Мета та завдання аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Суть аудиту

Робота підприємств і організацій в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби зумовлює виникнення нової форми незалежного контролю -- аудиту. Необхідність у послугах аудитора постала з наступних причин:

-потреба акціонерів, страхових компаній, банків та інших користувачів в об'єктивній і достовірній інформації про фінансово-господарський стан того чи іншого суб'єкта господарювання;

-залежність наслідків прийняття рішень користувачами інформації (власниками, інвесторами, кредиторами та ін.) від якості отриманої інформації;

необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інформації;

можливість надання менеджерами недостовірної інформації власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам;

відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Найпоширенішим у світі є обов'язковий аудит фінансової звітності щодо підтвердження її достовірності. Проте практика роботи зарубіжних і вітчизняних аудиторів (аудиторських фірм) доводить, що аудит -- це не тільки підтвердження достовірності фінансової звітності, а й надання різного роду послуг. Так, аудиторські фірми на замовлення суб'єктів господарської діяльності виконують наступні послуги: аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності; постановка і відновлення бухгалтерського обліку та звітності; погоджені процедури з приватизації державного майна, комерціалізації торгівлі, консультації з випуску акцій і підтвердження при цьому звітності; консультації з бухгалтерського обліку і фінансово-правових питань, менеджменту і маркетингу, податкової політики тощо.

Аудит -- це процес, за допомогою якого компетентний працівник збирає і нагромаджує дані про господарські явища і факти з метою їх об'єктивної кількісної й якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти дослідження .

2. Мета та завдання аудиту

Аналіз спеціальної наукової літератури, який ми провели дозволяє відзначити, що серед вітчизняних і зарубіжних економістів спостерігається різний підхід щодо визначення мети і завдань аудиту та аудиторських послуг. Економісти зупиняються переважно на конкретних завданнях аудиту, що здебільшого співпадають з функціональними обов'язками аудиторів (аудиторських фірм). Разом з тим мало звертають уваги на стратегічні завдання аудиту. Адже визначення стратегічних завдань аудиту необхідне для розуміння суспільно-економічної потреби існування аудиту в умовах ринкової економіки.

Так, проф. М.Т. Білуха поділяє завдання аудиторського контролю на окремі й загальні. "Вирішення окремих завдань стосується перевірки однієї із сторін господарської діяльності (використання сировини у виробництві, випуск продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальні -- на всю господарську діяльність об'єднання, галузі, з встановленням рентабельності, конкурент-носпроможності продукції, прибутковості підприємства" .

Незалежно від підходу до аудиторської перевірки, особливостей використання аудиторських процедур, аудитори, крім основних завдань, зобов'язані виконувати функціональні завдання. Національним нормативом аудиту №1 "Мета та завдання проведення аудиту" [19] визначено наступні функціональні завдання: коригування, оперативного контролю, стратегічні.

Завдання коригування передбачає, що аудитор дає керівництву підприємства (замовнику) ті чи інші вказівки і рекомендації щодо можливого виправлення виявлених суттєвих помилок у системі бухгалтерського обліку та звітності.

Завдання оперативного контролю аудитор вирішує у тих випадках, коли він співпрацює з суб'єктом перевірки протягом тривалого часу, на основі довготермінового договору. При цьому аудитор має можливість здійснювати перманентну (безперервну) аудиторську перевірку підприємства-замовника протягом усього контрольованого звітного періоду.

Стратегічні завдання здебільшого виникають у процесі надання аудиторських послуг. До стратегічних завдань аудитора можна віднести: проведення стратегічного аналізу, складання фінансових прогнозів, визначення стратегії та перспектив розвитку підприємства.

3. Організація аудиторської діяльності

При організації та проведенні аудиторської діяльності аудитори можуть працювати індивідуально або в складі аудиторської фірми. При створенні фірми аудитори можуть об'єднуватися за участю в них виконавців згідно з організаційними підрозділами. В наш час, як правило, аудиторські фірми утворюються за участю в них виконавців різних країн. В цьому випадку можна виділити такі форми:

* міжнародні (спільні), коли у роботі таких фірм приймають участь виконавці ряду країн;

* іноземні, коли в них приймають участь виконавці інших країн;

* національні, коли в них приймають участь тільки виконавці України.

До міжнародної (спільної) фірми відносять таку фірму, в яку входять представники України і представники різних країн. Сюди можна віднести фірму "Ернст енд янт Україна". її штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку, "Куперн і Ламбранед" - англо-американська фірма.

До іноземних аудиторських фірм можна віднести "Артур Андерсен" (американська) і "Ернст і Янг" (шотландська). До національних аудиторських фірм можна віднести "Фінанси - Аудит - Приватизація" (Київ), "Партнер-аудит" (Донецьк).

Для проведення перевірок аудитори об'єднуються в організації-аудиторські фірми. Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, які включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Підготовкою аудиторів займаються Аудиторські палати України та Спілка аудиторів України. В підготовці кадрів аудиторів приймають участь Державний комітет статистики України та Національний банк України. У 1973 році було створено Міжнародну федерацію бухгалтерів (МФБ). Ці ініціативи були офіційно схвалені на Міжнародному конгресі бухгалтерів у Мюнхені в 1977 році.

Мета МФБ - розвиток та вдосконалення бухгалтерської професії на міжнародному рівні за допомогою гармонізованих стандартів. У складі МФБ є комітет з міжнародної практики аудиту. Мета цього комітету - удосконалення якості та одноманітності практики аудиту в усьому світі.

Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність", прийнятим 22 квітня 1993 року № 3125-ХІІ. Закон підкреслює спрямованість на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. У Закон неодноразово були внесені зміни з метою поліпшення аудиторської діяльності та порядку обов'язкового проведення аудиту, Таким чином, можна вважати, що основним важелем введення в дію Закону України "Про аудиторську діяльність" є Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів України.

Велике значення в управлінні аудитом відіграє створення згідно із Законом Аудиторської палати України, а також регіональних аудиторських палат.

Повноваження Аудиторської палати України визначається цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

На Аудиторську палату України покладені зобов'язання щодо методологічної роботи (розробка стандартів, положень, інших документів), робота з підготовки кадрів, які одноосібно надають аудиторські послуги. Вона може перевірити якість роботи аудиторів та аудиторських фірм і надати своє рішення про порядок подальшої роботи цих суб'єктів діяльності.

4. Аудиторські послуги

Перелік послуг, які можуть надаватись аудиторами (аудиторськими фірмами), визначається аудиторською палатою України і має такі складові:

1. Завдання для надання впевненості: аудит історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності; огляд історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності; завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації.

2. Супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг: завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації; завдання з підготовки фінансової інформації.

3. Інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначені Законом України "Про аудиторську діяльність": ведення бухгалтерського обліку; складання фінансових звітів; відновлення бухгалтерського обліку; консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності; консультації з питань системи внутрішнього контролю; консультації з питань оподаткування; складання податкових декларацій та звітів; консультації з питань застосування інформаційних технологій; консультації з інших питань управління та ведення бізнесу; розробка для замовника документів, необхідних для легалізації, організації та здійснення господарської діяльності (статути, накази, внутрішні норми та правила, посадові інструкції, документи системи стимулювання персоналу тощо); проведення професійних тренінгів для бухгалтерів та керівників з питань, що належать до професійної компетенції аудиторів; представлення інтересів замовника з питань обліку, аудиту, оподаткування в державних органах, організаціях або в суді; інші види аудиторських послуг, надання яких не суперечить чинному законодавству України.

5. Міжнародні стандарти аудиту

Міжнародні стандарти аудиту - це особливі норми аудиту, яка являють собою загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх обов'язків з аудиту. Вони містять професійні вимоги до якості аудитора (компетентність, незалежність, об'єктивність) та аудиторських висновків і доказів. Стандарти аудиту необхідні для встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. У практиці аудиторської діяльності в Україні широко використовуються міжнародні стандарти, нормативні документи з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю.

6. Предмет аудиторської діяльності

Предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки.

7. Об'єкти аудиту

Об'єктами аудиту є окремі або взаємопов'язані економічні, організаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Так, до об'єктів аудиту відносять:

- установчі документи;

- ресурси підприємства (матеріальні, трудові);

- господарські процеси;

- економічні результати діяльності;

- організаційні форми управління;

- методи управління;

- функції управління;

- конкретні господарські засоби або джерела їх утворення (матеріали, паливо, готівка, статутний капітал і т.д.) тощо.

Тобто об'єкти аудиту різноманітні і багатогранні, але всі вони документально обґрунтовані даними про наявність засобів підприємства та джерел їх формування (утворення). Всі об'єкти аудиту умовно можна поділити на групи за рядом ознак (табл. 1.1), що зумовлюють їх класифікацію.

8. Метод аудиторської діяльності

Метод аудиту - це сукупність способів прийомів, за допомогою яких

оцінюється стан вивчаючих об'єктів. Велику кількість різних прийомів

можна об'єднати в три групи: визначення стану об'єктів в натуральному виразі співставлення, оцінка.

Прийоми першої групи - це огляд, перерахунок, зважування, вимірювання, що дозволяють визначити кількісний стан об'єкту.

Прийоми другої групи дозволяють співставити показники і визначити

відхилення дійсного стану вивчаючих об'єктів від норм і нормативів, прогнозних показників в відповідності з якими вони повинні функціонувати.

Прийоми третьої групи пов'язані з оцінкою минулого, теперішнього і

майбутнього стану об'єкту. Оцінюється стан ресурсів, доцільність і законність господарських операцій, достовірність економічної інформації методів і функцій управління та ін.

Визначення реального стану об'єкту в натуральному виражені їх співставлення і оцінка є методами аудиту. Вони використовуються по кожному об'єкту, тому що його вивчення так чи інакше полягає в визначенні дійсного стану і відхилення від базового, в оцінці відхилення по критеріям доцільності і законності.

З цією метою широко використовують прийоми статистики (групування, індекси), економічний аналіз (ланцюгові підстановки, балансовий метод і т.д.)

9. Критерії аудиторської оцінки фінансової звітності

Враховуючи це, аудитор повинен знати критерії аудиторської оцінки фінансової звітності.

До ознак аудиторської оцінки необхідно віднести наступні. Повнота -- перевірка відображення всіх активів, зобов'язань і класного капіталу господарюючого суб'єкта в повному обсязі.

Оцінка -- вивчення оцінки активів, зобов'язань і власного капіталу протягом року відповідно до прийнятої облікової політики, обраної на початок звітного періоду.

Фактична наявність -- перевірка того, чи всі активи, зобов'я-шння і

власний капітал, які відображені в балансі, належать даному і господарюючому суб'єкту.

Правильність відображення -- визначення правдивості, арифметичної

точності, об'єктивності відображення стану господарюючого суб'єкта на дату

складання фінансової звітності.

Чинність -- контроль за додержанням господарюючим суб'єктом діючого законодавства та нормативних документів.

Відповідність -- контроль аудитором меж звітного періоду. Наприклад, доходи і витрати повинні відображатися в тому періоді, в якому вони виникли.

Постійність -- контроль додержання постійності обраної облікової політики.

Критерій обачності означає, що господарюючий суб'єкт не повинен завищувати доходи і занижувати витрати.

Перелік ознак оцінки фінансової звітності є основою для визначення способів і прийомів, які ефективно використовуються при перевірці певного об'єкта аудиту

10. Методичні прийоми аудиторського контролю

Метод аудиторського контролю -- це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільна необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки

Методичні прийоми аудиторського контролю можна об'єднати в такі групи:

· органолептичні,

· розрахунково-аналітичні,

· документальні,

· узагальнення і реалізації результатів контролю.

Органолептичні -- інвентаризація, контрольні заміри робіт, вибіркові і суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службове розслідування, експеримент.

Інвентаризація -- перевірка об'єктів контролю в натурі органолептичним (від грец. ощапоп -- знаряддя, інструмент) способом.

Суть цього прийому контролю полягає в тому, що перевірка наявності і стану об'єктів визначається оглядом, підрахунками, зважуванням, обмірюванням. У аудиторському контролі застосовується як основний методичний прийом фактичного контролю збереження товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також стан розрахунково-кредитних стосунків та інших активів і пасивів об'єднання, підприємства. Інвентаризація застосовується всіма видами фінансово-господарського контролю. Особливе значення у забезпеченні збереження власності вона має при здійсненні внутрішньогосподарського контролю (аудиту) і є основним прийомом поточного контролю.

Контрольні заміри робіт -- прийом фактичного контролю, що застосовується установами банків при перевірці виконаних будівельно-монтажних робіт, а також іншими контролюючими органами при проведенні фактичного контролю обсягів виробництва, робіт і послуг. Цей методичний прийом використовують також на транспорті, в торгівлі, промисловості.

Вибіркові спостереження -- прийом статистичного контролю якісних характеристик господарського процесу. Використовується у аудиторському контролі тоді, коли суцільний контроль технічно неможливий (при визначенні дефекті" товарів, які надійшли у торгівлю; часу, витраченого покупцем на придбання товару, тощо).

Суцільні спостереження -- прийом статистичного контролю фактичного стану об'єктів, які вивчають, наприклад, проведення хронометражних спостережень при контролі норм виробітку, використання робочого часу працівників за звітний період тощо.

Технологічний контроль -- прийом контролю інженерної і технічної підготовки виробництва, а також якості продукції, яку випускають, її відповідності технічним умовам, що перевіряють відділ технічного контролю (ВТК) та інші служби підприємства в процесі попереднього, поточного і заключного контролю виробництва. Одним із видів технологічного контролю є контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво для перевірки оптимальності технології виробництва, обґрунтованості норм витрат матеріальних ресурсів і повноти виходу готової продукції.

Хіміко-технологічний контроль -- прийом контролю якості сировини і матеріалів, які використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик виробів. У громадському харчуванні застосовується для встановлення калорійності, смакових якостей, повноти додержання рецептур страв та інших якісних і кількісних показників продукції. Здійснюється цей вид контролю лабораторним аналізом, перевіркою продукції на технологічному конвеєрі, фінішній стрічці та іншими способами.

Експертизи різних видів -- прийоми експертних оцінок, що застосовуються технологічними, судово-бухгалтерськими, криміналістичними, товарознавчими та іншими експертизами при дослідженні спеціальних питань, пов'язаних з аудиторським контролем. До експертиз вдаються тоді, коли у складі аудиторів немає відповідних фахівців або за виявленими аудитом правопорушеннями порушено цивільну чи кримінальну справу. аудит послуга звітність експертиза

Експертиза проектів і кошторисної документації -- прийом перевірки технологічного рівня, прогресивності норм і нормативів, організації та індустріалізації будівництва, відображених у проектно-кошторисній документації на спорудження об'єктів і придбання обладнання, яке потребує і не потребує монтажу. Здійснюють експертизу спеціальні підрозділи підприємств-замовників проектно-кошторисної документації, а на великих будовах -- спеціальні державні установи.

Службове розслідування -- сукупність прийомів перевірки додержання посадовими особами, а також робітниками і службовцями нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у різних ланках народного господарства. Застосовуються ці прийоми в основному при перевірці скарг трудящих, вивченні причин порушення чинного законодавства, заподіянні матеріальних збитків тощо.

Експеримент -- науково поставлений дослід відповідно до мети аудиторського контролю для перевірки результатів процесів, які планують або виконані. Проводять експеримент за чітко визначеними умовами, які дають змогу стежити за ходом запланованого процесу.

Розрахунково-аналітичні -- економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи.

Економічний аналіз -- система прийомів у аудиторському контролі для розкриття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів. Застосовується економічний аналіз при попередньому, поточному і заключному контролі виробничої і фінансово-господарської діяльності об'єднань і підприємств.

Статистичні розрахунки -- прийоми одержання таких величин і якісних характеристик, яких немає безпосередньо в економічній інформації підконтрольного підприємства. Застосовуються вони при потребі відтворення реальних кількісних відношень виправлення приблизних величин або переходу від одних величин до найбільш точних характеристик якісних зв'язків і відношень. За допомогою статистичних розрахунків у аудиторському контролі розраховують коефіцієнти трудової участі членів бригади, використання обладнання і виробничих потужностей, ритмічність випуску продукції, динаміку виконання плану виробництва тощо.

Економіко-математичні методи застосовуються в аудиторському контролі при визначенні впливу факторів на результати господарських процесів з метою оптимізації їх на стадії планування і проектування, а також після завершення господарських процесів, якщо іншими методичними прийомами встановити взаємозв'язки факторів неможливо, наприклад оптимізація маршрутів перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом, кореляційний аналіз собівартості продукції, витрат виробництва, виконання планів виробництва та ін.

Документальні -- інформаційне моделювання, дослідження документів, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання.

Інформаційне моделювання -- це інформаційна сукупність, яка представляє контролюючий об'єкт у вигляді моделі. При формуванні інформаційної моделі необхідно забезпечити повноту характеристики об'єкта контролю, вибір істотних змінних і подання їх у формі інформаційного образу. Метою моделювання в контролі є одержання необхідної інформації про об'єкт для вивчення його стану, участі в процесах розширеного відтворення суспільне необхідного продукту, виявлення відхилень і збуджень у них, прийняття рішень щодо регулювання у межах заданих планових параметрів.

При моделюванні використовується нормативно-правова, договірна, облікова, звітна та інша інформація про об'єкти. При цьому контролюють об'єкти основних фондів, товарно-матеріальні цінності, кошти та інші засоби, відображені в системі планової, договірної, нормативно-правової та облікової інформації.

Дослідження документів -- прийоми документального контролю достовірності, доцільності, ефективності господарських операцій, відповідності їх законодавчим та нормативно-правовим актам, що регулюють процес розширеного суспільного виробництва.

Камеральні перевірки -- прийом документального контролю проектно-кошторисної документації по капітальних вкладеннях, а також документів на виконання будівельно-монтажних робіт, які подають установі банку, що здійснює контроль за фінансуванням капітальних вкладень із державного бюджету. Застосовуються також податковими службами для контролю звітності, до проведення контрольної перевірки її на підприємстві.

Нормативно-правове регулювання -- система прийомів, що використовуються в аудиторському контролі для виявлення порушень нормативних і правових актів у процесі господарських і фінансових операцій.

Групування недоліків -- систематизація і узагальнення недоліків і порушень нормативно-правових актів у процесі господарської діяльності за економічною однорідністю, часом проведення і важливістю. Процедури групування застосовують при перевірці документальної достовірності результатів контролю. Групування передбачає хронологічну послідовність, систематизований і хронологічно-систематизований способи.

Хронологічна послідовність -- спосіб групування недоліків і порушень нормативно-правових актів, виявлених у процесі дослідження документів. При цьому документи перевіряють у такому порядку, в якому їх було згруповано при бухгалтерській обробці і зброшуровано у папки за звітними періодами.

Хронологічно-систематизований спосіб -- це мішане групування, яке полягає в тому, що аудитор виявляє недоліки в хронологічній послідовності, систематизує їх за економічною однорідністю операцій (касові, банківські, товарні, розрахункові). Перевагою цього способу є те, що аудитор перевіряє всі господарські операції послідовно і взаємопов'язане. Так, касові операції в хронологічній послідовності перевіряють із банківськими, підзвітними сумами та ін. Проте цей спосіб потребує від аудитора поглиблених знань нормативно-правових актів з питань господарської діяльності об'єднань, підприємств.

Документування результатів проміжного контролю -- це спосіб оформлення результатів контрольних дій на проміжних стадіях аудиту або перевірки, наприклад складання акта вибіркової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і розрахунків із постачальниками, покупцями і підрядчиками, дебіторами і кредиторами, ревізії коштів у касі та у підзвітних осіб.

Аналітичне групування -- це сукупність прийомів статистичних групувань за однорідністю ознак підконтрольних об'єктів та виявлених недоліків. Використовується цей прийом при складанні таблиць аналізу факторів, які негативно впливають на виконання плану випуску і реалізації продукції, виникнення браку виробів; розрахунок природних втрат товарно-матеріальних цінностей, аналіз факторів збитковості окремих видів продукції тощо.

Систематизований виклад недоліків у акті (висновку) аудиторського контролю - комплекс прийомів узагальнення результатів проведеного контролю відповідно до правил Єдиної державної системи діловодства. Використовують ці прийоми при складанні актів аудиторського контролю, тематичних перевірок і обстежень, доповідних і службових записок за результатами контролю, а також нормативу, затвердженого Аудиторською палатою України.

Прийняття рішень за результатами аудиту -- спосіб впливу суб'єкта на об'єкт контролю, що забезпечує його функціонування у заданих параметрах і режимах. Застосовують цей спосіб при розробці і наданні наказів, розпоряджень, службового листа за результатами аудиту, тематичної перевірки, обстеження тощо.

Контроль за виконанням прийнятих рішень -- прийом реалізації прийнятих рішень, який передбачає встановлення фактичного стану об'єкта контролю і його поведінки відповідно до управлінської дії. Наприклад, перевіряють виконання розпорядчих документів за результатами аудиту щодо відшкодування заподіяного збитку підприємству, усунення браку продукції, зменшення непродуктивних втрат (штрафів, пені, неустойки тощо).

Отже, метод аудиторського контролю -- це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільна необхідного продукту і додержання його 

11. Поняття і складові аудиторського ризику

Аудиторський ризик - це ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку, коли фінансові звіти суттєво викривлені або є можливість невиявлення таких викривлень в ході аудиторської перевірки, або існує неефективна система внутрішнього контролю в управлінні об'єктом перевірки. При цьому ризик викривлень звітності пов'язаний із відомими твердженнями (існування, наявність, повнота, оцінка вартості, оцінка, подання та розкриття інформації), викривленнями сальдо рахунків бухгалтерського обліку, а також викривленнями класу окремих операцій (наприклад, невірне трактування операцій з МНМА). Аудиторський ризик базується на такій основі: ризик здійснення помилки клієнтом; ризик здійснення помилки аудитором. Якщо розкрити їх складові, то аудиторський ризик являє собою взаємозв'язки між:

- властивим ризиком або внутрішнім;

- ризиком внутрішнього контролю;

- ризиком невиявлення.

15. Властивий ризик

Властивий ризик - це чутливість твердження до викривлення, яке може бути суттєвим, окремо або в сукупності з іншими твердженнями, якщо припустити, що немає відповідних процедур контролю. Ризик таких викривлень більший для деяких тверджень та пов'язаних з ними класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації, ніж для інших.

16. Ризик контролю -- це ризик того, що не можна буде своєчасно запобігти викривленню, яке може відбутися у твердженні та бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, або його не можна буде своєчасно виявити та виправити за допомогою системи внутрішнього контролю підприємства. Цей ризик є функцією ефективності структури та функціонування системи внутрішнього контролю в досягненні цілей суб'єкта господарювання щодо складання його фінансових звітів. Деякий ризик контролю існує завжди внаслідок властивих обмежень системи внутрішнього контролю.

12. Ризик невиявлення помилок

Ризик невиявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку за повним рахунком.

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний з проведенням незалежних процедур перевірки. Зроблена аудитором оцінка внутрішнього контролю й внутрішнього ризику впливає на характер, строки й обсяг аудиторських процедур, які виконуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і перекручень. Певний ризик невиявлення помилок існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100% залишків за рахунками або всі види операцій, тому що більша частина аудиторських доказів має скоріше аргументаційний, ніж підсумковий характер. Існує взаємозв'язок між ризиком невиявлення помилок та властивим ризиком і ризиком невідповідності системи внутрішнього контролю. За будь-яких обставин, незважаючи на розміри властивого ризику і ризику невідповідності системи внутрішнього контролю, аудитору слід виконати незалежні процедури згідно з програмою.

13. Професійна етика

З метою забезпечення високого фахового рівня аудиторських послуг аудиторові слід дотримуватися таких основних вимог:

вірогідність - користувачі інформації мають бути впевнені в її достовірності;

професіоналізм - передбачає високий рівень фахової підготовки аудиторів;

якість послуг - аудиторські послуги мають бути надані у суворій відповідності із чинними нормативно-правовими активами;

довіра -- впевненість користувачів аудиторської інформації у дотриманні аудитором професійної етики протягом усієї Його аудиторської практики. Етичні вимоги визначаються відповідними нормами Закону України "Про аудиторську діяльність" і Кодексом етики. Кодекс етики визначає правила надання аудиторських послуг, а також фундаментальні принципи професійної етики.

Можна виділити такі основні принципи професійної етики: Незалежність -- аудитор має бути професійно незалежним від суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється (не мати прямих родинних стосунків і майнових інтересів до суб'єкта перевірки).

Об'єктивність -- аудитор має бути справедливим, компетентним, старанно надавати аудиторські послуги, відповідати рівню професійних знань, який би не викликав сумніву у клієнта щодо професіоналізму наданих йому послуг.

Компетентність -- аудиторам необхідно здійснювати аудиторську перевірку з професійною майстерністю та залучати до аудиту спеціалістів, що мають певну фахову підготовку, досвід і знання у відповідній галузі.

Майстерність - вміле визначення та застосування законодавчих і нормативно-правових актів для законності здійснення оцінки господарських операцій, їх документування, відображення в обліку та звітності.

Конфіденційність - аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході надання професійних послуг, а також використовувати її у своїх цілях.

Чесність - аудитор має бути чесним та об'єктивним на всіх етапах роботи і висловлювати об'єктивну думку про об'єкт дослідження.

Професійна поведінка - аудитор повинен створювати і підтримувати добру репутацію професії, утримуючись від будь-яких дій, що можуть дискредитувати її.

14. Стадії аудиторської перевірки

Організаційна стадія. Фінансово-господарський контроль і аудит в усіх ланках народного господарства, насамперед у його основній ланці - підприємстві, здійснюється проведенням ревізій тематичних, вибіркових, суцільних, аудиту та інших контрольних перевірок за допомогою певних прийомів. Сукупність організаційних, методичних і технічних прийомів, здійснюється за допомогою певних аудиторських процедур, становить контрольно-аудиторський процес.

В цьому процесі виділять такі стадії: організаційна, дослідницька, узагальнення та реалізації результатів контролю і заключна. Організовують і безпосередньо здійснюють цей процес контрольно-аудиторські підрозділи, які є в структурі органів управління, на які покладено контрольні функції управління.

Організаційна стадія включає в себе вибір об'єкта аудиту і організаційно-методичну підготовку.

Вибір об'єкта аудиту полягає у встановленні першочерговості об'єкта перевірки, яке в плані проведення аудиту повинно підлягати комплексному аудиту або контрольній перевірці. Виходячи з характеру діяльності підприємства, змісту контролю визначають потребу в спеціалістах, яких слід залучити з апарату підприємства при внутрішньому аудиті для виконання контрольно-аудиторського процесу.

Після цього видається організаційно-розпорядчий документ - наказ, розпорядження керівника організації. У цьому документі вказують найменування підприємства, яке контролюють, вид аудиту, період за який перевіряють його діяльність; прізвище, ім'я та по батькові, посаду кожного члена аудиторської перевірки, призначають її керівника, строк проведення аудиту.

Організаційно-методична підготовка аудиту починається з вивчення стану економіки об'єкта аудиту. Бригада аудиторів до виїзду на об'єкт контролю вивчає плани виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання їх за підконтрольний період. Для цього як джерела інформації використовують виробничо-фінансовий план економічного і соціального розвитку, річну і періодичну бухгалтерську і статистичну звітність, акт попередньої перевірки та рішення по ній, документи тематичних перевірок, обстежень, різних службових розслідувань і прийнятих за ними рішень.

Аналізують фінансовий стан підприємства, збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини, платоспроможність, рішення вищого органу управління за поданнями органів державного контролю, зауваження установ банків, податкових органів із питань їхньої компетенції. Вивчають і аналізують також інформацію про діяльність підприємства за підконтрольний період.

На підставі вивчення економіки підприємства, яке перевіряється, керівник бригади аудиторів розробляє програму аудиту, яку затверджує керівник організації, що призначає аудит. У ній зазначають об'єкт контролю, його зміст і послідовність перевірки, періоди для суцільного і вибіркового контролю тощо. Потім вибирають методику аудиту - визначають методичні прийоми і контрольно-аудиторські процедури, застосування їх при перевірці різних об'єктів контролю, використання засобів обчислювальної техніки.

Конкретизують ці питання при розробці плану-графіка аудиту, який передбачає встановлення строку перевірки кожного об'єкта (розділу, теми) і виконавців, виходячи із загального строку проведення аудиту. Якщо проводиться аудит великого підприємства, концерну, акціонерного товариства, то затрати часу доцільно розрахувати за допомогою сітьового графіка, яким передбачити паралельне виконання різних контрольно-аудиторських процедур, із тим, щоб завершити увесь контрольно-аудиторський процес у запланований строк.

На цьому етапі узгоджується із замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін аудиту, форма представлення результатів аудиту, рівні відповідальності аудиторської фірми, вартість аудиторських послуг; закріплюються всі ці домовленості між аудиторською фірмою і замовником договором. Після цього готується нормативно-правова база аудиторської перевірки.

Завершується організаційно-методична підготовка аудиту до виїзду на підконтрольне підприємство складанням робочого плану аудитора, де кожний виконавець за виділеним йому керівником бригади об'єктом і строком завершення контролю встановлює проміжні інтервали часу і елементи викуваних робіт.

Такі організаційні процедури виконуються при внутрішньому аудиті, який провадиться на підприємствах вищим органом управління за підпорядковістю.

Організаційні принципи зовнішнього аудиту, які проводять незалежні аудиторські фірми, аналогічні, обмежуються колом питань, поставлених замовником на його вирішення, часом проведення тощо.

Дослідницька стадія. Дослідницька стадія контрольно-аудиторського процесу здійснюється аудиторами безпосередньо на об'єкті аудиту - підприємстві. При цьому забезпечується додержання принципу раптовості аудиту. Складається ця стадія з двох етапів: переддослідного і дослідного.

Переддослідний етап включає низку процедур організаційно характеру, спрямований на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені строки.

Дослідній етап - це виконання аудиторських процедур із перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки, а також діалогового спілкування з ЕОМ.

Під час дослідницької стадії вивчаються:

· Особливості підприємства;

· Перспективи розвитку;

· Вивчається система обліково-аналітичного і контрольного процесу;

· Виділяються проблемні напрямки аудиту;

· Оцінюється ступінь ризику.

Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю. Заключна стадія. Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-аудиторського процесу.

Узагальнення результатів контролю - це систематизація недоліків у діяльності підконтрольного підприємства. При цьому виявлені недоліки групують, оформлюють результати проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, слідчо-юридичне обґрунтування, узагальнюють і відображають результати аудиту в акті (висновку).

Реалізація результатів контролю є завершальним етапом у контрольно-аудиторському процесі. Бригада контролерів разом з керівництвом підприємства, де було проведено аудит, обговорюють результати контролю, доповідаючи про них на зборах акціонерів, засновників. Обговорення результатів аудиту оформляють спеціальним протоколом. оформляють спеціальним протоколом. Надання гласності результатам контролю, зміцнення його демократичних принципів дає змогу об'єктивно визначити причини недоліків у діяльності підприємства і розробити проект профілактичних заходів щодо запобігання недолікам у подальшій роботі підприємства.

При проведенні зовнішнього аудиту обговорення результатів контролю у колективі та розробка запобіжних заходів можуть відбуватись без участі аудиторів.

Планування будь-якої діяльності є запорукою її успішності. Аудиторську перевірку також не можна проводити без детального планування. Спланувавши аудит, аудитор підходить до роботи більш підготовленим, що поліпшує якість аудиту, мінімізує час, витрачений на перевірку, витрати на ризик, пов'язаний з аудитом.

Відповідно до МСА 300 "Планування" аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб аудит був проведений ефективно. Планування означає розробку загальної стратегії та детального підходу до передбачуваної сутності, строків і меж аудиту.

Стратегічне планування виконує дві основні функції:

1) описову, яка забезпечує загальний опис перевірки;

2) розпорядницьку, яка сприяє оформленню плану конкретної перевірки.

Стратегічне планування має стратегічний, тактичний і оперативний рівні. Тобто, концепція стратегічного планування передбачає побудову аудиту на поетапній основі.

На першому етапі здійснюється розробка стратегії аудиторської перевірки, яка має на меті організацію процесу аудиту та застосування загальної методики проведення перевірки відповідно до вимог міжнародних стандартів аудиту та принципового розуміння сучасного економічного середовища і господарської діяльності підприємства.

На другому етапі при складанні загального плану і програми аудиту враховують сферу діяльності конкретного підприємства і притаманних їй ризиків, обрану стратегію бізнесу, попередні взаємовідносини з клієнтом (якщо такі були) тощо.

Щодо третього етапу, то під час проведення детальної аудиторської перевірки виконання робіт треба періодично порівнювати з планом і, в разі потреби, коригувати планові завдання, вносити зміни і доповнення до плану і програми аудиторської перевірки.

Під час планування аудитор розробляє і документально оформлює план аудиту, визначає в ньому суттєвість помилок і здійснює аудит за цим планом. План аудиту - це документ, який містить взаємопов'язаний та послідовний перелік робіт для досягнення певної мети.

15. Контрольно-аудиторські процедури - це система методичних дій на суб'єкти і об'єкти процесу розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій

Види процедур. Контрольно-аудиторські процедури за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на організаційні, моделюючі, нормативно-правові, аналітичні, розрахункові, лічильно-обчислювальні, логічні, порівняльно-зіставні та інші.

Організаційні - вибір спеціалістів для виконання контрольних функцій, оформлення організаційно-розпорядчої документації (накази, розпорядження, графіки тощо), встановлення об'єктів і методики контролю.

Моделюючі - побудова організаційних та інформаційних моделей об'єктів контролю, які дають змогу оптимізувати проведення контролю за часом і якісними характеристиками із застосуванням обчислювальної техніки. Модель залежно від контролю групи економічно однорідних об'єктів конкретизують у частині диференціації об'єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації методичних прийомів проведення аудиту і узагальнення його результатів. Способом моделювання, наприклад, встановлюють нормативно-правову і фактографічну інформацію, яка стосується об'єкта контролю, створюють інформаційний образ.

Нормативно-правові - перевірка відповідності функціонування об'єкта контролю правилам, додержання трудового законодавства у трудових відносинах на підприємстві, проведення інвентаризації цінностей і додержання Основних положень з інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків.

Аналітичні - розчленування об'єкта контролю на складові елементи і дослідження їх із застосуванням спеціальних методик. Так аналізують виконання державного замовлення з випуску найважливіших видів продукції в асортименті; провадять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів тощо.

Розрахункові - перевірять достовірність кількісних і вартісних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнюючі показники, які характеризують об'єкт контролю (показники продуктивності праці, виконання плану реалізації тощо).

Лічильно-обчислювальні - застосовують під час перевірки кількісної характеристики об'єктів контролю. До них відносяться - встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування заробітної плати робітникам, розрахункових відносин тощо. Крім, того їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах аудиту.

Логічні - ґрунтується на застосуванні прийомів логіки у процесі аудиту. Використовують їх у поєднанні з іншими контрольно-аудиторськими процедурами (наприклад, при перевірці документів, економіко-математичних розрахунках, економічному аналізі).

Порівняльно-зіставні - передбачають порівняння і зіставлення об'єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них. Слід зазначити, що причини відхилень досліджують за допомогою інших контрольно-аудиторських процедур. Порівняльно-зіставні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами аудиту, але особливо важливу роль вони відіграють при дослідженні документів.

Аудитор одержує аудиторські свідчення шляхом застосування однієї або кількох із процедур, які він безпосередньо використовує під час аудиту підприємства:

· перевірка;

· спостереження;

· опитування;

· підтвердження;

· підрахунки.

Перевірка - складається із вивчення бухгалтерських регістрів; документів, які дають змогу зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності. До основної категорії документальних аудиторських свідчень, які мають різний ступінь надійності належать: аудиторські свідчення, які створенні і зберігаються трьома особами; документальні аудиторські свідчення, які зберігаються в клієнта.

Спостереження - аналіз процесу або процедури, що використовується іншими особами.

Опитування - зберігання інформації від обізнаних осіб клієнта і поза межами їх. Воно може дати аудитору нову інформацію або підтвердити стару інформацію.

Підрахунки - перевірка відповідності сум, які зазначені в регістрах обліку і первинних документах.

Отже, контрольно-аудиторські процедури - це дії, які конкретизують застосування методичних прийомів контролю процесу розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, забезпечують виявлення конфліктних ситуацій з метою їх своєчасного усунення.

Аудиторські докази" - це вся інформація, яку використовує аудитор для формування висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка; вони охоплюють всю інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою:

- фінансових звітів,

- іншої інформації.

Залежно від джерел отримання існують такі види аудиторських доказів:

- докази, які отримуються із зовнішніх джерел,

- докази, що отримуються із внутрішніх джерел,

- докази, які отримуються безпосередньо аудитором.

16. Визначення і оцінювання порушень

В процесі проведення перевірки аудитор повинен виявити факти перекручення даних обліку і звітності. Причинами перекручень є свідомі або несвідомі дії посадових осіб, які займаються підготовкою даних про результати діяльності клієнта і опрацьовують ці відомості. Перекручення фінансової звітності можуть бути результатами помилок або шахрайства.

Шахрайство - це навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку та звітності службовими особами і керівництвом підприємства з метою порушення законодавства або прийнятої облікової політики.

Помилка - це ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, невідповідне відображення записів у обліку тощо.

Відповідальність за попередження і виявлення шахрайства і помилок несе керівництво підприємства-клієнта. При проведенні аудиту залишається ризик того, що шахрайство або помилки не будуть виявлені. Аудитор не несе відповідальності за виявлення абсолютно всіх шахрайств і помилок, які можуть істотно вплинути на достовірність фінансової звітності клієнта. Проте аудитор повинен отримати гарантію відсутності істотних випадків і фактів такого роду для надання безумовно позитивного аудиторського висновку. Якщо аудитор вважає, що виявлені шахрайство або помилки можуть суттєво вплинути на фінансову звітність, йому необхідно провести додаткові процедури.

Незалежно від суттєвості фактичного чи підозрюваного шахрайства або помилки, аудитор має повідомити керівництво про виявлені факти щоб:

-  впевнитися, що керівництво правильно оцінює стан справ;

-  з'ясувати, які заходи будуть застосовані для усунення виявлених порушень;

-  оцінити вірогідність повторення порушень у майбутньому.

При виявленні перекручень аудитор може обрати один з двох варіантів поведінки:

1) не вимагати внесення виправлень, коли помилка незначна і суттєво не впливає на фінансову звітність, і не спричинена незаконними діями;

2) вимагати виправлення перекручень, коли виявлена значна помилка, що впливає на фінансову звітність, або помилка, пов'язана з порушенням юридичної достовірності інформації, або стосується оподаткування.

У випадках, коли аудитор підозрює, що до порушень причетне керівництво або воно їх покриває, особливо важливо поінформувати відповідний рівень керівництва підприємства-клієнта. Як правило, обов'язок аудитора зберігати конфіденційність забороняє йому доповідати про помилки чи шахрайство третім особам без дозволу клієнта. Але за певних умов (державна безпека, відмивання грошей від незаконних операцій) аудитор повинен поінформувати відповідні контрольні органи, попередньо проконсультувавшись у юриста.

17. Згідно із МСА 230 "Документація" термін "документація" означає матеріали (робочі документи), підготовлені аудитором (і для аудитора), або одержані ним у зв'язку з проведенням аудиторської перевірки та зберігаються в нього.

Робочі документи можуть бути у формі даних на папері, на плівці, на електронних або інших носіях¹. Робочі документи:

А) допомагають планувати і проводити аудиторську перевірку;

Б) допомагають здійснювати нагляд і перевірку аудиторської роботи;

В)містять аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи, на підтримку думки аудитора.

Робочі документи мають містити пояснення аудитора щодо всіх важливих питань, які потребують висловлення думки, а також висновків аудитора щодо них. Якщо питання стосовно принципів або суджень є складними, в робочі документи треба вносити відповідні факти, що були відомі аудитору на час формування висновків.

Обсяг робочих документів залежить від професійного судження аудитора, оскільки документування кожного питання, що розглядається аудитором, непотрібне й нераціональне. Оцінюючи обсяг робочих документів, що їх треба підготовити і зберігати, корисно з'ясувати, що було б необхідно надати іншому аудиторові, у якого немає попереднього досвіду проведення такої перевірки, щоб він зрозумів виконану роботу і підґрунтя для прийнятих принципових рішень (але не детальні аспекти аудиторської перевірки). Цей інший аудитор зможе зрозуміти детально аспекти перевірки, обговорити їх з аудитором, який підготував робочі документи.

1. Інформація, що стосується розуміння суб'єкта господарювання та його середовища включно із внутрішнім контролем, наприклад:

- інформація, яка стосується правової форми та організації структури суб'єкта господарювання;

- копії важливих юридичних документів, угод, протоколів або витяги з них;

- інформація щодо галузі промисловості, економічного та законодавчого середовища, в якому діє суб'єкт господарювання.

2. Докази процесу планування, включаючи програми аудиту та будь-які зміни до них;

3. Докази розгляду аудитором роботи внутрішнього аудиту і висновки до цього;

4. Аналіз операцій і залишків.

5. Аналіз важливих показників та тенденцій.

6. Ідентифіковані та оцінені ризики суттєвих викривлень на рівні фінансових звітів та тверджень.

7. Опис типу, часу та обсягу аудиторських процедур, виконаних у відповідь на ризики на рівні тверджень, та результати цих процедур.

8. Докази, що робота асистентів була виконана під наглядом і перевірена.

9. Вказівки на те, хто й коли виконував аудиторські процедури.

10. Детальна інформація про процедури, застосовані до компонентів, фінансові звіти яких перевіряє інший аудитор.

...