Аудиторські докази, їх класифікація

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

Методика аналізу та оцінки матеріалів аудиту

Методи та методичні прийоми аудиту

Поняття аудиторських доказів, їх класифікація

Характеристика доказів за критеріями їх достовірності

Терміни зберігання та порядок вилучення робочих документів аудитора

Список використаної літератури

аудит доказ документ

Вступ

Розвиток ринкових відносин об'єктивно веде до полярності інтересів між виробниками, споживачами та державою. У зв'язку з цим виникає потреба в незалежному контролі діяльності господарюючих суб'єктів, який має забезпечити підтвердження достовірності їхніх фінансових звітів за певний період, сформулювати об'єктивні висновки, надати необхідні рекомендації з підвищення ефективності господарської діяльності економічного суб'єкта.

Аудит існує в двох формах: зовнішній і внутрішній. Мета зовнішнього аудиту полягає в перевірці системи обліку та звітності для того, щоб забезпечити інформацією зовнішніх користувачів.

Мета внутрішнього аудиту - вирішити завдання оперативного контролю, обліку й аналізу статей витрат, прогнозу прибутків та продажів, аналізу фінансової діяльності.

Об'єктами аудиторської діяльності є:

- ресурси (фінансові, трудові, нематеріальні та матеріальні активи);
- господарські процеси (основне та допоміжне виробництво, збут та постачання, розвиток та впровадження нової техніки);
- результати діяльності (рентабельність, прибуток, фондовіддача, собівартість);
- функції управління (планування, облік, економічний аналіз, регулювання).

Кожен з об'єктів має різні аспекти, що складають предмет аудиторської діяльності, яким є облік господарських операцій, що підтверджує реальність звітності та її законність, а також виявлення правдивого стану справ на підприємстві.

Методика аналізу та оцінки матеріалів аудиту

Основними завданнями обліку матеріалів є: контроль за збереженням матеріальних ресурсів, відповідністю складських запасів нормативам; контроль за виконанням планів постачання матеріалами; виявлення фактичних витрат, пов'язаних із заготівлею матеріалів; контроль за дотриманням норм виробничого споживання; правильний розподіл вартості витрачених у виробництві матеріалів по об'єктах калькуляції ; раціональна оцінка матеріалів.

Аудиторська перевірка обліку матеріалів полягає в підтвердженні достовірності даних по наявності і руху виробничих запасів, у встановленні правильності оформлення операцій по виробничим запасам у відповідності з діючими нормативними актами Російської Федерації.

Мета аудиту матеріалів - Скласти обгрунтовану думку щодо достовірності та повноти інформації про матеріали, відображеної в бухгалтерській (фінансової) звітності аудиту та поясненнях до неї.

Питання планування аудиторської діяльності регламентовані ФВА № 3 "Планування аудиту", який прийнятий Урядом РФ від 23 вересня 2002р. № 696 (в ред. Від 02.08.10г. № 586). Аудиторська організація та індивідуальні аудитори зобов'язані планувати роботу так, щоб вона була ефективною, тому що аудиторська перевірка обмежена в часі. Витрати часу на планування роботи залежать від масштабів діяльності аудируемого особи, складності аудиту, досвіду роботи аудитора з цією особою, а також знання особливостей його діяльності.

Стосовно до аудиту матеріалів такими завданнями є:

-Перевірка документації, що оформляє надходження матеріалів на підприємство;

-Перевірка документації, що оформляє рух і вибуття матеріалів;

-Перевірка зведеного бухгалтерського обліку матеріалів;

-Встановлення відповідності витрачання матеріалів встановленим нормативам.

Власне, ці завдання, в кінцевому рахунку, і визначають конкретні стадії самої аудиторської перевірки.

Аудитору необхідно скласти і документально оформити загальний план аудиту, описавши в ньому передбачувані обсяг і порядок проведення аудиторської перевірки. Загальний план аудиту повинен бути достатньо докладним для того, щоб служити керівництвом при розробці програми аудиту.

Методи та методичні прийоми аудиту

В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод.

У межах діалектичного є дедуктивний та індуктивний прийоми. При першому дослідження здійснюють від загального до часткового, при другому - від часткового до загального.

В аудиті важливе значення мають обидва прийоми. Дедуктивний використовують при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінці напряму та ефективності системи управління, в межах якої діє об'єкт.

Індуктивний метод дає змогу зосереджувати всю увагу на окремих групах процесів, як правило, з найбільшим ступенем ризику. Вивчивши недоліки окремих процесів та проаналізувавши частоту їх виникнення, можна перенести результати цієї перевірки на загальну сукупність інформації, побачити цілісну проблему і сформувати об'єктивні висновки щодо аудованої інформації. Це загальні прийоми дослідження.

Методичні прийоми проведення аудиторської перевірки

До їх складу відносять: фактичну перевірку, підтвердження, документальну перевірку, спостереження, обстеження, опитування, перевірку механічної точності, аналітичні тести, сканування, обстеження, спеціальну перевірку та зустрічну перевірку.

Під фактичною перевіркою слід розуміти перевірку кількісного і якісного стану об'єктів, який встановлюється шляхом обстеження, огляду, обмірювання, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів.

Документальна -- це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та перевіркою по суті.

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті й цифрах, у перевірці достовірності підписів посадових і матеріально-відповідальних осіб.

Арифметична перевірка документів полягає в перевірці правильності розрахунків у документах, облікових регістрах і звітних формах.

Підтвердження полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб із метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).

Спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду.

Обстеження -- особисте ознайомлення із предметом дослідження. Наприклад, обстеження місць зберігання продукції, запасів.

Опитування -- це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

Перевірка механічної точності передбачає повторну перевірку підрахунків і передачі інформації.

Аналітичні тести -- методи порівняння, як в абсолютних одиницях, так і у відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

Сканування -- безперервний, поелементний перегляд інформації (наприклад, перегляд первинних документів щодо руху грошей у касі з метою встановлення незвичайного факту).

Спеціальна перевірка здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації (наприклад, спеціаліст зі шляхового будівництва, технологи). Використовується для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доведення фактів порушень і відхилень.

При зустрічних перевірках відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом та третіми особами, перевіряється в останніх та порівнюється з даними клієнта. Аудитору слід пам'ятати, що проведення зустрічної перевірки в третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом.

Поняття аудиторських доказів, їх класифікація

Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характеру для підтвердження одного і того ж твердження.

Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не досліджує всієї інформації, наявної в його розпорядженні, й не здійснює суцільної перевірки її, а визначає тільки основні елементи, які в цілому характеризують стан суб'єкта підприємницької діяльності.

На достатність аудиторських доказів впливає ряд факторів:

* оцінка аудитором характеру та величини ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи за класом операцій;

* характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю;

* досвід, набутий у процесі попередніх аудиторських перевірок;

* результати аудиторських процедур із можливими виявленими фактами помилок чи шахрайства;

* джерело та надійність наявної інформації.

Аспектами систем обліку і внутрішнього контролю, щодо яких аудитор одержує аудиторські докази, є:

* структура - системи обліку та внутрішнього контролю, розроблені так, щоб попереджати і виявляти та виправляти суттєві перекручення;

* функціонування - наявні системи, які ефективно працювали протягом певного періоду.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від характеру їх.

За характером розрізняють візуальні, документальні та усні докази.

Види аудиторських доказів: прямі, другорядні, усні, візуальді, документальні.

Характеристика доказів за критеріями їх достовірності

Отже, докази -- це фактичні дані що відповідають вимогам належності до справи, допустимості і достовірності, а також достатності.

Належність доказів - спроможність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять в предмет доказування, служити аргументами (посиланнями) в процесі встановлення об'єктивної істини.

Основні докази -- це докази, за допомогою яких обґрунтовуються окремі факти, а допоміжні докази -- це докази, які підтверджують достовірність основних доказів.

Належність доказів у кримінальному процесі обумовлюється їх доказовою цінністю.

Належними до справи слід вважати всі докази, які можуть бути використані для встановлення, обґрунтування чи спростування будь-яких із названих обставин.

Розкриттю поняття доказів значною мірою сприяє їх наукова класифікація.

Класифікація доказів означає їх наукове групування за певними ознаками, які притаманні змісту або формі.

На підставі об'єктивних розбіжностей докази у кримінальному процесі можуть бути класифіковані:

а) за джерелом інформації:

-- такі, що походять від осіб;

-- такі, що походять від матеріальних об'єктів;

б) за особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним:

-- первинні;

-- похідні;

в) стосовно обвинувачення

-- обвинувальні;

-- виправдувальні;

г) стосовно факту вчинення злочину конкретною особою:

-- прямі;

-- непрямі.

Первинні докази -- це докази, які (як єдність змісту і форми) виникли безпосередньо в результаті розслідуваної події (залишки крові, слід пальця руки на віконному склі тощо).

Похідні докази -- це докази, які являють собою результати "вторинного відображення" слідів злочину, що походять від первинних доказових джерел інформації (зліпок сліду взуття, який залишив злочинець на снігу, копія сліду знаряддя злому, виготовлена за допомогою спеціальної пасти, дактилоплівка з відбитком пальця руки, ксерокопія документа тощо).

Обвинувальні докази підтверджують обвинувачення, чи обтяжуючі його обставини.

Виправдувальні докази -- спростовують обвинувачення чи вказують на пом'якшуючі обставини.

Прямі докази -- докази, які дають пряму однозначну відповідь на запитання про те, хто вчинив злочин, або ж вказують на те, що певна особа не могла його вчинити. Наприклад, показання слідка--очевидця вчиненого розбійного нападу.

Терміни зберігання та порядок вилучення робочих документів аудитора

Робочі документи є власністю аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи аудитора не можна використовувати як частину фінансової документації клієнта або як її заміну. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено українським законодавством, тобто коли на аудиторську фірму буде заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Термін зберігання документації визначається практикою аудиторської діяльності та терміном позовної давності у випадку, якщо клієнт порушить справу проти аудитора, а також залежно від інших додаткових міркувань. У зв'язку з цим мінімальний термін зберігання документації повинен бути не менше ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Окрім основної робочої документації, аудитор оформляє додаткову підсумкову. Така документація не обов'язкова і видається замовникові тільки у випадку, якщо аудитор вважає це за необхідне, або коли це обумовлено у договорі чи додатковій угоді між аудитором та клієнтом.

Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ.

Аудитор самостійно визначає зміст та форму додаткової підсумкової документації аудиту. Її оформляють під однією з таких назв: "Звіт перед замовником", "Звіт про проведення аудиту", "Звіт про результати проведення аудиту", "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки", "Лист-інформування клієнта" та ін.

Порядок зберігання підсумкової документації встановлює аудиторська фірма з урахуванням забезпечення вимог зберігання та конфіденційності. Підсумкову документацію не можна вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми) за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Термін зберігання підсумкової документації визначають, беручи до уваги практику аудиторської діяльності, юридичні вимоги та інші міркування.

Склад, кількість і зміст робочих документів аудитора визначають, зауважуючи:

стан бухгалтерського обліку і звітність клієнта;

надійність системи внутрішнього контролю;

вид аудиторських послуг;

характер та складність господарської діяльності суб'єкта аудиторської перевірки;

необхідний рівень керівництва і контроль за роботою персоналу аудиторської фірми при виконанні окремих процедур контролю.

За умов, коли аудитор самостійно виконує аудиторські послуги, тобто як підприємець, кількість і склад робочої документації різко зменшується.

Список використаної літератури

Закон України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993р. № 3125-ХII

Міжнародні стандарти аудиту

Бутинець Ф.Ф. Аудит. Підручник. - Ж.: ПП „Рута”, 2009р.

Немченко В.В. Аудит. - К.: „ЦУЛ”, 2011р.

Труш В.Є. Організація і методика аудиту. - К.: „Херсон”, 2010р.

Усач Б.Ф. Аудит. Навчальний посібник. - К.: „Знання - Прес”, 2009р.

Размещено на Allbest.ru