Внутрішній аудит операцій із запасами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внутрішній аудит операцій із запасами



1. Загальні положення

Цей Стандарт розроблений з метою визначення єдиних підходів до організації та проведення внутрішнього аудиту операцій із запасами, підготовки аудиторського висновку та рекомендацій на підприємствах, установах та організаціях України, оцінки якості такого аудиту.

Цей Стандарт застосовується структурними підрозділами внутрішнього аудиту, утвореними на підприємствах, установах та організаціях при проведенні ними внутрішнього аудиту.

Метою аудиту запасів є підтвердження реальності й достовірності вартості запасів у фінансовій звітності та підтвердження відповідності операцій з ними чинному законодавству.

Основними завданнями аудиту запасів є:

- встановлення достовірності первинних даних бухгалтерського обліку щодо фактичної наявності та руху виробничих запасів, напівфабрикатів, малоцінних швидкозношуваних предметів, готової продукції, товарів;

- перевірка повноти та своєчасності відображення первинних даних з обліку запасів у зведених документах і облікових регістрах;

- оцінка відповідності застосованих принципів обліку чинним законодавчим та нормативним актам, обліковій політиці господарюючого суб'єкта; підтвердження достовірності відображення залишку запасів у звітності господарюючого суб'єкта.

Об'єктами аудиту виробничих запасів є:

- кількісне та якісне приймання запасів від постачальників, а також при внутрішньому переміщенні між цехами, матеріально відповідальними особами, складами та виробництвом. При цьому досліджується: повнота оприбуткування запасів за даними бухгалтерського обліку; їх відповідність за кількістю та якістю за даними супровідних приймальних документів і складених матеріально відповідальними особами, а також повнота оприбуткування запасів, які надійшли без супровідних документів;

- умови зберігання запасів і закріплення матеріальної відповідальності. Досліджується, чи відповідає стан складського приміщення вимогам зберігання запасів (наявність вагів та час їх клеймування, полиць, шаф, контейнерів, протипожежного обладнання). Закріплення матеріальної відповідальності перевіряється за даними договорів про матеріальну відповідальність, укладених між адміністрацією підприємства та конкретними працівниками;

- норми витрат сировини і матеріалів на виробництво та їх дотримання - перевіряється обґрунтованість затвердження норм та їх застосування в лімітно-забірних картках і відомостях на витрачання матеріалів;

- МШП, їх використання та цілісність - перевіряється оцінка придбаних МШП, списання їх вартості при передачі в експлуатацію, наявність контролю за їх використанням;

- первинна документація з обліку запасів досліджується щодо достовірності відображених у ній господарських операцій;

- бухгалтерський облік та звітність вивчаються стосовно достовірності даних щодо залишків та руху виробничих запасів, відображених у них;

- примітки до фінансової звітності. Досліджується інформація про методи оцінки запасів; балансову (облікову) вартість запасів за окремими класифікаційними групами; балансову (облікову) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації; балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П(с) БО 9;

- брак та пошкодження запасів-досліджуються причини, які зумовили виникнення негативних явищ, розмір невиробничих витрат, встановлюються особи, винні в завданні збитків;

- нестача цінностей та збитки, виявлені при інвентаризації, їх обґрунтованість і відповідальні особи - узагальнюється дослідження інших об'єктів, де виявлено збитки, перевіряється, чи підтверджується її розмір даними бухгалтерського обліку та іншими зібраними доказами, наскільки правильно встановлено матеріальну відповідальність конкретних працівників і розмір її відшкодування.

2. Особливості бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю операцій із запасами

Аудит здійснюють відповідно до таких нормативних документів:

Податковий Кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755;

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №116;

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затверджена наказом Мінфіну від 11 серпня 1994 р. №69;

Типові форми первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів, затверджені наказом Мінстату України від 21 червня 1996 р. №193;

Типові форми первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, затверджені наказом Мінстату України від 22 травня 1996 р. №14;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20 листопада 1999 р. №246;

Порядок ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів, напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затверджений наказом Мінфіну України від 11 червня 1998 р. №124.

Велике значення має перевірка своєчасності та правильності проведення інвентаризацій матеріальних цінностей, оформлення результатів інвентаризацій та відображення їх у бухгалтерському звіті.

При перевірці аудитор встановлює, чи по всіх матеріально відповідальних особах та за який період проводились інвентаризації, коли ці особи були в черговій відпустці з передачею матеріальних цінностей іншим працівникам. Аудитор з'ясовує, чи не рахуються цінності за звільненими робітниками та чи передані матеріали до судово-слідчих органів за фактами виявлених нестач і крадіжок.

Під час проведення інвентаризації аудитор збирає докази про правильне здійснення всіх процедур, проводить контрольні перевірки - звертає увагу на багатовартісні, застарілі та пошкоджені цінності, вивчає правильність відображення в обліку запасів, які належать третім особам, встановлює достовірність визначення залишків цінностей, документів, які відображують рух запасів.

Після здійснення інвентаризації аудитор перевіряє інвентаризаційні описи та порівнювальні відомості, звертає увагу на можливі ознаки, які свідчать про приховування недоліків, а саме:

необґрунтоване виправлення цін, кількості та сум окремих запасів в описах;

підчистки записів;

додання та дописування цифр в інвентаризаційних описах;

неправильний підрахунок кількості одиниць товарів по сторінках описів;

дописування окремих товарів у кінці описів та ін.

Перевіряють правильність відображення в бухгалтерському обліку інвентаризаційних різниць, а також своєчасність та ефективність заходів, які вживаються щодо стягнення заборгованості за визнаними нестачами цінностей, виявленими за минулі періоди.

Звертають увагу на стан запасів матеріальних цінностей на базах і складах, додержання встановлених нормативів у вартісному вираженні та затверджених норм запасу за окремими видами продукції. З'ясовують своєчасність поновлення запасів матеріальних цінностей, наявність залишків неходових та залежалих товарів, додержання договірних правил приймання продукції за кількістю й якістю.

При перевірці повноти оприбуткування запасів за наявності документів, які підтверджують їх придбання, аудитор проводить вибіркові взаємні звірки господарських договорів, накладних, рахунків-фактур тощо та облікових регістрів щодо ідентичності низки показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування тощо.

При перевірці організації контролю за зберіганням, використанням і погашенням довіреностей аудитор:

з'ясовує, чи не було випадків передачі довіреностей іншим особам, зміни назви постачальників тощо;

перевіряє дані графи «Відмітка про використання довіреностей» Журналу обліку довіреностей (ф. №М-3) з даними первинних документів з оприбуткування запасів на склад;

визначає, чи своєчасно здаються до бухгалтерії невикористані довіреності.

При проведенні аудиту правильності відображення в обліку находження та відпуску (списання запасів) визначають, чи відповідають дані первинних документів записам карток складського обліку, а дані матеріального звіту - накладним, рахункам-фактурам, лімітно-забірним карткам.

Перевіряють правильність віднесення в підзвіт окремим особам відпущених запасів, які не повинні списуватися в момент відпуску на витрати виробництва кореспонденції рахунків на відпуск запасів у Головній книзі.

Особливу увагу слід приділити перевірці порядку проведення переоцінки запасів.

До набуття чинності положень (стандартів) бухгалтерського обліку підприємства та організації всіх форм власності мали право провадити переоцінку залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на початок кожного місяця за умови зміни цін на виробничі та інші запаси товарів і матеріалів із спрямуванням сум дооцінки, отриманої від реалізації готової продукції, на поповнення власних оборотних коштів.

Отже, в цьому випадку перевіряють відповідність дооцінки Порядку проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей.

Переоцінка товарно-матеріальних цінностей мала проводитись один раз на місяць за цінами, що склалися в розрахунках із постачальниками на кінець попереднього місяця.

У разі відсутності надходжень ТМЦ за новими цінами підставою для визначення нової ціни могло бути документальне її підтвердження за підписом керівника підприємства-постачальника.

Якщо надходжень ТМЦ за новими цінами не було і документальне підтвердження постачальника про нові ціни відсутнє, то дооцінку залишків ТМЦ можна було проводити за цінами, що склалися на час дооцінки на аналогічні вироби, які виробляються підприємствами України.

Виходячи з наведеного, результати переоцінки ТМЦ, проведеної з порушенням установленого порядку, вважаються недійсними.

У цьому випадку перевіряючий повинен визначити, на яку суму було занижено оподатковуваний прибуток (дохід) внаслідок віднесення сум дооцінки на поповнення власних оборотних коштів підприємства або віднесення втрат від переоцінки на збитки підприємства.

Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, передбачалася можливість уцінки товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більш як три місяці і не користуються попитом у споживачів, а також товари та продукція, які частково втратили свою початкову якість).

Аудитор повинен перевірити правильність визначення обсягів товарів і продукції, що підлягали уцінці, організації проведення уцінки та її документального оформлення.

Особливу увагу приділяли визначенню джерел фінансування уцінки та відображення її в бухгалтерському обліку. Сума уцінки відносилася на результати фінансово-господарської діяльності підприємства тільки в разі недостатності торговельних надбавок і коштів фонду дооцінки товарно-матеріальних цінностей.

З набуттям чинності положень (стандартів) бухгалтерського обліку запаси мають відображуватися за найменшою з двох оцінок: фактичною собівартістю чи чистою вартістю реалізації.

Отже, аудитор повинен перевірити:

реальність та достовірність визначення чистої вартості реалізації, яка повинна розраховуватися окремо по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут;

правильність відображення операцій з уцінки та дооцінки (у випадку збільшення чистої вартості реалізації тих запасів, що раніше були уцінені) на рахунках бухгалтерського обліку в складі інших витрат операційної діяльності.

Аудиторська практика свідчить, що найтиповішими видами порушень у бухгалтерському обліку запасів є такі:

В первинних документах з обліку запасів часто відсутні всі необхідні реквізити, що ставить під сумнів достовірність інформації про життєвий цикл певного об'єкта на підприємстві.

Порушуються строки проведення інвентаризацій, що ставить під сумнів достовірність інформації про фактичну наявність запасів.

Порушується порядок відшкодування вартості запасів матеріально відповідальними особами, результатом чого є недоотримання сум завданої шкоди.

Неправильне віднесення деяких об'єктів до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів, що призводить викривлення інформації про склад та вартість активів підприємства.

Порушуються норми щодо списання запасів (палива), що в більшості випадки випадків тягне за собою необґрунтоване завищення витрат підприємства.

Крім того, виходячи з аудиторської практики слід зазначити, що найбільш суттєві порушення підприємства здійснюють при веденні податкового обліку виробничих запасів. Тому доцільно в окремий етап виділити перевірку податкового обліку виробничих запасів.

Так, відповідно до чинного законодавства податковий облік матеріальних запасів на підприємстві ведеться згідно з ПКУ.

При цьому платники податку ведуть облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах та в незавершеному виробництві і залишках готової продукції. ПКУ визначає залежність розміру валових витрат від обсягу продажу (реалізації) товарів (робіт, послуг).

Крім того, також діє Порядок ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах), призначений конкретизувати порядок ведення обліку приросту (убутку) відповідно до ПКУ.

Суть обліку полягає у порівнянні вартості запасів на початок періоду і вартості залишків матеріалів на кінець звітного періоду.

Ведення обліку приросту (убутку) матеріальних активів і товарів пов'язано з визначенням суми валових витрат підприємства і відповідно з визначенням оподатковуваного прибутку.

Так, у разі якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того самого звітного кварталу, різниця вираховується із суми валових витрат платника податку в такому звітному кварталі. У випадку, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того самого звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат звітного періоду.

При перевірці слід підтвердити правильність заповнення платниками податку на прибуток за результатами звітного кварталу Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів, яку подають у податковий орган разом із декларацією про прибуток.

Перевіряючи цей напрям податкового обліку встановлюють, що на підприємствах бувають випадки, коли розрахунок приросту (убутку) запасів здійснюється від їх загальної вартості на складі, не враховуючи той факт, що такий розрахунок виконується лише за тими товарно-матеріальними цінностями, вартість придбання яких входить до валових витрат. Наприклад, вартість запасів, отриманих за першою подією бартерної угоди, за якими ще не виникло валових витрат, але які перебувають на складі, беруть участь у розрахунку приросту (убутку). Це, в свою чергу, викривлює дані такого розрахунку, які впливають на величину валових витрат.

Слід зазначити, що якби бартер закрився в одному звітному періоді - кварталі, то товарно-матеріальні цінності від такої операції повинні враховуватися при розрахунку приросту (убутку) запасів на загальних підставах.

Для того щоб уникнути такої ситуації в майбутньому, можна рекомендувати механізм відокремлення запасів, отриманих за бартерним договором, що не закрився в одному звітному періоді.

Доцільно вести аналітичний облік таких товарів на окремому субрахунку, наприклад «Запаси, отримані за бартером, вартість яких не включена до складу валових витрат». Звичайно, запропонований метод може бути досить громіздким для ведення обліку, однак за його допомогою можна запобігти можливості включення в розрахунок таких запасів.

бухгалтерський аудит облік запас

3. Оцінка системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю при аудиті операцій із запасами

На цьому етапі доцільно провести тестування, в результаті якого з'ясувати:

- чи необхідно проводити суцільну фактичну перевірку;

- чи є необхідним проведення суцільної документальної перевірки окремих напрямів надходження і використання (руху) запасів;

- встановити необхідну кількість аудиторських процедур.

Тестування дає змогу вивчити слабкі та сильні сторони внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку.

Шляхом тестування та інших методів внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку необхідно вивчити такі питання:

із внутрішнього контролю:

- чи перевіряється правильність оцінки і обліку запасів службами внутрішнього контролю;

- чи перевіряється законність і доцільність витрачання запасів;

- чи порівнюються первинні дані про витрачання запасів із даними обліку про рух запасів із наданими звітами;

- чи виявляються особи, винні в перевитрачанні сировини і матеріалів;

- чи перевіряється використання запасів за різними напрямами діяльності;

- чи проводиться перевірка повноти і своєчасності оприбуткування запасів;

- чи виконує ревізійна комісія програму внутрішньогосподарського контролю;

- чи проводиться інвентаризація запасів, коли і скільки разів;

- чи є посадові інструкції або положення про роботу служб внутрішнього контролю;

- чи є служба внутрішнього аудиту, ревізійна комісія, постійно діюча інвентаризаційна комісія;

- чи є програма внутрішньогосподарського контролю;

- чи відповідає зберігання запасів вимогам щодо належного зберігання: охорона, страхування (технологічні умови, необхідні пристрої, запобігання псуванню) тощо;

- чи закріплені запаси, що знаходяться на складі і в експлуатації, за особами, відповідальними за їх зберігання і використання;

- наявність договорів про повну матеріальну відповідальність із працівниками, які безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому запасів, якщо вони обіймають посади, передбачені спеціальним переліком;

- чи ведеться облік по кожній підзвітній особі;

- працівників, безпосередньо пов'язаних зі збереженням та відпусканням запасів, зобов'язують брати відпустку, призначають на час відпустки інших осіб, здійснюють передачі, інвентаризації;

- доступ до комп'ютеризованих записів про запаси є тільки у осіб, для яких це пов'язано з посадовими обов'язками;

- чи використовуються попередньо пронумеровані документи, чи їх видача реєструється в журналі (книгах), пронумерованому, прошнурованому, скріпленому печаткою;

- періодичність проведення інвентаризації: раз на рік; частіше;

- чи відображається в обліку результат інвентаризації;

- невикористані частини інвентаризаційних описів прокреслюються літерою

- чи виявлені у звітному періоді факти крадіжки та псування запасів та на яку суму;

- чи списувалися за нормами природний убуток запасів та їх сума;

- чи ліквідовувалися у звітному періоді запаси та їх сума;

- чи оприбутковували зайві матеріальні цінності, виявлені в результаті інвентаризації, та на яку суму;

- чи списувалися неліквідні й залежані ТМЦ та на яку суму;

- чи проводяться на підприємстві незаплановані (раптові) інвентаризації окремих видів запасів, груп, в окремих місцях зберігання та в підзвіті?

- чи проводиться звірка даних регістрів бухгалтерського обліку запасів із даними Головної книги;

- чи здійснюється звірка за відпусканням запасів на підставі лімітно-забірних карт із документами на витрачання;

- чи проводиться контроль за фактами списань від псування та знищення запасів;

- чи здійснюється контроль за своєчасністю пред'явлення претензій щодо якості та кількості одержаних записів;

- чи проводиться контроль за списанням запасів від браку у виробництві;

- чи звіряються корінці книжки довіреностей із журналом реєстрації довіреностей ф. М-3;

- чи проводиться контроль за точністю підрахунку первинних документів;

- ціни, підрахунки в інвентаризаційних описах перевіряються третьою особою;

- регістри бухгалтерського обліку ведуться особами, обов'язки яких не залежать від обов'язків за вибуття, рух та зберігання запасів;

- посадові особи періодично виявляють зіпсовані, морально застарілі і т. ін. запаси;

- наявні запаси, право власності на які належить іншим, вилучаються із підрахунків;

З організації обліку:

- чи систематично звіряються дані аналітичного і синтетичного обліку;

- чи складаються акти про списання МШП, які стали непридатними;

- чи виділяється ПДВ окремим рядком у розрахункових, товарних і платіжних документах;

- чи здаються в бухгалтерію звіти про рух запасів згідно з документообігом;

- чи організований аналітичний облік запасів на необхідному рівні, чи ведуться картки складського обліку;

- чи використовується розрахунок середнього процента для списання відхилень від вартості матеріалів;

- чи розроблений наказ про облікову політику в частині рахунків щодо виробничих запасів;

- чи відображені в обліковій політиці методи оцінки і обліку на рахунках запасів;

- чи проведена класифікація запасів на відповідні групи для їх обліку?

- хто веде бухгалтерський облік руху запасів (освіта, бухгалтерський стаж, родинні зв'язки з МВО та розпорядниками);

- якими нормативними документами користується бухгалтер даної ділянки;

- яким чином здійснюється внутрішній контроль виробничих запасів;

- чи є на підприємстві план (графік) схем документообігу й альбом із переліком і зразками заповнених типових первинних документів;

- чи обґрунтовано, оптимально і доцільно здійснено вибір організаційних, методичних і технічних аспектів в обліковій політиці;

- чи є на підприємстві схема постановки обліку руху виробничих запасів на рахунках бухгалтерського обліку?

- які методи внутрішнього контролю застосовуються для перевірки відхилень фактичного витрачання виробничих запасів від норм (інвентаризація; попартійний розкрій; нормативний облік; контрольний запуск; контрольний обмір тощо);

- чи дотримуються терміни проведення інвентаризації запасів і порядок оформлення результатів інвентаризації;

- чи наявні правильно оформлені договори про матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб;

- чи наявні журнали реєстрації первинних документів, включаючи доручення;

- чи наявні накази про постійно діючі інвентаризаційні комісії, склад комісій тощо;

Результати тестування перевірки стану внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку виробничих запасів дають можливість вибрати спосіб організації аудиту: суцільний, вибірковий чи комбінований.

Внутрішні контролери проводять вибіркову перевірку виробничих запасів, яка є більш ефективною в порівнянні з суцільною.



4. Джерела та процедури отримання аудиторських доказів. порядок проведення аудиту операцій із запасами

№	Етапи перевірки	Джерела інформації для отримання аудиторських доказів	Необхідні аудиторські процедури	Методи аудиторської перевірки
1	Перевірка організації складського господарства, стану збереження запасів	Установчі документи, накази по підприємству, службові інструкції, договори з організаціями, які надають послуги охорони	1. Перевірити організацію складського господарства та контрольно-пропускної системи. 2. Оцінити стан складських приміщень та місткостей для складського зберігання запасів. 3. Перевірити своєчасність сертифікації вимірювальних пристроїв. 4. Оцінити стан здійснення охорони території підприємства. 5. Перевірити порядок вивезення цінностей з підприємства та видачу довіреностей на їх отримання	Юридична та нормативно-правова, візуальна перевірка
2	Перевірка наявності запасів підприємства	Наказ про облікову політику, договори про матеріальну відповідальність, інвентаризаційні описи, звірювальні відомості, картки складського обліку, пояснювальні записки, накази керівника	1. Перевірити наявність договорів з матеріально-відповідальними особами. 2. Перевірити порядок проведення інвентаризації. 3. Зіставити дані інвентаризаційних описів з даними оперативного обліку. 4. Перевірити порядок врегулювання інвентаризаційних різниць. 5. Перевірити правильність і своєчасність відображення в обліку інвентаризаційних різниць. 6. Визначити стан матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству. 7. Перевірити відповідність визнання запасів активами відповідно до П(С) БО 9 «Запаси»: чи є імовірність того, що підприємство отримає економічні вигоди, пов'язані з використанням запасів; чи правильно визначена вартість запасів	Взаємна, арифметична, візуальна перевірки, методи фактичної перевірки (контрольні заміри, інвентаризація)
3	Перевірка надходження виробничих запасів	Наказ про облікову політику, картки складського обліку, матеріальні звіти, накладні, рахунки-фактури, договори постачання, купівлі-продажу, обміну майна, податкові накладні, платіжні доручення, касові ордери	1. Перевірити повноту оприбуткування запасів. 2. Перевірити організацію контролю за зберіганням, використанням і погашенням довіреностей. 3. Перевірити правильність відображення в обліку надходжень запасів. 4. Перевірти відповідність нормам П(С) БО 9 «Запаси» визначення первісної вартості запасів при придбанні, виготовленні, а також на підставі яких документів (висновків) визначено справедливу вартість запасів, отриманих безоплатно, внесених до статутного капіталу, придбаних в обмін. 5. Перевірити своєчасність пред'явлення претензій за якістю та кількістю запасів.	Взаємна, арифметична, візуальна перевірки, методи фактичної перевірки (контрольні заміри, інвентаризація)
4	Перевірка вибуття виробничих запасів	Накладні на відпуск, лімітно-забірні картки, картки складського обліку, матеріальні звіти, наказ-накладна, акти, відомості, вимоги на відпуск, накази про відпуск	1. Перевірити законність списання запасів при втратах, додержання порядку оформлення запасів. 2. Перевірити правильність застосування норм природного убутку при виявленні нестач. 3. Перевірити додержання лімітів з відпуску запасів 4. Перевірити достовірність та своєчасність відображення в обліку списання запасів. 5. Перевірити відповідність нормам П(С) БО 9 «Запаси» методів оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продажу або іншому вибутті відповідно до наказу про облікову політику та фактично	Взаємна, арифметична, візуальна перевірки, методи фактичної перевірки (контрольні заміри, інвентаризація), звірки даних аналітичного обліку та розрахунків
5	Підтвердження даних про виробничі запаси у фінансовій звітності	Фінансова звітність, відомості аналітичного обліку, дані синтетичного обліку	1. Перевірити відповідність даних аналітичного обліку даним синтетичного обліку, Головної книги, звітності. 2. Перевірити вірогідність даних по залишках запасів у фінансовій звітності: чи відображаються запаси за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації запасів. 3. Перевірити достовірність інформації про запаси, що відображуються в примітках до фінансової звітності відповідно до норм П(С) БО 9» Запаси»	Взаємна, арифметична, візуальна перевірки, методи фактичної перевірки (контрольні заміри, інвентаризація)

5. Принципи висвітлення результатів внутрішнього аудиту операцій із запасами у письмовому звіті за наслідками аудиту

1. Чесність. Чесність внутрішніх аудиторів створює довіру і, відповідно, є фундаментом надійності їх професійного судження.

2. Незалежність. Незалежність важлива для внутрішніх аудиторів у такій мірі, як і для зовнішніх. Якщо виходити із тієї позиції, що внутрішній аудит існує в першу чергу в інтересах власників, то принцип незалежності внутрішнього аудитора ще більше нагадує принцип незалежності зовнішнього аудитора. Незалежність внутрішнього аудитора може визначатися статусом відділу внутрішнього аудиту в організації. Він повинен бути незалежним від тих осіб, чию роботу він перевіряє, а також має бути не залежним у своїх судженнях від колег, у тому числі і від головного внутрішнього аудитора.

3. Об'єктивність. Внутрішній аудитор має бути об'єктивним у виконанні своїх професійних обов'язків. Йому має бути притаманне неупереджене ставлення до об'єкта перевірки, а також до окремих осіб, котрі можуть мати певний інтерес до його роботи.

4. Майстерність і компетентність. Аудит має бути виконаний на високому професійному рівні. Внутрішньому аудитору потрібно мати спеціальні теоретичні знання і практичний досвід.

5. Конфіденційність. Внутрішні аудитори розуміють цінність та право власності на інформацію, яку вони отримують у процесі своєї професійної діяльності та не розкривають цієї інформації іншим особам без відповідного дозволу або роблять це лише у виняткових випадках.

6. Принцип відокремленості. Внутрішній аудитор не повинен вимагати виконання своїх рекомендацій і не повинен бути відповідальним за організацію їх впровадження та результати. Він не бере участі та не несе відповідальності за коректування виявлених ним відхилень. У противному разі не буде об'єктивним контроль цих же об'єктів, тому що аудитору доведеться перевіряти або результати своєї ж праці, або результати виконання його ж рекомендацій. Тобто висунути свої рекомендації та довести їх до адміністрації чи до власників - це обов'язок внутрішнього аудитора, але приймати рішення по пунктах рекомендацій є прерогативою адміністрації.

До другої групи принципів внутрішнього аудиту слід віднести такі принципи:

1. Робота, яку виконують інші аудитори. Аудитор може передавати частину роботи іншим аудиторам, асистентам, експертам. У той же час він контролює їхню роботу і відповідає за кінцеві результати.

2. Документація. Внутрішній аудитор документально оформлює всі питання, що є важливим доказом виконання аудиторської перевірки.

3. Планування. Внутрішній аудитор планує свою роботу так, щоб правильно і своєчасно завершити аудиторську перевірку.

4. Аудиторські свідчення. Аудитор повинен отримати достатньо обґрунтовані підтвердження достовірності показників фінансової звітності, завдяки виконанню незалежних процедур.

5. Система обліку і внутрішній контроль. Аудитору необхідна гарантія того, що облікова інформація справді міститься у звітності.

6. Аудиторський висновок і складання звітності. Аудитору слід проаналізувати й оцінити отримані в результаті перевірки свідчення для висловлення своєї думки в аудиторському висновку.

7. Матеріальність (суттєвість). Аудитор повинен звертати увагу, насамперед, на суттєві події та факти, а несуттєві здебільшого не брати до уваги.

8. Принцип адекватності використання аудиторських процедур. Від аудитора вимагається вміло використати потрібні аудиторські прийоми для добору необхідних свідчень про об'єкти аудиту.

9. Відповідальність. Аудитор є відповідальним за наданий висновок перед керівництвом чи власниками.

10. Поінформованість клієнта. Внутрішній аудитор повинен надавати повну інформацію про результати перевірки керівництву чи власникам.

Крім того, можна виділити організаційні принципи внутрішнього аудиту

1. Принцип однаковості - кожна аудиторська перевірка здійснюється за однією, офіційно встановленою процедурою. Це забезпечує її впорядкованість, однозначність та порівняння.

2. Принцип системності - планування та проведення аудиторських перевірок за різними процесами системи здійснюється з урахуванням встановленого їх структурою взаємозв'язку.

3. Принцип документального оформлення - проведення кожної аудиторської перевірки певним чином документально оформляється для того, щоб забезпечити зберігання і порівняння інформації про фактичний стан об'єкта.

4. Принцип попередження ~ кожна аудиторська перевірка планується, і персонал підрозділу, який проходить аудиторську перевірку, попереджається завчасно про цілі, ділянки, терміни і методи проведення аудиторської перевірки з тим, щоб забезпечити аудиторам необхідний рівень довіри і виключити можливість ухилення персоналу від надання і демонстрації всіх даних, які вимагаються.

5. Принцип регулярності - аудиторські перевірки проводяться з певною періодичністю з тим, щоб усі процеси системи і всі підрозділи організації були об'єктом постійного аналізу та оцінювання з боку керівництва організації.

6. Принцип незалежності - особи, що проводять аудиторські перевірки, не несуть прямої відповідальності за діяльність, що перевіряється, і не повинні залежати від керівництва підрозділу, який проходить аудиторську перевірку, з тим, щоб виключити можливість необ'єктивних і упереджених висновків аудиторських перевірок.

7. Принцип відкритості - результати кожної аудиторської перевірки носять відкритий характер, тобто є доступними для ознайомлення будь-яким працівником перевіреного підрозділу.

Размещено на Allbest.ru

...