Організація та облік розрахунків з оплати праці (на матеріалах сільськогосподарських підприємств Березанського району)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

8.03050901 - облік і аудит

Завідувач кафедри д.е.н., професор Н.М. Сіренко

Магістерська робота

Організація та облік розрахунків з оплати праці (на матеріалах сільськогосподарських підприємств Березанського району)

МАСІНА НАТАЛІЯ СЕРГІЇВНА

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Бурковська Алла Валентинівна

Консультант з бухгалтерського обліку:

кандидат економічних наук, доцент

Потриваєва Наталя Володимирівна

МИКОЛАЇВ, 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та правові засади організації і обліку розрахунків з оплати праці у сільськогосподарських підприємствах

1.1 Теоретичні аспекти організації розрахунків з оплати праці в сучасних ринкових умовах

1.2 Нормативно - правове забезпечення організації та обліку розрахунків з оплати праці на сільськогосподарських підприємствах

Розділ 2. Організація розрахунків з оплати праці в господарствах Березанського району

2.1 Фінансово-економічна характеристика господарств району

2.2 Формування фонду оплати праці, нарахування заробітної плати та організація її виплати

2.3 Утримання із заробітної плати

2.4 Перспективи вдосконалення організації розрахунків з оплати праці

Розділ 3. Облік розрахунків з оплати праці у ПСП «Дмитрівка» Березанського району

3.1 Первинний облік розрахунків з оплати праці

3.2 Аналітичний і синтетичний облік розрахунків з оплати праці

3.3 Шляхи вдосконалення обліку розрахунків з оплати праці

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Організація оплати праці і формування її рівня складають основу соціально-трудових відносин в суспільстві, оскільки охоплюють інтереси всіх учасників трудового процесу. Будь-які зміни, що стосуються оплати праці, впливають на прибуток всіх членів суспільства, а також на найбільш важливі макроекономічні показники.

На великих підприємствах організація праці має складну ієрархічну структуру. Сучасні системи організації оплати праці, як правило, розвиваються або у бік спрощення, або йдуть шляхом зайвого ускладнення: вводиться облік великої кількості критеріїв, параметрів, коефіцієнтів, що супроводжується розрахунком за складними формулами.

Виробнича діяльність підприємств в нових економічних умовах, орієнтована на здобуття достатнього прибутку для розширеного виробництва, досягнення фінансової стійкості і платоспроможності при зростаючій економічній самостійності, вимагає наявність дієвої системи розподільних стосунків, в яких одне з центральних місць займає система оплати і стимулювання праці. Перехід до ринкових відносин змінив економічну суть оплати праці на різних рівнях її організації, включаючи і підприємства. Нові умови дають можливість пропонувати підприємствам нові методи рішення задач в області оплати праці.

Організація оплати праці - одна з ключових проблем в сучасній економіці України. Від її успішного рішення багато в чому залежать як підвищення ефективності виробництва, так і зростання добробуту людей, сприятливий соціально-психологічний клімат в суспільстві.

Актуальність питання організації оплати праці та її обліку полягає у всебічному дослідженні проблем оплати праці в Україні. Від наукового обґрунтування змісту реформи оплати праці, правильного вибору шляхів вдосконалення організації праці та її оплати, багато в чому залежать перспективи майбутніх економічних перетворень у нашій країні.

Вивченням даного питання займається ряд науковців, у тому числі Авер'янова Є.А., Бутинець Ф.Ф., Гриньова В.М., Завіновська Г.Т., Сук Л.К. та інші. оплата праця фонд заробітний

Актуальність даного питання посилюється ще й тим, що в сучасних умовах здійснюється адаптація існуючої системи обліку та організації праці відповідно до міжнародних стандартів, впроваджуються нові методики організації обліку оплати праці на підприємствах.

Метою магістерської роботи є розгляд та розкриття теоретичних аспектів організації та обліку розрахунків з оплати праці, дослідження сучасного стану та проблем діяльності сільськогосподарських підприємств Березанського району, розробка практичних рекомендацій стосовно удосконалення організації та обліку розрахунків з оплати праці.

Відповідно для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

- вивчити законодавчо-нормативні і теоретичні аспекти організації розрахунків за виплатами працівникам;

- охарактеризувати фінансово-економічний стан сільськогосподарських підприємств досліджуваного району;

- розкрити механізм формування фонду оплати праці;

- дослідити склад та структуру нарахувань і утримань із заробітної плати;

- висвітлити стан та повноту відображень в бухгалтерських документах всіх господарських операцій з обліку розрахунків з оплати праці;

- запропонувати нові та вдосконалити існуючі системи організації та обліку розрахунків із заробітної плати.

Предметом дослідження є процес організації та обліку оплати праці як основного мотиваційного фактору на будь-якому підприємстві. Об'єктом дослідження є господарська діяльність сільськогосподарських підприємств Березанського району Миколаївської області.

Інформаційною базою дослідження є законодавчо-нормативні матеріали з питань оплати праці, наукові роботи та публікації вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів і практиків, основні положення економічної теорії, рекомендації науково-дослідних організацій.

У процесі проведення дослідження було використано наступні методи: індукції - на етапі збору, систематизації і обробки необхідної інформації; дедукції - у процесі теоретичного осмислення проблеми; аналізу та синтезу - для поєднання різних складових економічного процесу в цілісну систему; балансовий при визначенні зв'язків та взаємозалежності; абстрактно-логічний при формуванні теоретичних висновків і закономірностей; монографічний при вивченні наукового досвіду щодо організації розрахунків з оплати праці. Також у роботі використано способи порівняння, розкладу на складові, групування, графічне зображення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних та практичних підходів щодо вдосконалення організації та обліку розрахунків за виплатами працівникам на сільськогосподарських підприємствах. Запроваджено нові для підприємства типові форми первинних документів, розроблено відповідно до особливостей діяльності підприємства нову форму Табеля обліку робочого часу, удосконалено облік натуральної оплати праці.

Практичною цінністю виконаної роботи для досліджуваних сільськогосподарських підприємств Березанського району є проведений аналіз діяльності підприємств за період 2009-2011 рр. і запропоновано шляхи щодо вдосконалення організації та обліку розрахунків за виплатами працівникам.

Висновки та пропозиції зроблено автором самостійно.

Розділ 1. Теоретичні та правові засади організації і обліку розрахунків з оплати праці у сільськогосподарських підприємствах

1.1 Теоретичні аспекти організації розрахунків з оплати праці в сучасних ринкових умовах

Заробітна плата - це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. У сучасних ринкових умовах заробітна плата - це елемент ринку праці, що виступає як ціна товару, в формі якого найманий працівник продає свою робочу силу. Для найманого працівника заробітна плата - це його трудовий дохід, який він отримує внаслідок реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили. Для суб'єкта господарювання заробітна плата - це елемент витрат і виробництво, що входить до складу собівартості продукції і впливає на фінансову результативність господарської діяльності. Для держави заробітна плата є об'єктом державного регулювання, з одного боку, а з іншого - об'єктом оподаткування [75].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» [30], заробітна плата - це винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Однією з найскладніших економічних категорій і одним з найважливіших соціально-економічних явищ є використання трудових ресурсів і фонд оплати праці. Вони є основним джерелом доходів найманих

працівників, а для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства. Саме тому тема обліку використання трудових ресурсів та фонду оплати праці складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо визначають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу. Тому багато фахівців з бухгалтерського та фінансового обліку в своїх роботах і дослідженнях велику увагу приділяють цій темі.

Наприклад, К.Маркс [52] розглядає заробітну плату, як оплату найманих працівників, яка виражає перетворену форму вартості і ціни робочої сили.

Пошерстник Е.Б. [65] під оплатою праці розуміє виражену в грошовій формі частину вартості створеного працею продукту, що видається працівникові підприємством, в якому він працює або іншим наймачем.

На думку Туган-Барановського М.І. [76], заробітна плата - це частка робітничого класу в суспільному продукті, яка залежить від продуктивності суспільної праці і соціальної сили робітничого класу.

Оплата праці, за Оганяном Г.А. [54], це - плата, яку одержує власник робочої сили за свою працю, її якість і кількість, або ціна, що платить підприємець працівникові за використання його робочої сили. Вона визначається особистим трудовим внеском працівника, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства і регулюється податками.

Заробітна плата - виражена в грошах частка робітників і службовців у фонді індивідуального споживання національного доходу, становить основну форму необхідного продукту і розподіляється відповідно до кількості і якості витраченої ними праці в суспільному виробництві [23].

Найбільш доступно, на нашу думку, розкриває зміст оплати праці Доблаєв В.Л. [20], а саме: він визначає її, як встановлену за трудовим договором ставку заробітної плати найманому робітнику, рівень якої диктується умовами ринку праці, вартістю робочої сили, умовами найму, попитом, пропозицією і конкуренцією, рівнем кваліфікації і спеціалізації працівника, системами стимулювання й успішністю самої праці.

Таблиця 1.1 Найпоширеніші визначення основної заробітної плати різними авторами*

Автори	Тлумачення основної заробітної плати
Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська	Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців [12]
Е.М. Куприкова	Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами [40]
Н.М. Ткаченко	Основна заробітна плата нараховується за відпрацьований час або виконаний обсяг робіт, оплата за тарифними ставками, відрядними розцінками, преміальні доплати (крім одноразових), доплату за роботу в нічний час, за відхилення від нормальних умов, оплата браку і простоїв не з вини робітників тощо [75]

* побудовано за даними [ 12,40,75]

Отже, заробітна плата -- це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником з приводу розміру доходу. Заробітна плата -- це елемент ринку, що виступає як ціна, за якою найманий працівник продає свою робочу силу, тобто вона виражає ринкову вартість використання робочої сили.

Заробітна плата за своїм складом неоднорідна. Вона містить різні за функціональним значенням складові частини -- основну та додаткову оплату.

Отже, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно зі встановленими нормами праці.

Додаткова заробітна плата, на думку різних вчених, доповнює основну і є не що інше, як винагорода за працю понад встановлені норми. Трактування даного поняття різними авторами наведено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Основні визначення додаткової заробітної плати*

Автори	Тлумачення додаткової заробітної плати
Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська	Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи, винахідництво та особливі умови праці [12]
Е.М. Куприкова	Додаткова заробітна плата - це рівень оплати праці, який встановлюється переважно в залежності від кінцевих результатів діяльності підприємства [40]
Н.М. Ткаченко	Додаткова заробітна плата - це оплата за невідпрацьований час, передбачений законодавством про працю: оплата відпусток, оплата перерви в роботі матерів, що годують немовлят, часу виконання громадських і державних обов'язків, вихідна допомога у разі звільнення тощо [74]

* побудовано за даними [ 12,40,74]

Отже, додаткова заробітна плата -- це винагорода за працю понад установлену норму, за трудові успіхи, особливі умови праці.

Третьою складовою частиною заробітної плати є інші заохочувальні та компенсаційні виплати (включають виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми) (рис. 1.1).

Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може проводиться оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт), тобто є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати [30].



Рис. 1.1. Структура заробітної плати*

* побудовано за даними [30]

Організація заробітної плати в підприємствах повинна грунтуватись на таких принципах:

- враховувати розмір мінімальної зарплати, що встановлюється державою;

- розмір заробітної плати кожного працівника має визначатись з урахуванням його особистого трудового внеску в загальний результат колективної праці;

- дотримання закону про випереджаючі темпи підвищення продуктивності праці порівняно з темпами росту її оплати;

- забезпечення раціонального співвідношення в оплаті складної і простої, розумової і фізичної праці;

- матеріальна зацікавленість працівників у зростанні продуктивності праці;

- справедливості;

- аналіз середньої оплати праці в аналогічному підприємстві і планування її перевищення;

- вибір раціональної системи оплати (відрядної, погодинної, їх різновидностей) для окремих працівників;

- забезпечення соціального захисту працівників підприємства на основі державних і внутрішньоорганізаційних гарантій;

- аналіз динаміки оплати праці в цілому і за складовими (оклади, тарифні ставки, винагороди, премії);

- забезпечення оптимальної питомої ваги заробітної плати яку структурі основного внутрішнього продукту, так і в собівартості продукції [24].

В сукупності принципи і підходи до організації праці створюють певну систему.

Основою організації заробітної плати є тарифна система. Це сукупність нормативних документів, за допомогою яких установлюється рівень заробітної плати працівників залежно від умов її диференціації. Саме за допомогою тарифної системи розв'язується найскладніше завдання організації заробітної плати - здійснюється її диференціація залежно від ознак, що характеризують якість праці і кваліфікацію працівника. На основі тарифної системи визначають розмір заробітної плати з огляду на складність праці, її умови та кваліфікацію і відповідальність працівника. Цю функцію тарифна система виконує через свої структурні елементи (Рис. 1.2).

Тарифна сітка - це сукупність кваліфікаційних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими диференціюють заробітну плату працівників залежно від складності виконуваної роботи.

Рис. 1.2. Структура тарифної системи*

* побудовано за даними [30]

Вона охоплює розряди і тарифні коефіцієнти. До першого розряду, що приймається за одиницю, належить проста малокваліфікована праця. З підвищенням кваліфікації праці, її ускладненням коефіцієнти зростають. Темп зростання визначається коефіцієнтами, які відображають співвідношення між тарифною ставкою першого і наступних розрядів, тобто визначає, наскільки наступний коефіцієнт більше попереднього. Параметри визначення тарифної сітки встановлюються колективним договором, що укладається на підприємстві. В ньому враховуються положення генеральної, галузевої та регіональних угод. Основою тарифної сітки (для службовців - схеми посадових окладів) є тарифна ставка працівника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо закріплений розмір мінімальної заробітної плати, та у розмірі міжкваліфікаційних (або міжпосадових) співвідношень тарифних ставок (або посадових окладів).

Вона визначає розмір заробітку працівників даного розряду за одиницю часу (годину, день, місяць). Вихідною є тарифна ставка першого розряду, яка визначає мінімальну оплату найпростішої праці в одиницю часу, її розмір встановлюється колективним договором підприємства. При цьому враховуються такі фактори, як фінансові можливості підприємства на період дії колективного договору, рівень середньої заробітної плати, що склався на підприємстві на момент укладання угоди, оптимальна частка тарифу в середній заробітній платі та гарантії мінімальної заробітної плати. При цьому законодавчо передбачено, що ця тарифна ставка не може бути нижчою від встановленої Верховною Радою України мінімальної заробітної плати, а також мінімуму, передбаченого генеральною, галузевою або регіональною угодами. Зменшення тарифної ставки понад визначений наявними документами розмір при встановленні колективного договору може допускатись відповідно до Закону України «Про оплату праці»[30] лише тимчасово, на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше 6 місяців. Тарифна ставка будь-якого розряду визначається шляхом множення тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду.

Третім елементом тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Це систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, що включені до класифікатора професій. На його основі встановлюються розряди робіт та працівників, визначається кваліфікаційний статус усіх категорій тих, хто працює.

Організація заробітної плати включає і такий складовий елемент, як її форми та системи (рис. 1.3).

Формами заробітної плати називають способи встановлення її розміру залежно від затраченої праці за допомогою сукупності показників, що відображають результати праці і фактично затрачений робочий час. У практиці світового господарювання застосовуються дві форми оплати праці - почасова та відрядна, кожна з яких поділяється на ряд систем. При почасовій формі величина заробітку залежить від кількості відпрацьованого часу. Ця форма застосовується, як правило, на тих роботах, де вирішальне значення має не збільшення індивідуального виробітку продукції, а підвищення якісних показників трудової діяльності, і де виробіток визначається ритмом технологічного процесу. Почасова оплата включає такі системи: просту почасову, почасово-преміальну та за посадовими окладами.

Рис.1.3. Форми і системи заробітної плати*

* побудовано за даними [30]

Відрядна форма оплати праці полягає в тому, що величина заробітку залежить від установленої норми виробітку та розцінки. Вона використовується на тих роботах, де є потреба стимулювати збільшення виготовленого продукту. При цьому велика увага звертається на необхідність врахування якісних показників роботи: дотримання технологічного режиму, заданих параметрів виробу, економного використання сировини, енергії, тощо. Відрядна оплата буває індивідуальною і колективною. Її системами є пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна і акордна. Різновидами відрядної оплати праці є індивідуальний, колективний та орендний підряд.

Вибір погодинної чи відрядної оплати праці визначається багатьма факторами. До них належать особливості технології та організації виробництва, форми організації праці, завдання, що ставляться перед виробництвом тощо. Все залежить від того, наскільки форма оплати праці, що застосовується, відповідає конкретним умовам виробництва. Ефективність використання певної форми оплати праці залежить і від того, наскільки правильно проаналізовані та враховані організаційно-технічні умови та потреби розвитку виробництва.

Слід зазначити, що в Україні система організації заробітної плати, як і вся економічна система, перебуває у перехідному стані. На підприємствах їй не надають належної уваги, що негативно позначається на ефективності оплати праці та негативно впливає на ефективність роботи як підприємств, так і економіки в цілому. Тому нагальною є потреба посилити увагу до розв'язання цих проблем.

1.2 Нормативно-правове забезпечення організації та обліку розрахунків з оплати праці на сільськогосподарських підприємствах

В умовах переходу до системи ринкових відносин відповідно до змін в економічному і соціальному розвитку країни, істотно змінюється політика в галузі оплати праці, соціальної підтримки і соціального захисту працівників. Багато функцій держави по реалізації цієї політики передані безпосередньо підприємствам, які самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального стимулювання його результатів.

Поняття «заробітна плата» наповнилося новим змістом і охоплює всі види заробітків (а також різних премій, доплат, надбавок і соціальних пільг). Трудові доходи кожного працівника на сьогодні у більшості випадків залежать від його особистого вкладу з урахуванням кінцевих результатів підприємства. Мінімальний розмір оплати праці працівників підприємств усіх організаційно-правових форм встановлюється законодавством, що є елементом соціального захисту населення.

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»[28], установлено прожитковий мінімум на одну особу та мінімальну заробітну плату (у місячному та погодинному розмірі), які набували змін протягом року (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Розмір прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати в 2010-2012 рр. в Україні, грн*

Дата	Прожитковий мінімум	Мінімальна заробітна плата
	На одну особу	Дітей віком до 6 років	Дітей віком від 6 до 18 років	Працездатних осіб	Осіб, які втратили працездатність	У місячному розмірі	У погодинному розмірі
01.01.2010 р.	825	755	901	809	695	869	5,2
01.04.2010 р.	839	767	917	884	706	884	5,29
01.07.2010 р.	843	771	921	888	709	888	5,32
01.10.2010 р.	861	787	941	907	723	907	5,43
01.12.2010 р.	875	799	957	922	734	922	5,52
01.01.2011 р.	894	816	977	941	750	941	5,66
01.04.2011 р.	911	832	997	960	764	960	5,77
01.10.2011 р.	934	853	1022	985	784	985	5,92
01.12.2011 р.	953	870	1042	1004	800	1004	6,04
01.01.2012 р.	1017	893	1112	1073	822	1073	6,43
01.04.2012 р.	1037	911	1134	1094	838	1094	6,56
01.07.2012 р.	1044	917	1144	1102	844	1102	6,61
01.10.2012 р.	1060	930	1161	1118	856	1118	6,7
01.12.2012 р.	1095	961	1197	1134	884	1134	6,8

* побудовано за даними [28]

З даних табл.1.3. видно, що збільшення розміру цих показників відбувалося поетапно протягом року. Показник мінімальної місячної заробітної плати зріс з розміру 907 грн (на 1.10.2010 р.) до 1134 грн на кінець 2012 року. Щодо величини прожиткового мінімуму на одну особу, то цей показник також збільшиться в кінці 2012 р. на 220 грн порівняно з 2010 р.

Розглянемо зміни в розмірах прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, які відбулися за 2010--2012 рр. у вигляді діаграми (рис. 1.4).

Рис.1.4. Розмір прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на кінець 2010-2012 рр. в Україні, грн*

* побудовано за даними [28]

Бухгалтерський облік заробітної плати по праву займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві. Основою для успішного ведення бухгалтерського обліку є дотримання чинного законодавства під час нарахування та виплати заробітної плати.

Організація оплати праці в Україні здійснюється згідно з чинними нормативно-правовими актами; генеральною угодою на державному рівні; галузевими та регіональними угодами; колективними договорами; трудовими договорами; іншими внутрішніми нормативними документами підприємств (рис. 1.5).

Документом, що визначає економічні, правові й організаційні основи оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами, є Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР [30].



Рис.1.5. Загальна схема організації бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці*

* побудовано за даними [12]

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійноділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основним законодавчим актом є Конституція України [39], на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.

У ст.43-46 Конституції України [39] наведено, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

Основні нормативні документи, якими необхідно керуватися для організації обліку праці та її оплати, такі: Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. №322-VІІІ [37]; Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці»[30] ; Закон України від 16 липня 1999 р. № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»[26]; Закон України від 21 листопада 2002 р. № 229-IV «Про охорону праці» [25]; Закон України від 14 лютого 1996 р № 504/96-ВР «Про відпустки»[27]; Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2255-VI [59]; Закон України від 8 липня 2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування»[29]; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 р. № 601 [61] та ін. (табл. 1.4).

Питання обчислення середньої заробітної плати регулюється Постановою від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 25.01.12 р. [34].

Таблиця 1.4 Законодавчо-нормативні акти, які регламентують облік розрахунків за виплатами працівникам в Україні*

Нормативно-правові акти	Коротка характеристика
1	2
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"	Визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні [26]
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"	Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів [60]
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам"	Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій та не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та їх розкриття у фінансовій звітності підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) [61]
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій	Включає перелік рахунків, схем реєстрації і групування на них фактів фінансово-господарської діяльності з обліку розрахунків за виплатами працівникам [58]
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій	Встановлює коротку характеристику, призначення синтетичних рахунків і субрахунків [33]
Кодекс законів про працю України	Регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини [37]
Закон України „Про оплату праці”	Визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати[30]
Закон України „Про відпустки”	Встановлює державні гарантії та права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, всебічного розвитку особи.[27]
Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік"	Установлено прожитковий мінімум на одну особу та мінімальну заробітну плату (у місячному та погодинному розмірі), які набували змін протягом року [28]
Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"	Визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку [29]
Постанова Кабінету Міністрів України "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням	Порядок визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням [34]

* побудовано за даними [26,27,28,29,30,33,34,37,58,60,61]

Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:

- надання працівникам творчої відпустки;

- надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

- виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної плати вивільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;

- службових відряджень;

- направлення працівників на обстеження до медичних закладів;

- звільнення працівників - донорів від роботи;

- залучення працівників до виконання військових обов'язків;

- тимчасового переведення працівників у разі виробничої потреби на іншу, нижче оплачувану роботу;

- забезпечення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та допомогою по вагітності і пологах;

- вимушеного прогулу;

- інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати [34].

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності та пологах середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження та надання допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності і пологах включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу у нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

- виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками) ;

- одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) ;

- компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових) ;

- доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

- премії за винаходи та раціоналізаторську пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

- грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

- пенсії, державна допомога, соціальні і компенсаційні виплати;

- літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

- вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

- дотації, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

- виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

- вартість безоплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

- заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

- суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я [34].

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток. відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Для нарахування допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю середньо денний заробіток визначається із фактичної заробітної плати, що не перевищує подвійної тарифної ставки, посадового окладу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій та негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та їх розкриття у фінансовій звітності підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) визначені П(С)БО 26 «Виплати працівникам», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 р. №601 [61].

Згідно з П(С)БО 26 є чотири види виплат працівникам, згрупованих за схожими ознаками, а саме:

- поточні виплати;

- виплати при звільненні;

- виплати по закінченні трудової діяльності;

- інші виплати працівникам:

- виплати інструментами власного капіталу підприємства;

- інші довгострокові виплати [61].

Поточні виплати працівникам включають заробітну плату за окладами і тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»[26]. Цей закон розкриває мету, основні принципи, валюту, державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності, організацію та ведення бухгалтерського обліку, загальні вимоги до фінансової звітності, подання та оприлюднення фінансової звітності, визначає звітний період, передбачає контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно з даним законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Даним законом регламентується порядок складання та заповнення первинних облікових документів та регістрів бухгалтерського обліку за розрахунками з оплати праці. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції [26].

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV [31] дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

- дітей віком до 6 років;

- дітей віком від 6 до 18 років;

- працездатних осіб;

- осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум застосовується для:

- загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;

- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

- визначення права на призначення соціальної допомоги;

- визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;

- встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів [31].

В Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»[29], який набрав чинності з 01 січня 2011 р., визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Отже, з 2011 р. Україна перейшла на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок, ЄСВ). Це, означає, що замість звичайної сплати соціальних внесків до чотирьох фондів соцстрахування платіж буде один - до Пенсійного фонду України. Але на сьогодні ще не втратили чинності та діють Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV; Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та виплати, зумовлені народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ; Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ.

Відповідно до ст.8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок у частині нарахувань установлюється в розмірі відповідно до класу професійного ризику виробництва, для бюджетних установ цей показник становить 36,3 %, зокрема, до ПФУ - 33,2 %; до ФБ - 1,6 %; до ФССТВП - 1,4 %; до ФНВ - 0,2 %, зменшена на 0,1 процентний пункт. Для всіх інших підприємстві встановлено 67 класів професійного ризику виробництва, згідно з якими, розмір єдиного внеску коливається від 36,76 до 49,7 %.

Що стосується внеску в частині утримань, то для звичайних працівників загальний розмір ЄСВ, який утримує роботодавець за рахунок нарахованого ним доходу, становить 3,6 % (фактично це сума внесків до ПФУ - 2 %; до ФБ - 0,6 % та до ФССТВП - 1 %, що діяли раніше)[ 29].

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій процес нарахування та обліку розрахунків за виплатами працівникам відображають на балансовому рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам»[33].

На цьому рахунку ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом - виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами». Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань [33].

Закон України «Про охорону праці»[25] визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про відпустки»[27], право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно з ст.4 Закону України «Про відпустки», установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки; додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; творча відпустка; соціальні відпустки; відпустки без збереження заробітної плати (рис.1.6.).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Рис. 1.6. Види відпусток в Україні*

* побудовано за даними [27]

Прийняті законодавчі нормативно-правові акти сприяли значним змінам у реформі оплати праці. Чинне законодавство України забезпечує: визначення видів заробітної плати; методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати за роботи, виконані працівниками; встановлено перелік рахунків бухгалтерського обліку з розрахунків за виплатами працівникам та характеристика призначення їх субрахунків; встановлено методи регулювання трудових відносин; визначено державні гарантії та права працівників; встановлено прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату; порядок обчислення середньої заробітної плати та порядок нарахування та утримання до фондів соціального страхування.

В Україні практично створено законодавчо-правову базу регулювання оплати праці відповідно до міжнародних трудових норм, що діють у ринковій економіці, але на сьогодні ще існує велика кількість невирішених питань і суперечностей у сфері оплати праці, які необхідно переглянути та вдосконалити.

Розділ 2. Організація розрахунків з оплати праці в господарствах Березанського району

2.1 Фінансово-економічна характеристика господарств району

Березанський район як адміністративно-територіальна одиниця утворений у 1923 році з центром у с.Анатолівка. В грудні того ж року центр району було перенесено в с.Суворове (нині смт.Березанка). З 1937 року, при створенні Миколаївської області, Березанський район увійшов до її складу.

Березанський район розташований на південному заході Миколаївської області. Територія району займає площу 1378,2 кв.км, що складає 5,6% території області. Район розташований біля узбережжя Чорного моря. Територія його витягнута з півночі на південь на 60 км та з заходу на схід на 40 км. Район розташований в межах природних підзон:

- до степу Південного відноситься північна частина Березанського району.

- до степу Сухого - південна частина Березанського району.

Товщина профілю чорноземів складає 65-70см, вміст гумусу в орному шарі -від 3,3 до 4,1%. Родючість орних земель господарства складає 52 бали.

Клімат району континентальний, дуже теплий, посушливий. Середньорічна температура повітря - +9,2 С°. Тривалість безморозного періоду - 160-205 днів, вегетаційного -215-225 днів. Переважаючими вітрами в холодний період є північно-східні, в теплий - північно-західні, з середньорічною швидкістю 4,2-4,3 м/сек. В окремі роки, особливо ранньою весною, швидкість набуває значної сили (понад 15 м/сек і більше). Інколи вітри переходять у пилові бурі, видуваючи ґрунт та пошкоджуючи сільськогосподарські культури. Число днів з сильним вітром 10-20 днів, пиловими бурями - 2 дні.

Сума опадів за рік - 340 мм. Найбільша кількість опадів випадає на червень, найменша - на березень. Основна частина опадів (70%) випадає в теплий період року, переважно у вигляді злив, які спричиняють полягання посівів, створення ґрунтової кірки і викликають водну ерозію ґрунтів.

Рельєф району рівнинно-хвилястий. В геоморфологічному відношенні територія району знаходиться, в основному, на первинноакумулятивній рівнині Причорноморської низовини.

Природна рослинність на території району лишилася на схилах, днищах балок та на незначних ділянках заплав рік, що використовуються як пасовища. Трав'яний покрив на схилах дуже зріджений і не вберігає від ерозії. Тут зустрічаються типчина, тонконіг бульбистий, лобода татарська, тонконіг вузьколистий, пирій повзучий, люцерна, житняк, костриця овеча, молочаї чебрець, полин австрійський і такі однорічники як стоколос, гусятник малий, конюшина польова, вероніка весняна, роговик український. Влітку, коли злаки вигорають, у рослинному покриві переважає різнотрав'я, представлене найбільш ксерофітними видами - гвоздикою, віниччям розлогим, польовими волошками та полином. Природної деревної рослинності на Березанщині майже немає.

З північної сторони район межує з Веселинівським районом, зі сходу - з

Очаківським районом, з заходу - з Комінтернівським районом Одеської області, з півдня район омиває Чорне море. По території району державний кордон не проходить.

На території району знаходиться 49 населених пунктів, в тому числі 1

селище міського типу та 48 сіл, які підпорядковані селищній та 16 сільським радам Селище міського типу Березанка - районний центр, розташований в

південно-західній частині Миколаївської області в долині річки Сосик. Відстань від обласного центру (м.Миколаїв) - 60 км.

...