Нормативна регламентація оцінки необоротних матеріальних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативна регламентація оцінка необоротних матеріальних активів

1. Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” (далі П(С)БО 7).

Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності основних засобів необхідно враховувати вимоги інших П(С)БО:

· П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

· П(С)БО 2 “Баланс”;

· П(С)БО 9 “Запаси”;

· П(С)БО 14 “Оренда”;

· П(С)БО 15 “Дохід”;

· П(С)О 16 “Витрати”;

· П(С)БО 19 “Об'єднання підприємств”;

· П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”, а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Норми П(С)БО 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Норми П(С)БО 7 не поширюються на не відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (наприклад, облік оренди).

Згідно з П(С)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

У зв'язку з цим перед бухгалтерським обліком основних засобів постають наступні завдання:

1. Організація систематичного контролю за збереженням усіх видів основних засобів та достовірністю облікових даних.

2. Забезпечення своєчасного й правильного відображення в обліку надходження, вибуття, переміщення основних засобів.

3. Організація контролю за правильністю нарахування амортизації.

4. Здійснення правильного і своєчасного відображення в обліку витрат, пов'язаних із проведенням ремонту, реконструкції, модернізації основних засобів.

5. Оперативне вилучення морально та фізично зношених машин, механізмів, обладнання.

6. Своєчасне й правильне формування облікових даних для складання звітності про рух основних засобів

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

Об'єкт основних засобів визнається активом, коли:

· існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, і

· його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

· матеріальність (мають матеріальну форму);

· призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

· термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Додатковий критерій визнання - критерій вартості - використовується при виділенні тільки однієї групи основних засобів: малоцінних необоротних матеріальних активів, які обліковуються на рахунку 112. Відповідно до П(С)БО 7 підприємства можуть самостійно установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. До основних засобів, які визнані малоцінними, підприємства можуть застосовувати спрощені методи нарахування амортизації.

Одиницею обліку основних засобів, відповідно до П(С)БО 7, є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно або інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Наприклад: літак і його двигуни можуть відображатися в обліку як окремі зношувані активи, оскільки вони мають різні терміни корисного використання;

У деяких випадках доцільно об'єднати окремі незначущі об'єкти (ливарні форми, інвентар, бібліотечні фонди), які надійшли одночасно та мають однаковий строк корисного використання, та застосовувати критерії до сукупної вартості.

Об'єкти основних засобів, які не відповідають критеріям визнання активу, мають бути списаними з Балансу підприємства і відображатися у складі витрат періоду або за балансом.

Об'єкти основних засобів, отримані в операційну оренду, відображаються підприємством за Балансом на рахунку 01 “Орендовані необоротні активи”.

За принципом превалювання сутності над формою основні засоби, отримані у фінансову оренду, будуть визнані у складі власних активів і відображені на відповідному рахунку (10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи”).

Об'єкти основних засобів, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті до монтажу, у довірче управління, обліковуються на позабалансовому рахунку 02 “Активи на відповідальному зберіганні”.

Основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку і строки, передбачені для власних основних засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяються на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які в свою чергу поділяються на окремі групи. Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Рахунки в Плані рахунків відповідають класифікації основних засобів, наведеній у П(С)БО 7.

Кожній окремій групі об'єктів основних засобів відповідає один із 9 субрахунків до рахунку “Основні засоби” та один з 7 субрахунків до рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

Наприклад, коли будинок придбано одночасно з землею, на якій він побудований, то будинок і землю необхідно виділити в обліку як окремі об'єкти основних засобів, оскільки земля має необмежений термін корисного використання і тому, на відміну від будинку, не амортизується.

Основні засоби можуть оцінюватися за первісною, відновлювальною, залишковою вартістю (див. рисунок 1.1).

Рисунок 1.1. - Оцінка основних засобів

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Визначення первісної вартості об'єкта основних засобів залежить від способу їх надходження на підприємство:

1) придбання або створення;

2) безоплатне отримання;

3) внески до статутного капіталу;

4) обмін на подібні або неподібні активи.

Первісна вартість об'єкта основних засобів відповідно до п. 8 П(С)БО 7 включає:

· суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

· реєстраційні збори, державний збір і аналогічні платежі, здійснювані в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

· витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

· витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Не включаються до первісної вартості об'єкта основних засобів витрати на сплату відсотків за користування кредитом (якщо основні засоби повністю або частково були придбані (створені) за рахунок позикового капіталу). Такі витрати на сплату відсотків відносяться на фінансові витрати того періоду, протягом якого вони сплачувалися.

Справедлива вартість - сума, за якою актив може бути обміняний або отриманий в операції між незалежними, поінформованими, зацікавленими сторонами.

Основні засоби перебувають на підприємствах тривалий час, в умовах нестабільності цін, вартість їх змінюється.

Відображення в обліку і звітності первісної вартості основних засобів, що існувала історично порушує принцип достовірності облікових даних. Це вимагає проведення переоцінки основних засобів, внаслідок чого визначається відновлювальна вартість -- це вартість відтворення об'єктів в теперішніх умовах за цінами, що діють у даний час.

З метою дотримання принципу обачності (запобігання завищення активів) у балансі основні засоби відображаються за залишковою вартістю.

Залишкова вартість об'єкта дорівнює первісній (відновлювальній) вартості за вирахуванням нарахованого зносу. Вона показує частину вартості, яка залишилася на даний час після експлуатації об'єкта протягом певного періоду.

За залишковою вартістю визначають недоамортизовану частину у основних засобів, що ліквідуються чи реалізуються, та планують оновлення основних засобів.

бухгалтерський облік матеріальний активи

2. Нормативна база основних засобів

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. № 181.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 р. № 817.

4. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР, у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями.

5. Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР, у редакції від 16 січня 2004 р.

6. Указ Президента України "Про Концепцію амортизаційної політики" від 7 березня 2001 р. № 169/2001.

7. Концепція амортизаційної політики від 7 березня 2001 р. № 169/2001.

8. Державний класифікатор основних засобів ДК-013-97, затверджений наказом Державного стандарту від 19 серпня 1997 р. №507.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити: контроль за зберіганням основних засобів; своєчасне, правильне документальне відображення в обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення із цеху в цех, із складу в склад тощо, ефективне використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача); своєчасне (щомісячне) відображення в обліку зносу (амортизація) основних засобів; відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів; виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів.

При організації документального оформлення обліку основних засобів слід керуватися такими нормативними Актами.

1) Наказом Міністерства статистики України № 352 від 09.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку". Цим наказом Міністерство статистики затвердило типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів, які введені в дію з 1 січня 1996 року.

2) Переліком типових документів (Наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 0.07.98 р.).

Інвентаризацію основних засобів слід провадити відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

Нормативне забезпечення обліку оренди основних засобів

· Цивільний кодекс України;

· Господарський кодекс України;

· Закон України "Про фінансовий лізинг";

· П(С)БО 14 "Оренда";

· п(с)БО 15 "Дохід";

· п(с)БО 16 "Витрати";

· Інструкція № 261 про застосування плану рахунків.

· Бухгалтерський облік орендних операцій ведеться відповідно до П(С)БО 14 "Оренда". Відповідно до нього оренда - угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

3. Нормативна база обліку нематеріальних активів

Нормативну базу обліку нематеріальних активів поділяють на ту, що регулює бухгалтерський облік (включаючи первинний облік і інвентаризацію) і звітність та ті, що регулюють правовий аспект використання нематеріальних активів.

Знання пунктів цих законів необхідні при здійсненні певних операцій з обліку нематеріальних активів (наприклад, які документи засвідчують авторське право і ін., що відноситься до інтелектуальної власності і ін.).

На рис. 1.1. перераховано основні нормативні акти, які регулюють облік нематеріальних активів.

Рис. 8.3. Класифікація законодавчої і нормативної бази з обліку і контролю нематеріальних активів

Основним законодавчим актом, який стосується організації бухгалтерського обліку в Україні є Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", яким визначено мету, принципи і вимоги до складання фінансової звітності на підприємстві. Крім того бухгалтерський облік регулюється національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, яких налічується 34.

Розкриття інформації про нематеріальні активи у фінансовій звітності регулюється П(С)БО №1, 2, 3, 4.

У Положенні (стандарті) 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" розкриваються вимоги до інформації, яка наводиться в звітності.

До цієї інформації належать також дані про нематеріальні активи на підприємстві. Положення (стандарт) 2 "Баланс" в п.14 описує вимоги до відображення в балансі нематеріальних активів та їх зносу.

Положення (стандарт) 3 "Звіт про фінансові результати" не містить прямих статей, що стосуються нематеріальних активів. Проте він включає певні розділи, де разом з інформацією про інші необоротні активи відображаються витрати на придбання, дохід від продажу нематеріальних активів (інвестиційна діяльність), амортизація нематеріальних активів (розділ "елементи операційних витрат").

Положення (стандарт) 4 "Звіт про рух грошових коштів" розкриває інформацію про рух коштів в результаті інвестиційної діяльності та амортизації, що включають показники від руху нематеріальних активів на підприємстві.

На Положення (стандарт) 7 "Основні засоби" (п. 27 П(С)БО 8) робляться посилання з П(С)БО 8, тому що воно описує методи нарахування амортизації, переоцінку необоротних активів і ін. Якщо підприємство проводить переоцінку, то даний пункт повинен бути зазначений також в Наказі про облікову політику, який є внутрішнім нормативним документом, тому що законодавчо не врегульовано питання хто має проводити переоцінку, яким документом її оформляти.

Найширше тлумачення поняття "нематеріальні активи" наведено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженому Наказом Міністерства фінансів.

Первинний облік нематеріальних активів регулюється наступними нормативно-правовими актами:

1) Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95, в якому зазначено обов'язкові вимоги до заповнення всіх первинних документів, їх створення і засвідчення.

2) Наказом Міністерства статистики України № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку". Цим наказом Міністерство статистики затвердило типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів, які використовуються на підприємствах і для обліку нематеріальних активів. Така ситуація зумовлена тим, що спеціальних первинних документів для всіх можливих операцій з нематеріальними активами ще не затверджено.

3) Наказом Мінфіну України № 1580 "Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів" від 14 грудня 2004 року затверджено первинні документи для операцій з інтелектуальною власністю, визначення інтелектуальної власності є в статті 420 Цивільного кодексу України.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" // Відомості Верховної Ради. - 1999. - № 40. - С. 365.

2. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. К.: Либідь, 2000. - 692 с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 608 с.

4. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. з англ. О.Мінін, О. Ткач. - К.: Основи, 1997. - 943 с.

5. Голов С. Звіт про рух грошових коштів // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - №4. - С. 3-15.

6. Добровський В.М. Звітність підприємств: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001. - 195 с.

7. Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. І доп. - К: Т-во "Знання", КОО, 2003. - 327 с.

8. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: вид-во КНЕУ, 2001. - 331 с

9. Лень B.C., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 576 с.

10. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії і практики. - К.: Лібра, 2000. - 458 с.

11. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2003. - 444 с.

Размещено на Allbest.ru