Облік витрат підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Загальне ознайомлення з підприємством

2. Облік основних засобів підприємства

3. Облік праці та її оплати

4. Облік грошових коштів

5. Облік виробничих запасів

6. Облік витрат виробництва на даному підприємстві

7. Облік продуктів харчування

8. Облік розрахунків з підзвітними особами

9. Індивідуальне завдання: «Облік витрат виробництва в бюджетних організаціях»



1. Загальне ознайомлення з підприємством

Загальні положення

«Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» - це державний лікувально-профілактичний заклад, який здійснює господарську діяльність у сфері охорони здоров'я. Уповноваженим органом управління Закладом є Міністерство охорони здоров'я України. Даний заклад створений наказом МОЗ України від 22.06.1992 р. №102 та підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України наказом МОЗ України від 16.03.1995 року №48.Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті керується Конституцією України, Законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами, наказами Уповноваженого органу управління і цим Статутом.

Найменування та місцезнаходженя закладу

Повне найменування українською мовою: Державний заклад «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України». бюджетний облік грошовий

Скорочена назва: ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України».

Місцезнаходження підприємства та його юридична адреса: 68004, Україна, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. К.Маркса, 4.

Мета та предмет діяльності закладу

Основним завданням ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» є:

«Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» - це комплексний лікувально- профілактичний заклад , що забезпечує стаціонарною допомогою населення всього міста або його частини. Основними завданнями міської лікарні є надання висококваліфікованої спеціалізованої лікувально -профілактичної допомоги населенню; переважне надання меддопомоги робочим будівництва , промисловості і транспорту , підліткам , найнятим в промисловості і системі середньої професійно- технічної освіти; впровадження в практику сучасних методів профілактики , діагностики та лікування хворих на основі досягнень науки і техніки , а також передового досвіду роботи лікувально - профілактичних закладів; розвиток і вдосконалення організаційних форм і методів надання медичної допомоги та догляду за хворими; гігієнічне виховання населення та пропаганда здорового способу життя; широке залучення громадськості до розробки та проведення заходів , спрямованих на вдосконалення лікувально -профілактичної допомоги населенню.

Правовий статус закладу

Заклад є юридичною особою публічного права. ІБЛ на ВТ МОЗ України є бюджетною неприбутковою установою. Заклад користується закріпленим за ним державним маном на праві оперативного управління. Заклад має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України, установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням,штампами, а також фірмові бланки зі своїм найменуванням та реквізитами. Даний заклад здійснює свою діяльність відповідно до кошторису затвердженого Уповноваженим органом управління.Докладні відомості про Державний заклад «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» міститься у додатку №1

2. Облік основних засобів підприємства

До основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю (комплект).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися установою або з їх використанням будуть виконуватися основні функції та завдання бюджетних установ.

Строк корисної (очікуваної) експлуатації основних засобів установи встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання активу. У межах одного головного розпорядника бюджетних коштів на однотипні основні засоби встановлюється єдиний строк їх корисної експлуатації.

При визначенні строку корисної (очікуваної) експлуатації основних засобів слід ураховувати : очікуване використання об'єкта установою з урахуванням його потужності або продуктивності;фізичний та моральний знос, що передбачається;правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Відмінною рисою основних засобів є не їх довговічність з точки зору фізичної суті, а можливість багаторазово або безперервно використовувати протягом тривалого періоду часу.

МАЙНО ЗАКЛАДУ(ДЗ «ІБЛ ВТ МОЗУ»)

Майно Закладу становлять виробничі і невиробничі фонди, оборотні кошти, нематеріальні активи, а також інші цінності, вартість яких відображаеться в самостійному балансі Закладу.

Заклад має право передавати з балансу на баланс матеріальні цінності між своїми структурними підрозділами та відділеннями, а також здавати в оренду юридичним та фізичним особам закріплене за ним майно згідно із чинним законодавством та за погодженням з Уповноваженим органом управління.

На місці проходження практики(ДЗ «ІБЛ ВТ МОЗУ») я мала змогу ознайомитися зі структурою та обліком основних засобів, заповнити первинні документи по переміщенню основних засобів,а саме актів прийому-передачі основних засобів, зробити записи по об'єктах основних засобів, що надійшли або вибули в інвентарних картках на підставі первісних документів, вивчити бухгалтерські проводки по надходженню та вибуттю ОЗ, вивчити бухгалтерські проводки по нарахуванню амортизації ОЗ, результатів інвентаризації ОЗ.(ДОДАТОК №2)

Основні бухгалтерські проведденя з надходження необоротних активів

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
1	Прийняття в експлуатацію заново побудованих будинків,с поруд	103	401
2	Придбання за рахунок коштів загального фонду необоротних активів: - на вартість необоротних активів без ПДВ; Водночас на зазначену суму проводиться інший запис - на суму ПДВ	101-122 801-802	364,675 401,364,675
3	Придбання за рахунок коштів спеціального фонду необоротних активів: - на вартість необоротних активів без ПДВ; Водночас на зазначену суму виконується інший запис(сума без ПДВ) - на суму ПДВ: якщо ПДВ включено до податкового кредиту якщо ПДВ не включено до податкового кредиту	101-122 811-813 641 811-813	364,675 401 364,675 364,675
4	Списання сум копійок із придбаних необоротних активів	801-802, 811-813	364,675
5	Безкоштовне отримання оборотних активів (крім централізованого постачання матеріальних цінностей); Водночас виконується інший запис	101-122 812	712,401 131-133
6	Оприбуткування основних засобів, виготовлених господарським способом; Водночас виконується інший запис	106,109, 811	625 401
7	Прийняття з балансу установи-закупівельника на баланс установи-замовника необоротних активів, придбаних через систему централізованого постачання за рахунок коштів спеціального фонду: - на вартість необоротних активів; водночас на зазначену суму виконується інший запис	104-119 811-812	364,675,684 401



3. Облік праці та її оплати

У бюджетних установах, як і в госпрозрахункових підприємствах і організаціях, праця виступає як цілеспрямована діяльність людей і є основним джерелом задоволення матеріальних і духовних потреб громадян. На відміну від працівників матеріального виробництва, діяльність яких спрямована на перетворення деякої природної речовини (процес їхньої праці являє собою обмін енергією між природою і людиною), працівники бюджетних установ мають предметом свого впливу або людину, або суспільство в цілому. Так, праця лікаря і вчителя спрямована безпосередньо на людину, а праця державного службовця -- на суспільство в цілому. У процесі праці працівників бюджетних установ надаються різні нематеріальні блага для задоволення потреб членів суспільства. Контроль за мірою праці та мірою споживання здійснюється за допомогою заробітної плати.Видатки на заробітну плату мають найбільшу питому вагу в кошторисах бюджетних установ і сягають 70--80 % загальних видатків. Але заробітна плата працівників невиробничої сфери є однією з найнижчих серед галузей народного господарства. Останніми роками здійснено низку заходів, спрямованих на підвищення заробітної плати працівникам бюджетних установ. Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» передбачено, що видатки на заробітну плату працівників бюджетних установ є захищеною статтею бюджету.

На робочому місці я мала змогу побачити як ведеться облік використання робочого часу - систему табельного обліку робітників підприємства, охарактеризувати особливості різновидів оплати праці,ознайомитись з порядком отримання грошей з банку для видачі заробітної плати та порядок її видачі.(ДОДАТОК №3)

Основною формою оплати праці в бюджетних установах є погодинна, яка має два різновиди -- штатно-окладну й погодинну системи оплати.Штатно-окладна система оплати праці передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає, та інших факторів. Вона має два варіанти. У деяких бюджетних установах,наприклад,охорони здоров'я, а саме - ДЗ «ІБЛ ВТ МОЗУ», у централізованому порядку встановлюється строго фіксований посадовий оклад. При цьому перевиконання працівником обов'язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітної плати. В інших установах, наприклад загальноосвітніх школах, оплата праці здійснюється за місячними ставками заробітної плати з установленням державою обов'язкової норми трудового навантаження (урочних годин). Цей різновид штатно-окладної системи оплати праці допускає перевиконання норми трудового навантаження і збільшення розміру заробітної плати пропорційно до фактично виконаного обсягу роботи.

Мал..1 Порядок установлення посадових окладів працівників в установах охорони здоров'я

Основні бухгалтерські проведденя з обліку оплати праці

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
1	Нарахована заробітна плата	801	661
2	Нарахована допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю	652	661
3	Нараховано внесок на обов'язкове соціальне страхування	801	652
4	Нараховано внесок на обов'язкове пенсійне страхування	801	651
5	Нараховано внесок на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття	801	653
6	Депоновано неодержану заробітну плату	661	671
7	Утримано прибутковий податок із громадян	661,662	641
8	Утримано на обов'язкове пенсійне страхування	661	651
9	Утримано внесків на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття	661	653
10	Утримано за безготівковим перерахунком суми членських профспілкових внесків	661,662	666
11	Нараховано внесків фонду соціального страхування від нещасних випадків	801-803, 811-813	654

4. Облік грошових коштів

Під час проходження практики на підприємстві «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» я ознайомилася правилами документного оформлення та ведення обліку касових операцій: касові документи, касову книгу, порядок її ведення, звід касира, його перевірку та обробку, контроль за залишками готівки в касі (касовий ліміт); з обліком операцій по розрахунковим рахункам підприємства.Я ознайомилась з прибутковими та видатковими касовими ордерами та заповнила їх (ДОДАТОК №4), приймала участь в обробці виписок з інших банківських рахунків, розглянула порядок відкриття акредитивів, складання заявок на отримання чекових книжок.

Усі бюджетні установи для здійснення своєї діяльності та планомірної організації грошового обігу зберігають свої грошові кошти на рахунках у банку. Рух грошових коштів, який відбувається у процесі діяльності, може здійснюватися як у готівковій, так і в безготівковій формі. Операції, які пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів під час здійснення розрахунків через касу установи (виплата заробітної плати, стипендій, різних видів соціальної допомоги, авансів на відрядження, господарських та інших витрат) і відображаються в касовій книзі, називаються касовими.Розмір суми грошових коштів у касі на кінець робочого дня лімітований.

Відповідно до Постанови Національного банку України від 23.07.2002 № 259 «Про зміни до інструкції про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України» ліміт залишку готівки в касі, порядок та строки здавання готівкової виручки щодо бюджетних установ установлюють органи Державного казначейства, в яких вони обслуговуються, під час відкриття реєстраційних рахунків відповідно до поданих заявок-розрахунків. Ліміт каси протягом року може бути змінений органом Державного казначейства в разі письмового звернення установи. Державному казначейству, його територіальним органам, підприємствам, установам та організаціям, що їх вони обслуговують, а також іншим бюджетним установам, які відповідно до Бюджетного кодексу України фінансуються з державного і/або місцевого бюджетів, ліміт каси установою банку не встановлюється. Державне казначейство самостійно визначає потребу та порядок установлення такого ліміту. На даному підприємстві ліміт каси у 2013 році становив 200 грн. Саме цієї суми вистачало на господарські витрати. Якщо сума грошей, що знаходилася у касі до кінця робочого дня, перевищувала ліміт каси, то ці гроші бухгалтер-касир зобов'язаний був здати до банку до закінчення наступного робочого дня, заповнивши при цьому видатковий касовий ордер, що має бути записаний у касову книгу, тобто у звіті касира. При внесенні до каси банку суму грошей, треба заповнити об'яву на внесок готівки, бланк якої видається у касі банку.

Основні бухгалтерські проведення з обліку касових операцій у національній валюті

№ п/п	Основні господарські операції	Кореспонденція рахунків
1	Отримано готівку з реєстраційного рахунка установи в органах казначейства	301	321
2	Повернуто підзвітною особою залишок невикористаного авансу	301	362
3	Виплачено заробітну плату працівникам установи	661	301
4	Видано під звіт готівку працівникам на службові відрядження	362	301
5	Внесено готівку з каси невиплаченої заробітної плати на реєстраційний рахунок	321	301
6	Виплачено депоновану заробітну плату	671	301
7	Внесено до каси готівку винною особою за нестачу матеріальних цінностей, виявлених під час інвентаризації	301	362

5. Облік виробничих запасів

Відповідно до Інструкції з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 № 125, бюджетним установам під час розроблення номенклатурних номерів пропонується використовувати числове кодування. При цьому загальна кількість позначень має становити сім знаків (цифр): перші три -- субрахунок, четвертий -- групу, три останні -- порядковий номер предмета у групі. Номенклатурний номер фіксується у спеціальному реєстрі -- номенклатурі-ціннику, що являє собою систематизований перелік запасів установи, застосовуваний як довідник для всіх її служб і підрозділів. Крім номенклатурного номера в номенклатурі-ціннику відображається облікова ціна, одиниця виміру, сорт, розмір і найменування матеріалу.Важливим моментом щодо достовірності відображення інформації про запаси є їх оцінка. Щодо запасів у бухгалтерському обліку ідентифіковано такі види вартості:

первісна вартість -- вартість придбання, одержання, виготовлення запасів;

справедлива вартість -- первісна вартість запасів, одержаних установою безоплатно;

відновлювальна вартість -- це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінювання.

Відповідно до Інструкції з обліку запасів бюджетних установ вартість запасів може бути змінена в результаті переоцінювання, але виключно на виконання нормативно-правових актів України. Для переоцінювання та встановлення реальної вартості матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів наказом керівника установи утворюється спеціальна тимчасова комісія у складі:

- заступника керівника установи (голова комісії);

- головного бухгалтера чи його заступника (в установах і організаціях, де штатним розписом посаду головного бухгалтера не передбачено, -- особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

- керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

- осіб, на яких покладено відповідність за збереження матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів;

- інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісія переоцінює кожну окрему одиницю матеріальних запасів, приводячи її вартість у відповідність із ціною, що склалася в торговельній мережі на аналогічні зразки товарів, які виробляються підприємствами України або підприємствами-виробниками за межами України й поставляються в торговельну мережу.

Для визначення нової ціни комісія з проведення дооцінювання може користуватися:

- рахунком або накладною на отримані аналогічні матеріальні цінності;

- опублікованим у засобах масової інформації листком або прайс-листком підприємства-постачальника та інших підприємств, що випускають аналогічну продукцію, з відображенням нової ціни;

- цінами, установленими в торговельній мережі на аналогічні товари;

- експертним висновком про вартість матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Облік запасів, як і раніше розглянуті облікові напрямки, виконує ряд завдань щодо господарської діяльності бюджетних установ. До головних завдань обліку запасів належать:

- правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;

- контроль за збереженням та рухом запасів на складі;

- контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання.

На даному підприємстві (ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України») ведеться суворий облік запасів згідно з Інструкцією з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 № 125. Усі запаси поділяються на: малоцінні та швидкозношувані предмети(МШП), матеріали та продукти харчування, медикаменти. За облік кожного виду запасів відповідає певна людина, яка заповнює первинні документи та меморіальні ордера. Запаси надходять до бюджетних установ унаслідок закупівлі за результатами проведених торгів, тендерних торгів, централізованого постачання, отримання гуманітарної допомоги, надходження у вигляді готової продукції виробництва, а також отримуються в результаті демонтажу необоротних активів. Факт отримання матеріалів супроводжується документуванням інформації щодо зазначеної операції. Для фіксування цієї інформації передбачено пакет документів, склад яких та порядок заповнення визначається Інструкцією про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, затвердженою Наказом Державного казначейства України від 18.12.2000 № 130 та Інструкцією про складання типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів, затвердженою Наказом Міністерства статистики від 21.06.96 № 193.У разі, якщо запаси отримуються на складі постачальника, а їх доставку доручено автопідприємству, на зазначені предмети виписується товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) про факт їх відпуску в чотирьох примірниках: виконавцеві -- для списання матеріальних цінностей; замовникові -- для оприбуткування зазначених предметів; водію-експедиторові -- для нарахування заробітної плати; автопідприємству -- для подання до оплати транспортних послуг. Товарно-транспортна накладна надходить до відділу постачання установи-отримувача, де на її підставі здійснюються записи в Журналі обліку отриманих вантажів (ф. № М-1), після чого зазначений первинний документ передається до бухгалтерії для перевірки щодо достовірності інформаційних даних.

Облік запасів на складах та його зв'язок з обліком у бухгалтерії

Попредметний облік запасів здійснюється на складі (у коморі) установи. Відповідальність за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей покладається на матеріально відповідальних осіб. Матеріальна відповідальність робітників та службовців настає згідно з чинним трудовим законодавством. З матеріально-відповідальними особами укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність на основі однойменного типового договору. У бюджетних установах письмові договори про повну матеріальну відповідальність мають укладатися з завідувачами господарства, працівниками, що виконують роботи з приймання (видачі) матеріальних цінностей.Запаси мають зберігатися у спеціально пристосованих приміщеннях (складах, коморах), оснащених ваговимірювальним приладдям, що забезпечує точність підрахунку кількості прийнятих та відпущених матеріалів. Якщо в установі є кілька сховищ (у відділеннях, філіалах), то за кожним із них закріплюється певна група матеріальних цінностей. Сховищу присвоюють номер (шифр), який проставляється на всіх прибуткових та видаткових документах. Для забезпечення їх швидкого приймання та видачі, а також для проведення інвентаризації запаси розміщуються на стелажах, у комірках, піддонах з обов'язковим зазначенням матеріальних ярликів. В ярликах відображають найменування запасу, його марку, сорт, розмір, номенклатурний номер, одиницю виміру, ціну, норму запасу.

Надходження матеріалів оформлюється розпискою матеріально відповідальної особи на документах постачальника чи акті (рахунки, накладні, товарно-транспортній накладних) тощо. У разі централізованої доставки матеріальних цінностей приймання їх підтверджується не тільки розпискою матеріально відповідальної особи в супровідному документі постачальника, а й штампом (печаткою) бюджетної установи.

Оформлення відпуску матеріалів зі складів установи здійснюється на основі документів, затверджених керівником установи. Видаткові документи, що описані раніше, за складом та призначенням можна об'єднати у дві групи -- разові та накопичувальні.

Такий облік називається складським чи кількісно-сортовим. Він може здійснюватись двома методами:

кількісно-сумовим;

оперативно-бухгалтерським.

Сутність кількісно-сумового методу полягає в паралельному веденні реєстрів кількісно-сумової й кількісно-сортової форм у двох структурних підрозділах -- у бухгалтерії та на складі. На складі кількісно-сортовий облік ведуть матеріально відповідальні особи у Книзі складського обліку запасів ф. № З-9, яка до початку записів має бути оформлена відповідним чином, а саме: сторінки пронумеровано, їх кількість завірено підписами керівника установи, головного бухгалтера та скріплено печаткою за найменуваннями ґатунків та кількістю запасів (табл. 6.4). Кожен запис здійснюється на підставі прибутково-видаткових документів, після чого виводяться залишки відповідного виду запасів.

На підставі зазначених записів матеріально відповідальна особа здійснює аналіз запасів матеріальних цінностей і в разі відхилення фактичного залишку матеріальних цінностей від установлених норм, а також виявлення нерухомості окремих запасів повідомляє про ці факти службу постачання.

Прибутково-видаткові документи комплектує в міру їх надходження комірник і відповідно до графіка документообігу передає разом з оформленим реєстром приймання-здачі документів (ф. № М-13) до бухгалтерії. У бухгалтерії на підставі первинних документів ведуться книга кількісно-сумового обліку (ф. № З-6) чи картка кількісно-сумового обліку (ф. № З-7) (табл. 6.5), книга обліку тварин (ф. № З-8) (рис. 6.1). У зазначених реєстрах інформація фіксується за аналітичними рахунками, що відкриваються за кожним найменуванням (ґатунком) запасів як у цілому по установі, так і з виокремленням кожної обслуговуваної установи (для централізованих бухгалтерій). За даними зазначених реєстрів щомісячно складається оборотна відомість (ф. № З-11), в якій інформація щодо запасів формується за кількістю та вартістю щодо кожної групи аналітичних рахунків, які в сукупності утворюють дані за відповідним синтетичним рахунком. Виведені за кожним субрахунком сумові підсумки мають відповідати показникам синтетичного обліку.

6. Облік витрат виробництва на даному підприємстві

(Облік витрат і калькулювання медичних послуг)

Для врегулювання питання обліку витрат медичних послуг Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96 № 1138 надано чинності Перелікові платних послуг, які можуть надаватись державними закладами охорони здоров'я та вищими медичними закладами освіти. Відповідно до зазначеного переліку було виокремлено три групи послуг:

- лікувально-профілактичного характеру;

- іншого характеру;

- освітньо-супутного характеру, що надаються вищими медичними закладами.

Під час лікування пацієнтів у поліклінічних відділеннях (стоматологічне лікування, терапевтичні процедури тощо) лікарем, що здійснює зазначені процедури, здійснюються додаткові облікові процедури. Оперативний облік ведеться лікарем упродовж місяця, по мірі обслуговування пацієнтів-власників страхових полісів, у спеціальних формах обліку обслуговування -- картках, які формуються у двох примірниках для лікаря і хворого на основі встановлених розцінок.Наприкінці місяця дані передаються з відділень лікарями до бухгалтерії, у функції якої входять не тільки облік та здійснення розрахунків за надані послуги, а й звіряння даних щодо кількісних показників обслуговування з даними страхових компаній. Після звіряння, про що робиться позначка в картці хворого, що вже надійшла до страхової компанії на оговорену раніше угодою дату, відбувається перерахування відповідної суми коштів до медичного закладу.Для обліку витрат та розрахунків з надання платних медичних послуг у системі рахунків бухгалтерського обліку призначені вже відомі субрахунки:

- № 811 «Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги»;

- № 711 «Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги».

ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» дуже великий та має багато підрозділів,що знаходяться на різних територіях. Виходячи з цього, для того щоб був зв'язок між ними(підрозділами), на підприємстві ведеться облік витрат на обслуговування службових автомобілів та автомобілів швидкої допомоги, також на пальне. Після того,як надійшов дзвінок до диспетчерської служби швидкої допомоги, викликається певна реанімаційна група та водій,у даному випадку, він є матеріально-відповідальною особою автомобілю. Після надходження виклику, водій швидкої допомоги заповнює Подорожній лист, у якому вказується напрям, кількість літрів пального до від'їзду з гаражу та дані спідометру. У час прийняття зміни водієм, його обстежує лікар,то ставить відмітку на Подорожньому листі, підпис та печатку.



7. Облік продуктів харчування

Облік продуктів харчування і тари щодо зазначених матеріальних цінностей у системі закладів охорони здоров'я здійснюється відповідно до Інструкції з обліку продуктів харчування в лікувально-профілактичних і інших закладах охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету СРСР, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР від 05.05.83 № 530. Облік продуктів харчування і тари має забезпечити:

- повний облік надходження однойменних матеріальних цінностей та своєчасне відображення даних щодо їхнього руху в системі бухгалтерського обліку;

- контроль за раціональним і цільовим використанням коштів, що виділені за кодом економічної класифікації видатків 1133 «Продукти харчування» кошторису установи;

- контроль за збереженням продуктів харчування, дотриманням установлених правил оформлення їх приймання і відпуску, проведення інвентаризації.

Закупівля продуктів харчування, як і інших товарно-матеріальних цінностей на підприємстві «ІБЛ ВТ» здійснюється через проведення тендерних торгів.

Доставка продуктів харчування визначається умовами договору й може здійснюватись як експедиторами постачальника, так і представниками установи.

Продукти харчування, що надходять до установи, як складова запасів підлягають предметно-сортовому обліку на складі.Для зберігання продуктів харчування використовується спеціально обладнане окреме приміщення -- комора чи продуктовий склад. Завідувач складу й комори несе повну матеріальну індивідуальну відповідальність за повне збереження продуктів харчування і тари під час приймання, зберігання і відпуску.

Під час надходження на склад продукти харчування перевіряються на кількісну і якісну відповідність фактичної наявності документальній. Кількісна перевірка здійснюється простим підрахунком та вимірюванням об'ємно-масових характеристик, якісна -- попереднім оглядом цінностей та вивченням зовнішніх ознак, а в разі потреби -- залученням санітарно-епідеміологічних служб для проведення відповідних лабораторних аналізів. У разі виявлення в результаті попереднього огляду відхилень за якісними характеристиками комірник залучає до подальшої роботи з приймання дієтсестру або чергового лікаря.

Складський облік продуктів харчування і тари ведеться у книзі складського обліку (ф. № З-9), оформленій у встановленому порядку. Книга ведеться за найменуваннями, номенклатурними номерами, сортами в кількісному виразі. Підставою для внесення записів є прибутково-видаткові первинні документи, зокрема рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні, акти приймання матеріалів, меню-вимога (ф. № З-4), вимоги на видачу продуктів харчування (ф. № 14-МЗ), накладні (вимоги).

На підставі відомості про наявність хворих по лікарні дієтична сестра за участю шеф-кухаря, працівника бухгалтерії та дієтолога складає меню-розкладку (ф. № 44-МЗ) чи в разі незначної кількості дієтологів меню-вимогу.

На підставі меню-розкладки бухгалтерією виписується вимога на видачу продуктів харчування зі складу (комори) (ф. № 45-МЗ).

Відпуск продуктів харчування зі складу (комори) до харчо-блоку здійснюється через шеф-кухаря за вимогами (ф. № 45-МЗ) чи меню-вимогами (ф. № З-4). Один примірник зазначених документів залишається в шеф-кухаря, другий -- у комірника, на підставі якого він робить записи у книгу складського обліку. Сформовані та згруповані первинні прибутково-видаткові документи комірник здає з реєстром здачі-прийняття документів до бухгалтерії.У бухгалтерії облік надходження продуктів харчування здійснюється в накопичувальній відомості (ф. № З-12), яка складається за матеріально відповідальними особами на підставі первинних документів у кількісному й сумарному виразі та є основою для заповнення зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування ф. № 398 -- меморіальний ордер № 11.Облік витрачання продуктів харчування ведеться також у накопичувальній відомості (ф. № З-13) за матеріально відповідальними особами (обслуговуючими установами) на підставі меню-вимог та вимог на видачу продуктів харчування (табл. 6.10). На їх підставі формується Зведення накопичувальних відомостей з витрачання продуктів харчування (ф. № 411 -- меморіальний ордер № 12.На підставі накопичувальних відомостей у бухгалтерії складається також реєстр аналітичного обліку -- сортова оборотна відомість (ф. № З-11), яка ведеться за найменуваннями, сортом, кількістю, вартістю тощо.

9. Облік розрахунків з підзвітними особами

Підзвітні особи -- це працівники установи, що отримують грошові кошти під звіт на майбутні витрати.

Підзвітні суми в бюджетних установах видаються у вигляді авансу на такі цілі: господарські витрати, службові відрядження й наукові експедиції, на виплату заробітної плати та стипендій уповноваженим особам, якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомість не може бути повернута довіреною особою до каси по закінченні трьох робочих днів.

Готівкові кошти видаються під звіт лише за дозволом керівника установи й попереднього звітування за раніше отримані аванси.

Аванс -- це розрахункова сума коштів на передбачені витрати. Аванс може бути виданий готівкою з каси установи, чеком з рахунків у банківських установах, а також грошовим переказом через органи зв'язку, якщо відрядженій особі продовжується термін відрядження.

Видача авансу на господарські потреби розраховується на основі даних інформації щодо вартості відповідних матеріальних цінностей. Порядок витрачання коштів на господарські потреби регулюється кошторисними призначеннями бюджетної установи, а також Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 19.02.2001 № 72.

Основна маса авансових сум у бюджетних установах видається під звіт на службові відрядження.

Службове відрядження -- це поїздка працівника установи за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його основної роботи.

Порядок оплати службових відряджень установлено Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 із подальшими змінами.

Витрати на відрядження бюджетної установи мають плановий характер і включаються до видатків за загальним та спеціальним фондами лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю установи.

Операції з обліку розрахунків з підзвітними особами оформлюються такими бухгалтерськими проведеннями:

1. Видача авансу підзвітній особі:

Дебет субрахунка № 362 Кредит субрахунків № 301, 302

2. Списання на видатки установи затвердженої суми витрат згідно з поданим авансовим звітом:

Дебет субрахунків № 801, 811 Кредит субрахунка № 362

3. Повернення невикористаного залишку авансу до каси установи:

Дебет субрахунків № 301, 302 Кредит субрахунка № 362



10. Індивідуальне завдання: «Облік витрат виробництва в бюджетних організаціях»

Виробничі витрати - це витрати бюджетної установи, що утворилися під час виробничої діяльності, пов'язаною з основною діяльністю, що повинна забезпечити повне та ефективне виконання кошторису бюджетної установи.

До прямих витрат на виробництво продукції, виробів та виконання робіт належать витрати на матеріали, заробітна плата виробничих працівників; нарахування на заробітну плату виробничих працівників; затрати енергоносіїв. Прямі виробничі витрати відносяться безпосередньо на виготовлену продукцію, вироби і виконані роботи.

До непрямих витрат на виробництво продукції, виробів та виконання робіт належать:

· витрати на матеріали;

· заробітна плата апарату управління й обслуговуючого персоналу;

· нарахування на заробітну плату апарату управління й обслуговуючого персоналу;

· оренда приміщень, поточний ремонт тощо.

Накладні витрати попередньо збираються і розподіляються наприкінці місяця пропорційно заробітній платі основних виконавців, матеріальним затратам чи сукупності прямих витрат (у підсобних сільських господарств наприкінці року).

Об'єктами обліку витрат виступає партія однорідних виробів за калькуляційною одиницею - одиниця продукції чи виробу.

Щоб визначити фактичну собівартість одиниці продукції, на підставі даних обліку витрат складають звітну калькуляцію.

Загальна сума витрат на виробництво за мінусом витрат на незакінчене виробництво на кінець звітного періоду, розподіляється за видами готової продукції, після чого визначається собівартість одиниці кожного виду випущеної продукції.

Крім виконання основних своїх функцій окремі бюджетні установи здійснюють виробничу діяльність, зокрема виробляють продукцію, виконують науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а також надають платні послуги. Зазначений вид діяльності знаходить відображення в обліку за напрямом «Облік затрат».

Організація обліку затрат бюджетних установ визначаться видами виробничої діяльності чи діяльності з надання платних послуг і охоплює такі напрями:

· визначення нормативної бази;

· класифікація затрат;

· розробка робочої номенклатури статей калькулювання;

· організація облікових номенклатур за напрямом «Облік затрат»;

· організація носіїв облікової інформації;

· організація калькулювання продукції, послуг, робіт.

Поле нормативної бази щодо обліку затрат бюджетних установ є не досить чітким. Базовим нормативним документом за вказаним напрямом в частині витрат на продукцію є Інструкція з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету СРСР, затверджена наказом Міністерства фінансів СРСР від 10.03.87 № 61. Облік затрат на НДР, здійснювані науково-дослідними інститутами, регулюється Методичними рекомендаціями щодо застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» при визначенні кошторисної вартості НДДКР, затвердженими Наказом Міністерства освіти і науки від 13.03.01 № 119. Облік затрат на надання державних платних освітніх, медичних і інших послуг не регулюється конкретними нормативними документами.

Для забезпечення чіткого, якісного та достовірного збору, фіксації, накопичення та опрацювання облікових даних щодо затрат установи головний бухгалтер чи керівник фінансово-бухгалтерського відділу має розробити Положення з планування, обліку та калькулювання конкретних видів послуг, що їх надає установа відповідного профілю. У Положенні потрібно висвітлити:

· загальну частину, визначивши чинну нормативну базу -- законодавчі та інші нормативні акти, що становлять концептуальні засади Положення; межі регламентації облікового процесу відповідної бюджетної установи; терміни категоріального апарату, що застосовується в Положенні;

· склад і класифікацію витрат на надання конкретного виду послуг, подавши загальну класифікаційну схему затрат із докладною характеристикою кожної утвореної групи. Таку схему можна подати у вигляді таблиць за кожною класифікаційною ознакою.

При цьому потрібно визначити функціональне призначення та сферу використання кожної з груп:

· порядок планування собівартості відповідної послуги, зазначивши відповідальних осіб, які беруть участь у визначенні планової собівартості; систему показників, використовуваних для розрахунку; порядок визначення планових витрат за статтями; пакет документів до затвердження; систему носіїв інформації;

· бухгалтерський облік затрат, розкривши метод і завдання обліку затрат,

подавши докладну схему аналітичного і синтетичного обліку, схарактеризувавши порядок руху носіїв облікової інформації та порядок визначення фактичної вартості наданих послуг.

До текстової частини зазначеного Положення потрібно додати попередньо розроблені носії облікової інформації, що застосовуються у процесі бухгалтерського обліку, затверджені керівником установи. Розробці зазначеного Положення має передувати створення базової схеми надання того чи іншого виду послуги з виокремленням усіх односторонніх і двосторонніх фінансово-економічних зв'язків, на основі якої і розробляється це Положення. Розробка класифікації затрат потребує ретельного вивчення чинної практики. Сьогодні у вітчизняній практиці існує класифікація затрат, яку можна адаптувати до специфіки діяльності бюджетних установ.Кожна з утворених груп має своє призначення і відповідну характеристику. Загалом варто виокремити три загальні напрями групування затрат:

· для калькулювання;

· для прийняття управлінських рішень і планування;

· для контролю та регулювання.

Так, за першим напрямом розглядають такі класифікаційні ознаки й відповідні до них групи:

· за видами затрат -- статті калькулювання (перелік затрат, що становлять собівартість);

· за способом віднесення вартості на об'єкт калькулювання -- прямі затрати (ті, що пов'язані з наданням відповідного виду послуг і можуть бути прямо включені до їхньої собівартості) і непрямі (спільні за характером щодо кількох видів послуг і такі, що включаються до їхньої собівартість не прямо, а після здійснення розподілу);

· за стосунком до собівартості -- затрати, які включаються до собівартості (затрати виробничої собівартості, нерозподілені загальновиробничі затрати та понаднормативні виробничі затрати), і затрати діяльності (решта затрат, що не належать до попередньої групи і розглядаються як затрати того звітного періоду, в якому вони виникли за видами діяльності);

· за цільовим спрямуванням -- основні затрати (ті, що пов'язані з виконанням основних функцій у процесі надання послуг) та накладні (ті, які пов'язані з процесами управління, організації, планування надання зазначених послуг);

· за видами послуг -- затрати на послугу, групу однорідних послуг, комплекс послуг, на послуги в цілому.

За напрямом обліку затрат з метою планування та прийняття управлінських рішень розглядають такі групи:

· за ознакою календарного періоду -- поточні затрати (стандартні, пов'язані з наданням послуг) і одноразові (нові затрати, разового характеру, пов'язані з підготовкою процесу надання послуги);

· за видами затрат -- група за економічними елементами (загальні категорії затрат на надання платних послуг у цілому);

· залежно від обсягу надаваних послуг -- умовно-змінні затрати (ті, абсолютна величина яких умовно не залежить від змін обсягів послуг, що надаються) та умовно-постійні (ті затрати, розмір яких прямо залежить від обсягу надаваних послуг);

· за ступенем залежності -- вирішальні затрати (затрати, що залежать від прийнятого управлінського рішення) і такі, що не залежать від прийнятого рішення;

· за складом -- одноелементні затрати (ті, що містять економічно однорідні складові) та комплексні (складаються з кількох економічно різних елементів).

За напрямом використання інформації щодо затрат у системі контролю і регулювання розглядають такі класифікаційні групи:

· за ступенем самостійності установи -- регульовані затрати (такі, що перебувають у зоні безпосереднього впливу бюджетної установи) і нерегульовані (ті, що перебувають поза сферою регулювання бюджетної установи);

· за доцільністю використання коштів -- ефективні затрати (ті, унаслідок яких отримують доходи від надання тих послуг, виконання робіт, виготовлення продукції, на які були здійснені затрати) та неефективні (затрати невиробничого характеру, за результатами здійснення яких отримання доходів не очікується);

· за обґрунтованістю проведення -- затрати в межах планових калькуляцій і кошторису в цілому та відхилення;

· за ступенем контрольованості -- контрольовані затрати (ті, що піддаються контролю з боку як працівників установи, так і апарату управління) та неконтрольовані (такі, що не залежать від діяльності суб'єктів управління).

Кожна з наведених груп-затрат потребує адресної (того чи іншого окремого виду послуг) конкретизації до рівня, необхідного для виконання відповідного завдання загального процесу управління.Формувати склад кожної групи затрат має головний бухгалтер. При цьому для забезпечення науково та практично обґрунтованого результату головний бухгалтер повинен:

· проаналізувати схему надання послуг, виконання робіт, виготовлення продукції на предмет оптимальної її реалізації в межах фінансового плану установи;

· вирізнити в зазначеній схемі як етапи процеси планування, регулювання, визначення собівартості, контролю тощо;

· визначити відправні моменти щодо виникнення зобов'язань з обох боків і їх погашення.

Розробка докладної характеристики кожної з груп затрат потребує не лише вагомих практичних надбань, а й наукового підходу, який полягає в опрацюванні та аналізі спеціалізованої літератури з предмета вивчення. Особливе значення має розробка робочої номенклатури статей калькулювання.Типову номенклатуру статей калькулювання для відображення затрат майстерень, підсобних господарств передбачено Інструкцією з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що утримуються за рахунок коштів СРСР № 61. Згідно з цим документом пропонується така номенклатура:

· матеріали, сировина, купівельні напівфабрикати;

· заробітна плата виробничих робітників;

· відрахування на соціальні заходи безпосередніх виконавців;

· затрати минулих років, що відносяться до собівартості продукції звітного періоду;

· інші прямі затрати;

· заробітна плата працівників апарату управління та обслуговуючого персоналу;

· відрахування на соціальні заходи працівників апарату управління та обслуговуючого персоналу;

· затрати на оренду приміщень;

· затрати на опалення, освітлення, водопостачання виробничих приміщень;

· інші непрямі загальногосподарські затрати.

Склад калькуляційних статей щодо надання послуг бюджетними установами в нормативній базі не визначено. Тому під час розробки номенклатури доцільно використовувати концептуальні засади Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318. Відповідно до останнього виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) охоплює:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Зазначений загальний склад виробничих затрат відбиває специфіку матеріального виробництва, де в загальній структурі переважає частка матеріальних затрат. Нематеріальне виробництво, а саме до нього відносять надання послуг освітнього, медичного, культурного характеру, пов'язане з незначними матеріальними затратами при абсолютно переважаючих затратах трудових ресурсів. Зазначену особливість потрібно врахувати під час розробки номенклатури статей калькулювання.Розробку статей затрат виробничої собівартості потрібно починати зі створення докладного переліку одноелементних затрат, які мають бути понесені для надання послуг чи забезпечення процесу їх надання.

Рис. 2. Схема розробки статей калькулювання для визначення собівартості послуг бюджетних установ

На другому етапі розробки статей калькулювання кожну статтю з розробленого переліку ідентифікують стосовно способу включення затрат до собівартості, тобто поділяють затрати на прямі і непрямі.

Останній крок полягає у групуванні одноелементних затрат, схожих за економічною сутністю, у комплексні статті. Розроблена номенклатура статей калькулювання затверджується у складі положення з планування, обліку, калькулювання.

Організація облікових номенклатур за напрямом «Облік затрат» передбачає виокремлення тих номенклатур, які відбивають фактичні затрати на надання послуг:

· нараховано заробітну плату основному персоналу з надання послуг;

· нараховано збори до позабюджетних соціальних фондів із заробітної плати основного персоналу;

· витрачено матеріали для наукових, навчальних, лікувальних, діагностичних цілей;

· витрачено медикаменти для надання платних лікувальних послуг;

· витрачено продукти харчування для харчування хворих, що отримують платні лікувальні послуги, тощо.

Виокремлення подальших адресних характеристик кожної з облікових номенклатур стосовно первинного, поточного та підсумкового етапів обліку відбувається за загальною методикою.

Організація носіїв облікової інформації передбачає визначення їх кола, що охоплює пакет первинних документів та реєстрів, які було описано раніше в окремих темах, та визначення схеми руху носіїв.

Важливим моментом при побудові схеми руху носіїв облікової інформації щодо затрат є визначення оптимального розподілу праці в бухгалтерії. Зауважимо, що затрати мають фіксуватись як у системі обліку затрат, так і в системі обліку видатків спеціального фонду. З метою виконання зазначених завдань доцільно мати окрему штатну одиницю для збору й нагромадження даних про затрати на надання послуг за їхніми видами в системі аналітичного обліку.Організація калькулювання продукції послуг, робіт передбачає вибір методу калькулювання. Нагадаємо, що у вітчизняній практиці основними методами калькулювання є позамовленнєвий та попроцесний. Сутність позамовленнєвого методу полягає у веденні обліку витрат за кожним замовленням чи партії продукції, а не за окремими підрозділами і звітними періодами. Попроцесний метод визначає таку процедуру, коли всі витрати збираються за окремими підрозділами та процесами. Формування цих методів зумовлено двома формами виробництва: гетерогенною, що пов'язана з механічним поєднанням самостійних окремих продуктів у готовий продукт, та органічною, згідно з якою готовий продукт отримується внаслідок ряду послідовних, пов'язаних між собою процесів. Визначаючи мету зазначених методів, зауважимо, що вона в них однакова -- отримання інформації про собівартість одиниці продукції для ціноутворення, контролю витрат і визначення прибутку. Однак ця мета досягається різними шляхами, і це пов'язано насамперед з особливостями зазначених методів калькулювання.

Досить відомим на практиці є нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості, який характеризується тим, що за кожним виробом на підставі чинних норм і кошторисів видатків складається попередня калькуляція нормативної собівартості. Облік згідно з цим методом побудований за принципом норм і відхилень, а саме: всі витрати поділяються на нормативні і за відхиленнями. Дані про відхилення дають змогу керівникам усіх рівнів приймати рішення щодо відхилення фактичної собівартості від нормативної, а бухгалтерії калькулювати продукт виробництва додаванням до нормативної собівартості відповідної суми відхилень за кожною зі статей. Порівняно новим для вітчизняної практики є метод «директ-костинг», сутність якого полягає в акумуляції щодо собівартості обсягу прямих витрат і віднесені накладних витрат безпосередньо на рахунок реалізації. Обчислюючи собівартість для визначення ціни продажу і прогнозування подальшого виробництва даного продукту, накладні витрати додаються до скороченої собівартості в межах існуючого ліміту за встановленими нормами. Зауважимо, що в установах і організаціях для різних видів продукції можуть застосовуватись різні методи обліку витрат і калькулювання.Обрані методи обліку затрат та калькулювання мають бути деталізовані в зазначеному положенні:

· за порядком призначення прямих затрат;

· порядком групування непрямих затрат:

· порядком віднесення непрямих затрат на собівартість продукту діяльності.

Особливістю калькулювання послуг, робіт, продукції бюджетних установ є обов'язкове складання планових калькуляцій. Зазначеній процедурі передує встановлення максимально чітких обсягів планових затрат на підставі фактичних затрат минулого періоду, фактичної вартості на момент складання калькуляції необхідних трудових, матеріальних та інших ресурсів, а також запланованого обсягу робіт.

Облік витрат і калькулювання медичних послуг

Для врегулювання питання обліку витрат медичних послуг Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96 № 1138 надано чинності Перелікові платних послуг, які можуть надаватись державними закладами охорони здоров'я та вищими медичними закладами освіти. Відповідно до зазначеного переліку було виокремлено три групи послуг:

- лікувально-профілактичного характеру;

- іншого характеру;

- освітньо-супутного характеру, що надаються вищими медичними закладами.

Під час лікування пацієнтів у поліклінічних відділеннях (стоматологічне лікування, терапевтичні процедури тощо) лікарем, що здійснює зазначені процедури, здійснюються додаткові облікові процедури. Оперативний облік ведеться лікарем упродовж місяця, по мірі обслуговування пацієнтів-власників страхових полісів, у спеціальних формах обліку обслуговування -- картках, які формуються у двох примірниках для лікаря і хворого на основі встановлених розцінок.Наприкінці місяця дані передаються з відділень лікарями до бухгалтерії, у функції якої входять не тільки облік та здійснення розрахунків за надані послуги, а й звіряння даних щодо кількісних показників обслуговування з даними страхових компаній. Після звіряння, про що робиться позначка в картці хворого, що вже надійшла до страхової компанії на оговорену раніше угодою дату, відбувається перерахування відповідної суми коштів до медичного закладу.Для обліку витрат та розрахунків з надання платних медичних послуг у системі рахунків бухгалтерського обліку призначені вже відомі субрахунки:

...