Загальні принципи та підходи при створенні управлінських інформаційних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут заочно-дистанційної освіти

Кафедра обліку і аудиту

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Управління інформаційними системами в аналізі та аудиті»

на тему: «Загальні принципи та підходи при створенні управлінських інформаційних систем»

ст. гр. С-ОА-13-1

Гладнєвої Олени Вiкторiвни

Залікова книжка № 250547

Перевірив:

Шевердинський К.I.

Дніпропетровськ - 2013

План

Вступ

1.Поняття інформації, інформаційної системи (ІС) та інформаційної технології (ІТ)

2. Класифікація інформаційних систем

3. Структура інформаційних систем

4. Забезпечення інформаційних систем

5. Особливості інформаційних систем

6. Основні підходи при створенні інформаційних систем

7. Принципи проектування інформаційних систем

8. Етапи проектування інформаційних систем

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Управлінська інформаційна система (УІС) є інтегрованою звітною системою, призначеною для допомоги менеджерам у плануванні, здійсненні і контролі діяльності організації. Вона готує звіти на основі даних, отриманих з багатьох систем здійснення операцій та із зовнішнього оточення організації. Концентрує їх, щоб зробити ці дані більш придатними для інформаційних менеджерів.

УІС адресуються до проблем, що відомі й зрозумілі заздалегідь (такі проблеми структу-ровані, вони піддаються формалізації), тому може бути визначена відповідна інформація, спроектовані звіти і написані програми. Ці системи функціонують на періодичній основі, наприклад, надання щомісячних звітів про доходи і витрати. Менеджери за допомогою персональних комп' ютерів можуть отримувати певні звіти в будь-який час протягом дня.

УІС мають тенденцію до того, щоб обмежуватися "тільки зчитуванням" даних, якими не можна маніпулювати. Наприклад, менеджер не може використовувати УІС, щоб одержати запроектовані цифри доходів і втрат або щоб знайти рішення, засновані на різних обсягах продажів. Це обмеження не заперечує цінність системи. Оскільки менеджер відчуває потребу в періодичній інформації, УІС є важливим інструментом для забезпечення регулярних звітів, що підвищують ефективність управлінського планування і контролю.

Поняття інформації, інформаційної системи (ІС) та інформаційної технології (ІТ)

система інформаційний управлінський

У загальному розумінні інформаційними (автоматизованими) системами управління називають організаційні системи, в яких переробка інформації відбувається за допомогою засобів обчислювальної техніки. Для розв'язування будь-якої задачі необхідно створити інформаційне та математичне забезпечення. Ключовим елементом є поняття інформації. Слово інформація походить від латинського слова informatio- виклад, роз'яснення, тлумачення, подання, поняття, обізнаність, просвіта.

Інформація являє собою сукупність відомостей про факти, об'єкти, події та ідеї, які мають цілком певне значення, її можна створювати, передавати, зберігати, шукати, приймати, розмножувати, обробляти, знищувати. Водночас інформацію можна визначити як сукупність символів - образів, які мають змістове значення. Вона є одним із видів ресурсів, які використовуються людиною в трудовій діяльності та побуту. Як ресурс вона має всі властивості: має ціну, коштує грошей, її можна продавати, купувати, загалом становить інтереси багатьох груп людей, бізнесу, може цікавити конкурентів, опонентів тощо.

Єдиного загального визначення поняття інформації не існує. Досить часто її сутність розглядається через поняття ентропії. Ентропія - це міра безпорядку, що має місце в системі , міра невизначеності знань про внутрішню структуру системи. Вона пов'язана з інформацією тому, що вони характеризують реальну дійсність з точки зору хаосу і впорядкованості відповідно.

Інформаційний ресурс - це особливий вид ресурсу, що ґрунтується на ідеях і знаннях, нагромаджених у результаті науково-технічної діяльності людей і поданих у формі, придатній для збору реалізації та відтворення.

Властивості будь-якого ізольованого об'єкта не можуть бути дослідженими без урахувань властивостей його складових елементів, характеру їх взаємозв'язку та взаємодії. У даному випадку об'єкт розглядається як сукупність взаємозв'язаних та взаємодіючих елементів, що являють собою систему.

Теорія систем - напрям науки, пов'язаний з розробленням та вивченням сукупності різних проблем аналізу та синтезу систем будь-якої природи. Визначимо основні її поняття.

Система - існує як одне ціле, в якій функціонування кожного елементу підпорядковано необхідності збереження цілого.

Підсистема - частина системи, для якої може бути сформульована її визначна роль у функціонуванні системи.

Стан системи - впорядкована сукупність значень характеристик, які визначають хід процесів, які відбуваються в системі.

Елемент системи - частина системи, яка розглядається в кожному конкретному дослідженні як найпростіша, що має зв'язок з іншими елементами, у тому числі й елементами того самого виду.

Структура системи - однорідна частина системи, що має зв'язок з іншими структурами. Її стан характеризується визначеною сукупністю характеристик.

Характеристика структури - кількісний або якісний показник, що визначає стан структури і хід процесів, які в ній відбуваються.

Кінцева структура - умовне поняття, що означає структуру, яка вивчається в даному конкретному дослідженні на основі зв'язків, спрямованих на неї з боку інших структур.

Зовнішнє середовище системи - сукупність факторів, що діють на систему зовні і впливають на характеристику її структур.

Управління - зміна стану об'єкта, системи під дією деяких факторів, що призводять до зміни середовища.

Залежно від складності системи можна поділити на прості та складні. Під оцінкою складності розуміють показник, що характеризує кількість станів, в яких може знаходитися система.

Система обробки даних (СОД) - це комплекс технічних та програмно-математичних засобів для вирішення проблем автоматизованим способом, тобто за допомогою засобів обчислювальної техніки. Основні функції СОД полягають у зборі, видачі, накопиченні, збереженні та обробці великих обсягів інформації.

Інформаційна система - система обробки даних в будь-якій предметній галузі із засобами накопичення, збереження, оновлення , пошуку та видачі інформації.

До ІС входять люди, обладнання, процеси, процедури , дані та операції. У США під ІС розуміють усі письмові й електронні форми поширення інформації, обробки даних та обміну ідеями. ІС характеризується наявністю функціональної та забезпечувальної частин.

ІС передбачають використання інформаційних технологій. Під технологією в широкому смислі розуміють науку про виробництво матеріальних благ, яка має три аспекти: інформаційний (опис принципів та методів виробництва), інструментальний (знаряддя праці, за допомогою яких реалізується виробництво) та соціальний (кадри та їх організація).

Будь-яка ІС характеризується наявністю технології перетворення вихідних даних у результативну інформацію. Такі технології називають інформаційними. В інформаційній технології можна виділити дві складові:

здатність генерувати за запитом інформаційний продукт;

засоби доставки цього інформаційного продукту в зручний час і в зручній для користувача формі.

Кожна інформаційна технологія орієнтована на обробку інформації певних видів: даних, текстової інформації, статистичної графіки, знань, анімації, звуку і т. ін. Сучасний рівень розвитку інформаційної технології називається новою інформаційною технологією, ознаками якої є розвинута комп'ютерна техніка, сучасне програмне забезпечення, надійні комунікації, діалоговий режим спілкування користувача з комп'ютером, можливість колективного формування та заповнення документів.

2. Класифікація інформаційних систем

Загальноприйнятої класифікації ІС досі не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками. Найбільш поширеними протягом тривалого часу були такі класифікаційні угрупування систем:

За рівнем або сферою діяльності: державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

Залежно від засобів вирішення інформаційної проблеми: ручні, механізовані, автоматизовані, автоматичні.

За виконуючими функціями: інформаційно-пошукові (довідкові) системи, системи управління, системи моделювання (системи штучного інтелекту), навчальні та екзаменуючи системи, експертні системи.

Залежно від галузі застосування: медичні, економічні, соціальні, лінгвістичні.

За характером перетворення інформації : обчислювальні, імітаційні, підтримки прийняття рішень.

За математичною суттю: прямого розрахунку, інформаційно-пошукові, оптимізаційні.

За можливістю формалізованого опису: формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших можна описати у вигляді математичних формул та залежностей, а щодо других цього зробити не можна.

За регулярністю розв'язування задачі: систематичні, епізодичні та випадкові.

3. Структура інформаційних систем

Комп'ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собі багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Згідно зі стандартом РД 50-680-88 (Автоматизовані системи. Основні положення) при створенні ІС використовують поняття структури, що виражає характеристику внутрішнього стану системи та опис постійних зв'язків між її елементами.

Виділяють функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура - це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції ІС або її частини, а зв'язки між елементами - це потоки інформації, яка циркулює між ними під час функціонування ІС.

Технічна структура - це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів ІС, а зв'язки між елементами відображають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами інформаційні, субпідрядності та взаємодії.

Документальна структура - це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами - взаємодії, вхідності і залежності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв'язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Інформаційна структура - це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними - операції перетворення інформації в системі. Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні масиви, а зв'язками - операції роботи з масивами: введення, коригування, перегляду, знищення тощо.

4. Забезпечення інформаційних систем

Автоматизована ІС складається з двох частин: функціональної та забезпечувальної, яка реалізує функціональну частину за допомогою програмно-апаратних засобів та інструментів.

Функціональна частина фактично є моделлю системи управління об'єктом і складається з функціональних підсистем, комплексів задач, автоматизованих робочих місць (АРМ).

Функціональна підсистема - це самостійна частина системи, що виконує конкретні функції та завдання управління і характеризується відповідним цільовим призначенням , певною методикою проведення розрахунків економічних показників, підпорядкованістю та технологічними особливостями експлуатації. До неї належать елементи системи, що визначають її функціональні можливості , тобто що може система, її призначення, функції управління тощо. Функціональний підхід до структури ІС дає змогу відокремити підсистеми (компоненти). Перелік таких підсистем у різних ІС неоднаковий. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональні підсистеми статистики промисловості, сільського господарства, капітального будівництва і т. ін. Як правило, ознаками для виділення функціональних підсистем можуть бути:

етапи управлінського процесу - планування, моделювання, облік, прогнозування, прийняття рішень;

елементи виробничого процесу - особливості технології, потоки товарно-матеріальних цінностей, фінансові розрахунки, збут продукції тощо;

виконувані функції - функції, що виконуються на робочому місці за груповою або індивідуальною ознакою, згідно з структурою установи та штатного розпису;

елементи організаційної структури - поділ на відповідні підрозділи, штатний розпис, посадові обов'язки тощо.

Призначення будь-якої функціональної підсистеми ІС полягає в розв'язуванні економічних задач прийняття управлінських рішень, що базується на результатах обробки даних.

На сучасному етапі створення та розвитку ІС у фінансових установах функціональна частина проектується у вигляді сукупності АРМ користувача. Наприклад, в банківських установах створені різноманітні АРМ які утворюють програмний комплекс - операційний день банку ( ОДБ), що функціонує в операційний час банку і перш за все призначений для швидкого, сервісного та якісного обслуговування клієнтури.

Для розв'язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої економічної задачі необхідно створити певні умови. Ця проблема вирішується розробленням і впровадженням різних видів забезпечення, визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій. За час виникнення і розвитку ІС в економіці мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик обчислювальної техніки, що в той чи інший період використовувалася для автоматизації економічних задач.

Частина забезпечення складається з підсистем технічного, математичного, програмного, інформаційного, лінгвістичного, правового, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення.

Технічне забезпечення - комплекс технічних засобів, що використовується для вводу, обробки, підготовки, збереження, використання та передачі даних; методичні та керівні матеріали; комплект технічної документації; персонал, що обслуговує технічні засоби.

Математичне забезпечення - сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв'язування задач, які застосовуються в ІС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшого розроблення програмних засобів

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм постійного користування, що створюють бібліотеки програм, а саме системні програми, пакети прикладних програм, системи управління базами даних (СУБД). Воно являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для налагодження, функціонування і перевірки працездатності ІС.

Інформаційне забезпечення - сукупність даних та правил їх отримання, організації структури та зміст інформаційних сукупностей, зберігання та оновлення даних, методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови та ведення інформаційної бази і т. ін.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність мовних засобів для формалізації мови опису інформації та інших елементів ІС.

Правове забезпечення сукупність законодавчих актів, правових норм та нормативів, які регламентують правові відносини під час функціонування ІС та юридичний статус результатів такого функціонування.

Організаційно-методичне забезпечення - сукупність правил, документів, інструкцій та положень, які забезпечують створення системи та взаємодію її складових, описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС.

Ергономічне забезпечення являє собою сукупність вимог, що спрямовані на узгодження психологічних та фізіологічних особливостей людини з технічними характеристиками засобів обчислювальної техніки та параметрами робочого місця, середовища, а також створювати найсприятливіші умови праці людини в ІС. Загалом робоче місце має відповідати нормативним значенням рівня освітленості, шуму, випромінення, температури, вологості.

5. Особливості інформаційних систем

Задачі, що розв'язуються в комп'ютерних ІС, мають ряд характерних особливостей, які впливають на технологію автоматизованої обробки даних. А саме:

інформаційний взаємозв'язок. Він виявляється в тому, що результати розв'язання одних задач є вхідними даними для розв'язування інших. Ця особливість впливає на склад та з

міст інформаційної бази комп'ютерної системи, потребуючи також вибору способів і методів нагромадження та зберігання інформації в системі;

масовість та груповий характер розв'язання. Як правило, економічні розрахунки виконуються через певний термін, причому визначається не один, а група взаємозв'язаних економічних показників. Ця особливість впливає на структуру алгоритмів розв'язування задач, а також на склад та зміст програмного забезпечення систем;

потреба багатоваріантного розв'язування. Це стосується задач прогнозування, планування та прийняття рішень. Саме тому в комп'ютерній системі мають бути передбачені відповідні спеціальні інструментальні та апаратні засоби;

чітко регламентовані терміни подання вхідних даних і результатів розв'язування задач, а також вимоги до точності вхідних даних і результатів розв'язування задач. Тому при створенні комп'ютерної ІС необхідно вирішувати питання контролю інформації на всіх етапах її переробки (перетворення);

постійні зміни складу економічних показників та методик їх розрахунку. Ця особливість впливає на склад та зміст програмного забезпечення, особливо на прикладну його частину.

6. Основні підходи при створенні інформаційних систем

У теорії та практиці створення ІС виділяють три підходи: локальний, глобальний, системний.

Локальний підхід полягає в тому, що ІС створюється послідовним нарощуванням задач, що приводять до збільшення функціональних можливостей. Він передбачає необмежений розвиток ІС. До позитивних сторін цього підходу можна віднести: відносно швидку віддачу, наочність задач, можливість розроблення ІС невеликими блоками, простоту керування створення системи. Недоліками є: дублювання інформації, неможливість забезпечення раціональної організації комплексів задач, постійна перебудова програм та організації задач, що приводить до дискретизації самої ідеї створення ІС.

При глобальному підході створюється проект системи в повному обсязі, а потім здійснюється її розроблення та впровадження. Як правило, цей підхід призводить до морального старіння проекту ще до його впровадження, оскільки час його впровадження може перевищувати період оновлення технічних, програмних та інших засобів, використаних у ньому.

Системний підхід - це комплексне вивчення об'єкта автоматизації як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємозв'язків між ними. Об'єкт розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. Він заснований на таких принципах: кінцевої мети, єдності, зв'язності, модульності, ієрархії, функціональності, розвитку, децентралізації, невизначеності. Характерними ознаками цього підходу є:

однозначне охоплення проектуванням великої кількості задач;

максимальна типізація та стандартизація рішень;

багатоаспектне уявлення про структуру ІС як про систему, що складається з кількох класів компонентів, та відносна автономна їх робота;

ключова роль баз даних;

локальне впровадження та збільшення функціональних задач.

Завданням цього підходу до створення ІС є розроблення всієї сукупності методологічних та соціально-наукових засобів обстеження (опис, аналіз, синтез, реалізація) систем різного типу.

7. Принципи проектування інформаційних систем

При проектуванні ІС необхідно використовувати відповідні стандарти - принципи, загальні вимоги та нормативи. Стандарти проектування автоматизованих систем ґрунтуються на загальних принципах:

системності, що забезпечує встановлення зв'язків між складовими структурними одиницями на базі системного підходу. Особлива увага приділяється інформаційним зв'язкам: установлюється їх кількість, виділяються та аналізуються ті зв'язки, які зумовлені метою вивчення систем, а далі відбираються найперспективніші , які реалізують цільову функцію. Системний підхід дає змогу знаходити оптимальний варіант структури системи і таким чином забезпечувати найвищу ефективність її функціонування;

порушення функціонування автоматизованої системи в цілому. Принцип розвитку полягає в тому, що ІС створюється з урахуванням можливостей постійного поповнення й оновлення функцій системи і видів її забезпечення;

сумісності (демократизації), що дозволяє створювати ряд інформаційних інтерфейсів, за допомогою яких автоматизована система може взаємодіяти з іншими ІС, залежно від технологічної необхідності;

стандартизації та уніфікації, що забезпечує використання типових, стандартних та уніфікованих елементів і проектних рішень;

ефективності, що ґрунтується на оптимальному співвідношенні між витратами на створення, розвиток, експлуатацію ІС та ефективність від впровадження;

єдиної інформаційної бази, що ґрунтується на використанні єдиної системи управління базами даних, єдиної системи класифікації та кодування інформації;

декомпозиції - використовується при вивченні особливостей, властивостей елементів в цілому. Він ґрунтується на розподілу системи на частини, виділенні певних комплексів робіт, створенні умов для ефективного аналізу системи та її проектування;

надійності, що забезпечує експлуатацію автоматизованих систем у випадках перебоїв енергопостачання, виходу з ладу технічних засобів тощо;

безпеки обробки інформації, що гарантує захист інформаційних потоків у процесі обробки, збереження та обміну інформації;

продуктивності, що ставить жорсткі вимоги до терміну та якості обробки даних інформаційних процесів;

адаптації, що забезпечує придатність автоматизованих систем до модифікації та розширення без втрат інформаційної бази;

простоти та зручності експлуатації, що забезпечує простоту та легкість у використанні користувачам ІС.

8. Етапи проектування інформаційних систем

Держстандартом визначені такі основні стадії розроблення ІС: допроектну, проектну, впровадження та експлуатації.

Допроектна стадія. Розробник спільно із замовником проводять організаційні заходи з підготовки об'єкта автоматизації до обстеження і створення інформаційної бази, складають техніко-економічне обґрунтування, постановку задачі і технічне завдання на розроблення системи. Визначаються очікувана ефективність системи та вартість робіт з проектування та розроблення системи. Всі документи на цій стадії затверджуються у двосторонньому порядку. Технічне завдання на розроблення автоматизованої системи складається на підставі техніко-економічного обґрунтування в цілому, з виділенням відповідних етапів і затверджується розробником та замовником.

Проектна стадія. На цій стадії здійснюється розроблення технічного та робочого проектів, програмування складових частин, налагодження та тестування програмного забезпечення. Підставою для розроблення технічного проекту системи є затверджене технічне завдання. Після затвердження технічного проекту розробляється робочий проект, що не затверджується. Одночасно з розробленням проектів створюються класифікатори та довідники інформації.

Стадія впровадження. Система здається в дослідну та в промислову експлуатацію. Цей етап включає апробацію окремих елементів та впровадження проекту системи в цілому. Готовність системи і введення її в експлуатацію оформлюється відповідно укладанням актів завершення робіт, прийманням системи в дослідну і промислову експлуатацію тощо.

Стадія експлуатації. На цій стадії здійснюється супровід програмного та технічного забезпечення, виконання робіт щодо постійного введення інформації. Супроводження програмного забезпечення здійснюється з метою внесення змін залежно від змін чинного законодавства, нормативів або процесу подальшого розвитку системи.

Висновок

Початково сформульовані, зокрема, українським академіком В.М. Глушковим, науково-методичні засади й практичні рекомендації щодо проектування автоматизованих інформаційних систем управління в сучасних умовах перетворилися на методичні принципи створення комп'ютерних ІC (загальні, часткові, організаційно-методичні), закріплені державним, та міжнародними стандартами.

До головних принципів створення УАІС належать принципи системності, розвитку, сумісності, стандартизації та уніфікації, ефективності.

Принцип системності є основоположним при створенні, функціонуванні й розвитку автоматизованих ІС. Він дає змогу розглядати досліджуваний об'єкт як єдине ціле та виявляти завдяки цьому різноманітні типи зв'язків між структурними елементами, які забезпечують цілісність системи.

У процесі проектування aвтоматизованих ІС системний підхід дає змогу використовувати математичний опис функціонування й дослідження різноманітних властивостей окремих елементів і системи в цілому, моделювати досліджувані процеси для аналізу роботи створюваних систем.

Практичне значення системного підходу полягає в тому, що він дає змогу в доступній для аналізу формі не лише відобразити все істотне, цікаве для творця автоматизовані системи, а й використати ЕОМ для дослідження поводження системи в конкретних (заданих експериментатором) умовах. Тому основу створення автоматизованих ІС управління в сучасних умовах покладено метод моделювання на базі системного підходу, завдяки якому вдається відшукати оптимальний варіант структури системи, забезпечуючи найвищу ефективність її функціонування.

Принцип розвитку полягає в тому, що автоматизована ІС створюється з урахуванням можливості постійного розширення і оновлення функцій цієї системи та видів її забезпечення. Передбачається, що комп'ютерна інформаційна система з часом має нарощувати свої обчислювальні потужності, оснащуватися новими технічними й програмними засобами, бути здатною постійно розширювати й оновлювати склад функціональних задач та інформаційного забезпечення у вигляді баз даних.

Принцип сумісності полягає в забезпеченні здатності взаємодії автоматизованих ІС різних видів і рівнів у процесі їх спільного функціонування. Реалізація цього принципу дає змогу забезпечувати нормальне функціонування економічних об'єктів, підвищувати ефективність управління в цілому та окремих його ланок.

Принцип стандартизації та уніфікації полягає в необхідності застосування типових уніфікованих і стандартизованих елементів функціонування автоматизованих ІС. Упровадження у практику створення й розвитку автоматизованих ІС цього принципу дає змогу скоротити часові, трудові та вартісні витрати на створення автоматизованих ІС при максимально можливому використанні нагромадженого досвіду у формуванні проектних рішень та упровадженні автоматизації проектних робіт.

Принцип ефективності полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення автоматизованих ІС і цільовим ефектом, здобутим при їх функціонуванні.

Для ефективного здійснення управління, крім загальних принципів, вирізняють також низку часткових принципів, які деталізують загальні. Додержання кожного з часткових принципів дає змогу одержати певний економічний ефект. До часткових принципів належать: принцип декомпозиції, принцип першого керівника, принцип нових задач, принцип автоматизації інформаційних потоків і документообігу, принцип автоматизації проектування.

Принцип декомпозиції - використовується при вивченні особливостей, характерних властивостей елементів і системи управління об'єктом у цілому. Полягає він у поділі системи управління об'єктом на частини, виокремленні певних комплексів робіт, створенні умов для ефективнішого аналізу та проектування автоматизованої інформаційної системи.

Принцип першого керівника передбачає закріплення відповідальності при створенні автоматизованої ІС за замовником - керівником підприємства, установи, галузі, який є майбутнім користувачем, що відповідає за введення в дію та функціонування автоматизованої ІС.

Принцип нових задач - пошук постійного розширення можливостей автоматизованої інформаційної системи, удосконалення процесів управління, одержання додаткових результатних показників з метою оптимізації управлінських рішень. Це може супроводжуватися постановкою та реалізацією на ЕОМ нових задач управління.

Принцип автоматизації інформаційних потоків і документообігу передбачає комплексне використання автоматизованих інформаційних технологій на всіх стадіях проходження інформації від моменту її реєстрації до здобуття результативних показників і формування управлінських рішень.

Принцип автоматизації проектування має на меті підвищити ефективність самого процесу проектування і створення автоматизованих ІС за рахунок введення індустріальних методів. Сучасний рівень розробки й впровадження автоматизованих інформаційних систем дає змогу широко використовувати типізацію проектних рішень, уніфікацію методів і засобів при підготовці проектних матеріалів, стандартизації підходів при проектуванні окремих елементів автоматизованих ІС і підсистем, методи автоматизації виконання проектних робіт з використанням персональних ЕОМ.

Проблеми створення АІС пов'язані, з одного боку, із загальними теоретичними основами розвитку економіки країни і конкретного економічного об'єкта (підприємства, організації тощо), а з іншого - зі специфікою технології автоматизованої обробки даних в управлінні. Тому розглянуті основні методологічні принципи створення АІС доповнюються організаційно-технологічними, без урахування яких неможлива розробка і впровадження нових інформаційних технологій в практику управління. До них належать принципи: абстрагування, формалізації, концептуальної спільності, несуперечності й повноти, незалежності даних, структурування даних, доступу кінцевого користувача.

Принцип абстрагування полягає у виділенні суттєвих (з конкретної позиції розгляду) аспектів системи та абстрагуванні від несуттєвих з метою представлення проблеми в зручному для аналізу й проектування вигляді.

Принцип формалізації полягає в необхідності використання формалізованих методів описування і моделювання процесів функціонування системи, які вивчаються і проектуються.

Принцип концептуальної спільності полягає у дотримуванні єдиної методології на всіх етапах створення АІС і всіх її складових.

Принцип несуперечності й повноти полягає у наявності у створюваній АІС усіх необхідних елементів та їх узгодженій взаємодії.

Принцип незалежності даних передбачає, що моделі даних мають бути проаналізовані і спроектовані незалежно від процесії їх обробки, а також від їх фізичної структури і розподілу в технічному середовищі.

Принцип структурування даних передбачає необхідність структурування та ієрархічної організації елементів інформаційної бази АІС.

Принцип доступу кінцевого користувача полягає у тому, що користувач повинен мати ефективні засоби доступу до бази даних АІС.

Список використаної літератури

1. Закон Украины "О защите информации в автоматизированных системах" № 80 от 05.07.94 //Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №31.

2.http://www.bookbrains.com/book_132_chapter_12_2.1._Prin%D1%81ipi_stvorennja_%D0%86S.html

3. http://do.gendocs.ru/docs/index-10653.html?page=3

4.http://uareferat.com/

Размещено на Allbest.ru

...