачені протягом звітного періоду.

Під час проведення аудиту розрахунків за соціальним страхуванням аудитору необхідно визначити перелік платежів соціального страхування, які обов'язково повинні сплачувати підприємства-клієнти. До основних платежів належать: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням; внески на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття; внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання.

Метою аудиту розрахунків з органами соціального страхування є встановлення правильності, повноти і своєчасності здійснення відрахувань на соціальне страхування за відповідний звітний період та перевірка своєчасності перерахування внесків, а також законності використання зборів до Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності. Під час проведення такої перевірки необхідно керуватися:

Кодексом законів про працю;

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 р. № 2240-ІІІ;

Законом України «Про розміри внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.01 р. № 2213-ІІІ.

Під час вивчення цих питань аудитор має перевірити порядок виплати застрахованим особам різних видів матеріального забезпечення і надання соціальних послуг, а саме:

1) допомоги по тимчасовій непрацездатності;

2) допомоги по вагітності та пологах;

3) допомоги при народженні дитини;

4) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) допомоги на поховання;

6) оплати путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв та надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми.

Перевіряючи розрахунки з Пенсійним фондом, необхідно встановити правомірність проведення нарахувань з оплати праці та інших заохочувальних виплат, перевірити правильність визначення фонду оплати праці, що є об'єктом нарахування таких зборів до пенсійного фонду, а також повноту проведення нарахувань у розмірі 32 % від фонду оплати праці до пенсійного фонду; проведення утримань із оплати праці працівників, що одержують менше 150 грн, у розмірі 1 % і вище -- 2 %.

При цьому аудитору необхідно перевірити виплати сум за лікарняними листами -- до 5 днів, лікарняних -- понад 5 днів (витрати на виплату лікарняних до 5 днів -- не включаються до валових видатків підприємства за відповідний період).

При цьому звернути увагу, що виплати за цивільно-правовим договором не включаються при розрахунку таких зборів.

Необхідно також звернути увагу на правильність визначення середньої заробітної плати для нарахування по тимчасовій непрацездатності (2 місяці) та правильності розрахунку безперервного стажу роботи працівника. Суми зайво нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності мають бути повернуті працівником підприємства або утримані з одержувача такої допомоги в разі, коли переплата утворилася в результаті арифметичної помилки і не пізніше трьох днів з дня її нарахування.

Наступним етапом є перевірка правильності відображення в обліку нарахувань і утримань із заробітної плати в регістрах аналітичного і синтетичного обліків, а також формах звітності до відповідних фондів.

Сільськогосподарські підприємства можуть також здійснювати страхування майна, врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, а також ризиків страхування при транспортуванні і зберіганні продукції. В сільськогосподарських підприємствах витрати по такому страхуванню включаються у витрати виробництва. Інші добровільні страхування, які здійснені підприємством, не включаються до складу витрат підприємства, а також до валових витрат підприємства.

2. Аудит податку на прибуток

Прибуток до оподаткування визначається в декларації з податку на прибуток підприємства як різниця між скорегованим валовим доходом, скорегованими валовими витратами та сумою амортизаційних відрахувань.

Порядок складання декларації з податку на прибуток, яка є податковою звітністю з цього податку регламентується Законом України „ Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" і порядком №143 про складання декларації, який затверджений наказом ДПА України №143 від 23.03.03 р. з наступними змінами і доповненнями.

Цей Порядок застосовується всіма платниками податку на прибуток підприємств (далі -- платники податку), крім страховиків та банків, для яких установлюються окремі порядки складання декларацій.

Декларація з податку на прибуток підприємства (далі -- декларація) та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні.

Декларація заповнюється в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону № 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.

У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1ст. 5 Закону №2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону № 2181, не застосовуються.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Декларація складається із заголовної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1 -- К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а чотири (Р1 -- Р4) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин -- К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса -- за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом № 334 та Законом.

3. Аудит податку на додану вартість

Подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 46.1 статті 46 розділу II "Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" та статтею 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

До податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

- податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація);

- податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена) (далі - декларація (скорочена));

- податкова декларація з податку на додану вартість (спеціальна) (далі - декларація (спеціальна));

- податкова декларація з податку на додану вартість (переробного підприємства) (далі - декларація (переробного підприємства));

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 209.18 статті 209 розділу V Кодексу);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу);

- копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;

- розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Звітний (податковий) період визначається у порядку, встановленому статтею 202 розділу V Кодексу, і може дорівнювати одному календарному місяцю, а у випадках, визначених Кодексом, - календарному кварталу, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Якщо платник податку разом з декларацією за наслідками останнього звітного (податкового) періоду календарного року не подав до органу державної податкової служби, у якому перебуває на обліку, указану вище заяву, такий платник податку зобов'язаний з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року застосовувати місячний звітний (податковий)

У такому разі місячний звітний (податковий) період застосовується, починаючи з місяця, в якому втрачається право на застосування ставки 0 відсотків податку на прибуток.

Про перехід з квартального на місячний звітний (податковий) період платник податку зобов'язаний зазначити у відповідній податковій декларації за наслідками місяця, у якому здійснено такий перехід.

5. Відповідно до пункту 49.18 статті 49 розділу II та пункту 203.1 статті 203 розділу V Кодексу для подання декларації встановлюються такі строки:

1. Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

2. Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі надсилання декларації поштою платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного пунктом 5 розділу II цього Порядку, а при поданні податкової звітності в електронній формі - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах формату А4, в електронній формі - згідно з порядком підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Податкова звітність у паперовій формі заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності.

У рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (для паперової форми звітності).

Усі показники у податковій звітності проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

У колонці А в усіх необхідних випадках проставляються обсяги постачання (придбання) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується у колонці Б.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Податкова звітність повинна бути підписана:

- керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

- фізичною особою - платником податків або його законним представником;

- особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно з договором про спільну діяльність, управління майном або угодою про розподіл продукції.

Подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі здійснюється відповідно до порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки вручення органу державної податкової служби з вини оператора поштового зв'язку такий оператор несе відповідальність відповідно до закону. У такому разі платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (на його вибір) органу державної податкової служби другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

Декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, оригінали митних декларацій (примірників декларанта) подають окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

У разі наявності операцій з постачання товарів/послуг у підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів, до яких застосовується пільговий режим оподаткування, передбачений пунктом 197.6 статті 197 розділу V чи пунктом 8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, до декларації додається (Д6).

У разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) - для декларації, (ДС5) - для декларації (скороченої); (ДСп5) - для декларації (спеціальної); (ДП4) - для декларації (переробного підприємства) та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу II Кодексу, вважається не поданою, про що платник повідомляється.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття забороняється.

Після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

4. Аудит податку на доходи фізичних осіб

Відповідно до пункту 177.5 Податкового кодексу підприємці на загальній системі оподаткування повинні щороку подавати декларацію про майновий стан та доходи. За результатами цієї декларації підприємець сплатить визначену у ній суму податку на доходи фізичних осіб, зменшену на розмір авансових платежів які він сплачував протягом року та на вартість торгового патенту (збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності). Також підприємець визначить розмір авансових платежів з ПДФО, які він повинен буде сплачувати протягом наступного податкового року.

Форма декларації та порядок її заповнення затверджена Наказом Міністерства Фінансів від 07.11.2011 №1395. Порядок заповнення зовсім «свіжий», тому заповнювати нову форму декларації підприємці на загальній системі оподаткування будуть вперше. Бланк декларації можна скачати за цим посиланням.

- Річна декларація про майновий стан та доходи подається до органу державної податкової служби в один з таких способів на вибір платника податку:

- особисто платником податку або уповноваженою на це особою;

- надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

- електронною поштою за наявності електронного цифрового підпису.

Якщо ФОП на загальній системі оподаткування не здійснював діяльності протягом податкового року, то він все одно зобов'язаний подавати декларацію з ПДФО до податкової служби з нульовими показниками.

ФОП на загальній системі оподаткування подають до податкової служби річну податкову декларацію протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового року.

Підприємець на загальній системі оподаткування сплачує протягом року авансові внески з ПДФО, які визначаються виходячи з чистого доходу за попередній календарний рік. Чистий дохід за звітний рік може бути як меншим так і більшим ніж за попередній. Відповідно, результатом подання річної декларації з податку на доходи фізичних осіб може стати як податок до сплати так і переплата.

У разі виникнення ПДФО до сплати, згідно пункту 57.1 Податкового кодексу, ФОП має сплатити податкове зобов'язання, визначене у декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку її подання.

Якщо авансові внески з податку на доходи фізичних осіб виявилися вищими за розмір податку за результатами річної декларації, згідно пункту 177.5.3 ПКУ сума переплати підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів або поверненню платнику податку.

Річна декларація з податку на доходи фізичних осіб складається з основної декларації та додатків.

Згідно пункту 3 Розділу ІІ порядку заповнення декларації «Розділи I - VI декларації та додатки до декларації (крім додатка 9 до декларації) заповнюють усі платники податку». Інші розділи основної декларації заповнюють окремі категорії громадян. Поглянувши на таблиці I - VI основної декларації, можна сказати, що ФОП на загальній системі заповнює таблицю ІІІ «Доходи, отримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності» та таблицю V «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб», оскільки туди переноситься показник з таблиці ІІІ.

Згідно пункту 2 Розділу ІІ «додатки до декларації заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках». Тобто, в тому разі, якщо приватний підприємець на загальній системі оподаткування у звітному податковому році мав виключно доходи від підприємницької діяльності, то він заповнює тільки додаток 7.

Зразок заповнення службових полів декларації, таких як найменування органу ДПІ і таке інше, я наводити не буду, а лише наведу приклад заповнення основних таблиць та порядок розрахунку показників.

Дані у декларацію з ПДФО переносяться з книги обліку доходів та витрат. Про порядок її заповнення та ведення можна почитати у цій статті. Як заповнити книгу обліку доходів та витрат для підприємця на загальній системі оподаткування. Детальний приклад. На мій погляд, методика заповнення декларації доволі проста. У кожному рядку є формули та підказки, як розраховується той чи інший показник.

Відповідно до пункту 177.5.2 ПКУ, новостворені підприємці, або ті, хто перейшов на загальну систему із спрощеної системи оподаткування , повинні подати до податкової служби декларацію з податку на доходи фізичних осіб за результатами першого кварталу роботи. Фактично подання цієї декларації потрібно лише для визначення авансових платежів з ПДФО. Тобто декларація за перший квартал ніяк не впливає на річну декларацію.

Річна декларація про майновий стан та доходи може бути «звітною», «новою звітною» та «уточнюючою».

Якщо поглянути на таблицю І додатку 7, то можна побачити, що її необхідно заповнювати в розрізі видів економічної діяльності, згідно КВЕД, за здійснення яких одержано дохід. Відповідно, для заповнення декларації в розрізі видів діяльності, слід розділити і витрати, які поніс підприємець для отримання доходу за кожним видом. На мою думку, це зробити дуже і дуже складно, а у переважній більшості випадків просто неможливо.

У зв'язку з цим постає питання, що буде, якщо цього не робити? Яка відповідальність чекає на ФОПа, якщо він не буде розділяти доходи по КВЕДам? Ну це буде порушенням Наказу №1395, а саме п.8.1 Розділу IV. А це тягне на відповідальність передбачену статтею 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або від 75 до 170 грн. Більше нічого на думку не приходить.



5. Аудит інших податків і зборів

Податок з власників транспортних засобів

Платниками податку є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування є:

трактори (колісні), автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, автомобілі легкові, автомобілі вантажні, автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних); мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 см3; яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних); човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних); інші човни (крім спортивних).

Транспортні засоби, що не є об'єктами оподаткування:

трактори на гусеничному ходу, мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 см3; тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні; транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані; машини і механізми для сільськогосподарських робіт; тільки яхти, судна парусні і човни спортивні.

Податок сплачується у таких розмірах

85 % податку спрямовують на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, сільських доріг, а 15 % до бюджетів місцевого самоврядування на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунальної власності і суміщаються з автодорогами загального користування державного значення.

Від сплати податку звільняються:

- підприємства автомобільного транспорту загального користування - щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності;

- навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно учбових транспортних засобів, при умові використання їх за призначенням;

- особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є ветеранами війни, інваліди незалежно від групи інвалідності, щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м;

- особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 см3 чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю;

- на 50 відсотків - сільськогосподарські підприємства - товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти;

- на 50 відсотків - громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно.

Податок сплачується:

ФЛ - перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, технічним оглядом транспортних засобів щорічно або 1 раз за 2 роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;

ЮЛ - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року ЮЛ транспортні засоби, податок сплачується перед їх реєстрацією, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертається.

У разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не провадяться. Податок з обчислюється ЮЛ на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу.

Юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів розрахунки суми податку. Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі встановленої суми.

У разі виявлення ЮЛ, ФЛ, які не сплачували податок, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередніх роки.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Платниками збору є СПД, які реалізують алкогольні напої та пиво.

Об'єктом оподаткування є виручка, одержувана від реалізації алкогольних напоїв та пива.

Ставка збору становить один відсоток від об'єкта оподаткування.

Збір сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця.

30 % сум збору залишаються на спеціальних рахунках управлінь Держказначейства України в АРК та в областях і використовуються на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства; розпорядником цих коштів є органи виконавчої влади АРК та органи виконавчої влади в областях, які здійснюють державну політику у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства.

70 % сум збору перераховуються на спеціальний рахунок Держказначейства України, розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади, який здійснює державну політику у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства.

Суми збору, які надходять на спеціальний рахунок Держказначейства України, розподіляються та використовуються: 70% на розвиток виноградарства, 30% - на розвиток садівництва та хмелярства.

Готельний збір

Платниками є особи, які проживають у готелях. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 20 % добової вартості найманого житла (без додаткових послуг). Готельний збір справляється і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю.

Збір за парковку автотранспорту

Платниками збору є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 % НМДГ в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка - у відведених місцях. Збір сплачується водіями на місці парковки.

Ринковий збір

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 % мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

Збір за видачу ордера на квартиру

Збір сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 % НМДГ на час оформлення ордера на квартиру. Збір сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку. Облік надходжень збору здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

Збір з власників собак

Платниками збору є громадяни - власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Збір справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10 % НМДГ на час нарахування збору. Збір стягується органами житлово-комунального господарства.

Курортний збір

Платниками збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Від сплати збору звільняються: діти віком до 16 років; інваліди та особи, що їх супроводжують; учасники Великої Вітчизняної війни; воїни-інтернаціоналісти; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, бази відпочинку; особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів; особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками; чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання. З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття.

Курортний збір справляється: адміністрацією готелю під час реєстрації прибулих; квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на праві власності.

...