Порядок проведення безготівкових розрахунків

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ З ДИСЦИПЛІНИ «СУДОВА БУХГАЛТЕРІЯ»

НА ТЕМУ: «Порядок проведення безготівкових розрахунків»



Зміст

Вступ

1. Поняття системи безготівкових розрахунків

2. Принципи організації безготівкових розрахунків

3. Способи безготівкових розрахунків

4. Форми безготівкових розрахунків. Розрахункові документи та порядок їх оформлення

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств, установ, організацій різних форм власності і здійснення підприємствами господарської діяльності супроводжується виникненням між ними розрахункових відносин як в готівковій, так і безготівковій формах. Однак, здійснюючи розрахунки як підприємства, так і кредитні установи зобов'язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, вдосконалювати системи розрахункових відносин в Україні, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни і тому питання розрахункових відносин є досить актуальним на цьому етапі становлення національної економіки України.

Успішне здійснення економічних реформ неможливе поза становленням впорядкованої, ефективної синхронно діючої системи розрахунків.

Питання розрахункових відносин, є досить актуальним зараз в Україні, воно має велике значення для становлення і нормального функціонування економіки.



1. Поняття системи безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки у своїй цілісній сукупності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки.

Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обґрунтовуючи практику безготівкових розрахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Одна з актуальних наукових проблем -- визначення структурно-функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків. Важливо розрізняти такі складові цієї системи:

-- принципи безготівкових розрахунків;

-- вимоги до організації розрахунків;

-- форми розрахунків;

-- розрахункові документи;

-- способи безготівкових розрахунків;

-- механізм контролю за станом розрахунків. Взаємозв'язки між структурними складовими системи безготівкових розрахунків можна зобразити у вигляді схеми.

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяють за об'єктом розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

-- розрахунки за товарних операцій -- платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

-- розрахунки за нетоварних операцій -- сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків розрізняють:

-- внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські -- за межами цього пункту);

-- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які перебувають на територіях різних держав).

За критерієм гарантованості платежу безготівкові розрахунки поділяють на:

-- гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів;

-- негарантовані, тобто такі, за якими платіж не гарантується. Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:

-- прямі -- безпосередньо між постачальником і покупцями;

-- транзитні -- здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

У сучасних умовах досить чітко проявились основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві України. Серед них:

-- оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір найраціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, які давали б найбільший ефект; проблема оптимізації в широкому розумінні зачіпає всі складові системи безготівкових розрахунків;

-- інтенсифікація і прискорення розрахунків; чим швидше обертаються гроші і здійснюються платежі, тим більше можливостей для одержання вищих доходів і прибутків; неплатежі -- це справжній "тромб" перехідної економіки; зекономлені в результаті прискорення розрахунків кошти можуть додатково спрямовуватися у сферу виробництва;

-- підвищення самостійності господарських суб'єктів за умови Досконалої організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті; грошова відповідальність підприємств за недоодержання коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти у сфері безготівкового обігу;

-- постійний пошук нових механізмів організації безготівкових Розрахунків, які б дозволяли на економічній основі подолати кризові явища і процеси у грошовій сфері.

Система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов'язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої Умови забезпечуватиметься безперебійний кругооборот коштів господарських суб'єктів і як результат розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.

Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв'язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.

2. Принципи організації безготівкових розрахунків

Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб без готівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народне господарського обороту. В економічній науці склалося неоднозначне тлумачення принципів безготівкових розрахунків. Загальне прийнятою стала точка зору про виділення загальноекономічних: специфічних властивостей принципів організації безготівкових ] рахунків. Специфіка принципів безготівкових розрахунків відражає реальний стан національної економіки (кризу, депресію, пожвавлення, піднесення).

Безумовно, що принципи організації безготівкових розрахунків на макроекономічному рівні мають розглядатися у взаємозв'язку з особливостями реформування фінансової сфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організації безготівкових розрахунків випливають із специфіки реалізації економічних інтересів трьох суб'єктів сфери безготівкового обігу -- платника, одержувача коштів і банку.

Принципи безготівкових розрахунків -- це вихідні положення, які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюються також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи.

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки недотримання цього принципу призводить до відпливу грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення "тіньового" характеру економіки.

2. Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюються через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, передбаченими правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарські потреби. У кризовій економіці здійснення розрахунків між господарськими суб'єктами готівкою (а часто й валютою іноземних держав), поза установами банків і їхнім контролем посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводить до розширення дефіциту реальних "живих" грошей.

3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів -- необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

4. Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, передбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що е на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає достатніх коштів, платежі не можуть бути здійснені в принципі. "Не постачати, не маючи гарантій оплати" -- правило ринкових відносин. Платежі проводяться в міру надходження коштів на рахунок платника.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов'язаний контролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт подання в банк безтоварних розрахункових Документів, то банк зобов'язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало такий документ.

7. Постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним є використання найраціональніших форм і способів безготівкових розрахунків у певних фінансово-господарських умовах.

Специфіка прояву принципів організації безготівкових розрахунків у вітчизняній економіці нині пояснюється несприятливими умовами господарювання.

Недотримання принципів організації безготівкових розрахунків призводить до кризи всієї розрахункової системи (платіжної кризи).

Наявні принципи розрахунків охоплюють регулюючим впливом усі важливі елементи системи безготівкових розрахунків і насамперед їх способи та форми.

3. Способи безготівкових розрахунків

Спосіб безготівкових розрахунків у широкому розумінні -- це економічно і фінансове обумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем) і платником (покупцем). Способи розрахунків визначаються конкретними умовами виконання господарськими суб'єктами своїх грошових зобов'язань один перед одним. Різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють і різні способи платежу за продукцію.

Спосіб платежу у вузькому розумінні характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують два основних способи платежу:

-- перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів щодо них;

-- зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів.

Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає в погашенні грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб.

Критерії вибору способу платежу пов'язані з вимогами прискорення самих розрахунків, їх терміновості, зниження витрат на проведення платежів, нормалізації кругообороту коштів, забезпечення безперебійного ходу реалізації (продажу) продукції.

В умовах платіжної кризи використовується практика застосування такого неринкового способу розрахунків, як бартерні угоди, тобто взаємні товарообмінні операції з передачею права власності на товари (натуральний обмін) без грошових розрахунків. Бартерні операції -- це форми натурального заліку взаємних вимог.

У сучасній економіці України на перший план вийшов такий спосіб платежу, як попередня оплата (гроші перераховуються одержувачеві до відвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і наданих послуг.

Спосіб попередньої оплати підкреслює аномальність економічних відносин, що існують у вітчизняній економіці, не дає можливості на ділі оптимізувати економічні інтереси суб'єктів системи безготівкових розрахунків. Порядок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей та послуг застосовується як санкція відносно неплатоспроможних покупців (несправних платників). Нормативними актами (чи договором) передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правило, не пізніше 3 робочих днів), коли продавець (виробник) повинен відвантажити (вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві (замовнику).

Використання способу платежу на основі попередньої оплати -- це наслідок дисбалансу між товарними і грошовими потоками, монополізму постачальників, нестачі обігових коштів на багатьох підприємствах, зниження платоспроможності. У цих умовах попередня оплата розрахункових документів певним чином дає змогу підтримувати господарський оборот у належному стані. Зазначимо, що в колишній плановій економіці попередня оплата товарно-матеріальних цінностей та послуг заперечувалась; за її проведення до порушників застосовувались досить жорсткі санкції.

За своїм економічним змістом попередня оплата є своєрідною формою примусового безплатного кредиту, який одержує постачальник.

В умовах платіжної кризи зростає значення способу розрахунків на основі здійснення заліку взаємної заборгованості.

Розрахунки, засновані на заліку взаємозаборгованості платників, -- це розрахунки, за якими взаємозобов'язання господарських суб'єктів один щодо одного погашаються в рівновеликих сумах, і лише за різницею здійснюється платіж прямим перерахуванням грошей. Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групами платників усіх форм власності однієї та різних галузей народного господарства.

При заліку взаємозаборгованості використовуються постійно діючі та разові зарахування вимог. До постійно діючих належать періодичні розрахунки за сальдо зустрічних вимог. Розрахунки за заліком взаємозаборгованості ведуться на основі угоди між підприємствами; строки і порядок розрахунків погоджуються з установами банків, що обслуговують конкретні підприємства.

Таким чином, на основі заліку здійснюється взаємне скасування грошових зобов'язань між господарськими суб'єктами. Залік взаємної заборгованості у міжнародних розрахунках називають клірингом.

Заліки надають можливість скоротити взаємну заборгованість господарських суб'єктів і тим самим прискорити розрахунки. Однак їх негативна роль у грошово-фінансових відносинах очевидна, «аліки взаємозаборгованості обмежують оборот реальних грошей, Що означає ненадходження відповідної суми податків до бюджету.

4. Форми безготівкових розрахунків. Розрахункові документи та порядок їх оформлення

безготівковий розрахунок платіж документ

Форми безготівкових розрахунків виражають конкретний спосіб існування, внутрішню організацію змісту системи безготівкових розрахунків. Кожна з форм безготівкових розрахунків характеризується своєю структурою, сукупністю ознак, конкретним механізмом платежу. Доцільність використання тієї чи іншої форми розрахунків визначається конкретним господарським завданням, змістом і методами розв'язання фінансових проблем господарськими суб'єктами.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.

Конкретні засоби на паперовому, електронному чи іншому виді носія, що ініціюють переказ грошей з відповідного рахунка платника, називають платіжними інструментами. Систему платіжних інструментів в Україні зображено на рисунку 8.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні встановлені такі форми платіжних інструментів:

-- меморіальний ордер;

-- платіжне доручення;

-- платіжна вимога-доручення;

-- платіжна вимога;

-- розрахунковий чек;

-- акредитив.

Розрахункові документи є інструментами здійснення безготівкових розрахунків. За формою і змістом вони повинні відповідати певним вимогам: бути простими, зрозумілими платникові й одержувачу коштів, точно визначеними, зручними в користуванні,? давати максимально повну і точну інформацію про грошову операцію, що проводиться.

Форма безготівкових розрахунків (за винятком меморіального ордера) визначається в договорі між постачальником і покупцем.

Кожна окрема форма безготівкових розрахунків несе певне економічне навантаження, має свої сильні і слабкі сторони, специфічні особливості та сфери найефективнішого використання. Ефективність! господарського обороту безпосередньо залежить від правильності вибору і доцільності використання тієї чи іншої форми розрахунків.) У зв'язку з цим важливою є проблема подальшого розвитку і вдосконалення таких форм безготівкових розрахунків, які б сприяли оптимізації господарського обороту країни.

Конкретний набір форм безготівкових розрахунків визначається як рівнем економічного розвитку країни, так і традиціями, історично усталеними звичаями і стереотипами у сфері платіжних відносин. Так, у СІЛА і Канаді традиційно серед форм безготівкових розрахунків переважають розрахунки чеками. У більшості європейських країн поширена форма розрахунків за допомогою дебетових і кредитових доручень (авізо).

В основі сучасних форм безготівкових розрахунків лежить система "жиророзрахунків" ("жиро" від італ. giro -- коло, оборот). Як форма безготівкових розрахунків жиророзрахунки виникли в Італії ще у XVI ст. Вони здійснювались жиробанками шляхом пе-1 рерахування грошових сум з одного рахунка на інший без застосування готівки. З розвитком комерційних банків у XVIII--XIX ст. і жиробанки перетворилися на банківські установи з широкими кредитними і розрахунковими функціями. В ході історичного розвитку банківської справи з жиророзрахунків розвинулись, по суті, всі сучасні форми безготівкових розрахунків.

Форми безготівкових розрахунків включають у себе організацію! руху відповідних розрахункових документів та електронних розрахункових документів. Розрахункові документи -- це складені за] встановленою формою документи, що подаються до банку юридичними або фізичними особами і містять письмове доручення (чиї вимогу) про перерахування певної суми грошей у безготівковій І формі за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги та інші платежі. Є документи (наприклад вексель), які подаються не до банку, а передаються однією особою іншій із зобов'язанням (аб наказом) сплатити певну суму грошей пред'явникові документів.! Електронний розрахунковий документ -- документ, інформація] в якому представлена у формі електронних даних, включаючи! відповідні реквізити документа, який може бути сформований, neреданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Учасники безготівкових розрахунків окрім рахунків, передбачених Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, можуть відкривати рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо).

Списання коштів з рахунка платника, залежно від конкретного! випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, а в окремих випадках -- меморіальним ордером або реєстром чеків чи реєстром документів за акредитивом, і Розрахункові документи строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму і встановлений набір реквізитів, тс то певних обов'язкових даних. Відсутність у документі хоча б оді ного з реквізитів позбавляє його власника (тримача) можливость використати документ для тієї мети, для якої він призначений. Застосування розрахункових документів інших держав при розрахунках у національній валюті на території України не допускається. Розрахункові документи повинні містити, залежно від їхньої форми, такі реквізити:

а) назву документа;

б) номер документа, число, місяць, рік його виписки;

в) назви платника та одержувача коштів (офіційне скорочення їх), які відповідають зареєстрованим у статуті, їхні ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб -- ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;

г) назви банків платника та одержувача, місцезнаходження їх та умовні номери за МФО (код банку);

д) суму платежу цифрами та літерами;

е) призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо), із зазначенням його номера і дати, законодавчого акта, яким передбачено право примусового списання (стягнення) коштів (його дата, номер і відповідний пункт); замість назви товару може зазначатися його кодове (умовне) значення;

є) на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) -- відбиток печатки та підписи керівників (відповідальних осіб) платника або (та) одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

з) суму податку на додану вартість або напис "без податку на добавлену вартість".

Правильності оформлення розрахункових документів у банківській практиці приділяється особлива увага. Якщо хоча б один з реквізитів документів не заповнений або заповнений неправильно, банк такий розрахунковий документ до виконання не приймає. Використання факсиміле замість підпису, виправлення і підчистки У розрахункових документах не допускаються. Банк може робити виправлення в розрахункових документах у разі часткового виконання розрахункового документа та у разі зміни з ініціативи банку платника номера рахунка платника, назви та коду банку платника.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ банк у день отримання документа має зробити на його зворотному і запис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера і виконавця, завіреними штампом банку) та повернути його клієнтові. Недостовірність розрахункового документа часто-густо вказує на незаконність грошової операції, що проводиться.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа.

Платник з урахуванням своїх технічних можливостей може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Конкретний спосіб подання платником (клієнтом) документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Раніше, коли розрахунки між платником і одержувачем здійснювалися без застосування системи електронних міжбанківських розрахунків, розрахункові документи підприємств між установами банків доставлялися кур'єрською поштою (спецзв'язком).

При здійсненні безготівкових розрахунків клієнти застосовують, як уже було зазначено в розділі 3, систему електронних платежів "клієнт -- банк", яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтом і банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту.

Кошти списуються з рахунка платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше ніж два).

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. Операційний час -- частина операційного дня банку або іншої установи -- члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та вико­нані цим банком протягом цього самого робочого дня. Операційний день -- частина робочого дня банку або іншої установи -- члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, а також можна за наявності технічної можливості здійснити їх оброблення, передавання та виконання. Тривалість операційного дня й операційного часу встановлюється банком або іншою установою -- членом платіжної системи самостійно і зазначається в їх внутрішніх правилах.

На всіх примірниках паперово-розрахункових документів У правому верхньому куті банк проставляє дату їх надходження. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп "Вечірня". Дата виконання розрахункового документа проставляється у правому нижньому куті. У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк одержувача зобов'язаний зараховувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідної інформації від розрахункової палати. Порушення строків здійснення документообороту завжди комусь вигідні. Відомо, що на початку 90-х років багато банків затримували розрахункові документи, відтягували час зарахування коштів на рахунки клієнтів і завдяки цьому протягом деякого часу використовували у власних цілях чужі гроші. Затримки банками коштів за рахунками клієнтів недопустимі.

Форми розрахунків змінюються і вдосконалюються. В останні роки вирішальний вплив на вдосконалення їх справляє бурхливий розвиток комп'ютерної техніки.



Висновок

Таким чином безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки шляхом запису по рахункам в банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються на рахунок отримувача. Безготівкові розрахунки в господарстві організовані по визначеній системі, під якою розуміють сукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, що застосовуються до їх організації, визначених певними умовами господарювання, а також форм і способів розрахунків і пов'язаного з ними обігу документів.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівоквих розрахунків:

-- платіжне доручення;

-- платіжні вимоги - доручення;

-- чеки;

-- акредитив;

-- платіжні вимоги;

-- векселя;

-- інкасові доручення (розпорядження).

Форми безготівкових розрахунків розрізняють залежно від характеру і змісту відповідних розрахункових документів.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам-власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Отже, питання розрахункових документів, є досить актуальним на сьогоднішній час. Воно є дуже важливим для розвитку національної економіки, і потребує більш чіткої законодавчої регламентації. На мою думку в законодавстві треба більше уваги приділяти таким формам безготівкових розрахунків як чеки, акредитив і вексель.

Стабільність фінансової системи України і національної економіки безпосередньо пов'язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з наявністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.



Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльсть".

2. Інструкція Правління НБУ «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України».

3. Закон України «Про НБУ».

4. Банковское дело. Под ред. В.И. Колесникова и Л.П. Кроливецкой. М: Финансы и статистика.

5. Ефимова Л.Г. Банковское право. Учебное и практическое пособие. М.: Издательство БЭК.

6. Гарантии и акредитивы в современной банковской практике. М., 1995.

Размещено на Allbest.ru

...