Судово-бухгалтерська експертиза реалізації товарів, продукції, робіт та послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Джерела інформації для проведення судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів, продукції, робіт та послуг

2. Об'єкти судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів, продукції, робіт та послуг

3. Методи судово-бухгалтерської експертизи обліку з реалізації продукції, послуг та робіт

4. Особливості узагальнення і реалізації результатів судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів робіт та послуг

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Судова експертиза - дослідження, проведене експертом у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, для встановлення за матеріалами кримінальної або цивільної справи фактичних даних і обставин.

Судово-бухгалтерська експертиза на попередньому слідстві і в суді полягає у дослідженні матеріалів справи фахівцем-бухгалтером і в дачі ним відповідно до його спеціальних знань висновки з поставленим слідчим або судом питань, які відносяться до явищ господарського життя, які отримали відображення в бухгалтерському обліку.

В літературі існує й інша трактування судово-бухгалтерської експертизи. Її авторами є М.К. Болдова і А. Голубєва «судово-бухгалтерська експертиза - це процесуально-правова форма застосування експертно-бухгалтерських знань в цілях отримання джерела доказів у кримінальних (арбітражним) справах».

До числа основних завдань судово-бухгалтерської експертизи належать:

* виявлення фактів (ознак) спотворення облікових даних специфічними для бухгалтерського обліку прийомами і діагностика виявлених спотворень, тобто визначення їх характеру (виду), механізму і мірою впливу на цікавлять слідство (суд) показники господарської діяльності;

* ідентифікація записів облікового характеру, тобто визначення тотожності (відмінності) «чорнових» записів з даними бухгалтерського обліку за їх смисловому і структурному змістом;

* реконструкція, тобто відтворення, відсутніх або перекручених облікових форм (величин, записів) і систем на основі їх більш пізніх або попередніх закономірних зв'язків і можливих шляхів побудови облікової інформації [2, с. 45].



1. Джерела інформації для проведення судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів, продукції, робіт та послуг

бухгалтерський експертиза ідентифікація обліковий

Джерела інформації для проведення судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів, продукції, робіт та послуг поділяють в розрізі нормативно-правових і фактографічних.

До нормативно-правових належать:

ь Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції міністерств і відомств,

ь нормативно-методична документація з обліку та звітності (зокрема Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р.№318).

Фактографічна інформація для проведення судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів, продукції, робіт та послуг міститься, переважно, у первинних документах на оприбуткування і реалізацію готової продукції, а також у товарно-транспортних накладних на реалізацію продукції.

Фактографічну інформацію про реалізацію товарної продукції одержують з таких регістрів, як "Реєстр документів на реалізацію продукції" "Регістр документів на реалізацію матеріальних цінностей"тощо.

Акти ревізій і перевірок операцій, пов'язаних з реалізацією товарів, продукції, робіт та інформація правоохоронних органів щодо досліджуваного питання використовуються судово-бухгалтерською експертизою поряд з іншими джерелами фактографічної інформації з мстою встановлення реального обсягу завданих підприємству збитків та конкретизації міри відподальності за скоєне правопорушення серед матеріально відповідальних і службових осіб.



2. Об'єкти судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів, продукції, робіт та послуг

До об'єктів судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів, продукції, робіт та послуг належать:

Ш підтвердження достовірності обсягів реалізації товарів, продукції, робіт та послуг (експерт-бухгалтер встановлює фактичні обсяги реалізованої продукції, товарів, робіт та послуг і порівнює їх з даними, відображеними в системі бухгалтерського обліку і звітності підприємства, експертні процедури при цьому необхідно здійснювати в розрізі конкретних видів товарів);

Ш витрати на реалізацію товарів, продукції, робіт та послуг (встановлюється фактичний рівень і достовірність витрат, пов'язаних з реалізацією товарної продукції, при цьому слід здійснювати порівняння з фактичним обсягом реалізованої продукції);

Ш стан збереження продукції при транспортуванні (досліджується кожний випадок нестачі продукції при транспортування від постачальника до покупця, встановлюється сума нестачі конкретної продукції, відповідальність осіб);

Ш первинні документи на оприбуткування і реалізацію продукції (визначають достовірність первинної документації, яка застосовується для відображення операцій з виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг з метою її використання у системі доказів судово-бухгалтерської експертизи);



3. Методи судово-бухгалтерської експертизи обліку з реалізації продукції, послуг та робіт

Завданням судово-бухгалтерської експертизи, при дослідженні операцій з реалізації і собівартості продукції є активний вплив на процеси виробництва з метою їх інтенсифікації, сприяння випуску високоякісної і конкурентоспроможної продукції, її реалізації на ринку, зниження собівартості на підставі раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, попередження непродуктивних втрат, недостачі виробів, запобігання правопорушень, що завдають збитки підприємствам.

В процесі експертизи встановлюється, яким чином порушення технологічної дисципліни виробництва і договорів постачань продукції, приписки невиконаних робіт, виробничий брак продукції, робіт і послуг, а також інші негативні явища заподіюють шкоду підприємству. Експертиза визначає розмір цієї шкоди, відповідальних за нього осіб, розробляє пропозиції щодо профілактики недоліків у виробничій діяльності підприємства [3, с. 87].

Для дослідження операцій з реалізації продукції судово-бухгалтерська експертиза обирає такі об'єкти (табл. 1): виконання планів виробництва, реалізації і собівартості продукції, прибутків (доходів) - вивчає виконання фондообразующіх показників, за якими виробляються відрахування у фонди споживання і накопичення з метою встановлення достовірності величини цих доходів і їх витрачання згідно з чинними нормативно-правовим актам. У випадках порушення цих актів експертиза визначає розмір заподіяної шкоди та осіб, відповідальних за нього.

Стандарт дослідження судово-бухгалтерською експертизою реалізації товарів, продукції, робіт та послуг.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель локального стандарту проведення судово-бухгалтерської. виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг.

Використовуючи комплекс джерел нормативно-довідкової та фактографічної інформації, експерт-бухгалтер за допомогою певних методичних прийомів експертного дослідження (розрахунково-аналітичних і документальних) здійснює процедуру судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів, продукції, робіт і послуг (згідно завдань правоохоронних органів).Слід наголосити, що судово-бухгалтерська експертиза будь-якого конкретного питання з реалізації товарів, продукції, робіт і послуг починається із застосування двох найбільш загальних методичних прийомів експертного дослідження -- інформаційного моделювання і нормативно-правового регулювання.

Як свідчить практика здійснення судово-бухгалтерських експертиз в різних галузях народного господарства, найбільш поширеними порушеннями у сфері виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг є наступні:

1. В підприємствах торгівлі:

o розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбуткуванн по надходженні від постачальників,

o розкрадання грошових коштів шляхом частковогонеоприбуткування виручки від реалізації товарів;

o розкрадання товарів шляхом складання безтоварних документів;

o корисливі зловживання при переоцінці товарів;

o розкрадання товарів та грошових коштів шляхом неправильного визначення розміру природних втрат.

Розглянемо більш детально кожен з вище наведених випадків.

Розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбуткування при надходженні від постачальників. Про ознаки вчинення розкрадання цим способом можуть свідчити незадоволені рекламації (комерційні акти) на "недопостачання" товарів.

Механізм скоєння розкрадання полягає в тому, що при надходженні товарів до підприємств оптової або роздрібної торгівлі матеріально відповідальна особа частину товарів, які надійшли від постачальника, навмисно не оприбутковує. На вимогу матеріально відповідальної особи, яка хоче замаскувати свої дії, створюється комісія з приймання, яка найчастіше підтверджує факт недовезен-ня певної кількості товарів, про що складається комерційний акт.

З метою експертного дослідження розкрадання товарів необхідно проаналізувати наступні документи:

o договір постачання та комерційний акт;

o товарно-транспортну накладну;

o рахунок-фактуру та подорожній лист;

o рахунок-платіжну вимогу, виписки банку;

товарний звіт та товарну книгу;

звіт про рух тари.

Крім того, зіставляються записи за кредитом рахунка 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” та за дебетом рахунка 281 “Товари на складі”. При необхідності потрібно провести інвентаризацію товарів, що надійшли від постачальника, а також організувати комісійне приймання або відвантаження товарів.

Для визначення джерела розкрадання та збування лишків товарів на складах та базах підприємств оптової та роздрібної торгівлі важливе значення має використання чорнових записів матеріально відповідальних осіб.

Як свідчить практика, завідуючі складами промислових підприємств, а також працівники торгівлі ще до складання відповідних прибуткових документів часто фіксують у своїх чорнових записах дані про кількість та вартість товарів, що відвантажені або надійшли від постачальника.

Необхідно враховувати те, що в прибуткових і видаткових документах зміст господарських операцій іноді далі виправляється, а в чорнових записах операція зберігає свій первинний вигляд, тому розбіжність між документом і даними чорнових записів може бути важливою ознакою скоєння злочину і навіть доказом по кримінальній справі. Оскільки порядок заповнення та зберігання документів неофіційного обліку галузевими та відомчими інструкціями не передбачений, тому матеріально відповідальні особи свої чорнові записи, як правило, знищують.

Однак при збереженні неофіційних записів (чорнові записи, документи подвійного обліку, боргові розписки) матеріально відповідальних осіб вони можуть використовуватись в процесі експертного дослідження кримінальної справи.

Розкрадання грошових коштів шляхом часткового неоприбуткування виручки під реалізації товарів. Підтвердження або спростування відомостей про розкрадання грошових коштів цим способом ґрунтується на аналізі таких документів:

касової відомості та книги касира-оператора;

контрольної касової стрічки та даних контрольних касових апаратів;

товарного звіту та касового звіту;

документів, що містять дані про обсяг зданої виручки в установу банку, інкасатору, на пошту (квитанції банку, квитанції на грошовий переказ, супроводжувальні відомості).

Обов'язково зіставляються бухгалтерські записи за дебетом рахунка 311 "Каса в національній валюті" та кредитом рахунка 702 "Дохід від реалізації товарів".

Розкрадання товарів шляхом складання безтоварних документів. Механізм вчинення розкрадання таким способом полягає в приховуванні нестач на стадії зберігання або реалізації товарів за готівку за рахунок внутрішнього переміщення товарів. Найчастіше безтоварні документи виписуються за згодою працівників облікового апарату, які обробляють товарні та касові звіти, а також за домовленістю з матеріально відповідальними особами тих магазинів, на адресу яких надійшли оформлені безтоварні документи.

Для експертного дослідження фактів розкрадання товарів шляхом складання безтоварних документів використовують такі облікові документи:

товарно-тралсиортні накладні та рахунки-фактури;

подорожні листи водія та товарні та касові звіти;

пакувальні ярлики та звіти про рух тари;

наряди на навантаження та. розвантаження товари,

Доцільно використати матеріали інвентаризації товарів у магазині, на адресу якого "надійшли" товари, а також застосувати метод контрольного зіставлення залишків товарів. Оскільки безтоварні документи за формою є доброякісними, тому дуже важливими є своєчасно взяті пояснення у водія.

Таким чином, на самому початку дослідження можна підтвердити або спростувати сам факт безтоварної господарської операції.

Допомагає при дослідженні злочину та обставина, що при оформленні безтоварних операцій матеріально відповідальні особи торговельних підприємств змушені правильно оприбутковувати тару, в якій надійшов товар, тому що тара обліковується за кількістю і сумою у всіх підприємствах. Саме при зіставленні даних про переміщення товарів з даними про тару, в якій вони перевозилися, виявляється ознака вчинення розкрадання.

Корисливі зловживання при переоцінці товарів у підприємствах торгівлі. Механізм їх скоєння полягає в тому, що при підвищенні роздрібних цін частина товарів не включається в опис переоцінки, і навпаки, при зниженні роздрібних цін в описи переоцінки включаються і ті товари, які раніше були продані за готівку.

При цьому матеріально відповідальні особи створюють сумарні лишки товарів за рахунок різниць у цінах. Такі корисливі зловживання викриваються шляхом проведення повторної інвентаризації зразу після переоцінки товарів (до відкриття магазину). Крім того, необхідно застосовувати методику експертного дослідження облікової документації.

Розкрадання товарів та грошових коштів шляхом неправильного визначення розміру природних втрат. Такі корисливі зловживання з боку матеріально відповідальних осіб найчастіше здійснюються в процесі визначення результатів інвентаризації, коли вста-нов-лено нестачі товарів, а також коли безпідставно або неправильно про-ведено розрахунок розміру природних втрат товарів (на підставі норм природник втрат на відповідні товари).

Для підтвердження таких корисливих зловживань аналізуються наступні документи:

документи інвентаризації (інвентаризаційні описи, порі вішль-на відомість, акт нвентаризації);

розрахунки сум природних втрат;

затверджені норми природних втрат;

прибутково-видаткові документи;

звіти матеріально відповідальних осіб.

Перевіряється правильність застосування норм природних втрат з урахуванням періоду року, терміну та умов зберігання товарів, а також правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку міжінвентаризаційнихрізниць. Крім того, доцільно застосувати методи контрольного зіставлення залишків товарів та відновлення кількісного обліку.

Експертне дослідження даного виду зловживань з боку матеріально відповідальних осіб здійснюється на основі розрахунково-аналітичних і документальних методичних прийомів.

2. У банківській сфері:

Ш корисливі зловживання, що скоюються шляхом використання підроблених кредитних авізо;

Ш розкрадання грошових коштів шляхом використання підроблених чеків;

Ш розкрадання коштів вкладників шляхом повного або часткового їх неоприбуткування;

Ш привласненнями касирами відділень банку частини облігацій державної позики при купівлі їх від населення;

Ш розкрадання грошових коштів шляхом привласнення нарахованих відсотків за вкладами клієнтів.

Корисливі зловживання, що скоюються шляхом використання підроблених кредитних авізо. Здійснення цього злочину передбачає попереднє отримання злочинцями чистих бланків авізо з відбитками печаток банківських установ. (Авізо -- це письмове повідомлення відправника одержувачеві про відвантаження продукції, переведення коштів тощо). Ці бланки можуть бути придбані у комерційних банках або скопійовані за допомогою високотехнологічної копіювальної техніки. З метою підтвердження джерел грошових коштів, обгрунтування розрахункових операцій складаються підроблені платіжні доручення та інші документи "від імені" підприємницьких структур. Слід наголосити, що найчастіше підроблені авізо складаються від імені комерційних банків. До розрахункового касового центру банку платника вони можуть не надходити, і в таких випадках проводки по кореспондентських рахунках не здійснюються.

До найбільш характерних ознак скоєння такого виду злочину належать:

безпосередня доставка представниками комерційного банку або його клієнтами кредитового авізо до розрахункового касового центру банку одержувача коштів;

оформлення платіжних документів з порушенням відповідних вимог (рукописне оформлення документа, наявність виправлень, дописок, відсутність печатки відправника та інших необхідних реквізитів);

надходження до розрахункового касового центру банку кількох бланків авізо за одним номером і серією;

відсутність підтвердження банком відправника перерахування грошових коштів на запит банку отримувача або ініціативне підтвердження достовірності кредитового авізо без отримання відповідного запиту від банку отримувача;

наявність на бланку телеграми відправника ознак підробок печатки та підписів працівників банку, відсутність відтиску календарного штампу та підпису працівника відділення зв'язку.

Експертиза правопорушень, які здійснюються з використанням підроблених кредитових авізо, проводиться у таких напрямках:

перевіряються відомості щодо використання підроблених банківських платіжних документів шляхом аналізу карток по рахунках МФО за певний період;

у випадку виявлення кредитових авізо із ознаками підробок, необхідно перевірити в розрахунковому касовому центрі і комерційних банках-одержувачах авізо, чи надсилалися запити на підтвердження фактів переказу грошових коштів;

перевірка авізо, за якими підтвердження про переказ грошей не одержано, надалі здійснюється на основі документації бан-ку-платника: встановлюється наявність їх копій, інших платіжних документів, які є підстаною для проведення розрахункової операції, з метою подального порівняння їх з оригіналом авізо. Крім цього необхідно зазначені в авізо суми зіставити із сумами, відображеними на кореспондентських рахунках банку платника і банку одержувача;

якщо кошти зараховуються на розрахункові рахунки клієнтів, обов'язково треба перевірити достовірність здійснення господарської операції, за яку ці кошти отримані. Для підтвердження або спростування цих фактів аналізуються договори постачання, товарно-транспортні документи, інші супровідні товарні документи (наряди на вантажно-розвантажувальні роботи, товарні ярлики, сертифікати). У бухгалтерії підприємств, які отримали або переказали грошові кошти, необхідно проанаіізувати виписку з поточного рахунка в банку, операції, які в ній зазначені, зіставити виписку з особовим рахунком підприємства в банку.

При експертному дослідженні таких злочинів необхідно враховувати ту особливість, що підприємницькі структури, яким перераховуються грошові кошти, можуть бути фіктивними, тобто такими, що реєструються лише з метою одержання коштів і ніякою господарською діяльністю не займаються.

Розкрадання грошових коштів шляхом використай м.і ці дроблених чеків. Механізм скоєння злочину з використанням фіктивних чеків полягає в оформленні чека, в який вносяться відомості про неіснуюче підприємство, або таке, що має розрахунковий рахунок в установі банку. За цим чеком вказана в ньому сума коштів зараховується на рахунок дійсно існуючого підприємства. У свою чергу це підприємство, маючи два рахунки в різних установах банку (наприклад, один -- в банку України, інший -- у філії зарубіжного банку на території України), переводить кошти з першого рахунка на другий. Потім ці кошти зараховуються на рахунки ще кількох підприємств та фірм, а далі вилучаються і присвоюються.

Характерними ознаками вищеописаних корисливих зловживань можуть бути:

вказані у чеках значні суми грошових коштів, які необхідно ретельно перевіряти;

певна кількість пред'явлених однією особою чеків, грошові кошти за якими становлять значну суму.

Механізм скоєння цих видів злочинів включає:

Ш наявність в одного з підприємств двох або більше поточних рахунків в установах банку;

Ш оформлення злочинцями доручення на підставну особу з метою отримання чекової книжки;

Ш отримання злочинцями чекових книжок та внесення до них фіктивних відомостей;

Ш оформлення фіктивних документів про реєстрацію підприємств, відкриття на підставі цих документів в установах банків поточних рахунків.

Перевіряючи рахунки, в яких значиться перерахування коштів, необхідно встановити наявність документів, які обґрунтовують ці операції (договори-контраісги і т.д.), а також документів на оплату транспортних послуг, електроенергії, сировини тощо. З'ясовується надходження до податкової інспекції платежів за податками і дотримання термінів платежів. Зустрічні перевірки у підприємствах (чекодавцях та чекоодержувачах) є найбільш ефективним прийомом підтвердження фактів здійснення фіктивних операцій, які полягають у перекиданні грошових коштів з одного рахунка на інший.

Експертне дослідження фактів зловживань, які скоюються шляхом використання підроблених чеків, здійснюються в напрямках: у разі пред'явлення до установи банку доручення на отримання чекових книжок обов'язково перевіряється, чи не є підставною або взагалі неіснуючою особа, яка зазначена в дорученні; з'ясовується, чи дійсно зареєстровані та функціонують підприємства, які є чекодавцями; перевіряється в установах банку наявність рахунків підприємств, вказаних у чеках, а також відображення у бухгалтер-ських проводках зазначених у чеках сум; перевіряються чеки через установи банків щодо достовірності внесених у них відомостей.

Крім того експерти-бухгалтери повинні здійснювати перевірку таких документів:

Ш виданих чеків та чекових книжок;

Ш банківських документів про залишок грошових коштів на рахунках чекодавця;

Ш витягу із поточного рахунка банку про залишок грошових коштів на рахунках чекодавця;

Ш договорів, угод, контрактів, документів про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг тощо, згідно з якими проводяться розрахунки чеками.

Виявлені у документах, невідповідності, а також відсутність певних документів свідчать про ознаки скоєння злочинних дій.

Розкрадання коштів вкладників шляхом повного або часткового їх неоприбуткування. Механізм скоєння злочину цим способом полягає в тому, що контролер-касир відділення банку протягом певного часу навмисно по оперативному щоденнику і особовому рахунку вкладника не проводить певні суми грошей повністю або частково, хоча в ощадній книжці ці суми відображаються правильно. На практиці бувають випадки, коли матеріально відповідальні особи філій, відділень банку України з метою маскування порушень ведуть "подвійну картотеку або "подвійний облік".

Експертне дослідження цих корисливих зловживань ґрунтується на встановленні невідповідностей між показниками, які містяться у взаємопов'язаних документах. Для подальшого підтвердження або спростування цих протиріч необхідно проаналізувати такі документи:

Ш прибутковий ордер;

Ш операційний щоденник;

Ш журнал (реєстр) реєстрації ордерів;

Ш особові рахунки клієнтів;

Ш ощадні книжки вкладників.

Важливе значення при документуванні розкрадань грошових коштів вкладників має своєчасне викриття та вилучення картотеки або інших документів "подвійного обліку".Привласнення касирами відділень банку частини облігацій державної позики при купівлі їх у населення. Здійснення цього злочину передбачає неоприбуткування і невідображення касиром чи контролером в операційному щоденнику, а також у додатку до нього суми вартості облігацій державної позики, придбаних у населення.

Далі неоприбутковані облігації державної позики продаються населенню, а курсова різниця (у грошовому виразі) привласнюється контролером чи касиром.

Ознакою злочину є невідповідність між фактичною сумою та кількістю наявних облігацій і тією сумою вартості та кількістю облігацій, що відображені у додатку до операційного щоденника. Перевірка здійснюється шляхом поаркушного перерахування облігацій державної позики.

Треба мати на увазі, що, переважно, цей злочин скоюється за умови попередньої змови між контролером, касиром і завідуючим відділенням Ощадного банку.

З метою підтвердження протиправних дій доцільно у ході перевірки відомостей використати такий метод документальної перевірки, як контрольне порівняння залишків, а отже проаналізувати такі документи:

Ш інвєнтаризапіїїні ні помості на початок періоду, який перевіряється;

Ш контрольні відомості на продаж та купівлю облігацій державної позики;

Ш операційні щоденники;

Ш звіти про рух грошових коштів і цінних паперів;

Ш інвентаризаці йні відомості на кінець періоду, який підлягає перевірці.

Крім того, підсумкові дані за місяць про продаж та купівлю облігацій треба зіставити з даними, відображеними на відповідних синтетичних рахунках у бухгалтерії банку.

Розкрадання грошових коштів шляхом привласнення нарахованих відсотків за вкладами клієнтів. Привласнення матеріально відповідальними особами банку грошових коштів наведеним вище способом може відбуватися за рахунок:

Ш свідомо неправильного визначення відсотків за вкладами, найчастіше у випадках, коли клієнт має на рахунку "не круглу" суму, а також коли гроші лежать на рахунку у банку не повний календарний рік. Злочину сприяє складність процедури визначення відсотків та неможливість достовірної перевірки громадянами правильності розрахунків;

Ш щорічного нарахування відсотків на суму первісного внеску, а не на суму фактичного залишку (у випадку, якщо на рахунку не проводились видаткові операції), а також коли залишок грошових коштів на рахунку більший від суми первинного внеску;

Ш переоформлення простого внеску клієнта на терміновий внесок без його відома з метою привласнення різниці між сумами відсотків термінового і звичайного внесків.

Збір доказів, необхідних для викриття матеріально відповідальних осіб, які вчинили зловживання, полягає в дослідженні документів, які містять дані про здійснення розрахункових операцій. Такими документами є:

Ш операційний щоденник та виписки про операції;

Ш особовий рахунок;

Ш прибутковий ордер на прийняття готівки;

Ш прибутковий ордер, який складається на загальну суму платежів, списаних з рахунків вкладників за їх дорученням;

Ш книга реєстрації нсзатребуваних клієнтами ощадних книжок;

Ш довідки про виведеш залишки вкладів і суми нарахованих відсотків;

4. Особливості узагальнення і реалізації результатів судово-бухгалтерської експертизи реалізації товарів, продукції, робіт та послуг

Процес проведення судово-бухгалтерської експертизи закінчується оформленням дослідження у вигляді висновку експерта. Оскільки виконання експертизи є процесуальною дією, то і висновок експерта - бухгалтера повинен відповідати визначеним статтями 75 і 200 КПК, ст.41 і 42 ГПК та ст.57 і 60 ЦПК нормам як за формою, так і за змістом.

Під висновком експерта, як і кримінальному, і у цивільному процесі, розуміється письмовий вмотивований у відповідь ці запитання обізнаному особи, залученого до брати участь у справі експертом, сформульований з урахуванням його спеціальних знань у результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження наданих матеріалів.

Експерт немає права засновувати свій висновок на документах, не долучених слідчим до діла. У той самий час висновок буде некомпетентним, якщо експерт врахує в повному обсязі надані йому матеріали, що мають значення на вирішення поставлених проти нього питань.

Експертний висновок повинен об'єктивно відображати відповідність проведеного дослідження даним бухгалтерського обліку, первинній документації. Неприпустимим є упереджене викладання встановлених фактів.

За схемою експерт-бухгадтер на основі проведеного дослідження узагальнює результати його здійснення в журналі судово-бухгалтерської експертизи, фіксують зміст конкретного питання, винесеного на розгляд судово-бухгалтерської експертизи, вказують перелік нормативно-правової та фактографічної інформації, що стосується цього питання, формулюють зміст недоліків і правопорушень, виявлених ревізією, наводять суму збитку та вказують посадову особу, яка відповідає за розкрадання.

Далі наводиться зміст інформації, встановлений, власне, судово-бухгалтерською експертизою, зокрема конкретні недоліки і правопорушення, сума збитку, матеріально відповідальні та службові особи, безпосередньо або частково винні у скоєнні злочину.

На основі записів у журналі судово-бухгалтерської експертизи експерт-бухгалтер, використовуючи методичні прийоми аналітичного групування доказів правопорушень у сфері виробництва і реалізації товарів, продукції, робіт та послуг, у спеціальних аналітичних таблицях формує зведений результат експертного дослідження.

На підставі наведених вище матеріалів експерт-бухгалтер складає узагальнюючий висновок судово-бухгалтерської експертизи, який разом з журналом та аналітичними таблицями передається правоохоронному органу, що призначив експертизу. Реалізація результатів експертного дослідження відбувається у суді чи арбітражі на основі висновку експерта-бухгалтера, а також в органах управління на основі переданих їм пропозицій щодо виявлених зловживань і недопущення їх в майбутньму.

Висновок складається на підставі дослідження всіх наданих експе-рту-бухгалтеру матеріалів в межах його компетенції. Він має повно та об'єктивно відображати результати проведеного дослідження і підтверджуватися даними первинних документів, облікових регістрів та звітності підприємства. Через те, що висновок експерта є самостійним джерелом доказів, він має бути чітким, конкретним і зрозумілим для всіх учасників процесу судочинства.

Висновок експерта розглядається керівником експертної установи і направляється особі або органу, які призначили експертизу.

Висновок експертизи або повідомлення про неможливість її проведення, які даються поза експертною установою (наприклад, в судовому засіданні), розглядаються керівником установи після надходження матеріалів експертизи до установи. Про зауваження, які виникли у керівника установи, він може повідомити особу або орган, які призначили експертизу.

Висновок експерта-бухгалтера складається з трьох частин: вступної, дослідницької та висновків.

У вступній частині вказуються:

o найменування експертизи, дата і місце складання висновку, чи є вона додатковою, повторною, комісійною чи комплексною;

o дата і номер постанови про призначення експертизи, прізвище та ініціали слідчого;

o перелік матеріалів, що надійшли експерту-бухгалтеру для дослідження;

o питання, які поставлені перед експертом (у тому числі у формулюваннях слідчого або суду);

o відомості про експерта-бухгалтера (прізвище та ініціали, освіта, експертна спеціальність, науковий ступінь та вчене звання, посада, стаж експертної роботи);

o дата надходження матеріалів до експертної установи і дата підписання висновку експертизи;

o спосіб доставки та вид упаковки дослідницьких матеріалів;

o клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, наслідки їх розгляду;

o обставини справи, які мають значення для висновку, з обов'язковим зазначенням джерела їх отримання;

o відомості про осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальне положення);

o попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку;

o довідково-нормативні документи та методична література з економічних питань, які використовувались експертом-бухгалтером за вирішення поставлених питань (із зазначенням бібліографічних даних).

Причому, питання вказуються у формулюванні постанови (ухвали) про призначення експертизи. Якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найбільш доцільний порядок дослідження. Питання, які поставлені експертом з власної ініціативи, вказуються після питань, зазначених у постанові (ухвалі) про призначення експертизи.

За проведення повторної експертизи у вступній частині висновку викладаються відомості про первинні (попередні) експертизи: прізвища, ініціали експертів, номер і дата висновку експертизи, висновки досліджень попередніх експертиз з питань, які були поставлені перед експертом на повторне вирішення, а також мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені у постанові (ухвалі) про її призначення.

У дослідницькій частині висновку відновлюється весь процес експертного дослідження у тій послідовності, в якій викладено питання.

Описання об'єктів дослідження, як правило, починають із зазначення даних (обставин), що були виявлені в процесі документальної ревізії, далі описуються документи та регістри бухгалтерського обліку, які використовувались експертом у процесі дослідження.

На початку розділу експерт має підкреслити, що всі надані йому матеріали було ним розглянуто та досліджено. Кожному питанню, яке вирішується експертом, має відповідати певний розділ дослідницької частини. Якщо декілька питань тісно пов'язані між собою, хід їх вирішення може описуватись в одному розділі.

Виявлені розбіжності між результатами ревізії та відповідними документами експерт-бухгалтер повинен мотивовано, з юридичного боку обґрунтувати. При висвітленні питань, пов'язаних із нестачею матеріальних цінностей та грошових коштів або з таким порушенням нормативних актів, що спричинило збитки, у висновку вказуються:

o дата і період утворення нестачі, збитків тощо;

o розмір матеріальної шкоди;

o обставини, що сприяли вчиненню корисливих зловживань;

o прізвища осіб, які були відповідальні за матеріальні цінності або які здійснили протиправну господарську операцію;

o методи дослідження, за допомогою яких підтверджуються нестачі, збитки чи протиправні операції.

Крім того, відображаються дані про укладання договору про матеріальну відповідальність осіб (дата складання, коли і ким затверджений, наявність візи головного бухгалтера підприємства). У разі посилання на документи або інші матеріали справи (показання звинувачених, свідків, висновки експертів інших спеціальностей) обов'язково зазначаються відповідні томи та аркуші справи. При посиланні на нормативні акти вказується їх назва, коли і яким органом влади чи управління вони прийняті.

В дослідницькій частині висновку повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з результатами попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

В заключній частині висновку дослідження викладаються у вигляді відповідей на поставлені питання у такій послідовності, у якій їх викладено у його вступній частині. На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин це питання неможливо вирішити.

Висновок експертизи підписується експертом-бухгалтером, який проводив дослідження, та засвідчується печаткою експертної установи. Якщо до висновку експертизи додаються схеми, таблиці, діаграми тощо, вони також підписуються експертом та засвідчуються печаткою експертної установи.



Висновок

В даний час важливим елементом судово-бухгалтерської експертизи виробництва та реалізації товарів, продукції, робіт та послуг є невід”ємність теоретичного (законодавчого) аспекту та практичного. Оскільки вимоги до ведення бухгалтерського обліку та складання звітності щорічно змінюються це з одного боку спрощує обліковий процес, а з іншого змінює (зменшує чи збільшує) ймовірність нових злочинів.

Отже, необхідною умовою якісного проведення судово-бухгалтерської експертизи, яка в першу чергу спирається на юридичну основу, є відсутність суттєвих недоліків в законодавчій базі,що зменшить ймовірність зловживання на виробничих підприємствах.

Виходячи з наведеного вище матеріалу можна зробити висновок, що розкриття відповідних економічних злочинів не є можливим без компетентного експерта-бухгалтера, який має значний досвід роботи та докорінно вивчив особливості проведення судово-бухгалтерської експертизи виробництва та реалізації товарів, продукції, робіт та послуг в різних установах та можливі зловживання в певній сфері.

При вчиненні протиправних дій щодо матеріальних цінностей і готової продукції в галузі хлібопродуктів розкрадачі можуть використовувати одночасно декілька способів утворення необлікованих лишків. Для виявлення і розслідування розкрадань на підприємствах галузі великого значення набуває документування способів вивозу необлікованих лишків зерна і продуктів його переробки, оскільки в ланцюгу дій розкрадачів ця ланка є найбільш вразливою.

У діяльності торговельних підприємств бувають ситуації, коли протягом певного звітного періоду за рахунок забезпечення оптимальних умов зберігання товарів утворюється економія природних втрат (тобто лишки товарів). Безумовно, такі ситуації необхідно розцінювати як позитивне явище, але тільки за умови, що суми економії природних втрат товарів оприбутковуються і відносяться під звіт матеріально відповідальних осіб. На практиці ці суми опиняються в неоприбуткованих лишках і привласнюються порушниками.

Також у кожному конкретному випадку виявлення зловживань, вчинених працівниками банківських установ, необхідно організувати суцільне звірення записів в ощадних книжках вкладників із записами в їх особистих рахунках, і документами, які знаходяться в бухгалтерії банку.



Список використаної літератури

1. Рудницький З.С., Бруханський Р.Ф., Хсліин П.Я. “Судово-бухгалтерська експертиза економічних правопорушень”. К.: КНЕУ, 2001.

2. Белуха Н.Т. Судебно-бухгалтерская экспертиза. М.: Дело, 1993. 269 с.

3. Камлик М.Ы. Судова бухгалтерія. К.: Атіка, 2000. 355 с.

4. Савченко Л.І. Судово-бухгалтерська експертиза: Опорний конспект лекцій. К.: КНЕУ, 2001. 166 с.

5. Усач Б.Ф. та ін. Аудит та судово бухгалтерська експертиза. Львів, Каменяр, 1998. 134 с.

6. Судово-бухгалтерська експертиза: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. К.: КНЕУ, 2004. 268 с.

Размещено на Allbest.ru

...