Основи бухгалтерського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Підприємство, його основні ознаки

Первинною ланкою економіки будь-якої країни є підприємство. Саме воно виготовляє продукцію, утворює робочі місця, створює додаткову вартість, яка формує валовий національний продукт та багатство всієї країни в цілому. Тому від ефективності функціонування підприємства залежить стан економічного розвитку держави та добробут населення.

ПІДПРИЄМСТВО - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так для некомерційної господарської діяльності

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на

основі статуту

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб

СТАТУТ ПІДПРИЄМСТВА - це установчий документ, що складається при організації підприємства, затверджується власником майна (засновником) чи його представниками, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу

Основні ознаки підприємства:

- Виробничо-технічна єдність - визначається спільністю призначення продукції (послуг) або спільністю процесів її виробництва. Характеризує єдину систему технічної документації, загальну технічну політику окремих ланок підприємства тощо

- Економічна єдність - проявляється в єдності плану, обліку, спільності матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, економічних результатів роботи та єдиної системи стимулювання

- Організаційна єдність - передбачає наявність єдиного колективу, єдиної адміністрації і управління виробництвом, загальної системи їх обслуговування, що визначає спільну відповідальність за діяльність.

2. Види та організаційні форми підприємств

1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

2. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

4. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

5. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

6. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

7. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

8. У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

9. Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання.

3. Стратегічні плани підприємства

Процес стратегічного планування посідає центральне місце в системі стратегічного управління. Більшість західних і східних фірм використовують стратегічне планування для того, щоб змінити себе, вийти з безнадійних ситуацій, які сформувались зовні та в середині підприємства.

Стратегічне планування - це систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля усієї організації, спрямовані на розробку стратегій, оформлення їх у вигляді стратегічних планових документів різного типу, організацію виконання цих стратегічних планів, проектів і програм.

У свою чергу, розробка стратегічних планів як специфічний вид діяльності - це послідовний ітераційний процес, що складається з кількох взаємопов'язаних етапів:

1) визначення місії організації;

2) установлення (коригування) цілей;

3) визначення стратегій («стратегічного набору») та заходів щодо їхньої реалізації;

4)передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій;

5) організація виконання планових завдань;

6) облік, контроль та аналіз їхнього виконання.

Мета стратегічного планування - встановити певний порядок дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства у довгостроковій перспективі.

Стратегічне планування в загальному вигляді являє собою набір дій і рішень, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей, як перспективних, так і поточних. «Більш детально стратегічне планування характеризується як процес, у якому раціональний аналіз сформованої ситуації і майбутніх можливостей веде до формулювання довгострокових намірів, стратегії, цілей, заходів з урахуванням можливих шансів і ризиків.

Стратегічний план як комплексний плановий документ може складатися з таких розділів:

1. Зміст.

2. Передмова (виконавче резюме).

3. Опис фірми.

4. Стратегія маркетингу.

5. Стратегія використання конкурентних переваг.

6. Стратегія відновлення продукції, що випускається.

7. Стратегія розвитку виробництва.

8. Стратегія забезпечення виробництва.

9. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності

10. Стратегія розвитку системи менеджменту.

11. Стратегія природоохоронних заходів фірми.

12. Стратегічний фінансовий план.

13. Забезпечення реалізації стратегії фірми.

14 Додатки.

Цей зміст стратегічного плану має індикативний (рекомендаційний) характер. Він може варіюватися й уточнюватися (розширюватися, поглиблюватися) залежно від виду підприємства, рівня планування й обраної базової стратеги.

4. Поточне та оперативне планування

Поточне, або оперативне, планування - це те, чим щодня займається на підприємстві менеджер. До нього належить планування роботи підприємства на невеликий проміжок часу. Це може бути як день, так і місяць, квартал, півріччя і навіть рік. Це залежить від стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Поточне планування, як правило, викликається необхідністю реагувати на багато факторів. Наприклад, повинна бути миттєвою реакція менеджера на факт настання форс-мажорних обставин, які можуть викликати загибель людей. До них відносяться стихійні лиха (повінь, пожежа, землетрус і т.д.). До форс-мажорних обставинам відносять і страйки. Менеджер повинен швидко реагувати на виниклі позаштатні ситуації, на зміни у зовнішньому або внутрішньому середовищі підприємства з метою запобігання небажаних наслідків або витягу максимальної користі для підприємства. Сюди можна віднести і дозвіл поточних проблем і завдань, наприклад таких, як конфлікти.

При поточному (оперативному) плануванні, на відміну від стратегічного і тактичного, відсутня істотний часовий розрив між фіксацією на рівні свідомості дії в реальному режимі. Менеджер повинен знати, що реакції оперативного планування і оперативного дії можуть мати дуже важливі стратегічні наслідки. Він повинен вміти пролонгувати (продовжити) наслідки оперативного вирішення, поточного планування, оперативного дії на майбутній часовий період. В Інакше можуть виникнути вельми небезпечні для підприємства явища та ситуації.

Процес поточного, або оперативного, планування складається з декількох стадій:

виявлення проблеми;

визначення можливих дій;

попередній вибір одного з певних можливих дій;

аналіз можливих наслідків;

остаточний вибір дії.

Поточні плани мають низку відмінних рис. Наприклад, складання є винятковою функцією керівників відділів і підрозділів (функціональних керівників). Це забезпечує залучення в процес розробки стратегічних планів тих менеджерів, які безпосередньо займаються їх впровадженням у виробництво. Остаточний варіант поточних планів формується на основі виробничої стратегії та загальних цілей фірми, і він же є основою для ведення справ згідно поставленим цілям. Розробка поточних планів є початковим етапом фази впровадження процесу стратегічного планування. Іншою важливою характеристикою поточних планів є його відповідність усім балансовими показниками роботи фірми. Дійсно, баланс - єдиний документ, дані якого точно відображають стан справ у виробництві. Тому баланс та інші форми статистичної звітності виконують дві важливі функції по відношенню до поточного планування:

1) відображають розподіл ресурсів у відповідності з планами (у тому числі фінансових, трудових, матеріальних) з конкретних напрямків діяльності;

2) виконують функцію моніторингу та оцінки ефективності впровадження стратегії.

Три типи поточних планів:

- Функціональні плани необхідні для впровадження управлінських рішень у різних функціональних сферах виробництва, схильних стрімким змінам.

- Одноразові плани зазвичай створюються у зв'язку з впровадженням якого проекту або програми, виконують допоміжну роль у впровадженні загальної стратегії. Так, наприклад, в корпорації може бути розроблений одноразовий план по організації допомоги в пошуках роботи тим, хто був звільнений відповідно до програми скорочень.

- Стабільні плани зазвичай містять розробку конкретних указівок для регулярно повторюваних операцій типових виробничих процесів, які не схильні до змін в довгостроковому періоді.

5. Економічна сутність та склад необоротних активів підприємства

НЕОБОРОТНИМИ є активи, що використовуються підприємством у його діяльності:

1)протягом тривалого часу (більше одного року або одного операційного циклу, якщо він довший за рік)

2)існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цих активів

3)їх вартість може бути визначена достовірно.

Склад необоротних активів:

1) Необоротні матеріальні активи:

- Основні засоби

- Інші необоротні матеріальні активи

2) Нематеріальні активи

3) Відстрочені податкові активи

4) Довгострокова дебіторська заборгованість

5) Інвестиційна нерухомість

6) Довгострокові вкладення:

- Незавершене будівництво

- Довгострокові фінансові інвестиції

7) Довгострокові біологічні активи

8) Інші необоротні активи

Форми вираження необоротних активів:

1) Матеріальна:

- Основні засоби

- Інші необоротні матеріальні активи

- Інвестиційна нерухомість

- Незавершене будівництво

- Довгострокові біологічні активи

2) Нематеріальна

- Нематеріальні активи

3) Фінансова:

- Відстрочені податкові активи

- Довгострокові фінансові інвестиції

- Довгострокова дебіторська заборгованість

6. Оцінка та амортизація необоротних активів підприємства

Види оцінки нематеріальних активів:

- Первісна вартість;

- Залишкова (балансова) вартість

- Відновлювальна вартість

- Справедлива вартість

- Переоцінена вартість

- Ліквідаційна вартість

- Вартість, що амортизується

- Середньорічна вартість

ПЕРВІСНА ВАРТІСТЬ - історична (фактична) вартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість застосовується для оцінки необоротних активів при їх надходженні на підприємство

Склад витрат, що формують первісну вартість:

- Суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків)

- Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням(отриманням) прав на об'єкт необоротних активів

- Суми ввізного мита

- Суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) необоротних матеріальних та нематеріальних активів

- Витрати зі страхування ризиків доставки необоротних матеріальних та нематеріальних активів

- Витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження необоротних активів

- Суми придбання довгострокових фінансових інвестицій, включно з комісійними винагородами, митом, податками, зборами, обов'язковими платежами, та іншими витратами, пов'язаними з придбанням фінансових інвестицій

- Інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням необоротних активів до стану в якому вони придатні до використання в запланованих цілях

ЗАЛИШКОВА (БАЛАНСОВА) ВАРТІСТЬ -- первісна вартість за вирахуванням зносу (накопиченої амортизації)

Залишкова (балансова) вартість використовується при відображенні необоротних активів у балансі підприємства

ВІДНОВЛЮВАЛЬНА ВАРТІСТЬ - це вартість відтворення об'єктів в сучасних умовах виробництва і діючих у даний момент цінах при збереженні всіх експлуатаційних характеристик

Відновлювальна вартість використовується при проведенні переоцінки необоротних активів на певну дату

СПРАВЕДЛИВА ВАРТІСТЬ -- сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами

Справедлива вартість застосовується при визначенні первісної вартості необоротних активів, що отримані безоплатно та внесені до статутного капіталу

ПЕРЕОЦІНЕНА ВАРТІСТЬ -- вартість необоротних активів після їх переоцінки

Переоцінена вартість відображається на балансовому рахунку та у звітності як первісна вартість після проведення переоцінки

ЛІКВІДАЦІЙНА ВАРТІСТЬ -- сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку корисного використання (експлуатації), за вирахування»

Ліквідаційна вартість використовується при розрахунку річної та місячної амортизації

ВАРТІСТЬ, ЩО АМОРТИЗУЄТЬСЯ - первісна або переоцінена вартість необоротних активів, за вирахуванням їх ліквідаційної вартості

Вартість, що амортизується застосовується при розрахунку суми амортизаційних відрахувань

СЕРЕДНЬОРІЧНА ВАРТІСТЬ - оцінка об'єктів необоротних активів, з врахуванням строку їх введення або вилучення з виробництва

Середньорічна вартість застосовується для визначення показників ефективності використання необоротних активів

АМОРТИЗАЦІЯ - це процес поступового перенесення вартості необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів на вартість готової продукції, робіт, послуг, витрат періоду

Особливості нарахування амортизації необоротних матеріальних активів:

- Амортизацію нараховують на всі НМА, крім землі та незавершених капітальних вкладень

- Амортизацію починають нараховувати з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт НМА став придатним для корисного використання

- Амортизацію припиняють нараховувати з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання чи консервацію

- Нарахування амортизації здійснюється щомісячно за кожним об'єктом упродовж строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який підприємство визначає самостійно при зарахуванні НМА на баланс

- Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання

- Через деякі специфічні особливості окремих груп, зокрема, бібліотечних фондів, малоцінних активів природних ресурсів, предметів прокату, нарахування зносу на інші необоротні активи проводити за двома методами - прямолінійним та виробничим

Методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів:

- 50% на 50% вартості. Амортизація малоцінних необоротних активів і бібліотечних фондів нараховується 50 % вартості в першому місяці використання об'єкта, а решта 50%- у місяці списання (вибуття) з балансу

- 100% вартості. Амортизація нараховується в першому місяці використання об'єкта у розмірі 100% його вартості

Амортизація нематеріальних активів:

- Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, що встановлюється підприємством самостійно

- Амортизації не підлягають нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання

- Метод амортизації нематеріальних активів обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод (із застосуванням методів нарахування амортизації основних засобів)

- Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля

- Нарахування амортизації нематеріальних активів, починається з місяця наступного за місяцем, в якому нематеріальні активи введено в господарський обіг, а припиняється починаючи з місяця наступного за місяцем вибуття нематеріальних активів

7. Показники ефективності використання основних засобів

Показники, що характеризують ефективність використання основних засобів:

1) Загальні:

- Фондовіддача

- Фондомісткість

- Фондоозброєність

- Інтегральний показник зміни ефективності використання основних засобів

- Середньорічна вартість основних засобів

2) Часткові:

- Коефіцієнт екстенсивного використання

- Коефіцієнт інтенсивного використання

- Інтегральний коефіцієнт

- Коефіцієнт змінності

ФОНДОВІДДАЧА (Ф_о) - показує віддачу від використання кожної грн., витраченої на придбання ОЗ

,

де - обсяг продукції підприємства за рік;

Ф - середньорічна вартість основних засобів підприємства.

ФОНДОМІСТКІСТЬ (Ф_м) - показує долю витрат на ОЗ, що припадає на випуск 1 грошової одиниці продукції

де - обсяг продукції підприємства за рік;

Ф - середньорічна вартість основних засобів підприємства.

ФОНДООЗБРОЄНІСТЬ (Ф_в) - показує технічний рівень виробництва на підприємстві актив дебіторський нематеріальний

де П - середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства.

Інтегральний показник зміни ефективності використання основних засобів (К_еф)

,

де - індекс зміни прибутковості основних засобів за аналітичний період;

- індекс зміни фондовіддачі основних засобів за аналітичний період.

СЕРЕДНЬОРІЧНА ВАРТІСТЬ - оцінка об'єктів необоротних активів, з врахуванням строку їх введення або вилучення з виробництва

- вартість основних засобів на початок року;

- вартість нових введених основних засобів;

- вартість вибулих основних засобів;

- кількість місяців, протягом яких функціонують основні засоби.

КОЕФІЦІЄНТ ЕКСТЕНСИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ - характеризує рівень використання активної частини ОЗ (К_екс)

, - дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період;

=

де - календарний фонд часу;

В,П - вихідні та святкові дні;

- тривалість зміни;

- кількість змін роботи обладнання на добу.

КОЕФІЦІЄНТ ІНТЕНСИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ - характеризує рівень використання устаткування відповідно потужності (К_інтс)

де - фактично використаний час на виготовлення одиниці продукції;

- технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції;

- фактична продукція обладнання;

- нормативна продукція обладнання.

ІНТЕГРАЛЬНИЙ КОЕФІЦІЄНТ - характеризує рівень використання устаткування у часі та за потужністю (К_інтрг)

КОЕФІЦІЄНТ ЗМІННОСТІ - характеризує змінність роботи одиниці устаткування (К_зм)

або

- кількість відпрацьованих станко-змін;

- кількість відпрацьованих станко-днів;

- дійсний фонд часу всього обладнання;

- дійсний фонд часу роботи всього обладнання під час однозмінної роботи.

8. Поняття оборотних активів підприємства, їх склад та структура

Оборотні активи підприємства - це мобільні активи, які є грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року чи одного операційного циклу. Оборотні активи постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні активи підприємства включають в себе запаси, дебіторську заборгованість і грошові кошти та ліквідні цінні папери.

Запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Склад запасів підприємства:

- Виробничі запаси - запаси сировини, основних матеріалів, тари, запасних частини для ремонту машин і обладнання, спецінструмент і спецустаткування та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- Незавершене виробництво - незавершена продукція, що підлягає подальшій переробці або завершенню виготовлення. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незавершених робіт (послуг), які ще не принесли підприємству доходу.

- Готова продукція - це продукція, обробка якої завершена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно до умов укладених угод із замовниками і відповідає технічним вимогам і стандартам.

- Товари - матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

- Малоцінні та швидкозношуючі предмети - предмети, що використовуються не більш одного року або операційного циклу (якщо він більший одного року) зокрема: інструмент, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Оборотні засоби є найбільш мобільною порівняно з основними засобами частиною активів підприємства. За умов звичайної господарської діяльності вони безперервно здійснюють кругообіг, знаходячись то на стадії виробництва, то у сфері обігу, змінюючи при цьому свою форму у відносно короткий строк (менший за рік або операційний цикл). Так, запаси сировини і матеріалів передаються на подальшу обробку у виробничі цехи, де з них виготовляється продукція. Запаси готової продукції після продажу переходять у дебіторську заборгованість, яка, в свою чергу, з настанням строку платежу перетворюється на грошові кошти.

9. Нормування та оцінка запасів промислових підприємств

НОРМУВАННЯ ЗАПАСІВ - це визначення мінімальної потреби у фінансових ресурсах, необхідних для створення запасів товарно-матеріальних цінностей, що забезпечують нормальне функціонування виробництва.

Мета нормування оборотних активів визначення раціонального розміру оборотних активів, що відволікаються на певний період у сферу виробництва та сферу обіг.

Методи нормування оборотних активів:

Аналітичний - Передбачає визначення потреби в оборотних активах у розмірі їх обсягу у попередньому періоді з врахуванням змін у виробництві

Коефіцієнтний - Потреба в оборотних активах визначається на базі норм попереднього періоду шляхом внесення змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції

Прямого розрахунку - Передбачає розрахунок запасів за кожним елементом оборотних активів з урахуванням усіх змін у рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортування товарно-матеріальних цінностей, практики розрахунків між підприємствами.

НОРМА ОБОРОТНИХ АКТИВІВ У ВИРОБНИЧИХ ЗОНАХ - це мінімально необхідна кількість днів, на яку необхідно визначити запас для безперебійного функціонування підприємства.

10. Ефективність використання оборотних активів

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ - це таке їх функціонування, під час якого забезпечується стійкий стан фінансових ресурсів та досягаються найвищі результати діяльності при найменших витратах підприємства.

Основним показником ефективності використання оборотних активів є оборотність.

ОБОРОТНІСТЬ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ - тривалість повного їх кругообігу з моменту придбання оборотних коштів (покупки сировини, матеріалів тощо) до оплати готової продукції.

Економічне значення оборотності - від неї залежить величина необхідних підприємству коштів для здійснення процесу виробництва та реалізації продукції

Показники оборотності оборотних активів:

- коефіцієнт оборотності () - показує скільки оборотів можуть зробити оборотні активи за певний розрахунковий період часу;

- коефіцієнт завантаження () - показує скільки оборотних активів підприємства припадає на 1 гривню реалізованої продукції;

- тривалість одного обороту () - показує тривалість одного обороту оборотних активів у днях.

Прискорення оборотності оборотних активів зумовлює:

- збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;

- дає можливість вивільнити частину коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.

Размещено на Allbest.ru

...