Матеріали ревізій засвідчують, що протягом останніх років збільшується кількість зловживань з боку бухгалтерів і керівників підприємств. Почастішали випадки привласнення грошових коштів, в тому числі і додатково виділених із бюджету, за рахунок отримання готівки в установі банку, а також інші зловживання, пов'язані з фабрикуванням банківських документів.

Тому перед ревізією операцій на рахунках в банку та інших грошових коштів стоять такі завдання: перевірка своєчасності, законності, достовірності операцій, відображених на рахунках в банку після надходження і списання грошових коштів; контроль за використанням грошових коштів суворо за цільовим призначенням; контроль за своєчасністю надходження і перерахування коштів по розрахунках з постачальниками і підрядниками, покупцями та замовниками, бюджетом, банками по позиках, з робітниками і службовцями із розрахунків по заробітній платі; контроль за дотриманням правил та форм розрахунків із покупцями та замовниками; контроль за законністю і правильністю операцій з іншими грошовими коштами.

Фактичними джерелами ревізії операцій на рахунках банку є: виписки банку по відповідних рахунках (субрахунках) з додатками, що є підставою для проведення прибутково-видаткових операцій; копії платіжних доручень, доручень-вимог, заяв на виставлення акредитива, книжки грошових та розрахункових чеків і т.д; книги аналітичного обліку інших грошових коштів; журнал 1, відомотсі 1.2. та 1.3. по рахунках 31” Рахунки в банках”, 33 “Інші кошти”, Головна книга, Баланс.

2.2 Ревізія операцій на поточному рахунку

З метою збереження грошових коштів і здійснення розрахунків установи банку відкривають всім підприємствам незалежно від форм власності поточні, депозитні рахунки у національній та іноземній валюті, субрахунки для філій, представництв а також поточні бюджетні рахунки у національній валюті України згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах і, затвердженою Постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Відповідно до законодавства, починаючи перевірку банківських операцій, ревізор спочатку з'ясовує, які рахунки відкрито підприємству, організації в установах банку. Під час ревізії операцій на рахунках коштів в банку необхідно провести зустрічні перевірки, а головне, ретельно перевірити взаємопов'язаність первинних документів по однорідних операціях. Для цього зіставляють дані записів бухгалтерського обліку та первинних документів. Зловживання, якщо вони існують, бажано виявляти на самому об'єкті перевірки, не сподіваючись на те, що необхідні результати встановлюватимуться безпосередньо в установі банку. Не виключено, що деякі працівники банку можуть бути причетними до різних зловживань, що не раз підтверджували результати ревізій.

Фінансовий контроль операцій на рахунках в банку починається з перевірки наявності усіх виписок банку за поточним рахунком і відповідності зазначених у них показників даним бухгалтерського обліку. При цьому виписки перевіряються у хронологічній послідовності для того, щоб вияснити, чи правильно перенесено залишок з попередньої виписки до наступної.

Це найбільш трудомісткий процес контролю, бо здійснюється суцільно з усіх операцій. Тут застосовуються такі методичні прийоми:

візуальна перевірка наявності документів;

нормативна перевірка на відповідність правилам оформлення банківських документів;

зустрічна перевірка в банках при підозрі на їх недостовірність, а також при виявленні відсутності окремих виписок банків чи відповідних первинних документів до них;

арифметична перевірка на правильність установлення залишків, загальних оборотів по кожній виписці банку.

Не менш важливо пересвідчитись у правильності відображення в обліку сум оборотів за дебетом і кредитом поточного рахунка. За умови, якщо бухгалтерські проведення за банківськими операціями складено правильно, розбіжностей між залишками коштів і сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку не може бути. Якщо є розбіжності, то ревізор уважно їх розглядає, щоб переконатися в тому, чи були зловживання при цьому з боку працівників бухгалтерії.

Найважливішим і обов'язковим завданням ревізії операцій на рахунках в установі банку - перевірка достовірності виписок, які банк видає підприємству, наявності штампів і підписів працівників установ банку на документах, що додаються. Ревізор перевіряє наявність усіх додатків до виписок, що засвідчують здійснення тієї чи іншої операції (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, квитанції і т.д.). У тому випадку, якщо відсутні додатки, які підтверджують здійснені операції або у виписках є виправлення, підчищення, ревізор зобов'язаний взяти копії всіх документів в установі банку.

У зв'язку з тим, що усі банківські установи в Україні перейшли на комп'ютерну систему обліку і банківські виписки видаються клієнтам на кожний день здійснення операцій, необхідно звірити вхідні і вихідні залишки не лише за випискою, а й за датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені банківські виписки за конкретний день, за якими проводяться дві операції - надходження коштів і перерахування різним організаціям в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), які за даними бухгалтерського обліку не оприбутковуються і не знаходяться в залишках при проведенні інвентаризації.

При перевірці банківських операцій ревізор повинен звірити номери корінців грошових чеків з банківськими виписками, пам'ятаючи про те, що три останні цифри номера чека заносяться до виписки, а вже потім перевірити одержання і повноту оприбуткування грошових коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці відсутній номер корінця чека, а сам чек у чековій книжці відображено як зіпсований, то це свідчить про можливі зловживання. В такому разі необхідно провести зустрічну перевірку в установі банку по даній операції. Якщо виникають розбіжності між аналітичним і синтетичним обліком по операціях з поточним рахунком - то необхідно, аж до звірки із Головною книгою, переконатись у правильності складання облікових регістрів по поточному рахунку. При цьому перевіряється кореспонденція рахунків та визначення сум оборотів.

В силу тих причин, що у виписці банку є лише цифрові дані, то ревізорові важливо знати побудову та код умовних цифрових позначок змісту операцій. При цьому необхідно знати, що записи у виписці мають протилежне значення для підприємств і означають по дебету - зменшення коштів, а по кредиту - надходження коштів. Наприклад, код 1 у дебеті виписки свідчить про списання коштів з рахунку на підставі платіжного доручення, а у кредиті - зарахування на цей рахунок згідно з доданою до виписки копією платіжного доручення. Код 2 відображає зміст записів у виписці аналогічно до коду 1, але підставою для записів є платіжні вимоги-доручення. За даними кодів суцільним методом перевіряють повноту надходження Грошей на рахунок банківської установи.

Порівнявши виписки банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і кінцевого сальдо ревізор зобов'язаний перевірити сутність господарських операцій, а саме законність надходження або списання грошових коштів з рахунку підприємства. З цією метою, крім взаємного звіряння (порівняння сум за відповідними документами), необхідно пересвідчитися у реальності здійснення господарської операції. Практика КРР показує, що трапляються випадки, коли підприємства перераховують гроші за придбані товари, які насправді не надійшли на склад; надійшли, але не того асортименту, що зазначено в документах; перераховані за придбання матеріальних цінностей і віднесені в дебет рахунків по обліку витрат, а фактично одержані цінності відображено в обліку по дебету “Матеріали” і кредиту “Розрахунки з підзвітними особами”.

При ревізії особливо ретельно повинні перевірятись оплачені лімітованими чеками залізничні накладні, рахунки та квитанції інших організацій і установ. Практика перевірки свідчить, що оплачені розрахунковими чеками документи повторно додаються до авансових звітів підзвітних осіб і вдруге оплачуються. За результатами ревізії складають проміжний акт, в якому вказуються пропозиції та заходи щодо попередження виникнення зловживань у майбутньому.

2.3 Ревізія операцій по розрахунках чеками з лімітованих і нелімітованих чекових книжок

В системі безготівкових розрахунків через банківську систему України важливе місце займає розрахунковий чек.

Розрахунковий чек -- це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, сплатити чекотримачу зазначену в чеку суму коштів. Чеки згруповані у чекових книжках. Чекові книжки поділяються на лімітовані та нелімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з поточного рахунку відкритого у тому самому банку. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. На обкладинці лімітованої чекової книжки банк проставляє граничну суму-ліміт (цифрами і прописом) і засвідчує її підписом і печаткою.

Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекотримача протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується). Підприємство повинно регулювати перерахування коштів на рахунки лімітованих чекових книжок в межах мінімальної потреби (1 тиждень, декада), а загальний ліміт не повинен перевищувати місячну потребу в коштах для даного виду розрахунків.

З метою раціонального використання коштів, на початку ревізії необхідно перевірити, чи перевищує ліміт нормальну потребу в коштах для проведення таких розрахунків, оскільки перевищення ліміту веде до заморожування коштів ревізуючого підприємства і скорочення їх оборотності. Джерелом перевірки операцій по чеках є виписки банку, авансові звіти підзвітних осіб по виданих чекових книжках з відповідними додатками, реєстр чеків та відповідні облікові регістри. Ревізор повинен зіставити залишки ліміту із лімітованих чекових книжок з залишками на дату перевірки по рахунку 331 “Грошові документи в національній валюті субрахунок “Лімітована чекова книжка”, а також із виписками банку. При такому порівнянні можуть бути виявлені розбіжності, їх можна пояснити тим, що видані із лімітованих чекових книжок (ЛЧК) чеки не були до кінця місяця пред'явлені в банк до оплати. При нормальних умовах залишок по цьому субрахунку повинен дорівнювати залишку, який значиться у чековій книжці.

Розрахункові чеки видаються підзвітними особами, як правило, одночасно із відпуском ТМЦ або виконання послуг. В практиці роботи зустрічаються випадки, коли підприємство видає чеки при повній або частковій відсутності реально відвантажених ТМЦ, виконання послуг і т.д. Виявивши такі випадки, ревізор повинен вжити відповідні заходи до винуватців у таких порушеннях. До кожного оплаченого чека ревізором підбирається підтверджуючі документи, які додаються до звіту підзвітними особами. При цьому необхідно знати, що по всіх оплачених рахунках постачальника повинні бути проставлені номери чеків, якими оплачені дані рахунки. На підставі перевірки виправдальних документів ревізор може виявити випадки оплати чековими книжками витрат інших підзвітних чи приватних осіб. Одночасно необхідно вияснити своєчасність надходження звітів від підзвітних осіб про використання коштів з чекових книжок, а також перевірити правильність ведення обліку ЛЧК по кожній підзвітній особі.

Перевіряє ревізор також своєчасність і повноту зарахування невикористаного залишку ЛЧК на той же рахунок, з якого його депоновано. Аналогічно проводиться перевірка розрахунків з використанням не-лімітованих чекових книжок.

2.4 Ревізія операцій з векселями

В передових цивілізованих країнах з розвинутою ринкової економікою розрахунки векселями набули значного поширення. Це обумовлюється насамперед економічною спроможністю їх банківської системи. В Україні вексельний оборот знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Хоча відповідна нормативно-правова база уже створена. І тому, перевіряючи вексельні операції ревізору необхідно керуватись такими нормативними актами: Постановою Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті України” від 17.06.1992 р.; Указом Президента України “Про розширення сфери обігу векселів” від 26.07.1995 р.; Законом України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23.02.2006р.

Ревізор при перевірці вексельних операцій використовує такі облікові регістри: платіжні документи; аналітичні відомості по векселях виданих та отриманих; журнали та відомості; Головну книгу; Баланс.

В економічному і юридичному аспекті вексель - письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику беззаперечне право після певного строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми. В умовах ринкових відносин розрахунки векселями є однією із найпопулярніших форм розрахунків, яка одночасно виступає засобом кредитування. Розрізняють прості і переказні векселі.

Простий вексель виписує і підписує боржник. Ревізор повинен перевірити, чи заповнено такі реквізити: визначена до сплати сума; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж; найменування юридичної особи, якій або за наказом кого платіж повинен бути здійсненим; дата та місяць складання векселя; підпис того, хто видає вексель (векселедавець).

Переказний вексель виписує і підписує кредитор, і він є наказом боржнику про сплату в зазначений строк вказаної в ньому суми третій особі. Він, як і простий вексель, має ті самі реквізити, проте включає ще додаткові реквізити: визначена до сплати сума; найменування того, хто повинен сплатити за векселем (платники).

Відповідно до Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” вексель, у якому немає будь-якого з реквізитів простого чи переказного векселя, не має юридичної сили. Винятком можуть бути такі випадки: вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядають як такий, що підлягає оплаті після пред'явлення; якщо немає особливої вказівки зазначення місця поряд із найменуванням платника (місце складання документа для простого векселя), тоді вважають місцем платежу юридичну адресу платника (векселедавця для простого векселя); вексель, в якому не вказано місце його складання, вважають підписаним в місці, позначеному поряд із найменуванням векселедавця.

Дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, що забезпечена одержаними векселями, відображається підприємством по рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані”. Аналітичний облік ведеться по кожному векселю. Під час ревізії треба мати на увазі, що коли підприємство відображає в обліку реалізацію продукції (робіт, послуг) за часом пред'явлення розрахункових документів покупцем, то при одержанні векселів за реалізовану продукцію гнобиться такий запис Дт 34 “Короткострокові векселі одержані” і Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”. Аналогічно в бухгалтерському обліку повинен робитися запис, пов'язаний з одержанням векселів на забезпечення оплати інших видів дебіторської заборгованості. У міру погашення заборгованості, забезпеченої векселем, здійснюється запис Дт 31 “Рахунки в банках” Кт 34.

Кредиторська заборгованість по розрахунках з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами, забезпечену векселями, вивчають записи по рахунку 51 “Довгострокові векселі видані” та 62 “Короткострокові векселі видані” по кожному виданому векселю. Слід мати на увазі, що при видаванні векселів робиться запис Дт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” та Кт 51 або 62. Погашену заборгованість, забезпечену векселями, відображають по дебету 51, 62 рахунків.

Виходячи із законодавства, ревізору необхідно знати, що аналітичний облік розрахунків по одержаних векселях ведеться на підставі одержаних векселів, платіжних доручень, за якими погашається заборгованість по векселях, в розрізі покупців-векселедавців по заборгованостях, що забезпечені векселями. При цьому необхідно виділяти вексель дисконтований в банку і вексель, за якими не погашена заборгованість в строк. Аналітичний облік по рахунках 51 “Довгострокові векселі видані” та 62 “Короткострокові векселі видані” ведеться по кожному виданому векселю і векселетримачу з виділенням векселів, не погашених в строк. Оперативний контроль на підприємстві за платежами, забезпеченими одержаними і виданими векселями, повинен здійснюватись за строками погашення заборгованості, закладеними в пам'ять ЕОМ або за даними картотеки.

Векселі можуть зберігатись як на підприємстві, так і передаватись на зберігання в установу банку. Векселі, які знаходяться на підприємстві, зберігаються в касі разом з готівкою. На всі векселі, що зберігаються в касі підприємства, складається опис, в якому вказується: найменування платника, сума і строк погашення заборгованості. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в описі робиться відповідна відмітка із зазначенням дати виписки банку. Якщо одержані векселі здаються на зберігання в банк, то в регістрах аналітичного обліку робиться відповідна відмітка про відповідний документ, який одержаний в банку.

У випадках, коли векселетримачу (постачальнику) необхідні кошти раніше настання строку оплати векселя, він може одержати в установі банку позику під заставу векселя із оплатою відповідного процента банку (дисконтований вексель). Вексель передається банку на індосамент і таким чином векселетримач одержує вексельну суму за мінусом облікового процента (дисконту), який становить дохід банку.

Размещено на Allbest.ru