Аудит наявності та руху основних засобів на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АУДИТУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Цілі і задачі аудиту основних засобів

1.2 Нормативно-правове регулювання аудиту основних засобів

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Правовий статус підприємства

2.2 Аудит облікової політики підприємства стосовно основних засобів

2.3 Оцінка системи внутрішнього контролю та виявлення зон ризику

2.4 Зміст програми аудиторської перевірки

2.5 Типова кореспонденція стосовно операцій з основними засобами

2.6 Збір аудиторських доказів та формування робочих документів

2.7 Аудиторський висновок по результатам перевірки

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Економічний розвиток України залежить від ефективності функціонування сфер її народного господарства. Важливе значення приділяється основним засобам як головному елементу матеріально-технічної бази підприємства.

Ефективність використання основних засобів залежить від організації та своєчасного одержання надійної і досить повної обліково-економічної інформації. У цьому зв'язку зростає роль та значення обліку як однієї з найважливіших функцій управління.

Однак сучасна система організації бухгалтерського обліку основних засобів не може цілком задовольнити зростаючі інформаційні потреби управління.

Аудит основних засобів є невід'ємною частиною загального аудиту суб'єкта господарювання, оскільки основні засоби, як правило займають, більшу частку в майні підприємства, ніж інші необоротні активи. Тому аудитор при проведенні аудиторської перевірки основних засобів витрачає багато часу на отримання інформації про основні засоби.

В цьому аспекті постає актуальність аудиту основних засобів та питання підвищення ефективності проведення. Адже при ринкових умовах господарювання посилюються вимоги до діяльності аудиторів та аудиторських фірм і зумовлюють необхідність проведення наукової розробки її методологій в умовах автоматизованої обробки облікової інформації з питань основних засобів.

Дослідженню основних засобів та їх у аудиту значну увагу у своїх працях приділяли такі науковці, як Ф. Бутинець, Г. Давидов, Н. Дорош, Б. Кругляк, Л. Кулаковська, В. Савченко, Б. Усач та багато інших.

Слід зазначити, що питання щодо організації аудиторської перевірки основних засобів потребує більш детального вивчення.

Основна мета курсової роботи складається у докладному вивченні методів аудиту наявності та руху основних засобів на підприємстві ТОВ “Селищанське”.

Визначена мета дослідження обумовила постановку і рішення таких задач:

· визначити склад та оцінку основних засобів;

· визначити облік зносу основних засобів;

· проаналізувати фінансовий стан підприємства;

· визначити ціль і задачі аудиту;

· визначити програму проведення аудиторської перевірки.

Об'єктом дослідження є сільськогосподарське підприємство ТОВ “Селищанське”.

Предмет курсової роботи складають основні засоби підприємства.

Методологічною основою є наукові методи, що спираються на вимоги об'єктивного і всебічного аналізу аудита основних засобів на підприємстві.

Структура курсової роботи визначена метою і задачами дослідження і містить у собі вступ, три розділи (сім підрозділів), висновки і список використаної літератури.

аудит основний нормативний кореспонденція



РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АУДИТУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Цілі і задачі аудиту основних засобів

До основних засобів відносяться матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, послуг, надання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних функцій, строк корисного використання більше одного року.

У процесі експлуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції частинами (нарахуванням амортизації).

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання у виробництві або постачанні товарів, надання послуг, здавання в оренду або для здійснення або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, строк корисного використання яких більше одного року (операційного циклу). У процесі експлуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції яку вони виробляють частинами (нарахування амортизації).

Незалежно від форм власності підприємств основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їхню первісну вартість.

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їх первісну вартість.

До складу основних засобів відносяться: земельні угіддя, будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робочий та продуктивний скот, багатолітні насадження та інші основні засоби.

До основних засобів відносять також капітальні вкладення для поліпшення земель [1, с.2].

Основним завданням і метою аудиту основних засобів є:

· встановлення правильності документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття;

· перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу основних засобів;

· перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів, контроль за витратами на капітальний ремонт, за правильністю їх відображення;

· перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в т.ч. ліквідації) основних засобів;

· контроль за збереженням основних засобів;

· перевірка правильності проведення індексації основних засобів;

· підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;

· встановлення своєчасності і правильності списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати [3, с.150].

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є НП(С)БО яке включає:

– Звіт про фінансовий стан (форма № 1) (Додаток В);

– Звіт про про сукупний дохід (форма № 2) (Додаток Г);

– Звіт про фінансово-матеріальний стан підприємства (форма № 3);

– Синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13);

– Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

При перевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первинних даних і даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні питання:

· своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів

· правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку

· своєчасність і правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства

· правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції

· правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства

· правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів

· своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках

· достовірність індексації вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку

· правомірність реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством , так і приватною особою [34, с.125].

Щоб реалізувати всі ці задачі необхідно переконатися в правильності організації аналітичного обліку; вияснити чи всі основні засоби закріплені за матеріально відповідальними особами; правильність проведення останньої інвентаризації, які її результати і чи відображені вони в обліку; проконтролювати достовірність облікових даних про наявність і рух основних засобів.

1.2 Нормативно-правове регулювання аудиту основних засобів

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеній мірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.

Стандарти аудиту -- це загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх обов'язків з аудиту. В них наведено професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів.

До основних принципів норм аудиту належать:

· цілісність, об'єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;

· правила використання результатів роботи інших аудиторів;

· документальне оформлення, планування, отримання доказів аудитором;

· перевірка систем внутрішнього контролю та обліку;

· аналіз висновків аудитора та складання ним звіту.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту і виконання аудиторських послуг розробляє національні стандарти аудиту. Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці [8, с.208].

Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності.

Проводячи аудит основних засобів необхідно користуватися наступними основними нормативними документами, діючими в Україні, і які повинні застосовувати на всіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік и фінансову звітність» № 996-XIV від 01.01.2014 -- визначаються загальні принципи ведення бухгалтерського обліку.

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і закладів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 18.03.2014.

3. НП(С)БО наказ №73 від 07.02.2013.

4. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 69 овід 05.08.2010 р.

5. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95.

6. Наказ міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» № 352 від 07.06.2010.

7. Інструкція «Про порядок визначення розмірів збитків від крадіжок, недостачі, знищення (пошкодження) матеріальних цінностей», затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 15.01.2011.

Правові і організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту.



РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Правовий статус підприємства

Об'єктом дослідження виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанське», скорочене найменування ТОВ «Селищанське». Організаційно-правова форма господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю.

Метою діяльності Товариства є одержання прибутку, згідно з встановленим законом та Статутом Товариства порядком.

Загальна інформація про підприємство наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Загальна інформація про ТОВ «Селищанське»

Повне найменування	Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанське»
Скорочене найменування	ТОВ «Селищанське»
Місцезнаходження Товариства	Вул. Шевченка 135 В, с. Селище, Тиврівський район, Вінницька область
Організаційно-правова форма	Приватна
Код ЄДРПОУ	03734760
Розмір статутного капіталу	258699
Вид економічної діяльності	Виробництво с/г продукції
Чисельність працівників (чол.)	47
Керівник підприємства	Бабич Микола Вікторович

Предметом діяльності Товариства є:

· виробництво, переробка сільськогосподарської і харчової продукції її закупівля та реалізація;

· виробництво та реалізація високоякісних та екологічно чистих продуктів харчування;

· виробництво та реалізація хліба і хлібобулочних виробів, сухарів, печива, пирогів і тістечок з тривалим строк зберігання;

· організація і ведення підсобних господарств з метою вирощування і виробництва сільськогосподарської продукції для потреб населення;

· впровадження у сільськогосподарське та промислове виробництво відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, перспективні конструкції і нові технології;

· проведення відновлення зношених машин, механізмів, апаратів та устаткування, здійснює їх модернізацію, удосконалює технологічні процеси;

· оренда майна та земельних ділянок, земельних часток (паїв) у фізичних та юридичних закупівля у населення, в тому числі за готівку, та у підприємств усіх форм власності сільськогосподарської продукції, лікарської сировини для переробки та реалізації;

· здійснення бартерних операцій (угод) у встановленому порядку і відповідно до мети діяльності Товариства;

· надання посередницьких послуг;

· переробка, використання вторинної сировини, відходів виробництва;

· створення та впровадження в виробництво нових видів продукції;

· роздрібна і гуртова торгівля, торговельно-посередницька і комерційна діяльність.

· надання послуг в різних сферах діяльності;

· залучення інвестицій, інших видів матеріальної допомоги вітчизняних і іноземних юридичних осіб та громадян для вирішення завдань Товариства;

· послуги у сфері громадського харчування; створення власної комерційної торговельної мережі.

Товариство має статутний (складений) капітал у розмірі 257 699,58 (двісті п'ятдесят сім тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 58 копійок.

Частки учасників у статутному капіталі розподіляються та формуються за рахунок внеску учасника наступним чином.

Таблиця 2.2

Частки учасників у статутному капіталі

Учасник	Вид внеску	Частка в грн.	Частка в %
Ярмоленко Н.Г.	Грошові кошти	193 275,08	75%
Ярмоленко А.Б.	Грошові кошти	64 424,50	25%
Всього		257 699,58	100 %

Розподіл прибутку між учасниками відбувається пропорційно до їх часток у статутному капіталі у строки та в порядку, передбачені чинним законодавством України.

Відшкодування збитків може здійснюватись за додатковим рішенням учасників пропорційно до їх часток у статутному капіталі Товариства.

Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями учасників, а учасники не несуть відповідальності за зобов'язаннями Товариства.

У Товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі 25 відсотків статутного капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду становить 5 відсотків суми чистого прибутку. За рішенням органів Товариства в ньому можуть створюватися також інші фонди.

Майно Товариства становлять основні фонди та обігові кошти, інші цінності тощо, вартість яких відображується у самостійному балансі Товариства. Товариство є власником:

· майна, переданого йому учасниками у власність;

· продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності;

· отриманих доходів;

· іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Вищим органом Товариства є Загальні збори учасників Товариства (Загальні збори, Збори учасників), які очолюються Головою Зборів.

Збори учасників скликаються не менш як двічі на рік та оформлюються протоколом.

Якщо в Товаристві є лише єдиний учасник, прийняття ним рішень оформлюється Рішеннями Учасника (Засновника), що прирівнюються та мають силу протоколів Загальних зборів.

Учасник має право передати свої повноваження на Зборах учасників своєму уповноваженому представнику, іншому учаснику чи представнику іншого учасника.

До виключної компетенції Зборів учасників належить:

· визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

· внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

· створення та відкликання виконавчого органу товариства;

· визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

· затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;

· створення, реорганізація та ліквідація філіалів, представництв, дочірніх підприємств, затвердження їх статутів та положень;

· вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

· виключення учасника із товариства;

· прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Управління поточною діяльністю Товариства здійснюється виконавчим органом - Дирекцією яка складається з директора Товариства та Головного бухгалтера Товариства. Директор Товариства та головний бухгалтер Товариства призначаються і відкликаються за рішенням загальних Зборів Учасників. Директор є вищою посадовою особою Товариства та несе відповідальність за діяльність Товариства.

Директором може бути призначено учасника Товариства або третю особу.

Головний бухгалтер Товариства обирається Загальними Зборами учасників Товариства, підзвітний загальними зборам Учасників та директору Товариства і організовую виконання їх рішень. Компетенція, права і обов'язки головного бухгалтера визначаються посадовою інструкцією, яка підлягає затвердженню Загальними Зборами учасників. Директор не вправі приймати рішення та надавати головному бухгалтеру вказівки з питань, які віднесені до компетенції головного бухгалтера.

До відання виконавчого органу Товариства належить вирішення усіх питань діяльності Товариства, крім прямо віднесених законом або Статутом до відання інших органів Товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого органу Товариства здійснюється ревізійною комісією, що призначається зборами учасників та складається з 3 осіб. Рішення ревізійної комісії приймаються більшістю голосів. Ревізійна комісія обирається зборами учасників. Члени ревізійної комісії за згодою учасників мають право залучати до роботи експертів та фахівців.

Інтереси трудового колективу репрезентує рада трудового колективу, яка обирається на 3 роки. Трудовий колектив Товариства розглядає і затверджує проект колективної угоди, розглядає і вирішує питання самоврядування трудового колективу, визначає та затверджує перелік та порядок надання працівникам Товариства соціальних пільг, бере участь в матеріальному стимулюванні продуктивності праці, і також має інші повноваження, встановлені законом.

Припинення діяльності Товариства відбувається шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації.

Товариство реорганізується за рішенням Зборів учасників або на підставі рішення органу, уповноваженого на прийняття відповідного рішення законом. Правові наслідки реорганізації встановлюються законом та рішенням Зборів учасників чи відповідного органу (Додаток А).

Далі проведемо аналіз діяльності товариства. Структура майна підприємства дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах та співвідношення позикових і власних коштів підприємства в пасивах.

До структури майна (активів) підприємства належать:

· необоротні активи;

· оборотні активи;

· витрати майбутніх періодів.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає змогу встановити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна підприємства і окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

Проведемо оцінку складу і структури майна підприємства використовуючи звітні дані. Результати аналізу наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Оцінка складу і структури майна ТОВ «Селищанське» за 2012 рік

Розміщення активів	На початок року	На кінець року	Зміни за рік	% до зміни підсумку активу балансу
	тис.грн	% до підсумку	тис.грн	% до підсумку	тис.грн	% до початку року
Іммобілізовані засоби (необоротні активи)	7489	51,3	6390	55,8	-1099	4,5	34,99
Нематеріальні активи	5	0,0	2	0,0	-3	0,0	0,10
Основні засоби	7402	50,7	6340	55,4	-1062	4,6	33,81
Незавершене будівництво	-	-	39	0,3	39	0,3	-1,24
Довгострокові біологічні активи	73	0,5	-	-	-73	-0,5	2,32
Інші фінансові інвестиції	9	0,1	9	0,1	0	0,0	0,00
Інші необоротні активи	-	-	-	-	-	-	-
Мобільні засоби (оборотні активи)	7099	48,7	5057	44,2	-2042	-4,5	65,01
Запаси	1363	9,3	637	5,6	-726	-3,8	23,11
Незавершене виробництво	2828	19,4	2325	20,3	-503	0,9	16,01
Готова продукція	190	1,3	117	1,0	-73	-0,3	2,32
Товари	6	0,0	1	0,0	-5	0,0	0,16
Розрахунки з дебіторами	2411	16,5	394	3,4	-2017	-13,1	64,22
Короткострокові фінансові вкладення	-	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти	7	0,0	637	5,6	630	5,5	-20,06
Інші оборотні активи	294	2,0	946	8,3	652	6,2	-20,76
Витрати майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-
Всього активів	14588	100	11447	100	-3141	0,0	100

В результаті проведеного аналізу видно, що в загальній вартості активів підприємства частка основних засобів на початок 2012 року становить 51%, тобто половину всіх активів підприємства, а на кінець року-55%, що на 4% більше. Нематеріальні активи на підприємстві майже відсутні. Що стосується оборотних активів, то можна сказати, що на початок року на ТОВ «Селищанське» була досить велика сума запасів, а саме 1363 тис. грн., але протягом року вона зменшилась і становить 637 тис. грн., що в загальній частці становить 9% та 6% відповідно. Також досить позитивним моментом є зменшення протягом року загальної суми дебіторської заборгованості на 2017 тис. грн., що зумовлено більш жорсткими методами роботи зі своїми дебіторами. Отже, всі вищезгадані зміни призвели до зменшення валюти балансу на 3141 тис. грн..

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів, їх аналіз дає змогу зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість.

Фінансова стійкість підприємства характеризується:

· достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності;

· фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;

· здатністю маневрувати власними коштами;

· достатнім забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними

· джерелами покриття;

· станом виробничого потенціалу.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють за даними Балансу підприємства. Результати розрахунків наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз фінансової стійкості ТОВ «Селищанське» за 2010-2012 роки

Показники	Роки	Відхилення
	2008	2009	2010
1.Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,11	-0,13	0,01	-0,10
2. Коефіцієнт фінансової залежності	9,17	-7,44	82,95	73,78
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-1,04	2,83	-25,54	-24,51
4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	5,84	0,52	0,43	-5,42
5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів	0,73	2,01	0,95	0,22
6. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів	8,15	-8,44	81,95	73,80
7. Коефіцієнт структури залученого капіталу	0,51	0,31	0,32	-0,19
8. Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами	-0,24	-0,78	-0,70	-0,46
9. Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів	4,70	-3,82	46,30	41,60
10. Коефіцієнт співвідношення виробничих активів і вартості майна	0,75	0,60	0,61	-0,13
11. Коефіцієнт чистої виручки	-0,11	-0,35	0,21	0,32
12.Коефіцієнт нагромадження амортизації	0,24	0,36	0,47	0,23



Проведений аналіз характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, суть фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

Коефіцієнт фінансової автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. На нашому підприємстві в 2008 році цей показник був досить низький і складав 0,11. Це говорить про те, що в цьому році аналізоване підприємство знаходилося на низькому фінансовому рівні. В 2012 році цей коефіцієнт стрімко знизився і становив лише 0,01, що вказує на високу фінансову залежність від зовнішніх кредиторів.

Зростання коефіцієнта фінансової залежності у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки. Оскільки коефіцієнт фінансової залежності обернений до коефіцієнта концентрації власного капіталу, то ми бачимо, що значення його за останні 2 роки зросло майже на 74%, що говорить про збільшення частки позикових коштів та втрату фінансової незалежності. Така різка зміна спричинена суттєвим зменшенням суми власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт маневреності за своїм значенням був досить високим. Проаналізувавши цей показник можна сказати, що в 2010 році він складав лише -1,04. А ось у 2011 роках він зріс і становив 2,83, що вказує на збільшення частки власного капіталу в обороті. Але в 2012 році він знову суттєво знизився і становить -26%.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності - система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.

2.2 Аудит облікової політики підприємства стосовно основних засобів

Найперше, що підлягає перевірці при аудиті основних засобів -- це облікова політика підприємства. Тому що, перед тим як перевіряти як здійснюється облік треба перевірити як цей облік на підприємстві організований. В обліковій політиці у відповідності з П(С)БО № 7 “Основні засоби” повинно бути вказано методи оцінки основних засобів, їх класифікація на підприємстві, методи амортизації, ознаки включення об'єктів до складу основних засобів та інше.

Аудитор повинен перевірити відповідність облікової політики чинному законодавству та бухгалтерським вимогам у відношенні основних засобів. Аудитор перевіряє, наскільки доцільно застосовувати ту чи іншу форму організації бухгалтерського обліку, чи відповідає вона конкретним умовам роботи підприємства. Перевірці підлягає також стан синтетичного обліку і його зв'язки з даними аналітичного обліку.

Бухгалтерський облік основних засобів зорганізується у відповідності з типовими класифікаціями основних засобів. Ці типові класифікації призначені для встановлення єдиного їх групування в обліку. У відповідності до існуючої системи обліку в Україні діє наступний порядок класифікації:

· за галузевою ознакою;

· за характером участі в процесі виробництва -- виробничі і невиробничі;

· за видами -- земельні ділянки, будівлі і споруди, транспортні засоби, машини і обладнання, продуктивний і робочий скот, багаторічні насадження та ін.

· по належності -- власні та орендовані.

Основні засоби в бухгалтерському обліку обліковуються по первісній вартості, яка визначається на основі таких фактичних витрат:

– сум, сплачених у відповідності з договором;

– сум, сплачених організаціям за здійснення робіт по договорам, за інформаційні та консультативні послуги;

– сплачення податків, мита, реєстраційних зборів, державного мита та інших платежів, пов'язаних з придбанням основних засобів;

– витрат на страхування ризиків, пов'язаних з доставкою;

– витрат на установку, монтаж, налагодження основних засобів.

Історично для обліку основних засобів завжди використовувались три види оцінки:

· первісна вартість -- використовується в обліку на протязі всього строку служби об'єкта на даному підприємстві;

· переоцінена вартість -- переоцінена первісна вартість;

· залишкова вартість -- первісна вартість за мінусом зносу.

Безкоштовно отриманні основні засоби оцінюються за справедливою вартістю на дату отримання.

Первісна вартість основних засобів отриманих в обмін на придбаний об'єкт, прирівнюється до залишкової вартості переданого об'єкта основних засобів.

Справедлива вартість -- це сума, по якій можуть бути здійснені обмін активу або оплата обов'язків в результаті операцій між зацікавленими та незалежними сторонами.

Аналітичний облік ведеться по кожному інвентарному об'єкту. Окремим інвентарним об'єктом є завершений механізм з усіма приладами і пристроями, який призначений для виконання визначених самостійних функцій.

В обліковій політиці повинен бути вказаний конкретний метод амортизації для конкретного виду основних засобів. Ним може бути один з методів: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискорене зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

У ТОВ «Селищанське» використовують прямолінійний метод нарахування амортизації (Додаток Б).

2.3 Оцінка системи внутрішнього контролю та виявлення зон ризику

У відповідності з вимогами аудитор повинен мати достатню уяву про структуру внутрішнього контролю клієнта перед складанням плану аудиторської перевірки. Достатня уява про структуру контролю дозволяє аудитору визначити типи можливих відхилень, степені ризику і розробити методику проведення перевірки для їх виявлення. Аудитор отримує уяву про клієнта, визначаючи особливості заходів і процедур стосовно до кожного елементу структури контролю, і, виясняючи, чи працюють вони в дійсності, тобто чи використовуються вони на підприємстві. Для отримання свідчення про правильне використання заходів і процедур аудитор аналізує записи, документи, звіти, заповнює анкету облікової політики (Додаток Є).

Одним з етапів процесу планування -- оцінка системи внутрішнього контролю, основна мета якої -- створення основи для планування аудиторської перевірки, а також визначення виду, часу проведення, об'єму аудиторських процедур, які знаходять своє відображення в аудиторській програмі. Тому характер і якість перевірки багато в чому будуть залежати від того, наскільки грамотно та достовірно аудитор вивчить систему внутрішнього контролю (Додаток Ж).

Система внутрішнього контролю може рахуватися ефективною, якщо вона своєчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, та виявляє її. Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська організація повинна зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для отримання достатнього степеню впевненості в достовірності бухгалтерської звітності, вона повинна відповідним шляхом скорегувати об'єм аудиторської перевірки.

Аудиторський ризик -- це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень. Тому аудитор повинен проаналізувати степінь ризику перед проведенням перевірки.

Для того щоб запобігти аудиторському ризику або зробити його мінімальним, аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації для дослідження, щоб він міг взяти на себе професійну відповідальність. При цьому вартість доказів (свідоцтв) має бути мінімальною.

Аудиторський ризик пов'язаний з внутрішньогосподарським ризиком. Щоб оцінити на початку ризик аудитор має вивчити фактори, які створюють ризик, а саме: характер бізнесу клієнту, чесність адміністрації, результати попереднього аудиту, первинний і вторинний аудит, професіоналізм бухгалтерських кадрів, вірогідність привласнення коштів, достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку. Аудитор повинен оцінити перелічені фактори і вирішити, який із них найбільш важливий для наступного врахування при визначенні аудиторського ризику.

В додатку 1 Національний норматив аудиту № 12 “Листок оцінки власного ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю” наведений перелік питань, відповіді на які дозволяють оцінити свій ризик. Для основних засобів це, наприклад, такі питання: чи проводиться періодична інвентаризація рухомих основних засобів, чи дотримуються метод нарахування амортизації та параметри основних засобів, проведена чи ні класифікація основних засобів, чи списані з балансу залишкова вартість основних засобів 2 і 3 групи проданих (ліквідованих) та ін.

Після завершення аналізу ризику та перевірки системи внутрішнього контролю аудитори, основуючись на попередніх даних про економічного суб'єкта та результатах проведених аналітичних процедур, можуть приступити до розробки загального плану і програми аудиторської перевірки. Створений безпосередньо перед проведенням перевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто в яких напрямках і з якою інтенсивністю буде проводитися перевірка.

2.4 Зміст програми аудиторської перевірки

Аудиторська перевірка повинна відповідати деяким вимогам і складатися з визначених етапів. Умовно можна виділити три етапи:

· планування;

· збір аудиторських доказів;

· завершення аудиту.

У процесі здійснення кожного етапу аудиторської перевірки необхідно визначити вибіркові дослідження, ретельно спланувати забезпечення виконання всіх процедур з метою виключення можливості написання неправильного висновку.

На першому етапі аудитор:

– насамперед знайомиться з клієнтом (це означає розуміння діяльності клієнта, знайомство з системами бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю);

– оформлює свої відносини з клієнтом контрактом та (або) листом -- зобов'язанням (Додаток Д);

– розраховує рівень суттєвості майбутньої перевірки;

– вивчає та оцінює системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю організації клієнта;

– оцінює аудиторські ризики;

– встановлює обсяг аудиторської перевірки та її тривалість;

– готує загальний план (Додаток З) та програму аудиту (Додаток К).

У відповідності з вимогами правил (стандарту) аудиторської діяльності “Планування аудиту” нижче наведений примірний зміст і форма програми аудиту основних засобів.

Аудитору слід скласти власну, незалежну думку про клієнта.

Програма аудиту операцій з основними засобами включає такий перелік питань, які необхідно перевірити, і процедур зазначених в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Програма аудиту операцій з основними засобами

№ п/п	Перелік питань	Процедури
	Чи назначені матеріально-відповідальні особи за збереження основних засобів?	перевірка документів
	Чи укладені договори про матеріальну відповідальність з особами, які відповідають за збереження основних засобів?	перевірка документів
	Оснащені чи ні приміщення пожежно-охоронною сигналізацією?	перевірка документів, усне опитування персоналу
	Чи організований порядок вивозу матеріальних засобів з території організації?	перевірка документів, усне опитування персоналу
	Чи проводилася інвентаризація основних засобів, як оформлені її результати?	перевірка документів
	Правильність віднесення предметів до основних засобів	перевірка документів
	Правильність нарахування амортизації по основним засобам, в тому числі прискореної	перевірка документів та арифметичні розрахунки
	Правильність проведення переоцінки основних засобів і оформлення її результатів	перевірка документів
	Правильність розділення основних засобів по призначенню (виробничі, невиробничі)	перевірка документів, усне опитування персоналу, інвентаризація
	Правильність оцінки основних засобів	перевірка документів і дотримання правил обліку
	Правильність оформлення первинних документів, по надходженню та вибутті основних засобів	перевірка документів і дотримання правил обліку
	Правильність нарахування ПДВ при безкоштовній передачі основних засобів	перевірка документів
	Правильність нарахування податку на прибуток при реалізації основних засобів	перевірка документів
	Чи застосовується індекс інфляції для цілей оподаткування прибутку при реалізації основних засобів, правильність його застосування?	перевірка документів
	Правильність відображення в обліку операцій, пов'язаних з орендою основних засобів	перевірка документів і дотримання правил обліку
	Правильність відображення в обліку лізингових операцій	перевірка документів і дотримання правил обліку
	Правильність відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів	перевірка документів і дотримання правил обліку
	Правильність кореспонденції рахунків з обліку основних засобів	відсліджування

Методика проведення аудиту основних засобів включає наступні етапи перевірки.

I. Перевірка руху основних засобів

1.1. Надходження основних засобів -- перевіряється правильність відображення в обліку надходження основних засобів; правильність бухгалтерського обліку оприбуткування їх незалежно від форми власності підприємства. Аудитору необхідно перевірити чи створена комісія приймання основних засобів та оформлення її результатів, як оформлені договори купівлі-продажу основних засобів, протоколи договірних цін, правильність вказання первинної вартості в актах приймання-передачі основних засобів. Важливою умовою збереження основних засобів є проведення їх інвентаризації, тому в процесі контролю необхідно перевірити повноту та своєчасність її проведення, і правильність відображення результатів. Це потрібно, щоб переконатися наскільки можна довіряти результатам інвентаризації та зменшити аудиторський ризик. Аудитор має перевірити чи правильно виділено ПДВ при придбанні основних засобів. Аудитору також необхідно зосередити увагу на порядку формування первісної вартості окремих об'єктів основних засобів у випадках, коли в документах, що супроводжують купівлю, зазначено вартість не кожного об'єкта окремо, а кількох об'єктів разом. Первісну вартість придбаних об'єктів встановлюють пропорційно до справедливої вартості, виходячи з фактичних витрат на придбання.

1.2. Вибуття основних засобів -- перевірка дозволу та порядку ліквідації основних засобів, а також бухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію, безоплатне передання основних засобів тощо незалежно від форми власності підприємства.

При перевірці ліквідації основних засобів у зв'язку із зносом або пошкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити чи затверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній картці.

II. Перевірка нарахування зносу(амортизації) на основні засоби -- перевіряється застосування підприємством норм зносу основних засобів відповідно до чинного законодавства; порядку нарахування підприємством зносу(амортизації) основних засобів, застосування прискорених норм амортизації; правильність відображення в обліку зносу основних засобів залежно від форм власності.

III. Перевірка проведення індексації основних засобів -- перевіряється наявність проведення індексації балансової вартості основних засобів; правильність застосування коефіцієнтів індексації; використання понижуючих коефіцієнтів амортизації основних засобів; порядку відображення в обліку результатів індексації основних засобів.

Необхідно перевірити відображення у відповідних підтверджуючих документах результати переоцінки (актах переоцінки, довідках або розрахунках бухгалтерії, експертних висновках), а також в інвентарних картках обліку основних засобів.

IV. Перевірка порядку відображення ремонту основних засобів -- перевірка правильності відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів. Аудитору необхідно з'ясувати, чи включено витрати з поліпшення об'єкту, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, до первісної вартості об'єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо). Інші витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, повинні бути віднесені підприємством до складу витрат. При цьому слід пам'ятати про документальне оформлення: повинен бути складений кошторис на проведення ремонтних робіт, і здійснений запис про проведений ремонт в інвентарній картці.

V. Перевірка відповідності, повноти та достовірності обліку основних засобів.

На останньому етапі аудиту основних засобів перевіряють відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними, актів приймання-передачі основних засобів, акти ліквідації, дозволи на реалізацію, журналу-ордеру № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства, балансу-форми № 1.

При перевірці аудитор орієнтується на можливі відхилення в облікових даних, які можуть вплинути на достовірність звітних показників. До типових помилок і відхилень належать:

· аналітичний облік основних засобів не ведеться в інвентарних картках (ОЗ-6);

· матеріальна відповідальність організується тільки стосовно власних основних засобів;

· оприбуткування основних засобів не по ціні їх придбання;

· невідповідність інформації про наявність основних засобів по даним Головної книги інформації про їх залишки по даним ОЗ-6, що нерідко веде до неправильного нарахування амортизації;

· до складу первісної вартості включені витрати по оплаті процентів за кредит;

· при купівлі основних засобів у фізичних осіб не завжди стягується податок;

· нарахування зносу основних засобів відбувається один раз в квартал;

· підприємство продовжує нараховувати знос на об'єкти з закінченим строком експлуатації;

· неправомірне прискорене нарахування зносу основних засобів;

· при передачі основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства сума перевищення їх договірної вартості над балансовою нерідко включається до складу витрат майбутніх періодів, а по мірі нарахування дивідендів приєднується до балансового прибутку.

2.5 Типова кореспонденція стосовно операцій з основними засобами

У відповідності з Планом рахунків облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби». На цьому рахунку здійснюється облік та узагальнення інформації про наявність, рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів та орендованих майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

По дебету 10 рахунку відображається записи по надходженню основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються по первісній вартості, витрати пов'язані з поліпшенням об'єкта.

По кредиту відображаються вибуття основних засобів внаслідок продажу, безкоштовної передачі, ліквідації, а також суми уцінки основних засобів.

Облік основних засобів ведеться в таких розрізах: надходження, амортизація, ремонт, переоцінка, а також облік орендованих основних засобів. Кореспонденція рахунків по обліку надходження основних засобів наведена в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Облік надходження основних засобів

Зміст господарських операцій	Дебет	Кредит
Оприбутковані основні засоби, внесені засновниками згідно з угодою	10, 11	46
На суму, яку потрібно виплатити постачальникам за куплені основні засоби	15	63
На суму послуг, пов'язаних з придбанням основних засобів	15	685
Одночасно нараховано суму ПДВ на послуги, пов'язані з придбанням основних засобів	641	685
Сума витрат, понесених при виконанні проектних та інших робіт	15	63
Сума витрат на спорудження та виготовлення основних засобів	15	23,65,66, 20
Погашення заборгованості за основні засоби	63	30,31
Безкоштовне надходження основних засобів	10, 11	424
Отримання основних засобів в обмін на готову продукцію товарів, робіт послуг	15	701,702 703
Оприбуткування основних засобів	10, 11	15
Оприбуткування основних засобів раніше не включених до балансу підприємства	10, 11	746
Переведення до складу основних засобів МШП	10, 13	113
Одночасно на суму зносу МШП	132	131
Переміщення основних засобів від одного матеріально відповідальної особи до іншої	10, 11	10,11

Всі основні засоби в процесі експлуатації зношуються і підлягають амортизації. Основні операції нарахування амортизації наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Бухгалтерський облік амортизації основних засобів

Зміст господарських операцій	Дебет	Кредит
Нарахування амортизації основних засобів використаних на виробництво конкретного виду продукції	23	131
Нарахування амортизації інших основних засобів цеху	91	131
Нарахування амортизації основних засобів господарського призначення	92	131
Нарахування амортизації основних засобів використаних для збуту продукції	93	131
Нарахування амортизації основних засобів соціальної сфери	94	131

Ремонт основних засобів проводиться з метою ліквідації виниклих дефектів у зв'язку з їх експлуатацією. Облік витрат на ремонтні роботи, які не приводять до покращення об'єкта, є витратами даного періоду і обліковуються на рахунках класу 9.

Таблиця 2.8

Кореспонденція рахунків обліку витрат на поліпшення і утримання основних засобів

Зміст господарських операцій	Дебет	Кредит
Відображені витрати ремонтного цеху для ремонту основних засобів виконаного господарським способом	23/р.ц	20, 661, 65
Списані витрати ремонтного цеху на цехові витрати	91	23/рц
Відображені витрати основного цеху пов'язані з поточним ремонтом обладнання	91/осн.ц.	66,65, 207
Акцептований рахунок підрядної організації, яка виконала ремонт основних засобів, які експлуатуються в заводоуправлінні	92	63
Сума ПДВ	641	63
Оплачений рахунок підрядної організації з поточного рахунка	63	311

У зв'язку з різними економічними процесами основні засоби повинні переоцінюватися, щоб відображатися по справедливій вартості на час складання різних звітів. Куди повинні відноситися суми уцінки і дооцінки показано в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Кореспонденція рахунків обліку дооцінки основних засобів

Зміст господарських операцій	Дебет	Кредит
Сума дооцінки основних засобів	10	423
Одночасно на суму зносу	423	131
Сума уцінки основних засобів	975	10
Одночасно на суму зносу	131	10
Сума втрат від зменшення корисності основних засобів, оцінених за первісною вартістю	975	131, 10
Одночасно на суму зносу	131	10

Основні засоб...