Визначення собівартості продукції за різними методами калькулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Визначення собівартості продукції за різними методами калькулювання

Вступ

Згідно з принципом історичної(фактичної) собівартості, покладеного в основу бухгалтерського обліку, всі активи підприємства оцінюються виходячи з витрат на їх придбання або виготовлення, тому показник повної собівартості для оцінки готової продукції не використовується.

Принцип собівартості і сьогодні визначається за таких умов:

1) він об'єктивний, оскільки оцінка в усіх випадках базується на документах, і, що найголовніше, за предмет оцінки дійсно була сплачена (чи повинна бути сплачена) відповідна сума грошей;

2) випливає з принципу подвійності, тому що факти господарського життя реєструються в обліку в тій оцінці, в якій вони реально відбувались;

3) майно оприбутковується за тією ціною, за якою воно було дійсно придбане;

4) реально відображаються фінансові результати, так як на них не впливають наслідки зміни цін (переоцінки).

Калькуляція - це спосіб групування витрат і визначення собівартості придбаних матеріальних цінностей, виготовлення продукції та виконаних робіт в грошовому виразі. Калькуляція дає можливість перевірити виконання плану по собівартості та її зниженню, а також виявити можливі відхилення фактичних від планових.

Об'єкт калькуляції - це вид чи однорідна група придбаних матеріальних цінностей, виготовлених виробів, виконаних робіт чи наданих послуг, собівартість яких необхідно обчислити. Статтею калькуляції називають певний вид витрат, що складають собівартість. Кожна галузь господарства в залежності від її особливостей має свій перелік статей калькуляції. Калькуляція собівартості продукції визначається різними методами в залежності від її виду, типу, характеру організації виробництва. Залежно від виду продукції, її складності, типу і характеру організації виробництва на промислових підприємствах застосовуються такі основні методи обліку і калькулювання фактичної собівартості продукції: нормативний, попередільний і позамовний.

1. Нормативний метод

Нормативний метод обліку витрат на виробництво застосовують для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання надмірних витрат засобів підприємства.

Суть нормативного методу зводиться до того, що витрати на виробництво враховуються з розділенням їх на три елементи обліку:

витрати в межах норми Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

(плану, кошторису, квоти і т.п.);

зменшення (економія) або Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

збільшення (перевитрати) витрат в порівнянні з нормою (квотою, кошторисом і т.п.) внаслідок зміни норми під впливом технічного прогресу;

відхилення витрат в порівнянні з нормою Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

(квотою, кошторисом, планом і т.п.) у бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрати).

Для обліку витрат діяльності і віддзеркалення кредитових оборотів на рахівницях обліку запасів застосовуються Журнали 5 і 5А і Відомість 5Л аналітичного обліку запасів. Всі витрати по підприємству вцілому незалежно від того, на яких синтетичних рахівницях вони враховуються, відображаються (збираються в розрізі кореспондуючих рахунків) в даному регістрі. В цьому журналі забезпечується узагальнення всіх витрат на виробництво по елементах і статтях витрат.

Облік виробничих запасів по синтетичних рахівницях (або субрахункам) ведеться у Відомості 5.1 по центрах відповідальності (матеріально відповідальним особам, місцям зберігання) і місцям витрат (синтетичним рахівницям або субрахункам обліку витрат). У Відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат (відхилень фактичної собівартості виробничих запасів від їх поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість використаних (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.

Записи у Відомість 5.1 проводяться на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб (на склади, цехи, ділянки) виробничих запасів і їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць (або за більш короткий проміжок часу -- декаду і ін.).

Основними елементами нормативного методу є облік витрат за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм. Нормативний метод - це основний метод виробничого обліку, який сприяє впровадженню прогресивних норм витрат, дієвого контролю за рівнем витрат виробництва, що дає змогу використовувати дані обліку для виявлення резервів зниження собівартості продукції та оперативного керівництва виробництвом. Нормативний метод обліку застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, швейної, меблевої, шкіряної, харчової), коли здійснюється масове та серійне виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів. Нормативний метод обліку і калькулювання витрат на виробництво включає:

1) Поточний облік витрат окремо за діючими нормами і з урахуванням відхилень від них, виявлення місць, причин, винуватців відхилень.

2) Системний облік зміни самих норм

3) Складання і періодичне коригування нормативної калькуляції, що базується на діючих нормах витрат.

4) Визначення фактичної собівартості випущеної продукції як алгебраїчної суми нормативної вартості, відхилень від норм і зміни самих норм.

Облік фактичних витрат за нормативним методом на всіх підприємствах здійснюється окремо в частині витрат за нормами і в частині витрат, що являють собою відхилення від норм. Це досягається щоденним документуванням витрат за основними їх видами, викликаними відхиленнями від норм, або розрахунками за порівняно короткі періоди часу.

Нормативний метод обліку витрат виробництва сприяє своєчасному виявленню і встановленню причин відхилень фактичних витрат від діючих норм основних витрат та кошторисів витрат на обслуговування виробництва й управління. Відхиленням вважається як економія так і перевитрати матеріальних та трудових витрат (у тому числи зумовлених заміною сировини та матеріалів, оплатою не передбачених технологічним процесом робіт, доплатами за відступи від нормальних умов праці тощо). На підприємствах здійснюється чіткий контроль за додержанням норм витрат, з тим щоб не допускати необґрунтованих відступів від встановленої технології виготовлення виробів, нераціональної заміни сировини та матеріалів, перевищення встановлених норм витрат.

Відхилення від норм допускаються тільки з дозволу відповідальних працівників підприємства. Усі випадки відхилення від норм оформлюються відповідними документами і обліковуються. Облік відхилень проводиться з метою забезпечення керівників виробництва своєчасною інформацією про розміри причини і винуватців додаткових не передбачених нормами витрат, і вживання необхідних заходів для запобігання їм, у разі економії - з метою поширення передового досвіду.

У разі застосування нормативного обліку одним з елементів обчислення нормативної собівартості продукції і незавершеного виробництва є величина поточної зміни норм виробничих витрат.

Важливим елементом нормативного методу обліку витрат на виробництво є складання нормативної калькуляції.

Для обчислення фактичної собівартості продукції, що випускається, у разі застосування нормативного методу обліку основою служить калькуляція нормативної собівартості (нормативна калькуляція). Нормативна калькуляція складається на підставі діючих на початку року норм витрат на конкретний вид продукції в розрізі елементів собівартості (статті витрат). (рахунки класу 8). Фактична собівартість продукції, обчислюється шляхом додавання до нормативної собівартості або віднімання від неї виявлених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм. Нормативна калькуляція розроблюється на всі вироби, що випускаються на підприємстві, за даними конструкторсько-технологічної та іншої документації на базі діючих на початок звітного періоду норм і є основою для планування собівартості продукції, обліку виробничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і виконанням планових завдань щодо зниження собівартості. Якщо окремі види виробів виготовляються у різних варіантах, нормативна собівартість визначається для кожного варіанта виготовлення окремо. Нормативна калькуляція використовується також для оцінки браку і залишків незавершеного виробництва, обчислення розміру зниження норм витрат і нормативної собівартості, трудомісткості та матеріаломісткості за місяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін. Вона складається послідовно на деталі, вузли, збірні з`єднання і виріб у цілому. Нормативна собівартість вузла є сумою собівартості всіх деталей, які входять до складу даного вузла, з додаванням до нього вартості матеріалів, що витрачаються на складання суми з/п робітників, зайнятих на складанні, та відповідних сум витрат на обслуговування й управління (виходячи з кошторису). В окремих виробництвах допускається складання нормативної калькуляції на виріб у цілому, без поділу на деталі й вузли. При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямих витрат визначається за зведеними нормами витрат, складеними технологічними і конструкторськими відділами, та з урахуванням діючих цін. Трудомісткість і сума з/п розраховуються за зведеними даними відділу праці і з/п, одержаними на основі тех.карт або іншої технічної документації, що відображають рівень норм з/п на початок місяця.

Витрати на обслуговування виробництва та управління на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат. Вихідними матеріалами для складання нормативної калькуляції є:

Конструкторські специфікації деталей, що виготовляються підприємством, і комплектуючі відомості на покупні деталі із зазначенням застосовуваності у вузлах і виробах;

Технологічні маршрути виготовлення деталей складання вузлів і виробів;

Норми витрат основних матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що витрачаються на виготовлення деталей, вузлів, виробів;

Подетально-поопераційні розрахунки трудових витрат основних робітників, зайнятих виготовленням деталей, вузлів і виробів;

Номенклатура матеріалів і покупних комплектуючих виробів;

Інші документи, які є основою для первинного складання нормативної калькуляції.

Нормативна собівартість на види продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіанта зведеного обліку витрат(напівфабрикатного або безнапівфабрикатного). У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку визначенню нормативної собівартості виробу передує обчислення собівартості напівфабрикатів. При цьому у нормативній калькуляції виділяється спеціальна комплексна стаття, у якій цехи-споживачі відображають собівартість одержаних від цехів попередньої обробки напівфабрикатів. У разі застосування безнапівфабрикатного варіанта в нормативній калькуляції виділяються витрати окремих цехів. На підприємствах тих галузей промисловості де планові норми витрат близькі до діючих (гумової, меблевої, і деяких інших), для обчислення фактичної с собівартості продукції замість нормативної, планової, і звітної застосовується єдина номенклатура статей витрат.

У Додатку №1 наведено кореспонденцію рахунків основних господарських операцій з обліку витрат на виробництво продукції (робіт, послуг);

2. Попередільний метод

Попередільний метод. Переділ - це визначена сукупність технологічних операцій, внаслідок виконання яких одержують продукт праці, готовий для цієї сукупності (напівфабрикат, напівпродукт). При використанні цього методу, витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції або напівфабрикатів. Цей метод обліку витрат застосовують на тих промислових підприємствах, де продукція виготовляється при послідовній переробці вихідної сировини за окремими стадіями (переділами, фазами) технологічного процесу, наприклад, у хімічній, лісовій, металургійній, текстильній, шкіряній, харчовій галузях промисловості.

Попередільний метод має два варіанти: одно- та багато-передільний.

Однопередільний метод. При застосуванні цього методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення

тощо.

Багатопередільний метод застосовують, коли технологічний процес поділяють на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) й наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють виробничу собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують наприкінці останнього переділу.

Попередільний метод обліку витрат має у різних галузях свої особливості. Вони пов'язані з особливостями технології та організації виробництва й незавершеного виробництва. Наприклад, на підприємствах чорної металургії повний технологічний цикл складається з таких виробництв -- доменне, сталеве, прокатне. Перші два переділи виготовляють напівфабрикати - чавун, сталь, які переробляють на наступному переділі, і лише третій переділ (прокатний) випускає готову

продукцію.

В усіх випадках синтетичний облік ведуть на рахунку № 23 "Виробництво". Аналітичний облік обмежують переділами та фазами. На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" відображають прямі витрати. Усі непрямі витрати обліковують на рахунках № 23, 91, 92 в цілому по підприємству, а потім розподіляють пропорційно параметрам, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі. Після зведення витрат розпочинають калькулювання собівартості продукції. Для цього визначають незавершене виробництво по кожному переділу або фазі технологічного процесу, оцінюють його за галузевими рекомендаціями та згідно з чинним законодавством про оцінку

ресурсів.

За цим методом в умовах складного багато передільного комплексного виробництва собівартість окремих видів продукції визначається кількома етапами:

Із загальної суми комплексних витрат віднімається собівартість попутної продукції;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

З решти суми витрат віднімається частина витрат, що може бути прямо віднесена на відповідні види продукції;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Залишок витрат розподіляється між продуктами відповідно до встановлених коефіцієнтів;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначається загальна планова величина собівартості відповідних продуктів підсумовуванням витрат, що відносяться прямо на продукцію, і витрат, що розподіляються;Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Повна собівартість товарної продукції, обчислена виходячи з планових калькуляцій окремих виробів і їх товарного випуску, дорівнює повній собівартості товарної продукції, визначеній на основі розрахунків за техніко-економічними факторами і кошторисом витрат на виробництво. Зазначена сума не повинна перевищувати собівартості товарної продукції, прийнятої в розрахунках для визначення плану прибутку.

3. Позамовний метод

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктами обліку при цьому методі є окремі замовлення. До таких виробництв належать судно-, турбо-, авіабудівні та інші виробництва.

Кожному замовленню надають окремий номер, який зазначають в усіх документах про витрати на це замовлення.

Синтетичний облік ведуть на рахунках № 23, 91, 92, а для аналітичного обліку відокремлюють по кожному замовленню прямі витрати й по кожному виду витрат -непрямі. Непрямі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями. Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають або після передачі на склад, або перед здаванням замовнику безпосередньо.

Цей метод є найбільш оптимальним методом обліку витрат та калькулювання собівартості продукції на підприємствах машинобудування і металообробної промисловості, за яким об`єктом обліку і калькулювання є окреме виробниче замовлення, що відкривається на один або кілька однорідних виробів, які передбачено випустити протягом місяця (на вироби серійного і масового виробництва) або на кожний виріб, виготовлений у порядку індивідуального замовлення, а також замовлення на виконання дослідних, експериментальних, ремонтних та інших робіт.

А на дрібносерійному та індивідуальному виробництві застосування цього методу поєднується з використанням основних елементів нормативного обліку. У випадку вироблення великих виробів з тривалим циклом виробництва замовлення відкриваються не на виріб в цілому а на окремі технологічні й монтажні вузли відповідно до встановленої комплектації. У разі застосування методу позамовного окреме виробниче замовлення видається на певну визначену заздалегідь кількість виробів, продукції.

На кожне замовлення відкривається карта аналітичного обліку витрат, де зазначається найменування, тип, якість виробу,замовник,строк виконання замовлення, цехи-виконавці, планова собівартість і ціна. Вся первинна документація складається з зазначенням номерів замовлень.

За допомогою системи нумерації замовлень зазначається вид, призначення продукції, і джерело покриття витрат. Групувати можна за:

Видами продукції;

За призначенням продукції;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

За джерелами покриття витрат;

У разі застосування позамовного витрати цехів враховуються зРазмещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

а окремими замовленнями і статтями калькуляції, а витрати сировини, матеріалів, палива й енергії - за окремими групами. Щодо виробів на які не треба складати розгорнуті калькуляції, то їх облік проводиться тільки за статтями витрат.

З метою забезпечення правильності віднесення витрат у разі застосування позамовного методу проводиться незалежний контроль за правильними виписуванням первинних документів згідно з нормативно-технічною документацією.

Висновок

собівартість калькуляція бухгалтерський облік

Отже, щоб підсумувати все вище викладене, варто зазначити, що у кожній галузі промисловості використовують свій метод калькулювання собівартості, це залежить від особливостей виробництва. Існують такі виробництва де можливе використання лише одного методу, а є такі де можна використати той метод який є найзручнішим. На практиці, здебільшого в приватних підприємствах не дуже великих масштабів використовують позамовний метод калькулювання собівартості.

Визначити (калькулювати) повну собівартість доцільно, коли власник (управлінець) бажає знати, скільки коштуватиме виробництво на збут одиниці продукції певного виду; яка рентабельність цього виду продукції; яку ціну встановити на даний вид продукції, щоб вона повністю покривала витрати на її виробництво та збут.

За всіх обставин калькулювання залежить від цілей бухгалтера або адміністрації.

Використана література

1. Бухгалтерський облік та звітність в Україні: закони, постанови, інструкції, Стандарти бухгалтерського обліку. Збірник нормативно-правових актів. Видання 2ге, доп. і перероб./упоряд. Камлик М.І. - К.:Атака,2005р.

2. Н.М. Грабова «Теорія бухгалтерського обліку», підручник, 6е видання,К: А.С,К.,2003р.

3. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. «Бухгалтерський облік», видання 2е, Житомир: ПП «Рута», 2000р.

4. Бутинець Ф.Ф. «Теорія бухгалерського обліку», Ж:2005р.

5. Ткаченко Н.М. «Бухгалтерский и финансовый учет на предприятиях Украины», 7е изд, К: А.С.К,2005г.

Размещено на Allbest.ru