Оцінка суттєвості помилок та аудиторського ризику

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Поняття суттєвості помилок та класифікація ступеню суттєвості викривлень у фінансовій звітності підприємства-клієнта

2. Порядок розрахунку суттєвості помилок фінансової звітності

3. Сутність, логічна структура, модель загального аудиторського ризику та характеристика його елементів

4. Порядок оцінки елементів аудиторського ризику

5. Вимоги професійних стандартів стосовно оцінки суттєвості помилок та аудиторського ризику при плануванні та проведенні аудиту

6. Взаємозв'язок між ризиком невиявлення помилок, характером, часом та обсягом аудиторських процедур

Висновки

Література



Вступ

Вхід України у світову економічну систему включає необхідність побудови аудиторську діяльність з огляду на вимоги міжнародних стандартів аудиту.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен чітко усвідомити собі, в чому полягає аудиторський ризик, його сутність, складові частини, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Це дуже важлива проблема, оскільки від її вирішення залежить згода аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відмова від неї, складання плану перевірки і її строків; вибір напрямів, підходів, методів і прийомів аудиторської перевірки

Про актуальність оцінки аудиторського ризику свідчить той факт, що даному питанню приділяється увага щонайменше в шести з діючих на сьогодні 26 міжнародних нормативів аудиту. З цієї проблеми розроблено Комітетом міжнародної аудиторської практики і затверджені Міжнародною федерацією бухгалтерів кілька міжнародних нормативів аудиту.

Мета цієї курсової роботи у тому, щоб розкрити поняття суттєвості і аудиторського ризику, розглянути сучасні підходи розрахуватися даних показників, і навіть вимоги міжнародних стандартів щодо оцінки суттєвості і аудиторського ризику у разі планування і проведення аудиторської перевірки.

Під час написання курсової роботи використовувалася навчальна, наукова, нормативно-правова література, матеріали, які у періодичної преси, і навіть інформація, розміщена на сайтах мережі Internet.



1. Поняття суттєвості помилок та класифікація ступеню суттєвості викривлень у фінансовій звітності підприємства-клієнта

Метою аудиторської перевірки фінансових звітів є надання аудитору можливості висловити думку про те, чи складені ці фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Оцінка суттєвості є предметом професійного судження.

В аудиторській практиці використовується принцип суттєвості. Виходячи з цього принципу, аудитор зобов'язаний встановити достовірність бухгалтерської (фінансової) звітності у всіх істотних аспектах.

Нормативне регулювання питання суттєвості здійснюється на основі Міжнародного стандарту аудиту 320 " Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту".

У разі, коли в бухгалтерській ( фінансової) звітності малася помилка, і аудитор її не виявив, вона не є достовірною, і відповідно аудитор склав невірний висновок.

Суттєвість помилки повинна визначатися спочатку аудиторської перевірки, до її планування, а потім з урахуванням встановленого ступеня суттєвості і величини аудиторського ризику розробляються план і програма аудиту, здійснюються необхідні аудиторські процедури, збираються аудиторські докази, складається аудиторський висновок.

Категорії суттєвості в аудиті дається якісна і кількісна характеристика.

З якісної точки зору аудитор на основі професійного судження визначає, носять чи ні істотний характер відмічені в ході перевірки відхилення порядку скоєних економічним суб'єктом фінансових і господарських операцій від вимог нормативних актів, що діють на території України. Прикладами якісних спотворень є:

- недостатній або неадекватний опис облікової політики, коли існує ймовірність того, що користувач бухгалтерської (фінансової) звітності буде введений в оману таким описом;

- відсутність розкриття інформації про порушення нормативних вимог у разі, коли існує ймовірність того, що подальше застосування санкцій зможе надати значний вплив на результати діяльності аудируємї особи.

Якісними можуть бути визнані й інші спотворення звітності залежно від конкретних обставин.

З кількісної точки зору аудитор повинен оцінити, перевершують чи окремо і в сумі виявлені відхилення (з урахуванням прогнозованої величини невідмічених відхилень) кількісний критерій - рівень суттєвості.

Під рівнем суттєвості розуміється то граничне значення помилки бухгалтерської (фінансової) звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач цієї звітності не зможе робити на її основі правильні висновки і приймати правильні управлінські рішення.

Рівень суттєвості встановлюється для:

- фінансової звітності в цілому (загальна суттєвість);

- конкретних класів операцій, сальдо рахунків або розкриттів, якщо необхідно. Це відноситься до будь-яких областей, де менше суми загального рівня суттєвості, згідно розумним очікуванням, будуть впливати на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансової звітності.

При знаходженні абсолютного значення суттєвості аудитор повинен приймати за основу найбільш важливі показники, які характеризують достовірність звітності економічного суб'єкта, що підлягає аудиту.

Аудитори і аудиторські організації зобов'язані встановити систему базових показників і порядок знаходження рівня суттєвості, які повинні бути оформлені документально. Підстава для зміни аудиторської організацією системи базових показників і знаходження рівня суттєвості служать:

- зміни законодавства в області бухгалтерського обліку та оподаткування, зачіпають порядок визначення статей балансу або базових показників звітності;

- зміни законодавства в області аудиту, встановлюють вимоги до методів визначення рівня суттєвості;

- зміна спеціалізації аудиторської організації;

- зміна керівництва аудиторської організації та інше

Аудиторська організація може знайомити зацікавлених осіб на їх вимогу з прийнятим аудиторською організацією порядком перебування рівня суттєвості.

При винесенні професійного судження для аудитора було б розумним припустити, користувачі:

- мають розумним знанням бізнесу, економічної діяльності, та бухгалтерського обліку, а також готові вивчити інформацію, викладену у фінансовій звітності, з розумною ретельністю;

- розуміють, що фінансова звітність підготовлена і аудіюєтся відповідно з рівнями суттєвості;

- визнають невід'ємну невизначеність оцінки сум, заснованої на використанні розрахункових оцінок, судження, та розгляду майбутніх подій;

- приймають розумні економічні рішення на основі інформації, викладеній у фінансовій звітності.

Викривлення можуть з'явитися результатом багатьох причин і можуть бути засновані на наступних факторах:

- розмір - грошова сума (кількісний фактор);

- характер статті (якісний фактор);

- обставини, навколишні виникнення спотворення.

Типові викривлення можуть включати наступне:

- помилки або шахрайство при підготовці фінансової звітності;

- відхилення від основи бухгалтерського обліку;

- шахрайство співробітників;

- помилка керівництва суб'єкта;

- підготовка неточних або неналежних оцінок;

- неналежний або неповний опис облікової політики або розкриття в примітках.

Концепція суттєвості помилок у міжнародній аудиторської практиці використовується наступним чином:

- як основа для визначення характеру, часу та обсягу аудиторських процедур;

- як основа оцінки зібраних даних і визначення наслідків спотворень;

- як основа для прийняття рішень про форму та зміст аудиторського ув'язнення.

Розрізняють три основних рівня ступеня суттєвості помилок.

До першого рівня відносяться помилки, суми яких є настільки незначними, що ніяк не можуть вплинути на достовірність звітності і значення економічних показників, які визначаються на підставі її даних (це несуттєві помилки), у цьому випадку надається позитивний аудиторський висновок.

До другого рівня прийнято відносити помилки, які можуть вплинути на прийняття тих або інших рішень користувачами інформації, але ці неточності стосуються окремих ключових статей звітності, а звітність в цілому відображає реальний стан справ на підприємстві. Як правило, аудитор у таких випадках становить умовно позитивний висновок.

До третього рівня відносять помилки, які ставлять під сумнів достовірність, об'єктивність, повноту і законність всієї звітності в цілому, та виправити які керівництво підприємства відмовляється. Тоді в більшості випадків аудитором складається негативний висновок, або дається відмова в укладенні (у разі наявності додаткових мотивів, наприклад - недостатність інформації для поглиблення процедур, неетичну поведінка замовника)

Аудитору слід чітко визначити, яка величина помилки буде вважатися суттєвою. Ця величина визначається для кожного конкретного підприємства-клієнта окремо, з урахуванням специфіки його діяльності і тих завдань, які поставлені для вирішення перед аудитором у процесі перевірки. Важливо при цьому і те, для кого призначені фінансові звіти, хто буде їх користувачем.

Визначаючи кордон суттєвості помилок, аудитор повинен виходити з того, що в його обов'язки не входить завіряти абсолютну точність бухгалтерської звітності; він не бере на себе відповідальність за ведення бухгалтерського обліку та підготовку фінансової звітності, за це відповідає керівник і головний бухгалтер підприємства-клієнта. Аудитор не ставить перед собою виявити помилку, він повинен зібрати достатню кількість інформації, оцінити її і дати своій незалежний висновок.

2. Порядок розрахунку суттєвості помилок фінансової звітності

У більшості країн, у тому числі і в Україні, не існує єдиних правил та підходів визначення загального рівня суттєвості - гранично допустимого розміру помилок.

Щоб встановити, істотні похибки у фінансовій звітності, необхідно користуватися розрахунковими базовими показниками. При цьому можуть використовуватися як базові показники поточного року, так і усереднені показники поточного і попередніх років, а також будь-які розрахункові процедури, які можуть бути формалізовані.

Теорія рекомендує оцінювати рівень суттєвості у такій послідовності:

- вибір базових показників;

- встановлення рівнів суттєвості для обраних базових показників.

На практиці для визначення рівня суттєвості використовують основні базові показники: балансовий прибуток підприємства; валовий обсяг реалізації (без ПДВ); валюта балансу; власний капітал; витрати підприємства.

Рівень суттєвості повинен бути виражений в тій валюті, в якій ведеться бухгалтерський облік і готується фінансова звітність.

Розрахункові бази для визначення меж суттєвості залежно від виду економічної діяльності, в якому діє підприємство-клієнт, представлені в таблиці 2.1



Таблиця 2.1

Розрахункові бази для оцінки суттєвості помилок

Вид економічної діяльності	Розрахункова база
Легка і харчова промисловість	виручка від реалізації
Торгівля	виручка від реалізації
Транспорт	вартість основних засобів
Нафто- газодобувна промисловість	вартість основних засобів
Інвестиційні компанії	прибуток до оподаткування
Малі підприємства будь-галузі	валюта балансу
Бюджетні організації	% від суми фінансування

Аудитор, використовуючи своє професійне судження, може вибрати один з розглянутих нижче способів визначення рівня суттєвості.

Перший спосіб

Визначається послідовність застосування критеріїв суттєвості, тобто виділяються етапи оцінки суттєвості помилок (мал.2.1).

Мал.2.1 Послідовність застосування критеріїв суттєвості

Найбільш точно ці етапи визначаються у дослідженнях Е.О. Аренса і Дж.К. Лоббека:

Етап 1. Попереднє судження про суттєвості. На цьому етапі аудитор визначає величину максимальної помилки (неточності), яка, на його думку, не вплине на достовірність звітності. Це одне з найважливіших рішень, які приймає аудитор, і воно зобов'язано бути задокументованим у вигляді робочого документа.

Етап 2. Застосування попереднього судження про суттєвості до сегментів. Загальну величину допустимої помилки аудитору слід розподілити за сегментами звітності, статей балансу, розділами або показниками інших звітів, оскільки аудиторські докази збираються по них окремо, оцінюється кожен рахунок і тільки на підставі сукупності зібраних тверджень за окремими статтями аудитором надається висновок зі звітності в цілому.

Для складання попереднього судження про суттєвості помилок можна використовувати критерії, наведені у таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Дані для формування попереднього судження про суттєвості помилок

Розрахункова база	Попереднє судження про суттєвості помилок
	мінімум %	максимум, %
Валовий обсяг продажів (без ПДВ)	1	2
Прибуток до оподаткування	5	10
Власний капітал	5	10
Вартість основних засобів	1	2
Валюта балансу	1	2
Сума бюджетного фінансування	1	2
Загальні витрати	1	2

Етап 3. Оцінка загальної фактичної помилки по рахунку, статті. Всі виявлені помилки досліджуваного сегменту звітності підсумовуються.

Етап 4. Оцінка сумарної похибки. Аудитор визначає фактичну загальну помилку зі звітності в цілому, узагальнюючи дані за всіма статтями.

Етап 5. Порівняння сумарної оцінки з попереднім судженням про суттєвості. Якщо сумарна значення виявлених помилок нижче раніше встановленого ступеня суттєвості, то вони вважаються несуттєвими.

Етап 6. Переоцінка межі суттєвості у процесу аудиторської перевірки (при необхідності). У процесі проведення аудиту можуть виявитися нові факти, обставини, які не були відомі аудитору при попередній оцінки рівня суттєвості, і це може спонукати його до переоцінки рівня суттєвості у бік збільшення або зменшення як в цілому по звітності, так і по окремим її статтям

Другий спосіб.

Даний спосіб застосовується у ситуації, коли підприємство - клієнт займається одночасно кількома видами діяльності і аудитору доводиться вибирати між різними рівнями суттєвості.

Третій спосіб.

Розраховуються основні п'ять показників (розрахункових баз) і за основний показник приймається найменша сума.

Аудитор повинен проаналізувати числові значення.. У тому у разі, якщо які-небудь значення сильно відхиляються у великий (або менший) бік від інших, він може відкинути такі значення. На базі залишившихся показників розраховується середня величина, яка для зручності може бути округлена. Ця величина і є єдиним показником рівня суттєвості, який може використовувати аудитор у своїй роботі.

Даний спосіб призначений для розрахунку рівня суттєвості неприбуткових організацій. В цьому випадку розраховується середньоарифметичне значення рівня суттєвості валюти балансу на кінець що перевіряється року та загальних витрат організації



3. Сутність, логічна структура, модель загальної аудиторського ризику та характеристика його елементів

Це питання дуже важливе у теорії аудиту, оскільки окремо його не виділяють і не розглядають в інших видах контролю.

Категорія ризику, так само як і категорія суттєвості, відноситься до основоположних в аудиті. Аудитор за результатами перевірки не завжди здатний виявити всі суттєві порушення. Це пов'язане з об'єктивними причинами: вибірковість перевірки, складністю досліджуваних процесів, безліччю факторів, що вплив на достовірність даних та ін. В той же час існують і суб'єктивні причини: рівень кваліфікації, компетентність аудиторів та інше.

Аудитор при проведенні аудиту повинен зробити необхідні заходи для того, щоб знизити аудиторський ризик до розумного мінімального рівня

Під загальним аудиторським ризиком розуміється ризик вираження аудитором помилкового аудиторського думки в разі, коли в бухгалтерській (фінансової) звітності містяться суттєві спотворення.

Аудиторський ризик має два головних складових елемента:

- ризик, що неточні або неправильні відомості, які є суттєво важливими, міститися окремо або в сукупності у фінансових звітах (це сукупність невід'ємного або внутрішнього і контрольного ризиків).

- ризик того, що суттєві неточності у фінансових звітах не будуть виявлені у процесі аудиторських перевірок на істотність (це так званий ризик невиявлення).

Внутрішній і контрольний ризики відрізняються від ризику невиявлення тим, що аудитор може тільки оцінити їх, але не може контролювати. Оцінка аудитором внутрішнього і контрольного ризиків сприяє їх краще розуміти, але не зменшує і не змінює їх. При цьому, аудитор може контролювати ризик невиявлення, змінюючи характер, час і масштаби окремих перевірок на істотність

Загальний аудиторський ризик включає три основні частини: невід'ємний (внутрішній) ризик; ризик системи контролю; ризик не виявлення.

В моделі аудиторського ризику приймається, що окремі аспекти ефективності є незалежними. Досліджуючи модель аудиторського ризику, необхідно звернути особливу увагу на компоненти моделі та їх зв'язок з вимогами до збору аудиторських доказів, підтверджують твердження керівництва клієнта або відкидають їх.

Модель аудиторського ризику, запропонована у спеціальній літературі, має наступний вид:

DAR = IR * CR * DR,

де,DAR - прийнятний аудиторський ризик (Desired audit risk),

IR - внутрішній / невід'ємний ризик (Inherent risk),

CR - ризик контролю (Control risk),

DR - ризик невиявлення (Detection risk).

Прийнятний аудиторський ризик визначається, як міра готовності аудитора визнати, що фінансова звітність може містити суттєві помилки того, як вже завершено аудит і було виражено стандартне аудиторський думка без застережень.

Внутрішній (невід'ємний) ризик можна визначити як міру очікування аудитором того, що існує помилка в сегменті і що вона перевищує допустиму величину до перевірки системи внутрішньогосподарського контролю.

До суб'єктивних факторів внутрішнього ризику відносяться:

- сутність і масштаби бізнесу клієнта;

- ступінь складності організаційної структури материнської фірми та наявність значною розгалуженої мережі дочірніх підприємств;

- політика управління і господарювання, в тому числі і облікова політика;

- наявність незвичайних і рідкісних господарських операцій;

- ступінь забезпечення збереження власності;

- застосування комп'ютерної обробки обліково-економічної інформації.

Ризик контролю визначається як, міра очікування аудитора, що помилки в сегменті, що перевищують допустиму величину, що не будуть ні відвернені, ні виявлені в системі внутрішньогосподарського контролю клієнта.

Ризик невиявлення виступає, як міра готовності аудитора визнати, що підлягають збору аудиторські свідчення по тому, чи іншого сегменту не дозволять виявити помилки, що перевищують допустиму величину, якщо такі помилки є.

Аудиторський ризик можна класифікувати за такими ознаками:

1. Контроль з боку аудитора. За цією ознакою ризик ділиться на контрольований (ризик невиявлення) і не контрольований (внутрішній ризик і ризик контролю).

2. По часу виникнення аудиторський ризик можна класифікувати як такий, який виник до початку аудиторської перевірки (ризик контролю і внутрішній ризик) і під час її проведення (ризик невиявлення).

3. За ступенем ризикованості не існує підприємств, які мали б однакову ступінь ризику під час проведення аудиторської перевірки.

4. Щодо підприємства, яке перевіряється, ризик може бути внутрішнім і зовнішнім. До внутрішнього відноситься ризик контролю і внутрішній ризик, до зовнішнього - ризик невиявлення помилок.

5. Щодо аудиторського підприємства ризик класифікується, як внутрішній ризик, який включає в себе ризик не виявлення помилок, і зовнішній - внутрішній ризик і ризик контролю.



4. Порядок оцінки елементів аудиторського ризику

У практиці аудиторської діяльності використовуються два основних підходу до оцінки аудиторського ризику:

- оцінний (інтуїтивний);

- кількісний.

Оцінний (інтуїтивний) підхід полягає у тому, що аудитори, виходячи з власного досвіду і знання клієнта, визначають аудиторський ризик по звітності в цілому або за окремим групам операцій як високий, ймовірний і малоймовірний, і використовують цю оцінку в планування аудиту.

Оцінку невід'ємного ризику рекомендовано здійснювати за двома напрямками:

1. На рівні фінансового звіту:

- чесність управлінського персоналу;

- досвід і знання управлінського персоналу, а також зміни у його складі за певний період (наприклад, недосвідченість управлінського персоналу може вплинути на підготовку фінансових звітів суб'єкта господарювання);

- тиск на управлінський персонал (наприклад, обставини, внаслідок яких управлінський персонал може зловживати спотвореннями фінансових звітів, а саме: велика кількість банкрутств в галузі або нестача капіталу у підприємства для продовження діяльності);

- вид бізнесу суб'єкта господарювання (наприклад, потенційна можливість технологічного старіння його продукції і послуг, складність структури його капіталу, значущість пов'язаних сторін, а також кількість приміщень і географічне розташування виробничих потужностей);

- фактори, впливають на галузь, до якої належить суб'єкт господарювання (економічні і конкурентні умови, викликані фінансовими тенденціями і показниками, а також зміни в технології, споживчому попиті та в обліковій практиці, властивій галузі).

2. на рівні залишків рахунків і класу операцій:

- рахунки фінансових звітів, які можуть бути вразливими до перекручувань, наприклад, рахунки, які вимагали коригувань у попередньому періоді або пов'язані з високим ступенем оцінки;

- складність основних операцій та інших подій, які можуть потребувати аналізі експерта;

- рівень судження, необхідного для визначення сальдо рахунків;

- вразливість активів до втрат або незаконного їх присвоєння;

- здійснення незвичайних і складних операцій, особливо в наприкінці звітного періоду;

- операції, які не піддаються звичайному аналізу.

Факторами впливу на оцінювання внутрішнього ризику є:

- умови і методи ведення господарської діяльності підприємством (умови конкуренції, зміни в податковому законодавстві);

- місце розташування підприємства (транспортні проблеми, великі обсяги реалізації продукції при нестабільною економічної ситуації);

- штат і організація діяльності (переоцінка керівництвом ефективності внутрішнього контролю);

- доходи і плани оперативної діяльності (зниження кількості та якості продукції, яка реалізується, суттєві відхилення за результатами інвентаризації);

- майно (значне зниження вартості майна, що може бути ознакою банкрутства підприємства);

- ліквідність і фінансування (нестача оборотного капіталу, непередбачені збитки).

У ході планування аудитор розробляє загальну стратегію виконання аудиторського завдання, на основі якої формуються Меморандум планування детальний План аудиту.

Розробляючи план перевірки, аудитор повинен оцінити внутрішній ризик на рівні фінансового звіту. Працюючи над програмой аудиторської перевірки, він встановлює такий зв'язок оцінки з суттєвими залишками на рахунках і класами операцій на рівні тверджень, щоб з'ясувати високий рівень внутрішнього ризику.

Оцінку ризику контролю починають з вивчення ефективності систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб'єкта господарювання, для запобігання істотних викривлень, а також їх виявлення і виправленню. Певний ризик контролю завжди існує внаслідок обмежень яких-небудь системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Після ознайомлення з системами бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю аудитор повинен попередньо оцінити ризик контролю для кожного істотного залишку або класу операцій.

Як правило, аудитор оцінює ризик контролю високий щодо деяких або всіх тверджень, якщо:

- системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб'єкта господарювання є не ефективними;

- оцінка ефективності бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб'єкта господарювання не є дієвою.

Факторами впливу на оцінювання ризику контролю є:

- стиль керівництва (здійснення контролю за веденням бухгалтерського обліку, готовність до виправлення значних помилок);

- організаційна структура (відповідність між організаційної структурою і розмірами підприємства, поділ відповідальності і повноважень);

- кадрова політика (відповідність кадрової політики розмірами і організаційної структурі підприємства, надання можливості підвищення кваліфікації);

- правильність ведення обліку і складання фінансової звітності;

- своєчасність надання інформації керівництву про наявність помилок і зловживань;

- наявність системи внутрішнього контролю.

Оцінюючи ризик невиявлення аудитор повинен враховувати, що помилки є завжди, навіть коли аудитор перевірить 100 % залишків на рахунках або всі види операцій, тому, що велика частина аудиторських доказів має швидше аргументований, а не підсумковий характер. Тому аудитор розглядає:

- вид процедур по суті, наприклад, проведення тестів, орієнтованих на незалежні сторони за межами суб'єкта господарювання, а не тестів, орієнтованих на боку або документацію;

- час виконання процедур по суті, наприклад, проведення їх наприкінці звітного періоду, а не раніше;

- обсяг процедур по суті, наприклад, використання більшого обсягу вибірки.

Ризик невиявлення ділиться на аналітичний ризик (небезпека пропуску помилок у процесі здійснення методичних прийомів аналізу) і статистичний ризик (ймовірність невиявлення значних помилок у процесі вибірковою перевірки)

При використанні кількісної оцінки складових аудиторського ризику необхідно враховувати наступні правила:

- аудитор ніколи не може повністю довіряти системам бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства - клієнта, то є ризик системи обліку і внутрішнього контролю не може прирівнюватися до нуля (CR ? 0);

- ризик невиявлення помилок завжди існує, оскільки аудитор може неправильно вибрати або застосувати процедури або неправильно інтерпретувати їх результати. Тобто ризик невиявлення теж не може прирівнюватися до нуля (DR ? 0);

- аудитор не має права встановлювати високий рівень ризику невиявлення при достатньо високі ризики систем обліку і внутрішнього контролю, а також прийнятного ризику, оскільки в такому випадку загальний аудиторський ризик буде мати неприйнятно високе значення, що неприпустимо.

Крім оцінки ризику в кількісному вираженні, аудитор може визначати його словесними характеристиками:

1. мінімальний ризик - у разі, коли система внутрішнього контролю клієнта попередньо була оцінена аудиторської фірмою як ефективна і аудитор покладається на неї, роблячи акцент на перевірці контролю, а не детальних процедурах;

2. низький ризик - у разі, коли система внутрішнього контролю клієнта була оцінена аудиторської фірмою як ефективна, але аудитор не належить повністю на неї, плануючи детальні процедури, достатні для виявлення можливих значних помилок;

3. середній ризик - у разі, коли система внутрішнього контролю клієнта була оцінена аудитором як неефективна і аудитор планує детальні процедури;

4. високий ризик - у разі відсутності системи внутрішнього контролю клієнта планується практично суцільна перевірка

У процесі розробки плану проведення аудиторської перевірки, аудитору необхідно оцінити внутрішній ризик і ризик контролю, а ризик невиявлення визначається шляхом проведення перевірок на суттєвість, дозволяють отримати потрібний рівень впевненості по відношенню до різної інформації, міститься у фінансових документах.

5. Вимоги професійних стандартів за оцінкою суттєвості помилок і аудиторського ризику при планування та проведенні аудиту

Розробкою професійних вимог до аудиту на міжнародному рівні займається Міжнародна федерація бухгалтерів, створена в 1977 р. в рамках Міжнародного комітету з аудиторської практиці, чинного на правах постійного автономного комітету. Він видає міжнародні стандарти аудиту, які переслідують двояку мету: сприяти розвитку професії аудитора в тих країнах, у тому числі й Україні, у яких рівень професіоналізму аудиторів нижче загальносвітового, і уніфікувати по мірі можливості ставлення до аудиту в міжнародному масштабі.

Стандарти аудиту враховують численні фактори при проведення перевірок, такі як масштаб діяльності клієнта, області ризику (фінансові, податкові, інвестиційні, внутрішньогосподарські), специфіку діяльності клієнта.

Основні положення щодо оцінки суттєвості і аудиторського ризику при планування та проведенні аудиту розглядаються в таких міжнародних стандарти аудиту (МСА):

МСА 315 "Ідентифікація та оцінка ризиків істотних спотворень на основі розуміння суб'єкта господарювання і його середовища".

МСА 320 "Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту".

МСА 330 "Дії аудитора відповідь на оцінені ризики".

Перед укладанням і, безпосередньо, після укладення договору на проведення аудиту здійснюється планування аудиторської перевірки. Порядок планування аудиторської перевірки враховує вимоги МСА 300 "Планування аудиту фінансових звітів"

При планування аудиторської перевірки досить важливим є розуміння аудитором суб'єкта господарювання господарства підприємства-клієнта і його середовища, включаючи систему внутрішнього контролю і оцінку ризиків істотного спотворення, що приведено у МСА 315 " Ідентифікація та оцінка ризиків істотних спотворень на основі розуміння суб'єкта господарювання і його середовища".

Плануючи аудиторську перевірку, аудитор розглядає питання про те, що могло б спричинити суттєве спотворення фінансових звітів. Розуміння аудитором суб'єкта господарювання і його середовища створюють для нього систему координат, на основі якої аудитор розробляє план аудиту і застосовує професійне судження щодо оцінки ризиків істотних викривлень фінансових звітів і дій у відповідь на ці ризики протягом аудиторської перевірки. Це також допомагає аудитору встановити істотність і оцінити, залишається його судження щодо суттєвості відповідним протягом аудиторської перевірки.

Планування - це початкова стадія проведення аудиту, яка передбачає глибоке вивчення діяльності клієнта, оцінку ймовірності наявності істотних спотворень в бухгалтерський обліку та звітності та організацію ефективного проведення аудиту шляхом розробки загальної стратегії і детального підходи до очікуваному характеру, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

На етапі планування розраховується рівень суттєвості і оцінюються аудиторські ризики. Розрахунок рівня суттєвості здійснюється відповідно з вимогами Міжнародного стандарту аудиту 320 "Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту".

Згідно вимогам МСА 300 "Планування аудиту фінансових звітів", документування аудитором плану повинно бути достатнім для відображення запланованого характеру, часу та обсягу процедур оцінки ризиків та наступних аудиторських процедур на рівні тверджень для кожного істотного балансу операцій, залишків на рахунках і розкриття у відповідь на оцінені ризики.

Основні вимоги МСА 315:

Загальні дії. Цей розділ вимагає від аудитора визначати спільні дії для розгляду ризиків суттєвого спотворення на рівні фінансових звітів і надає рекомендації щодо характеру цих дій відповідь.

Аудиторські процедури відповідь на ризики істотного спотворення на рівні тверджень. Цей розділ вимагає від аудитора розробляти і виконувати наступні аудиторські процедури, включаючи перевірки ефективності процедур контролю, якщо це доречно чи потрібно, і процедури сутність, характер, визначення часу і обсяг яких відповідають оціненим ризиків суттєвого спотворення на рівні тверджень. Крім того, цей розділ містить питання, які аудитор розглядає, оцінюючи характер, час і обсяг таких аудиторських процедур.

Оцінка аудитором ідентифікованих ризиків на рівні тверджень створює основу для розгляду відповідного аудиторського підходу до планування і виконання наступних аудиторських процедур.

Оцінювання достатності та відповідності отриманих аудиторських доказів. Цей розділ вимагає від аудитора оцінити, залишається відповідної оцінка ризиків, і зробити висновок, було отримано достатня кількість відповідних аудиторських доказів.

Документація. Цей розділ встановлює відповідні вимоги до документації.

Аудиторська оцінка суттєвості і аудиторського ризику на початковій стадії планування може бути іншою після оцінки результатів аудиторських процедур. Це може бути викликано зміною обставин або зміною знань аудитора в результаті виконання аудиторських процедур. Наприклад, якщо аудиторські процедури виконуються до закінчення періоду, аудитор може передбачити результати господарської діяльності і фінансове стан. Якщо ж фактичні результати діяльності і фінансове стан суттєво відрізняються, оцінка суттєвості і аудиторського ризику також може змінитися. Крім того, плануючи аудиторську перевірку, аудитор може навмисно встановити прийнятний рівень суттєвості на рівні нижче, ніж той, який передбачається використовувати для оцінки результатів аудиторської перевірки. Це може бути зроблено з метою зменшення ймовірності невиявлення викривлень, а також з метою надання аудитору певної безпеки під час оцінки наслідків викривлень, виявлених у процесі аудиторської перевірки [2].

У міжнародному стандарті аудиту 320 розглядається зворотний зв'язок між суттєвістю і аудиторським ризиком, тобто, чим вище рівень суттєвості, тим нижче аудиторський ризик, і навпаки. Аудитор враховує зворотний зв'язок між суттєвістю і аудиторським ризиком при визначення характеру, розрахунку часу і обсягу аудиторських процедур.

Згідно МСА "аудитор повинен визначити, який вплив обслуговуюча організація надає на внутрішній контроль клієнта з метою виявлення і оцінки ризиків істотного спотворення, а також розробки і виконання подальших аудиторських процедур". Таким чином, МСА основна увага приділяють оцінці аудиторських ризиків (тобто ризику істотного спотворення) і зниження їх рівня до прийнятно низького шляхом виконання процедур перевірки по суті і (або) тестів контролю, розроблених виходячи з оціненого рівня цих ризиків (так званих подальших аудиторських процедур).

6. Взаємозв'язок між ризиком невиявлення помилок, характером, часом і обсягом аудиторських процеду

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний з проведенням незалежних процедур перевірки. Зроблені аудитором оцінки невідповідності внутрішнього контролю і оцінка внутрішнього ризику впливають на характер, терміни і обсяг аудиторських процедур, які використовуються з аудитором метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і спотворень і доводять ризик аудиту до сприятливого рівня. Певний ризик невиявлення помилок існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100 % залишків за рахунками або всі види операцій, бо велика частина аудиторських доказів має швидше заповнює (аргументаційну), ніж підсумковий характер.

З метою зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор враховує вчинені їм оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначення характеру, строків та обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує:

- тести, спрямовані на перевірку галузевих зв'язків підприємства;

- терміни проведення незалежних процедур;

- обсяг незалежних процедур

Характер, терміни виконання та обсяг подальших аудиторських процедур повинні:

1. відповідати на оцінені ризики (виявлені у процесі оцінки ризиків);

2. знижувати аудиторський ризик до прийнятно низького рівня;

3. відповідати на оцінені ризики суттєвого спотворення для кожного класу операцій, сальдо рахунків і розкриттів.

Основна інформація і аспекти, необхідні для розробки подальших аудиторських процедур, включають:

- Характер оцінених ризиків;

- Використання тестів засобів контролю;

- Неможливість прогнозування;

- Інші основні або необхідні аудиторські процедури.

Характер подальших аудиторських процедур пов'язаний з їх цілями (тести контролю або процедури перевірки по суті) і їх видами. Вибір процедур ґрунтується на оцінці ризику. Чим вище ризик, тим більш надійні і доречні аудиторські докази, отримані в результаті процедур перевірки по суті

Увагу аудитора має бути спрямоване на відповідь дії щодо тих ризиків, які мають найбільший потенціал істотного спотворення.

Розгляд аудитором існування будь-яких особливих характеристик (невід'ємних ризиків) в класі операцій, сальдо рахунків або розкриттях, які слід врахувати при розробці подальших аудиторських процедур. Приклади можуть включати дорогі запаси, комплексні угоди, відсутність документального сліду за певним напрямками операцій або великим у відсотковому щодо продажу, здійснюваним з одним клієнтом

Під тимчасовими рамками розуміється період часу, з яким пов'язано проведення аудиторських процедур, або період, дата, до яких відносяться отримані аудиторські докази.

Розглядаючи, коли виконувати аудиторські процедури, аудитору слід вивчити такі питання:

середа контролю;

коли буде матися відповідна інформація (наприклад, електронні файли можна в подальшому переписати або процедури, за якими слід спостерігати, можуть відбуватися лише в певні моменти часу);

характер ризику (наприклад, якщо існує ризик завищення доходів з метою відповідності прогнозами доходів шляхом створення фальшивих угод про продаж, аудитор може перевірити контракти, наявні на дату кінця періоду);

період або дату, до яких відносяться аудиторські докази.

У багатьох випадках аудиторські процедури проводяться на кінець періоду і після цієї дати. Крім того, чим вище ризики суттєвого спотворення, тим більше вірогідність проведення процедур перевірки по суті ближче до дати закінчення періоду або після неї.

У деяких ситуаціях, однак, більш доцільним може виявитися виконання аудиторських процедур перед датою закінчення періоду. Наприклад:

Допомога при виявленні значних аспектів на ранній стадії, що забезпечує достатня час для вирішення даних питань і виконання подальших аудиторських процедур;

Рівномірне розподіл робоче навантаження аудиторської фірми шляхом перенесення деяких процедур з кварталу найбільшою навантаження на період, у якому більше часу;

Виконання неоголошених процедур або раптове виконання процедур

Наступна схема описує фактори, які слід враховувати при визначенні того, виконувати процедури на проміжну дату.

Певні аудиторські процедури можуть бути виконані тільки на дату закінчення періоду або після цієї дати. Ці процедури включають процедури відсікання (в разі мінімальної надійності системи внутрішнього контролю), коригування на кінець періоду і наступні події [2].

Під обсягом аудиторських процедур розуміється кількість необхідних аудиторських процедур, таких обсяг вибірки або кількість спостережень контрольних дій управлінського персоналу. Обсяг аудиторської процедури визначається судженням аудитора після розгляду суттєвості, оцінених ризиків і ступеня впевненості, яку аудитор планує отримати. В зокрема, аудитор, як правило, збільшує обсяг аудиторських процедур, якщо ризик суттєвого викривлення збільшується. Однак збільшення обсягу аудиторської процедури буде ефективним, тільки якщо аудиторські процедури самі відповідають конкретного ризику.

Висновок: Характер, час і обсяг виконаних процедур по оцінки ризиків залежить від обставин завдання, зокрема, розміру і складності суб'єкта господарювання господарства, а також від досвіду аудитора роботі з цим суб'єктом ведення господарства. Крім того, визначення істотних змін у будь-якому з аспектів суб'єкта господарювання господарства порівняно з попередніми періодами є особливо важливим у забезпеченні розуміння суб'єкта господарювання господарства, достатнього для визначення і оцінки ризиків істотного спотворення.



Висновки

У процесі виконнання курсової роботи нами було вивчено багато наукової літератури,нормативно-правових документів.

Вивчена література допомола в розкритті багатьох понять та питань які допоможуть в аудиторській діяльності.

Завдяки вивченій літературі, у першому питанні данної курсової роботи,ми змогли сформулювати правильне поняття суттєвості помилок та класифікували ступені суттєвих викривлень у фінансовій звітності підприємств.

У другому питанні розкривається порядок розрахунку суттєвості помилок фінансової звітності.

Це питання показує що у розрахунках можуть використовуватись як базові данні поточного року так і усередненні данні поточного та минулих років. Також у розкритті цього питання наведенні способи визначення рівня суттєвості. аудиторський фінансовий звітність

З вивченоїі літеротури до третього питання цієї курсової роботи ми почерпнули корисну інформацію яка допомогає зрозуміти сутність та логічну структуру аудиторського ризику.

Також при вивченні цього питання ми здобули корисну інформацію щодо моделі загального аудиторського ризику та характеристики його елементів.

При вивченні питання «Порядок оцінки елементів аудиторського ризику.» нами була сдобута інформація про основні підходи до оцінки аудиторського ризику.

Також це питання розкриває фактораи впливу на оцінювання ризику контролю.

Завдяки п'ятому питанню ми здобули знання щодо вимог професійних стандартів стосовно оцінки суттєвості помилок та аудиторського ризику при плануванні та проведенні аудиту.

Вивчивши шосте питання ми зможемо провести взаємозв'яозок між ризиком невиявлення помилок, характером, часом та обсягом аудиторських процедур

При написанні цієї курсової роботи були розкриті поняття суттєвості і аудиторського ризику, розглянути сучасні підходи розрахуватися даних показників, і навіть вимоги міжнародних стандартів щодо оцінки суттєвості і аудиторського ризику у разі планування і проведення аудиторської перевірки.



Список використаних джерел

1. Закон України "Про внесення змін в Закон України" Про аудиторську діяльності " від 1 липня 2010 року N 2388-VI.

2. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2007 року. - М: ТОВ "ИАМЦ АУ" СТАТУС", 2007. - 1172с.

3. Керівництво по використанню Міжнародних стандартів аудиту аудит суб'єктів малого і середнього бізнесу. Міжнародна Федерація Бухгалтерів. США, Штат Нью-Йорк, 2007. - 456 с.

4. Аудит: підручник для студентів внз, які навчаються за економічним спеціальностями / під ред.В.И. Подільського. - М: ЮНИТИ - ДАНА: Аудит, 2008. - 744с.

5. Дерев'янко С.І., Олійник С.А., Кузик М.П., Ганяйло О.М. Основи аудиту / Учеб. сел. - К.: Центр навчальної літератури, 2008. - 328 с.

6. Дмитренко І.М. Аудит за міжнародним стандартам: [навчально-практичний посібник] / І.М. Дмитренко. - Горлівка: ПП "Видавництво Ліхтар", 2010. - 268с.

7. Дорош Н.І. Аудит: теорія і практика / Дорош Н.І. - М.: Знання, 2006. - 495с.

8. Жарылгасова Б.Т. Міжнародні стандарти аудиту: навчальний посібник / Б.Т. Жарылгасова, А.Є. Суглобон. - 3-е изд., стер. - М.: КНОРУС, 2007. - 400 с.

9. Кочинев Ю.Ю. Аудит.3-е изд. - СПб.: Пітер, 2005. - 400 с.: іл. - (Серія "Бухгалтеру і аудитору").

10. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Доходи і витрати: Навч. посібник. - 2-е вид. К.: Каравела, 2005. - 560 с.

11. Миронова О.А. Аудит: теорія і методологія: навч. допомога: для читання курсів "Аудит" студентам і магістрам спеціальностей "Фінанси і кредит", "Бухгалтерський облік та аудит", "Податки та оподаткування" / О.А. Миронова, М.А. Азарская. - М: Омега-Л, 2005. - 176 с.

12. Нальотового І.О., Слободчикова ТОБТО Аудит. - М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2005. - 176 с. (Професійне освіта).

13. Никонович М.О. та ін. Доходи і витрати: Учеб. посібник. / М.О. Никонович, К.О. Редько, O.A. Юр'єва; Під ред.. Є.В. Мниха. - М.: КНТЕУ, 2006. - 472с.

14. Петренко С.М. Ризики аудиторської діяльності: Науково-практичне посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 84 с.

15. Сопко В.В. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник / Під ред. Сопко В.В. [Колектив авторів]. - 2-е вид, перераб. і повним. - М.: ВД "Професіонал", 2006. - 576с.

16. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Підручник. - 5-е изд., перераб. і дод. - М: ІНФРА-М, 2006. - 448 с. - (Вища освіта).

17. Шешукова П.Р., Городилів М.А. Аудит: теорія і практика застосування міжнародних стандартів: Навч. посібник. - 2-е изд., дод. - М.: Фінанси і статистика 2005. - 184 с.

18. Шкіря Н.Л., Нікульникова П.Р. Аудит: Навчальний посібник. - Львів: "Магнолія 2006", 2008. - 224 с.

19. Кам'янська Т. Ризик - орієнтований характер сучасного внутрішнього аудиту. Аудитор України. Науково - практичний журнал. № 11-12/червень 2010, с.60-63

20. http: /vdg. kiev/38

21. http: /bibliofond/view. aspx? id=7576.

22. http: /www.finance-audit/information/stage/.

Размещено на allbest.ru

...