Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

• ВСТУП
• 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
• 1.1 Поняття, класифікація та оцінка готової продукції
• 1.2 Облік готової продукції на складі та в бухгалтерії
• 1.3 Актуальні проблеми обліку готової продукції
• 2. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТА ОБЛІК ДОХОДІВ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
• 2.1 Документальне оформлення обліку наявності та руху готової продукції
• 2.3 Облік доходів та витрат від реалізації продукції
• 3. Удосконалення обліку готової продукції
• 3.1 Автоматизована обробка інформації про готову продукцію в системі бухгалтерського обліку
• 3.2 Шляхи удосконалення обліку готової продукції
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• ВСТУП

На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. У більшості країн із розвинутою економікою бухгалтерський облік будується відповідно до встановлених міжнародних стандартів. Перехід до ринкової економіки, виникнення та функціонування різних форм власності закономірно спричиняють суттєві зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові й веденні. Ці зміни стосуються не лише практики ведення обліку, а й теоретичних його аспектів. На практиці розрізняють національні або внутрішні стандарти, які мають чинність лише в межах певної країни, і міжнародні стандарти, які пропонуються для поширення в різних країнах.

Однак між внутрішніми та міжнародними стандартами існує органічний взаємозв'язок. В Україні розроблені національні стандарти бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним.

Методологічні основи формування інформації про готову продукцію визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 „ Запаси ” та № 16 „ Витрати ”. При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру.

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із укладеними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, включаючи потреби ринку. Дана тема є актуальною для кожного підприємства, яке виготовляє продукцію різних видів.

Мета курсової роботи полягає у з'ясуванні сутності руху готової продукції, обліку документації та порядку наявності і реалізації. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

· охарактеризувати готову продукцію та розглянути її класифікацію;

· розглянути порядок документування наявності та руху продукції;

· охарактеризувати рахунки призначені для обліку готової продукції.

Предметом дослідження є сутність та значення готової продукції, її облік та документування.

Об'єктом дослідження є методика обліку наявності, документування та руху готової продукції.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Поняття, класифікація та оцінка готової продукції

Готовою продукцією є виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові - покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції. Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид виробничого запасу. Готова продукція може мати, а може не мати кількісні та якісні характеристики, але завжди продукція має вартісну характеристику [6, c. 214].

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її відвантаження (продаж) та реалізація. Водночас можливий інший підхід (здебільшого на дрібних підприємствах), коли готова продукція не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо у виробника, звідки її відвантажують або передають покупцеві та реалізують.

Продукція, яка не має кількісних характеристик, - робота, послуга (посередництво) або великогабаритні вироби - будинок, пароплав - безпосередньо передається з виробництва покупцеві (замовникові).

Класифікація готової продукції:

1. За формою:

- уречевлена (матеріальна);

- результати виконаних робіт;

- результати наданих послуг.

2. За ступенем готовності:

- готова продукція;

- напівфабрикати - продукти окремих технологічних фаз, якій повинні пройти одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією;

- незавершене виробництво;

3. За технологічною складністю:

- проста;

- складна:

а) супутня - це продукція отримана в одному технологічному циклі одночасно з основною, за якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачеві;

б) побічна - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і на відміну від супутньої продукції не потребує додаткових витрат [13, c. 374].

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 „ Запаси ”, за первісною вартістю, але оскільки така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат пов'язаних з виробництвом, то постає потреба у щоденному обліку наявності та руху готової продукції.

Первісна вартість визначається згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 „ Витрати” (рис. 1.1.). Витрати на виробництво включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також змінні і розподілені постійні накладні витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку [2, c. 330].

Рис. 1.1 Порядок формування первісної вартості готової продукції [2, c. 30]

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати до собівартості готової продукції не включаються, а списуються на витрати звітного періоду.

Оцінка готової продукції при її продажу чи реалізації залежить від облікової політики підприємства. При цьому можуть використовуватися методи визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси”. При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

· ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

· середньозваженої собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

· собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних затрат;

· ціни продажу [2, c. 332].

Метод ідентифікованої собівартості передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість та дату витрачання кожної одиниці запасів. Даний метод доцільно застосовувати для запасів, які мають значну вартість та невелику кількість. Визначення середньозваженої собівартості проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду і одержаних у звітному місяці.

Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси які були придбані першими продаються чи використовуються першими. Даний метод найчастіше застосовується для запасів, що швидко псуються за умови, що грошова одиниця є стабільною [2, c. 333].

Метод ЛІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси які першими надійшли на підприємство відпускаються останніми. Рух вартості запасів при застосуванні методу ЛІФО протилежний до руху вартості запасів при застосуванні методу ФІФО. У період інфляції, що характеризується ростом цін метод ЛІФО показує найбільшу собівартість проданих товарів, оскільки відображає останні ціни, що постійно зростають. Недолік ЛІФО полягає в тому, що запаси в балансі відображаються за більш давніми цінами.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.

Оцінку за цінами продажу застосовують підприємства роздрібної торгівлі, що мають значну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві оцінки:

· оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою - первісна вартість ( по Дт 901);

· оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по Кт 701) [15, c. 200].

Наприкінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю. За даними відомості випуску готової продукції визначають результат роботи підприємства у процесі виробництва (різниця між фактичною і взятою для обліку собівартістю випущеної продукції), економію або перевитрати. У поточному обліку її оцінюють за „твердими” обліковими цінами (середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за фактичною виробничою собівартістю). Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами. При оцінюванні її за іншими цінами відхилення визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.

собівартість ідентифікований продукція облік

1.2 Облік готової продукції на складі та в бухгалтерії

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується в кількісному вираженні.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку;

2) без картковим способом.

При першому способі в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання. При без картковому способі за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. При цьому необхідно звернути особливу увагу на збалансованість даних з оприбуткування, відпуску і по залишках продукції. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

При створенні повністю автоматизованих складів облік готової продукції в традиційній картковій формі не ведеться, а необхідні для управління дані отримують як інформацію по запиту. Картки замінюються оперативними машинограмами залишків та руху готової продукції по кожному найменуванню та виду.

В кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Аналітичний облік приймання та відпуску готової продукції, ведеться на підставі прибуткових і видаткових документів, здійснюється за видами готової продукції, яка може відображатися за обліковими цінами (плановою собівартістю, оптовими та відпускними цінами тощо) з виділенням в регістрах відхилень фактичної виробничої собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» готовою вважається продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом.

Випущена з виробництва готова продукція здається на склад за накладними. В бухгалтерії на підставі накладних ведеться накопичувальна відомість випуску готової продукції, у якій випущена продукція групується за видами і сортами (номенклатурними номерами) і відображається за двома оцінками - за обліковою вартістю (плановою собівартістю або за відпускними цінами без ПДВ) і фактичною собівартістю. Такий порядок оцінки зумовлений тим, що фактичну собівартість готової продукції, випущеної протягом місяця з виробництва, визначають тільки наприкінці місяця після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат та складання звітної калькуляції.

Синтетичний облік наявності і руху готової продукції за фактичною собівартістю ведеться на активному рахунку 26 «Готова продукція». Оприбуткування випущеної з виробництва продукції відображається по дебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво»

Виконані і здані за актами замовникам роботи списуються з кредиту рахунка 23 «Виробництво» на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника.

У накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається. За потреби (при значній кількості назв, видів готової продукції, що відпускається) накладна за формою № 20 складається як обов'язковий додаток до товарно-транспортної накладної (ф. № І-ТН або № І-ТР спирт). Якщо дані про готову продукцію, яка відпускається і вивозиться автотранспортом на сторону, вміщуються у товарно-транспортній накладній, то накладна за формою № М-20 не складається.

Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ.

Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовниками підприємства ведуть у відомості № 16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері № 6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), а також робиться відмітка про оплату.

При методі нарахування датою реалізації вважається дата передачі права власності на продукцію (роботи, послуги) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строку здійснення платежів.

Відповідно до національного Плану рахунків на відпускну вартість відвантаженої (реалізованої) покупцям готової продукції в бухгалтерському обліку підприємства робиться запис по дебету рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і кредиту рахунка 701 «Доход від реалізації готової продукції».

Одночасно робиться запис на списання виробничої собівартості реалізованої продукції:

Ш Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Ш К-т рах. 26 «Готова продукція».

Сума податкового зобов'язання по ПДВ, визначена за встановленою ставкою до суми доходу від реалізації готової продукції, відображається записом по дебету рахунка 701 «Доход від реалізації готової продукції» в кореспонденції з кредитом рахунка 641 «Розрахунки за податками».

Якщо на рахунок підприємства надходять кошти від покупців у порядку попередньої оплати за продукцію, що підлягає відвантаженню, то в бухгалтерському обліку роблять запис:

Ш Д-т рах. 311 «Рахунки в банках»

Ш К-т рах. 361 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Одночасно одержана плата зараховується в доход від реалізації звітного періоду записом:

Ш Д-т рах. 361 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

Ш К-т рах. 701 «Доход від реалізації готової продукції».

При реалізації продукції в порядку попередньої оплати у підприємства виникає зобов'язання перед бюджетом по сплаті ПДВ, сума якого обчислюється за встановленою ставкою до суми доходу від реалізації і в бухгалтерському обліку відображається записом:

Ш Д-т рах. 643 «Податкові зобов'язання»

Ш К-т рах. 641 «Розрахунки за податками».

Відвантажена (реалізована) покупцям попередньо оплачена готова продукція за виробничою собівартістю списується з балансу записом:

Ш Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Ш К-т рах. 26 «Готова продукція».

Після відвантаження покупцям попередньо оплаченої готової продукції на суму податкового зобов'язання роблять запис:

Ш Д-т рах. 701 «Доход від реалізації готової продукції»

Ш К-т рах. 643 «Податкові зобов'язання».

Витрати, пов'язані з реалізацією готової продукції, які здійснюються за рахунок підприємства-постачальника, відображають на рахунку 93 «Витрати на збут».

При здійсненні витрат у бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 93 «Витрати на збут» у кореспонденції з кредитом рахунків:

Ш 20 «Виробничі запаси» (на вартість тари і тарних матеріалів, використаних для упаковки і затарення готової продукції);

Ш 23 «Виробництво», 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на вартість послуг власного автотранспорту та сторонніх організацій при перевезенні відвантаженої продукції, навантажувально-розвантажувальні та інші роботи);

Ш 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати, нарахованої працівникам за роботи по упаковці, затаренню та відвантаженню готової продукції покупцям; нараховані збори на соціальне та пенсійне страхування) та ін.

Наприкінці звітного періоду витрати, відображені на дебеті рахунка 93 -«Витрати на збут», списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

Отже, на кредиті рахунка 70 «Доходи від реалізації» (субрахунки 701 «Доход від реалізації готової продукції», 703 «Доход від реалізації робіт і послуг») відображають суму доходів, одержаних підприємством від реалізації готової продукції, виконаних робіт і послуг, а на дебеті - нараховану суму ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету

1.3 Актуальні проблеми обліку готової продукції

Результатом діяльності будь-якого підприємства є випуск готової продукції, виконання робіт або надання послуг. Адже саме завдяки цьому вони і отримують свій основний прибуток. Але щоб отримати цей прибуток необхідно, перш за все, правильно організувати бухгалтерський облік. Поліпшення організації обліку готової продукції є основним способом досягнення соціальної та економічної ефективності діяльності підприємства.

Проблеми ефективної організації обліку на підприємстві, відображення в обліку багаторівневої аналітичної інформації, поліпшення документообігу, заміну паперових носіїв інформації на технічні, пошук і організація каналів збуту через відкритий ринок, де покупець та продавець могли безперешкодно обмінюватись товарами та послугами за допомогою використання мережі Інтернет. В зв'язку з цим, на нашу думку, розгляд і дослідження даних проблем обліку готової продукції та її реалізації актуальні за нинішніх економічних умов і потребують врегулювання.

Розгляд і дослідження деяких аспектів організації обліку готової продукції, які існують за даних економічних умов потребують врегулювання.

Процес ведення бухгалтерського обліку як своєрідний процес виробництва має притаманні лише йому засоби виробництва. У спеціальній літературі замість уживаних нами загальних понять вони зустрічаються як категорії інформаційного, технічного, методичного забезпечення.

Слід відзначити, що облік є досить непростою системою зі складністю структури і різноманітністю підходів та потребує організації. Побудова організації обліку передбачає поділ на певні частини (етапи) завдання з розподілом повноважень та відповідальності.

В сучасній літературі міститься багато різних визначень, щодо сутності організації бухгалтерського обліку, кожне з яких має власне значення і тлумачення.

Так, професор Ф.Ф. Бутинець виділяє три етапи організації бухгалтерського обліку. Методичний (перший) етап організації бухгалтерського обліку передбачає вибір способів та прийомів, що є основою для таких методів обліку як документування, синтетичні та аналітичні рахунки, подвійний запис, бухгалтерський баланс і звітність, інвентаризація, оцінка майна та зобов'язань, калькулювання.

Другий - технічний етап передбачає вибір форми обліку, яка найбільш повно характеризуватиме та відповідатиме розміру підприємства та його галузі.

Третій етап, на відміну від перших двох які забезпечують організацію ведення облікових записів, забезпечує організацію процесу управління в бухгалтерії, тобто організацію роботи облікового апарату [6].

Професор М.В. Кужельний відзначає, що найефективніше виконання функцій бухгалтерського обліку забезпечується комплексом заходів, які і визначають раціональну організацію обліку [15].

На думку Бутинця Ф.Ф. організація бухгалтерського обліку - це система умов та елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним використанням виробничих ресурсів і готової продукції. Організація бухгалтерського обліку - це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів [6]. Ми цілком згодні з думкою Бутинця Ф.Ф., адже метою ведення обліку є надання повної та достовірної інформації про стан обліку для прийняття управлінських рішень.

На думку О. Глогуся, шляхом поліпшення облікової роботи для сільськогосподарських підприємств, на яких виготовляється значна кількість невеликої за формою і об'ємом продукції, є введення мікропроцесорної техніки, здатної ідентифікувати окрему одиницю готової продукції, оскільки це дає змогу отримати інформацію про всі операції в момент та в місці їх здійснення [6]. З цією думкою цілком можна погодитись, навіть більше того, дане нововведення полегшить кількісний облік продукції та зменшить затрати часу на формування виробничих звітів. Технологія автоматизації бухгалтерського обліку готової продукції та процесу її реалізації своїми процесами аналогічна до звичайного «паперового» обліку. Кожен комп'ютерний бухгалтерський компонент має зв'язки із синтетичними та аналітичними рахунками обліку готової продукції, іншими реєстрами господарських операцій. Основними загальними реквізитами комп'ютерних бухгалтерських реєстрів є: дата, код проведення, заповнені строки, сума проведень, номер синтетичного рахунка з дебету, його аналітичні рахунки, номер синтетичного рахунка з кредиту, його аналітичні рахунки.

Загально відомо ,що на сьогодні в Україні існує безліч бухгалтерських комп'ютерних систем для сільськогосподарських підприємств серед яких можна виділити:

1. Для малих підприємств програми на базі «1С:Підприємство» («МКМ: Фермер», «МІКСТ: Невелике сільськогосподарське підприємство»), але й вони є мало поширеними.

2. Для середніх сільськогосподарських підприємств програми на базі «1С:Підприємство» («Кварц: Конфігурація для сільськогосподарських підприємств», «МІКСТ: Сільськогосподарське підприємство», «Н-АГРО: Конфігурація для підприємств агропромислового комплексу України»), на базі «Акцент», на базі «БАС підприємство» («БАС - сільгосппідприємство»). Найбільш розповсюдженою є «Кварц: Конфігурація для сільськогосподарських підприємств».

3. Для великих сільськогосподарських підприємств існують мережеві програми й автоматизовані системи управління підприємством. Серед найбільш доступних програм слід виділити мережеву версію програми для «1С:Підприємство» («Кварц: Конфігурація для сільськогосподарських підприємств України 2.0.»), програми «X-DOOR», «Парус-Підприємство», «БЭСТ-ПРО» тощо [13].

На нашу думку, для поліпшення аналітичного обліку готової продукції з вище наведеного списку бухгалтерських комп'ютерних систем доцільно вибрати 1С «Підприємство» ,тому що у цьому програмному забезпеченні для відображення аналітичної інформації щодо готової продукції, запасів постачальників передбачено заповнення-ведення довідників. Для цього необхідно в інтерфейсі програми вибрати «субконто» - це набір значень, які використовуються для ведення аналітичного обліку за певним бухгалтерським рахунком. Дані із довідників переносять в облікові реєстри для проведення розрахунків за кожним етапом, обліковим періодом. «Субконто» допоможе організувати багаторівневий аналітичний облік за видом ТМЦ, підвидом, місцем зберігання, матеріально-відповідальною особою.

На нашу думку, застосування ЕОМ для обліку готової продукції на підприємствах дає змогу:

- централізувати інформацію про стан обліку;

- повністю позбутися помилок, які виникають на етапі перенесення даних з одного первинного документа до іншого, а також при складанні різноманітних довідок і звітів;

- ведення вхідної інформації проводиться тільки один раз і частково контролюється програмним забезпеченням, складання реєстрів, звітності - проводиться автоматично;

- перевірити повноту, правильність заповнення реєстрів відповідно до нормативних актів, швидко виявити помилку і вказати способи її виправлення. Таким чином, перевірити достовірність та оперативність інформації;

- формувати велику кількість звітів, розрахунків, проводити економічний, фінансовий аналіз діяльності підприємства. При цьому вартість і витрачений час на складання зазначених форм незначні, що дає змогу повністю задовольнити інформацією управлінський персонал, скласти прогнозні розрахунки для прийняття ефективних рішень у сфері реалізації готової продукції.

Особливу увагу слід приділити можливості автоматизації розрахункових операцій між підприємствами та реалізації готової продукції через Інтернет-мережу. Впровадження в обліковий процес комп'ютерної техніки зумовило заміну паперових носіїв інформації технічними з наданням їм, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, юридичної сили [6]. На нашу думку, Інтернет-мережа - це найефективніший спосіб для: пошуку постачальників сировини і матеріалів; реалізації продукції широкому колу споживачів; створення онлайн-ринків, Інтернет аукціонів допоможе сконцентрувати покупців та продавців у одному місці незалежно від їх місця розташування та віддаленості;прийняття управлінський рішень стане оперативним та швидким процесом.

Результати дослідження з організації обліку готової продукції свідчать про те, що на організацію ведення обліку готової продукції впливають такі особливості: первинна документація; система документообігу; матеріально-технічна оснащеність підприємства; вид операційної діяльності; стабільність нормативно-законодавчої бази.

Існує ряд проблем з організації обліку, які ще слід вирішити, а саме: мала кількість підприємств, які мають доступ до глобальної мережі; незначна кількість власників кредитних карток; низький розвиток постачання реалізованої готової продукції через Інтернет мережу; низька платоспроможність населення; недовіра до нових фінансово-кредитних технологій бізнесу; фізично і морально застарілі інформаційні системи; різноманітний набір програм та окремих автоматизованих робочих місць не в змозі забезпечити керівників оперативною й достовірною інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.

На нашу думку, для вирішення даних проблем по поліпшенню обліку готової продукції необхідно застосувати такі заходи:

1. кожне підприємство повинно автоматизувати облік готової продукції з використанням ЕОМ та програмного забезпечення, спеціально розробленого для певного типу виробництва чи сфери діяльності;

2. підбір та навчання висококваліфікованих кадрів, де критерієм відбору виступить здатність оперувати з найновішим програмним забезпечення, обізнаність в сфері інформаційних технологій;

3. виділення державних асигнувань на комп'ютеризацію та автоматизацію обліку у бюджетних установах;

4. за допомогою мережі Інтернет державні податкові та статистичні органи повинні інформувати щодо змін та оновлень законодавства, що стосується ведення бухгалтерського обліку на підприємствах;

5. ведення бухгалтерського обліку згідно чинного законодавства.

Отже, актуальною залишається проблема дослідження можливостей програмного забезпечення для організації бухгалтерського обліку і створення внутрішньої мережі з'єднаних між собою автоматизованих робочих місць для прийняття на підставі обробленої інформації ефективних управлінських рішень. При вирішені поетапного переходу до створення інформаційної системи потрібен цілеспрямований вибір програмного забезпечення, який повинен спиратися на системну комплексну оцінку. Система має бути досить функціональною, завершеною з погляду обліку, бути універсальною, тобто враховувати специфіку галузевих особливостей підприємств.

2. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТА ОБЛІК ДОХОДІВ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1 Документальне оформлення обліку наявності та руху готової продукції

На підприємстві випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

При надходженні виготовленої продукції із підрозділів основного і допоміжного виробництв на склад підприємства оформляється «Прибутковий ордер» (типова форма № М-4). Цей документ складається у двох екземплярах. Перший екземпляр із підписом представника цеху, що здає на склад продукцію, залишається у комірника, а другий із підписом комірника - у представника цеху. За допомогою цього досягається контроль і взаємоперевірка звітних даних як по складу, так і по виробничому підрозділу.

Надходження на склад підприємства товарів, придбаних з метою подальшого продажу, здійснюється за допомогою документів «Товарно-транспортна накладна» (типова форма № М-6), або «Прибутковий ордер» (типова форма № М-4). Для оплати реалізованих підприємством готової продукції на адресу покупця виставляється «Рахунок-фактура».

Відвантаження зі складу підприємства продавця реалізованої продукції здійснюється на підставі документа «Товарно-транспортна накладна», передачу продукції із складу до торгівельного приміщення здійснюється шляхом використання документа «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів».

При оформленні видаткових документів на вивіз із складу підприємства реалізованої продукції само вивозом треба обов'язково переконатися у тому, чи являється отримувач дійсно представником підприємства - покупця. З цією метою здійснюється перевірка виданої йому довіреності на отримання цінностей із зазначення у ній: строку її дії, адреси підприємства - покупця, кількості продукції, яку необхідно отримати, паспортні дані, а також ідентичність підпису особи, завіреного підписами керівником, головного бухгалтера і печаткою підприємства - покупця.

За результатами змін, які відбулися із готовою продукцією на складі на протязі місяця, до бухгалтерії підприємства подається «Звіт про рух матеріальних цінностей», за даними якого бухгалтером вносяться відповідні зміни до «Оборотної відомості по товарно-матеріальних рахунках».

В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку. Рух первинних документів з обліку готової продукції наведено на рис. 2.1.

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;

2) без картковим способом, при якому за допомогою сучасних технічних засобів кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

На підприємстві при надходженні готової продукції використовують наступні документи:

1. Прибутковий ордер - призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальника, або з переробки. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку надходження готової продукції. Заповнюється МВО, а номер їм присвоює бухгалтер (працівник складу одержує книжку, заздалегідь пронумерованих прибуткових ордерів). Ці документи виписують за наявністю у підприємства складів.

Рис. 2.1 Рух первинних документів з обліку готової продукції

2. Постачальник (продавець) повинен надати підприємству-покупцю податкову накладну, яка виписується в трьох екземплярах (оригінал та перша копія видається покупцю, друга копія видається продавцю). В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказуються ціна, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику.

3. Відомість 3.3, яка призначена для аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержану продукцію, виконані роботи, надані послуги окремо за кожним постачальником в розрізі кожного документа.

4. Картка складського обліку. В сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання; у картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

Підприємство реалізує свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод).

При вибутті готової продукції на підприємстві використовують такі документи:

1. Товарно-транспортна накладна, призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення авто та залізничним транспортом. Використовується для кількісного та якісного обліку запасів. Складається в чотирьох екземплярах (1-2 вантажоодержувачу, 3-4 автотранспортному підприємству).

2. Лімітно-забірна картка, призначена для оформлення відпуску матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів готової продукції на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпуску продукції в межах затвердженого ліміту.

3. Вимога, що заповнюється при разовому відпуску продукції для виробничих та господарських потреб.

4. Накладна на відпуск матеріалів на сторону, застосовується для оформлення відпуску матеріалів виробничим одиницям, обйєднання чи стороннім організаціям, також разом з нею виписують податкову накладну.

5. Довіреність - це бланк суворої звітності, що дійсний протягом десяти днів. Довіреність призначена для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні готової продукції.

На підприємстві на кожний вид продукції складають виробничий акт, який використовують для складання накопичувальної відомості за місяць. Накопичувальна відомість потрібна для подальшого обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні, яка заповнюється на підставі первинних документів протягом місяця.

Документи на готову продукцію щодня надходять до бухгалтерії, яка веде кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами. Наприкінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю. Щомісяця звіряють дані облікових реєстрів з даними книги залишків готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильне її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасне відвантаження, а також виконання обов'язків за поставками продукції споживачам.

Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках. Натуральні характеризують кількість, обсяг та вагу продукції відповідно до її фізичних властивостей, вони використовуються для кількісного обліку готових виробів Умовно-натуральні показники, як і вартісні, необхідні для одержання узагальнених показників з обліку однорідної продукції.

Аналітичний облік приймання та відпуску готової продукції, ведеться на підставі прибуткових і видаткових документів, здійснюється за видами готової продукції, яка може відображатися за обліковими цінами (плановою собівартістю, гуртовими та відпускними цінами тощо) з виділенням в регістрах відхилень фактичної собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами.

В кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено два рахунки - 26 та 27 (Табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Характеристика рахунків 26 «Готова продукція» та 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»

Назва та шифр	Призначення рахунку	По дебету відображається	По кредиту відображається	Місце в звітності
26 «ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ»	Для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством	Надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю	Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції	Баланс (ф. № 1) р. 130
27 «ПРОДУКЦІЯ СІЛЬСЬКО-ГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА»	Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції	Надходження сільськогосподарської продукції	Вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо	-

Якщо облік готової продукції ведеться за обліковими цінами, то по закінченні звітного періоду, після визначення фактичної собівартості готової продукції, записи по випуску і відвантаженню коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом їх співставлення. Від'ємна сума відхилень фіксується методом червоного сторно, додатна - звичайним записом.

Для правильного визначення фактичної собівартості готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг доцільно на кінець звітного періоду визначати залишки незавершеного виробництва. Вони, відображаються по дебету рахунку 23 "Виробництво". Етапи та порядок ведення обліку готової продукції представлено за допомогою рис. 2.2.



Рис. 2.2 Загальна схема обліку готової продукції

При проектуванні, запровадженні і використанні системи обробки інформації з обліку готової продукції за допомогою ПК необхідно брати до уваги її наступні особливості:

а) облікова інформація про наявність і рух продукції повинна бути оперативною та представлена по кожному коду продукції в кількісному і вартісному вираженні;

б) всі дані з обліку готової продукції та її реалізації повинні бути пов'язані з обліковою інформацією про витрати на виробництво, про фінансово-розрахункові операції по збуту і оподаткуванню, показниками оборотного і сальдового балансів по рахунках бухгалтерського обліку.

Основні операції з руху готової продукції відображені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Кореспонденція рахунків з руху готової продукції

№ п/п.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Оприбутковано із основного виробництва на склад готову продукцію	26 "Готова продукція" 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"	23 "Виробництво"
2.	Відображено в складі готової продукції напівфабрикати власного виробництва, призначені для реалізації на сторону	26 "Готова продукція"	25 "Напівфабрикати"
3.	Переведено готову продукцію і товари із однієї номенклатурної групи до іншої, внаслідок помилкового зарахування у минулому	26 "Готова продукція" 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"	26 "Готова продукція" 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"
4.	Оприбутковано матеріали як готову продукцію, призначену для власних потреб	20 "Виробничі запаси"	26 "Готова продукція"
5.	Оприбутковано МШП як готову продукцію, призначену для власних потреб	22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"	26 "Готова продукція"
6.	Списано на витрати виробництва готову продукцію і товари	23 "Виробництво"	26 "Готова продукція" 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"
7.	Відображено вартість готової продукції, виданої зі складу підзвітній особі	372 "Розрахунки з підзвітними особами"	26 "Готова продукція"
8.	Виявлено при інвентаризації недостачу готової продукції, яку віднесено на винну особу	375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"	26 "Готова продукція"

Отже, документальне оформлення обліку наявності та руху готової продукції здійснюється за допомогою певних документів, які були розглянуті вище. Можна зробити висновок, що це дуже складний та клопітний процес.

2.3 Облік доходів та витрат від реалізації продукції

Доходи є надходженням економічних вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції (товарів, послуг), гонорарів, відсотків, дивідендів тощо. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Методологічні засади формування, оцінки і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 "Дохід" та П(С)БО З "Звіт про фінансові результати".

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) повинен визнаватися у разі наявності всіх таких умов:

1) покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

2) підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

3) сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

4) є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) не визнаватиметься доти, поки не з'явиться впевненість у надходженні на підприємство економічних вигод або компенсації, пов'язаних з операцією.

Проте коли непевність виникає щодо оплати суми, яка вже включена до доходу, але є сумою безнадійної заборгованості або сумою, щодо якої впевненість відшкодування перестала існувати (оскільки дохід визнається за принципом нарахування до отримання грошових коштів), така сума визнається як витрати, а не як коригування первісно визнаної суми доходу.

Достовірність вимірювання витрат, які були або будуть понесені в зв'язку з операцією, визначає визнання доходу від продажу. Цей критерій випливає з принципу відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Інакше кажучи, коли визнається дохід, визнаються і пов'язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат.

Узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції ведеться на рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції". Цей рахунок тимчасовий, пасивний, призначений для обліку господарських процесів.

По кредиту рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції" на підставі довідок та розрахунків бухгалтерії відображається збільшення (одержання) доходу; по дебету - належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством) та списання у порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та/або іншими напрямками, визначеними підприємством.

Первинними документами з обліку доходів від реалізації є рахунки-фактури, розрахунки (довідки) бухгалтерії. Підприємство може самостійно розробляти додаткові субрахунки та аналітичні рахунки виходячи із специфіки діяльності, конкретних потреб, завдань управління та контролю.

Розрахункові документи вважають пред'явленими покупцеві (замовникові) за умови, що це відбулося способом, передбаченим договором (якщо розрахунки здійснюються без участі установ банків) або після подання їх до установи банку (якщо розрахунки здійснюються через установи банків).

Якщо за умовами договору (контракту) готову продукцію приймає покупець (замовник) безпосередньо на підприємстві, то вона вважається реалізованою після передачі її покупцеві (замовникові), оформленої документами, передбаченими умовами договору (контракту) і пред'явленням розрахункових документів покупцеві (замовникові).

Реалізованою вважається продукція, за яку продавець одержав кошти (або відповідну суму вартості).

Відображення в обліку операцій, пов'язаних з отриманням доходу від реалізації готової продукції та іншого операційного доходу наведено у (таблиці 2.3)

Таблиця 2.3 Кореспонденція рахунків з обліку доходу від реалізації готової продукції та іншого операційного доходу

№ п/п.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Відображено суму, на яку покупцю (замовнику) пред'явлені розрахункові документи за реалізовану продукцію	361 "Розрахунки з покупцями"	701 "Дохід від реалізації готової продукції"
2.	Відображення суми податкового зобов'язання з ПДВ	701 "Дохід від реалізації готової продукції"	641 "Розрахунки за податками"
3.	Одержані пені, штрафи, неустойки від інших підприємств у вигляді готової продукції	26 "Готова продукція"	715"Одержані штрафи, пені, неустойки"
4.	Оприбутковано лишки готової продукції і товарів, які були виявлені в результаті інвентаризації	26 "Готова продукція" 27"Продукція сільськогосподарського виробництва"	719 "Інші доходи від операційної діяльності"
5.	Списано на фінансовий результат доходи	701 "Дохід від реалізації готової продукції", 715 "Одержані штрафи, пені, неустойки", 719 "Інші доходи від операційної діяльності"	791"Результат операційної діяльності"

При відпуску готової продукції у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

4) нормативних затрат;

5) ціни продажу.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість та дату витрачання кожної одиниці запасів.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Одночасно з визнанням доходу в обліку відображаються і витрати, які здійснені для отримання цього доходу. П(С)БО 16 «Витрати» визначає собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) (рахунок 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально-виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості відносять витрати, наведені на рис. 2.3.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Загально-виробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загально-виробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загально-виробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

...