Поточні зобов’язання підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗ-ПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
• 1.1 Характеристика поняття та класифікація зобов'язань
• 1.2 Економічна сутність поточних зобов'язань

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку поточних зобов'язань

• РОЗДІЛ II. ОБЛІК ПОТОЧНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
• 2.1 Облік короткострокових кредитів банку
• 2.2 Облік кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги
• 2.3 Облік розрахунків за податками і платежами
• 2.4 Облік кредиторської заборгованості за розрахунками
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

У процесі господарської діяльності підприємств активізуються їх економічні взаємовідносини з іншими суб'єктами ринку, що зумовлюють виникнення поточних зобов'язань. Будучи джерелом формування та фінансування активів, останні виконують важливу роль у господарській діяльності підприємств. Здійснюючи суттєвий вплив на фінансову стійкість і платоспроможність суб'єктів господарювання, поточні зобов'язання потребують ефективного управління грошовими потоками, контролю за фактичним станом розрахунків. Це можливо на основі достовірної, якісної та адекватної інформації про заборгованість, яка формується в системі бухгалтерського обліку. заборгованість кредит економічний облік

Актуальність даної теми зумовлена тим, що в умовах фінансової кризи та недостатньої теоретичної розробки питань визнання поточних зобов'язань, розбіжності щодо їхнього визначення у правовому та обліковому полі, недосконалість методики відображення заборгованостей у регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності цей вид пасивів можна розглядати як одну з найбільш складних ділянок облікового процесу.

Багато науковців займалися дослідженням питання щодо обліку кредиторської заборгованості. Тема обліку та аналізу поточних зобов'язань широко висвітлюється в наукових працях Бутинця Ф.Ф., Грачової Р., Завгороднього В.П., Пушкаря М.С., Савицької Г.В., Сопко В.В. та інших.

За мету написання даної курсової роботи поставлено глибоке вивчення термінів пов'язаних з поточними зобов'язаннями, вивчення рахунків на яких проводиться облік поточних зобов'язань, основних бухгалтерських проводок з обліку поточних зобов'язань підприємства.

Об'єкт дослідження - поточні зобов'язання підприємства.

Предметом дослідження виступає організація їх обліку.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

1.1 Характеристика поняття та класифікація зобов'язань

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення зобов'язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод [7,с.121].

Значна частина зобов'язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень - все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов'язання не підлягає погашенню) [2, с.234].

Класифікація зобов'язань наведена на рис 1.1. Для бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на наступні групи: довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання, забезпечення, непередбачені зобов'язання, доходи майбутніх періодів.

Довгострокові зобов'язання - зобов'язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення [10].

Особливим видом зобов'язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу. Оцінку забезпечень здійснюють на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень зазвичай обмежують дванадцятьма місяцями. Наприкінці року невикористані забезпечення корегують шляхом донарахування.

Забезпечення створюють на відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Треба мати на увазі, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Обтяжливий контракт - контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від нього.

Особливу групу зобов'язань становлять ті категорії, які обліковують за Балансом, але є дуже важливими позиціями з погляду оцінки впливу потенційних наслідків певних подій на перспективи розвитку підприємства. Серед них потрібно виділити, головним чином, непередбачені зобов'язання.

Непередбачене зобов'язання - це:

- зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

- теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів - це доходи, отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов'язань.

До доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо [2, c.452].

1.2 Економічна сутність та класифікація поточних зобов'язань

Згідно з П(С)БО 2 "Баланс", зобов'язання класифікуються як поточні, якщо вони будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу [9].

Поточні зобов'язання відображають у ІV розділі "Поточні зобов'язання" Пасиву Балансу за формою, передбаченою у П(С)БО 2 "Баланс" .

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку поточних зобов'язань

Облік поточних зобов'язань регламентується наступною нормативно-правовими актами:

1. Господарським кодексом України, в розділі IV «Господарські зобов'язання» визначаються поняття та підстави виникнення господарських зобов'язань, визначаються майново-господарські зобов'язання, а також організаційно-господарські зобов'язання.

2. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV із змінами та доповненнями від 11.05.00 №1707-ІІІ, від 08.06.00 №1807-ІІІ та від 22.06.00 №1829-ІІІ. Цим законодавчим актом закріпляється перехід України з 2000р. на систему бух. обліку та звітності на підставі національних Положень бух. обліку, які не суперечать міжнародним стандартам. Закон визначає правові принципи регулювання, організації, ведення б/о і складання фінансової звітності на Україні.

3. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Цим положенням визначені загальні положення, мета фінансової звітності, склад та елементи фінансової звітності, звітний період, якісні характеристики фінансової звітності, розкриття інформації у фінансовій звітності. Також цим П(С)БО дається загальне поняття про зобов'язання [8].

4. П(С)БО 2 «Баланс» визначаються загальні положення, визнання статей балансу та їх зміст, а також зазначено, що зобов'язання класифікуються на довгострокові і поточні. Визначаються умови їх відображення в балансі. Розкривається зміст статей IV-го розділу пасиву балансу «Поточні зобов'язання» [9].

5. П(С)БО 11 «Зобов'язання» розкриваються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її відображення у фінансовій звітності, наводиться склад поточних зобов'язань [10].

6. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджено наказом МФУ від 30.11.99 р. №291. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, схвалений Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Мінфіні України, веде облік активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій.

7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 р. №291. Дана Інструкція встановлює призначення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та про факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (окрім банків та бюджетних установ) незалежно від форми власності, організаційно-правових форм та видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філіалів, відділень та інших відокремлених підрозділів юридичних осіб[5].

8. Наказом Міністерства статистики від 29.12.95 р. №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» встановлено і затверджено форми первинного обліку.



РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ПОТОЧНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

2.1 Облік короткострокових кредитів банку

Короткострокові кредити банків - сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

Короткострокові кредити банки можуть надавати в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу і не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді[10].

Відповідно до П(С)БО 11 "Зобов'язання", поточні зобов'язання відображаються у Балансі за сумою погашення.

У Балансі заборгованість за короткостроковими кредитами банку буде показано у IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" за рядком "Короткострокові кредити банків".

Заборгованість за короткостроковими відсотками буде відображено у тому ж розділі за рядком "Інші поточні зобов'язання"[5].

2.2 Облік кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

У процесі здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання виникає поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, отримані послуги, необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (Accounts Payable For Good, Work and Services) - сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та матеріальні послуги.

Господарські зв'язки з постачальниками будуються на підставі договорів (угод), в яких визначаються: найменування товарів, кількість, ціна, терміни і спосіб поставки, порядок розрахунків та ін.

Постачальник на відвантажену продукцію виписує товарні та платіжні документи, передає їх банку і направляє покупцю.

Погашається заборгованість перед постачальниками і підрядниками шляхом безготівкових або готівкових розрахунків [1, c.209].

Правила, форми і стандарти безготівкових розрахунків в Україні, що здійснюються за участю банків, встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 редакція від 08.02.2013. Відповідно до інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися форми розрахунків:

- акредитивна;

- інкасова;

- вексельна;

- за розрахунковими чеками.

Безготівкові розрахунки передбачають перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученнями підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива.

Використання банківських платіжних карток і векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України.

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свою рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

- нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок отримувача.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів і перерахування її на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж [3, c.498].

У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань під час придбання підприємством матеріальних і нематеріальних цінностей, послуг здійснюється з дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з погляду визнання зобов'язань стосовно до своїх кредиторів, потребує від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме на момент переказу права власності, який визначається, наприклад: умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов'язання за отримані активи.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведеться на рахунку № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

По кредиту рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників і підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, по дебету - її погашення, списання тощо.

Рахунок №63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі субрахунки:

- № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

- № 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками";

- № 633 "Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи".

На субрахунку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачаль¬никами" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку №632 "Розрахунки з іноземними постачаль¬никами" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

На субрахунку №633 "Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з учасниками промислово-фінансової групи [7, c.345].

Відображення операції в бухгалтерському обліку показано в табл.2.2.

Сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані кошти (крім заборгованості, забезпеченої векселями) відображається у IV розділі Пасиву Балансу "Поточні зобов'язання" за рядком "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги".

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та порадником у розрізі кожного документа (Рахунка-фактури) на сплату [4, c.267].

2.3 Облік розрахунків за податками і платежами

Податки - це обов'язкові платежі підприємств та окремих осіб в державний або місцевий бюджети.

Обов'язкові платежі - це система встановлених законодавством внесків та відрахувань юридичних і фізичних осіб, що формують доходи до державного бюджету.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється відповідними Законами України, місцевих податків і зборів регламентується рішенням органів місцевого самоврядування [1, c.189].

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету призначено рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами". Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.

По кредиту рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" відображаються нараховані платежі до бюджету, по дебету - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" має такі субрахунки:

- 641 "Розрахунки за податками";

- 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами";

- 643 "Податкові зобов'язання";

- 644 "Податковий кредит".

На субрахунку № 641 "Розрахунки за податками" ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства України (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки).

На субрахунку № 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства України та облік яких не ведеться на рахунку № 65 "Розрахунки за страхуванням".

На субрахунку № 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку № 644 "Податковий кредит'' ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання,

Аналітичний облік на рахунку № 64 ''Розрахунки за податками й платежами" здійснюють за видами платежів до бюджету. Це дає можливість перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежу [13, c.173].

Облік операцій за розрахунками з бюджетом наведено у таблиці 1.6.

Податок на прибуток. Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підприємницької діяльності (в тому числі бюджетні та громадські організації), які одержують прибуток від господарської діяльності, нерезиденти, а також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що зобов'язанні мати окремий банківський рахунок та вести окремий облік результатів діяльності.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, обкладається податком за ставкою 19 % (станом на 2013 р.) від об'єкту оподаткування[2, c.543].

Об'єктом оподаткування є величина, яка визначається у податковому обліку шляхом порівняння скоригованих валових доходів і скоригованих валових витрат. При цьому сума прибутку, що підлягає оподаткуванню за даними податкового обліку, як правило, не збігається з сумою прибутку, отриманого за даними фінансового обліку на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

В бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і сплаті податку на прибуток відображаються наступним чином:

- нарахування: Дебет 981 "Податки на прибуток від звичайної діяльності", Кредит 641 "Розрахунки за податками";

- перерахування: Дебет 641 "Розрахунки за податками", Кредит 311 "Поточні рахунки в національній валюті" [6, c.323].

Податок на додану вартість. Платниками податку на додану вартість є:

- особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у випадку, якщо такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсязі, що не підлягає оподаткуванню згідно з законодавством;

- особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах виплати фіксованого чи єдиного податків в порядку, встановленому законодавством;

- особи, які надають на митній території послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

- особи, відповідальні за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України [2, c.499].

В бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і сплаті податку на додану вартість відображаються наступним чином:

- нарахування: Дебет 701 "Дохід від реалізації готової продукції", Кредит 641 "Розрахунки за податками" / ПДВ;

- перерахування: Дебет 641 "Розрахунки за податками" / ПДВ, Кредит 311 "Поточні рахунки в національній валюті"[7, c.296].

Акцизний збір. Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, що виробляються в Україні або імпортуються.

Перелік підакцизних товарів та ставки акцизного збору затверджуються Верховною Радою України в Законі "Про Державний бюджет України" на наступний рік. Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів, суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять товари на митну територію України. Акцизний збір утримується в розмірі від 10 до 90% від ціни товару. Мета введення акцизу - збільшити надходження до бюджету та скоротити споживання певних товарів[7, c.471].

Відображення в бухгалтерському обліку операції по нарахуванню і перерахуванню акцизного збору аналогічне порядку відображення операцій з ПДВ.

Прибутковий податок. Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Об'єктом оподаткування є сукупний доход за календарний рік. В 2013 році згідно пункту 167.1 НК ставка прибуткового податку складає 17 відсотків, якщо доход перевищує 10 мінимальних заробітних плат, тобто 11470 гривень на місяць. Якщо доход менше - ставка 15%[3, c.171].

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з прибуткового податку наступне:

- утримання із заробітної плати та інших доходів працівника: Д-т рах. 66 "Розрахунки по виплатах працівникам", К-т рах. 641 "Розрахунки за податками"/ "Прибутковий податок";

- перерахування: Д-т рах. 641 "Розрахунки за податками" / "Прибутковий податок", К-т рах. 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

На субрахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням".

До обов'язкових платежів відносяться, зокрема, розрахунки з інноваційним фондом. Підприємство відраховує до інноваційного фонду кошти в розмірі 1 % від обсягу продажу продукції без ПДВ і акцизного збору. Ці відрахування здійснюються для фінансування галузевих, міжгалузевих, науково-дослідницьких робіт, а також заходів по освоєнню нових технологій і виробництва нових видів продукції.

На субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку 644 "Податковий кредит" ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання.

Відображення в бухгалтерському обліку операцій по рахунках з інноваційним фондом наступне:

- нарахування: Д-т рах. 23 "Виробництво", 92 "Адміністративні витрати", К-т рах. 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами"/ "Інноваційний фонд";

- перерахування: Д-т рах. 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами"/"Інноваційний фонд", К-т рах. 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Субрахунки 643 "Податкові зобов'язання" та 644 "Податковий кредит" призначені для забезпечення обліку податкових зобов'язань по ПДВ, що виникають при отриманні передплати, і податкового кредиту, право на який з'являється при оплаті без отримання товарів [6, c.202].

Датою виникнення податкового кредиту вважається дата здійснення першої з подій (п. 7.5.1 Закону "Про податок на додану вартість"):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплаті товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - у випадку розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна, а у випадку ввезення (імпортування) товарів таким документом вважається належним чином оформлена митна декларація, що підтверджує сплату ПДВ (п. 7.4.5 Закону "Про податок на додану вартість").

Загальна сума податкового зобов'язання включає суми ПДВ, зазначені в податкових накладних за податковий період. Суми податкових зобов'язань відображаються в Книзі обліку продаж.

Первинними документами для нарахування податків служать розрахунки бухгалтерії, а по розрахунках з ПДВ - податкові накладні. Перерахування податків та обов'язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень[1, c.165].

2.4 Облік кредиторської заборгованості за розрахунками

Кредиторська заборгованість за розрахунками (Current Liabilities on Settlements) - гроші, що підлягають поверненню підприємством юридичним чи фізичним особам, у яких позичені і яким вони не виплачені.

Під час здійснення діяльності у підприємства виникають поточні зобов'язання за такими розрахунками: з одержаних авансів, з бюджетом, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків.

Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками за видами відображається у IV розділі Пасиву Балансу "Поточні зобов'язання"[2, c.134].

Поточні зобов'язання за одержаними авансами (Current Liabilities on Advanced Payments Received) - сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

Зобов'язання, обумовлені авансовою оплатою покупцем товарів чи послуг, виникає внаслідок угоди, за якою продавець зобов'язується надати товари чи послуги за визначеними цінами, асортиментом, кількістю та якістю. Умовами договору може передбачатися, що продавець, отримавши певну суму, зобов'язується поставити товари за цінами, що склалися на момент погашення заборгованості. Отже, з плином часу оцінка товарів і послуг може змінитися, але незмінним лишиться обумовлена кількість та якість товару.

Поточні зобов'язання з розрахунків з бюджетом (Current Liabilities on Settlement with the Budget) - заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) треба розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди - це фонди, які створено відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і обов'язкових платежів юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Об'єктами оподаткування є:

- доходи (прибуток);

- додана вартість продукції (робіт, послуг);

- вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі: митна або її натуральні показники;

- спеціальне використання природних ресурсів;

- майно юридичних і фізичних осіб;

- інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування[6, c.112].

За ознакою суб'єкта оподаткування податки можна поділити на:

- прямі податки;

- непрямі податки.

Прямі податки - це обов'язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель та ін. Ці податки сплачують у процесі придбання та накопичення матеріальних благ (прибутковий податок, податок на майно та ін.).

Непрямі податки - це податки, які включають до ціни товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами та ін.).

Об'єднання податків у систему передбачає можливість класифікувати їх на такі види:

- загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

- місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Загальнодержавні податки та збори встановлює Верховна Рада України і справляються на всій території України [12, c.230].

Загальнодержавні та місцеві податки і збори наведено у таблиці 2.5.

У Балансі поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом відображаються у IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" в рядку "Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом" за сумою погашення.

Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів (Current Liabilities on Extrabudget Payment) - заборгованість за видами до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів відображаються у Балансі за сумою погашення в IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" за рядком "Поточні зобов'язання за розрахунками з позабюджетних платежів".

Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці (Current Liabilities on Labour Payment) - заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату.

Відповідно до Закону України № 108/95 від 24 березня 1995 року "Про оплату праці" із наступними змінами і доповненнями, заробітна плата - це винагорода, обчислена зазвичай у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Сума заробітної плати, що підлягає до виплати кожному працівникові, визначається у розрахунково-платіжній відомості, де зазначаються:

- сума нарахованої заробітної плати;

- надбавки та доплати;

- нарахування відпускних і за листком тимчасової непрацездатності;

- утримання із заробітної плати.

Депонована заробітна плата - певна сума грошей, нарахована фізичній особі, не виплачена їй через якусь причину підприємством чи організацією в належний термін і відкладена для подальшої виплати [1, c.376].

На рахунку 66 "Розрахунки по виплатах працівникам" ведеться узагальнення інформації про розрахунки по виплатах працівникам, що ставляться як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - по оплаті праці (по всіх видах заробітної плати, премій, допомог і т.п.), за не отримані у встановлений строк з каси підприємства суми по виплатах працівникам, по інших поточних виплатах.

Рахунок 66 "Розрахунки по виплатах працівникам" має наступного субрахунку:

- 661 "Розрахунки по заробітній платі"

- 662 "Розрахунки з депонентами"

- 663 "Розрахунки по інших виплатах"

По кредиту рахунку 66 "Розрахунки по виплатах працівникам" відображаються нарахована працівникам підприємства основна й додаткова заробітна плата, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, інші підлягаючому нарахуванню працівникам виплати, по дебету - виплата основної й додаткової заробітної плати, премій, допомоги з тимчасової непрацездатності й т.п.; вартість отриманих матеріалів, продукції й товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками по інших виплатах); утримання податку з доходів фізичних осіб, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів по виконавчих документах й інші втримання з виплат працівникам.

Заборгованість підприємства по виплатах працівникам у випадку одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства й неотримання її працівниками у встановлений строк відображається по дебету субрахунків 661 "Розрахунки по заробітній платі" й 663 "Розрахунки по інших виплатах" і кредиту субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами".

На субрахунку 663 "Розрахунки по інших виплатах" ведеться облік розрахунків по виплатах, що не ставиться до фонду оплати праці, зокрема допомога із часткового безробіття, допомога з тимчасової непрацездатності.

Аналітичний облік розрахунків ведеться по кожному працівнику, видам виплат й утримань[6, c.345].

У Балансі заборгованість підприємств з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату, відображається у IV розділі Пасиву "Поточні зобов'язання" за статтею "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці" за сумою погашення.

Поточні зобов'язання за розрахунками з внутрішніх розрахунків (Current Liabilities on Internal Settlements) - заборгованість підприємства пов'язаним сторонам і кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

Відповідно до П(С)БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", пов'язаними сторонами вважаються:

- підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших сторін;

- підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи.

Перелік пов'язаних сторін визначається підприємством, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою). Відносини між пов'язаними сторонами - це, зокрема, відносини:

- материнського (холдингового) і його дочірніх підприємств;

- спільного підприємства і контрольних учасників спільної діяльності;

- підприємства-інвестора та його асоційованих підприємств;

- підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи;

- підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб.

Близькі члени родини - чоловік або дружина і родичі (визнані такими згідно з чинним законодавством) фізичної особи, що є пов'язаною стороною, які можуть впливати або перебувають під впливом такої фізичної особи щодо прийняття рішень з фінансової, господарської та комерційної політики підприємства.

Провідний управлінський персонал - персонал, відповідальний за керівництво, планування та контролювання діяльності підприємства.

Операції пов'язаних сторін - передача активів або зобов'язань однією пов'язаною стороною іншими пов'язаними сторонами.

До операцій пов'язаних сторін, зокрема, належать:

- придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг);

- придбання або продаж інших активів;

- операції за агентськими угодами;

- орендні операції;

- операції за ліцензійними угодами (передача об'єктів промислової власності та ін.);

- фінансові операції;

- надання та отримання гарантій і застав;

- операції з провідним управлінським персоналом і його близькими членами родини.

Внутрішньовідомчі розрахунки охоплюють розрахунки з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загально управлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств[12, c.129].

Поточні зобов'язання з внутрішніх розрахунків відображають у Балансі за сумою погашення в IV розділі пасиву "Поточні зобов'язання" за рядком "Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків".



ВИСНОВКИ

Щоб керувати підприємствами різних форм власності необхідно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри і склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей. Правильно організований облік поточних зобов'язань веде за собою стійку платоспроможність фірми.

В результаті виконання курсової роботи засвоєно основні поняття, характеристику та бухгалтерські рахунки, на яких ведеться облік поточних зобов'язань. Зобов'язання фіксуються в бухгалтерському обліку в міру їхнього виникнення й оцінюються сумою коштів або товарів, необхідних для їхнього погашення.

Виявлено, що бухгалтерський облік поточних зобов'язань ведеться на рахунках шостого класу плану рахунків: 60 "Короткострокові позики", 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", 62 "Короткострокові векселі видані", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 64 "Розрахунки за податками й платежами", 65 "Розрахунки за страхуванням", 66 "Розрахунки по виплатах працівникам", 67 "Розрахунки з учасниками", 68 "Розрахунки за іншими операціями", 69 "Доходи майбутніх періодів". Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов'язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточні зобов'язання погашаються за рахунок поточних активів, до яких належать грошові кошти та інші ресурси, щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" / За ред. Ф.Ф. Бутинця; 3-є вид., перероб. і доп. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 512 с.

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник //За ред. Бутинця Ф.Ф. - Житомир: ПП «Рута», 2003. - 726 с.

Войнаренко М.П. Системи обліку в Україні: трансформація до міжнародної практики.// М.П.Войнаренко. - Київ: Наукова думка, 2003. - 718 с.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2005.

Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України України від 30.11.99г. №291 зі змінами та доповненнями [Електрон. ресурс]. -Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99

Кужельний М.В. Теорія бухгалтерського обліку// М.В. Кужельний, В.Г. Лінник. - К.: вид-во КНЕУ, 2001. - 331 с.

Лень B.C. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник. // В.С.Лень, В.В. Гливенко- К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 576 с.

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.99р. № 877 із змінами та доповненнями від 21.06.99 № 391, від 25.11.02 №989, від 25.09.09. Електронний ресурс - [Режим доступу]: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0391-99.

П(С)БО 2 «Баланс» від 31.03.99р. № 87. Електронний ресурс - [Режим доступу]: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0396-99.

П(С)БО 11 «Зобов'язання» від 31.01.00р. № 20. Редак-ція від 09.08.2013. Електронний ресурс - [Режим доступу]: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00

Теорія бухгалтерського обліку: [Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів] / Дмитрієв І.А., Маліков В.В., Ковальова Т.В., Олейнікова С.Я.; Харк. нац. автомоб.-дор. ун-т. -- Х., 2004. -- 91 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. // Н.М.Ткаченко. -- К.: АСК, 2003, - 342 с.

Чабанова Н.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навч.посібник.// Н.В. Чабанова, Ю.А. Василенко. - К.: Академія, 2004, - 403 c.

Размещено на Allbest.ru

...