Облік готової продукції на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку готової продукції

1.1 Поняття та класифікація готової продукції

1.2 Умови визнання та оцінка готової продукції

Розділ 2. Облік готової продукції на підприємстві

2.1 Документування обліку готової продукції

2.2 Синтетичний та аналітичний облік готової продукції

2.3 Інвентаризація готової продукції



Вступ

У більшості країн з розвинутою ринковою економікою бухгалтерський облік прийнято поділяти на фінансовий та управлінський (внутрішньогосподарський).

У Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV даються визначення: "бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень"; "внутрішньогосподарський облік - це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства в процесі управління підприємством".

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу. Ринкові відносини, які склалися, об'єктивно вимагають зміни бухгалтерського обліку, наближення його максимально до міжнародних стандартів. Управління підприємством - складний і відповідальний процес, який має свою стратегію і тактику. Піклуючись про поточну господарську діяльність, керівник підприємства, його власники, головні спеціалісти зобов'язані постійно думати про перспективу підприємства. Тільки така система управління може бути основою успішного розвитку підприємства.

Ефективне використання товарних ресурсів, чіткий облік - це необхідний елемент управління підприємства. Управління - це перш за все передбачати: хід виконання виробничої програми, відхилення від плану і завданих параметрів, відхилення у використанні виробничих ресурсів, напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповідних управлінських рішень.

1) Актуальність обраної для написання теми курсової роботи зумовлена тим фактом, що питання готової продукції, собівартості продукції, робіт чи послуг завжди викликало підвищений інтерес і не лише у керівників підприємств і працівників економічних відділів, але і науковців, які неодноразово звертаються до її вивчення з метою знаходження теоретико-практичних шляхів зниження собівартості продукції.

2) Мета даної курсової роботи полягає в поглибленому вивченні обліку готової продукції та її реалізації.

3) Завдання курсової роботи стало вивчення питань - поняття готової продукції та її класифікації, умови визнання та оцінка готової продукції, документування обліку готової продукції, синтетичний та аналітичний облік готової продукції та інвентаризація готової продукції.

4) Предметом дослідження є особливості організації обліку готової продукції на підприємстві.

5) Об'єкт дослідження є облік готової продукції.

6) Для написання курсової роботи використовувались методи бухгалтерського обліку:

- документація,

- інвентаризація,

- оцінка,

- калькуляція,

- система рахунків,

- подвійний запис,

- баланс;

- звітність.



Розділ 1. Теоретичні основи обліку готової продукції

1.1 Поняття та класифікація готової продукції

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції.

Готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речовинної продукції, підприємство, може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. На відміну від речовинної продукції, під якою розуміється вираз "Готова продукція", цей вид продукції називають "виконані роботи та послуги". Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції та виконаних робіт та послуг.

Готова продукція, як правило, повинна здаватися на склад у підзвіт матеріально відповідальній особі. Великогабаритні вироби, сипучі і рідкі продукти, які не можуть бути здані на склад з технічних причин, приймаються представником замовника на місці їх виготовлення, комплектації і збірки.

Продукція, що підлягає здаванню замовнику на місці і не оформлена актом приймання, залишається в складі незавершеного виробництва і до складу готової продукції не включається. У продукцію промислового виробництва не можуть бути включені відходи виробництва навіть у тому випадку, коли їх продають на сторону.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та за технологічною складністю.

За формою:

1) уречевлена (матеріальна) - являє собою виріб, який має цільове призначення;

2) результати виконаних робіт;

3) результати наданих послуг.

За ступенем готовності:

1) готова продукція - продукція, яка придатна для вживання;

2) напівфабрикати - продукти окремих технологічних фаз, якій повинні пройти одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією;

3) незавершене виробництво - складається з продукції, виробленої підприємством, але не завершеної, тобто недостатньо переробленої, щоб бути використаною для поставки покупцям.

За технологічною складністю:

1) проста;

2) складна.

При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Основна продукція - це продукція, яка становить основну частину товарної продукції. В основному призначена для реалізації, але і її певна частина може споживатись на підприємстві в власних потребах.

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Відповідно до П(С)БО 16 Витрати виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Якщо підприємство планує реалізовувати супутню продукцію, то необхідно оцінювати її за справедливою вартістю, якою буде ціна реалізації аналогічної готової продукції за вирахуванням витрат на завершення, реалізацію та надбавки (прибутки). готова продукція документування облік

Побічна продукція - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

В поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укрупненими позиціями:

1) вироби основного виробництва - готова продукція, що призначена для поставки (реалізації) споживачам;

2) товари широкого вжитку, вироблені з відходів - товари виготовлені з відходів основного виробництва та які широко використовуються в суспільстві;

3) запасні частини - як оборотні матеріальні активи призначені для використання на ремонт, реконструкцію, модернізацію обладнання і машин (у тому числі транспортних засобів), що належать підприємству;

4) виконані роботи та надані послуги - надані послуги та виконані роботи покупцям і замовникам.

Оцінка у звітному періоді може здійснюватися за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов'язковою умовою є облік готової продукції за фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку затрат на виробництво). Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами (при списанні з рахунка № 26 "Готова продукція") визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначається діленням суми - відхилень на початок місяця з сумою відхилень з продукції, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на і суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається записом:

Дебет рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції (рах. № 20 "Виробничі запаси", 90 "Собівартість реалізації" та ін.).

Кредит рахунка № 26 "Готова продукція".

Оцінка готової продукції при її продажу чи реалізації залежить від облікової політики підприємства. При цьому можуть використовуватися методи визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси". При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість та дату витрачання кожної одиниці запасів. Даний метод доцільно застосовувати для запасів, які мають значну вартість та невелику кількість.

Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси які були придбані першими продаються чи використовуються першими.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.

Оцінку за цінами продажу застосовують підприємства роздрібної торгівлі, що мають значну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві оцінки:

- оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою - первісна вартість (по Дт 901);

- оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по Кт 701).

Наприкінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю. За даними відомості випуску готової продукції визначають результат роботи підприємства у процесі виробництва (різниця між фактичною і взятою для обліку собівартістю випущеної продукції), економію або перевитрати. У поточному обліку її оцінюють за "твердими" обліковими цінами (середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за фактичною виробничою собівартістю). Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами. При оцінюванні її за іншими цінами відхилення визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.

1.2 Умови визнання та оцінка готової продукції

Готова продукція визнаються підприємством за таких умов:

- існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Як правило, підприємство включає до складу готової продукції на дату балансу лише фактично отримані цінності і списує зі складу готової продукції фактично відвантажену. Однак в окремих випадках за умовами договорів поставки у складі готової продукції може рахуватись і така, що вже відвантажена з підприємства (право власності на яку в нього залишилось) і така, що повинна надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на неї, тобто продукція в дорозі.

Момент передачі-отримання продукції означає для продавця (виробника) факт передачі власності та всіх ризиків та вигод, пов'язаних з цим правом; для покупця - факт отримання товарів у власність. Перевезення товару від виробника (продавця) до покупця здійснюється за рахунок покупця.

Не вважається передачею фактичне відвантаження готової продукції зі складу підприємства за договорами посередництва. До посередництва відносять діяльність, за якою один суб'єкт підприємницької діяльності (посередник) за дорученням, в інтересах і за рахунок іншого суб'єкта (замовник) здійснює певні юридичні або фактичні дії з третіми особами, у тому числі забезпечує укладення та реалізацію господарських договорів між ними. Безпосереднім результатом посередницької діяльності за умовами укладених договорів є послуга, за яку посередник отримує оплату (комісійні). Можливі такі форми здійснення посередницьких операцій, що визначаються умовами укладених договорів: комісії, консигнації, схову, довірчого управління, та ін. Угоди комісії чи консигнації передбачають, що власник (комітент або консигнант) передає свій товар торговельному агенту (комісіонерові або консигнаторові) для реалізації. Така передача товару не вважається його вибуттям зі складу підприємства власника, хоча фактично він знаходиться в агента, який приймає на себе відповідальність за його збереження. В агента такі запаси обліковуються на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 024 "Товари, прийняті на комісію '. Після реалізації товару агент передає виручені кошти власникові за вирахуванням комісійних, що найчастіше складають обумовлений відсоток від суми реалізації. Підприємство-власник запасів буде визнавати зменшення товарів лише після фактичного продажу агентом покупцям.

За договором схову майно, що передається на зберігання, залишається власністю сторони, яка передала на відповідальне зберігання за оплату і обліковується в складі його активів. Отримане на зберігання майно відображається в сторони, що зберігає на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні".

При укладенні договору довірчого управління майно залишається на балансі власника (засновника довірчого управління). У довірчого керуючого воно обліковується на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 025 "Майно в довірчому управлінні."

Не відображається вибуття запасів при їх передачі у переробку іншому підприємству (на сторону).

При укладенні договору (при отриманні позики)застави готова продукція підприємства знаходяться на складі підприємства але не може використовуватись за призначенням (бути реалізована або використана у виробничому процесі). Її використання можливе лише після завершення договору застави за умови повернення позики та відсотків за неї. При неповерненні позики (несвоєчасному поверненні) заставні запаси підлягають реалізації банком або іншою фінансовою установою, що надала позику.

Не визнаються готовою продукцією також суми попередньої оплати за готову продукцію. У такому випадку виникає заборгованість постачальника перед підприємством.



Розділ 2. Облік готової продукції на підприємстві

2.1 Документування обліку готової продукції

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється наступними документами:

1) накладні відомості - документи, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача;

2) приймально-здавальними документами - свідчить про те, що у покупця з'являється обов'язок оплати товару відповідно до вказаних умов;

3) акт приймання - свідчить про те, що продукція дійсно прийнята на склад з виробництва.

В даних документах вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони випускаються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі.

Також роблять записи в картці складського обліку роблять на підставі кожного прибуткового чи видаткового документа: після запису про надходження чи вибуття зі складу підбивають підсумок за операціями та виводять залишок. У бухгалтерії також ведуть книгу залишку готової продукції. На сьогодні єдиного зразка такої книги немає, і підприємство може вести її на свій розсуд.

Після запису в картки складського обліку первинні документи здаються завідувачем складу в бухгалтерію. На підставі отриманих бухгалтерією документів з оприбуткування готової продукції складається нагромаджувальна відомість її випуску.

Записи в нагромаджувальній відомості здійснюються щоденно з відображенням дати, номера документа й кількості випущених із виробництва окремих видів продукції.

У кінці місяця підраховуються підсумки з надходження готової продукції в розрізі кожного найменування і проставляються планові чи відпускні ціни. Шляхом множення кількості виробів на ціни знаходиться планова (або відпускна) собівартість продукції. Після того, як бухгалтерія визначить фактичну собівартість продукції, дані про собівартість кожного виробу переносяться у нагромаджувальну відомість. Порівнюючи дані про планову і фактичну собівартість оприбуткованої продукції, знаходять відхилення виробництва.

Оскільки в балансі треба відобразити готову продукцію за фактичною собівартістю, то на суму відхилень від планової собівартості складається запис методом додаткової проводки (якщо фактична собівартість виявиться вищою від планової):

Дт 26 "Готова продукція" чи інших рахунків (11, 20, 22, 25, 27, 903);

Кт 23 "Виробництво", або методом червоного сторно (якщо фактична собівартість виявиться нижчою від планової).

Для порівняння даних складського обліку готової продукції з даними бухгалтерського обліку складається книга залишків готової продукції, в яку переносяться дані з карток чи книг складського обліку. У книзі залишків бухгалтерія проставляє облікові (планові) ціни і визначає залишки за кожним видом, сортом готової продукції у сумовому виразі. Методом додавання сум залишків за всією номенклатурою продукції визначається загальна сума залишків продукції. Відповідність знайденої суми даним синтетичного обліку до рахунка 26 "Готова продукція" свідчить про правильність ведення обліку на складі та в бухгалтерії.

Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюється, підраховується і при необхідності зважується.

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

На складі в облікових регістрах (картах, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або в книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;

2) без картковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання.

Накопичувальні відомості випуску господарської продукції (в натуральному і вартісному вираженні) і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого є однією з важливих умов організації обліку господарської продукції. В ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул, марка, фасон тощо) привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції наданому підприємству, та облікові ціни.

При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури цінника, розробляється комплекс довідників продукції, яка оподатковується різними видами податків, довідників середньоквартальної та середньорічної собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцією відвантажену на внутрішній ринок та на експорт.

В довідниках зазначається найменування виробу, коли видів товарної продукції вироби та змінні параметру (ціна, собівартість, ставки податків тощо). Всі ці дані записуються на магнітний носій інформації та використовується для оперативного управління записом продукції і для складанні відповідної внутрішньої звітності.

В залежності від виду, випуск готової продукції з виробництва оформляється та відображається в обліку по різному. Якщо продукція має речовий характер (виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад. В такому разі оформлюються первинні документи і виконуються бухгалтерські проводки.

Якщо продукція не має натуральних параметрів - робота (ремонт) або послуга (транспортні послуги) - то в бухгалтерському обліку випуск різноманітний передачі продукції замовнику, і тому факт випуску відображається в бухгалтерському обліку таким чином (рис. 1):

Рис 1. Факт випуску продукції в бухгалтерському обліку

Коли продукція є унікальна (пароплав, будинок, тощо) то відповідний випуск (передача) замовнику оформляється документами і відображається записом.

Відпуск (собівартість) продукції покупцю оформлюються видатками накладними, приймально-здавальними актами із зазначеними номерами накладної і дати оформлення, номера і дати договору з замовниками, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількість оптової ціни і вартості.

Підприємства реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника.

У накладній зазначаються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сорту продукції, що відпускається.

Згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" постачальник (продавець) повинен надати підприємству-покупцю податкову накладну, форма І порядок заповнення якої затверджені наказом ДПА України. В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказуються ціна, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику. У разі звільнення від оподаткування готової продукції згідно зі ст. 5 Закону в податковій накладній зазначається "Звільнено від ПДВ" з посиланням на відповідний пункт ст. 5 Закону. Податкова накладна виписується в двох примірниках, оригінал якої надається покупцеві (одержувачу готової продукції), а копія зберігається у підприємства (продавця) як звітний і розрахунковий податковий документ. Податкова накладна надає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту (з віднесенням на дебет рахунка 641 "Розрахунки за податками") витрат по сплаті ПДВ постачальнику (продавцю) при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг). Якщо покупець не є платником податку, то податкова накладна йому не надається.

Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ. Постачальник може включити до рахунка-фактури покупця, крім вартості відвантаженої продукції, вартість тари, відвантаженої з продукцією (якщо вона не включена у відпускну вартість продукції і оплачується понад її відпускну вартість), а також транспортні витрати.

2.2 Синтетичний та аналітичний облік готової продукції

Дані аналітичного та синтетичного обліку готової продукції повинні забезпечувати отримання необхідної інформації для складання внутрішньої бухгалтерської звітності.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 "Готова продукція". До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Вироблена готова продукція зараховується на баланс за первісною вартістю.

При списанні готової продукції з рахунку 26 "Готова продукція" сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 "Готова продукція".

Синтетичний облік готової продукції ведеться в журналі 5 або 5А, де у розділі III наводиться кореспонденція: Дт 90 "Собівартість реалізації"; Кт 23 "Виробництво", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція". У цьому ж розділі наводяться дані про загальну суму оприбуткованої готової продукції: Дт 26 "Готова продукція"; Кт 23 "Виробництво".

Для синтетичного обліку готової продукції призначено активний рахунок № 26 "Готова продукція". По дебеті цього рахунку відображається надходження готової продукції власного виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю. По кредиті - відпуск готової продукції за фактичною виробничою собівартістю.

Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду. Якщо готова продукція даного виробництва повністю спрямовується для використання на самому підприємстві, то на рахунку № 26 "Готова продукція" вона може не оприбутковуватися, а враховуватися на субрахунку № 201 "Сировина і матеріали" або інших залежно від призначення цієї продукції.

Аналітичний облік руху готової продукції за окремими групами ведеться у відомості аналітичного обліку №5. Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовниками підприємства ведуть у відомості № 16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері № 6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), а також робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі облік відвантаження і реалізації продукції ведуть у відомості ф. № В-6. Аналітичний облік готової продукції ведеться по кожній її номенклатурі. При наявності складів ведеться кількісно-сортовий облік готової продукції у картках складського обліку. В бухгалтерії ведеться оборотна відомість по кожній номенклатурі продукції і матеріально-відповідальній особі. При спрощеній формі обліку аналітичний облік руху готової продукції ведеться у Відомості 2-М "Облік запасів".

Для обліку наявності та руху готової продукції планом рахунків передбачено рахунок 26 "Готова продукція". За дебетом рахунка 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.

За кредитом рахунка 26 "Готова продукція" відображається списання собівартості реалізованої готової продукції.

2.3 Інвентаризація готової продукції

Одні з найважливіших аспектів роботи бухгалтера є інвентаризація активів підприємства. Мета інвентаризації майна - перевірка достовірності даних бухгалтерського балансу звітності підприємства з фактичною наявністю. Вона дозволяє в натуральному вимірнику порівняти правильність ведення документації усіх господарських операцій організації, виявити фактичну наявність майна підприємства. Слід враховувати, проводячи інвентаризацію, можна запобігати таким негативним явищам, як розкрадання, природне зменшення.

На підприємстві постійно відбувається зміна форм обліку коштів із товарної на грошову і навпаки. Тільки за порівнянні документації з реальною наявністю матеріальних цінностей можна визначити чи правильно ведеться бухгалтерський облік і звітність.

Готова продукція - продукція основних та допоміжних цехів, призначена для реалізації. Однією з методів контролю за якістю готової продукції є інвентаризація. Основне завдання інвентаризації готової продукції - перевірити відповідність фактичного наявності готових виробів на складі з даними обліку.

У процесі інвентаризації готової продукції перевіряють наявність готових виробів шляхом їх обраховування, зважування, виміру, комплектності, сортності та інших якісних характеристик.

Облік готової продукції покликаний забезпечити достовірні дані про обсяг виробництва, випуску та її реалізації готової продукції, і про отримані доходи підприємства від реалізації готової продукції.

Бухгалтерський облік призначений для своєчасного і точного відображення всіх змін, що сталися у складі господарських засобів, у процесах та його результатах. Дані обліку мають відповідати фактичному наявності господарських коштів та їхніх джерел, але іноді є розбіжності даних обліку з дійсністю.

Основними елементами системи управління готової продукцією є планування, прогнозування і нормування витрат, контроль випуску та її реалізації готової продукції.

Контроль над збереженням готової продукції забезпечується наявністю для підприємства належним чином обладнаних місць зберігання готової продукції, оптимальним розміщенням її запасів на складах, які забезпечують можливість швидкого приймання.

Забезпечення руху готової продукції по складах забезпечується через встановлення кола осіб, відповідальних за прийом та своєчасне оформлення цих операції.

Одночасно виявляють псування, надлишки і недостачі готової продукції, перевіряють документальну обґрунтованість залишку коштів за рахунком товарів відвантажених, виявляють неповну чи прострочену оплату виставлених рахунків.

Інвентаризація готової продукції - інвентаризація виробів, які минули всі стадії виробничого процесу, витримали всі необхідні випробування, відповідають певним чинним стандартам та санітарним вимогам і здано складу.

Зазвичай, інвентаризації проводяться як мінімум раз у рік перед поданням фінансової звітності за звітний рік. Кількість і черговість проведення інвентаризацій встановлюється керівником підприємства. Обов'язково проводиться інвентаризація: під час передачі майна підприємства у оренду; при викупі чи продажу майна; при перетворенні державного чи муніципального підприємства; при ліквідації підприємства; при зміні матеріально відповідальних осіб; під час встановлення актів розкрадання і псування цінностей; у разі стихійних лих, аварій, пожеж та інших надзвичайних обставин встановлених законодавством України.

Вчасне і якісне проведення інвентаризації готової продукції забезпечує достовірність облікових даних, її фактичного наявності та збереження.

Інвентаризація готової продукції підприємства може класифікуватися за видами:

- за частотою чи періодичності проведення розрізняють щомісячні, квартальні, піврічні та річні інвентаризації.

- на підставі проведення: планова, позапланова, контрольна перевірка і вибіркова інвентаризація.

По частоті чи періодичності проведення розрізняють щомісячні, квартальні, піврічні та річні інвентаризації. Найбільшою за трудомісткістю є річна інвентаризація. Інші терміни проведення інвентаризації вправі встановлювати керівник підприємства.

Основне завдання вибіркових інвентаризацій готової продукції є контроль за збереження готової продукції на складах, виконання правил її збереження, дотриманням матеріально відповідальними особами встановленого порядку щодо зберігання продукції. Такі перевірки дисциплінують співробітників, допомагають розкривати факти порушень та сприяють якісному зберіганні готової продукції.

Залежно від підстави проведення інвентаризації готової продукції вона може бути планова і позапланова.

Планові інвентаризації проводяться як мінімум два рази на рік.

Позапланові проводяться раптово, строки їхньої проведення не відомі матеріально відповідальним особам. Іноді можуть відбуватися за вимогами ревізора, незалежних аудиторів, фінансових і слідчих органів.

Контрольна перевірка проводиться під час інвентаризації або ж після закінчення. Вона охоплює щонайменше 10 % перевірених запасів готової продукції.

Результати інвентаризації готової продукції визначаються наступним. Після проведення інвентаризації готової продукції виявляється недостача чи надлишки готової продукції. Це дозволяє правильно скоригувати наявність залишків готової продукції. З допомогою інвентаризації організація здійснює точний контроль за наявністю запасів готової продукції і правильність відображення реалізованої готової продукції з даним бухгалтерського обліку.

Також під час інвентаризації виявляється чесність і надійність матеріально-відповідальних осіб, їх відповідальність за збереження і обліку готової продукції.

Однією з основних цілей бухгалтерського обліку є формування повною і достовірною інформації про діяльність підприємства про його майновий стан.

Задля більшої достовірності даних обліку і звітності перед поданням річної фінансової звітності всі підприємства обов'язково повинні провести інвентаризацію наявного майна та зобов'язання.

Для проведення інвентаризації на підприємстві створюється інвентаризаційна робоча комісія, у якому включають заступника керівника в особі голови комісії, працівників служби маркетингу чи збуту, відділів технічного контролю, головного технолога, бухгалтерської служби й ін. Склад комісії стверджується наказом чи розпорядженням директора підприємства.

На початок інвентаризації у завсклада (матеріально відповідальна особа) береться розписка у якій вказано, що всі документи здано в бухгалтерію.

На початок інвентаризації в бухгалтерії має бути закінчена обробка документів з випуску та відвантаження готової продукції, зроблено запис у регістрах аналітичного обліку, і визначено залишки на день інвентаризації. На складах вироби мають бути розкладені по найменуваннях, сортам, розмірам.

Бухгалтер в момент проведення інвентаризації робить інвентаризаційний опис готової продукції за місце збереження. У ньому вказуються склад комісії, підставу перевірки (наказ), місце перевірки, прізвище, ім'я, по батькові матеріально-відповідального особи, дата перевірки.

Порядок проведення інвентаризації готової продукції такий самий, як для інших матеріальних цінностей, які входять у склад оборотних засобів. Певний відмінність у тому, що готові вироби часом зберігаються як на складах самої організації, так і у структурних підрозділах (цехах, цехових коморах) на відповідальному збереженні. У бухгалтерський обліку та інвентаризаційних описах вони відбиваються окремо, але є як єдине ціле. Оскільки рух готових виробів відбувається, зазвичай, інтенсивніше, ніж сировини й матеріалів, інвентаризацію продукції слід здійснювати в короткі терміни.

Інвентаризація проводиться спеціально освіченою комісією з обов'язковою участю матеріально відповідальної особи.

У ході перевірки готової продукції на складі перевіряються її фактичні залишки, виявляються вироби, що надійшли із виробництва на склад, недостачі продукції, залежані вироби, продукція. Перевіряються також стан складського господарства, наявність вимірювальної техніки та умов, які забезпечують якісне збереження готової продукції.

Перевірці також підлягає заборгованість покупців. Її проводять виходячи з платіжних документів і довідки, зробленою бухгалтерією. У бухгалтерській довідці наводяться: найменування покупця його адресу, причини та дата виникнення заборгованості, сума заборгованості

У процесі проведення інвентаризації готової продукції підприємства складається інвентаризаційний опис.

Інвентаризаційний опис - перелік майна установи із зазначенням кількості виявлених предметів та їхньої вартості.

В описі вказується найменування продукції, виробів, їхній вигляд, сорт, номенклатурний номер чи код, одиниця виміру, ціна, наявність фактично і за даними бухгалтерського обліку в натуральних одиницях вимірювання, і за вартістю.

Інвентаризаційна комісія забезпечує повноту і точність внесення змін до опису даних про фактичному наявності продукції на складі. Дані переносяться з регістрів бухгалтерського обліку.

На продукцію, яка є непридатною, складається акт, у якому вказуються причини псування продукції, сума збитків псування. При виявленні виробів, відсутніх в облікових регістрах, комісія включає в інвентаризаційний опис в облік як надлишок.

Якщо під час інвентаризації із виробництва надходить продукція до складу, вона приймається у присутності комісії і неї складається окремий опис.

Готова продукція, яка зберігається на складах інших підприємств, також інвентаризується і входить в опис виходячи з відвантажувальних та інших документів (складські свідоцтва, розписка на збереження тощо).

Отже, інвентаризаційний опис це основний документ, який фіксує фактичну наявність готової своєї продукції складі підприємства.

Належним чином оформлені, пронумеровані і перевірені інвентаризаційні описи передаються головою інвентаризаційної комісії у порядку:

- перший примірник опису, заповнений членом комісії та матеріально відповідальною особою в бухгалтерію організації, де ведеться облік товарно-матеріальних запасів;

- другий примірник опису, заповнений членами комісії, передається матеріально відповідальній особі під розписку першого примірнику.

Оформлений інвентаризаційний опис здають в бухгалтерію, де їх перевіряють і порівнюють фактичну наявність з даними бухгалтерського обліку. Результати порівняння записують в рахункову відомість. У ньому вказують фактичне наявність запасів за даним інвентаризації, наявність запасів за даним обліку, і результати порівняння - надлишок чи недостача.

Після закінчення інвентаризації у книзі контролю над виконанням наказів проведення інвентаризації робляться підсумкові записи: дата закінчення інвентаризації за наказом, остаточні суми нестач і надлишків, дата затвердження результатів керівництвом, дату прийняття заходів щодо усунення недостач - їх погашення винними особами або передачі в слідчі органи, позначка про погашення нестач, оприбуткування надлишків.

Результати інвентаризації товарно-матеріальних запасів і робочою інвентаризаційною комісією оформлені протоколом, у якому фіксують підсумки інвентаризації. У протоколі відзначають причини недостачі, лому та бою товарно-матеріальних запасів. Виявляють винних осіб, роблять висновки за результатами інвентаризації товарно-матеріальних запасів, дають пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.

За кожним фактом розбіжностей між показниками бухгалтерського обліку і інвентаризаційного опису матеріально відповідальні особи зобов'язані надати інвентаризаційній комісії письмові пояснення щоди виявлених недостач та надлишків.

З наданих пояснень і матеріалів інвентаризації комісія встановлює причини виявлених нестач і надлишків і згідно з цим визначає порядок відшкодування завданих збитків. Нестачі чи псування готової продукції відшкодовуються з допомогою винних осіб. За рішенням адміністрації підприємства (наказ чи розпорядження з підсумкам роботи інвентаризаційної комісії). Вина особа зобов'язана відшкодувати недостачу чи псування товарно - матеріальних цінностей відповідно до чинного законодавства.

Размещено на Allbest.ru

...