Облікова політика і організація первинного обліку заробітної плати на підприємстві ПАТ "Суднобудівний завод "Залів"

Размещено на http://www.allbest.ru/

розділ 1. Законодавчо-нормативні і теоретичні аспекти організації бухгалтерського обліку ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ на підприємстваХ України

1.1 Законодавчо-нормативні аспекти організації обліку заробітної плати

Конституція України - це основний установчий юридичний акт держави. Преамбула Конституції України визначає її як Основний Закон нашої країни.[1] економічний фінансовий облік заробітний

Ст. 8 основного Закону говорить, що "Конституція України має найвищу юридичну силу". Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена чотирма рівнями, кожен з яких охоплює певні документи.

Ця система зображена у вигляді схеми 1.1.

Для регулювання питань оплати праці використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України :

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. N 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.[2]

Кодекс законів про працю України затверджений Верховною Радою України 10 грудня 1971 p. № 322-VIII, зі змінами від 3 березня 2005 року № 2454-IV .[3]

Регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Закон України «Про оплату праці» 24 березня 1995 року N 108/95-ВР та зі змінами і доповненнями від 21 жовтня 2004 року N 2103-IV. Зміст цього закону визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати. В цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата», також мінімальна заробітна плата, як законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.[4]

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. [5]

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 6 лютого 2003 року № 490-IV. Цей закон визначає на деякі зміни у законодавчих актах України стосовно відпусток.[6]

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.[7]

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. N 889-IV. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.[8]

За цим законом платниками податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є:

· загальний місячний оподаткований дохід;

· чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму оподатковуваного кредиту такого звітного року.

· доходи з джерелом їх походження в Україні, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

· іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

· загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

· загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

· доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткування при їх виплаті.

Податковий кодекс України № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року.[9]

Податковий кодекс України зокрема визначає:вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні; порядок їх адміністрування;платників податків та зборів; їх права та обов'язки;компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю;відповідальність за порушення податкового законодавства.

Закон «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI [10]

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Закон України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами. Цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичними або фізичними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.[11]

П(с)БО 26 «Виплати працівникам» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. [12]

Постанова Кабінету Міністрів України «Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності» від 27.04.98р. №571 визначає в яких випадках і хто з працівників отримує допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмір 60% , 80% та 100% від середньої заробітної плати. Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності - 1,5 %.[13]

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” 8 лютого 1995 р.№ 100 застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, переведення вагітних жінок, службових відряджень, тимчасової втрати працездатності та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.[14]

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється Міністерством праці та соціальної політики України, фінансовими органами, Державною податковою адміністрацією, професійними спілками та іншими органами, що представляють інтереси працівників.

Усі закони України, що приймаються Верховною Радою, обнародуються за підписом Президента України. Офіційними друкованими виданнями в Україні є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газета «Урядовий кур'єр».

1.2 Теоретичні аспекти організації обліку заробітної плати

В ст. 1 Закону України «Про оплату праці» зазначено наступне визначення заробітної плати: «Заробітна плата -- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку відповідно до трудового договору власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.»

Згідно із Законом України «Про оплату праці» встановлено наступні визначення:

Основна заробітна плата -- це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці.

Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми.

Сутність заробітної плати виявляється у функціях. Виділяють наступні функції заробітної плати:

1. Відтворювальна функція. Ця функція полягає у забезпечені працівни-ків та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь;

2. Стимулююча. Ця функція заробітної плати передбачає встановлення залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства;

3. Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати. Вона оптимізує розміщення робочої сили за регіонами, галузями народного господарства та підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури;

4. Соціальна функція заробітної плати. Значення цієї функції полягає у забезпеченні соціальної справедливості при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, а також при розподілі доходу між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску;

5. Функція формування платоспроможного попиту населення. Призначенням цієї функції є узгодження форм виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів з іншого.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У сучасних умовах розмір заробітної плати залежить в основному від фінансових можливостей підприємства й принципу матеріального заохочення кожного працівника. Державою встановлені мінімальні гарантії на оплату праці. Відповідно до статті 95 КЗпП і ст. З Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата є обов'язковою соціальною гарантією на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання.

До мінімальної зарплати не включаються доплати за роботу:

--у понаднормовий час;

--у важких, шкідливих і особливо шкідливих умовах праці;

-- на роботах з особливими природними географічними й геологічними умовами й умовами підвищеного ризику для здоров'я;

--премії до ювілейних дат, за раціоналізаторські пропозиції;

--матеріальна допомога.

Джерелом засобів оплати праці є засоби підприємства, отримані від господарської діяльності.

Грошова форма оплати праці є основною на території України. Колективним договором як виняток може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою.

Підприємство самостійно (колективним договором) установлює форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови призначення й розмір надбавок, доплат, премій, винагород і інших заохочень. Але при цьому воно повинно враховувати норми й гарантії, передбачені чинним законодавством, генеральними й галузевими (регіональними) угодами.

Існують такі форми та системи оплати праці, які використовуються в певних видах підприємств та в певних видах робіт.

Погодинна оплата праці - передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Погодинна оплата праці відповідає інтересам певних верств населення, саме молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов'язковою умовою преміювання є виконання місячного плану та обслуговування робітниками-почасовиками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання.

Премії робочим-почасовикам нараховуються по місячним результатах роботи пропорційно відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках.

Відрядна оплата праці - заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна форма оплати праці складається з таких систем:

пряма,

непряма,

преміальна,

прогресивна,

акордна.

Пряма відрядна система оплати праці застосовується у разі, якщо заробітна плата залежить від кількості виготовленої продукції (виробітку), часу, затраченого на її виготовлення, розцінок, норм виробітку і часу. При прямій відрядній системі заробіток працівника (D_пвс) розраховується шляхом перемноження кількості одиниць виробленої продукції (V) та розцінки за одиницю продукції (р):

(1.1)

Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу (у годинах) на виготовлення одиниці продукції.

Непряма відрядна оплата праці застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують. Заробіток робітника (D_нвс) при цій системі розраховується за формулою:

(1.2)

де s - погодинна тарифна ставка;

t - фактично відпрацьована кількість годин цим робітником;

k_вн - середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

Відрядно-преміальна оплата праці - це, по суті, відрядна система оплати праці, яка передбачає преміювання працівників з урахуванням результатів роботи підприємства і в розмірах, обумовлених у Положенні про преміювання. При відрядно-преміальній системі заробіток працівника (D_впс) складається з відрядного заробітку () та премії (m) за досягнення певних результатів, що заохочуються:

(1.3)



Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни. Відрядно-прогресивна оплата праці передбачає оплату робіт, виконаних в межах встановленої норми (n_o) за звичайними відрядними розцінками (p), робіт, виконаних понад нормативний (базовий ) рівень (n_i) - за підвищеними розцінками (p_i) залежно від ступеня виконання завдання. Заробіток (D_{в прог}) при цій системі визначається, таким чином, за формулою:

(1.4)

Застосування цієї системи обмежується, як правило, ділянками, що стримують роботу всього підприємства, через відсутність у ній стимулюючих факторів підвищення якості продукції або послуг.

Акордна система оплати праці застосовується, коли виконавцю (виконавцям) заробітна плата нараховується за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в певні терміни, при цьому час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зарплати не відіграє. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується, перш за все, при усуненні наслідків аварій, термінових ремонтних, будівельних роботах, тощо [15].

Залежно від того, виконує ту чи іншу роботу один працівник чи внаслідок складності виробничого процесу таку роботу мусить виконувати колектив працівників, бригада, розрізняють дві системи оплати праці:

а) індивідуально-відрядна;

б) колективно-відрядна (бригадна).

Індивідуально-відрядна - працівник самостійно, без безпосередньої участі чи допомоги інших працівників виконує ту чи іншу роботу, виробляє продукцію або надає послуги, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку. У зв'язку з цим заробіток такого працівника залежить від його індивідуальної праці.

Колективно-відрядна (бригадна) - це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У зв'язку з чим заробіток окремо кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо, іншим показникам. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.

Зараз дуже широко розповсюджується оплата праці по контракту, яка заключається у домовленості сторін та пов'язується з виконанням умов контракту.

У випадках найма працівника по контракту власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.

Кодексом Законів про працю України передбачено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

відрядникам за подвійним відрядними розцінками;

працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками - в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

працівникам, які отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день .

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими угодами та колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків від тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

Завданнями обліку праці та її оплати є:

* точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;

* правильне нарахування оплати праці кожному працівникові відповідно до діючих положень;

* дотримання порядку розподілу оплати праці по об'єктах бухгалтерського обліку;

* повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;

* своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності по оплаті праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

В першому розділі курсової роботи ми розглянули законодавчо - нормативні аспекти організації обліку заробітної плати на підприємствах України. Усі закони України, що приймаються Верховною Радою, обнародуються за підписом Президента України. Також були висвітлені теоретичні аспекти обліку за темою.



РОЗДІЛ 2. ВИРОБНИЧО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ПАТ «СУДНОБУДІВНИЙ ЗАВОД « ЗАЛІВ », ЯК ОБ'ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Загальна характеристика підприємства ПАТ «Суднобудівний завод « Залів »

ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» засновано в 1938 році. Розташований на березі Керченської протоки, між двох морів - Чорним і Азовським, в захищеній від східних вітрів бухті. Займає площу більше 140 гектарів.

Більше 65 років завод успішно працює на ринку суднобудування і судноремонту. Перші виробничі програми - це будівництво малих торпедних катерів, морських тральщиків, барж і рибальських ботів, тоді судна спускалися на воду за допомогою мостового крана.

За період з 1945 по 1980 рік заводом побудовано близько 600 суден, у тому числі серія танкерів типу «КРИМ» дедвейтом 150 тис. т. З 1980 по 1996 рік завод будував серію середньотонажних танкерів типу «ПАНАМАКС» з подвійними бортами і дедвейтом 65 тис. т. Була побудована серія стаціонарних нафтових платформ для В'єтнаму. Завод відомий як будівельник військових фрегатів водотоннажністю 3,3 тис. т. У 1988 році здано перше в світі криголамно-транспортне судно з атомною енергетичною установкою - лихтеровоз-контейнеровоз «Севморпуть».

З 1992 року всі судна будуються на експорт для Норвегії, Греції, Голландії та ряду інших країн.

Обсяги виробництва суднобудування і судноремонту ростуть. В даний час завод щорічно будує до 3-4 корпусів суховантажів і контейнеровозів дедвейтом до 8 тис. т і ремонтує до 35 судів різного класу. Завод будує танкери,хімовози, будується серія корпусів 15000 ДВТ.

Заводом розроблені і реалізуються програми будівництва морських газо- і нафтовидобувних установок, контейнеровозів, танкерів-хімовозів, балкерів.

ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» код ЄДРПОУ 14307251 є правонаступником ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», яке створено Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №1163а від 15.08.1994р. шляхом корпоратизації державного підприємства Керченський суднобудівний завод «Залів» імені Б.Є.Бутоми відповідно до законів України «Про господарські товариства», «Про приватизацію майна державних підприємств» і Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» та зареєстровано Розпорядженням Виконавчого комітету Керченської міської ради народних депутатів № 1004-р від 28 листопада 1994 року.

Згідно зі статутом ПАТ «Суднобудівний завод «Залів», метою діяльності Товариства є об'єднання фінансових, інтелектуальних, фізичних ресурсів акціонерів для проведення виробничої, комерційної та фінансової діяльності, спрямованої на отримання прибутку акціонерів і забезпечення добробуту працівників Товариства.

Предметом діяльності Товариства є:

· суднобудування, судноремонт;

· виготовлення продукції виробничо-технічного призначення;

· виготовлення та реалізація товарів народного споживання, виробів міжзаводської кооперації із суднозаводами та підприємствами інших галузей промисловості;

· зовнішньоекономічна діяльність у встановленому законодавством порядку;

· виготовлення продукції з відходів давальницьких матеріалів і комплектуючих виробів; реалізація відходів;

· здійснення автомобільних і пасажирських перевезень;

· виконання гарантійних зобов'язань перед замовниками;

· здійснення перевантаження (перевалки) вантажів;

· посередницька та торгівельна діяльність;

· проектно-конструкторські роботи з розробки і корегування технічних проектів модернізації та ремонту суден, а також переухвалення технічних проектів класифікаційними товариствами;

· проектно-конструкторські роботи з розробки робочих проектів суден, які будуються та проектуються за завданням керівництва АТ;

· здійснення усіх видів робіт з будівництва та ремонту будинків, споруд;

· будівництво, ремонт та реконструкція технологічних об'єктів і лінійної частини магістральних нафтогазопроводів;

· організація та здійснення ремонту морських суден, доставка виробів з металу і оброблення їх на металобрухт;

· організація та здійснення оптової й роздрібної торгівлі, громадського харчування;

· організація і надання побутових послуг;

· біржова, брокерська, стокброкерська, інжинірингова, дистриб'юторська діяльності, маркетинг;

· експортно-імпортні торгівельні операції, здійснення експорту власної продукції компанії та її партнерів, імпорт в Україну для своїх підрозділів та по оптовим замовленням;

· будь-яка інша діяльність, яка не заборонена чинним законодавством України.

В 13 пункті розділу IV «Інші положення» статуту ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» коротко описані деякі положення обліку, звітності та контролю, а саме:

· Товариство веде оперативний, бухгалтерський і статистичний облік і звітність у порядку, визначеному законодавством України, несе відповідальність за її достовірність.

· Фінансово-звітний період встановлюється в один рік. Перший фінансово-звітний період починається з дня реєстрації Товариства й закінчується останнім днем поточного року.

· З метою ведення бухгалтерського та податкового обліку у Товаристві діє бухгалтерія, що очолюється Головним бухгалтером Товариства.

· Перевірка та ревізія фінансової й господарської діяльності АТ здійснюється у встановленому порядку Ревізійною комісією, аудиторськими службами, фінансовими органами, а в разі потреби також іншими органами управління АТ та іншими державними органами в межах їхньої компетенції.

· Фінансова діяльність АТ підзвітна та підконтрольна державним фінансовим органам тільки в частині обов'язкових платежів, що передбачені законодавством України. АТ має право не надавати державним і іншим органам відомості, що є комерційною таємницею, окрім випадків прямо передбачених діючим законодавством України.

· Перевірки не повинні порушувати нормальний режим роботи Товариства.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Своєчасна та об'єктивна оцінка фiнансового стану підприємства набуває особливого значення за виникнення різноманітних форм власностi, оскiльки жодний власник не повинен нехтувати потенцiйними можливостями збільшення пpибутку (доходу) фipми, якi можна виявити тiльки на підставі своєчасного й об'єктивного аналiзу фiнансового стану пiдпpиємств.

Систематичний аналiз фiнансового стану пiдпpиємства, його платоспpоможностi, лiквiдностi та фінансової стiйкостi необхiдний ще й тому, що дохідність будь-якого пiдпpиємства, pозмip його пpибутку багато в чому залежать вiд його платоспpоможностi. Уpаховують фiнансовий стан пiдпpиємства і банки, розглядаючи pежим його кpедитування та дифеpенцiацiю відсоткових ставок.

Фiнансовий стан пiдпpиємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементiв системи фінансових відносин пiдпpиємства, визначається сукупністю виpобничо-господаpських фактоpiв i хаpактеpизується системою показникiв, що вiдобpажають наявнiсть, pозмiщення i використання фінансових pесуpсiв.

Метою оцінки фiнансового стану пiдпpиємства є пошук резервів підвищення рентабельності виpобництва i зміцнення комерційного pозpахунку як основи стабільної pоботи пiдпpиємства i виконання ним зобов'язань пеpед бюджетом, банком та iншими установами[Ошибка! Источник ссылки не найден.16].

Проаналізуємо основні показники фінансового стану ПАТ «Суднобудівний завод «Залів».

Для вивчення фінансового стану ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» нами було проаналізовано фінансову звітність на початок та на кінець 2011 року.

Проведемо оцінку фінансового стану підприємства за допомогою системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансово-господарський стан підприємства.

Ліквідність означає здатність перетворити актив на грошові кошти швидко і без втрат його ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства погасити поточні зобов'язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань та дає загальну оцінку платоспроможності підприємства. Він характеризує достатність оборотних засобів для покриття боргів. На ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» коефіцієнт покриття є > 1. Це свідчить про те, що підприємство в змозі вчасно погашати борги.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його РК. Як нестача, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір РК залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо.

При зменшенні робочого капіталу необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як вплинуло на маневреність РК. Маневреність робочого капіталу (МРК) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру РК. Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. В нашому випадку він складає 277151/620768=0,45 або 45%.Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних коштів і характеризує залежність підприємства від залучених коштів. Цей коефіцієнт становить 271297/277151=0,98 , тобто підприємство на 98% залежить від залучених коштів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу (різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями) до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними коштами. Тобто, досліджуване підприємство забезпечене власними оборотними коштами на (279471-271297)/ 279471=0,029 або на 2,9%.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка - капіталізована; розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу. В нашому випадку цей коефіцієнт становить (279471-271297)/277151=0,029.

У Методичних рекомендаціях [23] визначено три види платоспроможності (неплатоспроможності): поточна, критична, надкритична.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань:

Пп = А040 + А045 + А220 + А230 + А240 - П620, (2.1)

де А040, А045, А220, А230, А240 - відповідні рядки активу балансу;

П620 - підсумок IV розділу пасиву балансу.

В нашому випадку Пп = 0+457+0+18999+374-96585 = -76755. Цей результат є негативним, що свідчить про поточну неплатоспроможність досліджуваного підприємства.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому становищу потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початок і наприкінці звітного кварталу, що передує подачі заяви щодо порушення справи про банкрутство, є ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.в.к) наприкінці звітного кварталу менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не одержало прибутки, то таке його фінансове становище характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливо не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наявність ознак надкритичної неплатоспроможності (за підсумками року Кп < 1 при відсутності прибутку) відповідає фінансовому становищу боржника, коли він відповідно до закону зобов'язаний звернутися протягом місячного строку до арбітражного суду із заявою щодо порушення справи про банкрутство, тобто коли задоволення вимог одного або декількох кредиторів приведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

На досліджуваному підприємстві коефіцієнт покриття становить 1,03; коефіцієнт забезпечення власними коштами 277151/279471=0,99. Отже, «ПАТ Суднобудівний завод « Залів » є не платоспроможним.

Важливою складовою аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності є оцінка його рентабельності.

Показник рентабельності мають негативне значення. Виходячи з цього можна сказати, що підприємство є нерентабельним, має дуже слабкий рівень віддачі витрат та ступінь використання ресурсів, які є в наявності.

Підводячи загальний підсумок за всіма вище наведеними розрахунками, доцільно відмітити, що ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» є не платоспроможним, відбувається зниження показників ліквідності та фінансової стійкості. Підприємство працює неефективно.

У цьому розділі розкривається інформація стосовно підприємства ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» його організаційно-економічна характеристика. Проаналізуємо основні показники фінансового стану ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» та були зроблені висновки що підприємство є неплатоспроможним та неефективним.



РОЗДІЛ 3. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРВИННОГО ОБЛІКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПАТ «СУДНОБУДІВНИЙ ЗАВОД « ЗАЛІВ »

3.1 Облікова політика підприємства

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур,що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. [17]

Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звiтностi на ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» регулюється наказом Генерального директора №1а "Про облікову полiтику пiдприємства", від 01.01.2001 року зі змінами від 30.12.2010 року № 1078. Цей наказ передбачає дотримання на пiдприємствi єдиних методологiчних засад та принципiв бухгалтерського облiку та фінансової звiтностi, як iвстановленi Положеннями (стандартами) бухгалтерського облiку, Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податковим кодексом України.

Щодо обліку заробітної плати в обліковій політиці ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» передбачено такі пункти:

1. В бюджетних установах фінансування виплат по заробітній платі здійснюється за окремою статтею, яка відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України” є захищеною. Виплати по заробітній платі здійснюються першочергово разом з перерахуванням до фондів обов'язкових платежів. Облік праці та розрахунків по заробітній платі є одним із найважливіших напрямів облікового процесу. До завдань обліку праці та її оплати слід віднести: контроль за дотриманням штатної дисципліни та раціональним використанням робочого часу; правильне обчислення витрат робочого часу та облік праці; правильне обчислення заробітної плати та утримання з неї; здійснення своєчасних і достовірних розрахунків по заробітній платі; контроль за використанням фонду заробітної плати; забезпечення споживачів інформацією про працю і заробітну плату. Нарахування заробітної плати відбувається на основі Положення про оплату праці, преміювання працівників та надання матеріальної допомоги, затвердженого наказом директора.

2. Особовий склад працюючих визначається структурою працівників.

Загальна чисельність працівників є списковою чисельністю, або штатним складом. За даними карток і первинних документів, якими оформляється рух персоналу, організується статистичний облік чисельності та складу працівників. Основним документом, що регулює відносини, виступає трудовий договір чи контракт.

3. Встановлено трудовий режим, що включає систему реєстрації виходу та уходу з роботи, розпорядок трудового дня, регламентацію праці щодо вихідних і робочих днів та ін. Контроль за дотриманням розпорядку трудового дня здійснюється за допомогою табельного обліку і формалізується у вигляді табеля обліку використання робочого часу. Табель - це іменний список працівників у розрізі відповідних структурних підрозділів. Обов'язки по веденню табельного обліку покладаються на працівника структурного підрозділу, призначеного наказом директора. Зазначена особа на початку місяця заповнює необхідні реквізити відповідно до даних обліку особового складу. Впродовж місяця у табелі у вигляді умовних позначень фіксується інформація про приходи та неявки на роботу на основі відповідних документів - довідок про виклик у військкомат, до суду, листів про тимчасову непрацездатність тощо.

4. Під фондом оплати праці розуміють обсяг коштів, отриманих як у вигляді фінансування із бюджету, так і від надання платних послуг і т.п., що запланований відповідно до кошторису доходів і видатків для використання при розрахунках по заробітній платі з працівниками. Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оплату праці” фонд заробітної плати містить такі складові: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Додаткова заробітна плата являє собою теж винагороду, однак, на відміну від основної заробітної плати, вона виплачується за працю понад установлені норми - за трудові успіхи, а також за особливі умови праці.

Формами оплати праці є відрядна і погодинна. Оплату праці, що залежить від якості, обсягу виконаної роботи, а також розцінок на цю роботу, називають відрядною. При погодинній формі оплати праці первісне значення для визначення розміру заробітної плати мають кількість відпрацьованого часу та кваліфікація працівника. На підприємстві превалює погодинна форма оплати, а саме штатно-окладна - за якою кожному працівникові встановлюється місячний посадовий оклад згідно зі штатним розкладом, посадою, освітою, вченим ступенем, категорією.

5. Для виплати заробітної плати працівникам здійснюється її нарахування, що включає розрахунок заробітку за місяць. Нарахування заробітної плати здійснюється раз на місяць на основі розпорядчих та первинних документів з обліку відпрацьованого робочого часу та виробітку, що передаються в фінансово-економічний відділ відповідними структурними підрозділами

5.1. Із заробітної плати працівників здійснюються наступні обов'язкові утримання: податок з доходу; єдиний соціальний внесок за судово-виконавчими листами.

5.2. Заробітна плата виплачується два рази на місяць у вигляді авансу і залишкової суми заробітної плати. Аванс - це частина заробітної плати, що виплачується за першу половину місяця з урахуванням усіх податків і зборів, що підлягають утриманню. Зміна планового авансу відбувається за умов невиходів на роботу у першій половині місяця. Виплата заробітної плати здійснюється в триденний термін (враховуючи день отримання коштів з банку), після чого касир напроти прізвищ працівників, які не отримали заробітну плату, проставляє штемпелем чи робить помітку від руки „Депоновано”. Задепоновані суми заносять до реєстру депонованих сум і одночасно відображають їх у книзі обліку депонентів. Сума не отриманої працівниками заробітної плати перераховуються на відповідний рахунок на наступний день після закінчення терміну виплати заробітної плати.

Синтетичний облік розрахунків з оплати праці ведеться на рахунку 66 „Розрахунки з оплати праці”. Аналітичний облік за субрахунком 661 „Розрахунки із заробітної плати” ведеться в особових рахунках, які відкриваються окремо на кожного працівника, де щомісячно реєструються дані про нараховану заробітну плату та утримання за видами. На основі розрахунково-платіжних відомостей складається меморіальний ордер № 5, що є реєстром синтетичного обліку розрахунків із заробітної плати при меморіально-ордерній формі обліку. До меморіального ордеру повинні бути прикладені всі документи, на підставі яких була нарахована заробітна плата (табель обліку використання робочого часу, накази про звільнення та прийом на роботу; лікарняні листки).

3.2 Організація первинного обліку заробітної плати на ПАТ «Суднобудівний завод «Залів»

Основним документом з обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу (ф. № ПСГ-1). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо за виробничими підрозділами і категоріями працюючих. Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад, вихідні або святкові дні - "ВС", дні хвороби - "X", відрядження - "СВ", відпустка - "ЧВ" тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. Наприкінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

Для обліку розрахунків із працівниками по платі праці в ТОВ «Український кристал» використовують наступні типові форми:

№ П-49 «Розрахунково-платіжна відомість»;

№ П-52 «Розрахунок заробітної плати»;

№ П-53 «Платіжна відомість».

Платіжна відомість типової форми № П-53 використовується для обліку сум авансу, виданого за першу половину місяця. Узагальнюючим реєстром, в якому відображаються розрахунки за заробітною платою з кожним працівником є Розрахунково-платіж-на відомість.

Розрахунково-платіжні відомості складаються за окремими структурними підрозділами. У них записують усіх працівників підрозділу за категоріями із зазначенням прізвища, табельного номера, професії, посади, відпрацьованих днів (годин).

В окремі графи розділу «Нараховано» записують суми нарахованої основної і додаткової заробітної плати за її видами. Підставою для запису є Табель обліку робочого часу, Накопичувальні відомості обліку роботи вантажного автотранспорту, Накопичувальні відомості обліку використання машинно-тракторного парку.

У розділі "Утримано і виплачено" спочатку в окремих графах записують видану із каси заробітну плату за другу половину минулого місяця і аванс у рахунок заробітку за першу половину минулого місяця. Підставою для цих записів є звіти касира і платіжні відомості.

Розрахунково-платіжні відомості підписує керівник та головний бухгалтер підприємства. Цей документ одночасно є особовим рахунком працюючих та оборотною відомістю до рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці". При веденні Розрахунково-платіжних відомостей не включаються виплати, які не входять у фонд заробітної плати і в заробітну плату працівників при підрахунку її середніх розмірів, а також суми, які не оподатковуються податком з доходів фізичних осіб (добові при службових відрядженнях, допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім'ям на дітей, допомога на поховання тощо). Ці суми виплачуються окремо за платіжними відомостями або видатковими касовими ордерами. Первинний облік нарахування заробітної плати водіям в ТОВ «Український кристал» регулюється Інструкцією «Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», затвердженої Наказом Мінстату України і Мінтранспорту України від 07.08.1996 р. № 228/253. Цією Інструкцією затверджені такі форми єдиної первинної транспортної документації: Подорожній лист вантажного автомобіля ф. №1-ТН; Подорожній лист вантажного автомобіля ф. №2. Подорожні листи типових форм, оформлені належним чином, видаються водію під розписку. На лицьовому його боці записують завдання водію і характеристику автомобіля та реєструють видачу палива, на зворотному - виконання завдання, що засвідчується підписом відправника і одержувача вантажу. Всі подорожні листи після виконання робіт здають у бухгалтерію, де на їх основі нараховують оплату праці за робочий день (день або зміну), визначають обсяг виконаних робіт і наданих послуг. Для нарахування заробітної плати за чергову або навчальну відпустку, а також звільнення з роботи до закінчення місяця оформляється Розрахунок заробітної плати ф. № ПСГ-6, де обчислюється середній заробіток за місяць і день, показуються усі види оплати та утримань, а також визначається сума, що належить до виплати.

Перевірені і затверджені первинні документи з обліку праці та її оплати повинні бути узагальнені і згруповані за кожним працівником підприємства для організації розрахунків з ними. Групування даних про нараховану заробітну плату за кожним працівником проводять у таких реєстрах і документах: Табель обліку робочого часу, Накопичувальна відомість обліку роботи вантажного автотранспорту (ф. № ЖН-6), Наряд на відрядну роботу (ф. № ПСГ-5), але на даний час на підприємстві не має відрядної роботи.

В третьому розділі даної роботи ми розглянули та проаналізували облікову політику ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» та ведення первинного обліку і його документування. Проаналізувавши облікову політику ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» ми з'ясували, що вона містить основні положення щодо обліку заробітної плати, на нашу думку вона є достатньо повною. Проаналізузавши первинний облік встановлено, що основним документом з обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу.



розділ 4. організація синтетичного та аналітичного обліку основних засобів на ПАт «суднобудівний завод «залів»

4.1 Організація синтетичного обліку заробітної плати на ПАТ «Суднобудівний завод «Залів»

Синтетичний облік є узагальнюючим, він ведеться у регістрах синтетичного обліку (журналах-ордерах, відомостях, Головній книзі) в розрізі синтетичних рахунків.Рахунок 66 «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» - пасивний, балансовій, розрахунковий.

661- «Нарахована заробітна плата»;

662 - «Депонована заробітна плата»;

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основною, допоміжною), де виконуваність роботи, характер цих робіт, категорій робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова).

Облік розрахунків з робітниками та службовцями по операціях, не пов'язаних з оплатою праці (розрахунки за товари, які продані в кредит), ведеться на рахунку 39 «Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях», який має слідуючи субрахунки :

1 - за товари, продані в кредит;

2 - позика на індивідуальне житлове будівництво;

3 - позика на будівництво садових будинків;

4 - позика молодим сім'ям;

5 - на формений одяг;

6 - по акціях;

7 - заборгованість учасників по підписці на акції.

По кредиту даного рахунку відображається заборгованість робітників по виданих позиках, а по дебету - погашення цієї заборгованості.

Розрахунки з працюючими при ручному способі обробки документів вносять у розрахункові відомості або розрахунково-платіжні відомості.

Розрахункові відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються із розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66.

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на балансовому рахунку 66“Розрахунки з оплати праці“. Рахунок 66 має два субрахунки:

661 “Розрахунки з оплати праці”

662 “Розрахунки з депонентами”

По кредиту рахунку 661 відображаються нараховані суми. По дебету рахунку 661 відображаються суми, утримані з усіх видів оплати праці, і виплата заробітної плати. За лишок по кредиту рахунку 661 відображає суму невиплаченої працівникам заробітної плати.

4.2 Організація аналітичного обліку заробітної плати на ПАТ «Суднобудівний завод «Залів»

Аналітичний облік розрахунків із працівниками ведеться в розрахункових і розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми відображаються, крім того, в особових рахунках установленої форми. Документальне оформлення операцій при переході на нові облікові принципи не змінилися. Типові форми документів з обліку праці та її оплати затверджено наказами Мінстату України від 19.10.1995 року №253 та від 22.05.1996 року №144.

Зміни внесені новим Планом рахунків, торкнулися джерела нарахування виплат.

В умовах дії Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (дані-НСБО) відсутні такі поняття, як фонди економічного стимулювання і виплати за рахунок прибутку. Субрахунок 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” призначено виключно для формування резервного фонду згідно з установчими документами і для розподілу прибутку між власниками. Усі виплати, крім дивідендів, відносяться на витрати підприємства. Структуру витрат значно змінено з двох причин:

введено класифікацію діяльності підприємства;

визначено більш глибоку деталізацію витрат;

Залежно від виду діяльності, у процесі якої нараховується заробітна плата, можна класифікувати й самі витрати на оплату праці.

При формуванні витрат за елементами варто мати на увазі, що в класі 8 на рахунку 81 “Витрати на оплату праці” передбачено шість субрахунків, що дають змогу з метою управлінського обліку аналізувати витрати на оплату праці:

811 “Виплати за окладами і тарифами”. Відображаються витрати на

виплату основної заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці;

812 “Премії та заохочення”. Відображається витрати на виплату додаткової заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці (премії, виплати за підсумками роботи за рік, за вислугу років тощо);

...