Система гнучких і фіксованих валютних курсів: порівняльний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет обліку і аудиту

Кафедра економічної теорії

Система гнучких і фіксованих валютних курсів: порівняльний аналіз

Тернопіль 2010



Зміст

Вступ

1. Поняття валютного курсу. Види валютних курсів. Котирування

2. Фіксовані та гнучкі валютні курси

3. Сучасні системи гнучких і фіксованих курсів

Висновок

Використана література



Вступ

Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого інструмента, за допомогою якого суб'єкти, що діють на міжнародному ринку, могли б підтримувати між собою тісні фінансові взаємозв'язки. Таким інструментом виступають банківські операції по обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом у системі банківських операцій з іноземною валютою є обмінний валютний курс, тому що розвиток міжнародних економічних відносин вимагає виміру вартісного співвідношення валют різних країн.

Валютний курс необхідний для:

взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів. Експортер обмінює виручену іноземну валюту на національну, тому що валюти інших країн не можуть звергатися в якості законного купівельного і платіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національну валюту на іноземну для оплати товарів, куплених за рубежем. Боржник здобуває іноземну валюту за національну для погашення заборгованості і виплати відсотків по зовнішніх позиках;

порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних чи іноземних валютах;

періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм і банків.

Функції валютного курсу:

По-перше, за його допомогою долається економічна обмеженість національної грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення світової грошової системи.

По-друге, на основі валютних курсів здійснюється порівняння вартісних показників окремих країн, умов і результатів виробничого відтворення продуктивності праці, заробітної плати, темпів економічного зростання, а також платіжного балансу країни.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни з світовими цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних звязків.



1. Поняття валютного курсу. Види валютних курсів. Котирування

Валютний курс - це мінова вартість національних грошей однієї держави, виражена в грошових одиницях іншої держави. Валютний курс може бути номінальним (не враховує рівня інфляції), реальним (тобто номінальним, скорегованим щодо рівня інфляції в обох країнах), фіксованим (твердим) і плаваючим (гнучким). В основу фіксованого валютного курсу покладено монетний паритет (вагомий вміст золота в національних грошових одиницях), на відміну від плаваючого валютного курсу, який не пов'язаний з монетними паритетами, а визначається шляхом зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного товару.[4;41]

Валютний курс -- це обмінне співвідношення між двома валютами, наприклад 100 ієн за 1 долар США чи 16 карбованців РФ за 1 долар США.

Гіпотетично існують п'ять систем валютних курсів:

вільне («чисте») плавання;

кероване плавання;

фіксовані курси;

цільові зони;

гібридна система валютних курсів.

Так, у системі вільного плавання валютний курс формується під впливом ринкового попиту та пропозиції. Валютний ринок при цьому найбільш наближений до моделі зробленого ринку: кількість учасників як на стороні попиту, так і на стороні пропозиції величезна, будь-яка інформація передається в системі миттєво і доступна всім учасникам ринку, що спотворює роль центральних банків незначна і непостійна.

У системі керованого плавання, крім попиту та пропозиції, на величину валютного курсу впливають центральні банки країн, а також різні тимчасові ринкові перекручування.

Прикладом системи фіксованих курсів є Бреттон-Вудська валютна система 1944-1971 pp.

Система цільових зон розвиває ідею фіксованих валютних курсів. До цього типу можна віднести режим функціонування курсів валют країн-учасниць Європейської валютної системи.

Прикладом гібридної системи валютних курсів є сучасна валютна система, у якій існують країни, що здійснюють вільне плавання валютного курсу, маються зони стабільності і т.п.

Безліч валютних курсів можна класифікувати за різним ознакам:

За способом фіксації: плаваючий, фіксований, змішаний.

За способом розрахунку: паритетний і фактичний.

За способом установлення: офіційний і неофіційний.

За відношенням до паритету купівельної спроможності валют: завищений, занижений, паритетний.

За відношенням до учасників угоди: курс покупки, курс продажу, середній курс.

За обліком інфляції: номінальний і реальний.

За способом продажу: курс наявного продажу, курс безготівкового продажу, оптовий курс обміну валют, банкнотний

Одним з найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку, є поняття реального і номінального валютного курсу. Реальний валютний курс можна визначити як відношення цін товарів двох країн, узятих у відповідній валюті. Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в даний момент часу на валютному ринку країни.

Валютний курс, що підтримує постійний паритет купівельної сили -- це такий номінальний валютний курс, при якому реальний валютний курс незмінний.

Крім реального валютного курсу, розрахованого на базі відносини цін, можна використовувати цей же показник, але з іншою базою. Наприклад, прийнявши за неї відношення вартості робочої сили в двох країнах.

Можна визначити наступні функції валютного курсу.

1. За допомогою валютного курсу долається економічна обмеженість грошових одиниць різних країн. Її локальна вартість перетворюється в інтернаціональну Як наслідок валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної системи світових грошей.

2. Через систему валютних курсів здійснюється порівняння умов і результатів процесу виробництва - продуктивності праці, витрат виробництва, заробітної плати, темпів економічного зростання, тощо в окремих країнах.

3. За допомогою валютних курсів порівнюється рівень цін національних економік, зокрема національної вартості товарів і послуг інтернаціональними цінами пі інтернаціональною вартістю. Через механізм валютного курсу національні витрати виробництва товарів та послуг прирівнюються до інтернаціональних. Таким чином валютний курс с структурною ланкою механізму реалізації інтернаціональної вартості товарів та послуг.

4. Через механізм валютних курсів відбувається перерозподіл національного продукту між країнами залученими до світового ринку.

Курс національної валюти може змінюватися неоднаково стосовно різних валют у часі. Так, стосовно сильних валют він може падати, а стосовно слабких -- підніматися. Саме тому для визначення динаміки курсу валюти в цілому розраховують індекс валютного курсу. При його численні кожна валюта одержує свою вагу в залежності від частки зовнішньоекономічних угод даної, що країни приходяться, на неї. Сума усіх ваг складає одиницю (100%). Курси валют збільшуються на їхню вагу, далі сумуються всі отримані величини і береться їхнє середнє значення.

Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держави та її зовнішньоекономічним відносинам. Валютний курс як ціна грошової одиниці даної держави, який виражається у грошовій одиниці іншої держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів, що виявляють себе через попит і пропозицію певної валюти на ринку. Він має безпосереднє практичне значення для тих, хто займається торгівлею, інвестиціями, іншими фінансовими операціями, і відіграє важливу роль у грошово-кредитній політиці держави.

Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою виходячи насамперед з їх купівельної спроможності.

Визначення валютних курсів називають котируванням. Повне котирування означає, що встановлюється курс покупця (сторона bid) і продавця (сторона offer). Різниця (маржа) між курсом покупця і курсом продавця для того, хто здійснює котирування, є джерелом прибутку. Наприклад, курс гривні до долара США записують так: USD/UAH = 3,2860 -- 3,4280.

Такий запис означає, що банк, який здійснив котирування, купує американські долари за ціною 3,286 грн., а продає за ціною 3,428 грн. за 1 дол. При цьому маржа становить 14,2 коп. за 1 дол. Інколи банки можуть встановлювати запис курсів у зворотному порядку: 3,4280 -- 3,2860, проте такий запис не змінює економічного змісту валютообмінної операції. До 23 жовтня 1994 p. в Україні дотримувалися системи множинних курсів, включаючи офіційний валютний курс, який визначався НБУ, і ринковий, який встановлювався на валютних аукціонах. Із 24 жовтня 1994 р. офіційний курс встановлюється за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі.

При визначені та записі валютних курсів розрізняють валюту котирування і базу котирування. Валютою котирування є та іноземна валюта, курс якої визначають, а базою -- валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю. Наприклад, у записі USD/UAH долар США є базою котирування, а гривня -- валютою котирування. При записі DEM/USD валютою котирування виступатиме долар, а базою -- евро.

На практиці частіше за все як база котирування використовується долар США, але для окремих валют, зокрема для англійського фунта стерлінгів (GBP), євро (EUR), австралійського (AUD) і новозеландського доларів (NZD), ірландського фунта (ІЕР), долар завжди є валютою котирування.

Правильне визначення валютних курсів має важливе практичне значення, оскільки валютний курс безпосередньо впливає на ціну імпорту, виражену в національній валюті, та на ціну експорту, що конвертується в іноземну валюту. Тому його динаміка тісно пов'язана з темпами інфляції та з врахуванням інших даних, таких як затрати й ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках, і може бути індикатором зовнішньої конкурентоспроможності, а внаслідок цього -- можливих змін у платіжному балансі країни. [11;245]

2.Фіксовані та гнучкі валютні курси

Сучасний етап розвитку грошово-валютних відносин, коли золото не виконує роль грошей, характеризується множинністю валютних курсів Відбувається постійний пошук найефективніших засобів щодо стабілізації та регулювання валютних курсів. В сучасних умовах на міжнародних економічних відносинах використовуються фіксовані, плаваючі (гнучкі) валютні курси та їх поєднання.

Фіксований валютний курс передбачає наявність офіційно зареєстрованого співвідношення валют, яке підтримується органами державного управління. Фіксований валютний курс в свою чергу можна поділити на:

1. Фіксований валютний курс в рамках валютного коридору - це курс, коливання якого допустимі тільки в зафіксованих раніше межах. Як приклад фіксованого валютного курсу в рамках валютного коридору, можна привести Європейську валютну систему, в рамках якої валютний курс міг коливатися в межах від 2.5 до 15.0%. Якщо курс валюти держави, яка входила до Європейського союзу, наближався до верхньої або нижньої межі, то перед центральним банком цієї країни ставали такі ж проблеми, як і при системі фіксованого валютного курсу.

2. Фіксований валютний курс з можливим відхиленням - це курс, який фіксується на довгостроковий термін і врахуванням можливості незначних відхилень, але може значно змінитися, якщо порушується рівновага, або спостерігається значний вплив на курс з боку ринку. Прикладом використання фіксованого валютного курсу з можливим відхиленням є Бреттон-Вудська валютна система, в рамках якої допускалось коливання валютного курсу до 1% в будь-який бік від встановленого паритету відносно долара США. Однак в залежності від економічної ситуації, в період з 1945 по 1972 роках було проведено більше 500 відхилень валютного курсу, що значно перевищували встановлені межі Якщо курс вчасно не коригується, то для проведення інтервенції такий режим буде надто дорогим.

3. Валютний курс фіксований центральним банком - це курс, установлений та зафіксований центральним банком для вирішення певної проблеми або стабілізації економічної ситуації і в країні. Він більш жорсткий порівняно з фіксованим курсом з можливим відхиленням, як правило фіксується на невизначений період і може змінюватись без попереднього обумовлення. Прикладом валютного курсу фіксованого центральним банком може слугувати фіксація валютного курсу в Україні в 1993-1994 роках. Важливим питанням при фіксації валютного курсу є вибір валюти чи певного набору валют на яку буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило, вибір такого стандарту обумовлюється особливістю зовнішньоекономічних зв'язків країни, або пріоритетами валютної політики.

У ринковій економіці ціни на товари і послуги визначаються попитом і пропозицією, тобто є ринковими цінами. Валютні курси це ціни валют. Чи визначаються вони, як і ціни інших товарів, попитом і пропозицією?

Режим валютного курсу, встановлений сучасною валютною системою, характеризується тим, що:

1) вона дозволяє використовувати як фіксовані, так і плаваючі валютні курси або їх змішаний варіант;

2) країни-члени МВФ при проведенні курсової політики повинні дотримуватись основних принципів, вироблених МВФ:

а) валютний курс повинен бути економічно обгрунтованим;

б) інтервенція центрального банку здійснюється з метою згладжування значних хаотичних короткострокових курсових коливань;

в) при проведенні інтервенції враховуються інтереси інших країн.

Фіксований валютний курс - курс валюти, закріплений державою, національним банком, який не підлягає ринковим змінам.

Режим фіксованих валютних курсів - це система, за якої валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням державою стабілізаційних заходів. Класичною формою фіксованих курсів є валютна система «золотого стандарту», коли кожна країна встановлює золотий вміст своєї грошової одиниці. Валютні курси при цьому представляють фіксоване співвідношення золотого вмісту валют.

Фіксований валютний курс може фіксуватись різними способами:

1. Фіксація курсу національної валюти (до курсу найбільш значущих валют міжнародних розрахунків). Наприклад, до долара США фіксують курс багато країн Латинської Америки, Африки.

2. Використання валюти інших країн за законний платіжний засіб. Так, більшість республік колишнього СРСР в 1992-1994рр. використовували російський рубль як законний платіжний засіб.

3. Фіксація курсу національної валюти до валют інших країн головних торговельних партнерів. Наприклад, Бутан -- до індійської рупії, Намібія, Свазіленд -- до південноафриканського ранду.

4. Фіксація курсу національної валюти до колективних валютних одиниць, наприклад до СДР (Лівія, М'янма, Сейшельські Острови).

До переваг фіксованих валютних курсів слід віднести те, що коли курс стабільний, то він забезпечує компаніям надійну основу для планування та ціноутворення; обмежує внутрішню грошово-кредитну політику; позитивно впливає на недостатньо розвинуті фінансові ринки і фінансові інструменти.

Недоліки фіксованих валютних курсів:

¦ якщо йому не довіряють, то він може піддатися спекулятивним діянням, які в подальшому можуть зумовити відмову від фіксованого курсу;

¦ немає надійного способу, щоб визначити, чи є вибраний курс оптимальним та стабільним;

¦ фіксований курс передбачає, щоб центральний банк був готовий до проведення валютних інтервенцій з метою його підтримки.

Прибічники системи фіксованих курсів стверджують, що її використання зменшує ризик і невпевненість, пов'язану з міжнародною торгівлею і фінансами. Вважається, що застосування фіксованих валютних курсів, призводить до розширення обсягу взаємовигідної торгівлі і фінансових операцій. Однак життєздатність систем з фіксованими валютними курсами залежить від двох взаємопов'язаних умов:

1) наявності достатніх резервів

2) випадкового виникнення незначних по своїм розмірам дефіцитів або активів платіжного балансу.

Більші і постійні дефіцити можуть звести нанівець резерви країни. Країна з недостатніми валютними резервами стикається з менш бажаними варіантами вибору. З одного боку, вона повинна буде наважитися на болісні і політично непопулярні макроекономічні заходи адаптації у вигляді інфляції або спаду. З іншого боку, цій країні, можливо прийдеться вдатися до протекціоністської торгівельної політики або валютного контролю, що обмежують обсяг міжнародної торгівлі і фінансів.

У країнах з ринковою економікою і високим рівнем доходу, як правило, діють ринкові (плаваючі) валютні курси.

Гнучкі, або вільно плаваючі, валютні курси - режим, за якого курси обміну валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Ринок валют урівноважується за допомогою цінового, тобто курсовою механізму.

Перевагою ринкових валютних курсів є те, що вони внаслідок вільного коливання попиту на валюту і її пропозиції автоматично коригуються таким чином, що в кінцевому підсумку усуваються незбалансовані платежі; у спекулянтів немає можливості отримувати прибуток за рахунок центрального банку; у центрального банка немає потреби здійснювати валютні інтервенції. До недоліків можна віднести те, що ринки не завжди працюють з ідеальною ефективністю і тому існує ризик, що валютний курс перебуватиме протягом тривалого часу на необумовленому економічними прогнозами рівні; невизначеність майбутнього валютного курсу може створити труднощі для компанії у і сфері планування та ціноутворення; свобода проведення і незалежної внутрішньої грошово-кредитної політики може бути порушена (наприклад, якщо уряд не має засобів протидіяти зниженню валютного курсу, він може приводити інфляційну, бюджетну та грошово-кредитну політику).

Плаваючий валютний курс в свою чергу можна поділити на:

1) Вільно плаваючий - це курс, який формується на валютних ринках під впливом попиту та пропозиції при помірних інтервенціях центрального банку Тобто, теоретично такий режим валютного курсу можливий, але на практиці в довгостроковому плані використовується рідко Як правило центральні банки хоч і рідко, але проводять Інтервенції. Такий курс використовують в основному) економічно розвинені країни та деякі країни, що розвиваються. До них відносяться Сполучені штати Америки. Японія. Великобританія. Норвегія. Канада. Індія. Гана та інші (всього 59 країн).Режим вільного плавання валют найбільш поширений серед країн з розвиненою ринковою економікою та високим рівнем доходів населення. Його успішно використовують в умовах економічної та політичної стабільності, повної відсутності інфляції або незначного її рівня.

2) Регульований плаваючий валютний курс - це курс подібний до вільно плаваючого, але при більш значному втручанні центрального банку в процес його формування. Використовується Ізраїлем, Україною, Туреччиною, Росією. Польщею та ін. (всього 36 країн).Режим керованого плавання полягає в тому, що держава вибирає валютний режим з врахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись не використовувати жорстке фіксування або вільне плавання. Керований плаваючий курс, який інколи називають змішаним, можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є встановлення так званого курсового валютного коридору - встановлення мінімальної та максимальної межі коливання валютного курсу. Для проведення такої політики необхідні або значні валютні резерви, або періодичне позитивне та негативне коливання сальдо платіжного балансу. При чому, чим більш нестабільний стан економіки держави, тим більші повинні бути запаси валюти. Досвід країн, що використовують режим регульованого плавання валюти показує, що його використання потребує значної матеріально-технічної бази, відповідного методичного забезпечення, високої майстерності та професіоналізму, оскільки дуже важко оцінити, коливання валютного курсу є тимчасовими чи пов'язані з негараздами в макроекономічному плані.

3) Режим спільного плавання курсів валют - використовувався країнами СС до введення єдиної валюти евро для розрахунків країн-членів Європейського Союзу з іншими членами що знаходились в поза союзній зоні.

Існує безліч чинників, що впливають на коливання валютних курсів на ринку:

¦ зміни обсягів ВВП;

¦ рівень цін і темпи інфляції;

¦ підсумкове сальдо платіжного балансу;

¦ процентні ставки;

¦ ступінь довіри і спекуляції;

¦ хеджування валютних ризиків;

¦ інтервенція центрального банку;

¦ валютне регулювання в державі. [2]

Компромісні валютні курси -- це режим, за яким поєднуються елементи фіксування і вільного плавання валютних курсів, а регулювання валютною ринку лише частково здійснюється рухом самих валютних курсів. Це може бути:

¦ підтримування фіксованого курсу шляхом незначних змін в економіці, а у випадку їх недостатності -- шляхом девальвації валюти і встановлення нового офіційного фіксованого курсу;

¦ регульоване плавання валют, коли офіційні органи зміню-валютний курс поступово, поки не буде досягнуто новою паритету.

Це може бути:

а) «ковзне прив'язування» -- щоденна девальвація національної валюти на заздалегідь заплановану й оголошену величину;

б) «повзуче прив'язування» -- зниження валютного курсу зі заздалегідь оголошеною періодичністю на зазначену величину;

в) «брудне плавання» -- щоденна девальвація на заздалегідь не оголошену величину. Разом з цим уряд вживає заходів щодо пристосування економіки до повної ситуації.

Якщо пропозиція не відповідає попиту при заданому офіційному курсі, то валютою торгують нелегально за обмінним курсом чорного ринку. Офшорний обмінний курс відноситься до неофіційної ціни регульованих валют, операції за якими здійснюються в офшорних зонах.[8;214]

3. Сучасні системи гнучких і фіксованих курсів

Серед сучасних систем регульованих гнучких курсів виділяються:

"Незалежне плавання" -- гнучкий обмінний курс, який складається незалежно від курсів інших валют під впливом попиту і пропозиції на валютних ринках та помірних інтервенцій центральних банків (США, Японія, Велика Британія, Аргентина, Австралія, Венесуела та ін.).

"Кероване плавання " -- незалежне плавання, при якому ринковий курс активно формується операціями центральних банків, що здійснюють регулювання за набором показників (Греція, Туреччина, Індія, Південна Корея та ін.). валютний котирування курс фіксування

"Спільне плавання" -- система гнучких обмінних курсів валют декількох країн з узгодженими межами взаємних курсових коливань.

Особливим різновидом регулювання валютного курсу є режим фіксованого курсу національної валюти. Фіксований курс у класичному вигляді -- це твердий курс національної валюти, за яким уряд офіційно зобов'язується вільно обмінювати національну валюту на іноземну і навпаки без обмеження кількості. Але в сучасних умовах більш поширена гнучка фіксація у вигляді зобов'язання уряду утримувати ринковий курс національної валюти в офіційно встановлених межах курсових коливань з допомогою валютних інтервенцій та інших операцій на відкритому ринку.

Фіксовані курси валют поділяються на фіксовані в умовах вільної конвертованості валюти й фіксовані в умовах валютних обмежень -- валютного контролю. Твердий курс, встановлений з допомогою валютного контролю або декрету про обов'язковий обмін валют за офіційним курсом, відрізняється від фіксованого тим, що не підтримується операціями на відкритому ринку і не є рівноважним ринковим курсом.

Сучасні системи фіксованих курсів.

Різновидом спільного плавання є жорстке прив'язування курсу національної валюти до однієї, добровільно обраної іноземної валюти (базової валюти) або до кошика валют. У випадку жорсткого прив'язування курс національної валюти до інших валют змінюється так само, як курс базової валюти.

М'яке прив'язування передбачає фіксацію курсу до базового з урахуванням певних додаткових умов або індикаторів (наприклад, співвідношення рівнів цін на внутрішньому й зовнішньому ринках країн-торговельних партнерів). У такому випадку коливання курсу внутрішньої валюти будуть лише частково збігатися з коливаннями курсу базової валюти. [1]



Висновок

Порівняння фіксованих та плаваючих валютних курсів і відповідно систем валютного регулювання дають змогу зробити висновок, що жодна з цих систем на маг суттєвих переваг. Плаваючі валютні курси як правило не стійкі що до короткострокових періодів, проте в довгостроковій перспективі вони достатньо гнучкі і відображають стан економіки. Фіксовані валютні курси мають перевагу з точки зору короткострокової стабільності, але вони виявляються надзвичайно нееластичними в довгостроковій перспективі. У зв'язку з цим, більшість країн віддають перевагу керованому плаваючому валютному курсу.

При фіксованому курсі підвищення (зниження) ціни іноземної валюти, що є наслідком державних рішень, називається девальвацією (ревальвацією). Ревальвація валюти - заходи валютної політики, які спрямовані на підвищення курсу національної валюти. Рівень ревальвації є відношенням зміни валютного курсу до його базового значення.

При гнучкому валютному курсі відбувається знецінювання валюти. Валютний курс відбивається на добробуті споживачів і фірм, тому уряд вживає заходи щодо коливань валютного курсу. Валютна інтервенція -купівля/продаж валюти для фіксації її курсу. Валютна інтервенція передбачає операції з іноземною валютою, впливає на резерви країни, отже, на обсяг грошової маси. Щоб виключити цей вплив одночасно з інтервенцією проводиться стерилізація - продаж/купівля валюти на відкритому ринку. Змінний валютний курс також не впливає на валютні резерви.



Використана література

1. www.buklib.net

2. www.grinchuk.lviv.ua

3. function.kiev.ua

4. Завальна Ж. Валютне право України. 2-ге видання. - Суми, 2006.

5. Демківський А. Гроші та кредит. - К.: 2005.

6. Корнієва І.В. Актуальні проблеми економіки 2009 №8

7. Лагутін В.Д. Гроші та обіг грошей. - К.:1999.

8. Міжнародна економіка. К.: 2009.

9. Паливода К.В. Фінанси України. - 2009 №10

10. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. підручник - К.:КНЕУ, 2001.

11. Хом'яков В. Економіка сучасної України. - К.: 2009.

12. Шемет П.С. Теорія і практика валютного курсу. За ред.. О.І. Рогача. К.: Либідь, 2006.

13. Ющенко В.А. Управління валютними ризиками. - К.: 1998.

Размещено на Allbest.ru

...