Облікова політика: суть, значення та порядок формування
Сутність та законодавче регламентування облікової політики. Принципи, методи та процедури бухгалтерського обліку в системі облікової політики. Порядок відображення змін облікових оцінок у фінансовій звітності підприємства, контроль за її дотриманням.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.11.2014 |
| Размер файла | 939,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Львівський техніко-економічний коледж
НУ «Львівська політехніка»
Циклова комісія обліку, аудиту і фінансів
Курсова робота
з бухгалтерського обліку
на тему: «Облікова політика: суть, значення та порядок формування»
Студентки ІІ курсу БО-21 групи
Напрямку підготовки 6.30509 «Облік і аудит»
Спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік»
Лазурко М. Б.
Керівник: Сеньків Л.Я.
Львів -2013
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Сутність та значення облікової політики
1.1 Сутність та законодавче регламентування облікової політики
1.2 Принципи, методи та процедури бухгалтерського обліку в системі облікової політики
Розділ 2. Порядок формування облікової політики
2.1 Порядок та етапи складання облікової політики
2.2 Фактори, що впливають на формування облікової політики
2.3 Перегляд облікової політики і зміни в облікових оцінках
2.4 Формування облікової політики на підприємстві
Розділ 3. Практична частина
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
ВСТУП
У зв'язку із змінами в економічній системі та реформуванням бухгалтерського обліку в Україні в 1999 р., законодавчо регламентувалися нові поняття та явища в економічній сфері, до яких належить і облікова політика. Це пов'язане, насамперед, з тим, що попередньо в Україні було досить жорстке нормативне регулювання бухгалтерського обліку, яке мало місце в плановій економіці, позбавляло його можливостей оперативно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Але у 1999 р. було прийнято Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого, ми можемо вважати, що міжнародне запозичення облікової політики підприємства буде тим важливим засобом, завдяки якому можливим стане існування розумного поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку. На сучасному етапі, теоретичних та практичних розробок потребують питання: формування та упорядкування понятійного апарату, розробка методики формування облікової політики підприємств, забезпечення її документального оформлення.
Аналіз сучасного стану практики формування та застосування облікової політики на підприємствах дозволив встановити, що під час процесу її формування приділяється недостатня увага як з боку працівників бухгалтерської служби, так і з боку власників та адміністрації підприємства.
Загалом, бачимо, що на даний час ні методологія, ні практика облікової політики в Україні не сформована так, аби її можна було розглядати в якості теорії чи системи наукових знань. Тому, необхідність розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо формування та реалізації облікової політики підприємств, її трактування й адаптації відповідно до історично сформованих особливостей національної системи бухгалтерського обліку, а також потреба у вирішенні ряду питань практичного характеру зумовили актуальність теми.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ
обліковий оцінка фінансовий звітність
1.1 Сутність та законодавче регламентування облікової політики
Поняття «облікова політика» у міжнародну практику обліку офіційно введено в 1975 р. із впровадженням Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 «Розкриття облікової політики». В Україні це поняття увійшов у вжиток українських бухгалтерів порівняно недавно - у кінці 80-х років минулого століття, і являв собою переклад англійського словосполучення accounting policies [12, с.189].
Законодавчо закріплений термін в Україні із прийняттям у 1999 році Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Це законодавче регламентування пояснюється багатьма дослідниками, тим що наша держава відмовилася від жорсткої державної регламентації фінансової звітності і введенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, адекватних міжнародним.
У Законі передбачається таке визначення цього поняття - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання звітності. Також, у ст.8 Закону передбачено, що формування облікової політики належить до компетенції власника або уповноваженого органа (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством відповідно до засновницьких документів [3].
Законодавче регулювання облікової політики та її зміст в Україні, окрім зазначеного вище Закону, визначено П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [8], П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» [9], листом Міністерства фінансів України «Про облікову політику» [5].
Облікова політика є обов'язковою для відображення у фінансовій звітності. Так, відповідно до п. 23, 25 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» облікова політика повинна розкриватися у примітках до фінансової звітності [8].
Крім того, порядок погодження та основні питання розпорядчого документа про облікову політику державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики, регулюється наказом «Про погодження облікової політики підприємства» [6].
Дещо інакше трактує поняття облікової політики МСБО (IAS) 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки». Зокрема, параграф 5 визначає облікові політики як конкретні принципи, основи, домовленості, правила і практику, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні фінансових звітів.
На думку, Радченко К.М. формулювання поняття «облікова політика» як за національним так і за міжнародним стандартом бухгалтерського обліку підкреслюється, що мова йде винятково про принципи, методи і процедури, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто, про бухгалтерський облік взагалі не згадується [12, с.190].
Крім того, на відміну від визначення, яке наведено в МСБО (IAS) 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» не включає у це визначення домовленості та практику, які є зовнішніми чинниками, що визначають для конкретних економічних умов перелік принципів фінансової звітності та їх зміст.
Також, можна додати, що у МСБО (IAS) 8 йдеться про облікову політику у множені, це пов'язане з тим, що за міжнародними правилами облікова політика, установлена щодо конкретного об'єкта обліку, вважається окремою обліковою політикою. А виходячи з національного визначення терміна, за твердженням Радченко К. М., сукупність таких облікових політик саме і складає єдину облікову політику [12, с.190].
Розглядаючи дослідження науковців щодо формування теорії та практики облікової політики в Україні видно, що конкретно визначеного поняття «облікова політика» в літературі немає. Деякі автори на жаль нечітко визначають і звужують дане поняття, або ж обмежується повторенням визначення із нормативних документів. Тому, нашу думку доцільним при аналізі досліджень науковців слід з'ясувати, що собою являє термін «політика» та «політика підприємства».
Згідно з теоретичними положеннями довідкової та енциклопедичної літератури під поняттям «політика» розуміють «мистецтво упорядкування, управління; будь-яку цілеспрямовану діяльність з досягнення певної мети. Політика - організаційна і контрольно-регулятивна сфера суспільства, основана в системі інших таких самих сфер: економічної, ідеологічної, правової, культурної тощо. Виходячи з цього, «політикою підприємства» на думку, Рогозяна С.М. доцільно вважати «форми і методи відстежування і підтримки пріоритетів для досягнення основних цілей підприємства». Оскільки, це поняття на його думку, припускає наявність альтернативних напрямів, вибір яких пов'язаний з процесом прийняття управлінських рішень.
Таким чином, «облікова політика», за Рогозяним С.М. «це складова політики підприємства, це діяльність направлена на створення умов здійснення облікового процесу, це сукупність дій з упорядкування та управління, це організаційна і контрольно-регулятивна сфера облікової діяльності» [13, с.1].
Карпушенко М. Ю. під «обліковою політикою» розуміє «сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності, тобто це конкретизація суб'єктом господарювання предмету обліку і визначення методів первинного, поточного і підсумкового обліку господарських подій відповідно до завдань, пов'язаних з розвитком підприємства» [4, с.6].
Сук Л. М. взагалі трактування поняття «облікова політика» срощує до «сукупністі способів і прийомів ведення бухгалтерського обліку, прийнятих на підприємстві»[15, с.4]
На думку Давидова Г.М. «облікова політика - це цілеспрямована діяльність людей з управління бухгалтерським обліком задля досягнення поставленої мети» [7, c.30]. Отже, облікову політику потрібно розглядати у взаємозв'язку з управлінням. Однак не потрібно її ототожнювати із управлінським обліком.
Схоже трактування подає Шпак В.А. «облікової політики - це цілеспрямована організаційно-управлінська діяльність, пов'язана з формуванням облікового порядку (чіткої організації бухгалтерського обліку, з дотриманням встановлених правил обліку). Тут, облікові правила - форма нормативно-правового акту, яким, на основі загальноприйнятих принципів та методів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, встановлюються процедурні норми, що визначають порядок здійснення облікової діяльності».
Радченко К. М. стверджує, що облікова політика стосується не тільки фінансової звітності, а і перш за все процесу ведення та організації бухгалтерського обліку, кінцевим продуктом якого є звітність. На його думку, облікова політика передбачає: 1) упорядкування облікових процедур на підприємстві; 2) методологічне та методичне відображення майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності; 3) надання бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості; 4) забезпечення ефективності обліку та ін. [12, с.190].
Найбільш повним і узагальнюючим на нашу думку, можна вважати трактування облікової політики подане Сторожук Т.М.: «облікова політика - це комплекс методичних прийомів, способів, схем і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку поточної господарсько-фінансової діяльності підприємства і складання звітності, що обирається підприємством з-поміж загальноприйнятих або розробляється самостійно, виходячи з особливостей його діяльності» [14, с. 270]. Крім того, сдід додати, що за своїм змістом облікова політика значно ширше поняття, ніж власне облік, її можна назвати системою управління обліком, вона ґрунтується на засадах управлінського обліку, має управлінську і спрямованість і є одним із напрямів розвитку обліку як науки.
Сутність облікової політики полягає в усвідомленні людьми моделі системи обліку, яка адекватно описує і відбиває в інформаційному просторі явища і процеси господарської діяльності підприємства.
Таким чином, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).
1.2 Принципи, методи та процедури бухгалтерського обліку в системі облікової політики
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зміст облікової політики становлять три складові: принципи, методи (способи) та процедури, прийняті на даному підприємстві для складання та подання фінансових звітів. Кожна із них по-різному реалізуються на різних рівнях регулювання облікової політики. Сутність кожної із складових облікової політики полягає в наступному.
Принципи - це основні, базові положення цієї політики, те, на основі чого будується політика. Принципи регулюються на загальнодержавному рівні облікової політики. Вони єдині й обов'язкові до використання всіма суб'єктами підприємницької діяльності. У п.3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачається таке визначення принципу бухгалтерського обліку: це правило, яким слід керуватися у процесі вимірювання, оцінки та реєстрації господарських операцій і під час відображення їх результатів у фінансовій звітності [7, с.189].
Методи - це способи та прийоми вирішення конкретних завдань, які постають перед підприємством при веденні бухгалтерського обліку, які дають змогу здійснювати оцінку ресурсів, ведення рахунків синтетичного та аналітичного обліку, порядок нарахування амортизації, визначення обсягу реалізації, доходів, витрат, фінансових результатів.
Процедура обліку - встановлений порядок (технологія) оброблення даних та організації ведення бухгалтерського обліку.
При формування облікової політики, необхідно керуватися такими основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що регламентуються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: безперервності діяльності, автономності (або принцип одиниці обліку), періодичності, нарахування і відповідності доходів та витрат, єдиного грошового вимірника, обачності, повного висвітлення, послідовності, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості [16, с. 13].
Головне призначення облікової політики - встановлювати найбільш приємні для конкретного підприємства методи обліку і на їх основі складати фінансову звітність, що відповідає встановленим ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» якісним характеристикам.
Методи ведення обліку регламентуються на рівні держави двома підходами. Перший допускає лише єдино можливий варіант, другий - передбачає альтернативи. В цьому випадку облікова політика на рівні підприємства повинна включати обґрунтування та вибір альтернативних варіантів, оптимальних для цього підприємства. Методологічні засади облікової політики регламентуються на рівні держави національними стандартами ведення бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.
У свою чергу, П(С) БО передбачають можливість застосування різних методів щодо оцінки активів, зобов'язань, доходів та витрат у фінансовій звітності, тому складаючи облікову політику, підприємство повинне обирати такі принципи, методи і процедури, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати своєї діяльності і забезпечити порівнянність фінансових звітів.
Як система прийомів практичного освоєння дійсності, на думку Карпушенко М. Ю., метод бухгалтерського обліку полягає в первинному спостереженні (документування і інвентаризація), вартісному вимірі (оцінка і калькулювання), поточному групуванні (рахунки і подвійний запис), підсумковому узагальненні (баланс і звітність) [4, c.6].
Організація облікової політики полягає в тому, що з усіх способів та прийомів обираються ті, які придатні на даний момент для конкретних умов, оскільки, обрані способи ведення бухгалтерського обліку повинні забезпечувати обліковий процес, в результаті якого формується повна і достовірна картина майнового і фінансового стану підприємства.
До способів ведення бухгалтерського обліку Карпушенко М. Ю. відносить: способи групування та оцінки фактів господарської діяльності, відшкодування вартості майна, що амортизується, організація документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи регістрів бухгалтерського обліку, обробки інформації та інші відповідні способи та прийоми [4, с.9].
Процедурні питання можуть визначатися на державному рівні як єдино дозволений варіант (форми первинних документів, перелік та склад фінансової та статистичної звітності, організація зберігання та утилізації документів й облікових регістрів, організація матеріальної відповідальності тощо) або як альтернативні варіанти:
- суб'єкт ведення обліку на підприємстві (керівник, бухгалтерська служба, аудиторська чи консалтингова служба, приватний підприємець);
- тип організаційної структури бухгалтерської служби (лінійна, лінійно-функціональна, програмно-цільова);
- форма ведення бухгалтерського обліку (меморіально-ордерна, журнально-ордерна, автоматизована, спрощена) [7, с.14].
Також, часто процедурні питання визначаються особливостями та специфікою підприємства і тому регламентуються на рівні підприємства. До таких процедурних питань можемо віднести: перелік облікових номенклатур, робочий план рахунків, порядок організації матеріальної відповідальності, перелік та склад внутрішньої звітності, перелік осіб, які мають право підпису документів, порядок документообігу, порядок ведення управлінського обліку, форми внутрішньої звітності, технологія оброблення облікової інформації,склад інвентаризаційної комісії, організація ведення податкового обліку тощо [7, с.14].
Крім того, облікова політика підприємства визначається також на підставі принципів, методів і процедур, регламентованих іншими нормативно-правовими документами, регулюючими методологію бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.
Підсумовуючи слід зазначити:
- теоретична основа облікової політики - це положення, які базуються на методології бухгалтерського обліку, фінансово-економічного аналізу та фінансового контролю.
- об'єкт облікової політики - активи, джерела їх формування, господарські події та фінансові результати, які можна детально прокласифікувати і достовірно визначити особливості їх обліку і включення підсумкових даних до звітності.
- мета облікової політики - забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.
Розділ 2. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ
2.1 Порядок та етапи складання облікової політики
Від правильно сформованої облікової політики залежить ефективність управління фінансово-господарською діяльністю підприємства та рівень прогнозування (планування) його діяльності на майбутнє.
Від того, яка буде прийнята облікова політика, залежить якість системи обліку, обсяг інформаційних ресурсів та обґрунтованість прийнятих управлінських рішень користувачами облікової інформації.
Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та внутрішньої звітності. При цьому така політика підприємства повинна базуватися на принципах притаманних цьому виду обліку.
Необхідно відзначити те, що в праці Пушкар М.С., Щирба М. Т. «Теорія і практика формування облікової політики» виділяють кілька видів облікової політики: облікова політика для цілей фінансового обліку, оподаткування, управлінського та стратегічного обліку.
Передбачається, що 1) облікову політику для цілей фінансового обліку визначають виходячи з вимог законодавчих актів та нормативних документів стосовно вибору варіантів ведення фінансового обліку на підприємстві та відображення інформації у фінансовій звітності; 2) облікова політика для цілей оподаткування повинна включати перелік податків і відповідальних осіб, а також регістри податкових розрахунків; 3) облікова політика для цілей управлінського обліку повинна передбачати: варіант обліку витрат (з використанням рахунків всіх класів (0-9); з використанням рахунків всіх класів, крім рахунків класу 8 «Витрати за елементами»; з використанням рахунків всіх класів, крім рахунків класу 9 «Витрати діяльності»); систему обліку витрат (повних і неповних витрат («директ-костінг»); метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (позамовний, попередільний, нормативний); перелік центрів витрат та сфер відповідальності; перелік об'єктів витрат, об'єктів калькулювання та калькуляційних одиниць; перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції; перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат; база розподілу загальновиробничих витрат (години роботи, заробітна плата; обсяг діяльності; прямі витрати тощо); оцінку залишків незавершеного виробництва (за плановою (нормативною) виробничою собівартістю; за плановими прямими витратами; за собівартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів;) варіант зведеного обліку витрат виробництва (напівфабрикатний, безнапівфабрикатний); оцінку готової продукції (за плановою (нормативною) виробничою собівартістю; за фактичною виробничою собівартістю); метод обліку доходів (доходи визнаються на підставі принципу нарахування і відповідності їх відображення в обліку і звітності тих періодів до яких вони відносяться); робочий план рахунків витрат, доходів і фінансових результатів; перелік планів і бюджетів; порядок формування та перелік цін; перелік регістрів управлінського обліку; склад та форми внутрішньої звітності, періодичність їх заповнення і подання відповідальними особами тощо [11, c. 72].
Облікова політика повинна бути єдиною на підприємстві, тобто принципи облікової політики застосовуються усіма філіями, представництвами, відділеннями і іншими відособленими підрозділами незалежно від місця розташування.
Єдина облікова політика повинна застосовуватися материнським і дочірнім підприємством, оскільки згідно п. 9 ПСБУ 20 облікова політика повинна використовуватися при складанні консолідованої фінансової звітності.
При неможливості застосувати єдину облікову політику це обмовляється в примітках до консолідованої фінансової звітності. При формуванні облікової політики за конкретним напрямом підприємство здійснює вибір одного з декількох варіантів, що допускаються законодавчими і нормативними актами. Положення, які містяться в безальтернативному варіанті, відображенню в обліковій політиці не підлягають [4, с.9].
Підприємство встановлює облікову політику лише відносно тих господарських операцій і подій, які мають місце в їх діяльності або плануються в найближчому майбутньому.
Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який затверджується на кожний наступний звітний рік. До наказу про облікову політику додають додатки: робочий план рахунків, графік документообігу, посадові інструкції, склад апарату бухгалтерії, склад апарату внутрішнього контролю, форми документів, не передбачені в установленому порядку, та ін.
Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у пояснювальній записці до річного звіту підприємства.
На думку Швець В.Г., наказ може містити такі розділи:
1. Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку.
2. Техніка бухгалтерського обліку.
3. Організація бухгалтерського обліку.
У першому розділі наказу (розпорядження) відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, межі істотності та операційного циклу, порядок оцінки необоротних активів, терміну функцінування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.
У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управлінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної, бухгалтерської (фінансової) та статистичної звітності, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.
У третьому розділі, пов'язаному з організацією бухгалтерського обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення та звільнення головного бухгалтера, працівників апарату бухгалтерії; взаємовідносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом структурних підрозділів; визначають напрями соціального розвитку апарату бухгалтерії [16, с.65].
Відповідальним за складання наказу є власник підприємства або уповноважений ним керівник підприємства, який і затверджує наказ. Виконавчий орган державного або коммунального підприємства повинен надати на затвердження власникові - органу, уповноваженому управляти державним або комунальним майном - наказу про облікову політику.
Форма наказу про облікову політику підприємством обирається самостійно. Міністерство фінансів України листом від 2 грудня 2005 р. № 31-34000-10-5/27793 встановило, що розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначати застосування: - методів оцінювання вибуття запасів; - періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів; - порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат; - окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат; - методів амортизації необоротних активів; - вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів; - класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку; - періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку; - методу обчислення резерву сумнівних боргів; - переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів; - порядку оцінювання ступеня завершеності операцій з надання послуг; - сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках; - переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;- переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); - порядку визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом; - дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів; - бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу; - порога суттєвості щодо окремих об'єктів обліку; - переоцінки необоротних активів; - періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань; - окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами. У Додатку 1 міститься зразок наказу про формування облікової політики.
На практиці формування облікової політики підприємства здійснюється поетапно. Однак в економічній літературі наводять різні підходи до визначення кількості етапів формування облікової політики. Зокрема, Карпушенко М.Ю. виділяє наступні етапи:
1. Підготовчий етап, який включає: а) вивчення установчих документів, напрямів діяльності, бізнес-планів щодо нових напрямів; б) оцінка стратегії підприємства, визначення стратегічних та тактичних цілей; в) - вивчення та оцінка стану бухгалтерського обліку; г) аналіз норм діючого законодавства з бухгалтерського обліку.
2. Визначення об'єктів облікової політики.
3. Вибір елементів облікової політики за об'єктами, визначеними на попередньому етапі.
4. Документальне оформлення наказу.
5. Заключний етап - впровадження облікової політики на підприємстві, контроль за її дотриманням [17, с.10].
Найбільш повний перелік послідовності етапів, який дає можливість зрозуміти суть і зміст облікової політики, а також здійснити розмежування робіт при її розробці, на нашу думку подається у праці Пушкар М.С., Щирба М. Т. «Теорія і практика формування облікової політики»:
1) поставовка мети та визначення завдань облікової політики підприємства;
2) вибір суб'єкта формування облікової політики;
3) дослідження складу і характеру впливу факторів на формування облікової політики;
4) вибір і обґрунтування вихідних положень (принципів) побудови облікової політики;
5) визначення об'єктів облікової політики;
6) вибір та розробка елементів за об'єктами облікової політики;
7) дослідження впливу варіантів облікової політики на показники фінансово-господарської діяльності підприємства;
8) документальне оформлення та затвердження облікової політики;
9) розкриття сформованої облікової політики;
10) внесення змін до облікової політики та її документальне оформлення;
11) впровадження обраної облікової політики та контроль за її виконанням [11, с.75].
Під час формування облікової політики дотримання такої послідовності етапів є необхідним, при чому кожен попередній етап забезпечує здійснення наступного.
2.2 Фактори, що впливають на формування облікової політики
Формування облікової політики залежить від інтересів різних груп користувачів облікової інформації.
Найбільш широко фактори, які впливають на формування облікової політики представили М.С. Пушкар та М.Т. Щирба:
- форма власності (державна, колективна, приватна тощо) та організаційно-правова форма підприємства (державне, приватне, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо);
- галузева приналежність (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, торгівля тощо) та вид діяльності (виробнича, комерційна, фінансова);
- організаційна структура управління та наявність структурних підрозділів (філіалів, представництв) і їх економічні взаємозв'язки;
- виробнича структура підприємства (цехова, безцехова);
- масштаби діяльності підприємства (рівень концентрації і спеціалізації виробництва, обсяги виробництва, чисельність працюючих тощо);
- тип виробництва (одиничне, серійне, масове) і його вид (основне виробництво, допоміжне);
- технологічні особливості процесу виробництва (підприємства переробної промисловості);
- інфраструктура ринку;
- вплив інфляційних (дефляційних) процесів;
- стратегія фінансово-господарського розвитку (цілі та завдання економічного розвитку підприємства; поточні та перспективні плани підприємства; залучення кредитних ресурсів, здійснення інвестиційних програм тощо);
- загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку;
- законодавчі акти і нормативні документи з питань підприємництва, бухгалтерського обліку і оподаткування та перспективи їх зміни;
- система оподаткування (звичайна, спрощена);
- існуюча практика обліку;
- система ціноутворення (ринкові ціни; трансфертні ціни; планово- розрахункові ціни тощо);
- матеріально-технічна база (наявність технічних засобів реєстрації інформації, комп'ютерної техніки тощо);
- рівень автоматизації виробничих і управлінських процесів;
- організація постачальницько-збутової діяльності підприємства;
- системи та умови заінтересованості виконавців за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому та його структурних підрозділів;
- структура бухгалтерської служби (фінансова, управлінська (виробнича) бухгалтерія) та розподіл обов'язків між обліковими працівниками;
- рівень кваліфікації управлінського персоналу і працівників бухгалтерської служби (фінансової та управлінської бухгалтерії);
- система інформаційного забезпечення підприємства економічних та правових питань;
- наявність ефективної системи внутрішнього контролю;
- зовнішні та внутрішні користувачі;
- склад та форми фінансової звітності;
- перелік центрів витрат та сфер відповідальності;
- система внутрішньої звітності та ін. [11, с. 173].
Також, ці фактори можна розділити на зовнішні і внутрішні, їх перелік поданий у Додатку 2.
Постійна зміна економічного середовища, в якому функціонує підприємство, призводить до переходу внутрішніх факторів до категорії зовнішніх, і навпаки. В процесі формування облікової політики потрібно відслідковувати усі фактори, які так чи інакше мають вплив на облікову політику. Найдоцільніше це здійснити застосувавши системний підхід до зовнішніх і внутрішніх факторів.
Окрім того, всі фактори, що впливають на формування облікової політики, не можуть бути ні сталими, ні незалежними. Вони всі одночасно діють в одній системі, змінюючись та впливаючи одне на одного. Природно, що з плином часу одні фактори зникають, а інші народжуються.
Положення облікової політики слід розглядати як такі, що змінюються під впливом зовнішнього середовища, розвитку науки, техніки і практики, а визначення й формулювання їх безперервно удосконалюються. Методологічний аспект цього процесу, Карпушенко М.Ю. визначає, як: окреслення завдань і суб'єктів господарювання, на які поширюються ці завдання; визначення обсягів та порядку оприлюднення звітності і подання інформації у звітності; встановлення правил ведення бухгалтерського обліку та порядку отримання звітних показників [4, c.13].
Цікаву модель взаємодії зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на формування облікової політики подає Шкарабура М. О.(рис. 1).
Рис. 1 Модель взаємодії зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на формування облікової політики
Як бачимо з представленої моделі всі зовнішні і внутрішні фактори перебувають у тісній взаємодії, вливають одне на одного та переходять з однієї категорії в іншу.
2.3 Перегляд облікової політики і зміни в облікових оцінках
Згідно з П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» фінансова звітність підприємства формується з дотриманням принципу послідовності, що передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики.
У п. 9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» передбачено такі причини зміни облікової політики: 1) зміна вимог статуту підприємства (зміна форми власності, виду діяльності, реструктуризація підприємства тощо); 2) зміни вимог органу, який затверджує Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, тобто внесення поправок до чинних стандартів бухгалтерського обліку або прийняття нових; 3) зміни, які забезпечать більш достовірне і повне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства [7, с. 25].
Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності. Не вважається зміною облікової політики її встановлення для подій і операцій, що не відбувалися раніше на підприємстві або що відрізняються від попередніх.
Облікова політика застосовується до подій і операцій з моменту їх виникнення. Виняток - неможливо визначити достовірно суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року. У такому разі облікова політика розпоширюється на події і операції після дати зміни облікової політики.
У разі зміни облікової політики підприємству потрібно розкрити:
- причини й сутність змін;
- суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
- факт повторного надання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільність такого перерахунку.
У примітках до фінансової звітності підприємства треба описати принципи оцінки статей звітності й методи обліку за окремими статтями звітності.
Облікова політика може змінюватися під впливом таких подій, як: прийняття нового громадянського, господарського, податкового та іншого законодавства або розвиток та уточнення діючого; заборона або обмеження тієї чи іншої діяльності; зміна умов договорів, що укладаються зі споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг, у тому числі з державними органами та постачальниками матеріально-технічних ресурсів; зміна умов зовнішньоекономічної діяльності; лібералізація податкового режиму; рівень інфляції тощо [10, c. 10].
Якщо в системі фінансового обліку облікова політика може змінюватися при зміні статутних вимог, законодавства тощо, то в системі управлінського обліку вона може змінюватись крім наведених випадків, ще й у випадках зміни: умов та видів діяльності; структури підприємства; технологічних особливостей процесу виробництва; інфраструктури ринку; системи ціноутворення; систем планування та бюджетування; умов постачальницько-збутової діяльності; переліку центрів витрат та центрів відповідальності; системи внутрішньої звітності; потреб управлінського персоналу в інформації; рівня автоматизації виробничих і управлінських процесів тощо [10, c.87].
Одним з важливих питань, які виникають в процесі внесення змін до облікової політики, є питання, яке пов'язане з термінами внесення змін. Одна група вчених-економістів вважає, що зміни в облікову політику можуть вносити лише з 1 січня початку фінансового року, тобто з наступного року за роком його затвердження мотивуючи це тим, що внесення змін до облікової політики з початку нового фінансового року забезпечить послідовність облікового процесу протягом звітного року та більшу точність показників, що формуються у фінансовому облік. Проф. Л.З. Шнейдман, якого можна віднести до другої групи авторів, уважає, що облікову політику можна змінювати протягом звітного року, якщо така зміна економічно обґрунтована. Зміна облікової політики не повинна порушувати цілісність і послідовність облікової та звітної інформації, ускладнювати обліковий процес або перешкоджати нормальному його ходу [11, c.11].
Згідно з нормами П(С)БО відображення змін облікової політики в обліку та фінансовій звітності може здійснюватися ретроспективно або перспективно. Ретроспективне відображення змін полягає в застосуванні нової облікової політики до подій та операцій таким чином, ніби ця облікова політика застосовувалася завжди. Ця вимога випливає з того, що п. 11 П(С)БО 6 передбачено застосування облікової політики підприємством щодо подій та операцій із моменту їх виникнення.
І лише у разі, якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо достовірно визначити, здійснюється перспективне відображення змін облікової політики (п. 13 П(С)БО 6 ). Воно полягає в тому, що облікова політика поширюється на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. При цьому не проводиться ніяких коригувань показників попередніх періодів ні щодо сальдо нерозподіленого прибутку на початок періоду, ні щодо відображеної в звітності суми чистого прибутку або збитку, оскільки існуючі залишки на початок звітного року в цьому випадку не переобраховуються.
Порядок відображення змін облікових оцінок у фінансовій звітності підприємства відрізняється від порядку коригування звітності у зв'язку зі зміною облікової політики.
У разі перегляду облікових оцінок не можна стверджувати, що звітність за попередні періоди була недостовірною або було допущено суттєву помилку. Тому зміни облікових оцінок можуть або стосуватися лише поточного періоду, або впливати не тільки на поточний, а й на майбутні періоди.
Наслідки змін облікових оцінок відображаються у фінансовій звітності в тому періоді, в якому відбулася така зміна, а також у подальших періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.
2.4 Формування облікової політики на підприємстві
Формування облікової політики можна сформувати у наступних блоках:
1. Вибір інформаційної бази для побудови облікової політики;
2. Визначення користувачів облікової інформації;
3. Обгрунтування факторів впливу, що виникають при складанні облікової політики;
4. Узагальнення сфери застосування облікової політики.
Блок 1. Першим кроком при формуванні облікової політики є вивчення наявних джерел стосовно ведення обліку та подання звітності. Умовно їх можна поділити на національні та міжнародні. Вітчизняна законодавчо- нормативна база розроблена та вдосконалена відповідно до потреб сучасного розвитку економіки. Зокрема сюди слід віднести: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Методичні рекомендації та Інструкції, листи тощо. Вагомий вплив на формування облікової політики має міжнародний досвід ведення бухгалтерського обліку. Використання Міжнародних стандартів є необхідним для забезпечення прозорості та зрозумілості облікової та звітної інформації для зовнішніх іноземних інвесторів.
Блок 2. Зацікавлених осіб в отриманні облікової інформації поділяють на внутрішніх та зовнішніх користувачів. Види, обсяги інформації для відповідних користувачів мають бути визначена у положеннях підприємства.
Блок 3. Основні фактори, які впливають на формування облікової політики підприємства, умовно згрупуємо за такими рівнями: макрорівень та акрорівень.
До основних макрорівневих факторів належать: податкова система; інфраструктура ринку; інвестиційна ситуація на ринку; інфляційні процеси.
До факторів мікрорівня, що зумовлюють прямий та опосередкований вплив на прийняття ефективної та дієвої облікової політики слід віднести: стратегія підприємства; організаційно-правовий статус; форма власності та галузь діяльності підприємства; система інформаційного забезпечення, що використовується на підприємстві; рівень кваліфікації бухгалтерського персоналу.
Блок 4. Опрацювавши джерела формування облікової політики, визначившись із зацікавленими сторонами та факторами, що мають вплив на ефективність формування та застосування облікової політики на підприємстві, зазначимо сфери її застосування у фінансовому та управлінському обліку, аудиті та аналізі, менеджменті [2, с.36-37].
Слід погодитися з думкою бухгалтерів-практиків, які зауважують, що створення облікової політики на підприємстві - дуже трудомісткий і відповідальний процес. Адже підприємству не один рік доведеться працювати і враховувати свої активи і зобов'язання згідно з розробленою ними обліковою політикою. Це вимагає від підприємства більш зваженого підходу до розробки облікової політики, яка відповідає специфіці його роботи.
Однак на сьогодні, на думку Рогозяна С.М., дедалі частіше спостерігається формальний, вузько спрямований підхід до формування облікової політики, який зводиться до складання фінансової звітності відповідно до загальних вимог П(С)БО та зовнішніх користувачів. На таку ситуацію впливають як відсутність достатнього практичного досвіду управління в ринкових умовах, так і недостатнє законодавче врегулювання цього питання, а також недостатнє вивчення з боку науковців цієї проблеми.
З метою раціонального підходу до організації бухгалтерського обліку новоствореним підприємствам пропонується формувати облікову політику до державної реєстрації, найбільш раціональний варіант разом з бізнес-планом та підготовкою пакету установчих документів. Для забезпечення контролю за формуванням облікової політики підприємств пропонуємо затвердити строки її формування у наступній редакції: Новостворені підприємства формують та затверджують облікову політику протягом 30 днів з дня державної реєстрації, але не пізніше складання квартальної (річної) фінансової звітності.
Аналіз правових засад бухгалтерського обліку дозволив виділити основні вимоги до формування та застосування облікової політики підприємств: законність, адекватність, гласність, ефективність, єдність.
Барановська Т.В. розробила методику формування облікової політики підприємств, яка призначена для використання безпосередніми виконавцями робіт з формування облікової політики (Додаток 3).
Для документального оформлення облікової політики підприємства використовується Положення про облікову політику, яке є базою для створення системи внутрішньої документації. Затвердження Положення про облікову політику підприємства здійснюється власником підприємства або особою, уповноваженою власником. Для доведення його норм до безпосередніх виконавців передбачається підтвердження ознайомлення з Положенням про облікову політику підписом відповідальної особи. У разі наявності значної кількості облікових підрозділів доведення норм Положення про облікову політику підприємства здійснюється у вигляді витягу з нього в частині виконуваних облікових робіт. Визначено недоцільність щорічного перевидання Положення про облікову політику підприємства при відсутності змін, оскільки останнє збільшує документооборот і в більшості випадків є формальним актом.
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
УМОВА НАСКРІЗНОЇ ЗАДАЧІ ЗГІДНО З ВАРІАНТОМ 10
Відомість залишків за рахунками синтетичного обліку станом на 1 січня ц.р. по «ТзОВ Риф-корал»
|
№ рах. |
Статті активу |
Сума, грн. |
№ рах. |
Статті пасиву |
Сума, грн. |
|
|
10 |
Основні засоби |
75000 |
13 |
Знос (амортизація) необоротних активів |
12200 |
|
|
201 |
Сировина і матеріали |
19170 |
40 |
Зареєстрований (пайовий) капітал |
97475 |
|
|
203 |
Паливо |
5130 |
42 |
Додатковий капітал |
3940 |
|
|
23 |
Виробництво |
13420 |
43 |
Резервний капітал |
4000 |
|
|
22 |
Малоцінні та швидкозношувані предмети |
6000 |
44 |
Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) |
13000 |
|
|
26 |
Готова продукція |
22000 |
46 |
Неоплачений капітал |
(4200) |
|
|
36 |
Розрахунки з покупцями та замовниками |
17020 |
47 |
Забезпечення майбутніх витрат і платежів |
4200 |
|
|
372 |
Розрахунки з підзвітними особами |
180 |
62 |
Короткострокові векселі видані |
6300 |
|
|
377 |
Розрахунки з іншими дебіторами |
2400 |
64 |
Розрахунки за податками і платежами |
7230 |
|
|
375 |
Розрахунки за відшкодування завданих збитків |
200 |
65 |
Розрахунки за страхуванням |
4810 |
|
|
207 |
Запасні частини |
12000 |
63 |
Розрахунки з постачальниками і підрядниками |
11100 |
|
|
30 |
Каса |
565 |
66 |
Розрахунки за виплатами працівникам |
10030 |
|
|
311 |
Поточні рахунки в національній валюті |
23150 |
685 |
Розрахунки з іншими кредиторами |
26150 |
|
|
Разом |
196235 |
Разом |
196235 |
Залишки за рахунками аналітичного обліку до синтетичного рахунку «Паливо»
|
№ п/п |
Назва аналітичного рахунку |
Од. вим. |
Ціна, грн. |
|||
|
К-сть |
Сума, грн. |
|||||
|
1 |
Кам'яне вугілля |
т |
210 |
3 |
630 |
|
|
2 |
Дизельне паливо |
т |
1 000 |
4,5 |
4500 |
Господарські операції за січень ц.р. по «ТзОВ Риф-корал»
|
№ п/п |
Зміст господарських операцій |
Сума, грн. |
|
|
1 |
Одержано з поточного рахунку в касу для виплати заробітної плати робітниками і службовцям |
18000 |
|
|
2 |
Надійшли на підприємство основні засоби від постачальника |
2500 |
|
|
3 |
Акцептовано рахунок постачальника за придбані основні матеріали |
2300 |
|
|
4 |
Оприбуткована на склад готова продукція |
33720 |
|
|
5 |
Надійшло паливо від постачальника: Дизельне паливо - ціна за 1 т - 1000 грн; Кам'яне вугілля - ціна за 1 т - 210 грн. (в даній операції зазначена кількість палива, необхідно визначити суму) |
9 5 |
|
|
6 |
Виплачена із каси заробітна плата робітникам і службовцям |
17840 |
|
|
7 |
Здійснення відрахування з прибутку в резервний капітал |
2500 |
|
|
8 |
Нарахована заробітна плата робітникам і службовцям |
12000 |
|
|
9 |
Проведені відрахування на соціальне страхування від нарахованої заробітної плати робітників і службовців (віднести на рахунок виробництво) |
3840 |
|
|
10 |
Утримано із заробітної плати податок з доходу фізичних осіб |
1800 |
|
|
11 |
Одержано в касу готівку від матеріально-відповідальної особи в рахунок відшкодування завданого збитку |
200 |
|
|
12 |
Перераховано з поточного рахунку на погашення заборгованості за одержане паливо (див. операцію 5) |
||
|
13 |
Витрачено на потреби основного виробництва паливо: Дизельне паливо, т Кам'яне вугілля, т (в даній операції зазначена кількість палива, необхідно визначити суму) |
2 5 |
|
|
14 |
Утримано із заробітної плати ЄВСС |
70 |
|
|
15 |
Реалізована покупцям готова продукція (в т.ч. ПДВ) |
36000 |
|
|
16 |
Видано постачальнику короткостроковий вексель за одержану сировину |
4200 |
|
|
17 |
Надійшли на поточний рахунок гроші від різних дебіторів |
2200 |
|
|
18 |
Одержані від постачальника допоміжні матеріали |
4200 |
|
|
19 |
Перераховані гроші з поточного рахунку іншим кредиторам |
13000 |
|
|
20 |
Нарахована амортизація (знос) об'єктів виробничого призначення (віднести на рахунок «Виробництво») |
13500 |
|
|
21 |
Одержано гроші (дохід) в касу за реалізовані матеріали |
1115 |
|
|
22 |
Витрачені на основне виробництво допоміжні матеріали |
1200 |
|
|
23 |
Списують фактичну собівартість реалізованої продукції |
20140 |
|
|
24 |
Утримано із заробітної плати у Пенсійний Фонд ЄВСС |
120 |
|
|
25 |
Одержано короткотермінову позику, яку зараховано на поточний рахунок |
43000 |
|
|
26 |
Пред'явлено до оплати рахунок постачальника за одержані запасні частини |
1550 |
|
|
27 |
Видано гроші під звіт на виробничі потреби |
205 |
|
|
28 |
За рахунок короткотермінової позики оплачено рахунок постачальника за одержані запасні частини |
1550 |
|
|
29 |
Одержані гроші в касу для виплати позики працівникам на індивідуальне житлове будівництво ... |
Подобные документы
Формування облікової політики, як одне з найважливіших питань організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Структура документу який фіксує положення облікової політики: нормативи та методичні принципи, техніка та організація бухгалтерського обліку.
реферат [18,4 K], добавлен 18.05.2013Сутність облікової політики, основні принципи та засади її формування в умовах ринкової економіки. Огляд літературних джерел та аналіз нормативно-правових документів. Структура, етапи та порядок проведення облікової політики підприємства на практиці.
курсовая работа [68,7 K], добавлен 30.01.2016Визначення, види, елементи та практична організація облікової політики. Практичні рекомендації щодо розробки наказу про облікову політику. Напрямки розвитку бухгалтерського обліку та облікової політики ЗАТ "Рівне-Борошно". Облікова політика підприємства.
курсовая работа [24,6 K], добавлен 21.10.2010Характеристика форм бухгалтерського обліку. Правила, яких має дотримуватись підприємство при формуванні облікової політики. Основні постачальники та покупці підприємства ТОВ "Омега". Узагальнення даних фінансового обліку. Порядок складання балансу.
курсовая работа [46,0 K], добавлен 27.09.2010Нормативно-правова база, сутність та зміст облікової політики підприємства - сукупності конкретних методів і способів організації та форм ведення бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил та особливостей його роботи.
реферат [16,8 K], добавлен 10.03.2011Введення в Україні поняття "облікова політика". Значення облікової політики для підприємницької діяльності. Вибір комплексу методичних прийомів та процедур організації та ведення бухгалтерського обліку установою. Формальні та неформальні інститути.
реферат [32,3 K], добавлен 03.09.2010Дослідження питання щодо облікової політики виходячи з національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та практичного досвіду підприємств. Визначення її значення як основного документа підприємства згідно з потребами фінансової звітності.
статья [159,0 K], добавлен 24.10.2017Вивчення процесу формування і нормативних вимог до облікової політики організації на прикладі приватного підприємства "Агропрогрес". Аналіз складових елементів і загальна характеристика організаційних технічних складових облікової політики підприємства.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 20.08.2011Розгляд поняття, законодавчого регулювання, причин появи облікової політики в ринкових умовах, її документальне оформлення та основні соціальні, інформаційні і економічні завдання. Розгляд методичних прийомів та способів ведення бухгалтерського обліку.
контрольная работа [118,7 K], добавлен 05.09.2010Аналіз особливостей формування та організації нової концепції бухгалтерського обліку в Україні. Загальна характеристика способів реалізації продуманої облікової політики суб’єктом господарювання: знайомство з проблемами, розгляд основних положень.
доклад [96,3 K], добавлен 20.08.2013Характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ "Полтавасортнасіннєовоч" та організація бухгалтерського обліку. Аналіз фінансових результатів підприємства. Порядок використання прибутку та його відображення у фінансовій звітності підприємства.
дипломная работа [846,3 K], добавлен 28.12.2011Сутність грошових коштів і розрахунків, порядок документального оформлення операцій з ними. Особливості проведення аудиту в умовах використання клієнтом обчислювальної техніки для ведення обліку. Методика аудиту облікової політики ПП "Європацукор".
курсовая работа [111,5 K], добавлен 20.08.2010Фінансова звітність як основний об’єкт аудиторської перевірки, її складові, принципи формування та порядок подання. Мета, завдання та порядок проведення аудиту фінансової звітності: перевірка облікової політики доходів, витрат та фінансових результатів.
реферат [20,4 K], добавлен 14.04.2010Поняття фінансової звітності, її сутність і особливості, класифікація та основні форми, характеристика та відмінні риси, нормативно-правова база. Організація бухгалтерського обліку в ТОВ "Алло", пропозиції щодо удосконалення його облікової політики.
курсовая работа [120,5 K], добавлен 30.04.2009Аналіз організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Ознайомлення з принципами його регулювання. Характеристика структури, шляхів формування та зміни облікової політики. Управлінський облік та правила зберігання, знищення та вилучення документів.
курсовая работа [67,1 K], добавлен 14.06.2011Загальна характеристика підприємства та організація обліку та аудиту на підприємстві. Аналіз фінансового стану. Особливості обліку фінансових інвестицій. Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності.
дипломная работа [386,9 K], добавлен 10.05.2013Теоретичні основи та економічна сутність обліку витрат на оплату праці. Характеристика ВАТ "Добромильський ДОК" та формування облікової політики підприємства. Порядок документального оформлення та аналіз особливостей ведення обліку витрат на оплату праці.
дипломная работа [88,9 K], добавлен 14.04.2009Нормативна база обліку витрат. Рекомендації з формування собівартості продукції у промисловості. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства; загального стану бухгалтерського обліку організації та її облікової політики.
курсовая работа [197,2 K], добавлен 03.04.2014Нормативна база обліку фінансової звітності. Головні вимоги до звітності. Виправлення помилок, відображення змін та впливу інфляції у фінансовій звітності. Роль прибутку як фінансового ресурсу. Порядок складання фінансової звітності на підприємстві.
курсовая работа [80,1 K], добавлен 18.12.2013Економічна суть, визначення, класифікація законодавчо-нормативного регулювання обліку, аналізу розрахунків підприємства за єдиним соціальним внеском, порядок документування операцій по нарахуванню та сплаті. Бухгалтерський облік, інформація по рахунках.
дипломная работа [247,8 K], добавлен 16.07.2013
