Облік розрахунків з підприємницької діяльності сільськогосподарських формувань

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. В умовах ринку господарська діяльність суб'єктів агропромислового виробництва набуває підприємницького характеру. Невід'ємною умовою підприємництва є розвинені відносини власності, виробництво конкурентноздатних товарів, приватне договірне право, розвиток міжнародної торгівлі та інших видів економічної діяльності.

Обмін у підприємницькій діяльності відбувається за допомогою розрахунків, облік яких недостатньо вивчений і не набув розвитку, адекватного до потреб ринкової економіки. Державу як суб'єкта макроекономічного управління процесами обміну з економіки та регулювання розрахунків вилучено. Створені комерційні банки суттєво послабили контроль за дотриманням економічними агентами розрахункової дисципліни. Опортунізм в обмінних операціях, що притаманний економікам ринкових країн, став складовою в характеристиці розрахунків з підприємницької діяльності безпосередньо в АПК та сільському господарстві України. Він зумовлює зростання негативних трансакційних витрат і створює кризовий стан економіки.

Одним із ймовірних шляхів зміцнення фінансового становища підприємств є контроль за фактичним станом їх розрахунків, динамікою дебіторської та кредиторської заборгованості, виявлення фактів навмисного спотворення облікових даних суб'єктами господарських зв'язків. Таким чином, важливого значення набувають питання законності обмінних операцій, їх доцільності, документальної обґрунтованості та правильності відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Все це вимагає дослідження дієвості бухгалтерського обліку і контролю за дотриманням платіжної дисципліни економічними агентами, причин незабезпечення ними своєчасних і повних розрахунків.

Загальні положення методології й організації обліку та контролю розрахунків висвітлено у працях деяких зарубіжних авторів (А. Велш Глен, Г. Деніел Шорт, Б. Нідлз, Я.В. Соколов, Е.С. Хендріксен, Л.І. Хоружій); вітчизняних вчених (М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Ю.А. Кузьмінський, М.Ф. Огійчук, Л.К. Сук, В.О. Шевчук) та інших науковців, проте в аграрному секторі економіки дану проблему лише розпочинають досліджувати (М.Я. Дем'яненко, Г.Г. Кірейцев). Однак, питання раціональної побудови системи обліку і контролю розрахунків висвітлені ще недостатньо.

Дисертаційні дослідження за вказаною тематикою проводились у галузях торгівлі (Л.М. Гавриловська, 2001 р.; О.А. Шевчук, 2001 р.), промисловості (С.Л. Береза, 2003 р.; І.О. Власова, 2005 р.; О.М. Петрук, 2000 р.; К.С. Сурніна, 2002 р.), сільського господарства (Т.Є. Дугар, 2005 р.; С.М. Колотуха, 1998 р.; О.Т. Левандівський, 1997 р.).

Поряд з тим, додаткового осмислення потребує ряд питань, пов'язаних із зростанням ролі розрахунків як важливішого об'єкта обліку і контролю підприємницької діяльності. Серед них: питання обліку договірних зобов'язань і прав; порядку нарахування резерву сумнівних боргів та списання безнадійної заборгованості; створення умов покращення облікової інформації та приведення її у відповідність до потреб зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Потребують також розв'язання проблеми класифікації розрахунків, з метою побудови раціональної системи їх обліку та контролю як інструменту управління обміном у підприємницькій діяльності.

Науково-теоретична і практична значимість вказаних питань обумовила вибір теми дисертаційного дослідження та визначила його основні завдання.

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних і методологічних положень та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення організації та методики обліку і контролю розрахунків з підприємницької діяльності сільськогосподарських формувань.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження сформульовано наступні завдання:

- узагальнити та систематизувати існуючі підходи щодо класифікації розрахунків;

- визначити економічну сутність категорій “розрахунок”, “платіж”, “форми розрахунків”, “суттєві умови господарського договору” та дослідити їх вплив на порядок відображення господарських операцій з обліку розрахунків;

- виявити напрями підсилення позитивного впливу держави на процес регулювання та обліку розрахунків;

- визначити порядок відображення господарських договорів товарного змісту на позабалансових рахунках обліку;

- удосконалити методику нарахування резерву сумнівних боргів;

- встановити придатність первинної документації з реалізації сільськогосподарської продукції для забезпечення своєчасного обліку доходу та уточнити діючий порядок документування господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції;

- розробити заходи щодо підвищення ефективності системи внутрішнього контролю розрахунків з підприємницької діяльності;

- сформулювати основні вимоги щодо автоматизації обліку розрахунків та розробити механізм адаптації методів бухгалтерського обліку розрахунків до використання сучасних інформаційних систем.

1. Теоретичні основи організації, обліку та контролю розрахунків з підприємницької діяльності

Досліджено методологічні основи, принципи розвитку розрахунків, узагальнено світовий досвід регулювання та обліку розрахункових відносин в умовах ринку, визначено місце і роль розрахунків у загальній моделі організації обліку.

У результаті теоретичного осмислення проблеми обліку розрахунків зроблено висновок, що сучасний підхід до формулювання сутності розрахунків повинен базуватися на розумінні їх економіко-правового змісту.

Якісний аналіз категорій “розрахунок”, “платіж”, “форми розрахунків” “платіжні інструменти розрахункових операцій” показав, що існують різні підходи у їх тлумаченні.

Форми розрахунків і платіжні інструменти розрахункових операцій - взаємозалежні поняття, але їх не можна ототожнювати.

З розвитком ринкових відносин в Україні відбулися концептуальні зміни у системі розрахунків. Це пов'язано, в першу чергу, із введенням в дію вексельної форми розрахунків. Платіжним інструментом вексельної форми розрахунків є фінансовий інструмент - вексель.

Отже, платіжними інструментами розрахункових відносин можуть бути також фінансові інструменти, що призводить до виникнення певних особливостей стосовно об'єктів обліку в розрахунках, а саме: фінансові інструменти, на відміну від розрахунково-платіжних документів, є самостійними об'єктами бухгалтерського обліку. Використання фінансових інструментів в розрахунках надає підприємствам більш широкі можливості у прийнятті рішень щодо забезпечення своєчасного виконання зобов'язань.

В результаті проведених досліджень уточнено поняття “форма розрахунку”, “розрахунок”, “платіж”. Форма розрахунку - це спосіб виконання зобов'язань, що характеризується сукупністю елементів, здатних вплинути на облікове відображення господарської операції (грошова/безгрошова, готівкова/безготівкова, використання конкретного платіжного інструмента та спосіб оплати).

Спосіб оплати передбачає дотримання певних умов при визначенні строків розрахунку і може мати наступний вираз: оплата після одержання продукції; часткова передоплата; повна передоплата.

При умові застосування специфічних форм розрахунку (залік взаємних зобов'язань, бартер) відбувається різке скорочення руху грошових коштів у процесі обміну. Цим обумовлюється авторський підхід щодо визначення понять “розрахунок” та “платіж” шляхом їх співвідношення як загального та часткового.

Розрахунок у підприємницькій діяльності - це погашення зобов'язань одного підприємства перед іншим. Платіж - спосіб погашення зобов'язань, що передбачає використання грошових коштів при здійсненні розрахунку.

Однією із складових механізму державного регулювання розрахунків є відновлення на принципово новій основі виробничих зв'язків між ланками агропромислового комплексу. Важливим при цьому є створення дієвого механізму розподілу прибутку. У цьому напрямку пропонується запровадження окремого обліку заготівельними та переробними підприємствами сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки, що спрямовується на експорт. Розподіл прибутку від зовнішньоекономічної діяльності доцільно проводити пропорційно до акціонерного капіталу сільськогосподарських підприємств у власності переробних.

У практичній діяльності підприємств досить часто трапляється так, що розрахунки за товарними операціями не співпадають за часом. Цим пояснюється виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості. Важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості в Україні визначені П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” і передбачають її відображення у балансі за чистою реалізаційною вартістю (за вирахуванням резерву сумнівних боргів).

В ході дослідження проведено критичний аналіз вітчизняних та зарубіжних методів обчислення величини резерву сумнівних боргів. Найбільш зручним для облікових цілей є метод визначення величини резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості. Зважаючи на те, що резерв сумнівних боргів є прогнозованою величиною, яка підлягає відображенню в обліку з подальшим її коригуванням, автор спростовує необхідність виконання складних розрахунків щодо обчислення коефіцієнта сумнівності. У цьому напрямку пропонується використовувати метод припущення щодо відсотку сумнівних боргів за кожною класифікаційною групою (табл. 1).

Таблиця 1. Коефіцієнти сумнівності за дебіторською заборгованістю

Позитивним досягненням іноземних шкіл бухгалтерського обліку є використання методу знижок у товарних розрахунках, облік інфляційних явищ, визнання договору об'єктом обліку. В теорії вітчизняного обліку ці питання є дискусійними та недостатньо висвітлені, а тому відкривають перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

2. Оцінка стану обліку розрахунків аграрних підприємств

Здійснено аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств Полтавської області у динаміці за 2002-2004 рр. Проведені обчислення вказують на низький рівень фінансової стійкості ряду досліджуваних підприємств (на 1 грн. запасів нестача джерел їх формування в середньому складає 0,34 грн.). “Непривабливість” сільськогосподарських підприємств для постачальників товарно-матеріальних цінностей та кредиторів пояснюється негативною характеристикою показників їх платоспроможності та ліквідності. Тому важливим питанням є дослідження поведінки економічних агентів, причин виникнення невиправданої кредиторської та дебіторської заборгованості, удосконалення обліку та контролю розрахунків з метою одержання своєчасної та достовірної інформації для підсилення управлінського впливу на дотримання економічними агентами розрахункової дисципліни.

В ринковому середовищі підприємницька діяльність будується на системі укладених договорів постачання та продажу продукції (робіт, послуг). Проведене анкетування головних спеціалістів сільськогосподарських підприємств свідчить про відсутність юридичної служби (штатного юридичного працівника), чим обумовлюється низька якість оформлення господарських договорів, не налагодженість претензійної роботи.

У сучасних умовах економічних відносин між агентами господарський договір стає важливішим об'єктом контролю та регулювання обліку діяльності підприємств. Цим обумовлюється необхідність його перетворення на зобов'язання, що відповідає критеріям “неухильності”, тобто зобов'язання, якого не можна уникнути без сплати його повної вартості (або вартості, збільшеної на розмір відповідних санкцій). Тому при укладанні господарського договору особливу увагу необхідно приділяти його суттєвим умовам. Головними ознаками суттєвості господарського договору як об'єкта бухгалтерського спостереження є його предмет, ціна, форма розрахунку та санкції при опортуністичній поведінці або порушенні умов договору.

Таким чином, суттєві умови - це перелік окремих ознак господарського договору, що виражають інтереси його укладачів та сукупність яких здатна забезпечити перебіг від можливості у дійсність.

Визнання господарського договору об'єктом бухгалтерського обліку потребує розробки способів його відображення у обліковій системі. В зв'язку з цим пропонується ведення обліку господарських договорів товарного змісту на рахунках позабалансового обліку “Договірні зобов'язання” та “Договірні права” з моменту набуття договором юридичної сили. Головною особливістю, яка визначає прийоми та методи відображення господарських договорів на позабалансових рахунках, є врахування такої умови договору, як спосіб оплати: повна передоплата, часткова передоплата, оплата після одержання продукції (табл. 2).

Подальші позабалансові операції необхідно реєструвати одночасно зі змінами майнового та фінансового стану підприємства, що виникають внаслідок виконання сторонами договірних зобов'язань, і є підставою для бухгалтерських записів на рахунках 361 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 681 “Розрахунки за авансами одержаними”, 631 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 371 “Розрахунки за авансами виданими”.

Аналіз стану розрахунків сільськогосподарських підприємств Полтавської області проводився за двома напрямками - дослідження дебіторської та кредиторської заборгованості, що випливає із двостороннього методу відображення розрахунків у фінансовій звітності. В структурі кредиторської заборгованості вищезгаданих підприємств найбільшу питому вагу складає заборгованість за матеріали виробничого призначення, роботи (послуги) - середнє значення цього показника по господарствах Великобагачанського району - 57%, Диканського району - 53%, Карлівського - 21 відсоток. Ситуація ускладнюється постійною наявністю простроченої дебіторської заборгованості (близько 75% її загальної вартості).

В дисертаційній роботі систематизовано результати аналізу дебіторської заборгованості сільськогосподарських підприємств у розрізі рівнів ліквідності за даними бухгалтерського обліку та проведено розрахунок втрат вартості такої заборгованості за досліджуваний період.

Встановлено, що у розрахунку на одне підприємство сума втрат від знецінення вартості простроченої дебіторської заборгованості внаслідок інфляції в середньому за рік складає близько 8-12 тис. грн.

Такі втрати спричиняють викривлення даних про фактичне становище підприємства та ліквідність його засобів. Разом з тим вони не знаходять відображення на бухгалтерських рахунках та у фінансовій звітності, але потребують обліку, що випливає із концепції майбутньої та теперішньої вартості грошей.

Таблиця 2. Порядок відображення договірних відносин на позабалансових рахунках

Обліковані суми втрат економічної вигоди є підставою для визначення розміру санкцій при опортуністичній поведінці або порушенні умов договору економічними агентами. Зростання втрат економічної вигоди сільськогосподарських підприємств зумовлюється також існуванням проблеми невідпрацьованого документообороту операцій з реалізації продукції.

При зміні прав власності на вироблену продукцію в умовах невизначеності щодо її якості підвищується ймовірність недоодержання доходу сільськогосподарськими підприємствами. На думку автора, якість продукції, як суттєва умова господарського договору, повинна визначатися безпосередньо перед здійсненням операцій з обміну.

Залежність сільськогосподарського виробництва від погодних умов обумовлює потребу об'єктивної фіксації форс-мажорних обставин. Зокрема, це стосується наслідків стихійного лиха локального характеру, що може стати причиною прострочення (чи невиконання) зобов'язань. У цьому напрямку автором запропоновано уточнення порядку документування фактів здійснення форс-мажору на визначеній території. Першочергового значення такий документ набуває при вирішенні господарських спорів з приводу порушення договірних умов постачальниками сільськогосподарської продукції. Він є корисним при визначенні ступеня обґрунтованості розміру понесених збитків для відображення їх в обліку, а також при визначенні розміру страхового відшкодування.

3. Основні напрями удосконалення обліку та контролю розрахунків сільськогосподарських формувань

Узагальнено ряд передумов, що формують потребу в удосконаленні обліку та контролю обмінних процесів, обґрунтовано основні напрями покращення інформації для забезпечення ефективності управління ресурсами підприємств та дієвості рішень.

Основою організації обліку господарюючих суб'єктів є розробка ефективної облікової політики шляхом майстерного використання можливих прийомів і способів відображення фактів господарського життя. Відповідно, облікова політика повинна сприяти створенню умов максимізації управлінських можливостей обліку.

В результаті проведених досліджень визначено, що методи і прийоми, закладені в основу облікової політики, повинні використовувати не лише наявні, а й потенційні можливості обліку, знаходити застосування при складанні фінансової та статистичної звітності, мати достатність для управління, контролю, аналізу та планування господарської діяльності підприємства.

З метою покращення якості інформації та підвищення рівня її відповідності вимогам управління до складу елементів облікової політики сільськогосподарських підприємств пропонується включити наступні методи обліку і контролю розрахунків:

1) ведення окремої справи для господарських договорів товарного змісту: “Договори з постачальниками та покупцями”, забезпечення правового обслуговування господарських договорів;

2) облік господарських договорів на позабалансових рахунках;

3) підвищення вимог щодо змісту та оформлення первинних документів з продажу продукції сільськогосподарського виробництва. З цією метою систематизовано вимоги ДСТУ 3768:2004 „Пшениця. Технічні умови” та запропоновано уточнення товарної частини первинних документів з реалізації сільськогосподарської продукції у розрізі критеріїв її якості;

4) уточнення правил документування фактів реалізації сільськогосподарської продукції, що передбачає визначення її продажної вартості у момент передачі покупцю;

5) визнання необхідності документування фактів форс-мажорних обставин з метою адекватного відображення в обліку їх наслідків;

6) використання спрощеної процедури визначення коефіцієнтів сумнівності при обчисленні величини резерву сумнівних боргів (див. табл. 1);

7) встановлення необхідних строків зберігання ділової документації, що стосується зобов'язань або прав - не нижче строків позовної давності (5 - 10 років). Такі дані потрібні для відновлення господарських операцій під час проведення ревізій, при листуванні з партнерами;

8) удосконалення організації внутрішнього контролю розрахунків, що передбачає ведення Журналу оперативного контролю господарських договорів товарного змісту. В основу побудови даного облікового носія покладено класифікаційні ознаки розрахунків.

Запропоновані заходи щодо удосконалення обліку розрахунків не виходять за межі загальноприйнятих облікових концепцій, а тому можуть бути втілені в практику діяльності підприємств.

Практичне використання облікових методів, які не відповідають встановленим стандартам, але, разом з тим і не суперечать їм, є ознакою креативного обліку у кращих своїх проявах, і може сприяти появі в Україні нового рівня регулювання бухгалтерського обліку - власне суб'єктами господарювання.

В умовах розширення кола користувачів облікової інформації посилюється необхідність у її швидкому одержанні. В дисертаційній роботі проведено дослідження ринку автоматизованих систем бухгалтерського обліку, визначено шляхи вирішення проблеми вибору оптимальної конфігурації для сільськогосподарських підприємств.

Сформульовано ряд вимог щодо автоматизації обліку розрахунків та здійснено аналіз їх відповідності можливостям сучасних бухгалтерських систем. В результаті виявлено ряд недоліків, чим обумовлюється потреба покращення автоматизованих форм бухгалтерського обліку. У цьому напрямку пропонується удосконалити процес документування в автоматизованих системах обліку шляхом їх доповнення наступними документами електронного виду: накладна на відпуск продукції рослинництва; накладна на відпуск продукції тваринництва та конкретизувати їх за видами сільськогосподарської продукції.

На етапі дослідження можливостей адаптування облікових методів до сучасних інформаційних систем розроблено технологію автоматизації обліку господарських договорів товарного змісту та розрахунку величини резерву сумнівних боргів. Це сприятиме подальшому розширенню облікових функцій автоматизованих систем.

Обліково-аналітичне забезпечення потреб управління в умовах автоматизації обліку потребує визнання рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” активно-пасивним по відношенню до балансу. Діюча практика не допускає можливості перевитрат створеного резерву. Однак, при цьому його прогнозна величина штучно зменшується (на суму безнадійної дебіторської заборгованості, списаної за дебетом 949 “Інші витрати операційної діяльності” з кредиту 36 “Розрахунки з покупцями і засновниками”). Це дало підставу для уточнення порядку відображення резерву сумнівних боргів на рахунках обліку та визначення особливостей коригування його величини на дату балансу. Така постановка обліку сприятиме підвищенню якості управлінської інформації, якою забезпечується дієвість прийняття невідкладних рішень.

Висновки

господарський позабалансовий товарний

В дисертації проведено теоретичне та методологічне обґрунтування окремих положень економічної теорії, наукових розробок вітчизняних та зарубіжних економістів, діючого законодавства України з питань регулювання й обліку обмінних процесів у підприємницькій діяльності. В результаті дослідження одержано ряд висновків концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру:

1. На основі розглянутих трактувань вітчизняних та зарубіжних вчених щодо принципів розвитку та економічної сутності розрахунків виявлено нові підходи до їх класифікації. Відповідно до цілей бухгалтерського обліку розрахунки необхідно класифікувати за економіко-правовим змістом, що передбачає їх розмежування на комерційні та некомерційні; в залежності від об'єкта обліку розрізняти товарні та фінансові комерційні розрахунки.

2. Узагальнено підходи щодо трактування понять “розрахунок”, “платіж”, “форми розрахунків”. Економіці України властиві такі способи обміну як залік зустрічних вимог і натуральний обмін. Вони є формою розрахунку, але не засобом платежу. В зв'язку з цим при формулюванні змісту категорій “розрахунок” і “платіж” слід співвідносити їх між собою як загальне та часткове. Головними критеріями при визначенні сутності поняття „форма розрахунків” як об'єкта облікового спостереження є сукупність елементів, здатних вплинути на порядок відображення господарської операції. До них відносяться: грошовий або безгрошовий спосіб обміну, використання конкретного платіжного інструмента та способу оплати.

3. Специфіка діяльності сільськогосподарських формувань характеризується сезонністю виробництва, чим обумовлюється нерівномірність здійснення витрат та одержання доходів. Залежність сільськогосподарських підприємств від короткострокового зовнішнього фінансування, відсутність ефективної системи кредитування та державного регулювання розрахунків є причиною невдалих угод з агентами-покупцями. У дисертації запропоновано створення принципово нового механізму обліку та контролю розрахунків між суб'єктами АПК, що передбачає рівномірний розподіл прибутку від зовнішньоекономічних операцій з реалізації сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

4. Дослідженням стану договірних відносин сільськогосподарських підприємств Полтавської області за період 2002-2004 рр. виявлено причини вкрай низької їх платоспроможності, зростання витрат на здійснення трансакцій і недоодержання доходу. Серед них: наявність простроченої дебіторської заборгованості, вплив інфляційних явищ, опортунізм у обмінних операціях. Цим обумовлюється потреба уточнення поняття „суттєві умови” господарського договору, що відображують інтереси його сторін і можуть бути спільними та особистими. Так, ціна договору виражає спільний інтерес суб'єктів договірних відносин. Предмет договору втілює в собі особистий інтерес покупця (замовника). Особистим інтересом постачальника (підрядника) є своєчасний розрахунок за продану продукцію, проведені роботи (надані послуги). Це дало підставу для визначення головних ознак суттєвості господарського договору.

5. У процесі формування оптимального варіанту облікової політики сільськогосподарських підприємств необхідно дотримуватися вимог щодо реального відображення їх економічного стану. Тому господарський договір у сучасних умовах є важливим об'єктом бухгалтерського і господарського контролю. Дотримання запропонованого порядку облікового відображення господарських договорів на рахунках позабалансового обліку забезпечить оперативне регулювання трансакцій між економічними агентами.

6. В умовах ринку відбувається зростання ролі нефінансової інформації в обліку. Тому при розробці правил документування та графіків документообороту необхідно враховувати важливість об'єктивної фіксації фактів виникнення форс-мажорних обставин, що можуть стати причиною невиконання господарських договорів.

7. Основним джерелом даних про здійснення господарської операції є первинні документи та внутрішньогосподарська бухгалтерська звітність. З метою своєчасного обліку доходу від реалізації продукції (товарів, інших активів) відповідно до вимог П(С)БО 15 “Дохід” та зниження ризику втрати економічної вигоди сільськогосподарського виробника у процесі обміну запропоновано уточнення діючої процедури документування операцій з реалізації сільськогосподарської продукції шляхом доповнення первинних документів показниками якості продукції.

8. Одним із ймовірних шляхів покращення якості фінансової інформації, подолання проблеми її “відставання” та непридатності для потреб управління є впровадження в обліковий процес сучасних інформаційних технологій. В ході дослідження виявлено нові напрями в розвитку автоматизованої форми обліку розрахунків з урахуванням основних технологічних операцій обробки документів та завдань, що випливають із потреби забезпечити повноту, вчасність й оптимальність прийняття рішень. Важливим моментом при цьому є розширення можливостей інформаційних систем шляхом створення нормативно-довідкового фонду для внутрішніх управлінських потреб підприємства.

9. Необхідність своєчасного виявлення фактів порушення договірних умов та прогнозування їх наслідків обумовлює потребу якісної організації претензійної роботи на сільськогосподарських підприємствах. Запропонована форма „Журналу оперативного контролю господарських договорів товарного змісту” передбачає організацію систематичного спостереження за достовірністю облікових та звітних даних про наявність та зміни сум дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасність розрахунків з кредиторами та пред'явлення боргових вимог дебіторам.

10. Запропоновано методику обчислення величини резерву сумнівних боргів, яка полягає у спрощенні процедури визначення коефіцієнтів сумнівності за окремими класифікаційними групами дебіторської заборгованості. Одночасно уточнено порядок відображення та списання сумнівної заборгованості на рахунках обліку.

Література

1. Канцедал Н.А. Особливості розрахунків сільськогосподарських підприємств в умовах платіжної кризи // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2002. - № 4. - С. 105-107.

2. Канцедал Н.А. Про методику визначення величини резерву сумнівних боргів // Економіка АПК. - 2003. - №8. - С. 120-123.

3. Канцедал Н.А. Договірні права і зобов'язання як об'єкт фінансово-економічного аналізу: стан, облік, перспективи // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 192: В 4 т. Том III. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004. - С. 916-920.

4. Канцедал Н.А. Удосконалення безготівкових розрахунків: класифікація та облік // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2004. - № 3. - С. 151-153.

5. Канцедал Н.А. Форс-мажор у сільськогосподарського виробника: обліковий аспект // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - Житомир: ЖДТУ. - 2005. - №4 (34). - С. 252-253.

6. Канцедал Н.А. Господарський договір як об'єкт бухгалтерського обліку та контролю // Економіка АПК. - 2004. - № 10. - С. 106-110.

7. Канцедал Н.А. Врегулювання розрахункових відносин між суб'єктами аграрного сектору економіки // Економіка і підприємництво: Організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу. Збірник наукових праць. Випуск 1. - Полтава: ПДАА. - 2004. - С. 15-19.

8. Канцедал Н.А. Потенційні права підприємства за простроченим договором: визнання та облік // Становлення та розвиток обліку, контролю і аналізу в Україні: Тези доп. Міжнар. наук. конф. 16-17 берез. 2006 р. - К.: КНЕУ, 2006. - С.145-149.

Размещено на Allbest.ru