Система бухгалтерського обліку ПАТ "Слов’янські шпалери – КФТП"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАТ «СЛОВ'ЯНСЬКІ ШПАЛЕРИ - КФТП »

1.1 Організаційно-правова форма власності

1.2 Галузь, в якій отримуються доходи від основної діяльності

1.3 Аналіз основних техніко - економічних показників та фінансових показників підприємства

2. ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ НА ПАТ «СЛОВ'ЯНСЬКІ ШПАЛЕРИ - КФТП »

2.1 Організація системи контролю та обліку

2.2 Організація процесу відображення у фінансовій звітності

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Напрямки удосконалення існуючої системи обліку витрат на підприємстві

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції (робіт, послуг), а також цін на продукцію, (роботи, послуги).

Основний фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат. бухгалтерський облік фінансовий економічний

Практично на кожному підприємстві існують резерви для зниження витрат до раціонального рівня, що дозволяє домагатися росту економічної ефективності діяльності, підвищення конкурентноздатності.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАТ «СЛОВ'ЯНСЬКІ ШПАЛЕРИ - КФТП »

1.1 Організаційно-правова форма власності

Юридичний статус підприємства:

Повна та скорочена назва підприємства - відкрите акціонерне товариство “Корюківська фабрика технічних паперів”, ВАТ “Корюківська ФТП”.

2. Ідентифікаційний код підприємства за ЄДРПУ - 00278876.

3. Юридична адреса: 15300. Україна, Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Предзаводська 4,

4. Номер та дата реєстрації - ВАТ “Корюківська ФТП” засноване на базі Корюківської ФТП згідно наказу Державного комітету України з матеріальних ресурсів від 27.06.94 р. № 166. Зареєстроване розпорядженням Корюківської державної адміністрації № 159 від 12.07.94 р.

5. Форма власності - колективна, акціонерне товариство відкритого типу.

Розглянемо історію його розвитку. В травні 1946 року Постановою Ради Міністрів СРСР на базі зруйнованого під час Великої Вітчизняної війни цукрово-рафінадного заводу було вирішено побудувати фабрику по виробництву технічних паперів.

В 1949 році побудовано цех по виробництву шпалер. На сьогодні підприємство є безперечним лідером за обсягами виробництва найбільш екологічних паперових шпалер та динамікою оновлення асортименту.

За час існування підприємства пропозиції щодо реорганізації з боку третіх осіб не надходило.

Головними постачальниками сировини для ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП » є компанії які знаходяться в Німеччині , Фінляндії, Росії та України. Всі компанії з якими працює товариство є відомими виробниками тієї чи іншої сировини в Європі і у світі в цілому. Сировина яку вони постачають відрізняється високою якістю та конкурентоспроможністю по світовим цінам . За основними видами сировини та матеріалів , три постачальника займають обсяг поставок більше ніж 10 % від загального обсягу постачання. Серед інших постачальників 3 - резиденти РФ, 9 - Німеччини крім цього є резиденти Норвегії, Фінляндії, Естонії.

Основними ринками збуту ПАТ « Слов'янські шпалери - КФТП » є країни СНД та відповідно , вітчизняний ринок .

Основні види продукції:

1. Шпалери глибокого друку ТУ У 0022788-017-95, ГОСТ 6810-86.

2. Папір пігментований для багатокольорового друку ТУ У 00278876.0-16-95.

3. Папір етикетковий ГОСТ 7625-85 марки ”М”.

4. Папір протикорозійний ДСТУ 21-91-93 (ГОСТ 16295-930).

Стрічка клейова на паперовій основі ГОСТ 18251-87.

Товари ширвжитку (альбоми, блокноти, записні книжки тощо).

Етикетки багатокольорові.

Характеристика конкурентного оточення

Основні конкуренти ВАТ “КФТП” на експортному ринку за обсягами продажу і якістю продукції:

- ПП “ЕДЕМ” м.Дніпропетровськ (Україна);

ТОВ “ВІНІЛ” м. Дніпропетровськ (Україна);

ВАТ “Білоруські шпалери” м. Мінськ (Білорусь);

АТ “Гомільшпалери” м. Гоміль (Білорусь);

АТ “Тулабумпром” м. Тула (Росія).

Характеристика продукції конкурентів у порівнянні з продукцією ПАТ “КФТП”.

ПАТ “КФТП”. Шпалери європейського рівня, висока якість, гарний і різноманітний дизайн (понад 300). В своїй діяльності робить ставку на випуск шпалер, розрахованих на пересічного громадянина, а також збільшує випуск вінілових та акрилових шпалер.

ПП “ЕДЕМ”, ТОВ “ВІНІЛ”. Шпалери європейського рівня: висока якість, гарний і різноманітний дизайн. Ціни вищі за ціни ВАТ “КФТП” в середньому на 20%. В своїй роботі робить ставку на випуск “елітних” шпалер, які розраховані на заможнього громадянина.

ПАТ “Білоруські шпалери”, АТ “Гоміль шпалери”. Шпалери трохи гірші за дизайном і менш різноманітні. Ціни на рівні ВАТ “КФТП”. Основна перевага білоруських конкурентів на російському експортному ринку - відсутність митних перешкод.

АТ “Тулабумпром”. Шпалери гірші за дизайном і менш різноманітні. Ціни в середньому на 10% нижчі.

Основним напрямком в роботі підприємства, на даний момент, є виробництво шпалер. Питома вага цієї продукції в загальному обсязі виробництва підприємства становить - 95%, в загальному обсязі продукції даного виду, виробленої в країні, становить більш як 60 %. Саме на ринку шпалер підприємство займає провідні позиції не тільки в Україні, а і на ринку СНД.

На вітчизняному ринку реалізується 40 % виготовлених шпалер, 55 % - в Росії, 5% - в інших країнах. Серйозно виробництвом шпалер на Україні займаються Корюківська, Дніпропетровська, Калушська, Одеська, Роганська фабрики.

Лідером серед українських виробників шпалер є ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів”. Поряд з різноманітними та красивими шпалерами зарубіжних виробників, продукція Корюківської фабрики користується вже багато років стійким попитом серед вітчизняних споживачів. Реалізатори корюківських шпалер вважають, що секрет успіху цієї продукції полягає в наступному:

­ шпалери розроблені на основі кооперації спеціалізованих підприємств по виробництву шпалер - німецької фірми „Sugravo” та ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів”;

­ Шпалери надруковані на обладнанні фірми „Fischer&Krecke” (Німеччина) фарбами фірми „Casco Novelinks” (Фінляндія).

На даний час підприємство є лідируючим в галузі виробництва шпалер.

1.2 Галузь, в якій отримуються доходи від основної діяльності

Лісове господарство забезпечує розширене лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів, посилення їх економічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону. Вирішальна роль у проведенні цієї роботи належить лісництвам. Характерними є досить повільні темпи приросту покритих лісом площ. Лісозаготівельна промисловість - друга галузь лісогосподарського комплексу, яка проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину, здійснює її первинну обробку, займається заготівлею грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо. Заготівлею лісу в Україні найбільше займаються лісгоспзаги Івано-Франківської і Закарпатської областей (район Українських Карпат), Волинської, Житомирської, Київської і Чернігівської областей (Полісся).

На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини організовано целюлозно-паперову промисловість, яка дає до 18% товарної продукції комплексу. Дана галузь виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і населення в папері в середньому лише на 50%. Звідси дефіцит паперу і картону вітчизняного виробництва. В Україні не виробляються зовсім або виробляються в недостатній кількості окремі види паперу, попит на які у світі має тенденцію до підвищення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Целюлозно-паперова індустрія вимагає для свого розвитку поєднання таких факторів, як наявність сировини, води й електроенергії. У зв'язку з цим підприємства її галузей зосереджені переважно в лісо-промислових водних районах (Полісся, Карпати). Центри целюлозного виробництва розміщені на великих річках: Ізмаїл (Одеська область) - на Дунаї, Цюрюпинськ (Херсонська область) - на Дніпрі. Центри паперової промисловості: Жидачів (Львівська область), Рахів (Закарпатська область), Обухів (Київська область), Корюківка (Чернігівська область).

Прогноз розвитку лісопромислового комплексу України за матеріалами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України ґрунтується на таких основних передумовах:

- виконання завдань Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів України на період до 2015 року з урахуванням певного її корегування;

- використання існуючого промислового потенціалу - виробничих потужностей, наявної сировини, трудових ресурсів;

- реструктуризація виробництва, нарощування випуску продукції, яка користується попитом і повніше забезпечує потреби народного господарства і населення;

- завоювання ринку шляхом виробництва конкурентноздатної продукції високої якості, а також імпортозамінної;

- нарощування експортного потенціалу галузі.

Пріоритетним напрямом розвитку лісопромислового комплексу є зростання виробництва деревних плит, целюлозно-паперової та іншої продукції, що користується попитом, задовольняє потреби і вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку. В ці галузі спрямовуватимуться в першу чергу і капітальні вкладення.

Основою технічної політики в перспективі буде здійснення реконструкції, модернізації, розширення перспективних та будівництво нових підприємств відповідно з вимогами структурної перебудови лісопромислового комплексу; застосування на їх базі нових технологій, насамперед з метою ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, скорочення трудових витрат та підвищення якості і конкурентноздатності виробів.

Забезпечення лісопромислового комплексу сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сировинної проблеми в перспективі можна віднести:

- поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів;

- залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів;

- удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозберігаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпечити зниження витрат деревини;

- розширення сфери застосування ефективних замінників лісоматеріалів;

- збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісокористування, створення високопродуктивних плантаційних лісонасаджень.

В целюлозно-паперовій промисловості забезпечення сировинних потреб здійснюватиметься також за рахунок збільшення заготівлі макулатури і використання недеревних ресурсів сировини, зокрема соломи та відходів переробки сільськогосподарських культур. Досягнення поставленої мети можна забезпечити шляхом вирішення таких завдань:

- дослідити світовий досвід та виконати порівняльний аналіз становища у лісових галузях України і країн світу;

- оцінити стан, динаміку тенденції та перспективи розвитку лісопромислового комплексу;

- визначити пріорітети лісопромислового комплексу з урахуваннямзагальних тенденцій промислового виробництва після періоду кризи;

- обгрунтувати економічне, правове і технологічне забезпечення структурних перетворень з елементами державного регулювання економіки;

- запропонувати концептуальні основи формування ефективної структури економіки лісопромислового комплексу.

При аналізі стану сировинної бази лісового комплексу та ефективності її використання слід також врахувати, що в Україні 51 % лісів законодавче виділено до категорії захисних, в яких користування деревиною обмежене або ж повністю заборонене (наприклад, в Інших країнах площа захисних лісів не перевищує 14 %). Крім того, продуктивність наявних деревостанів залежно від умов і деревної породи є на 30--50 % нижчою, ніж у нормальних деревостанах (за таблицями ходу росту); використання щорічного середнього приросту деревини в Україні складає лише 0,64 мі/га (у Чехії -- 4, Угорщині -- 4,5, Австрії -- 4,3, Німеччині -- 4, Польщі -- 3,1), тобто у середньому приріст з одиниці площі у нас використовується на 16 %, а в сусідніх країнах -- на 75-- 100 %; більш як 1/4 площі лісів передано у довгострокове користування агропромисловому комплексу, де через низький рівень технології лісогосподарських робіт продуктивність деревостанів є у 2 рази нижчою, ніж у лісів державного підпорядкування.

У целюлозно-паперовій промисловості досягнення прогнозних показників орієнтоване на розширення ринку збуту продукції на основі заходів щодо оновлення асортименту на базі прогресивних технологій (хоча вже сьогодні окремі види галузевої продукції відповідають міжнародному рівню якості -- електроізоляційний картон, фільтрувальні папір і картон, синтетичний і конденсаторний папір). Також слід відзначити, що частка експортних поставок целюлозно-паперової продукції до країн далекого зарубіжжя збільшилася.

Проблеми та перспективи розвитку лісової промисловості

Прогноз розвитку лісопромислового комплексу України за матеріалами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України ґрунтується на таких основних передумовах:

виконання завдань Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів України на період до 2015 року з урахуванням певного її корегування;

використання існуючого промислового потенціалу - виробничих потужностей, наявної сировини, трудових ресурсів;

реструктуризація виробництва, нарощування випуску продукції, яка користується попитом і повніше забезпечує потреби народного господарства і населення;

завоювання ринку шляхом виробництва конкурентноздатної продукції високої якості, а також імпортозамінної;

нарощування експортного потенціалу галузі.

Пріоритетним напрямом розвитку лісопромислового комплексу є зростання виробництва деревних плит, целюлозно-паперової та іншої продукції, що користується попитом, задовольняє потреби і вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку. В ці галузі спрямовуватимуться в першу чергу і капітальні вкладення.

Основою технічної політики в перспективі буде здійснення реконструкції, модернізації, розширення перспективних та будівництво нових підприємств відповідно з вимогами структурної перебудови лісопромислового комплексу; застосування на їх базі нових технологій, насамперед з метою ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, скорочення трудових витрат та підвищення якості і конкурентноздатності виробів.

Забезпечення лісопромислового комплексу сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сировинної проблеми в перспективі можна віднести:

поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів;

залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів;

удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозберігаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпечити зниження витрат деревини;

розширення сфери застосування ефективних замінників лісоматеріалів;

збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісокористування, створення високопродуктивних плантаційних лісонасаджень.

В целюлозно-паперовій промисловості забезпечення сировинних потреб здійснюватиметься також за рахунок збільшення заготівлі макулатури і використання недеревних ресурсів сировини, зокрема соломи та відходів переробки сільськогосподарських культур. Досягнення поставленої мети можна забезпечити шляхом вирішення таких завдань:

дослідити світовий досвід та виконати порівняльний аналіз становища у лісових галузях України і країн світу;

оцінити стан, динаміку тенденції та перспективи розвитку лісопромислового комплексу;

визначити пріорітети лісопромислового комплексу з урахуваннямзагальних тенденцій промислового виробництва після періоду кризи;

обгрунтувати економічне, правове і технологічне забезпечення структурних перетворень з елементами державного регулювання економіки;

запропонувати концептуальні основи формування ефективної структури економіки лісопромислового комплексу.



1.3 Аналіз основних техніко - економічних показників та фінансових показників підприємства

Метою загальної оцінки техніко-економічних показників є оцінка використання виробничих ресурсів підприємства, а також ефективності його господарювання.

До основних показників, що характеризують якісну сторону роботи підприємства, відносяться показники, наведені в таблиці 1.3.1

Зокрема фондовіддача - це коефіцієнт оборотності основних засобів, який розраховується за формулою :

, (1.1)

де Фо - фондовідача, СВр.п. - собівартість реалізованої продукції;

ОФ - середня вартість основних фондів.

Підвищення фондовіддачі може бути досягнуте як за рахунок невисокої питомої ваги основних засобів , так і за рахунок їх більш високого технологічного рівня. Чим вища фондовіддача , тим нижчі втрати. Низький рівень фондовіддачі свідчить про недостатній рівень реалізації або про занадто високий рівень вкладень у ці активи.

Рентабельність продажу (або коефіцієнт "прибуток / продаж" (англ. profit margin) -- норма чистого прибутку). Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.

Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2)

Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 035 ф. № 2) Матеріаломісткість - показник , що характеризує розмір матеріальних витрат на одну грошову одиницю заробленої товарної продукції. Даний показник розраховується за формулою :



, (1.2)

де Ме - матеріаломісткість, МЗ - матеріальні затрати ,СВв.п.- собівартість випущеної продукції.

Таблиця 1.3.1 - Аналіз основних техніко-економічних показників

Показники	Одиниця виміру	2011рік	2012рік	Абсолютне відхилення	Темп росту,%
Чистий дохід від реалізації	тис грн	748456	951829	203373	127,17
Собівартість реалізованої продукції	тис грн	-568549	-734488	-165939	129,17
Валовий прибуток від операційної діяльності	тис грн	179907	217341	37434	120,81
Чистий прибуток	тис грн	83371	86992	3621	104,34
Рентабельність продажу	%	11,14	9,14	-1,98	82,05
Рентабельність активів	%	18,72	19,47	0,76	104,05
Рентабельність власного капіталу	%	29,41222125	23,90225004	-5,509971213	81,26638867
Середньорічна вартість ОЗ	тис грн	236464,5	269411	32946,5	113,93
Фондовіддача	грн/грн	0,98	1,01	0,03	103,24
Коефіцієнт зносу	грн/грн	4,029	4,073	0,044	101,09
Середньорічна чисельність працюючих	осіб	975	-	-
Продуктивність праці	грн/ос	242,56	-	-	-
Річний фонд оплати праці	тис грн	37954,7	-	-	-
Середньомісячна заробітна плата 1-го працівника	грн	3311,93	-	-	-
Матеріаломісткість	грн/грн	0,32	0,28	-0,03	89,59
Середньорічна вартість обігових коштів	тис грн	97986	104707	6721	106,86
Середня тривалість обертів обігових коштів	п	7,63	9,09	1,4	119,00

Виходячи із таблиці 1.3.1 бачимо , що чистий дохід від реалізації зростає з кожним роком , темп росту у 2012 році зріс на 27%, цьому слугувало збільшення обсягів реалізації продукції. Зросла собівартість виготовленої продукції у звітному 2012 році і склала 734488тис. грн., це спричинило збільшення витрат на виробництво продукції, темп росту зріс на 29 %. На чистий прибуток негативно впливають такі фактори : адміністративні витрати , інші витрати , податок на прибуток . Ці показники призводять до зменшення чистого прибутку. Незважаючи на всі витрати , чистий прибуток зріс у 2012 році на 3621 тис.грн., темп росту склав 4%.

Зменшилась рентабельність продажу у звітному році на 1,9 %, відповідно із зменшився темп росту на 18%., проте зросла рентабельність активів на 0,75%, відповідно зріс темп росту на 4 %. Середня вартість основних засобів зросла на 32946,5 тис.грн. темп росту склав 14%, за рахунок збільшення продажу. Розрахунок фондовіддачі показує, що продукція зросла 40814тис грн., темп росту фондовіддачі склав 3%, у зв'язку із збільшенням попиту на товар. Фонд оплати праці зріс , темп росту склав 13 %, оскільки було збільшено мінімальну заробітну плату. Середньорічна чисельність працюючих склала 975чол. Середньомісячна заробітна плата у 2011 році зросла на 19%, за рахунок підвищення мінімальної заробітної плати. Продуктивність праці у 2011 році стала меншою на 5 %, оскільки було зменшено кількість працівників. Вплив на чистий дохід в більшій мірі здійснює кількість обігів, яка склала 9 обертів у 2012 році, обертаємість збільшилась на 1,5 оберти.

Для прискорення оборотності обігових коштів на стадії незавершеного виробництва можна удосконалити форми організації промислового виробництва, застосувати більш дешеві конструктивні матеріали.

Підприємство є цілком платоспроможним . Коефіцієнт загального покриття вищий 1 - це свідчить про те, що поточні пасиви підприємства повністю покриті його поточними активами, тобто у випадку необхідності ПАТ «Слов'янськi шпалери - КФТП» може розрахуватися за своїми зобов'язаннями після реалізації своїх оборотних активів. Коефіцієнт поточної ліквідності ПАТ «Слов'янськi шпалери - КФТП» на рівні 1,28, 1,23 та 2,5 за 2010-2012 роки відповідно вважається позитивним, оскільки нормативне значення цього показника 0,6. Таке перевищення норми свідчить про здатність підприємства виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів та дебіторської заборгованості.Коефіцієнти абсолютної ліквідності на рівні 0,04 за 2010 р., 0,02 за 2011 р. та 0,03 за 2012 р.- це зовнішня ознака неплатоспроможності ПАТ «Слов'янськi шпалери - КФТП», оскільки нормативне значення цього показника 0,2-0,35. Це означає, що підприємство негайно може сплатити лише 2 % короткострокових зобов'язань на початок періоду, і 3%- на кінець, але позитивним моментом є зростання рівня показника. Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства. Так як, рекомендоване значення показника > 0, то у випадку з з ПАТ «Слов'янськi шпалери - КФТП» можна сказати, що товариство може не тільки погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Отже, проведений аналіз ліквідності ПАТ «Слов'янські шпалери» свідчить, що динаміка вищезазначених показників станом на 2012 рік змінилася в напрямку їх покращення.



2. ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ НА ПАТ «СЛОВ'ЯНСЬКІ ШПАЛЕРИ - КФТП »

2.1 Організація системи контролю та обліку

Бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом ПАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" на правах відділу, підпорядковується головному бухгалтеру.

У своїй діяльності бухгалтерія керується слідуючими документами:

· положенням про бухгалтерський облік і звітність;

· наказами генерального директора та першого заступника генерального директора;

· розпорядженнями головного бухгалтера;

· іншими нормативно-правовими документами;

Положення визначає порядок організації і ведення бухгалтерського обліку, складання і подання бухгалтерської звітності, а також взаємовідносини з цих питань із внутрішніми й зовнішніми споживачами бухгалтерської інформації.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе головний бухгалтер та генеральний директор підприємства.

Генеральний директор зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма структурними підрозділами й службами, що мають відносини до обліку, вимог головного бухгалтера або бухгалтерії з питань оформлення й подання для обліку документів і відомостей.

Підрозділом для виконання своїх функцій використовується електронна техніка з програмним забезпеченням "ІТ-підприємство" та іншими допоміжними АРМами.

Структуру та штат бухгалтерії затверджує генеральний директор підприємства відповідно до типових структур апарата керування й нормативів чисельності фахівців і службовців з урахуванням обсягів роботи й особливостей виробництва.

До складу бухгалтерії входять 2 заступники головного бухгалтера, старший бухгалтер, 9 бухгалтерів та касир, які контролюють облік основних засобів і малоцінних предметів, матеріалів, витрат на виробництво й калькулювання собівартості, обліку готової продукції і її реалізації, розрахунків з робітниками та службовцями, фінансово-розрахункових операцій, зведеного обліку й звітності та ін.

Контроль за діяльністю відділу здійснює головний бухгалтер.

Розподіл обов'язків і підпорядкованість працівників та посадова інструкція заступника головного бухгалтера зазначені у Положенні про бухгалтерію та у посадовій інструкції .

Методика складання балансу та іншої фінансової звітності

Наказом по підприємству „Про фінансову політику підприємства” встановлено журнально-ордерну форма рахівництва, яка розроблена на основі єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку.

Етапи, які необхідні для складання фінансової звітності відображені на схемі.

Спочатку здійснюється нагромадження даних первинних документів у розрізах, що забезпечують синтетичний і аналітичний облік засобів і господарських операцій, по всіх розділах бухгалтерського обліку.

Нагромадження й систематизація даних первинних документів виробляється за допомогою комп'ютерної програми „ІТ - підприємство” в облікових регістрах, які дають можливість відбити всі підлягаючі обліку засоби й всі господарські операції по їхньому використанню за звітний місяць.

Працівники бухгалтерії відповідно до закріплених функцій, які визначені посадовими інструкціями проводять записи в відомості, допоміжні та групувальні регістри в розрізі показників, необхідних для складання місячної, квартальної й річної звітності, ведуть картотеку окремих аналітичних рахунків ( 10 „Основні засоби”, матеріальні рахунки 2 класу, розрахунки з контрагентами (631,632,377) та ін.).

З метою забезпечення раціональної техніки узагальнення або угруповання деяких облікових даних, крім зазначених регістрів, на підприємстві ведуться спеціальні розроблювальні таблиці (по заробітній платі, по підсобним господарствам та ін.).

Наступним кроком є занесення згрупованих та оброблених даних до основних регістрів бухгалтерського обліку - журналів-ордерів.

Підсумкові дані журналів-ордерів наприкінці місяця заступником головного бухгалтера переносяться в Головну книгу. Оборотно-сальдовий баланс складається за даними Головної книги з використанням у необхідних випадках окремих показників з облікових регістрів. Після перенесення бухгалтерами підсумкових даних із всіх журналів-ордерів у Головну книгу в ній виявляються дані по дебету кожного рахунку.

На первинних документах, дані яких включені в журнали-ордери й відомості, працівниками вказуються номери відповідних рахунків.

Підсумкові записи в журналах-ордерах підлягають обов'язковому звіренню з даними первинних документів, на підставі яких зроблені ці записи. Це забезпечує належний контроль за правильністю обліку господарських операцій.

На всіх регістрах вказується назва місяця, у якому вони заповнюються, а в необхідних випадках і найменування синтетичних рахунків.

Головна книга використається для узагальнення даних з журналів-ордерів, взаємної перевірки правильності зроблених записів по окремих рахунках і для складання звітного балансу. У Головній книзі показується вступне сальдо, поточні обороти й вихідне сальдо по кожному синтетичному рахунку. Запис поточних оборотів у Головну книгу здійснює заступник головного бухгалтера, що є одночасно й реєстрацією облікових даних, відбитих у журналах-ордерах.

У Головній книзі поточні обороти виробляються тільки по рахунках першого порядку. Обороти по кредиту кожного синтетичного рахунку відбиваються одним записом, а обороти по дебету - у кореспонденції із рахунками по кредиту.

Перевірка правильності записів, зроблених у Головній книзі, здійснюється підрахунком сум оборотів і сальдо по всіх рахунках. Суми дебетових і кредитових оборотів, а також дебетових і кредитових сальдо повинні бути відповідно рівні.

Головна книга заводиться на рік. На кожний рахунок приділяється один або декілька аркушів.

Оскільки програма „ІТ - Підприємство” впроваджена не на всіх ділянках підприємства і дані головної книги, яку формує програма в автоматичному режимі не відображають реальну картину стану бухгалтерського обліку, - існує ще одна програма „Головна книга” виключно для складання оборотно-сальдового балансу, який в подальшому використовується для складання фінансової звітності.

Відповідно до ст.11 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство складає наступну звітність:

· баланс,

· звіт про фінансові результати,

· звіт про рух грошових коштів,

· звіт про власний капітал,

· примітки до фінансової звітності.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Баланс складає заступник головного бухгалтера, при складанні керується нормами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87. Для складання його використовується інформація про залишки на рахунках підприємства, яка відображена в облікових регістрах та узагальнена в оборотно-сальдовому балансі. В балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства за умови відповідності всім критеріям визнання. Для забезпечення спів ставності в Балансі підприємства наводиться відповідна інформація на кінець попереднього року.

При складанні звіту про фінансові результати підприємство керується нормами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87. Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

При складанні звіту про рух грошових коштів підприємство керується нормами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 "Звіт про рух грошових коштів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Нормативним актом, яким керується підприємство для складання звіту про власний капітал є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 5 "Звіт про власний капітал", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87. Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

При складанні приміток до фінансової звітності підприємство керується положенням „Про Примітки до річної фінансової звітності”, зареєстрованого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 2000 року N 302. В Примітках наводиться додаткова інформація, необхідна для кращого розуміння результатів діяльності підприємства, дає більш повну та об'єктивну, картину про фінансове становище підприємства.

Протягом звітного періоду про результати діяльності та про нараховані податки, збори та внески підприємство звітує до податкового органу та до державних цільових фондів на підставі Законів України та інших нормативно-правових актів.

2.2 Організація процесу відображення у фінансовій звітності

Можна виділити наступні загальні принципи організації обліку витрат:

- показники обліку витрат і калькулювання собівартості продукції повинні бути погоджені з плановим ц нормативним показниками;

- документування витрат в момент їх здійснення, різне відображення витрат за нормами і відхиленнями від норм витрат ресурсів і оплати праці;

- усі витрати, які відносяться до виробництва продукції даного періоду, повинні бути включені до її собівартості;

- усі витрати через систему рахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об'єктами обліку витрат і статтями витрат;

- собівартість продукції калькулюється на основі даних бухгалтерського обліку витрат, що потребує ідентифікації об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання.

Облік витрат виробництва при застосуванні журнально-ордерної форми ведеться в Журналі 5 або 5а. Журнал 5а призначений для використання рахунків 8 і 9 класу. В журналі 5 і 5а у першому розділі робляться записи за кредитом рахунків 90,92-99. У розділі 3 Журналу 5 відображаються записи за кредитом рахунків 20-26,28,39,65,66,91, а в розділі 3 Журналу 5а - за кредитом рахунків 20-26,28,39,65,66,80-84,91. Розділ 4 Журналів 5 і 5а включає аналітичні дані до рахунку 28 «Товари». У другому розділі Журналів 5 і 5а накопичуються витрати з податку на прибуток, витрати фінансової, інвестиційної діяльності, інші витрати.

Для фіксації витрат виробництва використовуються наступні первинні документи: накладні, лімітно-забірні картки, виробничі звіти майстрів, начальників цехів, акт на бак і відходи, табелі обліку робочого часу, шляхові листи, рахунки за енерго- та теплопостачання та інші первинні документи, що підтверджують факт здійснення витрат.

У встановлені графіком документообігу дні документи з обліку витрат надходять до бухгалтерії, й відображаються у вище розглянутих журналах, журналі-ордері 10 (узагальнюються усі витрати, що включаються до собівартості послуг); витрати по калькуляційних статтях переносяться до виробничого звіту.

У виробничому звіті всі фактичні витрати порівнюються з нормативами, перерахованими на фактично виготовлену продукцію, з визначенням економії чи перевитрат по кожній статті нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Дані виробничого звіту підприємства як щодо додержання ліміту витрат, так і щодо виконання плану виходу продукції.

Але специфіка роботи ПАТ «КФТП» така, що калькуляція не складається, а достовірність й повноту інформації про операційні витрати для управлінських рішень забезпечує головний бухгалтер.

Бухгалтерський облік основного виробництва здійснюється на накопичувальному синтетичному рахунку 23 «Виробництво». Аналітичний облік за цим рахунком ведеться або з видами продукції, робіт, послуг, або за замовленнями або за виробничими підрозділами.

Одна із перевірок ведення обліку загальновиробничих витрат і правильності розподілу цих витрат є аудит.

Аудит загальновиробничих витрат починається з побудови методичної моделі аудиту передбачає наявність об'єктів у складі порядку формування загальновиробничих витрат.

Розподіл загальновиробничих витрат на постійні загальновиробничі і змінні загальновиробничі витрати, відповідно що класифікаційних ознак П(С)БО 16 "Витрати". При проведенні аудиту загальновиробничих витрат підприємства крім законодавчих і нормативне правових актів щодо законності господарської діяльності, формалізація обліку та регламентування складу витрат на виробництві, також користуються організаційною документацією, попередніми матеріалами державного і внутрішнього контролю, первинними і зведеними обліковими документами, реєстрами бухгалтерського обліку та фінансовою і статистичною звітністю.

Для проведення аудиту загальновиробничих витрат можна використати такі методичні прийоми аудиту як:

· Обстеження, хронометраж і вибіркові спостереження;

· Службове розслідування;

· Комплексні і тематичні перевірки;

· Прийом порівняльного і фактичного аналізу;

· Інформаційне моделювання;

· Дослідження документів.

Процес аудиту загальновиробничих витрат можна поділити на такі блоки:

1. Перевірка первинних документів (за елементами формування витрат)

2. База нормування

3. Зіставлення зведених документів (за елементами формування витрат)

4. Розрахунок розподілу витрат за об'єктами обліку та калькулювання

5. Аудит реєстрів бухгалтерського обліку.

Блок 1. Перевірки первинних документів (за елементами сформування витрат)

Матеріальні витрати: накладні на внутрішнє переміщення виробничих запасів, акти списання матеріальних запасів на внутрішньовиробничі потреби, розрахунки витрат на електроенергію для освітлення будівель загальновиробничого призначення, розрахунок зношення МШП виробничого інвентарю, тимчасових не титульних споруд, захисних пристосувань, спецодягу та інше.

Амортизація основних фондів та нематеріальних активів: розрахунок амортизаційних відрахувань основних фондів загальновиробничого призначення, і т. ін.

Витрати на оплату праці : табель робочого часу (Ф № Т-14), наряд на відрядні роботи (Ф № Т-41),

Витрати на соціальні заходи : розрахунки внесків на обов'язкове соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття та збору до Державного пенсійного фонду. Інші витрати: рахунки фактури, накладні, акти на приймання виконаних робіт (послуг), авансові звіти.

Блок 2. База користування

Первинно-кошторисна документація, внутрішні кошториси загальновиробничих витрат, норми загальновиробничих витрат за статтями їх формування, ставки розподілу загальновиробничих витрат,

Блок 3. Зіставлення зведених документів (за елементами формування витрат)

Матеріальні витрати: відомість заправки автомобілів. матеріальний звіти (Ф № - 19. № - 19А). зведені розрахунки витрат на електроенергію для освітлення будівель загально виробничого призначення та ін.

Витрати на соціальні заходи і зведені розрахунки внесків на обов'язкове соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття, та збору до Державного пенсійного фонду від нарахованих витрат з фонду оплати праці.

Інші витрати ; акти виконаних робіт, авансові звіти, бухгалтерські довідки.

Витрати на оплату праці і відомості нарахування основної та додаткової заробітної плати управлінського та лінійного персоналу, працівників виробничих лабораторій, додаткової заробітної плати робітників основного виробничого персоналу та інше.

Амортизація основних фондів на нематеріальних активів : відомості врахування амортизаційних відрахувань основних фондів та нематеріальних активів.

Блок 4. Розрахунок розподілу загальновиробннчнх витрат за об'єктами обліку та калькулювання

Блок 5. Аудит реєстрів бухгалтерського обліку і звітності щодо загальновиробничих витрат підприємства визначається в логічній послідовності зіставлення підсумкових даних первинних і зведених облікових документів з реєстрами бухгалтерського обліку і показниками звітності (звіт про фінансові результати) та регістрів (звіт про фінансові результати) та регістрів бухгалтерського обліку між собою за кореспонденцію рахунків.

Таблиця 2.3.1 - Типова програма аудиту загальновиробничих витрат підприємства

Процедури перевірки	Термін проведення	Обсяг перевірки
1. Оцінка системи внутрішнього контролю (акуратність ведення бухгалтерських документів щодо обліку витрат, забезпечення працівників бухгалтерії нормативними документами, щодо складу витрат на виробництво, компетентність працівників бухгалтерії)	Проміжний аудит	Вибірка
Процедури аудиту загальновиробничих витра
2. Отримання аудиторських свідчень (тестування господарських операцій): перевірка доцільності та відповідності нормативним вимогам порядку формування витрат; перевірка порядку та правильності розподілу загальновиробничих витрат, визначення обсягу вибірки перевірки	Проміжний аудит	Суцільна Вибірка
3. Визначення достовірності обліку та звітності щодо загальновиробничих втрат через відповідність показників первинних документів, зведених бухгалтерських документів, регістрів обліку та звітності. Визначення обсягу вибірки перевірки	Проміжний аудит	Суцільна Вибірка
4. Документальне узагальнення результатів Аудиторської перевірки	Заключний аудит	Суцільна
5. Розробка пропозицій щодо усунення та попередження виявлених під час аудиторської перевірки недоліків та порушень	Заключний аудит	Вибірка



3. АРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Документальне оформлення та облік витрат

Можна виділити наступні загальні принципи організації обліку витрат:

- показники обліку витрат і калькулювання собівартості продукції повинні бути погоджені з плановим ц нормативним показниками;

- документування витрат в момент їх здійснення, різне відображення витрат за нормами і відхиленнями від норм витрат ресурсів і оплати праці;

- усі витрати, які відносяться до виробництва продукції даного періоду, повинні бути включені до її собівартості;

- усі витрати через систему рахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об'єктами обліку витрат і статтями витрат;

- собівартість продукції калькулюється на основі даних бухгалтерського обліку витрат, що потребує ідентифікації об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання.

Облік витрат виробництва при застосуванні журнально-ордерної форми ведеться в Журналі 5 або 5а. Журнал 5а призначений для використання рахунків 8 і 9 класу. В журналі 5 і 5а у першому розділі робляться записи за кредитом рахунків 90,92-99. У розділі 3 Журналу 5 відображаються записи за кредитом рахунків 20-26,28,39,65,66,91, а в розділі 3 Журналу 5а - за кредитом рахунків 20-26,28,39,65,66,80-84,91. Розділ 4 Журналів 5 і 5а включає аналітичні дані до рахунку 28 «Товари». У другому розділі Журналів 5 і 5а накопичуються витрати з податку на прибуток, витрати фінансової, інвестиційної діяльності, інші витрати.

Для фіксації витрат виробництва використовуються наступні первинні документи: накладні, лімітно-забірні картки, виробничі звіти майстрів, начальників цехів, акт на бак і відходи, табелі обліку робочого часу, шляхові листи, рахунки за енерго- та теплопостачання та інші первинні документи, що підтверджують факт здійснення витрат.

У встановлені графіком документообігу дні документи з обліку витрат надходять до бухгалтерії, й відображаються у вище розглянутих журналах, журналі-ордері 10 (узагальнюються усі витрати, що включаються до собівартості послуг); витрати по калькуляційних статтях переносяться до виробничого звіту.

У виробничому звіті всі фактичні витрати порівнюються з нормативами, перерахованими на фактично виготовлену продукцію, з визначенням економії чи перевитрат по кожній статті нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Дані виробничого звіту підприємства як щодо додержання ліміту витрат, так і щодо виконання плану виходу продукції.

Але специфіка роботи ПАТ «КФТП» така, що калькуляція не складається, а достовірність й повноту інформації про операційні витрати для управлінських рішень забезпечує головний бухгалтер.

Бухгалтерський облік основного виробництва здійснюється на накопичувальному синтетичному рахунку 23 «Виробництво». Аналітичний облік за цим рахунком ведеться або з видами продукції, робіт, послуг, або за замовленнями або за виробничими підрозділами.

Порядок обліку виробничих витрат представлений на рис.4.1.

- матеріальних витрат - за видами виробництва

- витрат на оплату праці - за статтями витрат

- відрахувань на соціальні заходи - за видами послуг

- амортизації

- інших витрат

Формування фактичної собівартості здійснюється в декілька етапів:

- формування прямих витрат

- формування загальновиробничих витрат

- розподіл загальновиробничих витрат;

- включення загальновиробничих витрат до виробничої собівартості.

Розподіл загально виробничих витрат залежить від того, є вони постійними чи змінними. Перелік і склад змінних і постійних витрат установлюється підприємством самостійно. Змінні витрати розподіляються відносно до прийнятої бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. постійні витрати розподіляються з використанням прийнятої бази розподілу при нормальній потужності. Під нормальною потужністю розуміють очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Нерозподілені постійні загально виробничі витрати списуються на собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення.

У склад операційних витрат входять адміністративні витрати, інформація про які накопичується на рахунку 92. Вони пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємства і не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції. Адміністративні витрати є витрати є витратами періоду і списуються на фінансовий результат у періоді їх виникнення.

Витрати на збут теж відносять до операційних і інформація про них накопичується на однойменному рахунку 93. До складу витрат на збут у торгівельних організаціях включається витрати обігу, за винятком адміністративних, інших операційних, фінансових витрат. Як і адміністративні витрати, витрати на збут є витратами періоду і списуються на фінансові результати у періоді їх виникнення. Списання витрат на збут відображається бухгалтерською проводкою Д79 К93.

Характеристика рахунку 93 "Витрати на збут"

Облік витрат, пов'язаних зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг, ведеться на рахунку 93 "Витрати на збут". Рахунок 93 є активним, витратним.

По дебету рахунку відображається сума визнаних витрат на збут (витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, оплату праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизацію, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг), по кредиту - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Аналітичний облік витрат на збут ведеться у відомостях в розрізі статей витрат та за економічними елементами. При організації обліку за центрами витрат відповідні регістри ведуть в розрізі складів і служб, пов'язаних зі збутом готової продукції.

Первинними документами при відображенні накопичення витрат на збут є накладна, рахунок, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання витрат на збут на фінансові результати оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.

3.1 Напрямки удосконалення існуючої системи обліку витрат на підприємстві

Правильність та контроль за веденням бухгалтерського обліку взагалі відображається у наказі про облікову політику, згідно з яким цей обов'язок на ПАТ «КФТП» покладено на керівника підприємства. Для того, щоб цей контроль був найбільш ефективним, потрібно визначити облікові ланки бухгалтерсько-виробничої системи стосовно витрат операційної діяльності. Це дасть можливість виявити суттєві й незначні недоліки роботи на кожній з них та сформувати програму належних заходів щодо усунення цих прогалин у функціонуванні підприємства для забезпечення більш раціональної організації його діяльності.

По-перше, приймання в бухгалтерію від начальників відділів, цехів , дільниць і служб первинної документації про використані матеріали й інші прямі матеріальні затрати, потрібні для поточної діяльності підприємства, та їх втрати. При цьому на достовірність інформації впливають такі чинники, як халатність чи відповідальне ставлення працівників до своїх обов'язків щодо її відображення, а таким чином, наявність чи відсутність махінацій, неправомірних дій щодо використання ресурсів.

На цьому етапі вкрай необхідною є чітко організована, постійна система контролю, а також дотримання графіку документообігу.

По-друге, обробка первинної документації в бухгалтерському відділі також зазнає впливу людського фактору, але на цьому етапі важливим є ясний розподіл обов'язків виконуючих бухгалтерів щодо документування операційних витрат з подальшим підрахунком собівартості послуг та виконання роботи відповідно до посадових інструкцій, раціональне поєднання журнально-ордерної системи ведення бухгалтерського обліку з комп'ютерною. До речі, на даному підприємстві для покращення існуючої системи обліку необхідно оновити версії програми 1С.

Великим недоліком організації бухгалтерського обліку підприємства ПАТ «КФТП» є направленість на податковий облік внаслідок чого інформація про стан доходів і витрат підприємства (з бухгалтерської точки зору) для прийняття рішень на рівні керівництва та органів місцевої влади є нечіткою. На мій погляд, цей аспект можна виправити, внісши відповідні зміни в облікову політику підприємства чи надавши обов'язки працівникам економічного відділу по складанню звіту, в якому б відображались важлива для прийняття управлінських рішень інформація.



ВИСНОВОК

На обсяги роботи підприємства впливають багато факторів, як цінових, так і кількісних. Перші залежать від зовнішніх рушіїв в основному непрямого впливу, таких як тарифна політика міської ради, ціни на паливні та енергоносії по країні тощо. На другі впливають рівень споживання послуг та ціла низка внутрішньовиробничих чинників, які забезпечують нарощування виробничих потужностей підприємства, зокрема ефективність використання основних виробничих, обігових фондів, а також продуктивність праці.

Основні витрати на збут пов'язані з маркетингом та рекламою на продукцію, для зменшення витрат, було закрито відділ маркетингу. Це дало змогу скоротити витрати на оплату праці працівникам, що дало також скорочення витрат на соціальні відрахування.

Поряд з удосконаленням роботи бухгалтерії та економічного відділу підприємства щодо ведення й організації обліку витрат , а також системи внутрішнього контролю за своєчасним та коректним поданням первинної документації з виробничих відділів доцільно розглянути й інші управлінсько-виробничі шляхи зниження витратності виробничого процесу. Такими заходами можуть бути наступні.

По-перше, зменшення терміну обертаємості оборотних засобів, зокрема дебіторської заборгованості, яка є найбільш суттєвою статтею оборотних активів, шляхом впровадження більш жорсткої політики щодо термінів оплати послуг, погашення заборгованості та відповідних заходів проти найбільших боржників.

Ефект масштабу (зниження собівартості за рахунок збільшення обсягів виробництва чи реалізації) для даного підприємства не спрацьовує, оскільки потужності визначаються лише рівнем споживання послуг та інших зовнішніх чинників. Та впровадження цього заходу сприятиме платіжездатності підприємства по розрахункам за поточними зобов'язаннями за рахунок вивільнених обігових коштів.

...