Облік випуску продукції та визначення її собівартості в системі управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

Київський коледж легкої промисловості

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: Фінансовий облік

на тему: Облік випуску продукції та визначення її собівартості в системі управління підприємством

Студентки:

Матесова Лілія В'ячеславівна

Київ, 2014 рік



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи собівартості продукції та її випуску

1.1 Готова продукція та її оцінка

1.2 Концепція управління собівартістю продукції

1.3 Формування собівартості готової продукції

2. Облік випуску продукції та аналіз її собівартості

2.1 Синтетичний облік випуску готової продукції

2.2 Аналітичний облік випуску готової продукції

2.3 Аналіз собівартості продукції в системі управління

3. Документальне оформлення випуску продукції та її собівартості

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Діяльність кожного господарюючого суб'єкта у сучасних умовах є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавлені у позитивних результатах його функціонування. Успішна діяльність кожного з них полягає у підвищенні рівня економічної ефективності виробництва продукції.

Облік готової продукції є важливою темою для розгляду і її актуальність полягає в тому, що підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, включаючи потреби ринку. Дана тема є актуальною для кожного підприємства, яке виготовляє продукцію різних видів.

У економічно складний для України час держава повинна підтримувати виробників продукції, особливо, якщо підприємство виготовляє якусь нову продукцію, стимулювати підприємства до більшого розширення, надавати пільги і зменшувати податковий тиск.

Мета даної курсової роботи полягає в поглибленому вивченні обліку та собівартості готової продукції.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- охарактеризувати готову продукцію та розглянути її класифікацію;

- охарактеризувати рахунки призначені для обліку готової продукції;

- розглянути синтетичний та аналітичний облік готової продукції;

- розглянути формування собівартості готової продукції;

- розглянути порядок документування наявності та руху продукції.

Сучасний стан економіки України вимагає особливої уваги до собівартості продукції (робіт, послуг) для формування ефективного механізму управління затратами підприємств. Тепер уже недостатньо лише того, щоб керівники підприємств знали, скільки коштує продукція, яку вони виробляють. Вони мають знати, як зробити, щоб її виробництво було вигідним. Для цього необхідний внутрішній аспект інформації про затрати. У процесі кругообороту й обороту фондів в умовах ринку грошові затрати підприємства відособлюються від вартості у вигляді витрат і приймають форму собівартості продукції. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається із затрат природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів та інших затрат на виробництво та реалізацію.

Основним моментом системи обліку, що забезпечує успішну роботу підприємств з підвищення ефективності виробництва та управління затратами є добре налагоджений облік виробничих затрат.

Облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, а активно впливає на них, контролює законність, доцільність і ефективність використання виробничих ресурсів. Роль обліку суттєво підвищується в умовах ринкової економіки, яка базується на різних формах власності, наявності підприємств різних форм власності, наявності підприємств різних форм господарювання та конкуренції товаровиробників.



1. Теоретичні основи собівартості продукції та її випуску

1.1 Готова продукція та її оцінка

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 “Запаси” за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.

Готова продукція - це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

При організації обміну продукції основним методом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю.

Рисунок 1. - Класифікація готової продукції:



Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві. На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація. Продукція, яка не має кількісних характеристик (робота, послуга або посередництво тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (замовнику).

Готова продукція має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання.

Оцінка готової продукції при її реалізації залежить від сформованої облікової політики підприємства в частині оцінки запасів при їх вибутті.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартість (за дебетом рахунку 901 «Собівартість реалізації»), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (за кредитом рахунку 71 «Дохід» від реалізації готової продукції).

Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість. Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, то відокремлено від фактичної собівартості обліковується відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами. Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випуску та реалізації продукції.



1.2 Концепція управління собівартістю продукції

Собівартість продукції - це виражені у грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію. Вона складається з витрат, пов'язаних із використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.

Вихідною основою собівартості є витрати підприємства. Проте на відміну від витрат у категорії собівартості відображаються не тільки взаємозв'язки і залежності, які стосуються переважно процесу виробництва, а й обігу споживчих вартостей.

Проведений аналіз різних точок зору вчених-економістів на сутність поняття “собівартість” дав можливість зробити висновок, що в умовах ринкової економіки під собівартістю слід розуміти суму всіх явних витрат, пов'язаних не лише з простим відтворенням, як традиційно було прийнято у вітчизняній теорії, а й з отриманням підприємницького доходу, пов'язаного з ризиковим характером процесу виробництва. В бухгалтерському тлумаченні собівартість - це вартісна оцінка ресурсів, які використовуються, для виробництва і реалізації продукції з метою отримання економічної вигоди.

Виникає необхідність розробки загальних підходів, економічно обґрунтованих принципів формування собівартості. Суттєвим є те, що перелік витрат, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), повинно визначати саме підприємство, відповідно до економічної сутності понесених витрат і загальних принципів бухгалтерського обліку.

Важливим показником підвищення ефективності виробництва є зниження собівартості продукції. Для визначення шляхів зниження собівартості продукту необхідно знати структуру витрат, вплив виробничих особливостей на собівартість.

На структуру собівартості впливає технологія виробництва, а також асортимент тих чи інших видів продукції. Частка витрат на сировину і матеріали в загальних витратах експлуатаційних виробництв (виробництво плівок, труб, листів) вища, ніж по всій промисловості в цілому, а питома вага матеріальних витрат у виробництві виробів із пластмас методами пресування, лиття під тиском, видування є нижчою, ніж у хімічній промисловості.

Статті калькуляції дають змогу оцінювати їхню питому вагу в собівартості продукції.

Системний підхід до управління собівартістю продукції означає доповнення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції функціями організації, планування, нормування, стимулювання.

Визначення і реалізація управлінських впливів, заснованих на використанні об'єктивних економічних законів формування собівартості та регулювання витрат підприємства відповідно до його стратегічних і поточних цілей, становить категорію управління витратами.

Досліджувати методи управління собівартістю та витратами можна на основі методів обліку і контролю витрат.

До таких методів належать: система обліку стандарт-кост (у вітчизняній практиці нормативний метод обліку витрат), система обліку “директ-кост”, системи планування виробничих ресурсів, функціонально-вартісний аналіз (ФВА), метод аналізу і оптимізації витрат з усіх статей його застосування (кост-менеджмент), метод АВС, концепція управління витратами життєвого циклу (метод LCC).

Аналізуючи кожний метод, дисертант дотримувався позиції, що окремі методи управління витратами і собівартістю висувають різні завдання, вони не виключають один одного, а можуть бути реалізовані паралельно чи взаємодоповнюватися.

Надання самостійності підприємствам у вирішенні поточних питань їхньої виробничої діяльності у визначенні шляхів їх подальшого розвитку зумовлює необхідність створення інформаційної системи для того, щоб прийняті управлінські рішення були обґрунтованими. А це, у свою чергу, приводить до необхідності розвитку управлінського обліку, широкого використання його методів у всіх сферах діяльності підприємства.

Головне в цій системі - правильно визначити суть економічних процесів і тенденцій, які відбуваються на підприємстві, та своєчасно надати кваліфіковані поради керівникові.

Це дає змогу спеціалісту вільно вибирати форми, методи і прийоми аналізу та контролю, а також методи обліку та аналізу для прийняття управлінських рішень.

Облік витрат і калькулювання собівартості продукції - один із важливих розділів управлінського обліку. Собівартість виробництва одиниці продукції є основою для прийняття управлінських рішень: випуск якої продукції продовжувати, а якої припинити, доцільність виробництва чи придбання на стороні комплектуючих виробів, встановлення ціни на продукцію, придбання нового обладнання, необхідність і доцільність зміни технології та організації виробництва.

Результати дослідження дають можливість зробити висновок, що впровадження управлінського обліку не тільки забезпечує базу для точного розрахунку виробничих витрат, а й надає діючий інструментарій для вдосконалення управління собівартістю продукції. Проте в окремих ситуаціях під час прийняття рішень необхідна різна інформація про собівартість. Тому не випадково одним із принципів організації управлінського обліку є такий: різна собівартість для різних потреб. З цією метою розроблено концепцію управління собівартістю, яка повинна передбачати комплексний системний підхід до дослідження.

Концепція має будуватися на таких основних засадах: визнання витрат, які формують собівартість, визначення її рівня і структури, класифікація собівартості як одного із способів пізнання об'єктів залежно від інформаційних потреб керівництва, розрахунок нормативної собівартості на основі методу обліку повних витрат та обчислення неповної (зрізаної) собівартості з використанням методу директ-костингу в системі управлінського обліку, формування інформації про собівартість продукції для визначення фінансових результатів і складання фінансової звітності, проведення аналізу структури собівартості продукції за калькуляційними статтями та елементами витрат для виявлення впливу специфічних техніко-економічних особливостей виробництва конкретних видів продукції, визначення собівартості одиниці продукції, що характеризує роботу підприємства у напрямку її зниження, вибору оптимальної структури випуску і реалізації продукції з урахуванням оптових цін, які повинні оперативно враховуватися підприємством під час планування своєї діяльності і виконання намічених бізнес-планом обсягів виробництва, планування собівартості продукції та аналіз ефективності використання ресурсів, контроль за формуванням собівартості на основі децентралізації управління та виділення центрів витрат і центрів відповідальності, взаємозв'язок собівартості продукції з ціноутворенням.

1.3 Формування собівартості готової продукції

Собівартість продукції - виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). Види собівартості:

1) виробнича собівартість (відображає витрати на виробництво продукції);

2) повна собівартість (крім витрат на виробництво, включає витрати на збут).

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Для правильного визначення собівартості продукції в обліку витрати на виробництво можна згрупувати за певними ознаками.

Основні витрати - це витрати, які пов'язані з виробництвом продукції та складають її матеріальну основу.

Накладні витрати - витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і управління.

Прямі витрати - безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції, їх відносять безпосередньо на собівартість продукції (робіт, послуг).

Непрямі витрати - пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, тому у собівартість продукції прямо не можуть бути віднесені, непрямі витрати включаються у собівартість окремих видів продукції за певною ознакою, за допомогою спеціальних методів. Собівартість готової продукції (робіт, послуг) визначається за вирахуванням з витрат на її виробництво справедливої вартості побічної продукції, що відпускається на сторону, та вартості можливого використання побічної продукції, якщо вона використовується на підприємстві.

Таблиця 1. - Витрати, що включаються до виробничої собівартості:

№	Витрати	Склад витрат
1	Прямі матеріальні витрати	- Вартість сировини та матеріалів, які утворюють основу продукції, що виробляється; - Вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.
2	Прямі витрати на оплату праці	- Заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.
3	Інші прямі витрати	- Всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема: Відрахування на соціальні заходи; Плата за оренду земельних і майнових паїв; Амортизація; Витрати від браку.
4	Загальновиробничі витрати	- Витрати на управління виробництвом: Оплата праці апарату управління цехами, дільницями; Відрахування на соціальні заходи й медичне страхування; Витрати на оплату службових відряджень персоналу. - Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення. - Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення. - Витрати на вдосконалення технологій й організацій виробництва. - Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших нематеріальних активів загальновиробничого призначення.

Рисунок 2. - Класифікація витрат для визначення собівартості:

Рисунок 3. - Витрати, що включаються у собівартість продукції:

Витрати на виробництво обліковують на рахунках, що призначені для відображення процесу виробництва. Основним рахунком є рахунок 23 "Виробництво", на якому відображають прямі витрати, пов'язані з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, і визначається фактична собівартість виготовленої продукції.

Залишок на рахунку 23 "Виробництво" на кінець місяця показує вартість незавершеного виробництва. Залишок відображають у другому розділі активу балансу. Прямі витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), списуються на дебет рахунка 23 "Виробництво" з кредиту рахунків "Виробничі запаси", "Розрахунки з оплати праці" тощо.

Фактичну собівартість випуску готової продукції розраховують так: до вартості незавершеного виробництва на початок місяця додають поточні витрати за місяць (сума дебетового обороту) і віднімають вартість незавершеного виробництва на кінець місяця.

Де:

ФС - фактична собівартість випуску готової продукції;

НВп - вартість незавершеного виробництва на початок місяця;

ПВ - поточні витрати за місяць;

НВк - вартість незавершеного виробництва на кінець місяця.

Рисунок 4. - Відхилення фактичної собівартості готової продукції:

Фактичну собівартість продукції визначають тільки наприкінці місяця, тому протягом місяця одержану з виробництва готову продукцію оприбутковують за плановою собівартістю. Це дає можливість простежити рух готової продукції під час здійснення господарських операцій. Наприкінці місяця планову собівартість коригують до фактичної.



2. Облік випуску продукції та аналіз її собівартості

2.1 Синтетичний облік випуску готової продукції

Синтетичний облік наявності і руху готової продукції за фактичною собівартістю ведеться на активному рахунку 26 «Готова продукція». Оприбуткування випущеної з виробництва продукції відображається по дебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво» Виконані і здані за актами замовникам роботи списуються з кредиту рахунка 23 «Виробництво» на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей, яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником, що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника. У накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається. За потреби (при значній кількості назв, видів готової продукції, що відпускається) накладна за формою №20 складається як обов'язковий додаток до товарно-транспортної накладної. Якщо дані про готову продукцію, яка відпускається і вивозиться автотранспортом на сторону, вміщуються у товарно-транспортній накладній, то накладна за формою №М-20 не складається.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» постачальник (продавець) повинен надати підприємству-покупцю податкову накладну, форма І порядок заповнення якої затверджені наказом ДПА України. В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказуються ціна, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику. У разі звільнення від оподаткування готової продукції згідно зі ст. 5 Закону в податковій накладній зазначається «Звільнено від ПДВ» з посиланням на відповідний пункт ст. 5 Закону. Податкова накладна виписується в двох примірниках, оригінал якої надається покупцеві (одержувачу готової продукції), а копія зберігається у підприємства (продавця) як звітний і розрахунковий податковий документ. Податкова накладна надає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту (з віднесенням на дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками») витрат по сплаті ПДВ постачальнику (продавцю) при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Якщо покупець не є платником податку, то податкова накладна йому не надається. Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ.

Постачальник може включити до рахунка-фактури покупця, крім вартості відвантаженої продукції, вартість тари, відвантаженої з продукцією (якщо вона не включена у відпускну вартість продукції і оплачується понад її відпускну вартість), а також транспортні витрати.

2.2 Аналітичний облік випуску готової продукції

Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовниками підприємства ведуть у відомості №16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері №6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), а також робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі облік відвантаження і реалізації продукції ведуть у відомості ф. №В-6.

Законодавством для обліку реалізації встановлено метод нарахування. При методі нарахування датою реалізації вважається дата передачі права власності на продукцію (роботи, послуги) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строку здійснення платежів. У цьому разі датою реалізації вважається дата відвантаження готової продукції покупцям (а для робіт, послуг - дата оформлення документів, які засвідчують їх виконання).

Відповідно до національного Плану рахунків на відпускну вартість відвантаженої (реалізованої) покупцям готової продукції в бухгалтерському обліку підприємства робиться запис по дебету рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і кредиту рахунка 701 «Доход від реалізації готової продукції».

Одночасно робиться запис на списання виробничої собівартості реалізованої продукції:

Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

К-т рах. 26 «Готова продукція».

Сума податкового зобов'язання по ПДВ, визначена за встановленою ставкою до суми доходу від реалізації готової продукції, відображається записом по дебету рахунка 701 «Доход від реалізації готової продукції» в кореспонденції з кредитом рахунка 641 «Розрахунки за податками». Якщо на рахунок підприємства надходять кошти від покупців у порядку попередньої оплати за продукцію, що підлягає відвантаженню, то в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»;

К-т рах. 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Одночасно одержана плата зараховується в доход від реалізації звітного періоду записом:

Д-т рах. 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

К-т рах. 701 «Доход від реалізації готової продукції».

При реалізації продукції в порядку попередньої оплати у підприємства виникає зобов'язання перед бюджетом по сплаті ПДВ, сума якого обчислюється за встановленою ставкою до суми доходу від реалізації.

В бухгалтерському вони обліку відображається записом:

Д-т рах. 643 «Податкові зобов'язання»;

К-т рах. 641 «Розрахунки за податками».

Відвантажена (реалізована) покупцям попередньо оплачена готова продукція за виробничою собівартістю списується з балансу записом:

Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

К-т рах. 26 «Готова продукція».

Після відвантаження покупцям попередньо оплаченої готової продукції на суму податкового зобов'язання роблять запис:

Д-т рах. 701 «Доход від реалізації готової продукції»;

К-т рах. 643 «Податкові зобов'язання».

Витрати, пов'язані з реалізацією готової продукції, які здійснюються за рахунок підприємства-постачальника, відображають на рахунку 9^3 «Витрати на збут».

До складу витрат на збут належать:

- витрати на тару й упаковку на складах готової продукції, якщо вони не передбачені технологічним процесом виробництва і не входять до виробничої собівартості продукції. Витрати на тару належать до складу витрат на збут у тому разі, якщо упаковка здійснюється після її здачі на склад;

- витрати на відшкодування складських, навантажувально-розвантажувальних, перевалочних, страхових витрат постачальника, які не включаються до ціни продукції згідно з умовами поставки, передбаченими угодою сторін;

- витрати на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду);

- витрати на оплату експортного (вивізного) мита і митних зборів;

- витрати на проведення реклами і передпродажну підготовку товарів (поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретної продукції, створення популярності і попиту на цю продукцію) та ін.

23 «Виробництво», 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на вартість послуг власного автотранспорту та сторонніх організацій при перевезенні відвантаженої продукції, навантажувально-розвантажувальні та інші роботи), 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати, нарахованої працівникам за роботи по упаковці та відвантаженню готової продукції покупцям, нараховані збори на соціальне та пенсійне страхування) та ін.

Наприкінці звітного періоду витрати, відображені на дебеті рахунка 93 - «Витрати на збут», списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результат основної діяльності». Отже, на кредиті рахунка 70 «Доходи від реалізації» (субрахунки 701 «Доход від реалізації готової продукції», 703 «Доход від реалізації робіт і послуг») відображають суму доходів, одержаних підприємством від реалізації готової продукції, виконаних робіт і послуг, а на дебеті - нараховану суму ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Шляхом порівняння кредитового і дебетового оборотів рахунка 70 «Доходи від реалізації» підприємство визначає чистий доход від реалізації продукції (робіт, послуг), який списується на фінансові результати проводкою: Д-т рах. 70 «Доходи від реалізації» (відповідний субрахунок) К-т рах. 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

Наприкінці звітного періоду на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результат основної діяльності» списують:

- собівартість реалізованої продукції, робіт послуг (з кредита рахунка 90 «Собівартість реалізації» (відповідний субрахунок);

- витрати, пов'язані з реалізацією (з кредиту рахунка 93 «Витрати на збут»);

- адміністративні витрати (з кредиту рахунка 92 «Адміністративні витрати»);

- інші витрати операційної діяльності (з кредита рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності»), а також суму податку на прибуток від основної діяльності, нараховану за даними бухгалтерського обліку (з кредита рахунка 98 «Податки на прибуток»).

За даними рахунка 79 «Фінансові результати» визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності, який відображають записами:

а) на суму одержаного прибутку:

Д-т рах. 79 «Фінансові результати»;

К-т рах. 441 «Прибуток нерозподілений».

б) на суму збитку:

Д-т рах. 442 «Непокриті збитки»;

К-т рах. 79 «Фінансові результати».

Дані рахунка 79 «Фінансові результати» використовують для складання Звіту про фінансові результати.

Таблиця 2. - Бухгалтерські проведення з обліку руху готової продукції:

№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Оприбутковано на складі готову продукцію	26	23
2	Відображено в складі готової продукції напівфабрикати власного виробництва, призначені для реалізації на сторону	26	25
3	Отримано готову продукцію в результаті здійснення спільної діяльності	26	37
4	Виявлено під час інвентаризації лишки готової продукції	26	719
5	Оприбутковано матеріали як готову продукцію, призначену для власних потреб	20	26
6	Оприбутковано МШП як готову продукцію, призначену для власних потреб	22	26
7	Використано готову продукцію для внутрішніх потреб цехів	23	26
8	Відображено вартість готової продукції, виданої зі складу підзвітній особі	372	26
9	Виявлено під час інвентаризації недостачу готової продукції, яку віднесено на винну особу	375	26
10	Відображено вартість готової продукції, переданої в спільну діяльність	377	26
11	Списано на фінансові результати первісну вартість готової продукції (у випадку, коли підприємства для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8)	791	26
12	Використано готову продукцію для виробничо-господарських потреб	808	26
13	Відображено суму витрат від знецінення запасів, псування цінностей, списано готову продукцію, непридатну для продажу, проведено уцінку готової продукції, яка втратила свої первісні якості (якщо підприємство не використовує рахунки класу 9)	84	26
14	Списано вартість готової продукції, втраченої внаслідок надзвичайної події (якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9)	85	26
15	Списано собівартість реалізованої готової продукції	901	26
16	Використано готову продукцію для адміністративних потреб	92	26
17	Використано готову продукцію для позавиробничих потреб	93	26
18	Списано вартість готової продукції, використаної для досліджень, що здійснює підприємство	941	26
19	Списано витрати, пов'язані зі знеціненням (уцінкою) готової продукції	946	26
20	Списано недостачу готової продукції, що виявлена в процесі її збереження та реалізації, якщо на час встановлення недостачі винуватця не визначено	947	26

Бухгалтерські записи з кредиту рахунка 26 «Готова продукція» відображуються в журналі №5.

2.3 Аналіз собівартості продукції в системі управління

Собівартість продукції слугує основою зіставлення витрат та доходів, тобто самоокупності підприємства, та є одним із узагальнюючих показників інтенсифікації та ефективності використання ресурсів.

Аналізуючи собівартість продукції, дисертант виділяє такі основні завдання:

1. Оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також за окремими видами продукції;

2. Вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції;

3. Пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання;

4. Перевірка обґрунтованості прийнятих управлінських рішень щодо собівартості продукції.

Основним інструментом оцінки діяльності центру затрат є аналіз відхилень. Відхилення можуть виникнути як наслідок зміни трьох основних факторів: обсягу виробництва, цін на ресурси і норм витрат на одиницю випуску. Як правило, всі фактори можуть впливати одночасно.

Аналіз витрат на одну гривню виробленої продукції набуває конкретності і може слугувати підґрунтям для прийняття управлінських рішень, якщо він доповнюється аналізом складу витрат на виробництво.

Важливою складовою при цьому є аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу виробництва та прибутку, тобто аналіз порога рентабельності, визначення моменту, починаючи з якого доходи підприємства повністю покривають його витрати. В точці беззбитковості маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам. Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом такого аналізу, але на практиці менеджерів більше цікавить обсяг і ціна реалізації, які забезпечать отримання цільового прибутку.

Іншим можливим рішенням може бути перетворення задачі з багатьма продуктами у формат SVP-аналізу для одного продукту. Ключем для такого перетворення є ідентифікація очікуваної структури продажу, тобто визначення продукту як ринкового пакета товарів, який складається із запланованого співвідношення окремих видів продукції. Щоб застосувати підхід точки беззбитковості в натуральних одиницях, необхідно знати ціну продажу пакета та змінні витрати на один пакет.

Важливим фактором здешевлення виробництва продукції є зменшення витрат сировини, матеріалів, енергії, тобто предметів праці. Ця економія може досягатися за двома напрямами: раціональним використанням названих ресурсів, що дає змогу знизити їхні витрати на одиницю виробленої продукції, а також здешевлення цих ресурсів.

Пошук шляхів зниження собівартості на підприємствах, які виготовляють вироби з пластмас, дав можливість встановити, що на практиці доцільно використовувати оперативний аналіз виробничих витрат, тобто систему щоденного вивчення відхилень від виробничого завдання для негайного усунення недоліків і причин, які заважають безперервному й ефективному функціонуванню господарського комплексу підприємства.

Для оперативного керування собівартістю в цеху на виробничих дільницях проводять групування відхилень від норм і зміни норм за місцями виникнення, причинами й винуватцями. Групування проводяться щоденно, щодекадно, щомісячно за елементами витрат та статтями калькуляції.

Таким чином, організація сучасного обліку і аналізу має ґрунтуватися на пізнанні розвитку їх функціональної корисності для системи управління, оскільки їхнє (обліку і аналізу) існування можливе лише завдяки тому, що системі управління потрібна їхня функція.

Проте, щоб оцінити потребу і можливості розвитку обліку, необхідно усвідомити його елементом управління, адже функція - це не просто дія, це невід'ємна частина управління.



3. Документальне оформлення випуску продукції та її собівартості

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці городнім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюється, підраховується і при необхідності зважується.

Накладну виписує у двох примірниках підрозділ-здавальник (цех). На обох примірниках накладних мають бути два підписи: начальника цеху готової продукції та начальника складу готової продукції.

На підставі одного з примірників накладної, що залишається на складі готової продукції, начальник складу чи відповідальна особа заповнює картку складського обліку. У ній роблять запис про оприбуткування готової продукції, що надійшла на склад, і разом з матеріальним звітом передають до бухгалтерії. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік готової продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки. На підставі здавальних накладних для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

При реалізації своєї продукції підприємство повинно укласти про це угоду з покупцем. Якщо підприємство реалізує свою продукцію покупцям, така реалізація відбувається на підставі довіреності.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна з позначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для розрахунків з одержувачем.

Якщо підприємство реалізує продукцію в інше місто, то в угоді про поставку продукції має бути зазначений перевізник, вид транспорту та спосіб відправки готової продукції.

Склад у цьому випадку відбирає та упаковує продукцію відповідно до умов договору та виписує товаротранспортну накладну, у якій ставить підпис перевізник продукції. Товаротранспортні накладні товаровідправник виписує в чотирьох примірниках: перший є підставою для списання відвантаженої продукції зі складу вантажовідправника, другий - для оприбуткування одержаної продукції направляється покупцю, третій - транспортній організації як підстава замовника-вантажовідправника для здійснення розрахунків з нею, четвертий додається до шляхового листа для обліку транспортної роботи.



Рисунок 5. - Етапи, порядок ведення обліку готової продукції та рух первинних документів на підприємстві:

Постачальник-вантажовідправник на підставі товаротранспортних накладних, залізничних квитанцій про прийняття вантажу та інших документів виписує розрахункові документи для передачі їх до банку на інкасо або рахунок-фактуру на попередню оплату.

У рахунку для одержувача бухгалтерія відправника має зазначити факт відвантаження продукції та суму, яка повинна бути сплачена за відвантажену продукцію (з урахуванням суми ПДВ). Крім цього, в рахунку-фактурі можуть бути зазначені й інші додаткові умови. Наприклад, термін оплати, місце отримання товару. У рахунку-фактурі постачальник також може зазначити суму транспортних витрат, вартість тари (якщо її вартість не включена до вартості продукції) та інші дані.

Якщо товар надається покупцеві на умовах наступної оплати, то рахунок-фактуру додають до платіжної вимоги-доручення, що передається до обслуговуючого банку. У цьому випадку вона міститиме дані про номенклатуру відвантаженої продукції, її вартість і за що вимагається оплата.

На підставі товаротранспортних накладних у картці складського обліку списують відвантажену продукцію. У бухгалтерії, крім бухгалтерського обліку, ведуть також аналітичний облік відвантаженої продукції: за відомістю відвантаження, відпуску та реалізації продукції.

Відповідно до Закону про Податок на додану вартість вiд 03.04.1997 №168/97-ВР, постачальник (продавець) продукції зобов'язаний виписати податкову накладну. У податковій накладній поряд з іншими реквізитами слід зазначити: ціну продажу одиниці продукції без урахування податку на додану вартість, суму ПДВ, загальну суму товару (продукції) з ПДВ.

На підставі податкових накладних постачальник (продавець) робить відповідний запис у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), яка містить порядок обліку операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та визначає підстави для можливого віднесення до податкових зобов'язань суми ПДВ, нарахованої у звітному періоді.



Висновок

На основі вивчених літературних джерел у відповідності до мети курсової роботи можна зробити деякі висновки-узагальнення.

Готова продукція - це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції.

Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати на: дослідження ринку та виявлення потреби в продукції, підготовку й освоєння нової продукції, виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу, обслуговування виробничого процесу та управління ним, збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.), розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів), набір і підготовку кадрів, поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати (ЗВВ), які для підприємства є накладними витратами. Загальновиробничі витрати належать до непрямих витрат. Непрямі витрати - такі, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом, у зв'язку з чим піддягають розподілу. У випадку, коли прямі витрати не можна віднести до певного виду продукції, вони розподіляються з застосуванням бази розподілу, установленої на підприємстві (базою розподілу може бути загальна сума прямих витрат, обсяг виробництва, ін.). Усі прямі витрати на виробництво продукції обліковуються на рахунку 23 «Виробництво». У свою чергу загальновиробничі витрати підлягають розподілу, оскільки вони не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції. Розподіл загальновиробничих витрат має деякі особливості.

Основна частина ЗВВ після їх розподілу включається до собівартості конкретного виду продукції, а нерозподілена частина збільшує собівартість реалізованої продукції в тому періоді, у якому такі витрати виникли (тобто списується на витрати в періоді їх виникнення). Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції називається сукупність прийомів організації документування і відображення в обліку виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції.

Залежно від характеру виробництва, технології та організації його для обліку витрат і калькулювання застосовуються різні прийоми у різному їх сполученні. Під прийомом розуміють вибір об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць, поточний контроль за дотриманням норм витрат і виявлення відхилень, порядок розподілу непрямих витрат, способи оцінки незавершеного виробництва, періодичність калькулювання та ін. бухгалтерський облік документування



Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р., №996 - XIV.

2. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р., №168/97 - ВР зі змінами і доповненнями.

3. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»» від 20.10.1999 р. №246.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р., №318.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р., №87.

6. Газета «Все про бухгалтерський облік» -2008р.№43, 56, 98, 105, за 2009 р., №3,18, 44, 53.

7. Бутинець Ф.Ф. «Підручник для спеціальності «облік і аудит» вищих навчальних закладів» - друге видання, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТІ: ПП «Рута», 2002.

8. Бухгалтерський облік в галузях економіки: Навч. посібник / за ред. Свідерський Є.І. - К.: Знання, 2004.

9. Загородній А.Г. та ін. «Бухгалтерський облік та аудит підприємницької діяльності». - Львів 2005.

10. Ламискін І.А. Бухгалтерський облік: підручник. - М., 2000.

11. Олійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на підприємствах. К.: 2005.

12. Шеремет О.О. «Фінансовий аналіз: навчальний посібник» - К., 2005.

Размещено на Allbest.ru

...