Актуальність теми. Економічні перетворення, що здійснюються в Україні, нерозривно пов'язані з пошуком принципово нових методів організації та управління виробництвом. Це вимагає адекватних змін у структурі господарського обліку, і, відповідно, зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Головною передумовою успішного здійснення виробничого процесу, як головної ланки діяльності господарського суб'єкту, є наявність та раціональне використання виробничих запасів. Велика кількість виробничих запасів використовується в машинобудівній галузі, тому продукція машинобудування відрізняється високою матеріалоємністю. Протягом останніх років фінансовий стан машинобудівних підприємств залишається незадовільним. Важливим резервом в напрямі покращення діяльності підприємств даної галузі є підвищення ефективності використання виробничих запасів.

В процесі реформування системи обліку та впровадження національних стандартів обліку змінюються вимоги щодо обліку і аналізу виробничих запасів, розширюються поставлені перед ними завдання.

Практика доводить - процес обліку використання виробничих запасів є доволі трудомісткою ділянкою. Тому не дивно, що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, а на деяких - і запущеність в обліку, що веде до великих втрат запасів. Все це зайвий раз підтверджує, що до цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, пов'язаних з розробкою науково обґрунтованої системи обліку використання виробничих запасів.

Проблеми обліку, оцінки і аналізу використання виробничих запасів розглядалися в працях відомих вітчизняних учених-економістів: Бородкіна А.С., Бутинця Ф.Ф., Голова С.Ф., Завгороднього В.П., Єфіменка В.І., Кірейцева Г.Г., Кужельного М.В., Литвина Ю.Я., Сопка В.В., Ткаченко Н.М., Чумаченка М.Г. Вагомий внесок у розвиток методології питань обліку і аналізу використання виробничих запасів зробили зарубіжні вчені: Аксененко А.Ф., Барнгольц Я.М., Бейгельзимер М.Г., Глен А. Велш, Козлова О.П., Левін В.С., Луговий В.А., Маргуліс А.Ш., Новодворський В.Д., Петрова В.І., Покараєв Г.М. Розенберг Н.Я., Смірнов К.А., Тішков І.Є., Цуркану В.І., Чечета А.П., Шеремет А.Д.

Отримані протягом багатьох десятиліть результати як теоретичних, так і практичних розробок щодо удосконалення обліку мають вагоме значення для розвитку вітчизняної теорії обліку. Проте дослідження діючої методики обліку свідчить, що вона є неадекватною сучасним вимогам господарювання. Подальшого дослідження та наукової розробки потребують питання класифікації виробничих запасів, методики їх оцінки при використанні, а також організації економічного аналізу на машинобудівних підприємствах.

Необхідність перегляду питань організації обліку і аналізу використання виробничих запасів згідно з вимогами національних положень (стандартів), наявність значних проблем у машинобудівній галузі та потреба удосконалення існуючої практики обліку зумовили вибір теми, а також визначили цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку в промисловості Київського національного економічного університету з теми “Організація і методологія обліку, аналізу і контролю в галузях народного господарства” (реєстраційний номер 0198U000785). В межах наукової програми автором виконані дослідження, пов'язані з методологією обліку і аналізу використання запасів у машинобудівній галузі, а саме: розроблена методика обліку виробничих запасів на складах і в бухгалтерії, методика визначення норм та лімітів використання запасів, надано рекомендації по організації обліку та аналізу використання запасів.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення методологічних і організаційних засад бухгалтерського обліку і аналізу використання виробничих запасів на машинобудівних підприємствах для забезпечення їх ефективного функціонування за сучасних умов господарювання. Досягнення вказаної мети передбачає послідовне вирішення таких завдань:

- уточнення економічної сутності та удосконалення класифікації виробничих запасів;

- обґрунтування теоретичних питань удосконалення обліку використання виробничих запасів;

- удосконалення методики нормування використання виробничих запасів;

- розробка рекомендацій щодо вдосконалення діючої методики обліку використання виробничих запасів на підставі її критичної оцінки;

- дослідження систем контролю за використанням виробничих запасів;

- визначення та обґрунтування найбільш доцільних для машинобудівних підприємств методів оцінки виробничих запасів при їх вибутті;

- розробка системи показників та методики економічного аналізу використання виробничих запасів.

Об'єктом дослідження є чинна система обліку і аналізу використання виробничих запасів на машинобудівних підприємствах Полтавської області.

Предметом дослідження є методика та організація системи обліку і аналізу використання виробничих запасів на машинобудівних підприємствах з урахуванням вимог національних стандартів.

Методи дослідження. Методи дослідження ґрунтуються на діалектичному підході до вивчення сучасного стану обліку і аналізу використання виробничих запасів. У процесі дослідження застосовувалися методи наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, статистичних порівнянь, вибіркового обстеження та групування.

Інформаційною базою виконаного дослідження є законодавчі акти України, нормативна документація та галузеві інструкції, що регламентують організацію обліку та аналізу використання виробничих запасів, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, матеріали науково-практичних конференцій, матеріали органів державної статистики, облікові дані машинобудівних підприємств Полтавської області.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному:

- уточнено визначення економічних категорій “запаси”, “виробничі запаси”, “виробничі ресурси”;

- розроблено рекомендації щодо вдосконалення нормування виробничих запасів;

- запропоновано основні принципи побудови обліку та аналізу використання запасів в машинобудуванні;

- розроблені рекомендації по удосконаленню обліку використання виробничих запасів в заготівельних і обробних цехах машинобудівних підприємств;

- доведено доцільність посилення попереднього контролю за використанням запасів у виробництві;

- розроблено та обґрунтовано пропозиції щодо застосування методів оцінки виробничих запасів при їх використанні в машинобудуванні;

- обґрунтовано необхідність вдосконалення фінансового обліку використання виробничих запасів відповідно до національних стандартів для одержання більш об'єктивної інформації з метою прийняття управлінських рішень;

- визначені напрями вдосконалення існуючої методики аналізу показників ефективності використання виробничих запасів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці основних напрямів і конкретних рекомендацій по удосконалення методики обліку використання виробничих запасів, їх оцінки при вибутті, методики проведення аналізу використання виробничих запасів, а також посилення інформаційної та контрольної функцій обліку в управлінні виробництвом.

Це дало можливість удосконалити методику обліку використання виробничих запасів на ВАТ “Кременчуцький завод дорожніх машин” (довідка № 03/5 - 2660 від 15.04.03р) та на ВАТ “Кременчуцький колісний завод” (довідка №23/10-14 від 09.04.2003р.). Окремі положення дисертації використовуються в навчальному процесі Київського національного економічного університету (довідка від 15.04.03р.)

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні та практичні положення, а також результати дослідження були представлені на Другій всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова 2002” (Дніпропетровськ - Харків - Донецьк, 2002р.); міжнародній науковій конференції “Бухгалтерський облік та господарський контроль: минуле, сучасне, майбутнє” (Житомир, 16-17 травня 2002р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в шести наукових працях загальним обсягом 2,5 д.а., опублікованих у наукових журналах і збірниках наукових праць, з них чотири у фахових виданнях, які є в переліку наукових видань ВАК України обсягом 2,2 д.а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи налічує 187 сторінок друкованого тексту, 26 таблиць, 14 рисунків, 7 додатків. Список використаних джерел містить 128 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету й основні завдання дослідження, розкрито методичне та інформаційне забезпечення, наукову новизну й практичне значення розроблених в дисертаційній роботі рекомендацій.

У розділі 1 “Організаційні та інформаційні аспекти управління виробничими запасами” розглянуто економічну сутність виробничих запасів, співставлення понять “запаси”, “виробничі запаси”, “матеріальні ресурси” в економічній теорії й бухгалтерському обліку, досліджено проблему класифікації запасів а також їх нормування. За результатами проведених досліджень встановлено, що не існує визначеності щодо трактування терміну “виробничі запаси” в працях учених-економістів. Так, в економічній літературі, виданій на теренах колишнього Радянського Союзу, виробничі запаси визначаються як матеріальні ресурси або як предмети праці, при чому в одних джерелах зазначено, що вони не повинні бути задіяні в процесі виробництва, а в інших - вони беруть участь в процесі створення матеріальних благ.

У зв'язку з прийняттям в Україні національних стандартів бухгалтерського обліку, які узгоджені з міжнародними, доцільним є використання термінів, які прийняті Положенням (стандартом) №9 “Запаси”: запасами - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

В процесі дисертаційного дослідження, на базі критичної оцінки змісту наукової літератури автором запропоноване наступне визначення терміну “виробничі запаси”: виробничі запаси - предмети праці, що використовуються у процесі виробничої діяльності і споживаються цим виробництвом протягом одного господарського (виробничого) циклу, після завершення якого цілком переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту.

Облік виробничих запасів є одним із основних об'єктів бухгалтерського обліку на машинобудівних підприємствах. “Жодна галузь бухгалтерського обліку не дає більш широких різночитань на практиці, чим підрахунок величини, по якій у фінансових звітах відображаються запаси” - цей вислів розпочинав в 1975 році перший варіант англійського бухгалтерського стандарту по обліку запасів SSAP 9 і підкреслював значимість розробки загальних правил по обліку даного об'єкту. Крім того, виробничі запаси є частиною оборотних засобів підприємства й, відповідно, їх вартість впливає на собівартість готової продукції та рівень рентабельності виробництва.

Машинобудівна галузь є однією з найбільш матеріаломістких. Від ступеня ефективності використання запасів залежить підвищення ефективності виробництва. Тому питання удосконалення обліку виробничих запасів в сучасних умовах господарювання надзвичайно актуальне.

Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обґрунтована їх класифікація. Загально визнаною є типова класифікація за функціональною ознакою й призначенням у виробництві. Відповідно до таких ознак запаси поділяються на основні й допоміжні. Заслуговує на увагу й класифікація виробничих запасів в залежності від їх ролі в процесі виробництва. Для цього запаси на підприємстві рекомендується класифікувати на три групи. До першої групи необхідно віднести матеріали, що постійно споживаються, від яких залежить безперервність виробничого процесу. Ті види матеріалів, які використовуються постійно, але безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції доцільно віднести до другої групи. Решту матеріалів, потреба в яких виникає епізодично, доречно віднести до третьої групи. В дисертаційній роботі наголошується на виділенні в окрему групу відходів виробництва. Адже, відходи виробництва, які в більшій частині зберегли споживчі властивості, можуть бути використані на тому ж підприємстві, але на виробництво інших виробів і можуть розглядатися як вихідна сировина.

В процесі дослідження визначені основні напрями забезпечення економного й ефективного використання наявних ресурсів. Для підвищення ефективності виробництва на машинобудівних підприємствах запропоновано впроваджувати заходи з раціонального використання виробничих запасів. Одним з таких напрямків є встановлення обґрунтованих норм витрат виробничих запасів. Автор підтримує думку окремих авторів, які вважають, що організація ефективної системи обліку та контролю за використанням виробничих запасів може бути забезпечена лише в тісному взаємозв'язку з нормуванням, аналізом і системою стимулювання економії ресурсів.

Але як в економічній літературі, так і на практиці питання обліку виробничих запасів і їх використання розглядаються найчастіше ізольовано, без зв'язку з іншими функціями управління.

Нормування використання виробничих запасів є одним із способів, який виступає активним засобом ресурсозбереження, і відповідно слугує однією з найважливіших передумов раціонального використання сировини й матеріалів в процесі виробництва. Нормування є необхідною передумовою організації обліку раціонального використання запасів і передує обліку і аналізу. Від реальності нормативних показників залежить дієвість всієї системи обліку використання матеріальних ресурсів. На машинобудівних підприємствах процесу нормування виробничих запасів повинна приділятися особлива увага. Зокрема, це стосується заготівельних цехів, де споживається основна частина виробничих запасів, і вирішується проблема раціонального використання матеріалів.

В дисертаційній роботі автором розроблені окремі організаційні напрями удосконалення процесу нормування з використанням економіко-математичних методів.

В дослідженні підкреслюється, що розрахунок норм виробничих запасів забезпечує досягнення таких цілей. По-перше, дозволяє зменшити їх загальне використання; по-друге, не дозволяє безгосподарно обходитися з матеріальними цінностями, і відповідно надає можливість підвищити ступінь ефективності їх використання; по-третє, має велике виховне значення.

В розділі 2 “Стан обліку використання виробничих запасів та шляхи його вдосконалення” проведено аналіз стану діючої практики обліку операцій з виробничими запасами.

На підставі проведеного дослідження зроблено висновок про необхідність запровадження на машинобудівних підприємствах комплексного обліку, який би охоплював всі процедури руху виробничих запасів, починаючи із складання замовлень, надходження на підприємство і закінчуючи їх споживанням на робочих місцях. Це пов'язане з тим, що однією з найважливіших передумов дієвості обліку є координація всіх видів діяльності, пов'язаних з наявністю й рухом виробничих запасів, оскільки роботи по забезпеченню виробництва сировиною і матеріалами виконуються різними функціональними службами заводоуправління (відділи матеріально-технічного постачання, бухгалтерія та ін.). В основу матеріальних потоків підприємства покладений рух матеріалів відповідно об'єктів обліку: постачальник - склад підприємства - цехова комора - виробництво.

На основі дослідження встановлено, що на підприємствах регіону найбільш поширеним є оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод, згідно якого на складах підприємства ведеться кількісно-сортовий облік руху запасів, а в бухгалтерії підприємства облік руху запасів ведеться лише в грошовому виразі. Суть оперативно-бухгалтерського методу, його раціональне зерно, полягає в систематичному контролі, який здійснюється бухгалтерією за роботою матеріально-відповідальних осіб, якістю складського обліку, станом складського господарства, як важливої передумови ефективної організації обліку запасів у виробництві. Не зважаючи на те, що даний метод має й певні недоліки: незручність виявлення помилок; більша частина облікових робіт в бухгалтерії проводиться в кінці (а частіше - після закінчення) звітного періоду, що негативно впливає на ефективність оперативного аналізу та управління. Але навіть не зважаючи на вказані недоліки, цей метод є найбільш поширеним в сучасних умовах.

Облік використання виробничих запасів починається з моменту їх відпуску у виробництво. В нормативних документах та економічній літературі вказується, що під відпуском запасів у виробництво розуміється їх видача зі складу або з цехової комори безпосередньо для виготовлення продукції, тобто відпуск їх з цехових комор на виробничі ділянки. Відпуск матеріалів на склади (в комори) розглядається як внутрішнє переміщення.

Однією з головних проблем висунутих практикою, пов'язаних з відпуском виробничих запасів, є недосконалість розрахунку лімітів. Взагалі, лімітування видачі матеріалів попереджує створення надмірних запасів і сприяє більш економному їх використанню. Порядок розрахунку ліміту виробничих запасів передбачає використання даних про норми витрат, обсяги виробничої програми і залишки запасів в цехах на кінець місяця. Однак, вивчення діяльності машинобудівних підприємств довели, що при розрахунку лімітів не враховуються дані про залишки запасів, які не використані в цеху на початок місяця. Це і зрозуміло, оскільки лімітно-забірні картки за звітний період (місяць) надходять в бухгалтерію на початку наступного, а розрахунок лімітів ведеться в звітному і документи видаються в цехи до початку виробничого процесу. Справа ще більше ускладнюється у випадку, коли з одного матеріалу планується виготовлення декількох видів продукції. Таким чином, відсутність можливості при розрахунку лімітів враховувати залишки невикористаних запасів послаблює ефективність попереднього контролю за використанням матеріалів у виробництві. Накопичення залишків невикористаних матеріалів з місяця в місяць часто призводить до негативних явищ. Покращити стан справ можливо, використовуючи для розрахунку ліміту запасів дані про залишки ліміту місяця, що слідує за попереднім (січня у березні, лютого у квітні і т.д.)

На машинобудівних підприємствах процесу лімітування, на жаль, не приділяється достатньої уваги, а тому діючий порядок лімітування відпуску виробничих запасів в цехах залишається недосконалим. Він не відображає змін виробничої програми, які дуже часто мають місце та не враховує або визначає доволі неточно фактичне використання матеріалів у минулому місяці. А в підсумку це призводить до того, що порушується основний принцип попереднього контролю за використанням матеріалів, а самі ліміти створюють лише ілюзію контролю за матеріалами.

Так, дослідження діяльності підприємств машинобудування показує, наприклад, що ліміти шихтових матеріалів хоча розробляються, і як правило, своєчасно, і на початку кожного місяця доводяться до ливарних цехів, останні отримують матеріали зовсім не у відповідності з лімітами. Протягом місяця разовий відпуск матеріалів у виробництво не фіксується в лімітних картках, а здійснюється без співставлення з лімітом по кожному виду матеріалів, які знаходяться на складі. Лише в кінці місяця, коли підраховується загальна кількість відпущених матеріалів, оформлюються екземпляри лімітних карт цеху і складу.

Оформлення відпуску матеріалів доволі трудомісткий процес через велику кількість і різноманітність первинних документів. Тому важливе значення має спрощення обліку на цій ділянці, зокрема, використовуючи засоби сучасної техніки необхідно централізовано виписувати документи на відпуск матеріалів. На підставі технологічної документації слід розраховувати необхідну кількість матеріалів для кожного цеху на місяць. Одночасно потрібно виписувати необхідну кількість первинних документів, які ще до початку місяця потрібно передати цехам для отримання матеріалів зі складів. Тому в роботі акцентується увага на важливості автоматизації обліку використання виробничих запасів. Це дозволить скоротити обсяги облікових робіт, і одночасно збільшити оперативність облікових даних, значно розширити аналітичні можливості економічної служби підприємства з метою забезпечення керівництва необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень.

У дисертації обґрунтовано особливу роль попереднього контролю в процесі обліку використання виробничих запасів. Дослідження проведені на машинобудівних підприємствах Полтавської області показали, що найбільш ефективним способом попереднього контролю за використанням виробничих запасів в цехах машинобудівних підприємств є система партіонного методу обліку розкрою металу, яка застосовується в тих випадках, коли у виробництво запускається наперед визначена партія матеріалів, із якої шляхом розкрою, нарізки або штампування виготовляється одна або декілька деталей - заготовлень. Використання методу обліку матеріалів за партіями розкрою дозволяє успішно використовувати елементи нормативного методу обліку використання матеріалів на виробництво незалежно від характеру виробництва та методів обліку витрат на виробництво. Важливою складовою методу партіонного розкрою є щоденний контроль за економним використанням виробничих запасів у виробництві.

Крім даного методу на практиці використовуються також метод документування й інвентарний метод, згідно якого в кінці тижня проводять інвентаризацію залишків невикористаних сировини й матеріалів. Метод обліку розкрою за партіями не може використовуватися самостійно, а лише в поєднанні з методом документування, що в деякій мірі збільшує трудоємність облікової роботи. Тому на питання доцільності підвищення трудоємності потрібно дати позитивну відповідь - подібне поєднання дозволяє оперативно виявляти факти нераціонального використання матеріалів і, не чекаючи складання документів на понадлімітний відпуск матеріалів, ліквідовувати або зменшувати подальше перевитрачання запасів.

До важливих проблем бухгалтерського обліку, висунутих практикою, належить вибір методики оцінки виробничих запасів при їх вибутті, від чого у більшості випадків залежить об'єктивність усієї бухгалтерської інформації. Це пов'язане з постійними змінами цін на виробничі запаси в умовах ринкових відносин. Підприємство протягом звітного періоду отримує одні і ті ж матеріали за різними цінами. Ціни на матеріали, що надійшли на початок і на кінець звітного періоду можуть суттєво відрізнятися. Кількість запасів на машинобудівному підприємстві значна, тому визначення послідовності їх використання у виробництві без певної методики ускладнено.

До того ж бухгалтерський облік на підприємствах ведеться у відповідності з припущенням, що у виробництво першими відпускаються зі складу ті виробничі запаси, які першими надійшли, що пояснюється передусім їх фізичним та моральним старінням. Однак це не завжди так. Інші підприємства можуть використовувати інші припущення. Тому виникають ситуації, коли рух вартості виробничих запасів в процесі їх обігу може як співпадати, так і не співпадати з фізичним рухом матеріалів, які придбаваються з метою використання їх у виробництві.

Звідси й виникає основна проблема, пов'язана з обліком запасів, суть якої полягає у розподілі вартості між використаними запасами та тими, що залишилися на балансі підприємства на кінець звітного періоду. (рис.1)

В роботі доведено, що оцінка виробничих запасів має першочергову важливість при визначенні суми чистого прибутку. Адже у відповідності з новими стандартами обліку, собівартість використаних запасів входить до складу собівартості реалізації, величина якої здійснює вплив на суму чистого прибутку, що відображається у “Звіті про фінансові результати”. Отримання прибутку, як ми знаємо, є головною метою діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. виробничий запас використання облік

Дослідження довели, що нові методи оцінки виробничих запасів запроваджуються підприємствами дуже повільно. Вітчизняні бухгалтери неохоче сприйняли нововведення, а тому, фактично відмовлялися запроваджувати нові методи обліку використання виробничих запасів в облікову практику підприємств. На досліджуваних підприємствах найпоширенішим методом оцінки є метод середньозваженої собівартості.

Слід зазначити, що доповненнями до Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” від 1.01.03р. були внесені зміни у процес вибору методів оцінки. Так, згідно п. 5.9 при оподаткуванні підприємства мають право застосовувати тільки два методи списання запасів на виробництво: ідентифікованої собівартості або ФІФО. Тобто Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” обмежує підприємства у виборі методів оцінки використання виробничих запасів. В бухгалтерському обліку дозволяється застосовувати будь-який із встановлених П(С)БО №9 методів оцінки запасів. Але застосовувати відразу два методи: один для податкового обліку, інший для бухгалтерського -наважиться не кожний бухгалтер. Крім того, при такому розподілі неможливо буде користуватися первинними даними бухгалтерського обліку для складання податкової звітності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Схема руху вартості виробничих запасів та розподіл витрат між запасами, що залишилися, та використаними запасами

Метод ідентифікованої собівартості на підприємствах машинобудування використовувати в силу своїх особливостей не можна. Залишається метод ФІФО. Даний метод був обраний серед усіх інших з причини того, що його застосування в умовах зростання цін впливатиме на величину оподатковуваного прибутку, при чому в бік його збільшення. Все це свідчить про те, що сьогодні дотримання принципів бухгалтерського обліку не є обов'язковим і не має такого важливого значення, як виконання вимог податкового законодавства.

В розділі 3 “Аналіз використання виробничих запасів” розкрито суть, основні принципи та методи проведення аналізу використання виробничих запасів.

В дисертаційній роботі наголошується на тому, що саме економічний аналіз є важливим інструментом пошуку внутрішньовиробничих резервів економії та раціонального використання виробничих запасів. На досліджуваних підприємствах питанням організації економічного аналізу не приділяється належної уваги. Так, великою проблемою для більшості машинобудівних заводів є відсутність спеціальних відділів економічного аналізу. Як наслідок процес проведення аналізу там або зовсім відсутній або ведеться розрізнено відділами та службами, а дуже часто і окремими службовцями, які не володіють достатніми знаннями. Крім того, жоден функціональний відділ підприємства ні матеріально, ні морально не зацікавлений у щоденному виявлені негативних відхилень, які виникають по їх прямій або опосередкованій вині. Через це мають місце навмисні помилки в результаті проведеного аналізу. Аналізом використання запасів на підприємствах повинні займатися служби нормування або комплексні бригади, які доцільно об'єднувати в самостійні відділи економічного аналізу до складу яких би входили технологи, конструктори, економісти, працівники служб нормування матеріалів, технічного контролю та матеріально-технічного постачання, представники виробничих підрозділів. Такі відділи повинні створюватися адміністрацією підприємства. Створення єдиного підрозділу, який би займався економічним аналізом взагалі і оперативним, зокрема, дозволить не лише покращити його якість, але й усунути дублювання окремих робіт, яке має місце.

Важливим моментом при організації аналізу використання виробничих запасів є те, що він повинен проводитися як по підприємству - в цілому, так і в низових ланках підприємства, тобто по окремим цехам, зокрема. Раціонального використання матеріальних ресурсів для цехів основного виробництва має особливе значення, поскільки саме в них використовується переважна частина матеріальних ресурсів і саме тут зосереджена більша частина резервів їх економії. В зв'язку з цим економічному аналізу використання матеріальних ресурсів в цехах і інших внутрішньозаводських підрозділах повинно приділятися більше уваги. Відмінною рисою аналізу використання запасів в цехах повинна стати його деталізація і глибина проведення у порівнянні з аналізом використання запасів на рівні підприємства в цілому.

Велике коло проблем організації та методики економічного аналізу виробничих запасів ще потребує подальшого дослідження та наукових розробок. В результаті проведеного дослідження було встановлено, що аналіз виробничих запасів проводиться переважно за підсумками роботи звітного періоду. Внаслідок цього резерви виявляються із запізненням, а результати аналізу не можуть бути своєчасно та ефективно використані. Крім того, застосування економіко-математичних прийомів аналізу виробничого процесу практично відсутнє.

Систематичний аналіз використання матеріальних ресурсів на підприємстві може бути забезпечений шляхом всебічного вивчення сукупності факторів, які є носіями резервів економії матеріальних ресурсів.

Одним з найбільш поширених методів аналізу використання виробничих запасів є метод динамічних рядів. Зокрема, за їх допомогою аналізуються показники загального використання виробничих запасів в цілому по підприємству, показники питомого використання різних видів матеріалів на виробництво окремих видів продукції підприємства, показники динаміки норм використання окремих видів виробничих запасів.

В дисертації обґрунтовано застосування в практиці аналітичної роботи машинобудівних підприємств методів індексного аналізу. Зокрема, за допомогою даного методу можна розрахувати індекси питомого використання кожного з видів виробничих запасів, індекси виконання норм використання виробничих запасів. Індекси можуть бути залучені для аналізу змін витрат на матеріали за рахунок окремих факторів.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів доцільно використовувати узагальнюючі і одиничні показники. В економічній літературі та в практичній діяльності до узагальнюючих показників відносять матеріалоємність продукції, матеріаловіддачу, коефіцієнт використання матеріалів. До одиничних показників відносять показник параметральної, конструктивної, технологічної матеріалоємності, коефіцієнти використання окремих видів матеріалів. В роботі рекомендовано загальноекономічні показники матеріалоємності продукції доповнювати техніко-економічними показниками, зокрема, конструктивною та параметральною матеріалоємністю.

Дослідження довели, що показник матеріалоємності в цілому розраховується на підприємствах, а от зворотному показнику матеріаловіддачі уваги приділяється набагато менше. Основним призначенням даного показника є характеристика віддачі матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривни спожитих матеріальних ресурсів. Постійне збільшення даного показника повинне стати основною метою діяльності підприємства.

Висновки