Організація і методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Курсова робота

з дисципліни "Аудит"

на тему:

Організація і методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками СТОВ "Куяльник" Котовського району Одеської області

Виконала:

студентка 4 курсу 2 групи

економічного факультету

денної форми навчання

напряму спеціальність 6.030509 "Облік і аудит"

Селіфанова Яна

Керівник: Максименко Н.Г.

м. Одеса 2014 р



ЗМІСТ

Вступ

1. Наукові основи організації і методики аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

2. Природно-економічна характеристика СТОВ «Куяльник»

3. Організація і методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

3.1 Мета, завдання, джерела інформації, послідовність, нормативна і законодавча база аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

3.2 Програма та процедури аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

3.3 Методика проведення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

3.4 Особливості аудиторської перевірки розрахунків з покупцями та замовниками в умовах автоматизації обліку



ВСТУП

аудит покупець замовник нормативний

З проблемою управління розрахунками з покупцями і замовниками стикаються підприємства всіх форм власності незалежно від їх розміру та сфери діяльності.

В умовах світової фінансової кризи багато організацій відчувають гострий дефіцит обігових засобів, викликаний труднощами залучення зовнішнього фінансування в формі банківських кредитів. Зіткнувшись з такого роду проблемами, багато підприємств змушені переглянути свою політику управління оборотним капіталом. Найбільша увага при цьому приділяється обліку іконтролю розрахунків з покупцями і замовниками. Необхідною умовою цього є налагодження ефективної системи бухгалтерського та управлінського обліку і впровадження певних контрольних процедур.

Дебіторська заборгованість істотно погіршує фінансовий стан підприємства, вона є іммобілізацією грошових засобів, відверненням їх з господарського обороту, що приводить до зниженню темпів виробництва і результативних показників діяльності підприємства, оскільки прострочена дебіторська заборгованості, по якій закінчився термін позовної давності, підлягає віднесенню на збитки підприємства.

Питання проведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на підприємствах є дуже важливим та актуальним в наш час. Це пов'язано з тим, що з розвитком ринкових відносин та відносної стабілізації в економіці країни, підприємства почали окрім основної діяльності інвестувати вільні активи в фінансову та інвестиційну діяльність.

Метою проведення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є підтвердження правильності та повноти відображення в обліку і звітності та своєчасність розрахунків підприємств з покупцями і замовниками.

Завданнями даної роботиє:

розгляд економіко-правових аспектів розрахунків з покупцями і замовниками комерційної організації;

класифікація розрахунків з покупцями і замовниками;

аналіз нормативної бази, що регулює порядок обліку і методику аудиту розрахунків з покупцями і замовниками;

огляд принципів бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками комерційної організації;

характеристика стану розрахунків з покупцями і замовниками;

аналіз бухгалтерської документації тасистем внутрішнього контролю в частині розрахунків з покупцями і замовниками в СТОВ «Куяльник»;

виконання аудиторських процедур з урахуванням можливих типових;

порушень у порядку обліку розрахунків з покупцями і замовниками;

вироблення рекомендацій щодо усуненнявиявлених порушень.

Предметом дослідження роботи є процес підготовки, організації та проведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві.

Об'єктом дослідження СТОВ «Куяльник» є облік розрахунків з дебіторами.

Джерелами інформації для аудиту операцій за розрахунками з покупцями та замовниками є первинні документи з обліку розрахунків з покупцями та замовниками, облікові регістри, які використовуються для відображення в обліку операцій за розрахунками з покупцями та замовниками, а також Головна книга та звітність.

Дана курсова робота підрозділяється на три розділи, в кожній з яких розглядаєтьсяокремий блок питань.Так у першому розділі викладені точки зору і пропозиції окремих авторів з питань щодо аудиту розрахунків з покупцями і замовниками, також висловлені власні думки на ті чи інші точки зору щодо досліджуваної теми.У другому розділі надана організаційно - економічна характеристика підприємства, де вказані правові та організаційні основи функціонування підприємства, загальна оцінка економічного та фінансового стану розвитку підприємства в динаміці за останні 3 роки. У третьому розділі наведенамета, завдання, джерела інформації, нормативна база і послідовність аудиту розрахунків з покупцями та замовниками, методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками, особливості аудиторської перевірки розрахунків з покупцями та замовниками в умовах автоматизації обліку.



1 РОЗДІЛ. НАУКОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКИ АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

Аудит розрахунків з покупцями і замовниками розглядаються в працях вітчизняних вчених, таких як: Бутинця Ф.Ф., Білухи М.Т., Голова С.Ф., Дем'яненка М.Я., Гайдуцького П.І., Гарасима П.М., Кірейцева Г.Г., Кужельного М.В., Лінника В.Г., Осадчого Ю.І., Пархоменка В.М., Пушкаря М.С., Саблука П.Т., Сопко В.В., Швеця В.Г., Шпичака О.М. та інших. Незважаючи на значні дослідження практичних та теоретичних аспектів проведення аудиту дебіторської заборгованості, недостатньо дослідженими залишаються питання, які пов'язані з розробкою практичних процедур в аудиті розрахунків з покупцями та замовниками.

Законами України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та "Про аудиторську діяльність" визначено, що і бухгалтерський облік, і аудит забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. 1. Закон України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22.04.1993р. із змінами від 14.09.2006 № 140-V. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

Положенням бухгалтерського обліку №10 „Дебіторська заборгованість”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №237 від 8.10.1999р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати у своїй роботі. ( )

Утенкова К. О. трактує визначення дебіторської заборгованості таким чином: дебіторська заборгованість -- це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Але Садовська І. надає визначення дещо інше: дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Думка Іванової Н. А. щодо визначення мети аудиту розрахунків з покупцями та замовниками співпадає з думкою Поповича В. В.. Виходячи з цього мета аудиту розрахунків з покупцями та замовниками - підтвердити інформацію щодо повноти, достовірності, законності та правильності відображення в обліку та своєчасність розрахунків.

Однак думка Білухи Н. Т. відрізняється від думки вище зазначених вчених. Таким чином основною метою аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є надання аудитором обґрунтованого висновку щодо законності, достовірності, доцільності операцій з вітчизняними та іноземними покупцями та замовниками, встановлення правильності та повноти відображення в облікових документах відповідної інформації, перевірка правильності списання заборгованості по розрахункам з покупцями та замовниками, строк позовної давності якої минув, а також підтвердити правильність та повноту відображення в обліку і звітності та своєчасність розрахунків підприємств з покупцями та замовниками, шляхом надання аудитором відповідного аудиторського висновку.

Савченко В. Я. виділяє такі завдання дебіторської заборгованості:

установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості за якою минув строк позовної давності);

перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;

перевірка відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;

дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.

До цього переліку завдань Попович В. В., В. А. Кононенко, Н. Г. Максименко та В. Г. Кожем'якіна пропонують ще додати такі:

контроль своєчасності погашення заборгованості;

аналіз доцільності заходів, вжитих підприємством щодо ліквідації причин, які спричинили прострочену заборгованість;

оцінювання стану синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з дебіторами, якості відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку, облікових реєстрах та звітності.

Для успішного виконання поставлених завдань аудитор складає програму аудиту, до якої в обов'язковому порядку відносяться аудиторські процедури за всіма виділеними під сукупностями з вказівкою виконавців та терміном виконання. До програми на погляд Чернелевського Л. М. входять такі питання :

контроль наявності, якості та реєстрації укладених договорів;

звірення залишків по рахунках за даними Головної книги, синтетичного та аналітичного обліку;

перевірка правильності створення і використання резерву сумнівних боргів;

контроль повноти і реальності відображення господарських операційно-безготівкових розрахунках у первинних документах;

контроль правильності розрахунків у первинних документах (за кількістю і за вартістю);

контроль відповідності і своєчасності облікової реєстрації;

перевірка розрахунків за товарообмінними операціями;

перевірка безнадійної дебіторської заборгованості;

перевірка розрахунків за претензіями та з відшкодування заподіяних збитків;

перевірка розрахунків із зовнішньоекономічної діяльності;

перевірка забезпечення зобов'язань;

перевірка претензійної роботи й роботи внутрішнього аудитора;

інші питання, що стосуються аудиту дебіторської заборгованості й зобов'язань.

Давидов Г. М. виділяє такі методи контролю, які застосовуються при аудиті заборгованості:

- нормативно-правове регулювання, тобто визначення законності заборгованості, правомірності господарських операцій, в результаті яких вона виникла;

- документальний, тобто перевірка документального підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного та аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, розрахунково-обчислювальні перевірки та ін.;

- фактичний, тобто інвентаризація заборгованості.

Усач Б. Ф. виділяє такі завдання, що стоять перед аудитором при проведенні аудиту розрахунків з покупцями і замовниками:

оцінити систему внутрішнього контролю за дебіторсько-кредиторською заборгованістю, для чого необхідно визначити сильні і слабкі сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських процедур;

виявити данні, які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;

знайти недоліки контролю і вказати їх у листі керівництву підприємства-клієнта;

скласти програму і методику проведення аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості;

здійснити аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості;

видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо.

Процес проведення аудиторської перевірки дебіторської заборгованості має певну послідовність.

В. І. Подольський вважає, що при проведенні аудиту певних пасивів і активів підприємства існують деякі особливості щодо етапів їх проведення, а саме під час здійснення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками виділяють такі етапи:

1) організаційний;

2) безпосередньо здійснення аудиту;

3) завершальний етап.

В ході організаційного етапу аудиту розрахунків з покупцями та замовниками відбувається процес укладання угоди між аудиторською фірмою та підприємством - клієнтом, планування аудиторської перевірки та визначення процедур, які повинні проводитись на даному етапі з врахуванням попереднього тестування системи внутрішнього контролю розрахунків з покупцями та замовниками.

В ході аудиту розрахунків з покупцями та замовниками застосовуються прийоми фактичного та документального прийому. При проведенні фактичного контролю здійснюється інвентаризація або звірка стану розрахунків з дебіторами.

Обов'язковість проведення інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками передбачено Інструкцією № 69 з метою підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності. Загальний порядок проведення інвентаризації розрахунків викладено в пп. 11.11 п. 11 цієї Інструкції:

усім дебіторам підприємства кредитори передають виписки про їхню заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності такої заборгованості;

Дебітори зобов'язані протягом 10 днів від одержання виписки підтвердити заборгованість або заявити заперечення.

на рахунку обліку розрахунків з покупцями та замовниками повинні лишитись лише узгодженні суми.

В процесі здійснення документального контролю розрахунків з покупцями та замовниками аудитором перевіряється наявність всіх договорів. Накладних, рахунків-фактур тощо що засвідчують виникнення розрахункових відносин між підприємством та його дебіторами, їх дотримання вимогам чинного законодавства при оформленні, арифметична точність проведених в них розрахунків, також звіряються залишки по регістрах обліку, первинних документах та звітності, стан обліку резерву сумнівних боргів.

Для полегшення своєї роботи аудитор має ознайомитись з класифікацією типових порушень, що їх можна виявити в ході перевірки розрахунків з покупцями та замовниками. Виявлені помилки та порушення аудитор фіксує в робочому документі фіксованої форми. При виявленні порушень аудитор не повинен повідомляти про ці порушення контролюючі органи, так як ніяким чином не може розголошувати інформацію, яка стосується цього клієнта. Аудитор має надати рекомендації підприємству для усунення виявлених посилок та недопущення їх в обліку в подальшому.

По закінченню аудиту розрахунків з покупцями та замовниками має складати аудиторський звіт та аудиторський висновок. При цьому аудиторський звіт є документом з більш розгорнутою інформацією про стан обліку розрахунків з покупцями та замовниками, а аудиторський висновок є білиш стислим та надається для інформування всіх користувачів, а не тільки для керівництва підприємства. ( )

На думку Бутинця Ф. Ф. під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.

Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів із дня одержання. З покупцями з цього самого міста складається акт взаємозвірки.

До типових порушень, що зустрічаються під час перевірки дебіторської заборгованості А. Кузьминський відносить такі:

списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості;

заміна виписок банку іншими або виправлення сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості;

зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості невідповідних дебіторів;

неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості;

неправильний розрахунок резерву сумнівних боргів, навмисне завищення суми резерву або сум прямого списання дебіторської заборгованості (по поточній дебіторській заборгованості, не пов'язаній з реалізацією продукції, послуг) з метою завищення величини ви трат звітного періоду і як наслідок -- зменшення суми оподатковуваного прибутку,

неправильне оформлення або відсутність договорів, що стали підставою для відвантаження продукції і виникнення дебіторської заборгованості;

неправильна кореспонденція рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості;

запис дебіторської заборгованості по фіктивних рахунках неіснуючих покупців або по фіктивних нетоварних операціях [ ].



2. ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

СТОВ «Куяльник» знаходиться в селі Куяльник Котовського району Одеської області. Відстань до районного центру (м. Котовськ) становить 3 км, відстань до обласного центру -- м. Одеси -- 200 км, відстань до найближчої залізничної станції - 5 км.

Підприємство створене на основі АКС «Куяльник», частково СВК «Заря» в лютому 2000 року у відповідності з Наказом Президента України від 03.12.1999 року, відповідно до рішення загального збору членів АКС «Куяльник» членів СВК «Заря» від 23.02.2000 року.

Поверхня підприємства являє собою хвилясту степову рівнину, порізану ярами і балками. У відповідності з географічним положенням території характеризується помірним континентальним кліматом.Сума активних середньодобових температур - головний показник ресурсів тепла для сільського господарства - досягає 26000⁰-29000⁰. Середньорічна температура коливається від +8,6°С.

Клімат характеризується, як помірно континентальний з нестійким зволоженням. Зима помірно м'яка, середня температура січня -10°С. Літо дуже тепле, посушливе, середня температура липня +22°С. Вегетаційний період в залежності від метеорологічних умов складає 210 днів, в тому числі з температурою вище +10°С - 160-170 днів.

Сніговий покрив стійкий. Тривалість безморозного періоду коливається від 160-170 днів з відхиленням у окремі роки. Помірно теплі зими бувають рідше, ніж суворі чи м'які. Весняні приморозки тривають в середньому до 24 квітня, а перші осінні починаються 16-19 листопада. Абсолютний мінімум температури досягає +36...+38°С.

Кількість днів з опадами за рік в середньому становить 204. Середньорічна сума опадів змінюється в межах від 450 до 600 мм. Найбільш тривалі опади взимку.

Підприємство розташоване у лісостеповій зоні з помірним континентальним кліматом та представляє собою підняту горбкувату рівнину з коливаннями висоти від 280 до 400 метрів над рівнем моря. У різних напрямках рівнина розсічена річковими долинами, балками та ярами.

Отже, СТОВ «Куяльник» має всі необхідні природно-кліматичні та економічні умови для розвитку сільського господарства.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру галузей, які є провідними, а й від того як розвинені інші галузі, що мають товарний характер. Чим більше в господарстві таких галузей, тим, як правило, менші їх розміри і нижча концентрація виробництва. Це інколи негативно відбивається на кінцевих результатах господарювання. Щоб розрахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей на підприємстві, необхідно визначити і проаналізувати коефіцієнт спеціалізації підприємства або коефіцієнт зосередження товарного виробництва (К_з):

К_з = ;

де П_ві - питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

N_і- порядковий номер і-ї галузі в ранжируваному ряду, побудованої за спадаючою ознакою: перше місце присвоюється галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє - з найменшою.

К_{з =} =0,4

Даний коефіцієнт дозволяє судити про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням всіх його товарних галузей. Отже, робимо висновок, що підприємство має середній рівень спеціалізації.

Для подальшого дослідження треба дізнатися про розміри сільськогосподарського підприємства. Оскільки саме розмір сільськогосподарського підприємства є одним з факторів, що впливають на ефективність виробництва. Тому необхідно мати раціональні розміри підприємств, що в найбільшій мірі на сучасному етапі розвитку продуктивних сил сприяють підвищенню ефективності виробництва

Розмір СТОВ «Куяльник» Котовського району Одеської області розглянемо на прикладі таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Розміри сільськогосподарського підприємства СТОВ «Куяльник» Котовського району Одеської області

Показники	2011р.	2012р.	2013р.	2012 р. в % до 2010 р.
Наявність сільськогосподарських угідь, га	2456,55	2461,35	2464	100,3
з них орендовано, га	2456,55	2461,35	2464	100,3
із них ріллі	2145,35	2331,84	2333	108,7
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	4075,5	4853,5	6248	в 1,5 рази
Наявність необоротних активів, тис. грн.	4353,5	5046,0	6481	148,7
Авансований капітал, тис.грн	7963,0	8913,5	10871	136,5
Вартість валової продукції (в постійних цінах 2010 р.), тис. грн..	5798,0	5069,2	6134,6	105,8
Вартість чистого доходу, тис. грн.	5204,0	7400,0	8373,0	в 1,6 рази
Середньорічна кількість робітників, чол.	66	65	58	87,9
в рослинництві	40	51	49	122,5
в тваринництві	26	14	9	34,6
Об'єми виробництва, ц:
Зерно	31963,0	28824,0	56260,0	в 1,8 рази
Насіння соняшника	3638,0	2160,0	6804,0	в 1,9 рази
Молоко	1152,0	818,0	848,0	73,6
Приріст живої маси великої рогатої худоби, ц	132,0	110,0	68,0	51,5
Приріст живої маси свиней, ц	88,0	65,0	40,0	45,5
Виробничі витрати, тис. грн.	5968,0	9140,0	9368,0	в 1,6 рази
Великої рогатої худоби - всього, в т.ч.	155	129	106	68,4
Корів	61	43	71	116,4
Поголів'я свиней	130	86	46	35,4

СТОВ «Куяльник» має у своєму розпорядженні 2464 га сільськогосподарських угідь, площа яких у звітному році порівняно з базисним збільшилась на 0,3% або на 7,35 га, в т.ч. площа ріллі склала 2333 га. Всі сільськогосподарські угіддя на підприємстві орендовані.

Що стосується основних виробничих фондів, відмітимо, що їх вартість на підприємстві щороку збільшується і у звітному році порівняно з базисним зросла в 1,5 рази, відповідно на 48,7% зросла і вартість необоротних активів та в 36,5% авансований капітал.

Крім того, на 5,8% або на 336,6 тис грн. зросла вартість валової продукції та в 1,6 рази або на 3169 тис. грн. чистий дохід (виручка) від реалізації продукції. Проте, однією з негативних тенденцій, яку спостерігаємо на підприємстві є щорічне скорочення чисельності середньорічних працівників, кількість яких у звітному році порівняно з базисним зменшилась на 8 осіб. Але зменшення простежується лише в тваринництві на 17 осіб, в той час коли чисельність працівників рослинництва збільшилось на 9 осіб. Порівнюючи звітній рік з базисним можна дійти до висновку, що об'єми виробництва на підприємстві СТОВ «Куяльник» значно збільшились. Так, в 1,8 рази збільшилось виробництво зерна та в 1,9 рази - соняшника. Але прослідковується й значне зменшення молока на 26,4%, в той час коли поголів'я корів збільшилось на 10 голів, на 48,5% - приросту живої маси ВРХ і на 54,5% зменшились об'єми виробництва продукції свинарства та саме поголів'я свиней. Разом з тим, незважаючи на зменшення об'ємів виробництва в тваринництві, виробничі затрати на підприємстві зросли в 1,6 рази, що є негативним фактором для досліджуваного підприємства.Крім того, спостерігаємо стрімке скорочення умовного поголів'я тварин на 49 ум. голови. Такі зміни відбулися в основному за рахунок скорочення фізичного поголів'я свиней на 84 голови.



Таблиця 2.2

Вартість і структура чистого доходу в СТОВ «Куяльник»

Котовського району Одеської області

Види продукції	2 011р.	2 0121р.	2 013р.	В середньому за 2013-2011 рр.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зернові та зернобобові-всього	2525,0	48,52	4480,0	60,54	5479,0	65,44	4161,33	58,17
оз. пшениця	939,0	18,04	2949,0	39,85	2828,0	33,78	2238,67	30,56
кукурудза на зерно	608,0	11,68	84,0	1,2	913,0	10,90	535,0	7,93
ячмінь озимий	572,0	10,99	696,0	9,4	1517,0	18,12	1541,57	12,83
ячмінь ярий	404,0	7,76	750,0	10,1	220,0	2,63	458,0	6,83
горох	2,0	0,04	1,0	0,01	1,0	0,01	1,33	0,02
Соняшник	844,0	16,22	1388,0	18,8	1326,0	15,84	1186,0	16,95
Ріпак озимий	927,0	17,81	311,0	4,2	972,0	11,61	736,67	11,21
Овочі відкритого грунту	35,0	0,67	1,0	0,01	-	-	-	0,23
Інша продукція рослинництва	209,0	4,02	437,0	5,9	149,0	1,77	265,0	3,9
Всього по рослинництву	4617,0	88,72	7033,0	95	7926,0	94,66	6525,33	92,80
Продукція скотарства	430,0	8,26	178,0	2,40	54,0	0,64	220,67	3,77
молоко	179,0	3,44	97,0	1,31	143,0	1,71	139,67	2,15
приріст живої маси худоби	251,0	4,82	79,0	1,06	35,0	0,42	121,67	2,1
Приріст живої маси свиней	77,0	1,48	99,0	1,33	19,0	0,23	65,0	1,01
Інша продукція тваринництва	20,0	0,38	32,0	0,43	188,0	2,25	80,0	1,02
Всього по тваринництву	527,0	10,13	307,0	4,14	385,0	4,60	406,33	6,20
Реалізація іншої продукції, робіт та послуг	60,0	1,15	60,0	0,81	62,0	0,74	60,67	0,90
Разом по сільському господарству	5204,0	100,0	7400,0	100,0	8373,0	100,0	6992,33	100,0

Проводячи аналіз вартості та структури чистого доходу в СТОВ «Куяльник» відмітимо, що на підприємстві найбільша частка від реалізації продукції припадає на галузь рослинництва і складає в середньому за три роки 92,80% (або 6525,33 тис. грн.), в той час на як на галузь тваринництва припадає лише 6,20% (або 406,33 тис. грн.).

Найбільший доход (виручку) від реалізації продукції рослинництва в середньому за 2011-2013 рр. приносять зернові та зернобобові культури -4161,33 тис. грн. (або 58,17%), в т.ч. озима пшениця -2238,67тис. грн. (30,56%), ячмінь озимий - 1541,57 тис. грн. (12,83%), ячмінь ярий - 458,0тис. грн. (6,83%), кукурудза на зерно - 535,0 тис. грн. (7,93%) та технічні культури - 1922,67 тис. грн. (або 28,16%), в т.ч. соняшник - 1186,0 тис. грн. (16,95%), ріпак озимий - 736,67тис. грн. (11,21%).

Що стосується тваринництва в СТОВ «Куяльник», відмітимо, що ця галузь на підприємстві представлена скотарством та свинарством, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції якихв середньому за три роки склав 482,01 тис. грн. та 65,0 тис. грн. відповідно. Так, у звітному році порівняно з базисним виручка від реалізації скотарства зменшилася на 124,0 тис. грн., від реалізації приросту живої маси ВРХ - на 44,0 тис. грн., і від реалізації приросту живої маси свиней - на 80,0 тис. грн.. Однак спостерігаємо збільшення виручка від реалізації молока на 46,0 тис. грн., що є позитивною динамікою для підприємства, оскільки дає можливість стверджувати, що галузь тваринництва у вигляді молочної продукції в господарстві розвивається, на відміну від багатьох інших підприємств району та області, де спостерігаємо її знищення.

Доля та чистий дохід (виручка) від реалізації іншої продукції, робіт та послуг в СТОВ «Куяльник» є незначними та склали в середньому за три роки 0,9% або 60,67тис. грн.

Проводячи аналіз загального економічного розвитку СТОВ «Куяльник» відмітимо, що вартість валової продукції на досліджуваному підприємстві у звітному році порівняно з базисним зросла на 5,8% або на 336,3 тис. грн., в т.ч. в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь її вироблено у 2013 році на 5,5% більше, ніж у 2011 році, на 100 грн. основних фондів її припадає на 31% менше, а на 1 середньорічного працівника - на 20,7% більше у звітному році порівняно з базисним, в т.ч. за рахунок збільшення вартості валової продукції та за рахунок скорочення середньорічної чисельності працівників. Проте, збільшення обсягу виробництва валової продукції не сприяло зростанню окупності виробничих витрат, яка знизилась на 33%.

Таблиця 2.3

Загальний рівень економічного розвитку СТОВ «Куяльник» Котовського району Одеської області

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. в % до 2011 р.
Вартість валової продукції (в постійних цінах), тис. грн.	5798,00	5069,2	6134,6	105,8
Вартість чистого доходу, тис. грн.	5204,00	7400,0	8373,0	в 1,6 рази
Окупність виробничих затрат (ВП/ВЗ), грн.	0,97	0,55	0,65	67
Вироблено валової продукції в розрахунку на:
- 100 га сільгоспугідь, тис. грн.	236,02	205,95	248,97	105,5
- 100 грн. основних фондів с.-г. призначення, грн.	142,26	104,44	98,19	69
- 1-ого робітника зайнятого в с.-г., тис. грн.	87,85	78,0	105,77	120,4
Припадає валового прибутку в розрахунку на:
- 100 га сільгоспугідь, тис. грн.	59,03	35,26	108,84	в 1,8 рази
- 100 грн. основних фондів с.-г. призначення, тис. грн.	35,58	17,88	42,93	120,7
- 1-ого робітника зайнятого в с.-г., тис. грн.	21,97	13,35	46,24	в 1,9 рази
Рівень рентабельності, %	3,78	13,29	24,72	в 6,5 рази
Рівень рентабельності продажу, %	27,86	11,73	16,8	60,3
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг), тис. грн.	6245,00	8880,0	10048,0	в 1,6 рази
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг), тис. грн.	5204,00	7400,0	8373,0	в 1,6 рази
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	1450,00	868,0	2682,0	в 1,8 рази
Фінансові результати від операційної діяльності, тис. грн.	825,00	69,0	2035,0	в 2,5 рази
Чистий прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	142,00	530,0	1407,0	в 9,9 рази

За досліджуваний період доход (виручка) від реалізації продукції та чистий дохід (виручка) від реалізації продукції в СТОВ «Куяльник» зросли в 1,6 рази, це вплинуло на валовий прибуток, який збільшився на 1232,0 тис. грн., в т.ч. в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь його стало припадати в 1,8 рази більше ніж в базисному році (або на 49,81 тис. грн.), на 100 грн. основних виробничих фондів - на 20,7% (або на 7,35 тис. грн.) більше. Крім того, якщо у 2011році підприємство отримало 142,0 тис. грн. чистого прибутку, то у 2013 році - 1407,0тис. грн., що в 9,9 рази більше у звітному році порівняно з базисним. А рівень рентабельності СТОВ знизився з 27,86% до 16,8%.

Отже, фінансовий стан СТОВ «Куяльник» за період з 2011 по 2013 рік покращився , адже валова продукція збільшилася на 336,6 тис. грн., а чистий дохід - на 3169,0 тис. грн., а чистий прибуток - на 1265 тис. грн.. Також спостерігається тенденція збільшення рівня рентабельності в 6,5 рази порівняно з базисним роком.

На підприємстві СТОВ «Куяльник» Котовського району Одеської області не проводиться ні зовнішній ні внутрішній аудит. Виходячи з цього буде проведений самостійно аудит на підприємстві.

Внутрішній аудит - організована на економічному суб'єктові на користь його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і надійності функціонування системи внутрішнього контролю.
Внутрішній аудит проводиться всередині самої організації за вимогою керівництва підприємства аудиторами, які працюють у цій організації, і тією чи іншою мірою виконання їхніх функцій залежить від впливу керівництва підприємства. Тому внутрішній аудит не можна вважати незалежним і об'єктивним. Тим не менш, це не зменшує значення і важливості внутрішнього аудиту як невід'ємної частини контролю.

Взаємодія внутрішнього контролю та зовнішнього аудиту
Відповідно до вимог Національного нормативу аудиту України № 12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування", аудитор, проводячи перевірку, повинен упевнитися у функціонуванні системи внутрішнього контролю й аудиту, оцінити її як основу для складання фінансової звітності. Метою аналізу оцінки внутрішнього контролю та аудиту є встановлення ступеня довіри до нього, що, в свою чергу, використовується для встановлення характеру, обсягів та тривалості виконання процедур перевірки на відповідність і суттєвість. У світовій практиці існує два основні підходи до оцінювання внутрішнього контролю й аудиту при проведенні зовнішнього аудиту:

системно орієнтований (традиційний) підхід;

ймовірнісний підхід.

Аудиторський ризик (ризик аудиту) -- це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Властивий ризик -- це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.



3 РОЗДІЛ. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА АУДИТУ РОЗРАХУНКВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ

3.1 Мета, завдання, джерела інформації, нормативна база і послідовність аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

У даний час, коли дебіторська заборгованість за розрахунками з покупцями та замовниками досягла величезних сум, проведення аудиту дебіторської заборгованості має велику актуальність, оскільки це стимулює підприємство до більш ретельного і регулярного проведення інвентаризації дебіторської заборгованості, до активного проведення заходів щодо стягнення заборгованості з неплатників.

Варто зазначити, що вплив на процеси зростання дебіторської заборгованості здійснює політика підприємства у розрахунках з покупцями: неправильне встановлення строків і умов надання товарних кредитів, невраховані ризики, ненадання знижок при достроковій оплаті покупцями рахунків, що також призводить до різкого зростання дебіторської заборгованості, а несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості призводить до платіжної кризи.

Мета аудиту полягає в одержанні аудиторських доказів, що підтверджують суми дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками.

Мета аудиту заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками:

- перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по розрахункам з покупцями та замовниками;

- оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильності використання рахунків Плану рахунків;

- оцінка стану розрахунків з покупцями та замовниками за встановленими критеріями;

- перевірка правильності розрахунків з покупцями та замовниками (оплата коштами, векселями, застосування бартерних операцій, розрахунки іншими матеріальними цінностями);

- правильність оцінки заборгованості, розрахунок величини резерву сумнівних боргів;

- перевірка належної класифікації заборгованості і розкриття необхідної інформації в примітках до фінансової звітності;

- оцінка стану внутрішнього контролю заборгованості.

Головними завданнями аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є:

- оцінка законності виникнення дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками;

- установлення реальності заборгованості та простроченої заборгованості (за якої минув строк позовної давності);

- перевірка достовірності відображення в обліку розрахунків з покупцями та замовниками залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

- перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;

- дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками;

- оцінка внутрішнього стану контролю за розрахунками з покупцями та замовниками.

Джерелами інформації для аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є:

Первинні документи з обліку розрахунків (договори, рахунки-фактури, накладні, касові ордери, банківські виписки, авансові звіти, комерційні акти та інші документи).

Облікові реєстри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку розрахунків з покупцями та замовниками (Відомість аналітичного обліку по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ф. № 6.6 с.-г.; журнал-ордер ф. № 6 с.-г.; журнал - ордер ф. № 3Б с.-г. по рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів»).

Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

Головна книга.

Звітність.

При плануванні та здійсненні аудиторських процедур, оцінці отриманих матеріалів і представлені результатів перевірки аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручування фінансової звітності підприємства і істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта.

Встановлення факторів невиконання вимог нормативних актів, не залежно від їх значення, вимагає поставлення і обговорення питань про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також вплив такого невиконання на інші напрями аудиту.

Для проведення аудиту розрахунків з покупцями та замовниками нормативною базою є:

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» від 16.07.99р. № 996 - ХІУ.

Закон України «Про аудиторську діяльність».

Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI.

Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення: Постанова КМУ від 29.04.99р. №750.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»: затверджене Мінфіном України від 08.10.99р. №237.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: затверджене Мінфіном України від 08.10.99р. №237.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: затверджене Мінфіном України від 30.11.99р. №291.

Про затвердження Інструкції про застосування Порядку викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів: Інструкція Мінфіну України від 16.06.99р. №151;

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: затверджене Мінфіном від 30.11.99р. №291;

Про затвердження форми державної статистичної звітності №1-Б термінова (місячна) «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість» та Інструкції щодо її заповнення: наказ Держкомстату України від 31.07.2000р. №258;

Про порядок віднесення та відшкодування безнадійної заборгованості: лист ДПАУ від 04.01.2000р. № 10/6/15 - 1116;

Про порядок оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком: лист НБУ від 20.04.2000р. № 18 - 211/1009 - 2283.

Порядок проведення аудиту розрахунків проводиться в кілька етапів. На першому - необхідно встановити, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою, на другому етапі розглядається дебіторська і кредиторська заборгованості, щодо якої минув термін позиву, списання заборгованості та правильності ведення обліку.

Послідовність проведення аудиторської перевірки розрахунків з покупцями-дебіторами:

Збір загальної інформації про залишки дебіторської заборгованості та зобов'язань

Оцінка надійності системи внутрішнього контролю

Оцінка величини аудиторського ризику, визначення методів аудиту, підхід до проведення аудиторської перевірки

Складання програми аудиторської перевірки

Здійснення конкретних аудиторських процедур, щодо перевірки дебіторської заборгованості за встановленими критеріями:

- повнота відображення

- оцінка

- реальність існування

- належність відображення

- правильність

- законність

- обережність

- постійність

- відповідність

Аудиторські докази підтвердження або спростування інформації

Для перевірки розрахунків з покупцями, замовниками та іншими дебіторами аудитор звертається до клієнта з проханням надати йому повноваження одержати виписки з особових рахунків підприємств-дебіторів. Бухгалтерія підприємства зобов'язана перевірити одержані виписки, підтвердити суму заборгованості та повідомити свої мотивовані заперечення. Таким чином, на рахунках не можуть залишатися неузгоджені суми.

При аудиті розрахункових операцій проводять порівняння залишку заборгованості, яка обліковується в балансі на початок періоду, що підлягає аудиту, з кожного виду розрахунків, із залишком в облікових регістрах і з актами взаємозвірки розрахунків з покупцями і замовниками.

Також слід перевірити правильність підрахунків по дебету і кредиту облікового регістру за відповідними видатками розрахунків і виведення залишку на перше число наступного місяця. Підсумки оборотів та виведення залишку з кожного виду рахунків звіряють з підсумками регістрів аналітичного і синтетичного обліку.

При виявленні у місячних (квартальних) балансах і Головній книзі значних відхилень у розмірах дебіторської заборгованості аудитор повинен мати на увазі, що вони можуть бути результатом:

об'єднання дебіторської заборгованості з кредиторською;

перенесення її на інші рахунки балансу;

сторнування проведених нарахувань;

необґрунтованого списання заборгованості на витрати виробництва.

Аудитору необхідно впевнитися, чи справді відбулося погашення заборгованості, чи вона штучно занижена. Це встановлюється за даними аналітичного обліку і первинних документів.

При перевірці розрахунків з покупцями та замовниками необхідно встановити, чи є в наявності всі договори на постачання продукції і чи зареєстровані вони в журналі реєстрації договорів та гарантійних листів.

При аналізі договорів та інших юридичних документів на постачання готової продукції необхідно встановити достовірність, законність та реальність заборгованості покупців та замовників на кожному субрахунку рахунку 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”. Важливою умовою організації обліку розрахунків з покупцями є правильне оформлення документів на випущену на місці або відвантажену продукцію і вчасне подання цих документів до бухгалтерії для пред'явлення покупцями рахунків. Відмітки про оплату рахунків-фактур покупцями порівнюються з виписками банку. При цьому слід звернути увагу на організацію аналітичного обліку розрахунків з покупцями за відвантажену їм продукцію. Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і кінцевого сальдо, особливо ретельно перевіряють сутність господарських операцій, а саме: чи на законних підставах надійшла на відповідний рахунок або була списана та чи інша сума коштів. Для цього необхідно порівняти дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні документи, журнал реєстрації дорожніх листів тощо.

Крім взаємної перевірки та порівняння сум, що записані у відповідних документах, треба також пересвідчитися у реальності тієї чи іншої операції.

3.2 Методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід аудиторської практики, аудиторська перевірка складається з окремих послідовних етапів, які в узагальненому вигляді можна назвати так: підготовчий, основний (етап аудиту окремих статей звітності), заключний етап.

Отже, підготовчий або ознайомчий етап аудиторської перевірки на підприємстві полягає у підготовці і плануванні аудиторського процесу. На цьому етапі аудитор отримує всю необхідно інформацію для загального знайомства з підприємством, у тому числі і загальні дані щодо реалізації продукції та дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками.

Аудитор отримує таку інформацію до початку проведення процедур перевірки. Ця інформація надається у письмовій та усній формі керівництвом підприємства під час опитування, листування і містилася у різноманітних документах, облікових регістрах, звітах Протягом проведення аудиторської перевірки така інформація оцінюється і коригується аудитором згідно з новими обставинами та фактами, які виникли під час роботи.

У процесі аудиту фінансової звітності в СТОВ «Куяльник» приділяється увагу тільки тим основним цілям і конкретним процедурам у системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, які мають відношення до процесу підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності. Далі оцінюється система бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Для цього заповнюються заздалегідь розроблені тести. Тести (Додаток ) дозволяють, встановити наскільки контроль розрахункових операцій відповідає сучасним вимогам, а їх облік - виконує поставлені перед ним завдання. Вони дозволяють аудитору більш підготовлено підійти до проведення основних аудиторських процедур за даним розділом обліку, а також обґрунтовано визначити обсяги вибірки і способи відбору елементів у сукупність.

Для продовження аудиторської перевірки аудитор повинен вести відповідні коригування та аналізувати інформацію, зібрану раніше, в тому числі й дані в робочих документах попередніх років. Аудитор також повинен виявити значні зміни, що мали місце після проведення останнього аудиту.

Збираючи загальні відомості щодо виникнення, обліку розрахунків з покупцями та замовниками, правильності їх оцінки, аудитор повинен визначити мінімальний перелік інформації, яка має бути надана підприємством або отримана ним самим або його асистентом у ході опитування, спостереження, документальної перевірки при підготовці аудиту.

На підготовчому етапі аудиту аудитор оцінює величину аудиторського ризику в цілому і при перевірці розрахунків з покупцями і замовниками зокрема, повинен з'ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості можуть залишитися не виявленими і вплинути на достовірність фінансової звітності.

Здійснюючи перевірку заборгованості, аудитор може застосовувати такі методи: запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичний огляд.

Після цього аудитор приступає до складання плану та програми перевірки дебіторської заборгованості. Планування забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. При розробці плану аудиту розрахунків з покупцями та замовниками аудитор повинен приймати до уваги:

- діяльність підприємства і її вплив на систему бухгалтерського та внутрішнього контролю в цілому і частково у відношенні розрахунків з покупцями та замовниками;

- ризик та суттєвість;

- значимість операцій з покупцями та замовниками для проведення аудиту;

- наявність внутрішнього контролю та його функції по відношенню до цих операцій;

-необхідність координації направлення, поточного контролю аудиторського персоналу;

- форми та строки надання аудиторського висновку.

Після укладення договору між аудитором та підприємством розпочинаються роботи першого рівня планування. При цьому визначаються конкретні виконавці з урахуванням професійного рівня персоналу та його зайнятості. Під час призначення виконавців повинен враховуватися кількісних та якісний склад, а також термін і види робіт.

На першому етапі планування аудитор розробляє попередній бюджет часу. Для розрахунку бюджету часу він приймає до уваги попередню оцінка властивого ризику та ризику контролю, рівня суттєвості та попередній досвід. Проведені дослідження дозволили скласти план аудиторської перевірки (додаток ).

Одним із найважливіших моментів виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту. Програма аудиту -- це документ, що містить завдання аудиту для конкретного об'єкту, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань, обсяг і термін їх виконання. Аудит дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками здійснюється за програмою, яка включає наступні питання (таблиця 3.1). Програма аудиту розрахунків з покупцями та змовниками наведена у додатку.



Таблиця 3.1

Основні питання, що входять до програми аудиту розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтуванні аудиторського звіту керівництву клієнта.

Після ознайомчого етапу аудиту розрахунків з покупцями та замовниками, оцінки системи внутрішнього контролю та складання плану і програми аудиту аудитор безпосередньо переходить до основного етапу проведення перевірки даної заборгованості.

На основному етапі аудиту (аудиту рахунків), який проводився після закінчення звітного періоду, аудитор здійснює конкретні аудиторські процедури щодо перевірки розрахунків з покупцями та замовниками за встановленими критеріями оцінки фінансової звітності.

Так, оцінюючи повноту інформації щодо даної заборгованості на пі...