Нормативне регламентування формування витрат та собівартості готової продукції в системі фінансового обліку

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський національний технічний університет

Індивідуальне завдання

з дисципліни Фінансовий облік

на тему: “Нормативне регламентування формування витрат та собівартості готової продукції в системі фінансового обліку ”

Виконала

Студентка групи ОА 13-СК

Дмитрович А. М.

Перевірила

Савченко В. М.

м. Кіровоград

2014



План

1. Склад витрат виробництва та їх групування

2. Основні методи обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції

3. Нормативне регламентування витрат та собівартості готової продукції

Список використаної літератури



1. Склад витрат виробництва та їх групування за різними ознаками

Згідно П(С)БО 16 “Витрати” до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг включаються:

а) прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикаті та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

б) прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконання робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

в) інші прямі витрати (всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку та на виправлення браку);

г) загальновиробничі витрати.

До складу загальновиробничих витрат включають:

· витрати на управління виробництвом;

· амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

· витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

· витрати на вдосконалення технології і організації виробництва;

· на утримання виробничих приміщень;

· на обслуговування виробничого процесу;

· на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

· втрати від браку, оплату простоїв тощо.

Для правильного обліку виробничих витрат велике значення має їх наукова класифікація.

Виробничі витрати класифікують за різними ознаками:

1) за місцем виникнення витрат (групуються по цехам, відділам, ділянкам, бригадам тощо);

2) за видами продукції, робіт, послуг;

3) за етапами виробничого процесу (стадіями, переділами);

4) за часом виникнення (по календарним періодам);

5)за статтями калькуляції.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за наступними статтями калькуляції:

- Сировина і матеріали.

- Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

- Паливо та енергія на технологічні потреби.

- Зворотні відходи (вираховуються).

- Основна заробітна плата.

- Додаткова заробітна плата.

- Відрахування на соціальне страхування.

- Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції.

- Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати.

- Загальновиробничі витрати.

6 . За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включають до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.

Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу (загальновиробничі витрати).

7) За ступенем залежності від обсягів діяльності, витрати поділяються на змінні та постійні.

Змінні витрати змінюються разом із зміною обсягів виробництва.

Постійні - це витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збільшенні обсягу виробництва продукції, яка випускається, в невеликій кількості.

Не включаються до виробничої собівартості продукції, а відносяться до витрат періоду наступні витрати:

· понаднормативні відходи,

· витрати на зберігання, крім тих, які необхідні в виробничому процесі,

· адміністративні витрати ,

· витрати на збут та ін.

2. Основні методи обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції

Організація обліку витрат залежить передусім від особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається.

Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається - методом обліку витрат і калькулювання.

Витрати виробництва в залежності від його типу можуть обліковуватися декількома методами: позамовним, по передільним, нормативним та комбінацією цих двох методів.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах.

Об'єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий проект або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення.

До таких виробництв відносяться суднобудівне, авіабудівне, видавниче, будівельне, меблеве та інші, аудиторська діяльність тощо.

При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню присвоюється власний номер, який вказується у всіх документах про витрати на замовлення.

Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додержанням конкретних вимог замовника.

По передільний метод обліку витрат (від слова “переділ” - певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці) на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) на безперервній основі.

По передільний метод обліку витрат на виробництво використовується у серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції.

Наприклад: випікання одного сорту хліба, печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, фармацевтичних препаратів, взуття тощо.

Для обчислення собівартості продукції при по передільному методі вартість всіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції.

По передільний метод має два варіанти: одно передільний (простий) та багато передільний.

При застосуванні одно передільного методу технологічний процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої операції складає одне ціле. Наприклад, хлібовипікання тощо.

Багато передільний метод використовується у випадку, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів).

При цьому наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.

При нормативному методі витрати протягом відповідного періоду обліковуються згідно нормативів, а в кінці періоду знаходиться відхилення нормативних витрат від фактичних.

Змішаний метод використовується, в основному, в серійних виробництвах, де готова продукція має багато загальних та індивідуальних характеристик.

Наприклад, одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп'ютерів, автомобілів.

При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт - по передільний.



3. Нормативно - правові акти витрат та собівартості готової продукції

Під обліковим законодавством розуміють сукупність правових актів та окремих обліково-правових норм, які регулюють бухгалтерський облік.

Система такого законодавства поділяється на закони та підзаконні акти. Основним нормативним актом з бухгалтерського обліку є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, який забезпечує одноманітність обліку майна, зобов'язань, господарських операцій, складання і надання користувачам необхідної достовірної інформації про майновий стан підприємств, їхні доходи і витрати.

Він встановлює єдині правові і методологічні засади організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Закон закріплює методологічні основи збирання, реєстрації й узагальнення інформації, що здійснюється шляхом суцільного, безперервного документування всіх господарських операцій.

Усі нормативні й методичні регламенти та положення з метою правильного використання в практичній діяльності класифікуються за різними ознаками. витрата облік калькулювання нормативний

За ознакою обов'язкового застосування організаційні документи поділяються на обов'язкові (Закон про бухгалтерський облік, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку тощо) і внутрішні документи підприємства.

За ознакою конкретизації розрізняють типові й індивідуальні документи.

За сферою застосування організаційні документи, залежно від їх поширення на об'єкти організації обліку поділяються на такі, що регламентують види робіт, -- обліковий процес (графіки, стандарти), роботу апарату управління (положення про відділи, посадові інструкції тощо), обліковий процес і роботу апарату управління одночасно (методичні вказівки з ведення обліку в умовах його автоматизації).

З позицій поширення на елементи організаційної структури організаційні документи поділяються на загальнооб'єктні -- такі, що поширюються на всі елементи організаційної структури підприємства, -- як, наприклад, статут або положення про підприємство, та внутрішньооб'єктні -- такі, що поширюються на окремі функціональні підрозділи і служби, а також посадові -- такі, що регламентують діяльність посадових осіб (посадові інструкції), та часткові -- такі, що регламентують діяльність певної частини, етапу робіт, процесів.

Розглянемо загальні положення деяких нормативно-правових актів:

1) Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

У статті 1 цього закону подається визначення термінів.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до економічних вигод у майбутньому;

Бухгалтерських облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

Внутрішньогосподарський(управлінський ) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі зобов'язань та активів, власному капіталі підприємства;

Національне положення(стандарт)бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам ...

Стаття 2 цього закону обумовлює сферу дії Закону.

Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Стаття 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” висвітлює мету бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а стаття 4 висвітлює основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У статті 5 вказано, що підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

2) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 “Витрати”.

Це положення(стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття і фінансовій звітності.

Норми цього Положення(стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Терміни, що наведені в положеннях(стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат.

3) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 “Звіт про фінансові результати”

Цим Положенням(стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Норми цього положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності.

4) Положення(стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси».

Це положення(стандарт)визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її фінансовій звітності.

Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

Перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та їх реалізацію.

Калькулювання собівартості - це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду готової продукції по окремих видах витрат.

За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці готової продукції.

Виробнича собівартість продукції, як зрозуміло вже з назви, залежить від затрат на її виробництво. Тому спочатку треба розрахувати вартість запасів, необхідних для виробництва кожного виду продукції і для даного виробництва в цілому.

Передусім розраховуються техніко-економічні показники витрати запасів, ціни на них, трудові затрати та інші витрати, указані у пункті 11 П(С)БО №16 “Витрати”.

Окремі види продукції виготовляються у різних модифікаціях, тому на кожну з них доцільно скласти окрему калькуляцію очікуваних виробничих витрат.

До виробничої собівартості включаються:

· прямі витрати на матеріали;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· змінні загальновиробничі і розподілені постійні загальногосподарські витрати.

У П(С)БО №16 немає визначення значення “прямі” витрати.

Однак його можна знайти у пункті 10 Положення №473 - це затрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції, які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Будь-яка калькуляція починається з визначення об'єкта обліку витрат - продукції, яка вимагає установлення витрат, пов'язаних з їх виробництвом (п.4 П(С)БО №16).

Оскільки підприємствами використовуються різні види запасів, загальновиробничі запаси у них також різні, то згідно з пунктом 11 П(С)БО №16 конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості готової продукції визначається підприємством.



Список використаної літератури

1. Лишиленко О. В «Бухгалтерський облік» Київ, 2006р.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV.

3. Нашкревська Г. В. «Бухгалтерський облік»

4. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / Під ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -- 3-тє видання, перероблене і доповнене. -- Житомир: ЖІТІ, 2001. -- 627 с.

5. Завгородний В. П. Бухгалтерский учет в Украине (с использованием национальных стандартов): учебное пособие для студентов вузов. -- 5-е издание, дополненное и переработанное. -- К.: А.С.К., 2001. -- 848 с.

Размещено на Allbest.ru

...