Облік паливно-мастильних матеріалів

Размещено на http://www.allbest.ru/азмещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Характеристика паливно-мастильних матеріалів, їх класифікація

Паливно-мастильні матеріали (скорочено ПММ) - синтетичні та нафтопродукти, до яких відносять різні види пального і мастила: паливо (бензин, дизельне пальне, скраплений природний газ, скраплені нафтові гази), мастильні матеріали (моторні, трансмісійні та спеціальні оливи, мінеральні мастила, пластичні мастила), рідини на нафтовій основі та спеціальна рідина (гальмівні та охолоджувальні).

За неперевіреними даними, мастильні матеріали використовувалися людиною більше 6 тис. років тому. Нафта відома вже давно, але використовувати її в чистому вигляді почали порівняно недавно, а про переробку мова і не йшла. Коли ж люди навчилися переробляти її, то забирали тільки гас, а найцінніше - мазут - використовувався в якості палива або попросту спалювався. А він же складає до 90% від основної маси нафти.

Але технології не стоять на місці - і ось вже на нафтопереробних підприємствах навчилися розділяти мазут на різні фракції. Подальша обробка дозволила отримати з нього цінні масла, названі потім нафтовими або мінеральними. У сучасних двигунах автомобілів - високі механічні теплові навантаження, тому паливно-мастильні матеріали для них повинні відповідати певним вимогам.

Підвищити якість мастильного олії можна за допомогою додавання до нього спеціальних речовин (присадок). Кожна з цих добавок підвищує показники по одному або відразу за декількома пунктами. Наприклад, протівоізносостойкіе присадки додають у паливно-мастильні матеріали для пониження рівня зносу працюючих деталей, а миючі - знижують кількість відкладень і оберігають поршневі кільця від пригорання. У сучасних мастильних маслах можна нарахувати більше десяти збільшень.

Завдяки широкому вибору присадок і можливості їх комбінувати збільшився і асортимент, який пропонують виробники. Це мастильні масла, які вони випускають. А до того ж з'явилися і кілька їхніх цільових різновидів - моторні, трансмісійні та інші. Перед придбанням мастильних масел (навіть відомої фірми-виробника) необхідно знати основні принципи їх вибору.

Паливно-мастильні матеріали мають багато показників, зазначених у технічних характеристиках, але при покупці необхідно звернути увагу тільки на два з них. Рівень якості масла вказує на сумісність вашого автомобіля з даним матеріалом, а в'язкість - на придатність його до використання в певному кліматі і сезоні.

Визначитися, чи той це мастильний матеріал, допоможе маркування, присутня на будь-якому товарному сорті, з однаковою світовою системою індексації. У зарубіжних стандартах описана технологія визначення та вказівки показника в'язкості за методикою, прийнятої американським суспільством автомобільних інженерів SAE, тому неважко здогадатися, що після маркувальних букв SAE буде вказана в'язкість. Позначаються буквою W зимові сорти паливно-мастильних матеріалів, а літні - простою вказівкою в'язкості.

Є також стандартні позначення. Приміром, під позначенням SAE J300 ховається цілих шість класів в'язкості зимового режиму - 0W, 5W, 10W, 15W, 20W, 25W. Всі ці класи гарантують запуск машини в холодному режимі, та й рух паливно-мастильних матеріалів відбувається вільно по всій системі в температурному режимі -30 - +5 градусів. Літні сорти не мають у маркуванні додаткових букв, але з підвищенням в'язкості всі ці сорти поділяються за `лассами SAE: 20, 30, 40, 50, 60.

Для більш точного визначення характеристики та класифікації паливно - мастильних матеріалів, розглянемо окремо паливні та мастильні матеріали.

Паливо - це горюча речовина (основна складова частина якого - вуглець), що здатна до виділення ймовірно більшої кількості тепла, розвиваючи при цьому високу температуру. Крім того, паливо при згорянні не повинне виділяти токсичних сполук. Таким чином, до палива можна віднести не усі речовини, які здатні горіти. Паливо може знаходитися у надрах землі у готовому виді або бути отримане штучно. Палива, в свою чергу, підрозділяють по чотирьох загальних признаках на групи, сорт, марки і види:

1) по походженню - на природні і штучні;

2) по хімічному складу - на вуглеводні і не вуглеводні;

Рис. 1 - Класифікаційна схема матеріалів, що використовуються вавтомобільному транспорті

3) по агрегатному стану - на газоподібні, рідкі й тверді

4) в залежності від області застосування

Нафта - основна сировина для отримання палив і масел. Нафта - горюча масляниста рідина, що добувається з надр землі, від темно-бурого до ясно-жовтого кольору з характерним запахом. Нафта - суміш рідких вуглеводнів, атоми вуглецю яких складають основу складних молекул, з'єднаних з воднем і між собою у ланцюгові, кільцеві, гіллясті та інші форми (парафінові, нафтенові і ароматичні), уякій розчинені газоподібні і тверді вуглеводні. У невеликих кількостях містить сірчисті та азотисті з'єднання, органічні кислоти і деякі інші хімічні сполуки. Хімічний склад нафти (це, в основному, вуглеводні) дає можливість переробити її термічними та хімічними методами на різні палива, мастильні та інші матеріали високої якості. Палива, одержані з нафти, мають високу теплоту згоряння завдяки високому вмісту водню. Так, при згорянні 1 кг нафтового палива виділяється більше 41700 кДж, а при згорянні 1 кг вугілля - 33300 кДж.

На жаль, при видобутку нафти певна її кількість залишається в надрах, запаси нафти виснажуються і не відновлюються. Тому особливе місце посідають проблеми розширення енергетичних ресурсів, раціональне використаннянафтової сировини і економії паливно-мастильних матеріалів.

Економію рідкого палива, його збалансоване виробництво та споживання на найближчі роки можна зобразити трьома напрямками:

1) поглиблена переробка нафти, включаючи важкі нафти та залишки нафтопереробки;

2) зменшення витрат палива в двигунах завдяки конструкційним змінам, економічної організації перевезень;

3) розширення паливних ресурсів за рахунок використання альтернативних палив.

Паливом називають горючу речовину, яку спеціально спалюють для отримання тепла і подальшого його використання для інших потреб у будь-якій сфері життя людини. Воно повинно мати певні властивості, тобто відповідати таким основним вимогам:

- порівняно легко займатися;

- під час згоряння виділяти якомога більше теплоти;

- бути поширеним у природі, доступним під час видобування та дешевим у виробництві;

- не змінювати свої властивості під час транспортування та зберігання;

- бути нетоксичним і під час згоряння не виділяти шкідливих та отруйних речовин.

Цим вимогам найповніше відповідають речовини органічного походження: нафта, природний газ, тверді горючі копалини тощо.

Палива класифікують за такими основними ознаками: агрегатним станом, походженням і способом отримання, тепловою цінністю, цільовим призначенням або застосуванням.

За агрегатним станом усі види палива поділяють на тверді, рідкі та газоподібні.

За походженням палива ділять на нафтові та альтернативні. До альтернативних палив належать спирти, водень і майже всі види штучних вуглеводних палив.

За способом отримання палива бувають природні, які використовують у тому вигляді, в якому вони існують у природі, і штучні, якщо після видобутку їх переробляють.

За тепловою цінністю, тобто теплотою згоряння, палива класифікують на висококалорійні, середньо - і низькокалорійні.

За цільовим призначенням паливо розрізняють: паливо для двигунів з примусовим запалюванням, реактивні та дизельні палива. Для двигунів з примусовим запалюванням відносять бензин і газоподібне паливо. Дизельне паливо виготовляють для швидкохідних двигунів (автомобільних, трактор-них тощо), для середньо- і тихохідних двигунів (суднових і стаціонарних).

У лісовій галузі застосовують усі види палив: рідке - яке забезпечує роботу лісогосподарської техніки, стаціонарних двигунів та інших теплових установок лісогосподарського виробництва (дизель-електростанцій з двигунами внутрішнього згоряння, котельні установки тощо); газоподібне - у газобалонних автомобілях і газогенераторних установках, для технологічних і побутових потреб; тверде - для різних виробничих і побутових потреб.

Поняття «паливо» є категорія не тільки технічна, а й економічна та екологічна, оскільки у кожному конкретному випадку його використання має бути ефективним. До того ж, під час спалювання палива необхідно створювати умови для якомога меншого забруднення навколишнього середовища.

2. Аналітичний та синтетичний облік надходження, руху та використання паливно-мастильних матеріалів

Одним із основних елементів витрат автотранспорту є вартість паливно-мастильних матеріалів для надання автотранспортних послуг.

Під час надходження паливно-мастильних матеріалів на склад або до паливно-роздавальної колонки матеріально відповідальна особа - заправник (комірник) має оприбуткувати нафтопродукти, що надійшли зі складанням первинного документа (прибуткового ордеру тощо) і зробити необхідні записи в Журналі обліку нафтопродуктів із зазначенням дати надходження матеріалів, номера цистерни, номерів квитанції й товарно-транспортної накладної постачальника. Сторінки журналу мають бути прошнуровані, пронумеровані, скріплені підписами посадових осіб і печаткою підприємства.

Для обліку видачі палива зі складу використовують лімітно-заправочні відомості, які відкривають на місяць для кожного автомобіля. Відпуск палива водіям здійснює заправник у межах ліміту, встановленого на місяць.

Кількість фактично виданого водіям палива фіксують у двох документах: у відомості обліку видачі нафтопродуктів і в Подорожньому листі водія. У відомості обліку видачі нафтопродуктів заправник зазначає дату, номер подорожнього листа, прізвище водія і кількість відпущеного палива за марками. Водій підтверджує отримання палива своїм підписом. Заправник записує відпущене паливо до подорожнього листа і ставить у ньому свій підпис. Паливо, відпущене на заправку автомобіля, розглядають як внутрішнє переміщення від однієї матеріально відповідальної особи (заправника) до іншої (водія). На підставі цих документів і в такому самому порядку відображають рух талонів на паливо. При цьому складають окрему Відомість обліку видачі нафтопродуктів. Не використані талони, раніше отримані водієм, повертаються, про що у подорожньому листі роблять відповідний запис.

На підставі первинних документів, за якими на підприємстві здійснюють приймання і відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальна особа (заправник, комірник) складає Звіт про рух нафтопродуктів, який разом із первинними документами подає до бухгалтерії. Це слугує підставою для відображення в облікові руху нафтопродуктів. При складанні звіту враховують затверджені норми втрат нафтопродуктів у вагових одиницях на 1м² поверхні випаровування резервуарних місткостей та в кілограмах до кількості руху нафтопродуктів в осінньо-зимовий або весняно-літній період залежно від значення октанового числа палива та кліматичної зони. Втрати нафтопродуктів під час зачищення резервуарів і технологічних нафтопродуктопроводів списують за окремими актами, що складають на кожен випадок зачищення.

При виїзді з підприємства і після повернення водій надає подорожній лист, в якому механік (чи інша уповноважена особа) проставляє дані пробігу автомобіля за спідометром, а також залишки палива у баках автомобіля під час виїзду й при поверненні. Ці показники фіксують у диспетчерському журналі.

Фактичні витрати палива за кожним подорожнім листом встановлюють за розрахунком: до залишку палива у баках автомобіля на початок зміни додають кількість палива, отриманого в натурі або за талонами, і віднімають залишок його у баках на кінець зміни. Фактичні витрати за кожним подорожнім листом зіставляють із витратами, розрахованими за нормами, й визначають економію або перевитрати палива за кожною маркою автомобіля.

Списання паливно-мастильних матеріалів із підзвіту водія здійснюють з урахуванням чинних норм витрат їх. При цьому зважають на суттєві особливості експлуатації автотранспортних засобів. Для автомобілів норми встановлюють з урахуванням таких чинників: базова норма на пробіг (на 100 км); на поїздку із вантажем (враховують збільшення витрат палива через особливості маневрування, наявність операцій із завантаження та розвантаження); на одну тонну спорядженої маси (враховують додаткові витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа); на виконання транспортної роботи (враховують додаткові витрати палива під час руху автомобіля з вантажем); на пробіг у разі виконання спеціальної роботи (на 100 км); на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілі (на годину або виконану операцію); на роботу незалежного обігрівача. Крім того, враховують особливості дорожніх умов руху (збільшення витрат палива в зимовий період експлуатації, у гірській місцевості), виду палива, терміну експлуатації автотранспортного засобу тощо.

Придбання паливно-мастильних матеріалів у дорозі на сторонніх АЗС відображають в авансовому звіті водія. До авансового звіту додають документи, що підтверджують придбання цих матеріалів (чек ЕККА АЗС, товарний чек, розрахункову квитанцію, а також податкову накладну, якщо сума в чеку перевищує 20 грн). У подорожньому листі також має бути позначка АЗС про кількість виданого палива.

Водій упродовж трьох робочих днів після повернення із відрядження зобов'язаний відзвітувати за авансовим звітом про витрату одержаних у касі підзвітних сум. Підставою для списання паливно-мастильних матеріалів є подорожній лист автомобіля.

Облік талонів на нафтопродукти здійснює призначена керівником матеріально відповідальна особа у Книзі обліку талонів на нафтопродукти. Книга має бути пронумерована, прошнурована, підписана керівником і головним бухгалтером підприємства і затверджена печаткою. Записи в ній здійснюють щоденно за даними документів на оприбуткування і списання талонів на нафтопродукти. Оприбуткування талонів фіксують у книзі на підставі накладних на відпуск матеріальних цінностей (талонів на нафтопродукти). Списання талонів проводять згідно із видатковими ордерами (накладними). Видатковий ордер оформлюють на кожного водія, який отримує талони на нафтопродукти в підзвіт. Він містить такі обов'язкові реквізити: прізвище, ім'я, по батькові особи, яка отримує талони, номінал одного талону, загальну суму отриманих талонів, підписи матеріально відповідальної особи та водія. За даними прибуткових і видаткових документів матеріально відповідальна особа складає під копірувальний папір 2 примірники Звіту про рух талонів, один примірник передає до бухгалтерії підприємства разом із первинними документами.

Підставою для списання палива є Відомість обліку видачі нафтопродуктів і подорожній лист. На кожне 1 число місяця здійснюють інвентаризацію залишків палива у баках автомобіля з оформленням інвентаризаційного опису. Після того, як дані одержаних регістрів звірено, складають дві картки: картку обліку витрачання палива автомобілем та особову картку водія. Першу картку відкривають на кожний транспортний засіб. У ній указують фактичну й нормативну витрату палива за кожним подорожнім листом (економія чи перевитрата).

В особовій картці водія відображають облік фактичного і нормативного витрачання палива за кожним подорожнім листом і підсумовують результати роботи за місяць (економія чи перевитрата), що слугує підставою для нарахування премій за економію чи утримань вартості перевитраченого палива. Вартість перевитрат палива списують за рахунок водія (якщо доведено його вину) або за рахунок підприємства (якщо вину водія не доведено).

На підставі підсумкових даних карток обліку витрат палива автомобілем технік з обліку паливно-мастильних матеріалів складає за кожним видом палива Зведену відомість обліку витрат паливно-мастильних матеріалів за автомобілями за місяць, яку затверджує головний інженер підприємства і передає до бухгалтерії. Відомість треба звірити з даними про залишки палива в актах зняття залишків палива в баках автомобілів, а також із даними про фактичне отримання палива водіями і даними звітів матеріально відповідальних осіб (заправників) за поточний місяць. Після цього за відомістю проводять списання на витрати виробництва використаного палива.

На підставі актів інвентаризації залишків та звітів про рух палива технік з обліку паливно-мастильних матеріалів складає звіт про витрати палива за місяць, в якому відображає рух палива за видами, фактичні витрати палива за видами, фактичні витрати палива та результат (економія або перевитрати) проти встановлених норм. Перевитрати палива водіями за рішенням керівника підприємства відносять до відшкодування матеріально відповідальною особою або на витрати діяльності. Заправку і дозаправку автомобілів мастилами здійснюють, як правило, під час проведення технічного обслуговування автотранспорту.

Облік наявності й руху паливно-мастильних матеріалів, призначених для експлуатації транспортних засобів та інших виробничих потреб, здійснюють на субрахунку 203 «Паливо». На цьому рахунку також обліковують оплачені талони на нафтопродукти і газ.

До субрахунка 203 доцільно вести такі субрахунки другого рівня:

- 2031 «Нафтопродукти на складі» - обліковується наявність і рух усіх видів нафтопродуктів, що перебувають на нафтоскладах, у пунктах заправки, інших підрозділах підприємства, у ваговому й грошовому еквіваленті;

- 2032 «Нафтопродукти в талонах» - обліковують талони, отримані матеріально відповідальними особами на нафтопродукти в одиницях виміру, зазначених у талонах та у вартісному вираженні;

- 2033 «Нафтопродукти в баках автотранспортних засобів» - облікують паливо, отримане водієм із нафтоскладу підприємства і на сторонній АЗС;

- 2034 «Газоподібне паливо на складі» - обліковують газоподібне паливо на складі в підзвіті комірника;

- 2035 «Газоподібне паливо в талонах» - обліковують талони, отримані матеріально відповідальними особами, на газоподібне паливо в одиницях виміру, зазначених у талонах та у вартісному вираженні;

- 2036 «Газоподібне паливо в баках автотранспортних засобів» - обліковують газоподібне паливо у підзвіті водіїв.

Аналітичний облік паливно-мастильних матеріалів ведуть за кожним субрахунком за їхніми видами (марками), місцями зберігання й матеріально відповідальними особами. У таблиці 1 наведено операції з обліку паливно-мастильних матеріалів на автотранспортному підприємстві.

облік паливо мастильний нафтопродукт

Облік руху паливно-мастильних матеріалів

Размещено на Allbest.ru