Основи бухгалтерського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Бухгалтерський облік"

м. Дніпропетровськ

2011

Зміст

Вступ

1. Систематичні та хронологічні записи

1.1 Облікові регістри та їх види

1.2 Метод подвійного запису

2. Основні етапи підготовки річної фінансової звітності

2.1 Склад та елементи фінансової звітності

2.2 Порядок складання і подання фінансової звітності

Висновки

Практичний розділ

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність гармонізації у сфері бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності зростає у зв'язку з розширенням Європейського Союзу, яке відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва.

Аналіз публікацій вітчизняних авторів свідчить про те, що питання узгодження фінансової звітності українських підприємств з вимогами ЄС не достовірно досліджені і на даний час. Серед праць учених України немає єдиного підходу до формування та відображення у звітності облікової інформації. Одні автори схильні до побудови звітності на засадах, які застосовуються в англомовних країнах. Зокрема з цього приводу Голов С.В. зазначає, що доцільно враховувати досвід ЄС, зберегти лише загальну структуру фінансових звітів та мінімальні вимоги до розкриття інформації. Слід також відмовитися від жорсткої регламентації бухгалтерського обліку, передусім системи обліку витрат [25, с. 18].

З цих позицій звітна інформація одного підприємства ще більше відрізнятиметься від даних іншого, даний факт ставить під сумнів доцільність зведення фінансової звітності органами статистики через неспівставність даних. Але деякі автори схиляються до думки, про необхідність уніфікованої фінансової звітності.

Важливим питанням подальшого розвитку бухгалтерського обліку та звітності в Україні є визначення вимог до обсягу та якості інформації, яка надається зовнішнім користувачам у вигляді фінансової звітності підприємства. Зокрема, слід визначити сферу застосування МСФЗ в Україні.

Метою курсової роботи є дослідження методики і техніки складання Звіту про фінансові результати та зрозуміти хронологічність і систематичність записів.

Правильне складання та подання фінансової звітності надає можливість вчасно і в правильному напрямку зорієнтуватися підприємцям для пошуку резервів подальшого, успішного розвитку та вдосконалення діяльності підприємства. Подальша диференціація вимог до фінансової звітності сприятиме вдосконалення звітності в Україні, спрощенню обліку та звітності некорпоративних суб'єктів господарювання.

Об'єктом дослідження є фінансові результати підприємства та хронологічні та систематичні записи в облікових регістрах.

Предметом дослідження є порядок обчислення фінансових результатів, методика і техніка складання Звіту про фінансові результати та характеристика облікових регістрів.

Інформаційною базою написання курсової роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку фінансових результатів та складання фінансової звітності, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри.

1. Систематичні та хронологічні записи

1.1 Облікові регістри та їх види

Господарські операції, оформлені відповідними документами, для одержання узагальненої інформації про наявність і зміни майна підприємства, господарські процеси і фінансові результати діяльності підлягають групуванню і відображенню в певному порядку в облікових регістрах.

Облікові регістри - це носії інформації спеціального формату і будови (паперові, машинні), призначені для реєстрації, групування й узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними первинними документами.

Записи господарських операцій в регістрах називаються обліковою реєстрацією.

Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного керівництва, економічного аналізу господарської діяльності окремих ланок і підприємств в цілому, а також для складання звітності. Тому своєчасне і правильне відображення господарських операцій в облікових регістрах - одна із обов'язкових умов якості й оперативності обліку.[24]



Рис.1.1 Облікові регістри

обліковий регістр фінансовий звітність

За зовнішнім виглядом облікові регістри поділяються на книги, картки, окремі листки. В бухгалтерських книгах окремі листки міцно переплетеш (зброшуровані). Сторінки книги до початку записів обов'язково нумерують. На звороті останньої сторінки за підписом головного бухгалтера вказують загальну кількість сторінок у книзі. У деяких книгах (наприклад, Касова книга) сторінки не тільки нумерують, а й прошнуровують шпагатом і скріплюють сургучною або мастичною печаткою. На обкладинці книги зазначають назву підприємства або організації і назву цієї книги, а також рік, на який її заведено.

Для кожного окремого рахунка (синтетичного, аналітичного) у книзі відводять певну кількість сторінок залежно від передбачуваного обсягу записів. Щоб легше було знайти певний рахунок, у книзі наводять зміст, у якому зазначають номери сторінок.[31]

Основною перевагою ведення обліку у книгах є надійність зберігання облікових записів. Тому книги використовують на тих ділянках обліку, де потрібен посилений контроль за зберіганням облікових записів. Так, облік коштів у касі підприємства при всіх формах обліку ведуть у Касовій книзі. Проте книги мають суттєві недоліки, які обмежують їх застосування в обліку. Зокрема, облік у книгах більш громіздкий, ніж в інших регістрах, що утруднює поділ праці облікових працівників і автоматизоване опрацювання облікової інформації; при великому обсязі книги неможливо швидко знайти рахунки, розміщені у книзі, що знижує продуктивність праці облікових працівників; у книгах залишається значна кількість невикористаних аркушів, що зумовлює їх неекономічність.

Зручнішими для обліку є картки і окремі листки. Картки виготовляють з цупкого паперу або тонкого картону спеціальної форми, стандартних розмірів, їх широко використовують в аналітичному обліку, наприклад для пооб'єктного обліку основних засобів, позамовного обліку затрат на виробництво, сортового обліку матеріальних цінностей на складах та ін. Картки зберігають у спеціальних ящиках - картотеках, де їх систематизують в певному порядку. Для забезпечення збереження картки при відкритті реєструють у спеціальному реєстрі. Кожній картці надається порядковий номер. Картотеки закріплюють за певними обліковими працівниками, які відповідають за їх зберігання і правильність записів у них.

Окремі листки від карток відрізняються тим, що виготовляються з менш цупкого паперу, більшого формату і зберігаються в папках (реєстраторах), з яких легко виймаються для облікових записів. Використовуються окремі листки для ведення журналів-ордерів, допоміжних відомостей, складання машинограм.

Перевага карток і окремих листків полягає в можливості будь-якого групування для одержання необхідної інформації, використовувати при механізації обліку на сучасних електронних обчислювальних машинах, що забезпечує підвищення продуктивності праці облікових працівників і оперативності обліку.

За характером записів облікові регістри поділяють на хронологічні, систематичні і комбіновані.

У хронологічні облікові регістри господарські операції записують в календарній послідовності їх здійснення й оформлення. Хронологічний облік забезпечує контроль за збереженням документів, що надходять до бухгалтерії, повнотою і правильністю бухгалтерських записів. Прикладом регістру хронологічного обліку є реєстраційний журнал операцій, у якому зазначають номер запису, дату, суму операції, а часто - і кореспондуючі рахунки. Підсумок записів у журналі використовують для перевірки повноти і правильності систематичного обліку на рахунках (шляхом порівняння його підсумку з підсумками оборотів по дебету і кредиту синтетичних рахунків).

Систематичні облікові регістри призначені для групування (систематизації) однорідних за економічним змістом господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, До них належить будь-який регістр, у якому записи ведуть на рахунках синтетичного або аналітичного обліку (наприклад, Головна книга, картки пооб'єктного обліку основних засобів, складського обліку матеріалів та ін.).

У комбінованих облікових регістрах хронологічні і систематичні записи. ведуть одночасно. Прикладом комбінованого регістру синтетичного обліку є книга Журнал-головна, яка поєднує реєстраційний журнал (хронологічний облік) і головну книгу (систематичний облік); журнали-ордери і допоміжні відомості, які використовуються при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку, машинограми.[10]

За обсягом змісту записів облікові регістри поділяють на регістри синтетичного, аналітичного обліку і комбіновані.

Регістри синтетичного обліку призначені для відображення економічно однорідних господарських засобів на синтетичних рахунках у грошовому вимірнику, з зазначенням дати, номера і суми бухгалтерського запису, як правило, без пояснювального тексту. Записи у ці регістри здійснюють на підставі первинних або згрупованих (у накопичувальних або групувальних відомостях) документів. Регістри синтетичного обліку бувають хронологічні (реєстраційний журнал), систематичні (головна книга) і комбіновані (книга Журнал-головна, журнали-ордери).

Регістри аналітичного обліку призначені для відображення господарських операцій на окремих аналітичних рахунках, що деталізують зміст показників відповідного синтетичного рахунка. За допомогою цих регістрів забезпечується контроль за наявністю і змінами кожного виду господарських засобів, їх джерел, розрахунками з кожним дебітором і кредитором та ін. Записи в регістри аналітичного обліку роблять більш детально, дають пояснювальний текст, у якому розкривають зміст операції, вказують натуральні і трудові вимірники по відображуваній операції.

Комбіновані облікові регістри призначені для одночасного здійснення синтетичного й аналітичного обліку. Органічне поєднання в одному регістрі аналітичного обліку із синтетичним є характерною особливістю сучасної техніки ведення обліку. Комбіновані регістри забезпечують можливість відображати відповідні об'єкти в аналітичному обліку й одночасно одержувати узагальнені синтетичні показники. Крім того, відпадає необхідність в порівнянні записів на аналітичних і синтетичних рахунках: у такому регістрі підсумки записів на аналітичних рахунках служать підставою для бухгалтерських записів на синтетичних рахунках або замінюють їх. Прикладом такого комбінованого регістру є журнал-ордер до кредиту рахунка "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", в якому протягом місяця реєструють розрахунково-платіжні документи кожного постачальника за одержані матеріальні цінності і надані послуги і роблять відмітки про оплату їх . Записи роблять в розрізі кореспондуючих рахунків. Місячні підсумки цього журналу-ордера дають узагальнені (синтетичні) показники по кредиту рахунка "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками". Аналогічно побудовано також журнал-ордер з обліку розрахунків з підзвітними особами

1.2 Метод подвійного запису

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.

Подвійний запис -- метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом. Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Для прикладу наведемо декілька операцій і їх бухгалтерське проведення.

Операція 1. У касу підприємства надійшли кошти з банку на суму 100 000 грн. Цю операцію буде відображено так спочатку на схемі, а потім у вигляді формули (алгоритму):

Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у формуванні господарської операції і при кореспонденції рахунків необхідно вказувати підставу (документ). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю взаємопов'язаних рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті господарської операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні бухгалтерські проводки.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки. Розглянута в нашому прикладі бухгалтерська проводка -- проста.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки -- один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

Операція 2. З каси підприємства видано заробітну плату в сумі 25 000 грн, у підзвіт на відрядження -- 350 грн, на оплату канцелярських витрат -- 50 грн. Бухгалтерська проводка за даною операцією буде такою:

К-т "Каса" 25 400

Д-т "Розрахунки за оплати праці" 25 000

Д-т "Розрахунки з підзвітними особами" 350

Д-т "Адміністративні витрати" 50

У складних бухгалтерських проводках не порушується принцип подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов'язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.

Правильна кореспонденція рахунків має велике значення для організації бухгалтерського обліку, його достовірності й правильності, оскільки на перший план виступають сутність господарської операції і її правдиве відображення на рахунках. Тому з метою забезпечення єдиних підходів до відображення операцій розробляють інструкції і типові кореспонденції рахунків. їх наводять у спеціальних довідниках і в коментарях до плану рахунків.

Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а інформація про стан та рух об'єктів обліку відповідно систематизується на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.

Хронологічний запис -- це запис операцій у хронологічній (календарній) послідовності їх виникнення. Хронологічний запис здійснюється у спеціальних журналах з обов'язковим відображенням нумерації господарських операцій, їх змісту, сум і кореспондуючих рахунків. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць господарських операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображення операції на рахунках. Загальні підсумки'проведених у журналі сум за дебетом і кредитом мають збігатися з їх оборотами. [31]

Хронологічний запис ще називають хронологічним обліком може здійснюватися за такою формою (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Журнал реєстрації операцій за______________ 200_ р.

№ і дата	Короткий зміст господарської операції та підстава	Сума, грн	Проводка
			Д-т	К-т
1 03.07.02	Надійшло в касу з поточного рахунка за чеком ІН № 213755	10 000	30	31

У практиці облікової роботи інформацію з бухгалтерської проводки переносять на вказані у проводці рахунки для накопичення й узагальнення, тобто інформацію систематизують на бухгалтерських рахунках. Тому таке групування називають систематичним обліком.

У результаті систематичних записів дані хронологічного обліку шляхом групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку упорядковуються, систематизуються. Прикладом систематичного запису на рахунках є відображення господарських операцій на наведених вище рахунках "Каса", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" тощо.

У практиці облікової роботи за певних форм бухгалтерського обліку хронологічний і систематичний облік ведуть паралельно в окремих облікових регістрах. Застосовують і комбінований спосіб записів господарських операцій шляхом поєднання хронологічного і систематичного записів, зокрема в таких облікових регістрах, як Журнал-Головна, журнали-ордери тощо.

2. Основні етапи підготовки річної фінансової звітності

2.1 Склад та елементи фінансової звітності

Суб'єкти підприємницької діяльності згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні давати різні види фінансової звітності (табл. 2.1)[2]

Таблиця 2.1 Фінансова звітність підприємства

Суб'єкти господарювання	Складові звітності
	Баланс	Звіт про фінансові результати	Звіт про рух грошових коштів	Звіт про власний капітал	Примітки
Окремі юридичні особи -- всі підприєм- ства (крім бюджетних організацій, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва)	+	+	+	+	+
Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності	+	+	-	-	-

Фінансова звітність підприємств складається за такими формами:

Баланс	(форма № 1)
Звіт про фінансові результати	(форма № 2)
Звіт про рух грошових коштів	(форма № 3)
Звіт про власний капітал	(форма № 4)
Примітки	(форма № 5)

Для суб'єктів малого підприємництва та представництв іноземних суб'єктів встановлена скорочена за показниками фінансова звітність, їх звіт складається з Балансу (форма № 1--М) і Звіту про фінансові результати (форма № 2--М).

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними Положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею та оцінка статі може бути достовірно визначена.

За звітним періодом фінансові звіти поділяються на річні та квартальні. Звітним періодом для складання річної фінансової звітності є календарний рік. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року, до моменту ліквідації.

Квартальна звітність складається наростаючим підсумком з початку року у складі двох форм -- Балансу і Звіту про фінансові результати.

Звітність підприємства складається станом на кінець останнього дня звітного періоду. Підприємства, що мають в своєму складі виділені на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, крім фінансової звітності про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.[24]

Форми фінансової звітності (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Держкомстатом України.

Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів державного казначейства України з виконанням бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків і порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.[28]

Складання звітів -- завершальний етап облікового процесу, тому до початку складання звітів проводиться значна підготовча робота.

Процес підготовки до складання та безпосереднього складання фінансової звітності може бути поділений на кілька етапів (рис. 2.2).

Датою подання фінансової звітності вважається день її фактичної передачі за належністю, а у разі надсилання поштою -- дата одержання адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, якщо дата подання звітності припадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Рис. 2.2. Основні етапи підготовки фінансової звітності

Підприємства зобов'язані подавати фінансову звітність:

· органам, до сфери управління яких вони належать;

· власникам (засновникам), відповідно до установчих документів;

· трудовим колективам на їх вимогу;

· органам виконавчої влади та іншим користувачам, відповідно до законодавства.

Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

2.2 Порядок складання і подання фінансової звітності

Закриття рахунків доходів і витрат

На підставі даних бухгалтерського обліку визначається фінансовий результат діяльності підприємства за звітний період. Фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансових результатів від різних видів діяльності підприємства і формується на рахунку 79 "Фінансові результати" . Фінансові результати підприємства згруповані за видами діяльності на субрахунках рахунка 79, як передбачено вимогами П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". За кредитом рахунка 79 відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також сума нарахованого податку на прибуток.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, який, відповідно до П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", відображається в рядку 170 або 175 звіту (залежно від того, отримано прибуток чи збиток), складається з результатів основної діяльності підприємства, результатів фінансових операцій та іншої звичайної діяльності. У свою чергу, фінансовий результат основної діяльності складається з результатів діяльності підприємства в різних напрямах - виробництві, торгівлі, наданні послуг. У цих напрямах групуються доходи і витрати відповідно до плану рахунків. Процедури визначення собівартості реалізації для цих видів діяльності дещо різні.

З метою управлінського обліку можлива будь-яка класифікація видів діяльності. В "1С:Бухгалтерії для України" використовується субконто "Виды деятельности", у розрізі якого ведеться аналітичний облік як на рахунку 79 "Фінансові результати", так і на всіх рахунках обліку доходів і витрат, а також на рахунку 23 "Виробництво". Для підприємства ТзОВ "Добро" було виділено такі види діяльності.[28]

Протягом місяця в програмі безперервно реєструються господарські операції, які групуються за правилами бухгалтерського обліку за синтетичними рахунками і додатково в аналітичних розрізах. Таким чином, на рахунку 70 збираються доходи, отримані від реалізації продуктів різної діяльності підприємства, а на рахунку 71 - інші операційні доходи (у нашому випадку це доходи, пов'язані з реалізацією валюти і коливанням її курсу). Перед визначенням фінансового результату на субрахунках рахунка 90 слід визначити собівартість реалізації за видами діяльності. Невиробничі витрати - адміністративні, витрати на збут - збираються на рахунках 92, 93.

Вони не включаються до собівартості реалізації, а списуються як витрати періоду після його закінчення. Витрати іншої операційної діяльності згруповані за видами на субрахунках рахунка 94. Для визначення фінансового результату рахунки доходів і витрат закриваються на рахунок 79. Окремо за дебетом рахунка 79 відображаються витрати з податку на прибуток. Після закінчення року рахунок 79 закривається. Сальдо рахунка списується на рахунок 44 (залежно від отриманого результату на субрахунок 441 "Нерозподілений прибуток" або 442 "Непокритий збиток").

Визначення чистого фінансового результату

Чистий прибуток звітного періоду визначають сумою одержаного прибутку від звичайної діяльності (фінансовий результат) і доходу від надзвичайної діяльності за мінусом податку на прибуток від надзвичайної діяльності, витрат від надзвичайної діяльності з урахуванням зменшення податку на прибуток від збитків від надзвичайної діяльності.

Збиток звітного періоду визначають сумою одержаного збитку від звичайної діяльності та витрат від надзвичайної діяльності з урахуванням зменшення податку на прибуток від збитків від надзвичайної діяльності.

Діяльність звітного періоду у Формі 2 "Звіт про фінансові результати" підрозділяється на звичайну і надзвичайну за відповідними кодами рядків.[29]

Інвентарізація

При проведенні інвентаризації та регулюванні її результатів слід керуватися Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69, змінами і доповненнями. Основні вимоги цього документа подані у табл 1.5.

На підприємстві за наказом керівника створюється інвентаризаційна комісія яка оформляє результати своєї роботи в інвентаризаційних відомостях, актах інвентаризації та протоколах засідань.

Інвентаризації підлягають усі активи та зобов'язання підприємства, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Підприємство повинне також провести інвентаі ризацію майна і матеріальних цінностей, які йому не належать і облічуються на забалансових рахунках.

Основними завданнями інвентаризації є:

* виявлення фактичної наявності основних засобів, нематеріальних активів товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

* установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

* виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінн стей та нематеріальних активів, що не використовуються;

* перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грои вих цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;

* перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, не матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів І фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютне та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кр диторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутні^ періодів, резервів наступних витрат і платежів.[6]

Таблиця 2.2 Особливостфі інвентаризації окремих активів.

Вид активів (зобов`язань)	Особливі вимоги до проведення інвентаризації	Особливі вимоги до оформлення результатів інвентаризації
		Інвентаризаційний опис, акт інвентаризації	Протокол засідання інвентаризаційної комісії
Основні засоби	Періодичність іцнвентаризації будівель, споруд та інших нерухомих об`єктів основних фондів - один раз у три роки, бібліотечних фондів - один раз у п`ять років		Терміни, ініціатори та джерела списання витрат на спорудження неврахованих об`єктів
Товарно-матеріальні цінності	·Перевантажування, обмір, підрахунок у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні · Здійснення послі-довно за місцями зберігання з оплом-бу ванням примі-щення після закін-чення інвентариза-ції · Оприбуткування та видача цінностей під час інвентариза-ції з поміткою інвентаризаційної комісії	· Окремі описи на товарно-матеріальні цінності: - у дорозі - відвантажені, але не оплачені у сторк покупцями; - що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці) · Групові описи МШП, виданих в індивідуальне ко-ристування пра-цівників із зазна-ченням у них від-повідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться облікові картки) з їх розпискового опису
Незавершене виробництво, ка-пітальне будів-ництво і ремонт	· Застосування тех-нічних розрахунків для визначення кількості сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві	· найменування заділу, стадія або ступінь їх готов-ності, кількість або обсяг робіт · окреме документування сировини, мате-ріалів, купованих напівфабрикатів, що перебувають біля робочих місць і не підда-вались обробці	· стан об`єктів, що законсерво-вані і будівництво яких тимчасово припинене, при-чини і підстави для їх консервації · причини затри-мки оформлення здачі в експ-луатацію об`єктів, що фактично вве-дені в дію пов-ністю або час-тково, але прий-няття і введення в дію яких не оформлене належними документами, а також завершених, але з якихось причин не введених в дію яких не оформ-лене належними документами, а також заверше-них, але з якихось причин не вве-дено в дію
Витрати майбутніх періодів та резерви	· визначення за-лишку резервів на оплату відпусток, на гарантійний резерв за розра-хунком · документальне підтвнрдження сум, віднесених до витрат майбутніх періодів
Розрахунки	·Термін відповіді на виписки, отримані від кредиторів (надані дебіторам) - 10 днів · Отримання розра-хунково-платіжних документів на невідфактуровані поставки · Неврегульовані розрахунки (крім розрахунків з банка-ми, фінансовими і податковими орга-нами відображається за даними обліку)	Надання довідки про дебіторську і кредиторську заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, із зазначенням осіб, винних у цьому, назви і адреси дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості

Складання звіту про фінансовий результат

Зміст і форма Звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", який є аналогом Звіту про прибутки та збитки за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку МСБО 1. Це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Вимоги цього Звіту стосуються підприємств, організацій, установ та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Складання консолідованого Звіту про фінансові результати визначається окремим П(С)БО 20 "Консолідована фінансова звітність". Звіт про фінансові результати за спрощеною формою складають малі підприємства, згідно П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства".

Звіт про фінансові результати (форма № 2) складається із трьох розділів:

1. Фінансові результати.

2. Елементи операційних витрат.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Розділ 1 "Фінансові результати" побудований згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності та функціонуваннями, що забезпечує послідовне зіставляння доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

У "Звіті про фінансові результати" діяльність підприємства, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталів, наведені статті, пов'язані з цими видами діяльності:

- Дохід від участі в капіталі (код 110);

- Інші фінансові доходи (код 120);

- Інші доходи (код 130);

- Фінансові витрати (код 140);

- Витрати від участі в капіталі (код 150);

- Інші витрати (160).

Розділ 1 "Фінансові результати". За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводить до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Витрати слід негайно відображати у Звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

У статті "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" (код рядка 010) відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

У статті "Податок на додану вартість" (код рядка 015) відображається сума податку на додану вартість, яка включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті "Інші вирахування з доходу" (код рядка 030) підприємства показують їх суму у вільному рядку Звіту про фінансові результати. У цьому рядку відображають відрахування на створення (на формування) за звітній період призового фонду та резерву, що покриває розмір джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (код рядка 035) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" (код рядка 040) показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послу) або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Валовий прибуток (збиток) (код рядка 045,050)розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті "Інші операційні доходи" (код рядка 060) відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць;відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) та ін.

У статті "Адміністративні витрати" (код рядка 070) відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

У статті "Витрати на збут" (код рядка 080) відображаються витрати, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

У статті "Інші операційні витрати" (код рядка 090) відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", витрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (окрім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

Прибуток (збиток) від операційної діяльності (код рядків 100, 105) визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

У статті "Дохід від участі в капіталі № (код рядка 110) відображається дохід отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

У статті "Інші фінансові доходи" (код рядка 120) показуються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються методом участі в капіталі).

У статті "Інші доходи" (код рядка 130) показується дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

У статті "Фінансові витрати" (код рядка 140) показуються витрати на відсотки та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

У статті "Втрати від участі в капіталі" (код рядка 150) відображається збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства облік яких провадиться методом участі в капіталі.

У статті " Інші витрати" (код рядка 160) відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від поопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

У статті "Податки на прибуток" (код рядка 180) показується сума податків на прибуток від звичайної діяльності визначена згідно з Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та суми податків на прибуток.

У статтях "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" (код рядків 200, 205) відображаються відповідно: невідшкодовані збитки від звичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел

У статті "Податки з надзвичайного прибутку" (код рядка 210) відображається сума податків, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

Чистий прибуток (збиток) розраховується (коди рядків 220, 225) як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

У розділі 2 "Елементи операційних витрат" Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управлянні та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. Собівартість реалізованих товарів,запасів, іноземної валюти у цьому розділі не наводиться.

Розділ 3 "Розрахунок показників прибутковості акцій" Звіту про фінансові результати заповнюють (коди рядків 230-270) акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій. У проміжній (квартальній) фінансовій звітності наводяться показники, передбачені статтями "Чистий прибуток (збиток), що припадає на одну просту акцію" і "Скоригований чистий прибуток (збиток), що припадає на одну просту акцію" .

У статті "Середньорічна кількість простих акцій" (код рядка 300) наводиться середньозважена кількість простих акцій, які перебували в обігу протягом звітного періоду.

У статті "Скорегована середньорічна кількість простих акцій" (код рядка 310) наводиться середньорічна кількість простих акцій в обігу, скорегована на середньорічну кількість потенційних простих акцій, що можуть бути випущені в обігу згідно з укладеними угодами (опціон, ф'ючерсний контракт тощо).

У статті "Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію" (код рядка 320) наводиться показник, що розраховується діленням різниці між сумою чистого прибутку (збитку) і сумою дивідендів на привілейовані акції на середньорічну кількість потенційних простих акцій.

У статті "Скорегований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію" (код рядка 330) відображається показник, який розраховується діленням скорегованої суми чистого прибутку (збитку) на скореговану середньорічну кількість простих акцій в обігу.

У статті "Дивіденди на одну просту акцію" (код рядка 340) відображається показник, який розраховується шляхом діленням суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

Складання балансу

"Баланс" - це підсумкова оцінка загального господарського стану підприємства на кінець звітного періоду (згідно до П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"). Але бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення господарських засобів (активів) підприємства та джерел їх формування на звітну дату. Метою складання балансу є надання користувачам - юридичним і фізичним особам - повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату [1][12].

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги щодо визначення і розкриття змісту його статей встановлені П(С)БО 2 "Баланс". Треба зазначити, що у 2008 році до форми Балансу були внесені зміни та доповнення. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Новий бланк бухгалтерського балансу наведений у додатку Б.

Для банків форма і зміст балансу встановлюються Національним банком України; для бюджетних установ - Державним казначейством України.

Баланс побудовано за принципом "баланс-нетто": основні засоби і нематеріальні активи включаються до підсумку балансу за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за товари і послуги - за вирахуванням резерву сумнівних боргів; виробничі запаси - за вирахуванням нестачі, уцінок, одержаних при їх придбанні знижок; власний капітал - за фактично внесеною сумою (що знаходиться в обороті підприємства) за вирахуванням неоплаченого, вилученого капіталу та непокритих збитків.

Баланс має стандартну форму, яка обов'язкова для всіх підприємств. Баланс включає заголовок, назву підприємства, його організаційно-правова форма, місцезнаходження тощо. Обов'язково вказується дата, на яку пожається Баланс господарства. Неодмінним показником є валюта балансу (тис.грн.). Треба зазначити, що з 01.07. 2008 року Баланс складають в тисячах гривен без десятинних знаків [32].

Залежно від періоду, протягом якого ресурси будуть використані, а зобов'язання-погашені, активи підприємства в балансі показані окремо: необоротні активи й оборотні активи.

Необоротні активи у розділі І балансу відображаються за статтями: "Нематеріальні активи", "Незавершене будівництво", "Основні засоби", "Довгострокові фінансові інвестиції", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Інші необоротні активи".

При цьому, як зазначалось, нематеріальні активи й основні засоби до підсумку балансу включаться за залишковою вартістю. Треба зауважити, що з 1 січня 2008 року був введений в дію П(С)БО № 32 "Інвестиційна нерухомість". Згідно п.4 цього П(С)БО до Інвестиційної діяльності відійшли частка основних засобів, котрі раніше відображались на рахунку 10 та у строках Балансу 030, 031, 032. А саме: власні та отримані у фінансову оренду земельні паї, будівлі, споруди, які є на землі, котру використовують для отримання орендних платежів та збільшення власного капіталу, а не для виробництво тощо. Також на протязі року Міністерство Фінансів ввело окремий субрахунок 100 "Інвестиційна нерухомість" та рядки 055 - 057, що вписують у Баланс, де відображають справедливу (залишкову) вартість інвестиційної нерухомості.

Оборотні активи у розділі ІІ балансу відображаються за статтями: "Виробничі запаси", "Поточні біологічні активи", "Товари", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість за товари роботи і послуги", "Дебіторська заборгованість за розрахунками" (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих доходах тощо), "Інша поточна дебіторська заборгованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти" (в національній та іноземній валюті), "Інші оборотні активи".

При цьому заборгованість, показана за статтею "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги", до підсумку балансу включається за чистою реалізаційною вартістю (яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів). Цей розділ також зазнав змін у 2008 році.

З'явився новий рядок 231, який вписують. Цей рядок має назву "в т.ч. в касі". По цьому рядку показують суму гривневої готівки у касах підприємств. Але ця цифра не включається в валюту балансу, її приводять як показник, включений у рядок 230 "Грошові кошти ті їх еквіваленти в національній валюті".[31][12]

Витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів, відображаються у розділі ІІІ "Витрати майбутніх періодів" активу балансу. До таких витрат належать авансові арендні платежі, підписка на періодичні видання, оплата торгового патенту тощо. У Плані рахунків для цього призначений рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів".

До 01.01.2008 року актив Балансу мав тільки 3 розділа, але вже річний Баланс підприємства 2008 року здавали з чотирма розділами. Це було пов'язано із введенням нового стандарту з 01.01.2008 року - П(С)БО № 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність". Згідно цього стандарту в окрему групу виокремили необоротні активи для яких виконуються наступні вимоги:

- економічні вигоди планують отримати від реалізації, а не від користування їх по призначенню;

- можуть реалізовуватись у теперішньому часі;

- висока ймовірність їх реалізації.

У Плані рахунків та фінансової звітності для відображення таких активів відвели рахунок 286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримані для реалізації" (рядок 275 Балансу, що вписується, котрий одночасно є останнім, четвертим розділом активу Балансу).[26]

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів: І "Власний капітал", II "Забезпечення наступних витрат і платежів", III "Довгострокові зобов'язання", IV "Поточні зобов'язання", V "Доходи майбутніх періодів".

Власний капітал розділу І пасиву балансу характеризується такими статтями: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Неоплачений капітал", "Вилучений капітал", "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)".

За даними цього розділу балансу визначають величину власного капіталу підприємства на звітну дату шляхом додавання до суми статутного капіталу, суми додаткового, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку і вирахуванням з одержаної суми неоплаченого, вилученого капіталу та суми непокритих збитків.

Розділ ІІ "Забезпечення наступних витрат і платежів" пасиву балансу містить інформацію про наявність у підприємства забезпечення для покриття передбачуваних у майбутньому витрат і платежів (на пенсійне забезпечення, оплату відпусток працівникам тощо).

У розділі III "Довгострокові зобов'язання" пасиву балансу підприємства згідно вимог п.9 П(С)БО 11 "Зобов'язання" відображають заборгованість на звітну дату по довгострокових кредитах банків, фінансових зобов'язаннях, відстрочених податкових зобов'язаннях, відстроченої заборгованості банкам по пролонгованим кредитам, тощо.

Розділ IV "Поточні зобов'язання" пасиву балансу містить статті, на яких відображається заборгованість підприємства по поточних зобов'язаннях, які будуть погашені протягом операційного циклу (тобто проміжку часу від придбання запасів для здійснення діяльності і одержання коштів від реалізації виробленої з них продукції) або на протягом 12 місяців з дати Балансу і зобов'язання по короткострокових кредитах банків, по розрахунках з бюджетом, по страхуванню, оплаті праці тощо.

Доходи, одержані підприємством протягом звітного періоду або попередніх періодів, але які належать до наступних періодів, підприємства відображають у розділі V "Доходи майбутніх періодів" пасиву балансу.

Отже, статті активу і пасиву балансу згруповано у відповідні розділи з таким розрахунком, щоб найбільш чітко виступав взаємозв'язок між активами підприємства і джерелами їх формування. Аналізуючи ці показники, користувачі одержують інформацію про величину власного капіталу підприємства, його фінансову стійкість, платоспроможність і приймають відповідні ділові рішення.

Складання звіту про власний капітал

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу підприємства на протязі звітного періоду. Порядок складання звіту наведено в П(с)БО №5 "Звіт про власний капітал". Звіт про власний капітал складається по закінченні року на підставі бухгалтерського обліку. Звіт має вигляд шахової таблиці в розрізі статей розділу 1 Пасиву балансу та причин змін власного капіталу. Шахова таблиця складається 11 (по горизонталі) граф та 300 (по вертикалі) строк. Підсумок по графі 11 повинен співпадати з результатом та рядком 300. Умовно Звіт можливо розділити на дві частини. В першій наведені коригування, пов'язані із зміною облікової політики підприємства, виправленням помилок та іншими змінами, які впливають на капітал підприємства. В другій частині наведені чинники які теж приводять до змін капіталу: дооцінка та уцінка необоротних активів; розподіл прибутку -дивіденди, збільшення статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу, безкоштовне отримання активів.

Крім того, в Звіті наведені статі: викуп акцій (частина), перепродаж викуплених акцій, анульовання викуплених акцій, вилучення в капіталі, зменшення номінальної вартості збитків. На підприємствах залізниці які відносяться до державної власності ці статті не заповнюються. Звіт має певний взаємозв'язок із даними інших форм річної звітності - балансом, Звітом про фінансові результати. (розділ ІІ).

До власного капіталу належить частка в активах підприємства, які залишаються після зменшення його зобов'язань. При такому підході капітал визначають за залишковим принципом, а це означає, що обов'язки перед кредиторами (О) та активами підприємства (А) є основою для розрахунку власного капіталу (К)

К = А - О

В Звіті про власний капітал суми, зменшуючи статті власного капіталу (значення граф), наводять в дужках, до річного звіту "Звіт про власний капітал" додають у вигляді двох таблиць - за звітний період та за попередній період. Це дає можливість проводити аналіз інформації про зміни капіталу. Звіт про власний капітал складають після заповнення Балансу, Звіту про фінансової результати та рух грошових коштів.

...