Синтетичний та аналітичний облік розрахунків по соціальному страхуванню

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність, класифікація та основні завдання обліку розрахунків по соціальному страхуванню

2. Нормативна база обліку розрахунків по соціальному страхуванню

3. Документальне оформлення господарських операцій розрахунків по соціальному страхуванню

4. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків по соціальному страхуванню

5. Узагальнення інформації в облікових регістрах та розкриття у звітності

Висновок

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

страхування нормативний аналітичний звітність

Процес регулювання оплати праці почався з 1991 р., коли було прийнято Закон України "Про підприємства в Україні" і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці.

У 1992 р. затверджено декрет Кабінет Міністрів України "Про оплату праці", на підставі якого у 1995 р. прийнято Закон України "Про оплату праці", що регламентує питання тарифікації та оплати праці.

З 1993 р. введено в дію Закон України "Про колективні договори і угоди", яким передбачено порядок укладання угод і договорів з питань організації праці, визначення умов та порядку встановлення розміру оплати праці.

У 43-46 статтях Конституції України відзначено, що громадяни мають право на працю, відпочинок, соціальний захист, безпечні та здорові умови праці і заробітну плату. Питання оплати праці регламентують такі законодавчі акти, як "Кодекс законів про працю", Закон України "Про відпустки" та деякі інші.

Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1375/2000 схвалено "Концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні".

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, суть якого полягає у забезпеченні певними коштами для прожиття у разі повної, часткової чи тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадян обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законами.

Право на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок:

-підприємств, установ і організацій;

-державного бюджету;

-страхових внесків громадян;

-інших джерел соціального забезпечення.

Соціальні гарантії забезпечуються також створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (будинки для людей похилого віку, дитячі будинки, будинки інвалідів). Пенсії та інші види соціальних виплат і допомог повинні забезпечити не нижчий від прожиткового мінімуму рівень життя.

Важливе значення, має також правильний облік зі страхування на підприємстві. Дослідження цього процесу є предметом дослідження курсової роботи. Важливість цієї проблеми зумовлює актуальність дослідження теми.

Метою роботи слід вважати дослідження основних теоретичних та прикладних аспектів обліку розрахунків зі страхування.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.



1. Сутність, класифікація та основні завдання обліку розрахунків по соціальному страхуванню

Сутність страхового захисту полягає у нагромадженні і витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних із ними витрат.

Нова система економічних і соціальних відносин, зумовлених переходом до ринку, породжує потребу у розвитку страхування як засобу захисту виробництва, майна, добробуту громадян. Страхування завжди передбачає акумулювання коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною особою, що має на це право. Тому страхові відносини завжди складаються з приводу умов формування і використання коштів цільового страхового фонду.

Страхові фонди -- це некомерційні самоврядні організації, які не можуть займатися іншими видами діяльності, окрім тієї, заради якої їх створено, та не мають права використовувати свої кошти для Цілей, відмінних від тих, що визначають їхню страхову діяльність.

До фонду страхового захисту належать:

1. Централізовані та грошові резерви держави;

2. Децентралізовані фонди;

3. Фонди створені методом страхування.

Страхування -- це вид цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Будь - які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів.

Страховики - це організація, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату, зобов'язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яким був завданий збиток та виплатити страхову суму.

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Соціальне страхування - це форма соціального захисту населення, система заходів щодо матеріального забезпечення та соціального обслуговування в старості, на випадок тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та в інших випадках, передбачених законодавством.

Предметом соціального страхування є основні соціальні ризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непрацездатність у результаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності та пологів, догляду за членом сім'ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу у зв'язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім'ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат у випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних послуг та поховання.

Об'єкт соціального страхування -- майнові інтереси громадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

Як соціально-економічна категорія, соціальне страхування -- це система відносин з розподілу і перерозподілу національного доходу, які полягають у формуванні зі страхових внесків, що сплачують працюючі громадяни та роботодавці, державних дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використовують для утримання осіб, які не беруть участі у суспільній праці.

Чітко виділяється дві форми страхування:

- добровільне страхування;

- обов'язкове страхування (в Україні ця форма є державною).

В Україні існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням чи народженням; - медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України

Соціальний захист є однією з функцій держави, а конституційне закріплення соціального принципу державного устрою підтверджує факт існування в Україні соціальної функції в ряду пріоритетних.

Система соціального страхування в Україні повинна широко використовувати обидві форми: обов'язкову й добровільну, а саме соціальне страхування як організаційно-правова форма має бути як державною так і недержавною.

Види соціального страхування

За формою соціальне страхування може бути:

Добровільне - страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та винятково особистій праці, а також інших громадян, які мають свідоцтво на право займатися індивідуальною діяльністю, та їхніх помічників;

Загальнообов'язкове - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту.

Розрізняють за виплатою такі види страхування:

Ризикове - страхова виплата у разі настання страхового випадку;

Накопичувальна - працює по методу заощадження.

Розрізняють дві сфери страхової діяльності -- соціальне та комерційне страхування, які взаємно доповнюють одне одного. Соціальне страхування ґрунтується на принципі колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок зборів обов'язкових страхових внесків і призначене для того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребують медичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування в Україні реформується у зв'язку з переходом до ринкових форм господарювання.

Комерційне страхування, на відміну від соціального, ґрунтується на принципах еквівалентності та замкнутого розподілу збитку в рамках цього страхового фонду. Зв'язок між двома сферами страхової діяльності полягає в тому, що комерційне страхування надає захист найперше в тих життєвих ситуаціях, які не «покриті» соціальним страхуванням. Чим вужча система соціального захисту, тим більша потреба в послугах комерційного страхування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».

У тісному зв'язку з заробітною платою перебувають розрахунки по обов'язковому державному соціальному страхуванню. Основами законодавства України про загальне державне соціальне страхування, затвердженими постановою Верховної Ради України від 14.01.98, визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, зобов'язань і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, яка включає матеріальне забезпечення громадян у разі захворювання, повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них причинами, а також за віком та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Загальнодержавному страхуванню підлягають як особи, які працюють на умовах трудової угоди на підприємствах усіх форм власності, так і особи, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі та інші працівники), а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

У державі активно використовують соціальне страхування для захисту населення на випадок захворювання, зниження працездатності, смерті годувальника, допомоги багатодітним сім'ям . Принцип, згідно з яким держава в рамках соціального страхування піклується про тих, хто потребує захисту, діє всюди і сьогодні.

Відповідно до статті 46 Конституції України та статті 11 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни мають право на соціальний захист, суть якого полягає у забезпеченні певними коштами для прожиття у разі повної, часткової чи тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадян обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законами.

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Основи) від 08.07.2010 відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Отже, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом .

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та члені його сім'ї.

Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або фізичні особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів чи фізичної особи, працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Єдиний соціальний внесок нараховується на:

-заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці;

-винагороду фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором (далі - ЦПД);

-оплату перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

-допомогу по тимчасовій непрацездатності;

-допомоги або компенсації згідно із законодавством;

-грошове забезпечення.

Єдиний соціальний внесок обчислюється в межах максимальної величини бази, яка дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ). При цьому для внеску передбачено і мінімальний розмір, обчислений виходячи з мінімальної зарплати, що діє в місяці, за який нараховують зарплату, дохід (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Розміри ставок ЄСВ стосовно бази за категоріями платників наведено у ст. 8 Закону про ЄСВ.

Правила сплати ЄСВ наведено у ст. 9 Закону про ЄСВ. Основні з них такі:

-ЄСВ сплачується в безготівковій формі на рахунки, спеціально відкриті ПФУ в органах Держказначейства;

-днем сплати є день, коли ЄСВ списано з рахунка платника незалежно від строку зарахування коштів на рахунок ПФУ (ч. 10 ст. 9 Закону про ЄСВ);

-зобов'язання зі сплати ЄСВ повинні виконуватися в першу чергу, крім зобов'язань із зарплати (доходу), у тому числі і перед зобов'язаннями зі сплати податків (ч. 12 ст. 9 Закону про ЄСВ);

Платники ЄСВ зобов'язані сплачувати ЄСВ не пізніше числа місяця, наступного за базовим звітним періодом (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).

При цьому базовим періодом для ЄСВ є календарний місяць (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). Сплачений ЄСВ розподілятиметься за видами соціального страхування до бюджету пропорційно сумам ЄСВ у відсотках.



2. Нормативна база обліку розрахунків по соціальному страхуванню

Контроль будь-якої ділянки діяльності підприємства грунтується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях.

На підприємствах всіх форм власності бухгалтерський облік по соціальному страхуванню ведеться відповідно до:

Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями від 02.12.2010 р. №2756-VI), ним визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291 (зі змінами та доповненнями від від 09.12.2002 р. №1012).

З 2011 року існує єдиний закон для нарахування ЄСВ, а саме Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є дуже змістовним. Зокрема його розділили на 7 розділів, кожен з яких чітко описує терміни, права та зобов'язання користувачів закону.

Зокрема І розділ описує загальні терміни які використовуються при нарахуванні ЄСВ та сферу правового регулювання.

У ІІ розділі йдеться про платників ЄСВ, їх права та обов'язки. ІІ розділ складається з 4 статей в яких передбачено всі можливі випадки чо можуть виникнути при нарахуванні та сплаті ЄСВ.

ІІІ розділ цього закону передбачує порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного соціального внеску. Також тут відображено розмір сплати ЄСВ, терміни його нарахування та подання звітностей до пенсійного фонду України.

IV розділ закону про ЄСВ називається «Повноваження пенсійного фонду щодо збору та обліку єдиного внеску. Державний нагляд за збором та веденням обліку єдиного внеску. Тут чітко описана нормативна база ПФУ іх права та обов'язки.

V розділ характеризує реєстри загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зокрема характеризується:

- державний реєстр (його завдання, формування та використання інформації);

- реєстр страхувальників;

- реєстр застрахованих осіб;

VІ розділ називається «Повноваження фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у сфері збору та обліку єдиного внеску. Відповідальність за порушення законодавства про збір та ведення обліку єдиного соціального внеску». Цей розділ є найбільшим і до нього потрібно поставитись з великою увагою.

VІІ розділ відображає термін коли вступив в дію закон про єдиний соціальний внесок та інші закони пов'язані з ним, також висвітлює ті закони які втратили своє значення після 01.01.11, та зміни до решти законів.

На сьогоднішній день закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є єдиним та використовується при нарахуванні, складанні, поданні та сплаті ЄСВ.

Також на сьогоднішній день діє закон України «Про пенсійне забезпечення». Зі змінами внесеними згідно із Законами:

№1276-VI (1276-17) від 16.04.2009, ВВР, 2009,

№38, ст. 535 №3668-VI (3668-17) від 08.07.2011.

Цей Закон відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки країни.

Зокрема для відображення у звітності ЄСВ можна використати:

- П(С) БО №1 (загальні вимоги до фінансової звітності);

- П(С) БО №10 (дебіторська заборгованість);

- П(С) БО №11 (зобов'язання);

- П(С) БО №16 (витрати).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.10.2011 року №32-3 «Про внесення змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2011 за №1285/20023, №1286/20024, приведено у відповідність Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підприємствами, установами та організаціями громадських організацій інвалідів за працюючих інвалідів у розмірах 8,41% та 5,5% відповідно з сум допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно з новим законом, працедавець оплачує працівникові перші п'ять днів періоду тимчасової втрати працездатності. Головні бухгалтери сідають із співробітниками фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності і показують обсяги лікарняних після того, як ці звіти приймаються, протягом десяти днів фонд повинен компенсувати витрати підприємців.

Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки». Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я та виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб і інтересів, всебічного розвитку особи.

Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 і п.п. 2.1.3 Інструкції №21-5 фізичні особи - підприємці (далі - ФОП), у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) не лише за найманих працівників, а й безпосередньо «за себе». Від обов'язкової сплати ЄСВ «за себе» звільнено тільки підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами й отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ч. 4 ст. 4 Закону №2464).

Сума ЄСВ, що підлягає сплаті ФОП «за себе», визначається для ФОП на спрощеній системі оподаткування (щомісячно) - самостійно, але не менше розміру мінімального страхового внеску і не більше максимального страхового внеску. Під мінімальним страховим внеском розуміється сума ЄСВ, яка визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати та розміру внеску, установленого законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісячно.

Максимальний розмір страхового внеску визначається як добуток максимальної величини бази нарахування ЄСВ та розміру ЄСВ. Максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму на працездатну особу, установленого законом (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464)

Розміри мінімального та максимального страхового внеску (у розрахунку на місяць) залежно від видів страхування, в яких ФОП зобов'язаний або може брати участь, та розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, за який здійснюється сплата ЄСВ, наведено в табл. 1.1.

Всі наведені вище закони детально описують облік розрахунків по соціальному страхуванню. Держава передбачила всі можливі випадки нарахування ЄСВ, в чіткій формі відображені відсотки для кожної категорії осіб, визначено виплати при настанні нещасного випадку, лікарняних чи просто відпусток. Також передбачені виплати на випадок вагітності, весілля чи смерті близьких родичів. Додаткові виплати і пільги отримують інваліди та батьки дітей інвалідів.

Таблиця 1.1 - Максимальний та мінімальний розмір ЄСВ залежно від видів страхування у 2012 р.

Види страхування, які включає ЄСВ	Ставка ЄСВ %	Період
		01.01.2012 - 31.03.2012	01.07.2012 - 30.09.2012	01.12.2012 - 31.12.2012
		ЄСВ мін.	ЄСВ макс.	ЄСВ мін.	ЄСВ макс.	ЄСВ мін.	ЄСВ макс.
«Обов'язкове» страхування, яке включає пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття	34,7%	372,33	6329,63	382,39	6500,70	393,50	6689,47
«Обов'язкове» страхування + добровільне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності	36,6%	392,72	6676,21	403,33	6856,64	450,04	7055,75
«Обов'язкове» страхування + добровільне страхування від нещасного випадку	36,2%	388,53	6605,07	399,03	6783,58	400,62	6980,56
«Обов'язкове» страхування + добровільне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку	38,1%	488,92	6951,65	499,97	7139,53	532,17	7346,85

Також чітко вказані в П(С) БО відображення у звітностях по нарахуванні, сплаті, чи заборгованості по соціальному страхуванню. Бухгалтерам які ознайомлені з законами легко нараховувати ЄСВ по різних випадках, ставках тощо. Також Закон України «Про єдиний соціальний внесок» дає змогу працівникам і підприємцям самостійно обирати ставку податку, що є дуже важливим, адже непотрібно тепер переплачувати страхові внески якщо ступінь ризику роботи є мінімальний.

Як завжди при введені нових законів появляється багато незручносте та виникають певні недоліки. Так бухгалтерам підприємства довелось освоїти нові форми звітів, їх складання та правильність заповнення, встановляти нову облікову політику по нарахуванню соціальних виплат, змінювати комп'ютерні програми тощо.

Основним недоліком як для підприємства так і для ПФУ є те що в Законі України «Про план рахунків бухгалтерського обліку» не відвели окремий рахунок по нарахуванню ЄСВ, а дозволили створити свій рахунок. Від так до ПФУ надаються звіти підприємств які відносять ЄСВ на різні субрахунки 65 рахунку, наприклад:

- 651 «За пенсійним забезпеченням»;

- 651 (1) «Розрахунки за ЄСВ»;

- 657 «Розрахунки за ЄСВ».



3. Документальне оформлення господарських операцій розрахунків по соціальному страхуванню

Документообіг здійснюється у вигляді потоків документів, що циркулюють між пунктами обробки та пунктами технічної обробки самих документів.

Графік документообігу забезпечує оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначений мінімальний строк його знаходження в підрозділі, а також сприяє поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації.

Працівники створюють і подають первинні документи, які відносяться до сфери їх діяльності, за графіком документообороту. Для цього кожному виконавцю видається витяг із графіка. У витязі наводиться перелік документів, що відносяться до функціональних обов'язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи підприємства, установи, до яких передаються ці документи.

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних і угрупованих документів.

Для нарахування основної заробітної плати за погодинною оплатою необхідні такі документи:

-штатний розклад, що містить відомості про посадові оклади;

-накази про присвоєні розряди;

-тарифна сітка (годинні тарифні ставки);

-табелі з обліку відпрацьованого працівниками часу за відповідний період (місяць).

Для нарахування основної заробітної плати за відрядною оплатою необхідні матеріали про обсяг виробітку (випущеної продукції, виконаних робіт і послуг) за відповідними розцінками:

-накладні на здачу продукції на склад;

-квитанції па оплату вартості послуг;

-акти-процентовки на обсяг виконаних робіт;

-акти приймання виконаних робіт .

Всі види додаткової заробітної плати нараховуються па підставі первинних документів:

-накази (на відпустку, звільнення і т. д.);

-копії свідоцтва про народження (для підлітків) і т. д.

Облік розрахунків з оплати праці проводиться на підставі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм пер винного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями із заробітної плати» від 22.05.96 р. № 144:

-П-49 "Розрахунково-платіжна відомість";

-П-50 "Розрахункова відомість";

-П-51 "Розрахункова відомість";

-П-52 "Розрахунок заробітної плати";

-П-53 "Платіжна відомість";

-П-54 "Особовий рахунок";

-П-54а "Особовий рахунок";

-П-55 "Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати";

-П-56 "Накопичувальна картка обліку заробітної плати".

Розрахунково-платіжна відомість (форма N П-49) застосовується для розрахунку та видачі заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих. Складається в одному екземплярі в бухгалтерії на основі даних "Особового рахунку" (типова форма N П-54). Нарахування заробітної плати проводиться на основі даних первинних документів з обліку виробітки, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків та інших документів. Одночасно проводиться розрахунок всіх утримань із заробітної плати і визначається сума, що належить до видачі.

Нарахована працівникові заробітна плата на території України виплачується в національній валюті. Заробітна плата виплачується працівникові за місцем роботи, не рідше двох разів на місяць, в строки, вста новлені в колективному договорі. Якщо за першу половину місяця заробітна плата виплачувалась авансом, то при виплаті її за другу половину проводиться остаточний розрахунок за роботу.

Відрахування і утримання з заробітної плати працівника можуть здійснюватись тільки на підставі закону:

-для повернення частини заробітку, виплаченого працівникові авансом;

-для повернення сум, виданих під авансовий звіт для господарських потреб, службових відряджень і т.д.;

-для повернення помилково виплачених сум;

-для відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником підприємству, але лише в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку;

-для повернення сум оплати відпустки за невідпрацьовані дні відпустки, яку працівник, звільняючись за власною ініціативою, отримав наперед;

-для перерахування прибуткового податку, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язко ве соціальне страхування;

-для виплати і перерахування сум за виконавчими листами.

Загальний розмір всіх утримань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а в випадках, передбачених за конодавством, -- 50% належної працівникові заробітної плати.

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Якщо, крім основного місця роботи, працівник виконує роботи і за сумісництвом, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи провадиться на підставі листка непрацездатності, а за сумісництвом - на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Інші документи не можуть бути підставою для призначення цього виду допомоги.

Право на допомогу виникає, якщо тимчасова непрацездатність настала в період роботи, включаючи перший день роботи і день звільнення. Якщо працівник захворів в останній день роботи, листок непрацездатності, виданий з цього дня, оплачується на загальних підставах. Якщо особа захворіла після звільнення з роботи, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається (надання допомоги законом не передбачено). Строків звернення за допомогою по тимчасовій непрацездатності законом не встановлено. Допомога по тимчасовій непрацездатності видається з першого дня втрати працездатності до її поновлення або встановлення інвалідності, навіть якщо працівник у цей час був звільнений. У разі коли працівник став до роботи раніше строку закінчення тимчасової непрацездатності, допомога надається до дня фактичного виходу працівника на роботу. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213 перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи. Такий порядок оплати передбачено лише до підпункту 1 частини першої статті 35 Закону № 2240, тобто в разі захворювання застрахованої особи. Оплата листків непрацездатності, починаючи з першого дня захворювання, здійснюється за рахунок коштів соціального страхування в разі настання страхових випадків, передбачених пунктами 2-8 частини першої статті 35 Закону № 2240, а саме: - у разі необхідності догляду за хворою дитиною; - необхідності догляду за хворим членом сім'ї; - догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; - карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; - тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; - протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; санаторно-курортного лікування.

Для нарахування лікарняних перших п'яти днів тимчасової непрацездатності необхідно обчислити середньоденну заробітну плату шляхом ділення доходу, що бере участь у розрахунку середнього заробітку, на кількість робочих днів у розрахунковому періоді (6 місяців). Розрахунок середньої заробітної плати для оплати перших п'яти днів провадиться в порядку, встановленому Порядком № 1266. Так до доходу, що бере участь у розрахунку середнього заробітку, враховуються виплати, що відповідають даним вимогам: - згідно з Інструкцією № 5 виплати повинні включатися до фонду оплати праці (фонд основної або додаткової заробітної плати, або до складу інших заохочувальних і компенсаційних виплат); - із цих виплат сплачувалися внески до ФТВП; - вони обкладалися прибутковим податком з громадян (податком з доходів); - виплати, що враховуються при розрахунку середньої зарплати, не повинні перевищувати граничних витрат на оплату праці, з яких справлялися внески до соціальних фондів; - ці виплати здійснено за відпрацьований час.

Визначення суми лікарняних, згідно з п. 20 Порядку № 1266, розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті

Відсоток від середнього заробітку, що застосовується при обчисленні «лікарняних», установлено на сьогодні ст. 37 Закону № 2240, відповідно до якої допомога по ТВП виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

- 60% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

- 80% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

- 100% відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

- 100% середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів".

Чинним законодавством у сфері соціального страхування передбачено необхідність для підприємств оплачувати за рахунок власних коштів працівникам перші п'ять днів тимчасової непрацездатності. Порядок оплати цих днів тимчасової непрацездатності регулюється Порядком № 439. Слід зауважити, що суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності не можна назвати допомогою по соціальному страхуванню, тому що такі виплати провадяться за рахунок коштів роботодавця, а не за рахунок коштів Фонду з тимчасової втрати працездатності.

Основні правила оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності:

1) перші п'ять днів оплачуються в тому ж розмірі, що й подальший період тимчасової непрацездатності, що фінансується за рахунок коштів Фонду з тимчасової втрати працездатності. Наприклад, якщо допомога виплачується в розмірі 60 % середньої заробітної плати, то в такому ж же розмірі провадиться і оплата перших п'яти днів.

розрахунок середньої заробітної плати для оплати перших п'яти днів

провадиться в порядку, встановленому Порядком № 1266.

такі суми підприємство має право віднести до складу валових витрат

на підставі пп. 5.6.2 ст. 5 Закону про податок на прибуток як обов'язкові виплати, передбачені законодавством.

Роботодавець зобов'язаний оплатити робочі дні (години) за графіком роботи підприємства, що припадають на перші п'ять календарних днів тимчасової непрацездатності. Ураховуючи, що сума «лікарняних» не включається до фонду оплати праці, правомірно зробити висновок, що на такі суми підприємство не здійснює нарахування внесків до соціальних фондів (крім Пенсійного). З цієї ж причини із суми «лікарняних» не провадяться утримання внесків до таких фондів. Якщо працівник, працюючи на підприємстві, дістав травму і його забрали в лікарню чи він звернувся до лікаря, то з його слів лікар видає листок непрацездатності, в якому зазначає причини непрацездатності - код 4 - нещасний випадок на виробництві.

Згідно порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 на підприємстві створюється комісія, яка розслідує даний випадок і по закінченні розслідування складає акт. Якщо комісія, під час розслідування, дійшла висновку і ухвалила рішення, що це сталося через якесь порушення чи з корисливих міркувань, тобто травму, яку дістав працівник, не можна визнати нещасним випадком на виробництві, то складають акт форми НПВ, якщо ж комісія дійшла протилежного висновку, то складаються акти Н-1 і Н-5 про нещасний випадок на виробництві і розслідування цього нещасного випадку на виробництві.

В першому випадку листок непрацездатності оплачується на загальних підставах - лише перші п'ять днів листка непрацездатності передбачено оплачувати за рахунок коштів підприємства, залежно від тривалості страхового стажу і середньої заробітної плати.

В другому - оплачується Фондом від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань України. Комісії слід звернути увагу на те, що статтею 36 Закону № 2240 передбачено випадки, коли допомога по тимчасовій непрацездатності не призначається:

-у разі одержання застрахованою особою травм чи захворювання при вчиненні нею злочину;

-у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

-за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

-за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

-у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

-за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження

заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням. Передбачено також, що застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у т. ч. на ЛКК чи МСЕК, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням комісії.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати. У разі ліквідації (реорганізації) підприємства допомога по тимчасовій непрацездатності за страховими випадками, які настали до ліквідації підприємства (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації ліквідованого підприємства.

З 1-го січня 2011 року є чинним Звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України відображені у додатку 5.

Звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Звіт подається на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації.

Електронна форма звіту до органів Пенсійного фонду формується бухгалтером з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, актуальні версії якого безкоштовно надаються в органі Пенсійного фонду за місцем взяття на облік та розміщені на офіційному сайті Пенсійного фонду України.

На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік.

Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.

Коли страхувальник здійснює реєстрацію вихідної кореспонденції, на кожному аркуші звіту зазначається реєстраційний номер відповідно до журналу реєстрації вихідної документації страхувальника. Усі аркуші документів нумеруються та комплектуються відповідальною особою страхувальника. Таблиці звіту завіряються підписами керівника. Таблиці звіту засвідчуються печаткою страхувальника.

Електронна форма звіту повинна відповідати звіту на паперових носіях.

Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. У разі неподання однієї із необхідних таблиць звіт не приймається. Звіт, надісланий поштою, не вважається поданим.

Відповідальна особа органу Пенсійного фонду, яка приймає звіт від страхувальника, реєструє його та проставляє реєстраційний номер із зазначенням дати реєстрації та обов'язково засвідчує власним підписом із зазначенням прізвища та ініціалів.

Розписка про одержання звіту заповнюється відповідальною особою органу Пенсійного фонду, що прийняла пакет документів. При прийнятті документів розписка про одержання звіту завіряється печаткою для довідок відповідальною особою органу Пенсійного фонду та повертається страхувальнику.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України формується та подається до органів Пенсійного фонду не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів (Розрахунково-платіжна відомість, Журнал 5 та інші), відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок. Звіт містить основні дані про страхувальника та перелік таблиць звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, що наведені у додатках 10. У додатках навпроти таблиць, які не подаються до органів Пенсійного фонду, проставляються прочерки.

Документація підприємства є достовірною, відкритою і доступною для користувачів.

4. Синтетичний та аналітичний облік . розрахунків по соціальному страхуванню

Облік розрахунків зі страхування ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». По кредиту цього рахунка відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, по дебету - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» має такі субрахунки:

- 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного страхування»;

- 652 «За соціальним страхуванням»;

- 654 «За індивідуальним страхуванням»;

- 655 «За страхуванням майна».

На субрахунку 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного страхування» ведеться облік розрахунків за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На субрахунку 652 «За соціальним страхуванням» ведеться облік розрахунків за Фондом соціального страхування за збором на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

На субрахунку 654 «За індивідуальним страхуванням» ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовим дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових внесків за договорами та із обов'язковому страхуванню, яке встановлюється законодавством.

На субрахунку 655 «За страхуванням майна» ведеться облік розрахунків за страхуванням майна підприємства та майна працівників підприємства. Такі страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування.

Єдиний внесок встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників ЄСВ з урахуванням видів їх економічної діяльності, Класів професійного ризику виробництва є 67, а розмір ЄСВ складає від 36,76% до 49,7% від обєкта оподаткування.

Клас професійного ризику виробництва	Розмір єдиного внеску
1	36,76
2	36,77
3	36,78
4	36,79
5	36,8
6	36,82
7	36,83
8	36,85
9	36,86
10	36,88
11	36,9
12	36,92
13	36,93
14	36,95
15	37
16	37,04
17	37,06
18	37,13
19	37,16
20	37,17
21	37,18
22	37,19
23	37,26
24	37,3
25	37,33
26	37,39
27	37,45
28	37,51
29	37,58
30	37,6
31	37,61
32	37,65
33	37,66
34	37,77
35	37,78
36	37,86
37	37,87
38	37,96
39	37,97
40	37,99
41	38
42	38,03
43	38,05
44	38,1
45	38,11
46	38,19
47	38,24
48	38,26
49	38,28
50	38,45
51	38,47
52	38,52
53	38,54
54	38,57
55	38,66
56	38,74
57	39,01
58	39,02
59	39,1
60	39,48
61	39,76
62	39,9
63	40,19
64	40,4
65	42,61
66	42,72
67	49,7

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням», відображає ЄСВ. По кредиту субрахунка 65 відображують нарахування ЄСВ а по дебету перерахування до бюджету нарахованих та утриманих внесків.

Синтетичний облік (кредит рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням») ведеться у Журналі 5 - витрати діяльності, або 5А - витрати за елементами.

Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат чи на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті згідно з договорами про добровільну участь особами, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди згідно з договором про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь), здійснюється, виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску згідно з договорами про добровільну участь особами (з числа осіб, які працюють або постійно проживають за межами України), та у випадках, в іноземній валюті здійснюється на поточний рахунок Пенсійного фонду, відкритий в уповноваженому банку України.

Кошти єдиного внеску, що надійшли в іноземній валюті після її продажу за курсом продажу безготівкової іноземної валюти за гривні та утримання уповноваженим банком комісійної винагороди за здійснення операції з продажу іноземної валюти, зараховуються на відповідні рахунки Пенсійного фонду, відкриті в Державній казначейській службі України.

Облік єдиного внеску, сплаченого в іноземній валюті, та внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються у гривнях територіальними органами Пенсійного фонду за місцем реєстрації (останнім місцем проживання) громадянина в Україні на підставі повідомлення Пенсійного фонду та копій платіжних документів, що підтверджують сплату єдиного внеску.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунка. Платники, які не мають банківського рахунка, сплачують єдиний внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Днем сплати єдиного внеску вважається:

-у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунка платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державною казначейською службою України суми платежу з рахунка платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;

-у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

-у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки Пенсійного фонду, відкриті в Державній казначейській службі України.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Обчислення єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

...