Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Автореферат

Методологія й організація обліку і аналізу діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці

Костюченко Валентина Миколаївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі обліку підприємницької діяльності ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

СОПКО Василь Васильович,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри обліку підприємницької діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

КРУПКА Ярослав Дмитрович,

Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,

декан факультету обліку і аудиту, професор кафедри обліку і контролінгу в промисловості

доктор економічних наук, професор

ШВЕЦЬ Віктор Григорович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри обліку та аудиту

доктор економічних наук, професор

ШЕВЧУК Володимир Олександрович,

Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України, перший проректор, завідувач кафедри аудиту

Захист дисертації відбудеться «_30_» травня 2008 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги 54/1, аудиторія 203.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ринкові перетворення в Україні, процеси приватизації й реструктуризації великих підприємств, а також галузевих комплексів привели до утворення груп суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та (або) організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та (або) управлінні (далі група підприємств). Група ? це материнське (холдингове) підприємство та його дочірні підприємства.

Створені у такий спосіб об'єднання підприємств суттєво впливають на економічні процеси у багатьох сферах економіки. Проте багато питань, пов'язаних з їх діяльністю, на законодавчому рівні поки що не врегульовані. Потребує розв'язання ряд методичних проблем щодо відображення у системі бухгалтерського обліку інформації, яка узагальнюється у фінансовій звітності.

З юридичного погляду, учасники групи є окремими суб'єктами господарювання, які ведуть облік діяльності та складають власну звітність. Разом з тим, між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та (або) загальних зборах чи інших органах управління дочірнього підприємства.

Досліджуючи питання обліку та аналізу діяльності групи підприємств як єдиної економічної одиниці, автор спирався на попередні теоретичні і практичні розробки в цій сфері таких вітчизняних вчених, як В. В. Бабич, І. О. Бланк, Ф. Ф. Бутинець, С. Ф. Голов, А. М. Герасимович, В. Г. Горєлкін, В. І. Єфіменко, В. М. Добровський, З. В. Гуцайлюк, З. В. Задорожний, Я. Д. Крупка, В. В. Сопко,

М. С. Пушкар, М. В. Кужельний, С. П. Лозовицький, В. Г. Швець, В.О. Шевчук, М. Г. Чумаченко, С. І. Шкарабан, Г. В. Уманців, а також таких зарубіжних учених, як П. Баркер, Дж. Бейлі, Девід М. Бішоп, С. O'Борн, Патрік А. Гохан, Френк Ч. Еванс, Дж. Лодон, К. Лодон, C. Хгартеїн, В. Ф. Палій, Б. Пешеро Петі, В. С. Плотніков, В. Д. Новодворський, С. І. Пучкова, Н. Селезньова, У. Ф. Шарп,

В. В. Скоблева, Я. В. Соколов, О. В. Соловйова, К. К. Ферріс, Стенлі Фостер Рід, Е. Хелферт, Е. С. Хендріксен, О. Д. Шеремет, І. П. Шестакова, Д. Янг та ін.

Відсутність теоретичного підґрунтя для вирішення означеного кола проблем дає підставу стверджувати про виокремлення групи підприємств (формування й діяльність) як об'єкта дослідження у вітчизняній бухгалтерській науці. Сучасні умови вимагають комплексного підходу до розв'язання проблем, пов'язаних зі створенням та функціонуванням груп підприємств в Україні, формуванням обліку, підготовкою консолідованої звітності та її аналізом, що потрібно для прийняття управлінських рішень.

Саме ці проблеми й мотиви зумовили вибір теми та цільову спрямованість цієї дисертаційної роботи. Актуальність дослідницьких ініціатив у галузі вивчення теорії і практики формування й діяльності групи підприємств як єдиної економічної одиниці та відображення їх в бухгалтерському обліку є виключно високою й об'єктивно зростатиме в подальшому. облік консолідація звіт право

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної роботи кафедри обліку підприємницької діяльності ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України за темою „Удосконалення обліку і контролю в галузях економіки” (номер державної реєстрації 0103U004766).

Особисто автором розроблено рекомендації щодо вдосконалення методик консолідації фінансових звітів підприємств, об'єднаних шляхом придбання та злиття, запропоновано методику складання консолідованих фінансових звітів у іноземній валюті та в умовах диверсифікації діяльності. Вдосконалено методику визначення звітних сегментів.

Дисертація виконана відповідно до положень Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV зі змінами і доповненнями, Закону „Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС” від 18 березня 2004 р. № 1629-ІV та Державної програми реформування системи бухгалтерського обліку в Україні із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення й обґрунтування концептуальних положень методології та організації обліку й аналізу діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці, що ґрунтуються на вітчизняних і міжнародних стандартах фінансової звітності, надання рекомендацій щодо їх практичного застосування.

Цільова спрямованість дисертації обумовила постановку та вирішення таких завдань:

– визначити концептуальні підходи до сутності об'єднання підприємств і консолідації фінансових звітів;

– проаналізувати міжнародні підходи до консолідації фінансових звітів групи підприємств, до складу якої входять материнське та його дочірні підприємства;

– дослідити економіко-правові засади створення та функціонування груп підприємств в Україні;

– проаналізувати міжнародні та вітчизняні методи обліку інвестицій у дочірні підприємства, методи обліку придбання та злиття, облік внутрішньогрупових операцій, облік частки меншості;

– опрацювати етапи консолідації фінансових звітів групи підприємств, об'єднаних методом придбання та методом злиття;

– удосконалити методологію та організацію процесу консолідації фінансових звітів групи підприємств за П(с)БО;

– удосконалити методику консолідації фінансових звітів, складених в іноземній валюті;

– розробити методику складання консолідованих фінансових звітів в умовах диверсифікації діяльності підприємств групи;

– дослідити методи фінансового аналізу консолідованої фінансової звітності;

– визначити концептуальні підходи до моделей оцінювання вартості групи з метою аналізу діяльності групи підприємств;

– визначити етапи оцінювання вартості групи методами аналізу коефіцієнтів прибутковості, дисконтування грошових потоків та економічної доданої вартості;

– обґрунтувати аналіз сегментів групи підприємств на основі консолідованих фінансових звітів;

– дослідити методологію формування і впровадження корпоративних інформаційних систем у групі.

Об'єктом дослідження є процес обліку та аналізу діяльності групи підприємств як єдиної економічної одиниці.

Предметом дослідження є теорія й методологія консолідації та аналізу фінансової звітності групи підприємств як єдиної економічної одиниці відповідно до національних і міжнародних стандартів обліку.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення явищ і процесів господарської діяльності, теорія наукового пізнання. Методика дослідження ґрунтується на принципах і положеннях теорії ринкової економіки, наукових розробках з питань сучасної ринкової економіки. У процесі дослідження використовувалися діалектичний метод (при визначенні економічної сутності групи підприємств), історичний і системний підходи (при розгляді міжнародних підходів до консолідації фінансових звітів), методи індукції й дедукції, наукової абстракції (при розробленні методик консолідації фінансових звітів за П(с)БО), порівняльних характеристик (при розгляді методів обліку придбання та злиття), економіко-статистичні методи (при розрахунку показників прибутковості, платоспроможності, ліквідності, ефективності використання активів тощо) та ін.

Важливим джерелом дослідження, його інформаційною базою стали законодавчі та нормативні документи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань економіки, інвестування, менеджменту, фінансів, планування, оцінювання, обліку й аналізу, статистична інформація, досвід роботи й практичні дані обліку та звітності холдингів України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та наданні практичних рекомендацій з методології та організації обліку й аналізу діяльності групи як єдиної економічної одиниці.

вперше:

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, необхідність її дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та публікації результатів наукового дослідження.

У розділі 1 „Теоретичні та економіко-правові засади об'єднання підприємств і формування консолідованої фінансової звітності” розкрито економічну сутність та досліджено концептуальні основи об'єднання підприємств. Проведене дослідження показало, що ключовим поняттям для визначення „об'єднання підприємств” є організаційна форма об'єднання. Одна з можливих форм об'єднання - це власне злиття двох підприємств, коли одне автоматично приймає на свій баланс усі активи та зобов'язання іншого. Друга форма - це придбання акцій підприємства, що купується з оплатою коштами, акціями або іншими цінними паперами. У цьому випадку покупець нерідко домовляється з акціонерами підприємства, що купується, на індивідуальній основі. Третя можлива форма - це придбання частини або всіх активів підприємства, що купується. Ця ситуація відрізняється від попередньої тим, що права власності на активи обов'язково переходять від продавця до покупця, а кошти виплачуються підприємству, що купується, як юридичній особі, а не безпосередньо її акціонерам.

За характером впливу організаційних форм на структуру об'єднань можна виділити такі типи об'єднань:

1) юридичне об'єднання, за якого активи та зобов'язання одного підприємства передаються іншому підприємству і перше підприємство ліквідується або активи та зобов'язання обох підприємств передаються новому підприємству, а обидва попередні підприємства ліквідуються;

2) економічне об'єднання, за якого підприємства після об'єднання залишаються самостійними юридичними одиницями. Придбане підприємство набуває статусу дочірнього підприємства, а підприємство-покупець стає материнським. У результаті економічного об'єднання утворюється група підприємств.

Підставою для складання консолідованих фінансових звітів є наявність контролю. Консолідація фінансових звітів передбачає об'єднання окремих фінансових звітів двох і більше підприємств, з яких одне підприємство контролює інші. Фундаментальним концептуальним питанням є таке: чи у формі консолідованих звітів окреслюються право власності контролюючого підприємства ? економічної одиниці, чи активи і зобов'язання економічної одиниці відображаються як єдине ціле. Дослідження показало, що основу консолідації фінансової звітності складають дві теорії капіталу: теорія права власності та теорія господарської одиниці.

Згідно з теорією права власності, у звітності виділяється право власності на економічну одиницю власника - контролюючого акціонера групи, зазвичай, це акціонери материнського підприємства. Таким чином, у звітності відокремлюються або виключаються частки в капіталі меншості акціонерів, а в консолідованих фінансових звітах показується основна частка акціонерів материнського підприємства (концепція пропорційної консолідації).

Згідно з теорією господарської одиниці, у звітності виділяються активи і зобов'язання економічної одиниці, подається підсумок взаємовідносин корпоративних одиниць і частка меншості акціонерів як складова капіталу власників. За теорією господарської одиниці у консолідованих фінансових звітах відображаються всі сторони, які мають частки в економічній одиниці (концепція консолідації господарської одиниці).

Теорії капіталу, права власності та господарської одиниці є основою для окремих альтернативних концепцій консолідованих фінансових звітів. Найбільш наближеним до поточної облікової практики є „гібрид” концепцій пропорційної консолідації та господарської одиниці, який називають концепцією консолідації материнського підприємства. Відповідно до концепції консолідації материнського підприємства, консолідована звітність групи складається з активів та зобов'язань материнського підприємства та всіх активів і зобов'язань дочірніх підприємств, а також частки меншості, що класифікується як зобов'язання.

Проаналізовано міжнародні підходи до об'єднання підприємств та консолідації їх фінансової звітності, визначені у Директивах ЄС та Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). На даний час Директиви 83/349/ЄЕС та 78/660/ЄЕС не встановлюють уніфікованих правил складання консолідованої звітності, а лише визначають мінімальні вимоги щодо порядку складання консолідованих звітів, обсягу, оцінювання та подання інформації в консолідованому балансі, консолідованому звіті про прибуток і збиток, а також у примітках до консолідованих фінансових звітів. Держави - члени ЄС можуть визначати додаткові, більш деталізовані правила подання та розкриття інформації в консолідованій фінансовій звітності.

Директиви не забезпечили рівня прозорості фінансової інформації, необхідного для розвитку внутрішнього ринку у сфері фінансових послуг. У зв'язку з цим стратегічним напрямом подальшого розвитку правовідносин у сфері бухгалтерського обліку, зокрема подання консолідованої звітності, є застосування МСФЗ для складання консолідованих фінансових звітів товариств, цінні папери яких допущені до лістингу на фондових біржах країн - членів ЄС, починаючи з січня 2005 року, та подальше узгодження Директив із положеннями МСФЗ.

У дисертації проаналізовано законодавчі акти, які визначають та регулюють порядок створення і функціонування об'єднань підприємств в Україні. Визначено, що у законодавстві про холдингові компанії однакові терміни мають різне значення (наприклад, холдингове підприємство) і різні терміни використовуються для визначення одного об'єкта (наприклад, дочірнє підприємство і корпоративне підприємство; контрольний пакет акцій та холдинговий корпоративний пакет акцій тощо). Внаслідок такої ситуації компанія продовжує називатися холдинговою навіть за відсутності у її складі дочірніх підприємств. Результати дослідження показують, що Українська державна акціонерна холдингова компанія „Укрпапірпром”, яка визначена як холдингова компанія, володіє лише несуттєвими частками і паями у статутному капіталі інших підприємств.

Порівняння термінів, які використовуються в правовій базі, свідчить про різне їх тлумачення в законодавстві України про холдингові компанії та нормативних актах з бухгалтерського обліку. Йдеться про такі терміни, як об'єднання підприємств, контроль, асоційовані підприємства тощо. Різні терміни використовуються для визначення одного об'єкта (наприклад, проста залежність і суттєвий вплив). Терміни, які використовуються в нормативних актах з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не мають відповідних аналогів у правовому полі. Зокрема йдеться про такі терміни, як злиття, придбання, група. Проведене дослідження свідчить про те, що „Автомобільна компанія „Укртранс”, маючи частки в капіталі інших підприємств понад 99% (таких підприємств дев'ять), відображає такі інвестиції як інвестиції в асоційовані підприємства. Такі розбіжності в нормативних актах спричиняють ускладнення при веденні обліку та складанні фінансової звітності учасників і консолідованої звітності групи як єдиної економічної одиниці та потребують негайного узгодження. З огляду на це нагальним стає питання застосування принципу превалювання сутності над формою.

У розділі 2 „Методологія обліку операцій юридичної особи та її дочірніх підприємств: міжнародний досвід і практика України” розкрито принципи та методи обліку інвестицій у дочірні підприємства відповідно до Директив ЄС, МСФЗ та П(с)БО. Визначено, що методи оцінювання інвестицій у дочірні підприємства, передбачені національними П(с)БО, не відповідають ні МСФЗ, ні правилам, визначеними Директивами. Зокрема згідно з Директивами, підприємство, яке складає консолідовану звітність, має застосовувати ті самі методи оцінювання, які воно використовує для складання своєї річної звітності. Проте держава - член ЄС може вимагати або дозволяти для складання консолідованої звітності використовувати інші методи оцінювання.

Відповідно до законодавчих вимог різних держав - членів ЄС, інвестиції в дочірні підприємства можуть оцінюватися за собівартістю, на основі альтернативних методів оцінювання (відновною, переоціненою вартістю, за нижчою із собівартості або чистої реалізаційної вартості).

Положеннями МСФЗ передбачено застосування різних методів для обліку інвестицій у дочірні підприємства в окремих фінансових звітах. Зокрема метод собівартості та справедливої вартості. Метод участі в капіталі для оцінювання інвестиції в дочірні підприємства не застосовується ні з метою складання консолідованих фінансових звітів, ні з метою підготовки окремих фінансових звітів.

Обґрунтовано доцільність відмови від застосування методу участі в капіталі для обліку інвестицій у дочірні підприємства, оскільки цей метод надає користувачам певну інформацію про прибуток та збиток, зміни в складі власного капіталу об'єкта інвестування, подібну до тієї, яку надає консолідація, і така інформація відображається у фінансових звітах економічного суб'єкта господарювання інвестора.

У дисертаційній роботі визначено сутність методу обліку придбання та злиття. Метод обліку придбання передбачає розгляд об'єднання з точки зору перспективи підприємства, що об'єднується, яке визначається як покупець. Покупець придбаває чисті активи і визнає придбані (прийняті) активи, зобов'язання і непередбачені зобов'язання, включаючи ті, що спочатку не визнавалися підприємством, яке купують. Ця операція не впливає на оцінку активів і зобов'язань покупця, не приводить до виникнення будь-яких додаткових активів чи зобов'язань у покупця, оскільки вони не є об'єктами операції купівлі. У випадку злиття розглядається ситуація, коли материнське підприємство укладає угоду з іншим підприємством, унаслідок чого їх інтереси об'єднуються, проте материнське підприємство не є покупцем іншого підприємства.

У дисертації доведено, що застосування методу обліку придбання передбачає виконання певних кроків: визначення покупця, визначення вартості об'єднання підприємств та розподіл (на дату придбання) вартості об'єднання на придбані активи і зобов'язання, а також прийняті непередбачені зобов'язання.

З'ясовано основні відмінності у методах обліку об'єднання підприємств (бізнесу) за П(с)БО і МСФЗ. Ці відмінності стосуються: методів обліку об'єднання (відмови від застосування методу обліку злиття); оцінювання визнання придбаних активів і зобов'язань (визнаються нематеріальні активи і непередбачені зобов'язання); обліку гудвілу (амортизація не нараховується, тестування на зменшення корисності здійснюється не рідше одного разу на рік) та негативного гудвілу (невідкладне визнання в звіті про фінансові результати); частки меншості (визначення на основі справедливої вартості ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань); розкриття інформації в примітках до консолідованої звітності.

З метою складання консолідованих фінансових звітів розглянуто методологію обліку поетапного та зворотного придбання.

Кожного разу, коли пов'язані сторони здійснюють продаж товарно-матеріальних цінностей або надання грошових коштів один одному, окремі підприємства розкривають вплив цих операцій на активи та зобов'язання, прибутки та збитки, відображені в звітах учасників. Під час підготовки консолідованих фінансових звітів показники фінансових звітів юридичних одиниць додаються. Отже, консолідовані фінансові звіти включають не лише результати групи в рамках операцій із зовнішніми сторонами (тобто за межами групи), а й результати операцій у межах групи. Для усунення подвійного впливу на статті активів, зобов'язань, доходів та витрат при складанні консолідованих фінансових звітів автором обґрунтована доцільність та запропонована методика врахування й коригування таких внутрішньогрупових операцій як: продаж запасів; продаж необоротних активів; визнання прибутків (збитків) у разі продажу активу, який підлягає амортизації; переведення активу зі складу запасів до складу необоротних активів; переведення активу зі складу необоротних активів до складу запасів; внутрішньогрупові послуги; внутрішньогрупові запозичення; внутрішньогрупові дивіденди, оголошені й сплачені після придбання.

Автором запропонована методика визначення частки меншості в капіталі дочірнього підприємства для складання консолідованих фінансових звітів. Розрахувати частку меншості в капіталі на звітну дату можна за допомогою трьох кроків: визначення частки меншості в капіталі дочірнього підприємства на дату придбання; визначення частки меншості у зміні капіталу дочірнього підприємства між датою придбання і початком звітного періоду, для якого готується консолідована фінансова звітність; визначення частки меншості в змінах капіталу дочірнього підприємства за поточний період.

Для обліку частки меншості під час складання робочої таблиці запропоновано відкрити тимчасовий рахунок „Частка меншості”, який може мати такі субрахунки: „Частка меншості у прибутках (збитках)” та „Частка меншості у чистих активах”.

Обґрунтовано доцільність коригування частки меншості на внутрішньогрупові операції з такими активами, як запаси, необоротні активи, які підлягають амортизації.

Однією з особливостей складної структури дочірнього підприємства, за якої материнське підприємство (М) має частку в дочірньому підприємстві, що саме є материнським підприємством іншого дочірнього підприємства, є потреба класифікувати частку меншості володіння дочірніх підприємств на пряму частку меншості (ПЧМ) та непряму частку меншості (НЧМ).

У дисертації обґрунтовано, що слід розрізняти послідовні та непослідовні придбання. Послідовним придбанням є таке придбання, за якого материнське підприємство „М” купує частки в дочірньому підприємстві „Д₁” до того, як підприємство „Д₁” купує свої частки в підприємстві „Д₂”, або обидва придбання здійснюються на одну дату. Непослідовне придбання - це таке придбання, за якого підприємство „Д₁” купує свої частки в підприємстві „Д₂” раніше, ніж підприємство „М” купує свої частки в підприємстві „Д₁”. У цьому випадку одним з активів підприємства „Д₁” є частка в підприємстві „Д₂” і на справедливу вартість чистих активів підприємства „Д₁” впливає справедлива вартість чистих активів підприємства „Д₂”.

Автором запропонована методика визначення частки меншості для складної структури дочірнього підприємства, яка враховує послідовність здійснення придбання. Основними правилами визначення частки меншості за умови послідовного придбання слід вважати такі:

1) пряма частка меншості є пропорційною часткою всіх складових капіталу, відображених дочірнім підприємством, - залишок капіталу включатиме суми до придбання і після придбання;

2) непряма частка меншості пропорційна лише частці капіталу дочірнього підприємства після придбання;

3) загальна частка меншості консолідується.

Проблемою непослідовного придбання є те, що, по відношенню до придбання частки підприємства „Д₁” підприємством „М”, один з активів підприємства „Д₁” є часткою в підприємстві „Д₂”. Тобто, коли підприємство „М” розглядає справедливу вартість компенсації, сплаченої за частки підприємства „Д₁”, воно розглядає не лише вартість підприємства „Д₁”, а й вартість підприємства „Д₂”.

У розділі 3 „Методологічні основи та організація процесу консолідації фінансових звітів” розкрито методологію консолідації фінансових звітів (балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал). Група не є юридичною одиницею, відокремленою від її учасників. Отже, група не матиме встановленого законодавством окремого самостійного обліку. Фінансові звіти групи мають базуватися на комплекті звітів, складених для узагальнення фінансових звітів групи підприємств. Як правило, це означає підготовку робочої таблиці.

У МСБО 27 „Консолідовані та окремі фінансові звіти” та П(с)БО 20 „Консолідована фінансова звітність” дату, на яку складається перший комплект консолідованої фінансової звітності, не визначено.

Автор обґрунтовує доцільність складання першого комплекту консолідованої фінансової звітності на дату придбання на підставі того, що материнське підприємство відображає свою інвестицію в дочірнє підприємство на дату придбання за собівартістю придбання (об'єднання), яка еквівалентна справедливій вартості сплаченої компенсації. Якщо вартість придбання (об'єднання) перевищує частку покупця в справедливій вартості чистих активів об'єкта придбання, визнається гудвіл. Якщо частка покупця в справедливій вартості чистих активів об'єкта придбання перевищує вартість придбання, то визнається негативний гудвіл. На дату придбання необхідно визнати ідентифіковані активи і зобов'язання дочірнього підприємства за справедливою вартістю. Згідно з МСФЗ 3 „Об'єднання бізнесу”, таке визнання може привести до визнання активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань, які не знайшли відображення в облікових записах дочірнього підприємства. Наприклад, об'єднання бізнесу може привести до визнання нематеріальних активів, які не можна було визнавати в обліку дочірнього підприємства. Якщо материнське підприємство отримало контроль не над усіма чистими активами об'єкта придбання, на дату придбання слід визнати частку меншості.

Оскільки під час складання консолідованого балансу в МСФЗ 3 „Об'єднання бізнесу” та П(с)БО 19 „Об'єднання підприємств” не визначено, чи оцінювання активів дочірнього підприємства на дату придбання має бути здійснене в робочій таблиці для консолідації, чи в записах дочірнього підприємства, автором запропоновано більшість записів робити в рамках коригувань до робочої таблиці з таких причин: коригування для активів, таких як гудвіл і запаси, не дозволяються в дійсних записах дочірнього підприємства. Гудвіл не дозволено переоцінювати, оскільки це буде сума до визнання внутрішньогенерованого гудвілу, тоді як запаси не можуть бути записані до суми, яка перевищує собівартість; переоцінювання необоротних активів в облікових записах дочірнього підприємства означає, що дочірнє підприємство застосовує модель переоцінювання для цих активів.

Для підприємств, які оцінюють активи за собівартістю, активи дочірнього підприємства мають бути переоцінені в робочій таблиці для консолідації.

У дисертації визначено, що певні типи операцій можуть бути причиною змін у записах після дати придбання, а саме: знецінення гудвілу; зміни в оцінці об'єднання; дивіденди, оголошені або сплачені дочірнім підприємством до придбання; розподіл нерозподіленого прибутку до придбання.

У будь-який визначений звітний період деякі з цих операцій виявляться здійсненими в попередніх періодах, а деякі матимуть місце у звітний період. Записи до придбання за звітний період включатимуть поєднання записів до придбання на початок звітного періоду (записи до придбання на дату придбання скориговані на вплив усіх змін у капіталі до придбання на початок звітного періоду) і записів, пов'язаних зі змінами в капіталі до придбання поточного періоду.

Автор обґрунтовує доцільність урахування під час складання консолідованого звіту про фінансові результати кількох важливих моментів, які впливатимуть на процес підготовки звіту: придбання дочірнього підприємства впродовж року; внутрішньогрупового продажу запасів, їх залишків і нереалізованого прибутку; внутрішньогрупового продажу активів, інших, ніж запаси; частки меншості.

Консолідований звіт про рух грошових коштів групи, на думку автора, має охоплювати лише грошові потоки, зовнішні по відношенню до групи. Під час підготовки звіту про рух грошових коштів групи слід розглянути такі питання: внутрішні грошові потоки; дивіденди, сплачені за межі групи; грошові потоки асоційованих підприємств, які обліковуються методом участі в капіталі; грошові потоки, які виникають унаслідок придбання і продажу дочірніх підприємств.

У дисертаційній роботі автором запропоновано методики поетапного складання консолідованих фінансових звітів підприємств, об'єднаних методом придбання та злиття за допомогою робочої таблиці.

Важливими елементами запропонованих методик є окреслення послідовності процедур консолідації та врахування внутрішньогрупових операцій „знизу-вгору” та „згори-вниз” під час визначення окремих показників у процесі підготовки фінансових звітів окремих підприємств до консолідації та безпосередньо консолідації фінансових звітів.

Материнське підприємство може мати дочірні підприємства, які здійснюють свою діяльність в іншій країні. У більшості випадків фінансові звіти зарубіжного дочірнього підприємства підготовлені у валюті іншої країни. Щоб фінансові звіти, які відображають операції в іноземній валюті, були включені до консолідованих фінансових звітів материнського підприємства, треба перевести такі звіти у валюту, яка використовується материнським підприємством для консолідації.

З метою гармонізації методів переведення фінансових звітів в іноземній валюті у валюту звітності материнського підприємства та забезпечення зіставності показників консолідованих фінансових звітів автором опрацьовано методики консолідації з використанням валютних курсів за методом поточного курсу (чистої інвестиції), згідно з яким функціональною валютою є місцева іноземна валюта, та консолідації фінансових звітів із використанням валютних курсів за часовим методом, згідно з яким функціональною валютою є валюта материнського підприємства. Обґрунтовано й розкрито методику процесу консолідації звіту про рух грошових коштів із використанням валютних курсів.

З огляду на те, що з метою зменшення ризику, досягнення кращих позицій на ринку, отримання більших прибутків шляхом розширення асортименту продукції, збільшення кількості потенційних покупців група диверсифікує свою діяльність, у розділі обґрунтовано методичні підходи до підготовки консолідованих фінансових звітів таких груп підприємств.

У роботі запропоновано два альтернативних підходи до складання консолідованої фінансової звітності групи з диверсифікованими видами діяльності дочірніх підприємств: складання єдиного комплекту консолідованих фінансових звітів групи, до складу якої входять дочірні підприємства з різними видами діяльності (передбачає, насамперед, поєднання статей форми фінансової звітності суб'єктів господарювання та переведення статей фінансових звітів дочірнього підприємства, діяльність якого відмінна від діяльності інших учасників групи, у статті фінансових звітів материнського підприємства) та подальша консолідація узгоджених фінансових звітів учасників групи.

У розділі 4 „Методологія оцінювання вартості й аналізу діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці” увага зосереджена на методах фінансового аналізу консолідованої фінансової звітності та методиках оцінювання вартості юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Автором визначено, що як і у випадку окремого підприємства, найпоширенішими напрямами аналізу консолідованої фінансової звітності є горизонтальний аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, аналіз трендів, аналіз коефіцієнтів.

Вибір методів аналізу консолідованої фінансової звітності, зокрема відповідних коефіцієнтів, залежить від суб'єкта аналізу та його мети. Суб'єктами аналізу є користувачі консолідованої фінансової звітності, які мають прямий або непрямий інтерес до діяльності материнського підприємства та його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Також у дисертаційній роботі з'ясовано, що консолідованій фінансовій звітності властиві певні недоліки щодо розкриття інформації (підприємства - учасники групи, які мають поганий фінансовий стан, можуть бути об'єднані з тими підприємствами, фінансовий стан яких задовільний; зобов'язання, відображені в консолідованій звітності, в цілому не забезпечені всіма активами підприємства тощо).

На думку автора, в умовах сьогодення уявлення про консолідовані фінансові звіти материнської (холдингової) компанії та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці має формуватися на підставі різних моделей оцінювання вартості групи. Оцінювання вартості групи є одним з основних аспектів фінансового аналізу. Його мета та завдання полягають у тому, щоб визначити реальну вартість активів, які будуть обумовлювати грошові потоки в майбутньому.

Одним із загальноприйнятих коефіцієнтів оцінювання вартості групи є коефіцієнт відношення ціни до прибутку (Price to Earnings, P/E). Цей коефіцієнт застосовується для оцінювання вартості групи тому, що він дає змогу оцінити прибутковість групи і сьогодні, і на перспективу та не вимагає складання прогнозів (проформи), що дає можливість заощадити час.

Найбільшого поширення набув такий критерій оцінювання вартості, як показник співвідношення ринкової ціни простої акції до отриманого на неї прибутку за останній звітний період:

Для розрахунку коефіцієнта прибутковості співвідношення ціни до прибутку можна застосувати методику, сутність якої полягає в послідовному виконанні таких кроків.

Крок 1. Визначення групи підприємств, окремого підприємства, які порівнюються з оцінюваною групою за видами продукції (товарів, послуг), що випускається, та ризиками.

Крок 2. Розрахунок середнього коефіцієнта Р/Е для групи відібраних підприємств.

Крок 3. Визначення очікуваної вартості акцій оцінюваної групи підприємств шляхом знаходження добутку середнього коефіцієнта Р/Е порівнюваної групи та EPS оцінюваного об'єкта.

Застосування оціночних коефіцієнтів - мультиплікаторів прибутковості для визначення можливої вартості об'єднання підприємств - групи „АВС” на кінець 2004 року наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Вартість групи „АВС” (визначена за методом аналізу коефіцієнтів прибутковості)

Для визначення вартості групи „АВС” розглядались аналогічні кондитерські підприємства, акції яких котируються на різних фондових ринках: „Ulker Gida Ve Ticaret” (Туреччина), „Gloetta Fazer” (Швеція), „Orion Corp” (Словаччина), „Kent Gida Maddeleri Sanayi” (Туреччина), „Pan Malaysia Corporation” (Малайзія), „Zaklady Przemyslu Cukiernicz” (Польща), „Appolo Food Holdings” (Малайзія), „Mieszko” (Польща), „Jurtzenk” (Польща), „Красный Октябрь” (Росія).

Для аналізу обрано період 2003?2005 рр. У результаті аналізу визначено, що

для аналогічних підприємств коефіцієнт відношення вартості групи до доходу від реалізації (CV/Sales) за визначений період має значення 1,18?1,22; відношення вартості до прибутку до виплати процентів, податків і амортизації (CV/EBITDA) - 5,1?9,8; відношення вартості власного капіталу групи до чистого прибутку (СV/NI) - 10,6?19,9. Відповідні показники оцінюваної групи “АВС” наведено в табл. 2.